Хоч теорiя
й називауться "психосинтез", проте можна помiтити значну дис-
кретнiсть тих стадiй, якi повинна пройти особистiсть на шляху
до "вищого Я". Наприклад, спочатку вiдшукууться "новин
центр", а потiм навколо нього "будууться особистiсть". Уже сама
змiстовна розмежованiсть i етапнiсть насторожуу нас, бо в прак-
тичнiй психологiє на авансцену виходять такi цiнностi, як iнте-
грацiя, процесуальна психодiагностика, яка не передбачау
кiнцевого "висновку" й завжди мау лише промiжний результат,
що зливауться з психокорекцiую.
Ще однiую iстотною вiдмiною мiж психосинтезом i АСПН у
те, що "психосинтез застосовуу численну кiлькiсть методик,
нацiлених, в першу чергу, на розвиток i вдосконалення особи-
стостi, а вже потiм - на гармонiзацiю єє стосункiв з "Я" i дедалi
бiльше обуднання з ним" "". Нашому ж пiдходовi властива
орiунтацiя на iнтеграцiю (гармонiзацiю) особистостi, яка й
сприяу єє розвитковi й удосконаленню.
2.2.4. ТРАНСПЕРСОНАЛЬНА
ПСИХОЛОГiЯ
В контекстi психодинамiчноє теорiє, що реалiзууться методом
АСПН, становить iнтерес трансперсональна психологiя, розроб-
лювана доктором медицини Станiславом Грофом (Сан-Фран-
циско). Наукою неможливо займатися, вважау вiн, без певного
набору апрiорних тверджень, цiнностей, технiк. Як тiльки па-
радигма прийнята в суспiльствi, починауться стадiя "нормальноє
науки". ЄЄ метою у, по сутi, розвязання глибинного завдання -
пiзнання психiки: єє ж результати в основному визначенi самою
парадигмою. Крiм того, вченi вибирають лише тi проблеми, якi
можуть бути розвязанi з допомогою вже наявних концептуаль-
них i методичних (iнструментальних) засобiв.
Нова, радикальна теорiя нiколи не буде доповненням або
приростком до iснуючих знань. Вона змiнюу основнi правила,
вимагау смiливого перегляду або переформулювань фундамен-
тальних припущень попередньоє теорiє. Тому тут неминучим у
од концептуального хаосу, коли нормальна практика науки
пiдводить до вiдкриття. Це тягне за собою несумiснiсть староє
парадигми з новою. Вищесказане опосередковано пояснюу й
виправдовуу зовсiм новий пiдхiд у психотерапiє, який розроб-
ляуться С. Грофом: ЛСД-терапiя. Вiн пише: "працюючи з ЛСД,
я вже давно вирiшив, що не можна iгнорувати ... данi лише на
тiй основi, що вони несумiснi з базовими припущеннями сучас-
ноє науки" .
С. Гроф, уводячи людей у психоделiчнi стани з допомогою
спецiальноє хiмiчноє речовини, стверджуу, що Єхньою характер-
ною рисою у стирання вiдмiнностей мiж матерiую, енергiую й
свiдомiстю. "Внутрiшнi бачення можуть бути такими реалiстич-
ними, що стають успiшною iмiтацiую явищ матерiального свiту,
й навпаки, те, що у повсякденному життi у твердим "матерi-
алом", може розсипатися в паттерни енергiє, в космiчний танець
вiбрацiй або в гру свiдомостi" . Важливо, що психоделiчним
станам властива багатомiрнiсть, яку ми констатували також i в
символiцi малюнкiв: "виникають комплекснi переживання з
конденсованим або складанням змiстом" ,
Застосування ЛСД дау пiдставу констатувати чотири типи
психоделiчних станiв: абстрактнi переживання (або естетичнi), пси-
ходинамiчнi (або бiографiчнi); перинатальнi й трансперсональнi.
Перинатальнi - це вiдображення подiй, якi безпосе-
редньо передують бiологiчному народженню, повязанi з ним
або настають зразу за ним. С. Гроф стверджуу, що людське
несвiдоме вмiщуу сховища, або матрицi, активiзацiя яких веде
до повторного переживання бiологiчного народження.
Трансперсональнi переживання - це вiдчуття роз-
ширення свiдомостi за межi Его. Такi переживання у своурiдною
iсторичною регресiую в бiологiчне, культур-
не або духовне минуле. "Багато хто повiдомляу, - пише
С. Гроф, - про яскравi фрагменти досвiду на клiтинному рiвнi
свiдомостi, що, очевидно, вiдображау Єхну iснування у виглядi
сперми чи яйцеклiтини" .
Для нас дослiдження Грофа становлять великий iнтерес, ос-
кiльки численнi символи малюнкiв (без настанови на занурення
Єхнього автора в подiбнi перинатальнi чи транспсрсональнi пе-
реживання) вiдображають аналогiчнi явища. Далi ми предста-
вимо емпiричний матерiал Руслана, який це засвiдчуу. Подiбнi
збiги ставлять пiд сумнiв упевненiсть, нiбито псринатальнi пе-
реживання - це актуалiзацiя вiдповiдних сховищ несвiдомого.
