Мiнiмiзацiя iнформацiє про
те, "що робити", дау змогу учасникам гри набувати творчоє
самодiяльностi, управлiння якою вiдбувауться внутрiшнiми про-
грамами Єхньоє психiки.

Гра проходить спонтанно. Наприклад, педагог мау право
закiнчити урок вчасно або нi - цi похибки теж у цiкавими,
iнформативними, Єхнi причини аналiзуються.

iнколи розiгрування рольових ситуацiй вiдбувауться в умо-
вах штучно створених труднощiв. Наприклад, керiвник-"учень"
пропонуу "учням" - членам групи передати вчителевi записки
про те, як вони його сприймають. Можна також запропонувати
членам групи спробувати виступити в ролi вчителя вже на стадiє
вiдповiдей на записки.

Метод розiгрування рольових ситуацiй дау можливiсть по-
бачити членiв групи не лише в мiжособистiсних взауминах, а й
у процесi виконання певноє соцiальноє ролi. Матерiал про пове-
дiнку субукта в рольовiй ситуацiє у надiйною основою перевiрки
гiпотез стосовно його особистiсноЄ проблеми. Особливо перекон-
ливим у те, як саме в умовах повноє свободи субукт структуруу
рольову ситуацiю.

Наприклад, один iз учасникiв АСПН окреслив умови про-
ведення занять таким чином: "У нас перший урок. Звичайно,
вас цiкавить моя особистiсть, тому ставте менi запитання". Якби
предметний змiст уроку був строго наперед заданий, ми б не
змогли побачити прояв егоцентричних тенденцiй цього "вчи-
теля".

Поведiнка в рольовiй грi дау можливiсть уточнити психодi-
агностичнi передбачення й зясувати, як особистiсна проблема
деструктус службовi стосунки, робить Єх неефективними.

Будь-якi форми використання в активному соцiально-пси-
хологiчному навчаннi iгрових методiв закiнчуються аналiзом
"напрацьованого" матерiалу. Аналiз слiд робити цiлiсно, з ура-
хуванням iншого поведiнкового матерiалу в групi (поза групою)
про учасникiв рольовоє гри.

88

4.4. ПСИХОДРАМА

При нашому пiдходi до груповоє психокорекцiє абсолютизууться
спонтаннiсть i невимушенiсть поведiнки учасникiв груповоє пси-
хокорекцiє, шо зумовлюу вiдхiд вiд класичноє психодрами 1-6.
Цс стосууться деяких притаманних Єй формалiзованих момен-
тiв, як от: попередну визначення сюжету, продумування ролей,
Єх розподiл мiж учасниками та використання у психодрамi про-
фесiйного актора-психолога.

При орiунтацiє груповоє психокорекцiє на глибинне самопiз-
нання (та пiзнання iнших) найцiннiшим у матерiал, що виникау
спонтанно в ситуацiє "тут i тепер". Ця спонтаннiсть каталiзу-
уться, задауться й змiстово детермiнууться тенденцiями несвi-
домого, що забезпечуу активнiсть i неповторнiсть поведiнки
учасникiв пснходрами. Сюжет психодрами, як правило, повя-
зууться з певними внутрiшнiми переживаннями субукта, його
минулим досвiдом або сподiваннями на майбутну.

Спiльним для рольовоє гри та психодрами у те, що в обох
випадках цiнууться спонтаннiсть, безпосереднiсть i мимовiль-
нiсть дiй учасникiв. Визначення сюжету як рольовоє гри, так i
психодрами зводиться до мiнiмуму. В процесi психодрами кож-
ний член групи мау можливiсть вставити (в потрiбний момент)
реплiку за iншого з мстою загострення проблеми або внесення
коректив у спрямованiсть взаумодiє. При рольовiй грi в центрi
уваги - мiжособистiсна проблема, при психодрамi - особиста.
При рольовiй грi на авансценi постають професiйний чи соцi-
альний аспекти, при психодрамi - глибинно особистiсний. То-
му весь єє процес слугуу проникненню в суть особистiсноЄ
проблеми субукта, вияву єє внутрiшнiх передумов, звязкiв з
минулим, зокрема з дитинством. Рольова гра народилася в
практицi пiдготовки людей до професiйноє дiяльностi, психодра-
ма - в психотерапiє. При цьому психодрама вiдрiзняуться вiд
психоаналiтичного методу тим, що актуалiзуу емоцiє й перед-
бачау як вербальний, так i невербальний аспекти дiй, психо-
аналiз - цс вербальна метода.

