Ми можемо стверджувати, що даний матерiал (малюнки)
Юрiя дав змогу прослiдкувати деструктивну силу "Едiпових"
переживань, якi зумовлюють амбiвалентнiсть почуттiв до себе
та близьких людей, прагнення до сили через чоловiчу потенцiю
й у той же час неможливiсть єє оптимальноє (щасливоє) реалi-
зацiє через блокування активностi, вiдчужування" чуттувостi в
стосунках iз жiнкою, осуд єє за уднання з чоловiком та iн.
Водночас проглядауться приниження своєх можливостей через
нерiвнi позицiє з батьком стосовно матерi. Все це породжуу
стабiлiзовану внутрiшню суперечнiсть, що у основ ою особистiс-
ноє проблеми Юрiя.

Проаналiзуумо малюнки Петрика (учня 9-го класу
Черкаськоє СШ, 1993 р.). Кiлька слiв про мал. 36-47. Єх Пе-
трик вранцi, перед заняттями у школi, вiддав своуму друго-
вi, зробивши застереження лише до мал. 46, який треба роз-
глядати в перевернутому виглядi (мал. 47). Нiяких пояснень

181

не давав нi друговi, нi комусь iншому. Й того ж дня пiд час
занять викинувся з 9-го поверху. Всi малюнки були виконанi
олiвцем, з психомалюнком нiколи не мав справи. Вiдомо, що
Петрик жив у сiмє, де була сестра, нерiдна по батьковi, але
рiдна по матерi.

Враховуючи вiдсутнiсть дiалогу з автором (який звичайно
давав змогу прояснити змiст малюнкiв), ми скористалися з
розповiдей психолога школи про те, що Петрик виявляв iнте-
рес до сестри, любив позичати в неє брюки (поносити), нама-
гався зустрiчатися з єє подругами. Сестра була старша за нього
на два роки. Вiдомо також, що стосунки з батьком були на-
пруженими.

Оригiнальнiсть малюнкiв Пстрика (порiвняно з психома-
люнком) полягау ще й у тому, що Єх назви не визначенi, й
виконувалися вони не на чиюсь пропозицiю (психолога чи вчи-
теля), а за внутрiшньою потребою. Цiкаво й тс, що малюнки
зявилися в нiч перед самогубством. Нiколи ранiше Петя не
давав друговi своєх малюнкiв. Т. С. Яцснко одержала Єх вiд
психолога школи з проханням iнтерпретувати.

Пропонований аналiз може бути цiкавим для спецiалiстiв у
цiй галузi тим, що вiн в основному побудований на значеннях
архетипноє символiки. Загальний погляд на малюнки показуу,
що психiка Петi була обтяжена iнцсстуозним потягом: первин-
ним - до матерi, а з часом - до сестри, нерiдноє по батьковi.
Малюнки засвiдчують спроби здолати це почуття актуалiзацiую
огиди (мал. 37).

Тепер перейдемо до конкретного аналiзу. На лiбiдiознi по-
тяги вказують мал. 38 i 39. Вода, хвилi, човен, двоу в човнi
(мал. 39). Простягнутi руки у водi. Фалiчний образ - символ
сексуальноє сили: маленькi рибки, як символ сперматозоєдiв,
урочистий (святковий) вигляд плавця та iн. Разом iз тим ма-
люнки вказують на неможливiсть чуттувого уднання, що сим-
волiзуу нижня частина автозображснь, представлена рибячим
(змiєним) хвостом (мал. 38, 40, 41). Мал. 39 показуу прирече-
нiсть човна на загибель у морськiй стихiє, тобто безперспектив-
нiсть надiй на чуттуве уднання. iнший малюнок (42) вiдображау
статичнiсть фалiчних потягiв - омертвiлий бик, у якого заднi
ноги вросли у землю, а передня нога и голова - показують
"потенцiал" за вiдсутностi активностi.