Гадаумо, вони можуть мати психогенне походження. Ми неод-
норазово переконувалися: Едiпова ситуацiя знаходить розвязку
впереконаннi, що "я уднаюся з батьком (iз матiрю) через
яйцеклiтину, яка дала менi життя". Таку розвязку знаходить
захисна тенденцiя - "бажане перетворюуться на дiйсне", на
способи уднання з забороненим (iнцестуозним) обуктом, якому
вони були властивi. Тому так часто спостерiгауться фатальна
приреченiсть людини на певнi регресивнi способи поведiнки;
послаблення тиску цiує "приреченостi" на свiдомiсть фактично
означау ослаблення уднаючого ланцюга з табуйованим обуктом.
При цьому сам факт такого регресивного уднання перебувау за
межами свiдомостi. т;iк само. як i кровозмiшувальний потяг.
Наш психодинамiчний аналiз продукцiє субукта дау змогу
вийти на iнфантильнi витоки цих регресивних сил i через усвi-
домлення Єхнього iнфантильного походження, звязку з рисами
людей, до яких був потяг, зрозумiти причини вiдчуження (не-
визнання) подiбних форм поведiнки власного "Я".
Отже, вiдбувауться омертвiння певноє частини "Я", й на
вартi цього стоять "психологiчнi захисти" з Єхньою здатнiстю
спотворювати соцiально-перцептивну iнформацiю.
2.2.5. ГУМАНiСТИЧНА
ПСИХОЛОГiЯ
Спинимось на порiвняльнiй характеристицi теоретичних перед-
умов АСПН iз груповою психотерапiую американця К. Роджер-
са , центрованою на клiунтi.
Цей учений присвятив 35 рокiв iндивiдуальнiй терапiє й
лише згодом переконався в надзвичайних перевагах впливу
групи на субукта. Нас цiкавлять теоретичнi позицiє К. Роджер-
са не лише як представника гуманiстичноє теорiє, а й як дослiд-
ника, котрий утiлював груповi методи вдосконалення осо-
бистостi в практику школи, оскiльки навчально-виховним за-
кладам украй необхiдною була бiльша свобода .
Приймаючи всю гуманiстичну спрямованiсть груповоє робо-
ти, яку обгрунтував К. Роджерс, усе ж не можемо погодитися
з його позицiую "неуправлiння групою". Тут може бути два
пiдходи:а) визначення своує позицiє в групi як вiдсутностi фор-
мальноє структурованостi групового процесу, як рiвностi пози-
цiй керiвника й членiв групи, як абсолютизацiє спонтанностi й
невимушеностi поведiнки в груповiй динамiцi й т. п.; б) забез-
печення латентного рiвня iндивiдуально-особистiсних i групо-
вих змiн, якi передбачають невидиме управлiння динамiкою
всiх процесiв у групi.
Саме другий варiант перебувау в центрi уваги спецiалiста-
груповика в спрямуваннi процесiв АСПН. Адже хто прийшов
навчатися, той заiнтересований у результатах, а не прагне лише
побути в ситуативно приумнiй атмосферi роджерiанiвського га-
тунку. Тому в групi АСПН емпатiя не виступау головним ме-
ханiзмом психокорекцiє, бо вона (як ми переконанi) входить до
числа необхiдних умов створення сприятливоє для навчання
атмосфери в групi. Цi останнi, за нашим переконанням, повя-
занi з обуктивуванням семантичних характеристик несвiдомо-
го його логiки, яка зумовлюу базовi форми психологiчних
захистiв". Емпатiя ж (керiвника з клiунтом) здатна лише зни-
зити ситуативнi захисти (опори), проте не в змозi виступити
iнструментом проникнення в несвiдоме з його амбiвалентнiстю,
суперечнiстю й запрограмованiстю дитинством. Бiльше того,
якшо врахувати специфiку "психологiчних захистiв" з Єхнiми
побiчними емоцiйними ефектами (якi нерiдкеу викривленими),
то емпатiя без проробки проблеми на когнiтивному рiвнi може
хибно закрiпити субукта в його iнфантильних емоцiйних реак-
цiях, якi здебiльшого слугують рентним настановленням. По-
трiбно врахувати також тенденцiє вампiризму, якi в разi абсо-
лютизацiє механiзму емпатiє вiдкоригувати буде дуже важко.
У групi АСПН емпатiя йде в парi з прийняттям особистостi
iншого (й самого себе) таким, яким вiн у. А шлях до цього
пролягау через розвиток розумiння себе й iншого. Тому емпатiя
не лише сприяу навчанню, а й сама розвивауться разом з iнте-
грацiую.
