Кожний iз нас сприймау
абстрактнi й загальнi положення по-своуму. Причиною цього
може бути те, що будь-яке поняття мау власне забарвлення в
особистому контекстi, тому й iндивiдуально неповторне.
Цiннiсть малюнка вiдчув ще К. Юнг, який пропонував па-
цiунтам "намалювати те, що явилося Єм у снi чи в фантазiє" 13.
Вiн пiдкреслював, що тут йдеться не про мистецтво малювання,
а про щось iнше. Якраз малювання в його розумiннi сприяу
активностi тих аспектiв психiки (повязаних iз дитинством), якi
були бездiяльними. Людина не лише говорить про це, а
й робить це. iснуу велика рiзниця мiж бесiдою й багатого-
динною працею, повязаною з малюванням. Якби це було для
людини беззмiстовним, вона вiдчула б непереборну вiдразу до
таких занять i не виконувала б Єх. Завдяки малюнку в фантазiю
проникау елемент реальностi, й тепер цi картини почина-
к-гь справляти самостiйний реальний вплив. Малюнок мау пси-
хокорекцiйну функцiю. "Вiдображаючи сам себе, вiн стау
здатним сам себе й формувати" . Вiдбуваються такi змiни по-
зицiй i цiнностей, такi змiщення центру ваги особистостi, пере-
дати якi дуже важко.
Ми подiляумо високу оцiнку К. Юнгом психомалюнка,
119
бо наше власне дослiдження переконуу в Єх цiнностi, хоч ми
працювали з тематичними малюнками в Єх наборi (комплексi),
а не з малюнками сновидiнь. т пiдстави констатувати збiг на-
ших пiдходiв до малюнка як надзвичайно важливого психоло-
гiчного засобу проникнення в змiст iррацiональних явищ
психiки.
Сам по собi малюнок у "мертвим" вiдбитком чогось живого,
функцiонуючого. Такий "вiдбиток" потрiбно зробити "говiрли-
вим". До цього веде тривалий дiалог з автором малюнка. Тут
ми знаходимо збiг нашого розумiння обмеженостi можливостей
малюнка, що зумовлюу необхiднiсть його уднання з вербальною
роботою, висловлену К. Юнгом, який писав: "малювання недо-
статну... потрiбно ще iнтелектуально й емоцiйно збагнути обра-
зи, завдяки чому вони не лише стають зрозумiлими, а й мораль-
но iнтегруються свiдомiстю"1.
В роботi з комплексом малюнкiв ми намагаумося синтезова-
но пiзнати логiку несвiдомого. К. Юнг також указуу, що образи
сновидiнь "потрiбно пiддавати синтетичному тлумаченню". Пе-
реконуючись у можливостях системного пiзнання несвiдомого
через аналiз комплексу малюнкiв, гадаумо, що К. Юнг тiльки
виграв би в своєх аналiтичних пошуках, якби практикував од-
ночасний (цiлiсний) аналiз серiє малюнкiв сновидiнь одного й
того ж автора, виконаних за тривалий промiжок часу, а не
обмежувався поодиноким Єх аналiзом. Проте йому вдалося вло-
вити деякi важливi моменти, а саме, що в малюнку актуальне
"Я" вiдступау на периферiю, оскiльки вiдбувауться "перемiщен-
ня вгору iстотноє частини душi". Й цьому процесовi властива
доцiльнiсть, пiзнання якоє торкауться несвiдомих аспек-
тiв психiки. Зокрема, про логiку несвiдомого К. Юнг пише:
"Той, хто збирауться вивчати душу, не повинен сплутувати ЄЄ
зi свiдомiстю, iнакше вiн сам приховуу предмет свого дослiд-
ження вiд власного погляду"16.
Наша практика показуу важливiсть розумiння психiчноє ре-
альностi через дiувiсть того чи iншого єє компонента: реальне
те, що дiу (що активне). К. Юнг теж на це звертау увагу: "В
душевному досвiдi, як i в будь-якому iншому, дiувi речi у ре-
альностями"17. Вiн зазначав, що малюнок не може бути пояс-
нено лише "рацiональними поняттями свiдомостi, тому навiть
моє пацiунти обгрунтовано вiддають перевагу символiчному вi-
дображенню та його iнтерпретацiє 18. Збiг наших висновкiв з
психоаналiтичним поглядом на можливостi малюнка в контек-
стi iнтерпретацiє сновидiнь пiдводить до проблеми архетипiв та
Єхньоє важливоє ролi в пiзнаннi психiки субукта.
В групах АСПН ми часто практично стикаумося з ситуацiую
поуднання групового процесу (та психомалюнкiв) зi сновидiн-
нями. Групова психокорекцiя часто актуалiзуу сновидiння. Не-
120
рiдко сновидiння сприяу здiйсненню катарсису або ж уночi, в
процесi сну, або ж пiд час розповiдi в групi. Найважливiшим у
даному випадку було те, що ми незмiнне констатували
спiльнiсть змiсту несвiдомого, який пiзнавали на груповому ма-
терiалi i який виражали сновидiння та психомалюнок.
