Яценко Т.
Введение в психокорекцию
РОЗДiЛ
1
психологiчнi основи ГРУПОВОЄ
ПСИХОКОРЕКЦiЙНОЄ РОБОТИ
Поняття практичноє психологiє пiдпорядковууться по-
няттю психологiчноє служби, яка значною мiрою у
спадкоумницею педологiє, зруйнованоє в 1936 р. постановою
ЦК ВКП(б). Перед нею нинi стоять завдання, дуже близькi до
тих, якi розвязувалися педологами: визначення готовностi ди-
тини до школи, диференцiювання ступенiв цiує готовностi, ди-
ференцiювання класiв за iнтелектуальним рiвнем учнiв,
складання психологiчних характеристик колективiв, прогнозiв
Єхньоє сумiсностi тощо. Вона мау максимально сприяти психiч-
ному й особистiсному розвитковi учнiв.
Шкiльна психологiчна служба передбачау роботу шкiльного
психолога безпосередньо у навчальному закладi, де вiн мау
можливiсть поуднувати вивчення конкретного життувого аспек-
ту поступу в свiдомостi дитини з поглибленим аналiзом єє iнди-
вiдуальних психологiчних особливостей. Вона слугуу розвитковi
основ дитячоє практичноє психологiє.
Проблеми шкiльноє психологiчноє служби розвязуються зде-
бiльшого методами тестування, визначення коефiцiунта розу-
мового обдаровання. Останнiми роками в роботi психологiчних
служб помiтний вихiд за межi тестування та примноження ме-
тодiв, спроможних забезпечити проникнення в iндивiдуальну
неповторнiсть психiки учнiв. Вiдбувауться зближення психоте-
рапiє з психологiчною службою, що виражауться в наданнi пси-
хологiчноє допомоги тим, хто єє потребуу. Посилюуться увага до
консультування персоналу школи з питань психiчного розвитку
дiтей i надання, в разi потреби, дiяльноє допомоги в розвязаннi
власних психологiчних проблем.
1.1. ПРАКТИЧНА ПСИХОЛОГiЯ
ТА ПСИХОКОРЕКЦiЙНА ПРАКТИКА
В "Положеннi про психологiчну службу в системi освiти Укра-
єни, розробленому Мiнiстерством освiти Украєни, чiтко виз-
начауться мста дiяльностi цiує служби: виявлення i створення
соцiально-психологiчних умов для розвитку особистостi; спри-
яння виконанню виховних i освiтнiх завдань навчально-вихов-
них закладiв. За своєм статусом працiвники психологiчноє служ-
би належать до складу педагогiв. У положеннi дiагностика зво-
диться до "обстеження дiтей i пiдлiткiв, Єхнiх груп i
колективiв..."; корекцiя - "здiйсненням психолого-педагогiч-
них заходiв для усунення вiдхилень..."; "профiлактика - сво-
учасним попередженням вiдхилень у становленнi особистостi";
реабiлiтацiя - "надання допомоги дiтям, пiдлiткам, молодi в
кризовiй ситуацiє"; психологiчна експертиза - участю "в оцiнцi
нових технологiй навчання та виховання... визначення доцiль-
ностi Єх упровадження". Ми переконуумося, що основнi компо-
ненти змiсту дiяльностi психологiчноє служби зорiунтованi на
якiсь зовнiшнi дiє: обстеження, розробку заходiв, участь в оцiнцi
нових технологiй i т. д., а не на пiзнання внутрiшнього свiту
особистостi. Особливо переконливо це можна бачити з перелiку
функцiйних обовязкiв психолога-практика, а саме: "... бере
участь в органiзацiє освiтньоє, виховноє роботи...", "проводить
психолого-педагогiчну дiагностику готовностi до навчання...";
"здiйснюу профорiунтацiю; готуу вихованцiв до життя в злагодi
з усiма народами; формуу психологiчну культуру вихованцiв,
учнiв, педагогiв, батькiв" .
Як видно з "Положення...", вся робота психолога-практика
зорiунтована на дiтей, пiдлiткiв, але при цьому випадають iз
поля зору дорослi, тобто педагоги. Велику питому вагу в пси-
хологiчнiй службi мають освiтнi заходи (лекцiє, бесiди й т.п.).
З огляду на це зрозумiло, що перелiченi функцiє може викону-
вати не обовязково практичний психолог, а отже, психологiчна
практика ще не зайняла в школi належного мiсця: робота пси-
холога спрямована на вирiшення зовнiшнiх проблем, повяза-
них iз соцiумом i навчальною дiяльнiстю учнiв, а не з пiзнанням
Єхнiх особистiсних проблем.