2.3. ЗАКОНОМiРНОСТi ДИНАМiКИ
iНДИВiДУАЛЬНО-ОСОБИСТiСНИХ
i ГРУПОВИХ ЗМiН У ПРОЦЕСi АСПН
АСПН у лабiльною системою психологiчного впливу, зорiунто-
ваною на iндивiдуально-неповторну допомогу кожному учасни-
ковi навчання. Особистiснi проблеми, з якими люди приходять
у групу, не усвiдомлюються ними в своєй психологiчнiй сутi, не
повязуються з iнфантильними витоками. Прояснення психоло-
гiчного смислу особистiсноє проблеми с завданням АСПН. Разом
iз тим с певнi загальнi закономiрностi в особливостях особистiс-
них проблем учасникiв навчання та в розвитку самого групового
процесу. Для цього професiонал у галузi АСПН повинен добре
знати особливостi таких психiчних процесiв, як дезiнтеграцiя й
iнтеграцiя, бачити Єхнi прояви в особистiсних змiнах, аби за-
безпечувати позитивнiсть процесу дезiнтеграцiє
i вториннiсть iнтеграцiє (на бiльш високому
рiвнi розвитку психiки субукта).
Цим закономiрностям пiдлягау весь психокорекцiйний про-
цес АСПН як в iндивiдуальних, так i групових його варiантах.
Як уже вказувалося ранiше, мiж дезiнтеграцiую та iнтеграцiую
с зворотна залежнiсть, тобто чим кишни рiвень груповоє iнтег-
рацiє, тим бiльше можливостей вiдкривауться для iндивiдуаль-
но-особистiсноє позитивноє дезiнтеграцiє, яка й приводить iз
часом до вторинноє iнтеграцiє на вищому рiвнi розвитку (див.
мал. 1). Може виникнути запитання: чому закономiрностi осо-
бистiсноє й груповоє динамiки в психокорекцiє ми повязуумо з
процесами дезiнтеграцiє й iнтеграцiєi Адже цi поняття швидше
каталiзують динамiку, а не визначають семантику.
Пояснюуться цс тим, що, коригуючи, ми фактично нiчого
нового не привносимо: ми працюумо з тим, що вже у у субукта,
змiнюючи напрям, динамiку структурних компонентiв психiки
з метою нiвелювання особистiсних деструкцiй. В психокорек-
цiйному процесi вiдбувауться переорiунтацiя психiчноє енергiє з
деструктивних (руйнiвних) каналiв у конструктивному напря-
мi, який би допомiг клiунтовi привести у вiдповiднiсть засоби
взаумодiє з довколишнiм свiтом iз його намiрами, бажаннями,
очiкуваннями. Розумiння цього дасть змогу психологовi цiле-
спрямовано пiдтримувати кожного учасника АСПН в усвiдом-
леннi конкретних передумов власноє особистiсноє проблеми й
намiтити шляхи єє конструктивного розвязання. Ми допомагаумо
клiунтовi встановити звязки мiж свiдомими й несвiдомими аспек-
тами психiки, виявити невiдповiднiсть мiж цiлями, бажаннями й
тими засобами, якi вiн застосовуу для Єх досягнення, й т. iн.
Звичайно, клiунт збагачууться новими формами й засобами
(вербального й невербального) спiлкування в групi АСПН, але
до тих пiр, поки вiн перебувау в полонi власних проблем, його
свiдомiсть обтяжена певними викривленнями, позбавитись яких
можливо в разi прояснення каузальноє канви цих явищ. Тому
фактично процес психокорекцiє полягау у зясуваннi причин
труднощiв спiлкування, породжуваних несвiдомими аспектами
психiки субукта.
Професiйним грунтом такоє роботи у процесуальна психодi-
агностика, якiй треба придiлити особливу увагу. Загальнi ж
закономiрностi, на якi ми спираумося в груповiй психокорекцiє,
полягають у позитивнiй дезiнтеграцiє й вториннiй iнтеграцiє.
Через каталiзацiю цих процесiв забезпечууться управлiння гру-
повою психокорекцiую й iндивiдуально-неповторними змiнами
кожного субукта.
2.4. ПОНЯТТЯ ОСОБИСТiСНОЄ
ПРОБЛЕМИ СУБтКТА ТА Й ГЕНЕЗА
Поняття особистiсна проблема не розкрите в пси-
хологiчнiй лiтературi через вiдсутнiсть дослiджень у галузi
практичноє психологiє, зокрема глибинноє психологiє.
Проблема завжди потребуу розвязку, який тут ускладню-
сться деякими невiдомими, iмплiцитно прихованими вiд субук-
та даними. Єх неусвiдомлення унеможливлюу єє розвязання.
Часом постають економiчнi, соцiальнi, академiчнi й т. п. про-
блеми, розвязання яких залежить вiд обiзнаностi субукта, вiд
його компетенцiє в цих питаннях. i успiх стау доступним у мiру
набуття досвiду, розширення знань за рахунок переведення да-
них з iмплiцитного стану в експлiцитний.
