Треба враховувати, що надзвичайно складно контролювати
своє й чужi думки, переживання, емоцiє пiд час спiлкування,
тому такий шлях тренажу не сприяу Єх оптимiзацiє.
В групi АСПН важливою у повторюванiсть особливостей по-
ведiнки, що забезпечууться б;iгаторiвневiстю групового проце-
су, його тривалiстю.
В процесi психодiагностики береться до уваги повторюва-
нiсть характеру розладу стосункiв iз рiзними членами групи й
у рiзних ситуацiях.
Ригiднiсть форм поведiнки, якi суперечать свiдомим, просо-
цiальним намiрам людини, перебувау в центрi уваги психолога.
Ситуацiя в групi АСПН мас подвiйну спрямованiсть: реалiзацiя
загальнолюдських цiнностей у стосунках мiж людьми (щирiсть,
прийняття iншого таким, яким вiн у, взасмопiдтримка, взасмо-
прийняття одним одного, психологiчна безпека контактiв, вза-
уморозумiння та iн.) й наближення до iндивiдуально неповтор-
ноє проблематики кожного з учасникiв навчання.
Бiльше того, у пiдстава сказати, шо психодiагностика та
психокорекцiиний процес у групi АСПН симультанне злива-
ються й постають як нероздiльне цiле.
Неповторна, iндивiдуально-особистiсна проблематика вияв-
ляу себе вже при реалiзацiє загальнолюдських цiнностей спiл-
кування, що виражауться в труднощах прийняття певних
принципiв роботи групи АСПН.
1.2.3. ПОНЯТТЯ ОСОбИСТiСНОЄ
ДЕСТРУКЦiЄ ТА ОСОбИСТiСНОЄ
ПРОбЛЕМИ СПiЛКУВАННЯ
До особистiсних деструкцiй ми вiдносимо такi стабiлiзованi ут-
ворення психiки субукта, якi породжують барури в його кон-
тактах з iншими людьми та ускладнюють тим самим реалiзацiю
його власних потреб та цiлей.
Труднощi спiлкування спостерiгаються тодi, коли взаумодiя
мiж учасниками спiлкування не сприяу Єхньому психiчному
розвитковi й негативно позначауться на Єхньому емоцiйному
самопочуттi. В окремих випадках цс може стосуватися лише
одного з партнерiв по спiлкуванню. Зокрема, спостерiгауться в
таких дисфункцiйних стратегiях спiлкування, як iмперативна
й манiпулятивна, котрi породжують особистiснi деструкцiє.
При iмперативнiй стратегiє ефект досягауться завдяки меха-
нiзмам пiдкрiплення и покарання. На рiвнi поведiнки це вира-
жауться в тенденцiє пiдкорення iнтересiв партнера власним
бажанням i потребам. Такс спiлкування не зачiпау внутрiшньо
особистiсний аспект, який ретельно охороняуться "психологiч-
ними захистами".
Манiпулятивна стратегiя не менш дисфункцiйна, але вiдрiз-
няуться прихованiстю засобiв психологiчного впливу на iншу
людину з мстою задоволення власних потреб.
Обидвi стратегiє порушують принципи рiвностi, партнерства,
гуманiзму, що спричинюуться наявнiстю особистiсноє проблеми
субукта.
Особистiсна проблема - цеи така, яку субукт сам не може
розвязати внаслiдок неусвiдомлюваностi єє передумов, каузаль-
них аспектiв, повязаних iз внутрiшньою, стабiлiзованою супе-
речнiстю.
Опишемо коротко вищеназванi деструкцiє спiлкування.
Так, вампiризм - це передусiм питання енергiє. Саме осо-
бистiсна проблематика субукта створюу умови втрати енергiє.
