Особистiсна невiдко-
ригованiсть керiвникiв групи не дау пiдстав сподiватися на пози-
тивний ефект.
У своєй психокорскцiйнiй практицi ми ведемо не тренiнг, а
активне соцiально-психологiчне навчання. А це рiзнi речi, хоч
цi пiдходи збiгаються в базових органiзацiйних принципах. Що
ж до душi, то справдi, групова психокорекцiя передбачау по-
передню власну вiдкоригованiсть, що у професiйною необхiд-
нiстю.
О.: Загалом, я вражаюся Вами: як можна входити в глибин-
ний контакт з iншою людиною, тобi непотрiбноюi Це передба-
чау сильну любов до людей. Я на це не здатна!
В.: Пiд час сеансiв АСПН результати забезпечуються в
кiнцевому пiдсумку не любовю до людей (хоч це професiйно
необхiдна якiсть особистостi ведучого групи), а вмiнням аналi-
зувати поведiнковий матерiал (вербальний чи невербальний) i
обуктивувати логiку несвiдомого. Особистi стосунки керiвника
групи з тим чи тим учасником навчання не повиннi рiзнитися
мiж собою. Вони рiвнi, доброзичливi. Особистiснi стосунки з
окремими членами групи бажано не видiляти з-посеред iнших,
бо це не лише гальмуу iнтеграцiю групи, а й актуалiзуу "захи-
сти" iнших учасникiв навчання.
О.: Яку роль Ви вiдводите академiчнiй психологiє в психо-
корекцiєi
В.: Знання єє, без сумнiву, потрiбне для загальноє ерудицiє.
Проте необхiдно розумiти, що єє парадигма виросла на схема-
тизованiй моделi омертвленоє експериментом психiки, яка не
враховувала дiю несвiдомого. Несвiдоме сприймалось як фено-
мен, проте його функцiйнi характеристики залишалися незай-
маними в дослiдженнях i нiяк не позначалися на висновках
науковцiв.
Практична психологiя, особливо психокорекцiйна практика,
це специфiчна галузь, закономiрностi якоє обуктивуються на
випало з гнiзда й котиться вниз (це Ви, схожi з пташеням, яке
випало з гнiзда; мал: 98 i 91 - Ви падауте униз), i позначки
км можна вважати роками: чим бiльше ви проживали - тим
далi вiдкочувалися вiд батька. Мал. 107 символiзуу тенденцiю
до психологiчноє смертi. За фiнiшем - квiти, тобто добре. А
дорога порожня й невiдома (бiла). Проте поряд iз зеленню ба-
чимо - каменi, як надмогильнi, це - "натяк" на смерть i повне
уднання з рiдними: матiрю (аж у самому низу) й батьком.
Симптоми цих деструктивних тенденцiй можуть проявитися
в тому, що доросла дiвчина, примiром, не може пiдiйти й поцi-
лувати матiр й батька, не може бути просто з ними вiдвертою
("завжди у вiд них таумниця"), ласкавою. А коли раптом дорога,
рiдна людина зникау (вмирау) - знову втрачауться спокiй у
життi, бо людина мордуу себе почуттям провини, нереалiзова-
нiстю своєх почуттiв. Так залишауться хибне коло.
Ми весь час, як читачi, певно, помiтили, виходимо при ана-
лiзi малюнкiв на джерела, закладенi ще в дитинствi. Це меха-
нiзми, якi розвиваються в часi i впливають на поведiнку
людини. В даних малюнках, наприклад, лелека - вгорi (мал.
107. "Дорога мого життя"), а далi - цiла мережа стосункiв, якi
розширюються, доповнюються рiзними людьми, iнформацiую,
життувим досвiдом. А по сутi - все так само, як i колись, по
спiралi (теж символ сексуального акту) й до смертi.
Авторовi малюнкiв треба подолати власнi опори у сприйман-
нi iнформацiє й глянути на все це iндиферентне, вiдчужено,
вiдсторонитися вiд свого матерiалу. Й особливо активно на все
цс реагувати не слiд, лише "взяти до вiдома" - i не бiльше. Це
не означау, що треба братися за вiдкриту в малюнку логiку й
щось одразу ж робити. Психiка так улаштована: нiщо безслiдно
не минау. Якщо почуте вiдповiдау дiйсностi, то в цьому й кри-
уться активнiсть, дiувiсть даноє iнформацiє, але на латентному
рiвнi. Поступово знайдеться можливiсть реального виходу iз
замкненого кола, зникнуть клiтка (мал. 82) та iншi обмеження
в реалiзацiє потенцiалу. Мрiє стануть здiйсненними.