Розвязання особистiсноє проблеми потребуу розширення й
поглиблення рефлексивних знань, якi включають зiставлення
намiрiв до дiє iз самими дiями субукта. Йдеться про те, що
субукт часто не в змозi адекватно усвiдомлювати свою особи-
стiсну проблему, бо перебувау в полонi iлюзiй, породжуваних
викривленнями свiдомостi, що потребуу "захистiв". Це, мабуть,
головна, специфiчна характеристика особистiсноє проблеми,
психологiчна суть якоє або зовсiм не усвiдомлюуться субуктом,
або усвiдомлюуться викривлено, або ж фрагментарне. Тому так
важливо допомогти субуктовi вичленувати власну особистiсну
проблему. Здебiльшого в поле його свiдомостi потрапляють нас-
лiдки єє дiє: вiдчуття напруженостi, тривоги, очiкування невдачi,
пiдвищена агресивнiсть або пасивнiсть, апатiя та iн. Тобто
субукт швидше може усвiдомлювати ситуативнi наслiдки дiє
особистiсних проблем, не розумiючи Єхнiх особистiсних першо-
причин та бiльш уразливих наслiдкiв для всiує його психiчноє
життудiяльностi. Каузальний аспект особистiсноє проблеми по-
вязаний з iсторiую життя й, особливо, з дитинством субукта,
з наявнiстю у людини внутрiшньоє стабiлiзованоє суперечностi,
яка маскууться в психiцi й iнтегрууться через процес субуктив-
ноє iнтеграцiє системою "психологiчних захистiв".
2.5. ПОНЯТТЯ "ПСИХiЧНОГО
ЗАХИСТУ". ЙОГО РiЗНОВИДИ
Й ФУНКЦiЄ
Поняття "психiчного захисту" було введене 3. Фрей-
дом як засiб розвязання конфлiкту мiж свiдомим i несвiдомим.
Основну функцiю "захистiв" 3. Фрейд убачав у зниженнi емо-
цiйноє напруженостi, що провокувалася тривогою за здiйснення
соцiальне значущих цiлей, яким суперечили потяги, що йшли
вiд "iд". Саме таке трактування "психологiчних захистiв" пануу
в психоаналiтичнiй лiтературi. грунтовнi дослiдження цього фе-
номена були проведенi дочкою 3. Фрейда - Анною Фрейд
iншi хоч i вказують на поняття "психiчних
захистiв" як досить вагоме явище для розумiння психiки, проте
спецiально його не дослiджували. Все це зумовило розумiння
"психiчних захистiв" як окремих механiзмiв, шо iснують авто-
номно. Це - рацiоналiзацiя, проекцiя, перенесення, регресiя,
катарсис, iдентифiкацiя, замiщення та iн.
Наш багаторiчний досвiд проведення груповоє психокорек-
цiйноє роботи показав, що "психiчнi захисти" функцiонують у
певнiй цiлiснiй i досить динамiчнiй системi, iндивiдуально не-
повторнiй для кожного субукта. Системнiсть у провiдною ха-
рактеристикою "психiчних захистiв", яка здасться головним,
центральним механiзмом: "в iд слабкостi до сили". Та-
кий пiдхiд до функцiйноє органiзацiє всiує захисноє системи до-
помагау зрозумiти iнтегруюче ядро захистiв у всiх його проявах.
Аналiз одержаного нами емпiричного матерiалу показуу, що
завдання захистiв може трактуватися двояким шляхом: з одного
боку, зберегти незмiнними й задовольнити iн-
фантильнi iнтереси "Я", а з iншого - забезпе-
чити захист "Я" в сучасних умовах житту-
дiяльностi субукта. У звязку з цим ми вбачаумо пiд-
стави видiлити два дуже важливi види захистiв (невiдомi в
психологiчнiй лiтературi): ба з о в i захисти й ситуатив-
нi (периферiйнi) захисти.
Як випливау з вищесказаного, в базових захистах осiдау весь
iнфантильний емоцiйно значущий досвiд субукта, повязаний
iз "людьми дитинства". Цi люди визначаються наявнiстю до них
первинних лiбiдiозних потягiв (або, навпаки, мортидiозних
вiдштовхувань), якi невидиме програмують актуальну поведiн-
ку. Ця система виражауться в певнiй логiцi несвiдомого, яка у
когнiтивною базою "психiчних захистiв". Когнiтивний рiвень
захистiв характеризууться системними якостями, що не усвi-
домлюються субуктом. Вони пiдкоряються удиному механiзмо-
вi: "вiд слабкостi до сили". Поняття психiчноє слабкостi й сили
ми розумiумо в загальноприйнятому Єх трактуваннi у психоло-
гiє, хоч у кожного субукта вони досить iндивiдуалiзованi.
iндивiдуальна неповторнiсть мас вираження в системi "умов-
них цiнностей", в Єх ЄурархiзацiЄ за силою значущостi для субук-
та, оригiнальнiй у кожному конкретному випадку. "Умовнi
цiнностi" лежать ближче до базових захистiв, нiж "захиснi"
засоби, повязанi з ситуацiую. "Умовнi цiнностi" та пери-
ферiйнi захисти здiйснюють функцiє промiжного ланцюга мiж
базовими захистами та обуктивною реальнiстю. Вiдомостi про
умовнi цiнностi та засоби захистiв представленi в монографiє .