Перш за все цс спричинюуться внутрiшньою стабiлiзованою
суперечнiстю й неможливiстю ЄЄ розвязання. Особистiсна
проблема породжуу ходiння по хибному колу, що призводить
до великоє, але непродуктивноє розтрати енергiє. А це, без сум-
нiву, повязане з феноменом "психiчних захистiв", ригiднiстю
Єхньоє спрямованостi й стереотипнiстю вживаних засобiв. Мож-
на знайти аналогiю з блювотним рефлексом, який лише до
певноє межi може захищати органiзм вiд отруйних речовин, а
далi - призводить до зневоднення органiзму. Подiбним чином
"психологiчнi захисти" призводять субукта до енергетичного
спустошення. Зрозумiло, що такий деструктивний процес iз
необхiднiстю зумовлюу потребу поповнення енергiє. Вищеска-
зане дау пiдставу стверджувати, що психологiчно невiдкориго-
вана людина, обтяжена внутрiшнiми, стабiлiзованими
суперечностями, несе в собi потребу поповнення енергiє. Таке
енергетичне живлення у спiлкуваннi з iншими може набувати
характеристик вампiризму, коли "енерговiдсмоктування"
вiд iнших людей у неминучим. Тому можна вважати, що вам-
пiризм - це загальна глобальна характеристика будь-якоє лю-
дини, яка мас особистiсну проблему, тобто невiдкоригованоє
людини.
iндивiдуальнi вiдмiнностi особистiсноє проблематики пород-
жують якiснi вiдмiнностi специфiки й характеру механiзмiв
"енерговiдсмоктування". Воно може вiдбуватися навiть за позiр-
ноє доброти, гуманностi, близькостi, душевностi. Краще за все
така ситуацiя вiдображена в прислiвє "ласкаве телятко двi мат-
ки ссе". Отже, рiзними засобами створюуться середовище "жив-
лення".
т люди, якi своую добротою "витягують" iз оточуючих слова
вдячностi. Один iз неприумних аспектiв таких стосункiв - при-
вязування iнших до себе шляхом здiйснення Єм "добра". Вини-
кау живлення iмпульсами любовi, й тодi про безкорисливiсть
говорити не можна. Та найнебезпечнiшим варiантом вампiриз-
му у поглинання енергiє життя та смертi. Неприхованим спосо-
бом цього у злочин.
Поглинання енергiє партнера може бути завуальоване, проте
воно сприяу розвитковi його хвороби.
Групова психокорекцiя допомагау субуктовi стати енерге-
тичне сильною особистiстю й, таким чином, нiвелювати тенден-
цiє вампiризму.
Вiдкоригована особистiсть захищена достатньо глибоким са-
моусвiдомленням, вона володiу власним емоцiйним станом i
поведiнкою.
Зупинимося коротко на характеристиках психiчно вiдкори-
гованих особистостей.
Людинi, яка пройшла курс психокорекцiє, властивi: внутрiш-
нiй спокiй, рiшучiсть, вiдкритий погляд, постiйна ввiчливiсть,
вiдсутнiсть метушливостi й вампiризму, тверезiсть розуму й
послiдовнiсть поведiнки. Це ознаки психiки людини, котра
змогла розвязати своє особистiснi проблеми, тобто позбутися
стабiлiзованоє внутрiшньоє суперечливостi й набути врiвнова-
женостi. Характернi риси невiдкоригованоє особистостi: вiдсут-
нiсть помiркованостi (тверезостi, розуму), iмпульсивнiсть,
роздратованiсть, нестриманiсть, агресивнiсть, потреба в допо-
мозi iззовнi, прагнення до авторитарностi, яке може
бути реалiзоване в найрiзноманiтнiших формах.
Будь-яка запрограмована поведiнка, що у супутником осо-
бистiсноє проблеми, зорiунтована лише на iнтереси власного
"Я", без урахування iнтересiв iнших людей, обмежуу свободу
розвитку особистостi, перетворюу єє на механiзм, робить Єє не-
цiкавою й "читабельною" для оточення. В чому ж проявляуться
така ригiднiсть поведiнки особистостi при авторитарних праг-
ненняхi
Е. фромм визначау авторитаризм "як тенденцiю злиття свого
"Я" з чиєм-небудь (зовнiшнiм), щоб таким чином набути силу,
якоє недiстау самому iндивiдовi". Чiтко даний механiзм вияв-
ляуться в прагненнi до поневолення iнших, панування над ни-
ми, домiнування.