Малюнки засвiдчують присутнiсть саморсфлексiє проблем,
якi обсiдали юнака (мал. 43-45). Спiльним для цих малюнкiв
у двоєсте сприймання ситуацiє iнцсстуозного тяжiння. Верхнiй
правий i нижнiй лiвий куток мал. 43 показують, вiдповiдно, два
погляди: "дорослий", зрiлий погляд на лiбiдiознi бажання, якi
його переповнюють (середня частина мал. 43), i дитячi страхи
за своє мрiє й фантазiє, якi здаються змiями (нижнiй куток

182

лiол. 36

Мая. 37

Мсi-i. З>

злiва). Символiка середньоє частини малюнка вказуу на цi лi-
бiдiознi фантазiє, за якi йому хочеться вхопитися рукою, щоб
не впасти". Летюча миша - символ "нiчних мрiй", якi лякають.
Ьагаття - символ сексуальноє чуттувостi. Проблема дiвочостi

183

("щiлини в каменi"), до якоє юнак тягнеться правою рукою i
хоче "вхопитися". Крила (полiт) - символ сексуальноє чутту-
востi. Лiвий верхнiй куток указуу на тяжiння до матерi: тут i
серце, й сонце, й вигляд сiдницi матерi (див. для порiвняння
мал. 45 - правий верхнiй куток). Проступау й захисне бажання
вiдокремитися (вiдiйти) вiд такого типу сексуальних потягiв:

вiдмежування картинок угорi й унизу (справа i злiва).

Наявнiсть двох поглядiв - дитячого i зрiлого - на "iнцесту-
озну проблему", якою обтяжений автор, демонструють мал. 44 i
45. На першому - це погляд Петi-юнака (див. центр малюнка),
а на другому - погляд Петi-дитини (див. центр малюнка).
Намагання все констатувати "обуктивно", вiдчужено символi-
зуу фотоапарат. Фiгура в правому верхньому кутi (мал. 45) -
це мати. Очевидно, первинним був потяг до матерi, бо централь-
на фiгурка (Петя) вся зорiунтована на неє. Крiм того, єє форми
можна розпiзнати в лiвому верхньому кутку - (мал. 43). Лiнiя,
що вiддiляу (мал. 45) сестру (лiвий нижнiй куток) i батька
(лiвий верхнiй куток), указуу на Єх уднання, до якого автор
малюнка (каченя в центрi) - причетний (торкауться нiжкою).
Напевно, фiгурка в правому нижньому кутку цього ж малюн-
ка - зображення автора: ЄЄ розташовано пiд матiрю й повер-
нуто поглядом на стосунки сестри з батьком (що вiдбито лiнiую
й штриховкою в нижнiй частинi малюнка). Батько, в дитячому
сприйманнi автора, видасться боягузливим - зайчиком (лiвий
верхнiй куток мал. 45).

Якщо звернутися до мал. 44, то розташування персонажiв
тут iдентичне з мал. 45 - у цьому суть цих двох парних ма-
люнкiв. Перший (44) фактично свiдчить про захисну спробу
юнака врятуватися вiд драматичного для нього потягу до iнце-
стуозних обуктiв - шляхом Єх дискредитацiє, iнтроверсiє. Бать-
ко з боягузливого перетворився на агресивного (вгорi злiва на
мал. 44), а мати - на змiю (вгорi справа), втративши своє пишнi
жiночi форми. Сестра (злiва, внизу) втратила чарiвнiсть феє (у
порiвняннi з мал. 45) й набула потворностi, з чiткими ознаками
сексуальностi - великi очi, рот. Агресiя батька теж мау ознаки
сексуальностi - вiдкритий рот, язик; жало в ротi змiє; величезнi
губи та очi сина (правий, нижнiй кут мал. 44). В кожному з
цих малюнкiв автор представляу себе подвiйно: "Я" - в центрi
i "Я" - справа.

Цiкавим у мал. 41, який показуу страждання на тлi жаданих
надiй, якi символiзуу сонце. Дiри в грудях i на рiвнi статевих
органiв указують на неможливiсть ("самокастрацiю") здiйснен-

iемас сумнiву, що нi дпа малюнки (44 i 45) пзасмононязанi й слушною с
iнамiка - навпаки, спочатку мал. 45, а потiм 44.

ня своєх табуйованих мрiй, i це - як спосiб звiльнення вiд
страждань, психiчна iмпотенцiя.