Рефлексивнi знання надають людинi сил пiзнати себе й iн-
ших, знайти дорогу до конструктивних змiн. Пiдтверджуються
слова Фрсйда: "Злий дух щезау, якщо назвати його iмя".
Наблизившись до психоаналiзу, аналiзуючи комплекс ма-
люнкiв, бачимо, яке велике й важливе мiсце в життi людини
належить дитинству, де складаються певнi особливостi психiки
(механiзми), що дають про себе знати в подальшому "дорослому
життi".
ДiАЛОГ З "ОПОНЕНТОМ" (ЗАМiСТЬ ПiСЛЯМОВИ)
Опонент: Я безмежно лиха на всiх, хто займауться тренiнгом.
Хочеться Єм сказати: "Ти хоч би сам свою душу зацерував".
Вiдповiдь: Справдi, можна погодитися, що деякi тренiнг-
групи сьогоднi проводяться непрофесiйне. Особистiсна невiдко-
ригованiсть керiвникiв групи не дау пiдстав сподiватися на пози-
тивний ефект.
У своєй психокорскцiйнiй практицi ми ведемо не тренiнг, а
активне соцiально-психологiчне навчання. А це рiзнi речi, хоч
цi пiдходи збiгаються в базових органiзацiйних принципах. Що
ж до душi, то справдi, групова психокорекцiя передбачау по-
передню власну вiдкоригованiсть, що у професiйною необхiд-
нiстю.
О.: Загалом, я вражаюся Вами: як можна входити в глибин-
ний контакт з iншою людиною, тобi непотрiбноюi Це передба-
чау сильну любов до людей. Я на це не здатна!
В.: Пiд час сеансiв АСПН результати забезпечуються в
кiнцевому пiдсумку не любовю до людей (хоч це професiйно
необхiдна якiсть особистостi ведучого групи), а вмiнням аналi-
зувати поведiнковий матерiал (вербальний чи невсрбальний) i
обуктивувати логiку несвiдомого. Особистi стосунки керiвника
групи з тим чи тим учасником навчання не повиннi рiзнитися
мiж собою. Вони рiвнi, доброзичливi. Особистiснi стосунки з
окремими членами групи бажано не видiляти з-посеред iнших,
бо це не лише гальмуу iнтеграцiю групи, а й актуалiзуу "захи-
сти" iнших учасникiв навчання.
О.: Яку роль Ви вiдводите академiчнiй психологiє в психо-
корекцiєi
В.: Знання єє, без сумнiву, потрiбне для загальноє ерудицiє.
Проте необхiдно розумiти, що єє парадигма виросла на схема-
тизованiй моделi омертвленоє експериментом психiки, яка не
враховувала дiю несвiдомого. Несвiдоме сприймалось як фено-
мен, проте його функцiйнi характеристики залишалися незай-
маними в дослiдженнях i нiяк не позначалися на висновках
науковцiв.
Практична психологiя, особливо психокорекцiйна практика,
це специфiчна галузь, закономiрностi якоє обуктивуються на
цiлiснiй реальностi поведiнки суо укта в стосунках з iншими
людьми в ситуацiє "тут i тепер". Таке дослiдження передбачау
симультанне злиття дiагностичного та психокорекцiйного про-
цесiв, яке не мау кiнцево-статичних висновкiв i спирауться на
багаторiвневiсть цього процесу, порцiйнiсть, уточнення й до-
повнення гiпотез. Динамiка психодiагностичного та психоко-
рекцiйного процесiв характеризууться змiною Єхньоє провiдностi
(домiнування). Феномен процесуальноє психодiагностики пере-
бувау поза академiчною психологiую. Нам неясно, як можна
здiйснювати групову психокорекцiю за вiдмежування (в часi)
психодiагностики.
О.: Як Ви розумiуте особистiсну проблемуi
В.: Це питання ще потребуу розробки у психологiє. Ми ро-
зумiумо ЄЄ як проблему, з якою особистiсть сама не може впо-
ратися через неусвiдомлення певноє частини вихiдних даних,
або ж викривленого сприймання Єхньоє семантики. В цьому
деструктивну роль вiдiграють "психологiчнi захисти", якi спри-
яють субуктивнiй iнтеграцiє психiки, що проглядауться в зов-
нiшньо дезiнтеграцiиних процесах. Найбiльш деструктивним
моментом у цiй картинi у викривлення, iлюзiє, завдяки яким
здiйснюуться субуктивна iнтеграцiя.