Таким чином, практична психологiя в школi представлена
дещо формалiзовано, вiдсутня орiунтацiя на глибинно-психоло-
гiчнi характеристики особистостi, а увага до iндивiдуальноє не-
повторностi дитячоє психiки передбачауться лише в разi
кризових станiв та девiантноє поведiнки (алкоголiзм, наркома-
нiя, правопорушення). Профiлактика здебiльшого заклопотана
вiдхиленнями - дбау про Єх попередження. Неправильною та-
кож у позицiя, коли в ракурс методiв психологiчноє служби
потрапляу тiльки дитина, а не й дорослий (учитель, батько,
вихователь), який своєм впливом на дитину нерiдко породжуу
тi деструкцiє, якi потiм потрiбно нiвелювати.
До того ж, у "Положеннi..." в основному йдеться лише про
дiє психолога без урахування найголовнiшого - опосередкова-
ностi його рекомендацiй, порад i результатiв дiяльностi педаго-
гiв, дирекцiє та батькiв. У ньому не вiдображено вимоги до
особистостi педагога, не вказано на необхiднiсть психокорекцiй-
ноє пiдготовки, яка сприяла б розвитковi його рефлексивних
знань. Адже не секрет, що нерiдко психолог (чи педагог) - це
"чоботар без чобiт": як людина, вiн i сам iнодi потребуу допо-
моги, яку мав би отримати ще в процесi професiйноє пiдготовки.
У звязку з розмитiстю предмета практичноє психологiє
психологiчна служба постау бiльше адмiнiстративною, нiж пси-
хологiзованою. "Положення..." недостатньо спирауться на про-
фесiоналiзм психолога-практика, на специфiчнi вимоги до його
вмiнь та навичок у галузi психологiчноє практики. В основу
практичноє психологiє, на наш погляд, треба покласти психоко-
рекцiю iндивiдуально-неповторних якостей особистостi в удно-
стi психокорекцiйних i психодiагностичних процесiв. Психоко-
рекцiя - це змiна певних, вже установлених характеристик.
Тому дiтей швидше потрiбно правильно виховувати, а свiтоба-
чення й поведiнку дорослих, у разi потреби, коригувати. Важ-
ливо не втрачати гуманiстичноє орiунтацiє на
конструктивнi (позитивнi) засади (потенцiал) людського "Я",
що суперечить настановам психологiчноє служби, висловле-
ним у "Положеннi...": зосереджувати увагу на вiдхилен-
нях, на кризових явищах та девiантнiй
поведiнцi. Гуманiстична ж психологiя мау своєм предметом
норму, розвиток потенцiалу "Я" субукта.
Спробуумо визначити поняття "практична психологiя".
Практика (грец.- дiяльний, активний) - це матерiальна, чут-
туво-предметна, цiлеспрямована дiяльнiсть людини, яка мау на
мстi перетворення природних i соцiальних обуктiв, що у осно-
вою пiзнання. В широкому розумiннi слова пiд практикою ро-
зумiють усi види чуттуво-предметноє дiяльностi. Результатом
практики у створення свiту соцiальноє й культурноє предметно-
стi, в якому обуктивованi всi сутнiснi сили людини - здiбностi,
воля, прагнення, свiдомiсть, почуття, вмiння.
Поуднуючи поняття "практика" з поняттями "психологiя"
та "психокорекцiя", можна стверджувати, що психологiчна
практика сприяу збагаченню iндивiдуального досвiду, змiнюу
рiвень свiдомостi й характер потреб, впливау на вибiр цiнно-
стей, формуу тi чи тi цiлi й ставлення до соцiальних норм.
Вона передбачау опредметнення психологiчного змiсту субук-
та. На авансцену тут виходить дiло, справа, дiяльнiсть. З од-
ного боку, психологiчна практика покликана знаходити засоби
опредметнення, обуктивування внутрiшнього свiту людини. Й
чим адекватнiшi iнструменти будуть вiднайденi для таких цi-
лей, тим результативнiшим стау процес розпредметнення. Роз-
предметнсння - зворотний шлях до пiзнання психологiчних
передумов психiчних явищ, якi проступають у поведiнцi
субукта, в опредметнених продуктах його дiяльностi. А це по-
вязане з глибинним розумiнням змiсту психiки завдяки роз-
ширенню свiдомостi субукта та проникненню в несвiдому його
сферу.
В психокорекцiйнiй практицi психолог плануу єє процес, що
виражауться в органiзованiй певним чином взаумодiє людини з
людиною, й вiдповiдау за кiнцевий результат. У цьому психо-
логiчна практика вiдрiзняуться вiд практичноє психологiє, яка
фактично виступау промiжною ланкою мiж академiчною пси-
хологiую й практикою втiлення цих знань. Вона передбачау
орiунтацiю психолога на пiзнання психологiчних закономiрно-
стей в умовах взаумин "тут i тепер", якi спонтанно виникають,
на розумiння закономiрностей цих взаумин та дiагностику вну-
трiшнiх причин конкретноє поведiнки субукта, першопричин
його особистiсноє проблеми. В практичнiй психологiє найчастiше
не збiгаються в часi психодiагностика та психокорекцiя, орiун-
тацiя на норму й вiдхилення вiд неє замiсть актуалiзацiє вну-
трiшнього потенцiалу "Я" субукта.