Роль керiвника як у класичнiй психодрамi, так i в груповiй
корекцiє полягау в наданнi допомоги субуктовi не лише шляхом
катарсису, а, головне, завдяки розумiнню змiсту й причин своєх
почуттiв i вчинкiв. При цьому керiвник повинен адекватно вiд-
чувати емоцiйний свiт iншоє людини, яка виражау себе через
нсвербальну та вербальну взаумодiю з учасниками психодрами.
В єє ходi керiвниковi АСПН важливо стримуватися вiд прямого
вираження власного емоцiйного стану, аби вiн не вплинув на
гру й на поведiнку учасникiв.

Керiвниковi важливо вживати засоби зняття опорiв i ката-

89

лiзувати процес психодрами, а також сприяти обуктивуванню
справжнiх емоцiйних переживань єє учасникiв. Отже, якщо для
учасникiв важливим у повне входження в iгрову ситуацiю, то
вiд керiвника АСПН вимагауться здатнiсть не концентруватися
на власних емоцiях i розумiти Єхнi психологiчнi витоки.

Важливо прояснити з допомогою гри проблеми протагонiста,
який опиняуться в центрi уваги й задау сюжет психодрами.

Протагонiст, завдяки "програванню" його власних проблем,
виносить багато вражень "на поверхню", що сприяу аналiзовi
та розширенню його поля свiдомостi. Протагонiст повинен зро-
зумiти, що не обовязково репродукувати ситуацiю саме так, як
вона складалася в життi, вiн може програвати єє так, як скла-
дауться в ситуацiє "тут i тепер". Багато хто вiдчувау труднощi
в програваннi, а тому прийоми психодрами спрямованi на те,
щоб полегшити вияв внутрiшнiх барурiв, зробити Єх доступни-
ми для дослiдження й нейтралiзацiє. Це може виражатися в
пiдбадьорюваннях, пiдтримуючих реплiках, якi б вiдповiдали
"захисним" тенденцiям або Єм суперечили.

Особливим питанням у поняття "другого "Я" в психодрамi,
и керiвник може звернутися будь до кого з присутнiх з прохан-
ням бути "другим "Я", тобто актором, який обуктивуу в пове-
дiнцi прихованi позицiє та переживання протагонiста. Хтось
може зiграти роль самого протагонiста - його вiдображення в
процесi психодрами. Також можна в психодрамi використати
"альтер Его", так званого двiйника ("другого "Я"). Двiйник -
цс внутрiшня, схована часто навiть вiд самого протагонiста,
особистiсть. iнколи учасниковi гри важко висловити своє думки
й почуття, зате двiйник, який звичайно розташовууться позаду,
iмiтуу його дiє, висловлюючи вголос думки, котрi, з його точки
зору, приховуу в данiй ситуацiє протагонiст. В АСПН прийом
"другого"Я" використовууться лише пiсля того, як груповий про-
цес уже перебувау в розвитку, а у членiв групи присутну гли-
бинне розумiння психiки один одного. А тому "друге "Я"
важливо застосовувати до тих членiв групи, чия проблематика,
хоч i гiпотетичне, вже представлена в груповому матерiалi.