5.6. СИМВОЛiКА СНОВИДiНЬ
i ПСИХОМАЛЮНКiВ
При розглядi даного питання потрiбно врахувати, що сни й ма-
люнки - це феномени, якi розрiзняються за участю свiдомостi
в створеннi Єхнiх образiв. Якщо процес сновидiння за своую при-
родою виключау участь свiдомостi, то у випадку психомалюнка
ми лише намагаумося (своєми пропозицiями) знизити єє контро-
люючу функцiю. Для нас важливим у пiзнання несвiдомого на
матерiалi, який одержано за дiяльного стану свiдомостi. Й такими
у психомалюнки. Якщо сновидiння пiдноситься над повсякденнi-
стю людини, то, створюючи малюнки, людина перебувау в нiй.
У сновидiннi зникау память на впорядкований змiст свiдо-
мостi. В малюваннi вона присутня бiльшою мiрою. тднау пси-
хомалюнок i сновидiння те, що вони беруть свiй матерiал
(засоби створення) з дiйсностi, якою у душевний свiт людини.
iще одна вiдмiннiсть мiж сновидiннями та психомалюнками по-
лягау в тому, що в сновидiннях усе, походячи вiд реальноє дiйсностi,
пiдлягау процесовi вiдтворення, згадування. В малюнках же мо-
жуть бути присутнi якiсь актуальнi образи, побаченi в даний мо-
мент по телевiзору, в журналi або почутi. Проте й у малюнках цi
образи, якщо й присутнi, то виражають "актуальне минуле". По-
няття "актуальне минуле" придумане нами для окреслення енерге-
тичне сильних (активних) точок пережитого минулого, що
залишило сильний слiд, який зберiгау тенденцiю до повторення в
кожнiй бiльш-менш пiдходящiй для цього ситуацiє. Рiзноманiт-
нiсть тем малюнкiв створюу таку сприятливу ситуацiю для про-
яву активних "точок" несвiдомого. Участь свiдомостi в цьому
процесi лише пiдтверджуу Єхню iнтенсивнiсть i селекцiонуу про-
цес вираження, вiдсiваючи слабкий за iнтенсивнiстю змiст. Пси-
хомалюнки обуктивують глибинно-психологiчний змiст
несвiдомого завдяки вiдкритому ще 3. Фрейдом феномену "в й -
мушсного повторення "(С. Рязанцсв, 3. Фрейд 19).
Свого часу 3. Фрейд звернув увагу на суперечнiсть психiки,
яка, з одного боку, "всю свою активнiсть спрямовуу на до-
сягнення н а с о л о д й ", а з iншого спостерiгауться
вимушене повторення" всього того, що спричи-
няу "Я" - невдоволення, страждання. Ми переконанi, що
субуктивна iнтеграцiя в цьому разi досягауться завдяки дiє унi-
121
версального механiзму "захисноє системи" - "вiд слаб-
костi до сили". Бiда в тому, що "захисти" забезпечують
реалiзацiю таких тенденцiй завдяки перекрученням реальностi.
Й це спричинюу феномен "вимушеного повторення". "Вимуше-
не повторення" викликау з минулого такi переживання, якi
викликають можливiсть насолоди й ранiше не мали шансу на
вдоволення, а тому витiснилися.
iнфантильнi нiжнi потяги дитини були приреченi на вiдторгнен-
ня свiдомiстю через несумiснiсть бажань iз можливостями Єх реалi-
зацiє через недостатнiсть дитячого розвитку. Втрата надiє на любов
i "невдача" порушують почуття власноє гiдностi, що зумовлюу нар-
цистичний рубець, який сприяу розвитковi "по-
чуття н еповноцiнностi". Сексуальна допитли-
вiсть дитини, якiй ставить межi не лише соцiальне "табу", а й рi-
вень власного фiзичного розвитку, не перебувала в ситуацiє ус-
пiшного завершення. Ми переконанi, що це сприяу розвитковi
тенденцiє "уникнення невдачi", яка може навiть
конкурувати з iншою "захисною" тенденцiую - "досягати успi-
ху". Якщо ця остання передбачау активнiсть, то перша часто по-
роджуу пасивнiсть, вiдмову вiд чогось бажаного. За цим стоєть
острах, тривога, що виражауться у невпевненостi в своєх силах,
переконаннi: "Я нiчого не можу довести до кiнця", "Менi нiчого
не вдауться". "Захисна система" у своєй основi характеризууться
прагненням й, а не вiдповiдними результатами. Пояснен-
ня цьому, знову ж таки, можна знайти в Едiповiй ситуацiє -
субукт переживау сильний iнцестуозний потяг без бажання ре-
зультатiв. Фiксацiя цього факту закрiплюуться на рiвнi механiз-
му. За таких обставин результат нiби вiдходить у "тло", а в
центрi уваги - сам потяг, вiн у "ф i г у р о ю ".