З перших же хвилин життя людина пiдпадау пiд вплив тен-
денцiє поневолення. iнтереси дитини, що зявляються вперше,
селекцiонуються категоричними "можна" чи "не можна", якi
диктуються батьками та суспiльством. Уже з перших крокiв
людина мимовiльно "йде по життю" з певними обмеженнями
поведiнки й не може радiсно вливатися в середовище, бо зразу
ж пiдлягау дiє закону пiдкорення однiує людини iншiй. З дитин-
ства у субукта виробляуться терпiння до ситуацiє, коли вiн
вважау себе власнiстю iншоє людини, або ж потiм iншого робить
своєм здобутком. У цьому можна вбачати витоки такоє риси, як
авторитарнiсть.
Авторитарна особистiсть здатна на дотепнiсть, турботу й
навiть на любов ("вона любить тих, над ким вiдчувау владу").
Вона не здатна лише на тс, щоб забезпечити iншiй людинi
свободу й незалежнiсть.
Стосунки домiнування проявляються й у сiмейнiй ситуацiє
пiд виглядом "природного пiклування" (природноє турботи), що
може виливатися в спорудження "золотоє клiтки".
В деяких випадках вiд такого прояву любовi батьками до
дитини у неє може наростати тривожнiсть, оскiльки любов для
неє може означати полон i увязнення.
Особистiсна деструкцiя субукта, яка визначау дисфункцiє
спiлкування, може виражатися в замаскованих невротичних
симптомах, якi часто не розпiзнаються субуктом. При цьому
в поведiнцi починають домiнувати iррацiональнi компо-
ненти.
iррацiональнiсть поведiнки зумовлюу дiє, спрямованi люди-
ною на тс, щоб позбутися нестерпного для неє емоцiйного стану,
але - без можливостi прогнозувати результати. Така поведiнка
хибуу iлюзорнiстю щодо вирiшення тих чи iнших питань, а
засоби спiлкування та взаумодiє з оточенням насправдi супере-
чать свiдомим намiрам.
Зате рацiональна поведiнка, навпаки, приводить до збiгу
результату дiє з мотивацiую. Психiчне здоровя присутну тодi,
коли людина дiу адекватно до мсти добитися реального резуль-
тату, i не лише правильно його прогнозуу, а й застосовуу адек-
ватнi засоби для його досягнення.
1.2.4. ХАРАКТЕРНi ОСОБЛИВОСТi
ПСИХОКОРЕКЦiЙНОГО ПРОЦЕСУ
В ГРУПi АСПН
Психокорекцiє в групi АСПН завжди притаманна орiунтацiя на
зясування глибинно-психологiчних передумов труднощiв спiл-
кування, породжуваних особистiсною проблемою. Для нас про-
блема набувау статусу особистiсноє, якщо вихiднi данi (тобто
необхiдна iнформацiя для єє розвязання) залишаються невиди-
мими для субукта, тобто ним не усвiдомлюються. Ось тому
Психокорекцiйний процес у групi АСПН з необхiднiстю вимагау
дослiдження несвiдомоє сфери психiки. АСПН - це навчання
глибинно-психологiчному аналiзовi одержуваного в групi пове-
дiнкового матерiалу. Це може бути: вербальна продукцiя, не-
вербальна, малюнкова чи топологiчнi моделi. Тому АСПН -
це в першу чергу навчання, а не тренування, бо в основу одер-
жуваних результатiв покладено точнiсть психодiагностики та
вмiння цiлiсного аналiзу поведiнковоє продукцiє.