Наш багаторiчний досвiд ведення груп АСПН переконуу у
важливостi обуктивування несвiдомого, яка й виражау когнi-
тивну основу базових захистiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
й називауться "психосинтез", проте можна помiтити значну дис-
кретнiсть тих стадiй, якi повинна пройти особистiсть на шляху
до "вищого Я". Наприклад, спочатку вiдшукууться "новин
центр", а потiм навколо нього "будууться особистiсть". Уже сама
змiстовна розмежованiсть i етапнiсть насторожуу нас, бо в прак-
тичнiй психологiє на авансцену виходять такi цiнностi, як iнте-
грацiя, процесуальна психодiагностика, яка не передбачау
кiнцевого "висновку" й завжди мау лише промiжний результат,
що зливауться з психокорекцiую.
Ще однiую iстотною вiдмiною мiж психосинтезом i АСПН у
те, що "психосинтез застосовуу численну кiлькiсть методик,
нацiлених, в першу чергу, на розвиток i вдосконалення особи-
стостi, а вже потiм - на гармонiзацiю єє стосункiв з "Я" i дедалi
бiльше обуднання з ним" "". Нашому ж пiдходовi властива
орiунтацiя на iнтеграцiю (гармонiзацiю) особистостi, яка й
сприяу єє розвитковi й удосконаленню.
2.2.4. ТРАНСПЕРСОНАЛЬНА
ПСИХОЛОГiЯ
В контекстi психодинамiчноє теорiє, що реалiзууться методом
АСПН, становить iнтерес трансперсональна психологiя, розроб-
лювана доктором медицини Станiславом Грофом (Сан-Фран-
циско). Наукою неможливо займатися, вважау вiн, без певного
набору апрiорних тверджень, цiнностей, технiк. Як тiльки па-
радигма прийнята в суспiльствi, починауться стадiя "нормальноє
науки". ЄЄ метою у, по сутi, розвязання глибинного завдання -
пiзнання психiки: єє ж результати в основному визначенi самою
парадигмою. Крiм того, вченi вибирають лише тi проблеми, якi
можуть бути розвязанi з допомогою вже наявних концептуаль-
них i методичних (iнструментальних) засобiв.
Нова, радикальна теорiя нiколи не буде доповненням або
приростком до iснуючих знань. Вона змiнюу основнi правила,
вимагау смiливого перегляду або переформулювань фундамен-
тальних припущень попередньоє теорiє. Тому тут неминучим у
од концептуального хаосу, коли нормальна практика науки
пiдводить до вiдкриття. Це тягне за собою несумiснiсть староє
парадигми з новою. Вищесказане опосередковано пояснюу й
виправдовуу зовсiм новий пiдхiд у психотерапiє, який розроб-
ляуться С. Грофом: ЛСД-терапiя. Вiн пише: "працюючи з ЛСД,
я вже давно вирiшив, що не можна iгнорувати ... данi лише на
тiй основi, що вони несумiснi з базовими припущеннями сучас-
ноє науки" .
С. Гроф, уводячи людей у психоделiчнi стани з допомогою
спецiальноє хiмiчноє речовини, стверджуу, що Єхньою характер-
ною рисою у стирання вiдмiнностей мiж матерiую, енергiую й
свiдомiстю. "Внутрiшнi бачення можуть бути такими реалiстич-
ними, що стають успiшною iмiтацiую явищ матерiального свiту,
й навпаки, те, що у повсякденному життi у твердим "матерi-
алом", може розсипатися в паттерни енергiє, в космiчний танець
вiбрацiй або в гру свiдомостi" . Важливо, що психоделiчним
станам властива багатомiрнiсть, яку ми констатували також i в
символiцi малюнкiв: "виникають комплекснi переживання з
конденсованим або складанням змiстом" ,
Застосування ЛСД дау пiдставу констатувати чотири типи
психоделiчних станiв: абстрактнi переживання (або естетичнi), пси-
ходинамiчнi (або бiографiчнi); перинатальнi й трансперсональнi.
Перинатальнi - це вiдображення подiй, якi безпосе-
редньо передують бiологiчному народженню, повязанi з ним
або настають зразу за ним. С. Гроф стверджуу, що людське
несвiдоме вмiщуу сховища, або матрицi, активiзацiя яких веде
до повторного переживання бiологiчного народження.
Трансперсональнi переживання - це вiдчуття роз-
ширення свiдомостi за межi Его. Такi переживання у своурiдною
iсторичною регресiую в бiологiчне, культур-
не або духовне минуле. "Багато хто повiдомляу, - пише
С. Гроф, - про яскравi фрагменти досвiду на клiтинному рiвнi
свiдомостi, що, очевидно, вiдображау Єхну iснування у виглядi
сперми чи яйцеклiтини" .
Для нас дослiдження Грофа становлять великий iнтерес, ос-
кiльки численнi символи малюнкiв (без настанови на занурення
Єхнього автора в подiбнi перинатальнi чи транспсрсональнi пе-
реживання) вiдображають аналогiчнi явища. Далi ми предста-
вимо емпiричний матерiал Руслана, який це засвiдчуу. Подiбнi
збiги ставлять пiд сумнiв упевненiсть, нiбито псринатальнi пе-
реживання - це актуалiзацiя вiдповiдних сховищ несвiдомого.