"Нiжнi почуття, котрi, як правило, сильнiшi до одного з
батькiв, вичерпуються через розчарування вiд даремного "очi-
кування" задоволення ("насолоди"), або ж через ревнощi з при-
воду народження новоє дитини, що потрактовууться як зрада
"коханого" чи "коханоє". Створюуться картина прояву енерге-
тичноє сили лiбiдiозного потягу з "усiченим" (тобто нереалiзо-
ваним) кiнцем. За такоє ситуацiє вiдбувауться капсулювання
нереалiзованоє енергiє (єє нагромадження), яка природно поси-
люуться в перiод чуттувого визрiвання (сексуальноє спромож-
ностi). Саме ця витiснена енергiя (iнцестуозного походження)
назавжди зберiгау прагнення насолоди в поуднаннi з неможли-
вiстю єє досягнення. Цс виражауться потiм у блокуваннi власноє
активностi за наявностi енергiє, котра шукау виходу.
Працюючи тривалий час iз людьми, якi перебувають у ме-
жах психiчного здоровя, ми мали пiдстави переконатися в спра-
ведливостi висловлювання 3. Фрейда про те, що феномен
"вимушеного повторення" можна спостерiгати й у психiчно здо-
122
рових людей. Вiн пише, що в життi окремих iз них у якась
демонiчна риса, притаманна долi. Психоаналiз стверджуу, що
така доля здебiльшого створюуться самою людиною й зумовлю-
уться впливом раннього дитинства. Вимушенiсть, яка при цьому
проявляуться, не вiдрiзняуться вiд примушеного повторення не-
вротикiв. Наприклад, однi люди нiбито приреченi на часту не-
вдячнiсть iнших людей, Єхню зраду, на розлади в iнтимних
стосунках, незалежно вiд змiни партнерiв. Тобто нiжнi почуття
таких людей проходять у стосунках з рiзними людьми однi й тi
ж самi фази й закiнчуються агресiую, недоброзичливiстю. Такi
прояви можна вiднести до "психологiчноє iмпотенцiє", коли сто-
сунки настiльки омертвляються (деструктуються), що чуттувий
контакт iз партнером стау майже неможливим. У цьому неваж-
ко розпiзнати Едiпову ситуацiю дитинства, в якiй не передба-
чалося чуттувого уднання з адресатом лiбiдо.
Виникау запитання: чому принцип насолоди, задоволення,
якому мала б пiдкоритися психiка, пiдмiнюуться протилеж-
ним - стражданнямi Ми раз вiд разу переконуумося, що провiд-
ним механiзмом, який забезпечуу цей феномен, у
"замiщення "-оживлення-витiсненоє енергiє в актуаль-
нiй життувiй ситуацiє. Цей механiзм виражау боротьбу супереч-
ливих тенденцiй та амбiвалентних почуттiв на шляху
вiдновлення можливостей реалiзувати нереалiзоване. Замiщен-
ня може набувати вираженоє тенденцiє до пошуку партнера "за
аналогiую", тобто схожого на первинний лiбiдiозний обукт, або
ж "вiд супротивного" (в разi домiнування негативних почуттiв до
первинного обукта) - пошук партнера з протилежними рисами
чи з метою забезпечення свободи в чуттувому уднаннi. В будь-
якому з наведених вище випадкiв людина потрапляу в супереч-
ливу ситуацiю. Хоч би яким чудовим було замiщення, а мiсце
первинного лiбiдiозного обукта залишауться святим (i фактично
незайманим). Разом iз тим навiть помисли про чуттуве (сексу-
альне) уднання з ним стають неможливими внаслiдок вчасного Єх
витiснення та актуалiзацiє почуття провини. Якщо ситуацiя роз-
вивауться "вiд супротивного", то у небезпека "моделювання" (а
насправдi вiдновлення) з актуальним партнером тих давнiх ан-
тагонiстичних стосункiв, вiд яких субукт страждав у дитинствi.
Здавалося б, ми торкаумося таких iнтимно-особистiсних ас-
пектiв психiки, якi далекi вiд соцiальноє ситуацiє, в котрiй пе-
ребувау субукт iз ного професiйними успiхами. Але це не так.
i не лише тому, що зазначенi вище тенденцiє несвiдомого пере-
вершують за своую силою будь-якi соцiально-службовi мотиви,
а й тому, що психiка субукта цiлiсна й живе за удиними (спiль-
ними) законами, незалежно вiд розмаєтостi його життудiяльно-
стi. В цьому нас переконують результати виконання малюнкiв
на тему "Я в службовiй обстановцi".
РОЗДiЛ
6
ПiЗНАННЯ НЕСВiДОМОГО З ДОПОМОГОЮ
ПСИХОМАЛЮНКiВ
Тривалий час поняття "несвiдоме" стосувалося тiльки таких
станiв, якi характеризуються витiсненням певних iмпульсiв, i
тому цей феномен мау бiльше теоретичну, нiж практичну вагу.
Сам 3. Фреид iз часом змiнив таку позицiю, включивши в
несвiдоме iнстинкти, вживши щодо них термiн "Воно". Визначив
також iнстанцiю "Над-Я", котра частково походила вiд усвiдом-
люваного, а частково вмiщувала витiснену колективну свiдо-
мiсть. Увiвши термiн "колективне несвiдоме", К. Юнг намагався
пiдкреслити цим загальну природу несвiдомого порiвняно з iнди-
вiдуальною. Сюди входять такi образи, що у в усiх iндивiдiв од-
наковими. Колективне несвiдоме iдентичне в усiх людей, i тому
воно за своую природою надособисте. Змiстом
його виступають так званi архетипи, тобто загальнi образи.