На наш погляд, поняття "практичноє психологiє" невиправ-
дано розширюуться через ототожнення його з поняттям "психо-
логiчна служба". Оскiльки єє трактують як систему науково
обгрунтованих органiзацiйних видiв дiяльностi з упроваджен-
ням здобуткiв психологiчноє науки в народне господарство, то
практичнiй психологiє вiдводиться мiсiя втiлення в практику
теоретичних знань академiчноє психологiє. Тому практичнi ме-
тоди асоцiюються зi стандартизованими методиками й переду-
сiм iз тестами.
За такоє постановки питання до практичноє психологiє можна
вiднести лабораторнi заняття у вузах. Хоч цей аспект утiлення
психологiчних знань сам по собi заслуговуу схвалення, проте
його орiунтацiя на свiдому сферу психiки субукта й iгнорування
взаумозвязку та взаумозалежностi мiж свiдомим i несвiдомим
у психiцi обмежують можливостi iндивiдуалiзованого психоло-
гiчного пiзнання. Натомiсть видауться важливим розумiння того
факту, що практична психологiя повинна мати справу з цiлiс-
ною психiкою субукта в єє iнтелектуальних, емоцiйних та по-
ведiнкових виявах, а значить, спиратися на єє закономiрностi,
якi вiдкритi в цiлiсному обуктi пiзнання. Крiм того, зведенням
практичноє психологiє до реалiзацiє стандартизованих знань
класичноє психологiє iгнорууться специфiчнiсть суто психоло-
гiчноє практики, результати якоє грунтуються на рефлексивних
знаннях, отриманих у ситуацiє "тут i тепер". Безумовно, ака-
демiчнi знання допомагають психологам у квалiфiкуваннi пси-
хологiчних феноменiв, та це у не основним, а лише допомiжним
моментом глибинно-психологiчного пiзнання, яке перебувау в
царинi уваги психологiчноє практики. Тому справжня сутнiсть
практичноє психологiє виявляуться в єє рiзновидi - психокорек-
цiйнiй практицi, результатом якоє у рефлексивнi знання.
Якщо в психологiчнiй службi, повязанiй з утiленням знань,
психолог не сповна вiдповiдау за кiнцевий результат у звязку
з опосередкуванням його iншими людьми - педагогом, дирек-
тором школи (чи виробництва), то психологiчна практика вiд
самого початку органiзовууться психологом i ним же забезпе-
чуються промiжнi та кiнцевi результати. Найбiльш виражени-
ми у два рiзновиди психологiчноє практики: iндивiдуальне кон-
сультування та групова психокорекцiя. Саме в психологiчнiй
практицi у можливiсть забезпечити iндивiдуально-неповторний
результат, наближений до потреб субукта та до iндивiдуально
неповторних особливостей його психiки.
Таким чином, ми вийшли на специфiчнiсть практичноє пси-
хологiє порiвняно з академiчною - це ЄЄ можливiсть забезпечу-
вати рефлексивнi знання, спрямованi на розумiння iнди-
вiдуальноє неповторностi особистiсноє проблеми субукта, єє гли-
бинно-психологiчних передумов.
Отже, одна з проблем практичноє психологiє - можливостi
розвитку такоє ЄЄ ланки, як психокорекцiйна практика, набуття
нею науковоє самостiйностi завдяки цiлiсному пiдходовi до розу-
мiння психiки субукта в удностi виявiв свiдомого й несвiдомого та
специфiчнiсть результатiв у виглядi рефлексивних знань, що
мають досвiдний характер i лежать в основi мудростi субукта.
Зрозумiло, коли йдеться про специфiчнiсть практичноє пси-
хологiє, то не можна обминути проблему єє методiв. Практична
психологiя, як i кожна практика загалом, мау обуктивувати
внутрiшнi якостi предмета взаумодiє. Тому наступна пробле-
ма - дiагностика й методика процесуального пiзнання глибин-
них аспектiв психiки субукта.
Особливостi реалiзацiє методiв залежать вiд теоретичноє орi-
унтацiє психолога та вiд його дiагностико-корекцiйних можли-
востей, якi прямо залежать вiд зкоригованостi особистiсних
якостей самого психолога. Це важливо для психологiчноє прак-
тики, результати якоє так само безпосередньо повязанi з адек-
ватнiстю сприймання психологом поточного матерiалу в
ситуацiє "тут i тепер". На результатах психологiчноє практики
позначаються професiйний досвiд психолога, володiння ним iн-
струментальними можливостями процесуальноє дiагностики та
єє злиття з корекцiую. На наш погляд, проблемою у як перше,
так i друге. Сьогоднi це iстотне гальмо в розвитку психологiчноє
практики, бо вiдсутнi фахiвцi в цiй галузi, якi б масово готували
психологiв. Для цього потрiбна передусiм Єхня особистiсна пси-
хокорекцiя, привласнення в самiй психологiчнiй практицi спе-
цифiчних навичок та вмiнь у галузi психологiчноє практики, що
не пiддаються лише рацiональному Єх засвоунню.