Психокорекцiйний процес АСПН завжди вбирау в себе дос-
лiдницький аспект, що грунтууться на спiльнiй активностi клi-
унта й психолога, який веде групу. Цим вiдрiзняуться групова
психокорекцiя вiд традицiйних методiв, що ставлять за мету
донести готовi знання, втiлити Єх у практику. В групi ж АСПН
учасники оволодiвають дослiдницькими навичками аналiзу мо-
делi спiлкування, котре складауться в групi спонтанно й неви-
мушене.
Психокорекцiя в групi не передбачау навчання на абстракт-
них моделях, без спiввiднесеностi Єх iз досвiдом єє членiв. Воно
будууться на матерiалi кожного з учасникiв, породжуваному в
ситуацiє "тут i тепер". Аналiз попереднього досвiду вибувауться
шляхом його введення в групу через моделювання. Для цього
мiнiмiзууться подання сюжету й актуалiзууться спонтаннiсть i
свобода поведiнки.
Психокорекцiйний процес у групi АСПН зливауться з дина-
мiкою розвитку групи й iндивiдуальним пiзнанням несвiдомих
першопричин особистiсних проблем субукта.
На вiдмiну вiд соцiальне перцептивних груп тренiнгу, робота
в групi АСПН цiлком зорiунтована на пiзнання характеру осо-
бистiсних проблем членiв групи та дослiдження життувих пе-
редумов Єх формування. Робота з соцiально-перцептивними
моделями в АСПН пiдпорядковууться завданням i конкретним
цiлям iндивiдуально-особистiсноє психокорекцiє.
Психокорекцiйнi цiлi з самого початку визначаються лише
в загальному виглядi, Єх конкретизацiя вiдбувауться в ходi ро-
боти групи.
Психодiагностика в АСПН мас процесуальний характер i не
передбачау використання наслiдкiв формалiзовано-тестового
обстеження учасникiв до початку занять. Вона вiдповiдау ви-
могам багаторiвневостi та порцiйностi. Завдяки такiй психодi-
агностицi груповий процес набувау з часом керованого
характеру й цiлеспрямованостi, зорiунтованоє на забезпечення
iндивiдуально-неповторного психокорекцiйного результату для
кожного з учасникiв навчання.
Психодiагностичнi прогнози в групi АСПН зумовлюються
пiзнанням неусвiдомлюваноє логiки поведiнки, а не вербальне
вираженим змiстом проблеми; психодiагностика в групi АСПН
мас багаторiвневий, повздовжнiй характер i здiйснюуться в про-
цесi психокорекцiйноє взаумодiє психолога з учасни-
ками навчання, що не передбачау врахування якихось поза-
групових даних - чи то результатiв тестового обстеження, чи
побутово-службових вiдомостей про клiунта, а грунтууться на
логiцi його поведiнкового матерiалу. Найкращим у варiант, коли
учасники АСПН зустрiлися вперше, тобто не були знайомими
ранiше. Тодi у надiя на "стерильнiсть" зворотного звязку, на
його пiдпорядкованiсть груповим нормам та цiлям, а не на ком-
пенсацiю попереднiх образ. За таких умов пiдвищууться значу-
щiсть зворотного звязку та групових висновкiв, особливо якщо
вони психодiагностично точнi.
Говорячи про специфiку психокорекцiє в групi АСПН не
можна обминути такс питання, як роль i значення рiзноманiт-
них групових прийомiв, методiв, вправ та iн. В групi АСПН
використовуються деякi з лiтературно вiдомих вправ тренiнгу,
але Єхну психологiчне навантаження в АСПН набувау нового
смислу завдяки глибинi психологiчного аналiзу результатiв. По-
вздовжнiй (цiлiсний) аналiз повсдiнкового матерiалу в групi
АСПН вiдкривау можливiсть виходу на несвiдому сферу психiки
субукта, що не с поширеним для тренiнгових груп. Важливо й
тс, що в АСПН постiйно вiдбувауться винахiд "своєх" групових
вправ i прийомiв у ситуацiє "тут i тепер".
Велику роль у роботi групи АСПН вiдiграу психомалюнок.