6.1. КОЛЕКТИВНЕ НЕСВiДОМЕ
ТА АРХЕТИПИ
Архетипи не лише виявляються в мiфах i казках, а й пiд Єхнiм
впливом формуються з дитинства. Вони вiдображають
несвiдому драму душi, тому в конкретному виявi архетип мау
iндивiдуальне забарвлення, вiдображуване символами. Вони ж
забезпечують можливiсть образного вiдтворення досвiду. Архе-
типи у вродженими. Якби вони були уявленнями, Єх можна було
б сприймати, тобто вони були б присутнi у свiдомостi вiд на-
родження. По сутi "архетип у iнстинктивним вектором, спря-
мованим трендом, точно таким, як iмпульс у птахiв вити
гнiзда" 1. т рiзниця мiж архстипом та iнстинктами. Цi останнi
стосуються фiзiологiчних процесiв i опановуються органами
чуттiв. Архетипи розкриваються лише за допомогою сим-
волiчних образiв, що спливають у снах, проступають у малюн-
ках i т.iн. Вони не мають певного походження (вiд конкретного
батька чи матерi), вiдтворюються в будь-який час i в будь-якiй
частинi свiту. Малюнки дають змогу пiзнати Єх через здатнiсть
передати складний психологiчний змiст за допомогою форм,
образiв, кольорiв. Аналiз малюнкiв констатуу виражену в них
чiтку логiку несвiдомого, яка формууться без участi в цьому
124
процесi "Я" субукта, тобто свiдомостi. Щоправда, свiдомiсть
присутня, але у виглядi своурiдних острiвцiв, а мережа логiчних
звязкiв мiж ними перебувау "пiд водою", поза свiдомiстю. Наш
цiлiсний психодинамiчнии пiдхiд до аналiзу малюнкiв дау мож-
ливiсть обуктивувати цi логiчнi звязки. Звичайно, це завдання
не пiд силу тестовим iнтерпретацiям малюнкiв.
Пiдтвердженням iснування архетипiв у психомалюнку слу-
гуу проведення судових експертиз. Особливо вражають малюн-
ки людей без освiти (початкова освiта), професiя Єхня теж не
сприяла розвитковi рефлексiє (пiчник, колгоспник i т.п.), проте
всi вони справлялися з запропонованими темами малюнкiв. Ча-
сто це вiдбувалося без використання образiв, а лише уднанням
кольорiв у виглядi Єхнiх комбiнацiй, штриховок. Малюнки 12-
13-лiтнiх дiвчат, що вiдображали пережитий драматичний дос-
вiд насильства (згвалтування), переконують в iснуваннi
архетипiв. Це зображення прiрви, кладки через неє, яка прова-
люуться, зображення скалки на стiнi прiрви, яку потрiбно ви-
тягти i т.п., що без сумнiву означау мимовiльну фiксацiю на
болiснiй i страшнiй подiє й бажання позбутися ЄЄ й захиститися
вiд неє. Всi малюнки неповторнi, але спосiб передання такого
змiсту спiльний. При цьому автор малюнка не може пояснити,
чому саме так зобразив драматичну подiю; вiн, до речi, захи-
щений iнструкцiую, яка пропонувала: "давай волю руцi, не
контролюй, орiунтуйся на чуттувий потяг малювати".
Цiкавими у малюнки й iнших людей iз "кримiнальноє хро-
нiки", з якими ми проводили психологiчну експертизу. Єм да-
вали близько 10 тем для виконання малюнкiв, i вони не лише
завжди справлялися, а й Єхнi малюнки виражали оригiнальний
змiст, який давав змогу зрозумiти суть скоуного вчинку зсере-
дини неусвiдомлюваних мотивiв.
Одного разу ми обстежували жiнку, яка розпорола кухонним
ножем живiт своуму чоловiковi, котрий щойно повернувся з
увязнення й прийшов до неє на дворище. В перiод єє малювання
за темою "Драматична подiя" цей чоловiк пiсля поранення оду-
жував у лiкарнi. Малюнок зображував зламане дерево, яке пу-
стило, на зломi, паросток, а вона (жiнка) - квiтка, голiвка якоє
повернута до цього паростка, й видау йому промiння. Жiнка
так багато розповiдала про злочин цього чоловiка, про згвалту-
вання ним єє доньки (йому нерiдноє), що даний малюнок був
несподiваним. На моу пряме запитання: "Ви досi його кохау-
теi" - вона розплакалася й зiзналася, що це так. Ми впевненi,
що без малюнка, з однiує бесiди, вийти на розумiння таких
потаумних i амбiвалентних почуттiв не вдалося б.
В iснуваннi архетипiв ми переконуумося на емпiричному ма-
терiалi, одержаному доц. О. В. Винославською в Америцi зi сту-
дентами одного з коледжiв, якi виконували тематичнi малюнки.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
абстрактнi й загальнi положення по-своуму. Причиною цього
може бути те, що будь-яке поняття мау власне забарвлення в
особистому контекстi, тому й iндивiдуально неповторне.