Психодiагностика в психологiчнiй практицi дуже залежна
вiд теоретичних передумов дiй психолога. Дiагностувати в пси-
хологiчнiй практицi можна лише в разi володiння теорiую, яка
допомагау вибудовувати гiпотезу та ЄЄ багаторiвневе перспровi-
ряти. Психодинамiчний пiдхiд - цс цiлiсне бачення людини в
єє свiдомих i несвiдомих виявах, а не орiунтацiя на дискретнi
характеристики. Психодинамiчна теорiя уднау в собi певнi те-
оретичнi пiдходи, якi грунтуються на тiй чи тiй психологiчнiй
практицi науковцiв. Вона виросла на груповiй психокорекцiє, в
якiй реалiзуються закони позитивноє дезiнтеграцiє та вторинноє
iнтеграцiє як у груповому, так i в iндивiдуально-особистiсному
планах. Саме цi закономiрностi диктують реалiзацiю психодi-
агностичних прогнозiв багаторiвневе та богаторазово, з числен-
ними уточненнями в груповiй ситуацiє глибинно-особистiсного
пiзнання єє учасникiв. Потреба глибинно-особистiсноє каузаль-
ностi в пiзнаннi психологiчних труднощiв спiлкування учасни-
кiв корекцiє пiдмiнюуться в практичнiй психологiє констатацiую
фiзiологiчних змiн, нерiдко iз застосуванням приладiв, що фiк-
сують результати. Це близьке до вульгарно-матерiалiстичного
пiдходу до розумiння психiки.
Розвитковi психологiчноє практики не сприяють i спроби
визначення предмета психокорскцiйного впливу через пара-
метри норми та вiдхилення в оцiнцi поведiнки клiунта. Так,
Г. С. Абрамова пише: "Вплив вiдбувауться на основi теоретич-
ного уявлення про норму вчинкiв, про норму змiсту пережи-
вань, про норму перебiгу пiзнавальних процесiв, про норму
висування цiлей у тому чи iншому конкретному вiковому перi-
одi..." 3 iншими словами, "психолог, що займауться корекцiую,
працюу за схемою: а) що уi, б) що мау бутиi, в) що потрiбно
зробити, аби стало те, що мас бутиi" . Тим бiльше, що "пси-
холог часто претендуу на роль носiя цiує норми - "роби як я!"
Наша стурбованiсть породжууться фактом визначення нор-
ми самим психологом, а людина до цього практично не мау
нiякого вiдношення. Без сумнiву, в такий спосiб порушууться
принцип гуманiстичного пiдходу, за якого актуалiзууться не-
повторний потенцiал субукта в iндивiдуально-неповторних на-
прямах. Тим бiльше, що немау потреби пiдмiняти предмет
дефектологiє, яка зайнята вiдхиленнями.
Отже, ще однiую з проблем розвитку практичноє психологiє
у фiзiологiчна вульгаризацiя, редукцiонування психологiчних
проблем особистостi, категоризацiя проявiв психiки на "норму"
та "вiдхилення".
На наш погляд, перспективнiшим у пiдхiд до психологiчноє
практики, за яким у центрi уваги перебувау субукт iз його
психологiчними особливостями, котрi мають право на iндивiду-
ально-неповторний вияв. Звичайно, обмежуючися ракурсом те-
стового вивчення та розумiння психiки субукта, за головнi
треба брати числовi данi та поняття норми. Такий пiдхiд роз-
межовуу перiоди дiагностики й психокорекцiє. Це, очевидно,
допустимо й виправдано в тому разi, коли психолог мау справу
з окремим функцiйним аспектом особистостi (примiром, iнте-
лект, дослiдження), а не намагауться цiлiсно єє дослiдити з
урахуванням внутрiшнiх передумов породження особистiсних
проблем та Єх корекцiє.
Поуднання практичноє психологiє з педагогiчним, соцiоло-
гiчним, фiзiологiчним та академiчно-психологiчним аспектами
бачення особистiсних проблем сприяу успiхам психологiчноє
служби. Водночас важливо не пiдмiняти практичну психологiю
цими галузями, бо робота психолога буде поверховою.