Гадаумо, вони можуть мати психогенне походження. Ми неод-
норазово переконувалися: Едiпова ситуацiя знаходить розвязку
впереконаннi, що "я уднаюся з батьком (iз матiрю) через
яйцеклiтину, яка дала менi життя". Таку розвязку знаходить
захисна тенденцiя - "бажане перетворюуться на дiйсне", на
способи уднання з забороненим (iнцестуозним) обуктом, якому
вони були властивi. Тому так часто спостерiгауться фатальна
приреченiсть людини на певнi регресивнi способи поведiнки;
послаблення тиску цiує "приреченостi" на свiдомiсть фактично
означау ослаблення уднаючого ланцюга з табуйованим обуктом.
При цьому сам факт такого регресивного уднання перебувау за
межами свiдомостi. т;iк само. як i кровозмiшувальний потяг.
Наш психодинамiчний аналiз продукцiє субукта дау змогу
вийти на iнфантильнi витоки цих регресивних сил i через усвi-
домлення Єхнього iнфантильного походження, звязку з рисами
людей, до яких був потяг, зрозумiти причини вiдчуження (не-
визнання) подiбних форм поведiнки власного "Я".
Отже, вiдбувауться омертвiння певноє частини "Я", й на
вартi цього стоять "психологiчнi захисти" з Єхньою здатнiстю
спотворювати соцiально-перцептивну iнформацiю.
2.2.5. ГУМАНiСТИЧНА
ПСИХОЛОГiЯ
Спинимось на порiвняльнiй характеристицi теоретичних перед-
умов АСПН iз груповою психотерапiую американця К. Роджер-
са , центрованою на клiунтi.
Цей учений присвятив 35 рокiв iндивiдуальнiй терапiє й
лише згодом переконався в надзвичайних перевагах впливу
групи на субукта. Нас цiкавлять теоретичнi позицiє К. Роджер-
са не лише як представника гуманiстичноє теорiє, а й як дослiд-
ника, котрий утiлював груповi методи вдосконалення осо-
бистостi в практику школи, оскiльки навчально-виховним за-
кладам украй необхiдною була бiльша свобода .
Приймаючи всю гуманiстичну спрямованiсть груповоє робо-
ти, яку обгрунтував К. Роджерс, усе ж не можемо погодитися
з його позицiую "неуправлiння групою". Тут може бути два
пiдходи:а) визначення своує позицiє в групi як вiдсутностi фор-
мальноє структурованостi групового процесу, як рiвностi пози-
цiй керiвника й членiв групи, як абсолютизацiє спонтанностi й
невимушеностi поведiнки в груповiй динамiцi й т. п.; б) забез-
печення латентного рiвня iндивiдуально-особистiсних i групо-
вих змiн, якi передбачають невидиме управлiння динамiкою
всiх процесiв у групi.
Саме другий варiант перебувау в центрi уваги спецiалiста-
груповика в спрямуваннi процесiв АСПН. Адже хто прийшов
навчатися, той заiнтересований у результатах, а не прагне лише
побути в ситуативно приумнiй атмосферi роджерiанiвського га-
тунку. Тому в групi АСПН емпатiя не виступау головним ме-
ханiзмом психокорекцiє, бо вона (як ми переконанi) входить до
числа необхiдних умов створення сприятливоє для навчання
атмосфери в групi. Цi останнi, за нашим переконанням, повя-
занi з обуктивуванням семантичних характеристик несвiдомо-
го його логiки, яка зумовлюу базовi форми психологiчних
захистiв". Емпатiя ж (керiвника з клiунтом) здатна лише зни-
зити ситуативнi захисти (опори), проте не в змозi виступити
iнструментом проникнення в несвiдоме з його амбiвалентнiстю,
суперечнiстю й запрограмованiстю дитинством. Бiльше того,
якшо врахувати специфiку "психологiчних захистiв" з Єхнiми
побiчними емоцiйними ефектами (якi нерiдкеу викривленими),
то емпатiя без проробки проблеми на когнiтивному рiвнi може
хибно закрiпити субукта в його iнфантильних емоцiйних реак-
цiях, якi здебiльшого слугують рентним настановленням. По-
трiбно врахувати також тенденцiє вампiризму, якi в разi абсо-
лютизацiє механiзму емпатiє вiдкоригувати буде дуже важко.
У групi АСПН емпатiя йде в парi з прийняттям особистостi
iншого (й самого себе) таким, яким вiн у. А шлях до цього
пролягау через розвиток розумiння себе й iншого. Тому емпатiя
не лише сприяу навчанню, а й сама розвивауться разом з iнте-
грацiую.