Цiннiсть малюнка вiдчув ще К. Юнг, який пропонував па-
цiунтам "намалювати те, що явилося Єм у снi чи в фантазiє" 13.
Вiн пiдкреслював, що тут йдеться не про мистецтво малювання,
а про щось iнше. Якраз малювання в його розумiннi сприяу
активностi тих аспектiв психiки (повязаних iз дитинством), якi
були бездiяльними. Людина не лише говорить про це, а
й робить це. iснуу велика рiзниця мiж бесiдою й багатого-
динною працею, повязаною з малюванням. Якби це було для
людини беззмiстовним, вона вiдчула б непереборну вiдразу до
таких занять i не виконувала б Єх. Завдяки малюнку в фантазiю
проникау елемент реальностi, й тепер цi картини почина-
к-гь справляти самостiйний реальний вплив. Малюнок мау пси-
хокорекцiйну функцiю. "Вiдображаючи сам себе, вiн стау
здатним сам себе й формувати" . Вiдбуваються такi змiни по-
зицiй i цiнностей, такi змiщення центру ваги особистостi, пере-
дати якi дуже важко.
Ми подiляумо високу оцiнку К. Юнгом психомалюнка,
119
бо наше власне дослiдження переконуу в Єх цiнностi, хоч ми
працювали з тематичними малюнками в Єх наборi (комплексi),
а не з малюнками сновидiнь. т пiдстави констатувати збiг на-
ших пiдходiв до малюнка як надзвичайно важливого психоло-
гiчного засобу проникнення в змiст iррацiональних явищ
психiки.
Сам по собi малюнок у "мертвим" вiдбитком чогось живого,
функцiонуючого. Такий "вiдбиток" потрiбно зробити "говiрли-
вим". До цього веде тривалий дiалог з автором малюнка. Тут
ми знаходимо збiг нашого розумiння обмеженостi можливостей
малюнка, що зумовлюу необхiднiсть його уднання з вербальною
роботою, висловлену К. Юнгом, який писав: "малювання недо-
статну... потрiбно ще iнтелектуально й емоцiйно збагнути обра-
зи, завдяки чому вони не лише стають зрозумiлими, а й мораль-
но iнтегруються свiдомiстю"1.
В роботi з комплексом малюнкiв ми намагаумося синтезова-
но пiзнати логiку несвiдомого. К. Юнг також указуу, що образи
сновидiнь "потрiбно пiддавати синтетичному тлумаченню". Пе-
реконуючись у можливостях системного пiзнання несвiдомого
через аналiз комплексу малюнкiв, гадаумо, що К. Юнг тiльки
виграв би в своєх аналiтичних пошуках, якби практикував од-
ночасний (цiлiсний) аналiз серiє малюнкiв сновидiнь одного й
того ж автора, виконаних за тривалий промiжок часу, а не
обмежувався поодиноким Єх аналiзом. Проте йому вдалося вло-
вити деякi важливi моменти, а саме, що в малюнку актуальне
"Я" вiдступау на периферiю, оскiльки вiдбувауться "перемiщен-
ня вгору iстотноє частини душi". Й цьому процесовi властива
доцiльнiсть, пiзнання якоє торкауться несвiдомих аспек-
тiв психiки. Зокрема, про логiку несвiдомого К. Юнг пише:
"Той, хто збирауться вивчати душу, не повинен сплутувати ЄЄ
зi свiдомiстю, iнакше вiн сам приховуу предмет свого дослiд-
ження вiд власного погляду"16.
Наша практика показуу важливiсть розумiння психiчноє ре-
альностi через дiувiсть того чи iншого єє компонента: реальне
те, що дiу (що активне). К. Юнг теж на це звертау увагу: "В
душевному досвiдi, як i в будь-якому iншому, дiувi речi у ре-
альностями"17. Вiн зазначав, що малюнок не може бути пояс-
нено лише "рацiональними поняттями свiдомостi, тому навiть
моє пацiунти обгрунтовано вiддають перевагу символiчному вi-
дображенню та його iнтерпретацiє 18. Збiг наших висновкiв з
психоаналiтичним поглядом на можливостi малюнка в контек-
стi iнтерпретацiє сновидiнь пiдводить до проблеми архетипiв та
Єхньоє важливоє ролi в пiзнаннi психiки субукта.
В групах АСПН ми часто практично стикаумося з ситуацiую
поуднання групового процесу (та психомалюнкiв) зi сновидiн-
нями. Групова психокорекцiя часто актуалiзуу сновидiння. Не-
120
рiдко сновидiння сприяу здiйсненню катарсису або ж уночi, в
процесi сну, або ж пiд час розповiдi в групi. Найважливiшим у
даному випадку було те, що ми незмiнне констатували
спiльнiсть змiсту несвiдомого, який пiзнавали на груповому ма-
терiалi i який виражали сновидiння та психомалюнок.