Сьогоднi теорiя психологiчноє практики не може вiдстояти
себе перед академiчною психологiую, яка мау багаторiчну iсто-
рiю свого становлення. Психологiчна практика вiдрiзняуться вiд
академiчноє психологiє злиттям теорiє з процесом психокорекцiє,
що становить єє професiйну специфiчнiсть.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
Введение в психокорекцию
РОЗДiЛ
1
психологiчнi основи ГРУПОВОЄ
ПСИХОКОРЕКЦiЙНОЄ РОБОТИ
Поняття практичноє психологiє пiдпорядковууться по-
няттю психологiчноє служби, яка значною мiрою у
спадкоумницею педологiє, зруйнованоє в 1936 р. постановою
ЦК ВКП(б). Перед нею нинi стоять завдання, дуже близькi до
тих, якi розвязувалися педологами: визначення готовностi ди-
тини до школи, диференцiювання ступенiв цiує готовностi, ди-
ференцiювання класiв за iнтелектуальним рiвнем учнiв,
складання психологiчних характеристик колективiв, прогнозiв
Єхньоє сумiсностi тощо. Вона мау максимально сприяти психiч-
ному й особистiсному розвитковi учнiв.
Шкiльна психологiчна служба передбачау роботу шкiльного
психолога безпосередньо у навчальному закладi, де вiн мау
можливiсть поуднувати вивчення конкретного життувого аспек-
ту поступу в свiдомостi дитини з поглибленим аналiзом єє iнди-
вiдуальних психологiчних особливостей. Вона слугуу розвитковi
основ дитячоє практичноє психологiє.
Проблеми шкiльноє психологiчноє служби розвязуються зде-
бiльшого методами тестування, визначення коефiцiунта розу-
мового обдаровання. Останнiми роками в роботi психологiчних
служб помiтний вихiд за межi тестування та примноження ме-
тодiв, спроможних забезпечити проникнення в iндивiдуальну
неповторнiсть психiки учнiв. Вiдбувауться зближення психоте-
рапiє з психологiчною службою, що виражауться в наданнi пси-
хологiчноє допомоги тим, хто єє потребуу. Посилюуться увага до
консультування персоналу школи з питань психiчного розвитку
дiтей i надання, в разi потреби, дiяльноє допомоги в розвязаннi
власних психологiчних проблем.
1.1. ПРАКТИЧНА ПСИХОЛОГiЯ
ТА ПСИХОКОРЕКЦiЙНА ПРАКТИКА
В "Положеннi про психологiчну службу в системi освiти Укра-
єни, розробленому Мiнiстерством освiти Украєни, чiтко виз-
начауться мста дiяльностi цiує служби: виявлення i створення
соцiально-психологiчних умов для розвитку особистостi; спри-
яння виконанню виховних i освiтнiх завдань навчально-вихов-
них закладiв. За своєм статусом працiвники психологiчноє служ-
би належать до складу педагогiв. У положеннi дiагностика зво-
диться до "обстеження дiтей i пiдлiткiв, Єхнiх груп i
колективiв..."; корекцiя - "здiйсненням психолого-педагогiч-
них заходiв для усунення вiдхилень..."; "профiлактика - сво-
учасним попередженням вiдхилень у становленнi особистостi";
реабiлiтацiя - "надання допомоги дiтям, пiдлiткам, молодi в
кризовiй ситуацiє"; психологiчна експертиза - участю "в оцiнцi
нових технологiй навчання та виховання... визначення доцiль-
ностi Єх упровадження". Ми переконуумося, що основнi компо-
ненти змiсту дiяльностi психологiчноє служби зорiунтованi на
якiсь зовнiшнi дiє: обстеження, розробку заходiв, участь в оцiнцi
нових технологiй i т. д., а не на пiзнання внутрiшнього свiту
особистостi. Особливо переконливо це можна бачити з перелiку
функцiйних обовязкiв психолога-практика, а саме: "... бере
участь в органiзацiє освiтньоє, виховноє роботи...", "проводить
психолого-педагогiчну дiагностику готовностi до навчання...";
"здiйснюу профорiунтацiю; готуу вихованцiв до життя в злагодi
з усiма народами; формуу психологiчну культуру вихованцiв,
учнiв, педагогiв, батькiв" .
Як видно з "Положення...", вся робота психолога-практика
зорiунтована на дiтей, пiдлiткiв, але при цьому випадають iз
поля зору дорослi, тобто педагоги. Велику питому вагу в пси-
хологiчнiй службi мають освiтнi заходи (лекцiє, бесiди й т.п.).
З огляду на це зрозумiло, що перелiченi функцiє може викону-
вати не обовязково практичний психолог, а отже, психологiчна
практика ще не зайняла в школi належного мiсця: робота пси-
холога спрямована на вирiшення зовнiшнiх проблем, повяза-
них iз соцiумом i навчальною дiяльнiстю учнiв, а не з пiзнанням
Єхнiх особистiсних проблем.