Особливим здобутком с розроблена методика цiлiсного аналiзу
малюнкiв у комплексi виконаних тем.
Психокорекцiя в групi у своєй основi орiунтууться на пiзнан-
ня iндивiдуальноє неповторностi несвiдомого кожного
учасника навчання. Логiка несвiдомого зумовлюу когнiтивний
рiвень базових захисних диспозицiй.
Метод АСПН iз повним правом можна застосовувати з ме-
тою дослiдження особливостей "психологiчних захистiв".
Психокорекцiя в АСПН с багаторiвневою й базууться на
механiзмах позитивноє дезiнтеграцiє та вто-
ринноє iнтеграцiє на бiльш високому рiвнi
психiчного розвитку.
1.3. ОСОБЛИВОСТi
ПРОЦЕСУАЛЬНОЄ ДiАГНОСТИКИ
В ГРУПi АСПН
Загалом дiагностика походить вiд грецького слова - здатний розпiзнавати. Процесуальна психодiагностика
означау здатнiсть психолога розпiзнавати в процесi груповоє
корекцiє iндивiдуально-психологiчнi вiдмiтнi риси особистостi.
Стосовно процесуальноє психодiагностики ми передбачаумо си-
мультанне злиття в практицi психодiагностичного та психоко-
рекцiиного процесiв, Єхню багаторiвневiсть i динамiчнiсть.
Психодiагностичнi висновки в групi будуються на матерiалi
моделi, котра формууться в невимушенiй, спонтаннiй ситуацiє,
без наперед заданоє програми дiй учасникiв навчання. Адже
саме за таких умов вiдкриваються можливостi вивчення особ-
ливостей внутрiшньоє детермiнованостi дiй.
Процесуальнiй психодiагностицi, так само, як i психокорек-
цiє, що йде з нею в парi, завжди притаманна неповторнiсть
конкретно-семантичного аспекту. Як неповторна людина, з
якою проводиться психокорекцiиний процес, так само непов-
торними с й процес i результати психодiагностики.
Чим же зумовлюуться неповторнiсть психодiагностичних
висновкiвi Головними тут виступають зовнiшнi чинники й рiз-
ниця в активностi учасникiв навчання на рiзних етапах розвит-
ку групи. Це вимагау адекватних iнструментальних засобiв
психодiагностики. Особливостi процесуальноє психодiагностики
залежать вiд ступеня ригiдностi "захисних" тенденцiй iндивiда,
вiд ного психологiчноє готовностi до навчання й мотивацiйноє
сили та орiунтацiє на самозмiни, на оновлення свого способу
життя, бачення довколишнього свiту.
Неповторнiсть процесуальноє сторони психодiагностики по-
вязана з неповторнiстю конкретного складу групи та своурiд-
ностi особистiсних проблем учасникiв навчання.
Такий пiдхiд передбачау розвиток (спiльно з психологом)
психодiагностичних здiбностей клiунта й навичок самопiзнання.
В учасникiв АСПН виробляуться уважнiсть до будь-яких про-
явiв психiки, особливо до матерiалiзованих дiй, до розумiння
того, що немау "другосортноє" поведiнковоє "продукцiє", як не-
мау й неважливих емоцiйних станiв. Сам факт Єх виникнення
вже с значущим моментом. Але тiльки через пiзнання його
першопричин вiн може перетворитися в учбовий i сприяти пiз-
нанню та самопiзнанню.
Залучення учасникiв АСПН до самопiзнання вiдбувауться
неявне, "неспецiальне", а навчальний ефект досягауться на ла-
тентному рiвнi. Важливим с прийняття групових принципiв
роботи всiма учасниками (а не дотримання Єх лише керiвни-
ком). Не сприяу розвитковi Єхнiх здiбностей самодослiдження
та корекцiє.
Спiльним для всього психодiагностичного процесу у й те,
що професiонал-керiвник АСПН повинен дбати про розвязан-
ня водночас декiлькох завдань:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30