5.6. СИМВОЛiКА СНОВИДiНЬ
i ПСИХОМАЛЮНКiВ
При розглядi даного питання потрiбно врахувати, що сни й ма-
люнки - це феномени, якi розрiзняються за участю свiдомостi
в створеннi Єхнiх образiв. Якщо процес сновидiння за своую при-
родою виключау участь свiдомостi, то у випадку психомалюнка
ми лише намагаумося (своєми пропозицiями) знизити єє контро-
люючу функцiю. Для нас важливим у пiзнання несвiдомого на
матерiалi, який одержано за дiяльного стану свiдомостi. Й такими
у психомалюнки. Якщо сновидiння пiдноситься над повсякденнi-
стю людини, то, створюючи малюнки, людина перебувау в нiй.
У сновидiннi зникау память на впорядкований змiст свiдо-
мостi. В малюваннi вона присутня бiльшою мiрою. тднау пси-
хомалюнок i сновидiння те, що вони беруть свiй матерiал
(засоби створення) з дiйсностi, якою у душевний свiт людини.
iще одна вiдмiннiсть мiж сновидiннями та психомалюнками по-
лягау в тому, що в сновидiннях усе, походячи вiд реальноє дiйсностi,
пiдлягау процесовi вiдтворення, згадування. В малюнках же мо-
жуть бути присутнi якiсь актуальнi образи, побаченi в даний мо-
мент по телевiзору, в журналi або почутi. Проте й у малюнках цi
образи, якщо й присутнi, то виражають "актуальне минуле". По-
няття "актуальне минуле" придумане нами для окреслення енерге-
тичне сильних (активних) точок пережитого минулого, що
залишило сильний слiд, який зберiгау тенденцiю до повторення в
кожнiй бiльш-менш пiдходящiй для цього ситуацiє. Рiзноманiт-
нiсть тем малюнкiв створюу таку сприятливу ситуацiю для про-
яву активних "точок" несвiдомого. Участь свiдомостi в цьому
процесi лише пiдтверджуу Єхню iнтенсивнiсть i селекцiонуу про-
цес вираження, вiдсiваючи слабкий за iнтенсивнiстю змiст. Пси-
хомалюнки обуктивують глибинно-психологiчний змiст
несвiдомого завдяки вiдкритому ще 3. Фрейдом феномену "в й -
мушсного повторення "(С. Рязанцсв, 3. Фрейд 19).
Свого часу 3. Фрейд звернув увагу на суперечнiсть психiки,
яка, з одного боку, "всю свою активнiсть спрямовуу на до-
сягнення н а с о л о д й ", а з iншого спостерiгауться
вимушене повторення" всього того, що спричи-
няу "Я" - невдоволення, страждання. Ми переконанi, що
субуктивна iнтеграцiя в цьому разi досягауться завдяки дiє унi-
121
версального механiзму "захисноє системи" - "вiд слаб-
костi до сили". Бiда в тому, що "захисти" забезпечують
реалiзацiю таких тенденцiй завдяки перекрученням реальностi.
Й це спричинюу феномен "вимушеного повторення". "Вимуше-
не повторення" викликау з минулого такi переживання, якi
викликають можливiсть насолоди й ранiше не мали шансу на
вдоволення, а тому витiснилися.
iнфантильнi нiжнi потяги дитини були приреченi на вiдторгнен-
ня свiдомiстю через несумiснiсть бажань iз можливостями Єх реалi-
зацiє через недостатнiсть дитячого розвитку. Втрата надiє на любов
i "невдача" порушують почуття власноє гiдностi, що зумовлюу нар-
цистичний рубець, який сприяу розвитковi "по-
чуття н еповноцiнностi". Сексуальна допитли-
вiсть дитини, якiй ставить межi не лише соцiальне "табу", а й рi-
вень власного фiзичного розвитку, не перебувала в ситуацiє ус-
пiшного завершення. Ми переконанi, що це сприяу розвитковi
тенденцiє "уникнення невдачi", яка може навiть
конкурувати з iншою "захисною" тенденцiую - "досягати успi-
ху". Якщо ця остання передбачау активнiсть, то перша часто по-
роджуу пасивнiсть, вiдмову вiд чогось бажаного. За цим стоєть
острах, тривога, що виражауться у невпевненостi в своєх силах,
переконаннi: "Я нiчого не можу довести до кiнця", "Менi нiчого
не вдауться". "Захисна система" у своєй основi характеризууться
прагненням й, а не вiдповiдними результатами. Пояснен-
ня цьому, знову ж таки, можна знайти в Едiповiй ситуацiє -
субукт переживау сильний iнцестуозний потяг без бажання ре-
зультатiв. Фiксацiя цього факту закрiплюуться на рiвнi механiз-
му. За таких обставин результат нiби вiдходить у "тло", а в
центрi уваги - сам потяг, вiн у "ф i г у р о ю ".