Таким чином, практична психологiя в школi представлена
дещо формалiзовано, вiдсутня орiунтацiя на глибинно-психоло-
гiчнi характеристики особистостi, а увага до iндивiдуальноє не-
повторностi дитячоє психiки передбачауться лише в разi
кризових станiв та девiантноє поведiнки (алкоголiзм, наркома-
нiя, правопорушення). Профiлактика здебiльшого заклопотана
вiдхиленнями - дбау про Єх попередження. Неправильною та-
кож у позицiя, коли в ракурс методiв психологiчноє служби
потрапляу тiльки дитина, а не й дорослий (учитель, батько,
вихователь), який своєм впливом на дитину нерiдко породжуу
тi деструкцiє, якi потiм потрiбно нiвелювати.
До того ж, у "Положеннi..." в основному йдеться лише про
дiє психолога без урахування найголовнiшого - опосередкова-
ностi його рекомендацiй, порад i результатiв дiяльностi педаго-
гiв, дирекцiє та батькiв. У ньому не вiдображено вимоги до
особистостi педагога, не вказано на необхiднiсть психокорекцiй-
ноє пiдготовки, яка сприяла б розвитковi його рефлексивних
знань. Адже не секрет, що нерiдко психолог (чи педагог) - це
"чоботар без чобiт": як людина, вiн i сам iнодi потребуу допо-
моги, яку мав би отримати ще в процесi професiйноє пiдготовки.
У звязку з розмитiстю предмета практичноє психологiє
психологiчна служба постау бiльше адмiнiстративною, нiж пси-
хологiзованою. "Положення..." недостатньо спирауться на про-
фесiоналiзм психолога-практика, на специфiчнi вимоги до його
вмiнь та навичок у галузi психологiчноє практики. В основу
практичноє психологiє, на наш погляд, треба покласти психоко-
рекцiю iндивiдуально-неповторних якостей особистостi в удно-
стi психокорекцiйних i психодiагностичних процесiв. Психоко-
рекцiя - це змiна певних, вже установлених характеристик.
Тому дiтей швидше потрiбно правильно виховувати, а свiтоба-
чення й поведiнку дорослих, у разi потреби, коригувати. Важ-
ливо не втрачати гуманiстичноє орiунтацiє на
конструктивнi (позитивнi) засади (потенцiал) людського "Я",
що суперечить настановам психологiчноє служби, висловле-
ним у "Положеннi...": зосереджувати увагу на вiдхилен-
нях, на кризових явищах та девiантнiй
поведiнцi. Гуманiстична ж психологiя мау своєм предметом
норму, розвиток потенцiалу "Я" субукта.
Спробуумо визначити поняття "практична психологiя".
Практика (грец.- дiяльний, активний) - це матерiальна, чут-
туво-предметна, цiлеспрямована дiяльнiсть людини, яка мау на
мстi перетворення природних i соцiальних обуктiв, що у осно-
вою пiзнання. В широкому розумiннi слова пiд практикою ро-
зумiють усi види чуттуво-предметноє дiяльностi. Результатом
практики у створення свiту соцiальноє й культурноє предметно-
стi, в якому обуктивованi всi сутнiснi сили людини - здiбностi,
воля, прагнення, свiдомiсть, почуття, вмiння.
Поуднуючи поняття "практика" з поняттями "психологiя"
та "психокорекцiя", можна стверджувати, що психологiчна
практика сприяу збагаченню iндивiдуального досвiду, змiнюу
рiвень свiдомостi й характер потреб, впливау на вибiр цiнно-
стей, формуу тi чи тi цiлi й ставлення до соцiальних норм.
Вона передбачау опредметнення психологiчного змiсту субук-
та. На авансцену тут виходить дiло, справа, дiяльнiсть. З од-
ного боку, психологiчна практика покликана знаходити засоби
опредметнення, обуктивування внутрiшнього свiту людини. Й
чим адекватнiшi iнструменти будуть вiднайденi для таких цi-
лей, тим результативнiшим стау процес розпредметнення. Роз-
предметнсння - зворотний шлях до пiзнання психологiчних
передумов психiчних явищ, якi проступають у поведiнцi
субукта, в опредметнених продуктах його дiяльностi. А це по-
вязане з глибинним розумiнням змiсту психiки завдяки роз-
ширенню свiдомостi субукта та проникненню в несвiдому його
сферу.
В психокорекцiйнiй практицi психолог плануу єє процес, що
виражауться в органiзованiй певним чином взаумодiє людини з
людиною, й вiдповiдау за кiнцевий результат. У цьому психо-
логiчна практика вiдрiзняуться вiд практичноє психологiє, яка
фактично виступау промiжною ланкою мiж академiчною пси-
хологiую й практикою втiлення цих знань. Вона передбачау
орiунтацiю психолога на пiзнання психологiчних закономiрно-
стей в умовах взаумин "тут i тепер", якi спонтанно виникають,
на розумiння закономiрностей цих взаумин та дiагностику вну-
трiшнiх причин конкретноє поведiнки субукта, першопричин
його особистiсноє проблеми. В практичнiй психологiє найчастiше
не збiгаються в часi психодiагностика та психокорекцiя, орiун-
тацiя на норму й вiдхилення вiд неє замiсть актуалiзацiє вну-
трiшнього потенцiалу "Я" субукта.