Центральним за своєм семантичним навантаженням у
мал. 46, який не лише виражау внутрiшню драму душi, а й
розкривау обставини, якi єє зумовили. В контекстi здiйсненого
з часом самогубства важливим постау зауваження друговi, що
мал. 46 треба розглядати в перевернутому виглядi, тобто так,
де лев зображений падаючим униз (мал. 47). Тут уба-
чауться вiдображення почуття ревнощiв, викликаних взауми-
нами сестри з батьком - левом (пташка, що лежить догори
нiжками (справа на мал. 46); погроза батька (лева) та почуття
провини автора - птах злiва: птах дивиться у вiчi левовi й
лапки пiдняв. Поряд iз покорою, очевидно, у прихована агресiя
щодо батька, яка може призвести до мислимого злочину (жи-
вiт лева вiд пояса зашитий). Це можна витлумачити як iм-
пульсивне бажання розпороти живiт, i водночас небажання за-
вдати батьковi лиха (живiт зашитий). Саме це останну може
бути поясненням причини самогубства Петi - "щоб не вбити
батька".

Важливо звернути увагу, що хвiст у "птаха-сестри"
(мал. 47 справа) обiрваний i "перемiстився" в лiвий верхнiй
куток малюнка: його змiст ми "побачимо", коли перевернемо
малюнок: iлюзiя, що "я падаю разом iз нею" (нсусвiдомлений
прийом символiчного викладу психологiчного змiсту - "на-
тяк"). Тепер лев-батько (мал. 46) перетворюуться на лева-Пе-
тю (мал. 47). i автор зливауться з ним (очевидно, iдентифiкуу)
в удиний образ, що психологiчно пояснюу смисл його падiння
з висотного будинку. Логiка: "Я падаю, уднаючися з батьком
(у його близькостi до сестри й разом iз нею)", на що натякау
"хвiст" (тепер уже справа на мал. 47). Логiка: "Разом зi мною
падау й моя залежна позицiя та необхiднiсть покори - (я Єх
позбуваюся). "Я падаю разом зi своєми мрiями" (хвостик спра-
ва вказуу на надiю уднання з бажаним обуктом у майбутньо-
му: "Я йду за нею". Птах злiва iз блаженноє пози (мал. 46,
справа) зразу переходить в агресивну позицiю, що може пояс-
нювати позицiю сестри, яка пiдштовхнула своую агресiую Пс-
тю до суєциду. Це може бути i агресiя матерi, адже в
попереднiх малюнках ми єє бачили у виглядi змiє. Малюнки
полiмiрнi за своєм змiстом, тому можна думати, що цс i сестра,
яка могла його вiдштовхнути й цим фактично пiдштовхнула
до трагедiє (з розповiдей психолога), й мати, гнiву якоє Петя
боявся у випадку уднання з сестрою.

Мал. 47 можна назвати "Пояснення суєциду". Ось так спра-
цьовуу "захисна" система: "Я краще покiнчу з життям i ця
смiливiсть пiдтримау вiдчуття лева в собi". Впасти й розбитися
(мал. 14) може тiльки лев, адже птахи не розiбються. Тобто

189

мал. 47 показуу, що його близькi залишаться живими, що вiд-
повiдау дiйсностi. Якщо ж повернутися до мал. 46, то можна
гадати, що "пташка-сестра" справа у такою, якою "леву-Петi"
хотiлося б єє бачити й вiдчувати. Тс, що уднау з сестрою через
образи птахiв (нижнiй ракурс мал. 46), указуу на Єхню спiль-
нiсть, - можливо, в поглядах, молодостi й т.п. Якщо звер-
нутися до мал. 47, то побачимо, як змiнився вираз обличчя
птаха-Петi, який злiва на мал. 46. Це - смуток, покора, за-
лежнiсть, а птах. справа (на мал. 47) - задоволення, радiсть,
блаженство.

Таким чином; малюнки "розповiли" драму внутрiшнього ста-
ну юнака прямими й опосередкованими засобами.

Ми враженi мудрiстю психiки в доборi таких лаконiчних
засобiв вираження потаумних вагань, надзвичайно драматич-
них переживань юнака, викликаних iнцсстуозними потягами,
з якими вiн, будучи дуже совiсним i вразливим (за словами
психолога), не змiг упоратися.