"Нiжнi почуття, котрi, як правило, сильнiшi до одного з
батькiв, вичерпуються через розчарування вiд даремного "очi-
кування" задоволення ("насолоди"), або ж через ревнощi з при-
воду народження новоє дитини, що потрактовууться як зрада
"коханого" чи "коханоє". Створюуться картина прояву енерге-
тичноє сили лiбiдiозного потягу з "усiченим" (тобто нереалiзо-
ваним) кiнцем. За такоє ситуацiє вiдбувауться капсулювання
нереалiзованоє енергiє (єє нагромадження), яка природно поси-
люуться в перiод чуттувого визрiвання (сексуальноє спромож-
ностi). Саме ця витiснена енергiя (iнцестуозного походження)
назавжди зберiгау прагнення насолоди в поуднаннi з неможли-
вiстю єє досягнення. Цс виражауться потiм у блокуваннi власноє
активностi за наявностi енергiє, котра шукау виходу.
Працюючи тривалий час iз людьми, якi перебувають у ме-
жах психiчного здоровя, ми мали пiдстави переконатися в спра-
ведливостi висловлювання 3. Фрейда про те, що феномен
"вимушеного повторення" можна спостерiгати й у психiчно здо-
122
рових людей. Вiн пише, що в життi окремих iз них у якась
демонiчна риса, притаманна долi. Психоаналiз стверджуу, що
така доля здебiльшого створюуться самою людиною й зумовлю-
уться впливом раннього дитинства. Вимушенiсть, яка при цьому
проявляуться, не вiдрiзняуться вiд примушеного повторення не-
вротикiв. Наприклад, однi люди нiбито приреченi на часту не-
вдячнiсть iнших людей, Єхню зраду, на розлади в iнтимних
стосунках, незалежно вiд змiни партнерiв. Тобто нiжнi почуття
таких людей проходять у стосунках з рiзними людьми однi й тi
ж самi фази й закiнчуються агресiую, недоброзичливiстю. Такi
прояви можна вiднести до "психологiчноє iмпотенцiє", коли сто-
сунки настiльки омертвляються (деструктуються), що чуттувий
контакт iз партнером стау майже неможливим. У цьому неваж-
ко розпiзнати Едiпову ситуацiю дитинства, в якiй не передба-
чалося чуттувого уднання з адресатом лiбiдо.
Виникау запитання: чому принцип насолоди, задоволення,
якому мала б пiдкоритися психiка, пiдмiнюуться протилеж-
ним - стражданнямi Ми раз вiд разу переконуумося, що провiд-
ним механiзмом, який забезпечуу цей феномен, у
"замiщення "-оживлення-витiсненоє енергiє в актуаль-
нiй життувiй ситуацiє. Цей механiзм виражау боротьбу супереч-
ливих тенденцiй та амбiвалентних почуттiв на шляху
вiдновлення можливостей реалiзувати нереалiзоване. Замiщен-
ня може набувати вираженоє тенденцiє до пошуку партнера "за
аналогiую", тобто схожого на первинний лiбiдiозний обукт, або
ж "вiд супротивного" (в разi домiнування негативних почуттiв до
первинного обукта) - пошук партнера з протилежними рисами
чи з метою забезпечення свободи в чуттувому уднаннi. В будь-
якому з наведених вище випадкiв людина потрапляу в супереч-
ливу ситуацiю. Хоч би яким чудовим було замiщення, а мiсце
первинного лiбiдiозного обукта залишауться святим (i фактично
незайманим). Разом iз тим навiть помисли про чуттуве (сексу-
альне) уднання з ним стають неможливими внаслiдок вчасного Єх
витiснення та актуалiзацiє почуття провини. Якщо ситуацiя роз-
вивауться "вiд супротивного", то у небезпека "моделювання" (а
насправдi вiдновлення) з актуальним партнером тих давнiх ан-
тагонiстичних стосункiв, вiд яких субукт страждав у дитинствi.
Здавалося б, ми торкаумося таких iнтимно-особистiсних ас-
пектiв психiки, якi далекi вiд соцiальноє ситуацiє, в котрiй пе-
ребувау субукт iз ного професiйними успiхами. Але це не так.
i не лише тому, що зазначенi вище тенденцiє несвiдомого пере-
вершують за своую силою будь-якi соцiально-службовi мотиви,
а й тому, що психiка субукта цiлiсна й живе за удиними (спiль-
ними) законами, незалежно вiд розмаєтостi його життудiяльно-
стi. В цьому нас переконують результати виконання малюнкiв
на тему "Я в службовiй обстановцi".
РОЗДiЛ
6
ПiЗНАННЯ НЕСВiДОМОГО З ДОПОМОГОЮ
ПСИХОМАЛЮНКiВ
Тривалий час поняття "несвiдоме" стосувалося тiльки таких
станiв, якi характеризуються витiсненням певних iмпульсiв, i
тому цей феномен мау бiльше теоретичну, нiж практичну вагу.
Сам 3. Фреид iз часом змiнив таку позицiю, включивши в
несвiдоме iнстинкти, вживши щодо них термiн "Воно". Визначив
також iнстанцiю "Над-Я", котра частково походила вiд усвiдом-
люваного, а частково вмiщувала витiснену колективну свiдо-
мiсть. Увiвши термiн "колективне несвiдоме", К. Юнг намагався
пiдкреслити цим загальну природу несвiдомого порiвняно з iнди-
вiдуальною. Сюди входять такi образи, що у в усiх iндивiдiв од-
наковими. Колективне несвiдоме iдентичне в усiх людей, i тому
воно за своую природою надособисте. Змiстом
його виступають так званi архетипи, тобто загальнi образи.