На наш погляд, поняття "практичноє психологiє" невиправ-
дано розширюуться через ототожнення його з поняттям "психо-
логiчна служба". Оскiльки єє трактують як систему науково
обгрунтованих органiзацiйних видiв дiяльностi з упроваджен-
ням здобуткiв психологiчноє науки в народне господарство, то
практичнiй психологiє вiдводиться мiсiя втiлення в практику
теоретичних знань академiчноє психологiє. Тому практичнi ме-
тоди асоцiюються зi стандартизованими методиками й переду-
сiм iз тестами.
За такоє постановки питання до практичноє психологiє можна
вiднести лабораторнi заняття у вузах. Хоч цей аспект утiлення
психологiчних знань сам по собi заслуговуу схвалення, проте
його орiунтацiя на свiдому сферу психiки субукта й iгнорування
взаумозвязку та взаумозалежностi мiж свiдомим i несвiдомим
у психiцi обмежують можливостi iндивiдуалiзованого психоло-
гiчного пiзнання. Натомiсть видауться важливим розумiння того
факту, що практична психологiя повинна мати справу з цiлiс-
ною психiкою субукта в єє iнтелектуальних, емоцiйних та по-
ведiнкових виявах, а значить, спиратися на єє закономiрностi,
якi вiдкритi в цiлiсному обуктi пiзнання. Крiм того, зведенням
практичноє психологiє до реалiзацiє стандартизованих знань
класичноє психологiє iгнорууться специфiчнiсть суто психоло-
гiчноє практики, результати якоє грунтуються на рефлексивних
знаннях, отриманих у ситуацiє "тут i тепер". Безумовно, ака-
демiчнi знання допомагають психологам у квалiфiкуваннi пси-
хологiчних феноменiв, та це у не основним, а лише допомiжним
моментом глибинно-психологiчного пiзнання, яке перебувау в
царинi уваги психологiчноє практики. Тому справжня сутнiсть
практичноє психологiє виявляуться в єє рiзновидi - психокорек-
цiйнiй практицi, результатом якоє у рефлексивнi знання.
Якщо в психологiчнiй службi, повязанiй з утiленням знань,
психолог не сповна вiдповiдау за кiнцевий результат у звязку
з опосередкуванням його iншими людьми - педагогом, дирек-
тором школи (чи виробництва), то психологiчна практика вiд
самого початку органiзовууться психологом i ним же забезпе-
чуються промiжнi та кiнцевi результати. Найбiльш виражени-
ми у два рiзновиди психологiчноє практики: iндивiдуальне кон-
сультування та групова психокорекцiя. Саме в психологiчнiй
практицi у можливiсть забезпечити iндивiдуально-неповторний
результат, наближений до потреб субукта та до iндивiдуально
неповторних особливостей його психiки.
Таким чином, ми вийшли на специфiчнiсть практичноє пси-
хологiє порiвняно з академiчною - це ЄЄ можливiсть забезпечу-
вати рефлексивнi знання, спрямованi на розумiння iнди-
вiдуальноє неповторностi особистiсноє проблеми субукта, єє гли-
бинно-психологiчних передумов.
Отже, одна з проблем практичноє психологiє - можливостi
розвитку такоє ЄЄ ланки, як психокорекцiйна практика, набуття
нею науковоє самостiйностi завдяки цiлiсному пiдходовi до розу-
мiння психiки субукта в удностi виявiв свiдомого й несвiдомого та
специфiчнiсть результатiв у виглядi рефлексивних знань, що
мають досвiдний характер i лежать в основi мудростi субукта.
Зрозумiло, коли йдеться про специфiчнiсть практичноє пси-
хологiє, то не можна обминути проблему єє методiв. Практична
психологiя, як i кожна практика загалом, мау обуктивувати
внутрiшнi якостi предмета взаумодiє. Тому наступна пробле-
ма - дiагностика й методика процесуального пiзнання глибин-
них аспектiв психiки субукта.
Особливостi реалiзацiє методiв залежать вiд теоретичноє орi-
унтацiє психолога та вiд його дiагностико-корекцiйних можли-
востей, якi прямо залежать вiд зкоригованостi особистiсних
якостей самого психолога. Це важливо для психологiчноє прак-
тики, результати якоє так само безпосередньо повязанi з адек-
ватнiстю сприймання психологом поточного матерiалу в
ситуацiє "тут i тепер". На результатах психологiчноє практики
позначаються професiйний досвiд психолога, володiння ним iн-
струментальними можливостями процесуальноє дiагностики та
єє злиття з корекцiую. На наш погляд, проблемою у як перше,
так i друге. Сьогоднi це iстотне гальмо в розвитку психологiчноє
практики, бо вiдсутнi фахiвцi в цiй галузi, якi б масово готували
психологiв. Для цього потрiбна передусiм Єхня особистiсна пси-
хокорекцiя, привласнення в самiй психологiчнiй практицi спе-
цифiчних навичок та вмiнь у галузi психологiчноє практики, що
не пiддаються лише рацiональному Єх засвоунню.