2.3. ЗАКОНОМiРНОСТi ДИНАМiКИ
iНДИВiДУАЛЬНО-ОСОБИСТiСНИХ
i ГРУПОВИХ ЗМiН У ПРОЦЕСi АСПН
АСПН у лабiльною системою психологiчного впливу, зорiунто-
ваною на iндивiдуально-неповторну допомогу кожному учасни-
ковi навчання. Особистiснi проблеми, з якими люди приходять
у групу, не усвiдомлюються ними в своєй психологiчнiй сутi, не
повязуються з iнфантильними витоками. Прояснення психоло-
гiчного смислу особистiсноє проблеми с завданням АСПН. Разом
iз тим с певнi загальнi закономiрностi в особливостях особистiс-
них проблем учасникiв навчання та в розвитку самого групового
процесу. Для цього професiонал у галузi АСПН повинен добре
знати особливостi таких психiчних процесiв, як дезiнтеграцiя й
iнтеграцiя, бачити Єхнi прояви в особистiсних змiнах, аби за-
безпечувати позитивнiсть процесу дезiнтеграцiє
i вториннiсть iнтеграцiє (на бiльш високому
рiвнi розвитку психiки субукта).
Цим закономiрностям пiдлягау весь психокорекцiйний про-
цес АСПН як в iндивiдуальних, так i групових його варiантах.
Як уже вказувалося ранiше, мiж дезiнтеграцiую та iнтеграцiую
с зворотна залежнiсть, тобто чим кишни рiвень груповоє iнтег-
рацiє, тим бiльше можливостей вiдкривауться для iндивiдуаль-
но-особистiсноє позитивноє дезiнтеграцiє, яка й приводить iз
часом до вторинноє iнтеграцiє на вищому рiвнi розвитку (див.
мал. 1). Може виникнути запитання: чому закономiрностi осо-
бистiсноє й груповоє динамiки в психокорекцiє ми повязуумо з
процесами дезiнтеграцiє й iнтеграцiєi Адже цi поняття швидше
каталiзують динамiку, а не визначають семантику.
Пояснюуться цс тим, що, коригуючи, ми фактично нiчого
нового не привносимо: ми працюумо з тим, що вже у у субукта,
змiнюючи напрям, динамiку структурних компонентiв психiки
з метою нiвелювання особистiсних деструкцiй. В психокорек-
цiйному процесi вiдбувауться переорiунтацiя психiчноє енергiє з
деструктивних (руйнiвних) каналiв у конструктивному напря-
мi, який би допомiг клiунтовi привести у вiдповiднiсть засоби
взаумодiє з довколишнiм свiтом iз його намiрами, бажаннями,
очiкуваннями. Розумiння цього дасть змогу психологовi цiле-
спрямовано пiдтримувати кожного учасника АСПН в усвiдом-
леннi конкретних передумов власноє особистiсноє проблеми й
намiтити шляхи єє конструктивного розвязання. Ми допомагаумо
клiунтовi встановити звязки мiж свiдомими й несвiдомими аспек-
тами психiки, виявити невiдповiднiсть мiж цiлями, бажаннями й
тими засобами, якi вiн застосовуу для Єх досягнення, й т. iн.
Звичайно, клiунт збагачууться новими формами й засобами
(вербального й невербального) спiлкування в групi АСПН, але
до тих пiр, поки вiн перебувау в полонi власних проблем, його
свiдомiсть обтяжена певними викривленнями, позбавитись яких
можливо в разi прояснення каузальноє канви цих явищ. Тому
фактично процес психокорекцiє полягау у зясуваннi причин
труднощiв спiлкування, породжуваних несвiдомими аспектами
психiки субукта.
Професiйним грунтом такоє роботи у процесуальна психодi-
агностика, якiй треба придiлити особливу увагу. Загальнi ж
закономiрностi, на якi ми спираумося в груповiй психокорекцiє,
полягають у позитивнiй дезiнтеграцiє й вториннiй iнтеграцiє.
Через каталiзацiю цих процесiв забезпечууться управлiння гру-
повою психокорекцiую й iндивiдуально-неповторними змiнами
кожного субукта.
2.4. ПОНЯТТЯ ОСОБИСТiСНОЄ
ПРОБЛЕМИ СУБтКТА ТА Й ГЕНЕЗА
Поняття особистiсна проблема не розкрите в пси-
хологiчнiй лiтературi через вiдсутнiсть дослiджень у галузi
практичноє психологiє, зокрема глибинноє психологiє.
Проблема завжди потребуу розвязку, який тут ускладню-
сться деякими невiдомими, iмплiцитно прихованими вiд субук-
та даними. Єх неусвiдомлення унеможливлюу єє розвязання.
Часом постають економiчнi, соцiальнi, академiчнi й т. п. про-
блеми, розвязання яких залежить вiд обiзнаностi субукта, вiд
його компетенцiє в цих питаннях. i успiх стау доступним у мiру
набуття досвiду, розширення знань за рахунок переведення да-
них з iмплiцитного стану в експлiцитний.