6.1. КОЛЕКТИВНЕ НЕСВiДОМЕ
ТА АРХЕТИПИ
Архетипи не лише виявляються в мiфах i казках, а й пiд Єхнiм
впливом формуються з дитинства. Вони вiдображають
несвiдому драму душi, тому в конкретному виявi архетип мау
iндивiдуальне забарвлення, вiдображуване символами. Вони ж
забезпечують можливiсть образного вiдтворення досвiду. Архе-
типи у вродженими. Якби вони були уявленнями, Єх можна було
б сприймати, тобто вони були б присутнi у свiдомостi вiд на-
родження. По сутi "архетип у iнстинктивним вектором, спря-
мованим трендом, точно таким, як iмпульс у птахiв вити
гнiзда" 1. т рiзниця мiж архстипом та iнстинктами. Цi останнi
стосуються фiзiологiчних процесiв i опановуються органами
чуттiв. Архетипи розкриваються лише за допомогою сим-
волiчних образiв, що спливають у снах, проступають у малюн-
ках i т.iн. Вони не мають певного походження (вiд конкретного
батька чи матерi), вiдтворюються в будь-який час i в будь-якiй
частинi свiту. Малюнки дають змогу пiзнати Єх через здатнiсть
передати складний психологiчний змiст за допомогою форм,
образiв, кольорiв. Аналiз малюнкiв констатуу виражену в них
чiтку логiку несвiдомого, яка формууться без участi в цьому
124
процесi "Я" субукта, тобто свiдомостi. Щоправда, свiдомiсть
присутня, але у виглядi своурiдних острiвцiв, а мережа логiчних
звязкiв мiж ними перебувау "пiд водою", поза свiдомiстю. Наш
цiлiсний психодинамiчнии пiдхiд до аналiзу малюнкiв дау мож-
ливiсть обуктивувати цi логiчнi звязки. Звичайно, це завдання
не пiд силу тестовим iнтерпретацiям малюнкiв.
Пiдтвердженням iснування архетипiв у психомалюнку слу-
гуу проведення судових експертиз. Особливо вражають малюн-
ки людей без освiти (початкова освiта), професiя Єхня теж не
сприяла розвитковi рефлексiє (пiчник, колгоспник i т.п.), проте
всi вони справлялися з запропонованими темами малюнкiв. Ча-
сто це вiдбувалося без використання образiв, а лише уднанням
кольорiв у виглядi Єхнiх комбiнацiй, штриховок. Малюнки 12-
13-лiтнiх дiвчат, що вiдображали пережитий драматичний дос-
вiд насильства (згвалтування), переконують в iснуваннi
архетипiв. Це зображення прiрви, кладки через неє, яка прова-
люуться, зображення скалки на стiнi прiрви, яку потрiбно ви-
тягти i т.п., що без сумнiву означау мимовiльну фiксацiю на
болiснiй i страшнiй подiє й бажання позбутися ЄЄ й захиститися
вiд неє. Всi малюнки неповторнi, але спосiб передання такого
змiсту спiльний. При цьому автор малюнка не може пояснити,
чому саме так зобразив драматичну подiю; вiн, до речi, захи-
щений iнструкцiую, яка пропонувала: "давай волю руцi, не
контролюй, орiунтуйся на чуттувий потяг малювати".
Цiкавими у малюнки й iнших людей iз "кримiнальноє хро-
нiки", з якими ми проводили психологiчну експертизу. Єм да-
вали близько 10 тем для виконання малюнкiв, i вони не лише
завжди справлялися, а й Єхнi малюнки виражали оригiнальний
змiст, який давав змогу зрозумiти суть скоуного вчинку зсере-
дини неусвiдомлюваних мотивiв.
Одного разу ми обстежували жiнку, яка розпорола кухонним
ножем живiт своуму чоловiковi, котрий щойно повернувся з
увязнення й прийшов до неє на дворище. В перiод єє малювання
за темою "Драматична подiя" цей чоловiк пiсля поранення оду-
жував у лiкарнi. Малюнок зображував зламане дерево, яке пу-
стило, на зломi, паросток, а вона (жiнка) - квiтка, голiвка якоє
повернута до цього паростка, й видау йому промiння. Жiнка
так багато розповiдала про злочин цього чоловiка, про згвалту-
вання ним єє доньки (йому нерiдноє), що даний малюнок був
несподiваним. На моу пряме запитання: "Ви досi його кохау-
теi" - вона розплакалася й зiзналася, що це так. Ми впевненi,
що без малюнка, з однiує бесiди, вийти на розумiння таких
потаумних i амбiвалентних почуттiв не вдалося б.
В iснуваннi архетипiв ми переконуумося на емпiричному ма-
терiалi, одержаному доц. О. В. Винославською в Америцi зi сту-
дентами одного з коледжiв, якi виконували тематичнi малюнки.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30