Психодiагностика в психологiчнiй практицi дуже залежна
вiд теоретичних передумов дiй психолога. Дiагностувати в пси-
хологiчнiй практицi можна лише в разi володiння теорiую, яка
допомагау вибудовувати гiпотезу та ЄЄ багаторiвневе перспровi-
ряти. Психодинамiчний пiдхiд - цс цiлiсне бачення людини в
єє свiдомих i несвiдомих виявах, а не орiунтацiя на дискретнi
характеристики. Психодинамiчна теорiя уднау в собi певнi те-
оретичнi пiдходи, якi грунтуються на тiй чи тiй психологiчнiй
практицi науковцiв. Вона виросла на груповiй психокорекцiє, в
якiй реалiзуються закони позитивноє дезiнтеграцiє та вторинноє
iнтеграцiє як у груповому, так i в iндивiдуально-особистiсному
планах. Саме цi закономiрностi диктують реалiзацiю психодi-
агностичних прогнозiв багаторiвневе та богаторазово, з числен-
ними уточненнями в груповiй ситуацiє глибинно-особистiсного
пiзнання єє учасникiв. Потреба глибинно-особистiсноє каузаль-
ностi в пiзнаннi психологiчних труднощiв спiлкування учасни-
кiв корекцiє пiдмiнюуться в практичнiй психологiє констатацiую
фiзiологiчних змiн, нерiдко iз застосуванням приладiв, що фiк-
сують результати. Це близьке до вульгарно-матерiалiстичного
пiдходу до розумiння психiки.
Розвитковi психологiчноє практики не сприяють i спроби
визначення предмета психокорскцiйного впливу через пара-
метри норми та вiдхилення в оцiнцi поведiнки клiунта. Так,
Г. С. Абрамова пише: "Вплив вiдбувауться на основi теоретич-
ного уявлення про норму вчинкiв, про норму змiсту пережи-
вань, про норму перебiгу пiзнавальних процесiв, про норму
висування цiлей у тому чи iншому конкретному вiковому перi-
одi..." 3 iншими словами, "психолог, що займауться корекцiую,
працюу за схемою: а) що уi, б) що мау бутиi, в) що потрiбно
зробити, аби стало те, що мас бутиi" . Тим бiльше, що "пси-
холог часто претендуу на роль носiя цiує норми - "роби як я!"
Наша стурбованiсть породжууться фактом визначення нор-
ми самим психологом, а людина до цього практично не мау
нiякого вiдношення. Без сумнiву, в такий спосiб порушууться
принцип гуманiстичного пiдходу, за якого актуалiзууться не-
повторний потенцiал субукта в iндивiдуально-неповторних на-
прямах. Тим бiльше, що немау потреби пiдмiняти предмет
дефектологiє, яка зайнята вiдхиленнями.
Отже, ще однiую з проблем розвитку практичноє психологiє
у фiзiологiчна вульгаризацiя, редукцiонування психологiчних
проблем особистостi, категоризацiя проявiв психiки на "норму"
та "вiдхилення".
На наш погляд, перспективнiшим у пiдхiд до психологiчноє
практики, за яким у центрi уваги перебувау субукт iз його
психологiчними особливостями, котрi мають право на iндивiду-
ально-неповторний вияв. Звичайно, обмежуючися ракурсом те-
стового вивчення та розумiння психiки субукта, за головнi
треба брати числовi данi та поняття норми. Такий пiдхiд роз-
межовуу перiоди дiагностики й психокорекцiє. Це, очевидно,
допустимо й виправдано в тому разi, коли психолог мау справу
з окремим функцiйним аспектом особистостi (примiром, iнте-
лект, дослiдження), а не намагауться цiлiсно єє дослiдити з
урахуванням внутрiшнiх передумов породження особистiсних
проблем та Єх корекцiє.
Поуднання практичноє психологiє з педагогiчним, соцiоло-
гiчним, фiзiологiчним та академiчно-психологiчним аспектами
бачення особистiсних проблем сприяу успiхам психологiчноє
служби. Водночас важливо не пiдмiняти практичну психологiю
цими галузями, бо робота психолога буде поверховою.
Сьогоднi теорiя психологiчноє практики не може вiдстояти
себе перед академiчною психологiую, яка мау багаторiчну iсто-
рiю свого становлення. Психологiчна практика вiдрiзняуться вiд
академiчноє психологiє злиттям теорiє з процесом психокорекцiє,
що становить єє професiйну специфiчнiсть.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30