Розвязання особистiсноє проблеми потребуу розширення й
поглиблення рефлексивних знань, якi включають зiставлення
намiрiв до дiє iз самими дiями субукта. Йдеться про те, що
субукт часто не в змозi адекватно усвiдомлювати свою особи-
стiсну проблему, бо перебувау в полонi iлюзiй, породжуваних
викривленнями свiдомостi, що потребуу "захистiв". Це, мабуть,
головна, специфiчна характеристика особистiсноє проблеми,
психологiчна суть якоє або зовсiм не усвiдомлюуться субуктом,
або усвiдомлюуться викривлено, або ж фрагментарне. Тому так
важливо допомогти субуктовi вичленувати власну особистiсну
проблему. Здебiльшого в поле його свiдомостi потрапляють нас-
лiдки єє дiє: вiдчуття напруженостi, тривоги, очiкування невдачi,
пiдвищена агресивнiсть або пасивнiсть, апатiя та iн. Тобто
субукт швидше може усвiдомлювати ситуативнi наслiдки дiє
особистiсних проблем, не розумiючи Єхнiх особистiсних першо-
причин та бiльш уразливих наслiдкiв для всiує його психiчноє
життудiяльностi. Каузальний аспект особистiсноє проблеми по-
вязаний з iсторiую життя й, особливо, з дитинством субукта,
з наявнiстю у людини внутрiшньоє стабiлiзованоє суперечностi,
яка маскууться в психiцi й iнтегрууться через процес субуктив-
ноє iнтеграцiє системою "психологiчних захистiв".
2.5. ПОНЯТТЯ "ПСИХiЧНОГО
ЗАХИСТУ". ЙОГО РiЗНОВИДИ
Й ФУНКЦiЄ
Поняття "психiчного захисту" було введене 3. Фрей-
дом як засiб розвязання конфлiкту мiж свiдомим i несвiдомим.
Основну функцiю "захистiв" 3. Фрейд убачав у зниженнi емо-
цiйноє напруженостi, що провокувалася тривогою за здiйснення
соцiальне значущих цiлей, яким суперечили потяги, що йшли
вiд "iд". Саме таке трактування "психологiчних захистiв" пануу
в психоаналiтичнiй лiтературi. грунтовнi дослiдження цього фе-
номена були проведенi дочкою 3. Фрейда - Анною Фрейд
iншi хоч i вказують на поняття "психiчних
захистiв" як досить вагоме явище для розумiння психiки, проте
спецiально його не дослiджували. Все це зумовило розумiння
"психiчних захистiв" як окремих механiзмiв, шо iснують авто-
номно. Це - рацiоналiзацiя, проекцiя, перенесення, регресiя,
катарсис, iдентифiкацiя, замiщення та iн.
Наш багаторiчний досвiд проведення груповоє психокорек-
цiйноє роботи показав, що "психiчнi захисти" функцiонують у
певнiй цiлiснiй i досить динамiчнiй системi, iндивiдуально не-
повторнiй для кожного субукта. Системнiсть у провiдною ха-
рактеристикою "психiчних захистiв", яка здасться головним,
центральним механiзмом: "в iд слабкостi до сили". Та-
кий пiдхiд до функцiйноє органiзацiє всiує захисноє системи до-
помагау зрозумiти iнтегруюче ядро захистiв у всiх його проявах.
Аналiз одержаного нами емпiричного матерiалу показуу, що
завдання захистiв може трактуватися двояким шляхом: з одного
боку, зберегти незмiнними й задовольнити iн-
фантильнi iнтереси "Я", а з iншого - забезпе-
чити захист "Я" в сучасних умовах житту-
дiяльностi субукта. У звязку з цим ми вбачаумо пiд-
стави видiлити два дуже важливi види захистiв (невiдомi в
психологiчнiй лiтературi): ба з о в i захисти й ситуатив-
нi (периферiйнi) захисти.
Як випливау з вищесказаного, в базових захистах осiдау весь
iнфантильний емоцiйно значущий досвiд субукта, повязаний
iз "людьми дитинства". Цi люди визначаються наявнiстю до них
первинних лiбiдiозних потягiв (або, навпаки, мортидiозних
вiдштовхувань), якi невидиме програмують актуальну поведiн-
ку. Ця система виражауться в певнiй логiцi несвiдомого, яка у
когнiтивною базою "психiчних захистiв". Когнiтивний рiвень
захистiв характеризууться системними якостями, що не усвi-
домлюються субуктом. Вони пiдкоряються удиному механiзмо-
вi: "вiд слабкостi до сили". Поняття психiчноє слабкостi й сили
ми розумiумо в загальноприйнятому Єх трактуваннi у психоло-
гiє, хоч у кожного субукта вони досить iндивiдуалiзованi.
iндивiдуальна неповторнiсть мас вираження в системi "умов-
них цiнностей", в Єх ЄурархiзацiЄ за силою значущостi для субук-
та, оригiнальнiй у кожному конкретному випадку. "Умовнi
цiнностi" лежать ближче до базових захистiв, нiж "захиснi"
засоби, повязанi з ситуацiую. "Умовнi цiнностi" та пери-
ферiйнi захисти здiйснюють функцiє промiжного ланцюга мiж
базовими захистами та обуктивною реальнiстю. Вiдомостi про
умовнi цiнностi та засоби захистiв представленi в монографiє .
Наш багаторiчний досвiд ведення груп АСПН переконуу у
важливостi обуктивування несвiдомого, яка й виражау когнi-
тивну основу базових захистiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30