Ми не перестаумо дивуватися з можливостей малюнка пе-
редавати iррацiональний змiст психiки, в якому мрiє, надiє, iлю-
зiє стають в один ряд iз обуктивною реальнiстю, що вiдобра-
жууться. Завдяки присутностi в малюнках архетипноє символi-
ки ми змогли дати Єх iнтерпретацiю й переконатися, що за
певних обставин людина може своє фантазiє перетворювати в
реальнiсть.

Огортау душу глибокий смуток з приводу смертi щедро об-
дарованого юнака з тонкою, багатою душею. Доводиться лише
щиро пожалкувати, що малюнки потрапили в руки психологовi
вже занадто пiзно. Адже Пстриковi безумовно можна було до-
помогти.

6.6. ТРАНСФЕР ТА ЙОГО РОЛЬ
У ПiЗНАННi ПСИХiКИ

Трансфер (лат. iгагтiГегi - переносити) означау переведення
валюти iз одного фiнансового закладу в iнший або з краєни в
краєну .

Для практичноє психологiє це поняття у важливим тому, що
необхiдно розумiти процес обсктивування психiки в поведiн-
кових проявах, доступних зовнiшньому спостерiгачевi.

В психоаналiтичному пiдходi таким процесом вважалося пе-
ренесення, тобто перенесення почуттiв, породжених у мину-
лому, на обукти, шо до них не мають вiдношення.

При лiкуваннi пацiунтiв у психоаналiзi часто перемiщуються
почуття на терапевта, а з терапевта вони можуть перемiститися
на iнших людей.

190

Ч. Райкрофт тра н еф е р i перенесення трактуу як
синонiми: "процес, який включау в себе: перемiщення на свого
аналiтика почуттiв, уявлень i такс iн., повязаних iз людьми з
минулого; ставлення до аналiтика як до людини зi свого мину-
лого"31.

На початку розвитку психоаналiтичного напряму трансфер
розглядався як небажане явище, яке перешкоджау поновленню
витiснених згадок i таких, що заважають обуктивностi пацiун-
та. Однак уже з 1912 року Фрейд розглядав трансфер як iстотну
частину терапевтичного процесу. Цьому особливо сприяу вiд-
чуження позицiє терапевта - його вiдмова пiдiгравати очiку-
ванням клiунта. Тому створюуться ситуацiя, яка дау змогу
аналiтиковi пояснити пацiунту, що вiн не у його батьком чи
коханим, .;i сприяу розумiнню викривлень реальностi. Такi по-
вiдомлення аналiтика називаються iнтерпретацiями пе-
ренесення. Ставлення до аналiтика як до сестри, брата чи
батька називауться ставленням перенесення.

В залежностi вiд того, чи розглядау пацiунт аналiтика як
зовнiшнiй обукт, вiд якого вiн залежить i якого ненавидить, чи
сприймау iiого -як частину самого себе, перенесення може вва-
жатись позитивним i негативним. Тодi й аналiтика вiн
вважау позитивним або негативним.

Бiльшiсть думок про трансфер сходиться на тому, що раннi
обукт-вiдношення, якi пацiунт, скорiше за все, не може згадати
як такi, тим не менше можуть бути поновленi в трансферних
реакцiях пацiунтiв.

Проте пiзнання несвiдомого не у простим, як про це пишуть
представники психодпнамiчцоє психотерапiє: "Враження вiд рiз-
них стосункiв накладаються одне на одне, и тс, що ми бачимо
на поверхнi, визначауться тим, що надзвичайно важко помiти-

,,-12 г>

ти, що лежить пiд поверхнею, поза свiдомiстю людини . З
нашоє точки зору, в даному визначеннi важливою у вказiвка на
неусвiдомленiсть трансфере! субуктом. Проте сам цей факт по-
яснюу всю складнiсть злиття рiзних вражень в удине русло, так
само, як i тс, що усвiдомлення трансфсра субуктом завжди буде
вiдносним i потребуу сторонньоє допомоги спецiалiста.