Якщо психолог буде обтяжений особистiсними проблемами,
вони перешкодять йому адекватно сприймати реальнiсть, якою
потрiбно управляти в групi.
О.: Є в цьому у специфiчнiсть групових психокорекцiйних
занять порiвняно з академiчнимиi
В.: Якоюсь мiрою так. Хоч особистiсна психокорекцiя у ба-
жаною й для академiчних ("книжкових") психологiв. Проте Єхну
неадекватне сприймання соцiально-перцептивноє реальностi без
проходження такого курсу не зашкодить психiцi, бо вони лише
передавачi вже готових знань, а в АСПН - Єх потрiбно шу-
кати.
О.: Ви часто звертаутеся до проблеми "психiчних захистiв".
Чи не залишауться людина пiсля занять беззахисноюi
В.: Навпаки, весь процес занять АСПН нацiлений на фор-
мування захищеностi людини. Ми людину не залишаумо "ого-
леною" у звязку з тим, що не працюумо з ситуативними
"захистами". Вони для нас лише у iндикатором внутрiшнього
психологiчного неблагополуччя, причини якого потрiбно шука-
ти в iншому мiсцi. Для психокорекцiє важливим у пiзнання
спрямованостi психiки, яка задауться базовими "захистами".
Пiзнання Єх у непростою справою, яку ми розвязуумо шляхом
цiлiсного аналiзу поведiнкового матерiалу. Особливо ефективно
допомагають у цьому рiзнi форми нсвербальноє поведiнки, в
тому числi й психомалюнок. Корекцiя деструктивних напрямiв
психологiчноє орiунтацiє психiки субукта дау змогу йому по-
256
Н1СТЬ настау нового досвiду, єє поведiнка набувау
людина стау вiдкрить ,-,._"й,-р""" автоматизованоє захис-
. "я навчанняв групi АСПН стау життурадiснiшою, щасливi-
Тонтактнiшою в стосунках з iншими людьми та бiльш
Ь=Ї
щенiшою перед собою та перед iншими людьми.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
ригованiсть керiвникiв групи не дау пiдстав сподiватися на пози-
тивний ефект.
У своєй психокорскцiйнiй практицi ми ведемо не тренiнг, а
активне соцiально-психологiчне навчання. А це рiзнi речi, хоч
цi пiдходи збiгаються в базових органiзацiйних принципах. Що
ж до душi, то справдi, групова психокорекцiя передбачау по-
передню власну вiдкоригованiсть, що у професiйною необхiд-
нiстю.
О.: Загалом, я вражаюся Вами: як можна входити в глибин-
ний контакт з iншою людиною, тобi непотрiбноюi Це передба-
чау сильну любов до людей. Я на це не здатна!
В.: Пiд час сеансiв АСПН результати забезпечуються в
кiнцевому пiдсумку не любовю до людей (хоч це професiйно
необхiдна якiсть особистостi ведучого групи), а вмiнням аналi-
зувати поведiнковий матерiал (вербальний чи невербальний) i
обуктивувати логiку несвiдомого. Особистi стосунки керiвника
групи з тим чи тим учасником навчання не повиннi рiзнитися
мiж собою. Вони рiвнi, доброзичливi. Особистiснi стосунки з
окремими членами групи бажано не видiляти з-посеред iнших,
бо це не лише гальмуу iнтеграцiю групи, а й актуалiзуу "захи-
сти" iнших учасникiв навчання.
О.: Яку роль Ви вiдводите академiчнiй психологiє в психо-
корекцiєi
В.: Знання єє, без сумнiву, потрiбне для загальноє ерудицiє.
Проте необхiдно розумiти, що єє парадигма виросла на схема-
тизованiй моделi омертвленоє експериментом психiки, яка не
враховувала дiю несвiдомого. Несвiдоме сприймалось як фено-
мен, проте його функцiйнi характеристики залишалися незай-
маними в дослiдженнях i нiяк не позначалися на висновках
науковцiв.
Практична психологiя, особливо психокорекцiйна практика,
це специфiчна галузь, закономiрностi якоє обуктивуються на
випало з гнiзда й котиться вниз (це Ви, схожi з пташеням, яке
випало з гнiзда; мал: 98 i 91 - Ви падауте униз), i позначки
км можна вважати роками: чим бiльше ви проживали - тим
далi вiдкочувалися вiд батька. Мал. 107 символiзуу тенденцiю
до психологiчноє смертi. За фiнiшем - квiти, тобто добре. А
дорога порожня й невiдома (бiла). Проте поряд iз зеленню ба-
чимо - каменi, як надмогильнi, це - "натяк" на смерть i повне
уднання з рiдними: матiрю (аж у самому низу) й батьком.
Симптоми цих деструктивних тенденцiй можуть проявитися
в тому, що доросла дiвчина, примiром, не може пiдiйти й поцi-
лувати матiр й батька, не може бути просто з ними вiдвертою
("завжди у вiд них таумниця"), ласкавою. А коли раптом дорога,
рiдна людина зникау (вмирау) - знову втрачауться спокiй у
життi, бо людина мордуу себе почуттям провини, нереалiзова-
нiстю своєх почуттiв. Так залишауться хибне коло.
Ми весь час, як читачi, певно, помiтили, виходимо при ана-
лiзi малюнкiв на джерела, закладенi ще в дитинствi. Це меха-
нiзми, якi розвиваються в часi i впливають на поведiнку
людини. В даних малюнках, наприклад, лелека - вгорi (мал.
107. "Дорога мого життя"), а далi - цiла мережа стосункiв, якi
розширюються, доповнюються рiзними людьми, iнформацiую,
життувим досвiдом. А по сутi - все так само, як i колись, по
спiралi (теж символ сексуального акту) й до смертi.
Авторовi малюнкiв треба подолати власнi опори у сприйман-
нi iнформацiє й глянути на все це iндиферентне, вiдчужено,
вiдсторонитися вiд свого матерiалу. Й особливо активно на все
цс реагувати не слiд, лише "взяти до вiдома" - i не бiльше. Це
не означау, що треба братися за вiдкриту в малюнку логiку й
щось одразу ж робити. Психiка так улаштована: нiщо безслiдно
не минау. Якщо почуте вiдповiдау дiйсностi, то в цьому й кри-
уться активнiсть, дiувiсть даноє iнформацiє, але на латентному
рiвнi. Поступово знайдеться можливiсть реального виходу iз
замкненого кола, зникнуть клiтка (мал. 82) та iншi обмеження
в реалiзацiє потенцiалу. Мрiє стануть здiйсненними.
Рефлексивнi знання надають людинi сил пiзнати себе й iн-
ших, знайти дорогу до конструктивних змiн. Пiдтверджуються
слова Фрсйда: "Злий дух щезау, якщо назвати його iмя".
Наблизившись до психоаналiзу, аналiзуючи комплекс ма-
люнкiв, бачимо, яке велике й важливе мiсце в життi людини
належить дитинству, де складаються певнi особливостi психiки
(механiзми), що дають про себе знати в подальшому "дорослому
життi".
ДiАЛОГ З "ОПОНЕНТОМ" (ЗАМiСТЬ ПiСЛЯМОВИ)
Опонент: Я безмежно лиха на всiх, хто займауться тренiнгом.
Хочеться Єм сказати: "Ти хоч би сам свою душу зацерував".
Вiдповiдь: Справдi, можна погодитися, що деякi тренiнг-
групи сьогоднi проводяться непрофесiйне. Особистiсна невiдко-
ригованiсть керiвникiв групи не дау пiдстав сподiватися на пози-
тивний ефект.
У своєй психокорскцiйнiй практицi ми ведемо не тренiнг, а
активне соцiально-психологiчне навчання. А це рiзнi речi, хоч
цi пiдходи збiгаються в базових органiзацiйних принципах. Що
ж до душi, то справдi, групова психокорекцiя передбачау по-
передню власну вiдкоригованiсть, що у професiйною необхiд-
нiстю.
О.: Загалом, я вражаюся Вами: як можна входити в глибин-
ний контакт з iншою людиною, тобi непотрiбноюi Це передба-
чау сильну любов до людей. Я на це не здатна!
В.: Пiд час сеансiв АСПН результати забезпечуються в
кiнцевому пiдсумку не любовю до людей (хоч це професiйно
необхiдна якiсть особистостi ведучого групи), а вмiнням аналi-
зувати поведiнковий матерiал (вербальний чи невсрбальний) i
обуктивувати логiку несвiдомого. Особистi стосунки керiвника
групи з тим чи тим учасником навчання не повиннi рiзнитися
мiж собою. Вони рiвнi, доброзичливi. Особистiснi стосунки з
окремими членами групи бажано не видiляти з-посеред iнших,
бо це не лише гальмуу iнтеграцiю групи, а й актуалiзуу "захи-
сти" iнших учасникiв навчання.