Як можна обуктивувати трансферi Гадаумо, що завдяки
активностi несвiдомого, зокрема такому феномену, як "в и м у -
шене повторення", описане 3. Фрсйдом у працi "По ту
сторону принцип;.! наслаждения". У звязку з внутрiшньою су-
перечливiстю психiки дуже важливо застосовувати такi засоби
вираження субуктом психологiчного змiсту, в яких задiяна мо-
торика, примiром малюнок. Саме моторна активнiсть людини
не лише сприяу цiлiсному вираженню психiки в удностi свiдо-
мих i несвiдомих проявiв, а и знижуу опори. А вони, як
вiдомо, породжуються цензорським контролем "Супер-Его" за

!91

психiчною активнiстю. Пiд особливим контролем цiує вищоє
iнстанцiє, яка санкцiонуу повсдiнкову активнiсть, перебувау єє
вербальний аспект. т пiдстави пiдтвердити генiальнiсть здогад-
ки i. М. Ссчснова, який доводив, що мязовий рух здатний
цiлiсно виражати психiку (в єє свiдомих i несвiдомих проявах).
Це i пояснюу нашу пильну увагу до малюнка, особливо в комп-
лексi психологiчних тем, що охоплюють найрiзноманiтнiшi сто-
рони субукта. Наш досвiд показуу, що трансфер того чи iншого
субукта найкраще пiзнавати з орiунтацiую на системнi харак-
теристики проявiв несвiдомого.

Ми вбачаумо розвязку проблеми не в перенесеннi чи iден-
тифiкацiє й т.iн., а в тiй логiцi несвiдомого, в яку поступово на
когнiтивному рiвнi органiзовуються захиснi реакцiє психiки, по-
кликанi як оберiгати "Я" субукта вiд реалiзацiє iнцестуозних
потягiв, так i зробити здiйсненними дитячi намiри, бажання та
очiкування. Тому логiка несвiдомого вступау в суперечнiсть iз
логiкою свiдомого. Остання повязана зi ствердженням сили,
самозбереженням i налагоджуванням контактiв з людьми. Ло-
гiка ж несвiдомого - з визнанням безсилля, неповноцiнностi,
страху перед оточенням i тенденцiую до психологiчноє смертi.
"Психологiчнi захисти" здiйснюють функцiю Єх примирення
шляхом викривлення реальностi, шляхом iлюзiй, пiдпорядко-
ваних логiцi свiдомого. Несвiдоме маскууться "захистами", що
у пiдгрунтям субуктивноє iнтеграцiє.

Всi цi складнi явища психiки ми можемо пiзнавати через
малюнки. Та при Єх аналiзi важливо констатувати не мертву
схему, систему, що сформувалася протягом життя з участю
несвiдомого, а труднощi уднання свiдомого з несвiдомим. Для
нас важливо встановити звязок (контакт) мiж свiдомим i не-
свiдомим. Тому таким важливим у дiалог з автором при аналiзi,
в якому багаторiвневе, процесуальне i порцiйне забезпечууться
пiзнання субуктом власного трансферного внеску в змiст влас-
ного малюнка. Цс означау, що важливо прояснити субуктовi
залежнiсть вiд життувих програм, що сформувалися пiд
впливом переживань, починаючи з дитинства. Наскiльки вiн у
Єхнiм рабом, настiльки ж активно використовуються "психiчнi
захисти" з метою маскування та вуалювання iмперативноє ролi
несвiдомого в програмному визначеннi поведiнки. Цим же спри-
чиняуться викривлення соцiально-перцсптивноє iнформацiє, що
тягне за собою дезадаптацiю субукта.

Провiдну роль у формуваннi життувого плану, за яким кри-
уться логiка несвiдомого, вiдiграу замiщення. Як
правило, тенденцiє замiщення породжуються соцiальним табу
на чуттуве уднання з iнцсстуозними обуктами дитинства. Ви-
тiснення даноє енергiє й перехiд єє "в пiдпiлля" дау енергетичний
поштовх до невидимоє субуктовi єє реалiзацiє. Завдяки цьому

192

певнi аспекти поведiнки набувають iррацiонального характеру
(мотиви Єх недоступнi свiдомостi).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30