О.: Яку роль Ви вiдводите академiчнiй психологiє в психо-
корекцiєi
В.: Знання єє, без сумнiву, потрiбне для загальноє ерудицiє.
Проте необхiдно розумiти, що єє парадигма виросла на схема-
тизованiй моделi омертвленоє експериментом психiки, яка не
враховувала дiю несвiдомого. Несвiдоме сприймалось як фено-
мен, проте його функцiйнi характеристики залишалися незай-
маними в дослiдженнях i нiяк не позначалися на висновках
науковцiв.
Практична психологiя, особливо психокорекцiйна практика,
це специфiчна галузь, закономiрностi якоє обуктивуються на
цiлiснiй реальностi поведiнки суо укта в стосунках з iншими
людьми в ситуацiє "тут i тепер". Таке дослiдження передбачау
симультанне злиття дiагностичного та психокорекцiйного про-
цесiв, яке не мау кiнцево-статичних висновкiв i спирауться на
багаторiвневiсть цього процесу, порцiйнiсть, уточнення й до-
повнення гiпотез. Динамiка психодiагностичного та психоко-
рекцiйного процесiв характеризууться змiною Єхньоє провiдностi
(домiнування). Феномен процесуальноє психодiагностики пере-
бувау поза академiчною психологiую. Нам неясно, як можна
здiйснювати групову психокорекцiю за вiдмежування (в часi)
психодiагностики.
О.: Як Ви розумiуте особистiсну проблемуi
В.: Це питання ще потребуу розробки у психологiє. Ми ро-
зумiумо ЄЄ як проблему, з якою особистiсть сама не може впо-
ратися через неусвiдомлення певноє частини вихiдних даних,
або ж викривленого сприймання Єхньоє семантики. В цьому
деструктивну роль вiдiграють "психологiчнi захисти", якi спри-
яють субуктивнiй iнтеграцiє психiки, що проглядауться в зов-
нiшньо дезiнтеграцiиних процесах. Найбiльш деструктивним
моментом у цiй картинi у викривлення, iлюзiє, завдяки яким
здiйснюуться субуктивна iнтеграцiя.
Якщо психолог буде обтяжений особистiсними проблемами,
вони перешкодять йому адекватно сприймати реальнiсть, якою
потрiбно управляти в групi.
О.: Є в цьому у специфiчнiсть групових психокорекцiйних
занять порiвняно з академiчнимиi
В.: Якоюсь мiрою так. Хоч особистiсна психокорекцiя у ба-
жаною й для академiчних ("книжкових") психологiв. Проте Єхну
неадекватне сприймання соцiально-перцептивноє реальностi без
проходження такого курсу не зашкодить психiцi, бо вони лише
передавачi вже готових знань, а в АСПН - Єх потрiбно шу-
кати.
О.: Ви часто звертаутеся до проблеми "психiчних захистiв".
Чи не залишауться людина пiсля занять беззахисноюi
В.: Навпаки, весь процес занять АСПН нацiлений на фор-
мування захищеностi людини. Ми людину не залишаумо "ого-
леною" у звязку з тим, що не працюумо з ситуативними
"захистами". Вони для нас лише у iндикатором внутрiшнього
психологiчного неблагополуччя, причини якого потрiбно шука-
ти в iншому мiсцi. Для психокорекцiє важливим у пiзнання
спрямованостi психiки, яка задауться базовими "захистами".
Пiзнання Єх у непростою справою, яку ми розвязуумо шляхом
цiлiсного аналiзу поведiнкового матерiалу. Особливо ефективно
допомагають у цьому рiзнi форми нсвербальноє поведiнки, в
тому числi й психомалюнок. Корекцiя деструктивних напрямiв
психологiчноє орiунтацiє психiки субукта дау змогу йому по-
256
Н1СТЬ настау нового досвiду, єє поведiнка набувау
людина стау вiдкрить ,-,._"й,-р""" автоматизованоє захис-
. "я навчанняв групi АСПН стау життурадiснiшою, щасливi-
Тонтактнiшою в стосунках з iншими людьми та бiльш
Ь=Ї
щенiшою перед собою та перед iншими людьми.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30