Змiст "другого "Я" тим повнiше обуктивуватиметься в групi,
чим точнiшою буде психодiагностика. Тому каталiзатором ви-
конання цього фрагмента психодрами виступау керiвник. Ко-
ристуючись роллю "другого "Я", ми намагаумось розкрити
причинно-наслiдковi залежностi мiж окремими усвiдомлювани-
ми протагонiстом аспектами особистостi, аргументуючи Єх ма-
терiалом його поведiнки в групi АСПН. У звязку з цим
використання ролi "другого "Я" в АСПН завжди мау складний
(узагальнюючий) характер. Змiст "другого "Я", який обуктивуу
неусвiдомлюванi аспекти психiки з наступним єє аналiзом, у
цiкавим матерiалом для навчання всiує групи. Хоч це й склад-

90

ний за своую психологiчною суттю прийом, але нам його вда-
сться ефективно застосовувати вже на другому заняттi. Нап-
риклад, керiвник пропонуу звертатися до "порожнього стiльця"
з висловлюванням, адресованим групi в цiлому (абокомусь iз
членiв групи), не називаючи iмен. Бiльшiсть висловiв, як пра-
вило, впiзнаються тими, кому вони були адресованi.

Цеоптимiзус взаумини в групi завдяки обсктивуванню при-
хованих емоцiй (особливо негативних), якi гальмували iнтегра-
цiйнi процеси. Психодрама сприяу розвитковi спонтанностi вiд-
носин, i кожен набувау здатностi "взути чужi чоботи" й таким
чином зрозумiти почуття, переживання й думки iнших.

Психодрама сприяу також розвитковi iнтуєцiє й творчих здiб-
ностей у розумiннi внутрiшнього свiту iншоє людини. Протаго-
нiст i група починають усвiдомлювати, що у них багато спiльних
проблем, а це спонукау до глибшого саморозкриття й аналiзу
Єхнiх витокiв i знаходження рiзноманiтних шляхiв Єх вирiшення.
Навчальний ефект залежить вiд атмосфери згуртованостi, емо-
цiйноє близькостi та психологiчноє захищеностi в групi. Психо-
логiчна безпека, взаумопiдтримка уможливлюють вiдвертий
прояв почуттiв, якi звичайно ховаються вiд оточення зi страху
перед покаранням.

Зворотний звязок - вiд членiв групи - може допомогти
протагонiстовi заглянути всередину себе, зрозумiти суть про-
блеми, яка була в центрi уваги, проникнути в сутнiсть своує
поведiнки та в характер стосункiв з оточенням. При цьому
учасники навчання засвоюють принципи дзеркального вiдобра-
ження iншоє людини, єє прихованих неусвiдомлених мотивiв.
Важливою у емоцiйна включснiсть у програвання.

Особливо важливо практикувати змiну ролей, повторне Єх
програвання, яке дау можливiсть глибше зрозумiти внутрiшню
запрограмованiсть поведiнки. Розумiння самого себе та iнших,
що у результатом психодраматичного досвiду, може бути без-
цiнним для будь-якоє людини.

Особистий досвiд переживання в процесi психодрами мо-
же дати людинi поштовх для ретроспективного аналiзу свого
життя.

Спинимося коротко на методичних питаннях.

Перед початком психодрами необхiдно пояснити єє основнi
положення членам групи, а також запропонувати Єм уявити
ситуацiє Єхнiх власних переживань, якi можна було б програти.
В класичному варiантi Морено все починауться iз запитання:

"Хто хотiв би запропонувати неприумний момент (травмуючий
випадок) або ж проблему, яку варто програти з метою подаль-
шого психологiчного аналiзуi"

1. Форма iлюстрацiє (субукт програу ситуацiю, про яку роз-
повiдав).

91

2. Схематизована форма (саму сцену по черзi програу вся
група).

3. Мимовiльна форма (гра практикууться вiд випадку до
випадку згiдно з планом керiвника).

iнодi психодрама поуднууться не тiльки з рольовою грою, а
й з нсвербальними вправами i вправами взагалi. Тому розгля-
немо кiлька структурованих драматичних прийомiв.

1. Програвання самого себе. Член групи грау самого себе в
iнтеракцiє з ким-небудь iншим (чи iншими). Протагонiст обирау
собi партнерiв для гри, якi, на його думку, близькi партнерам
iз ситуацiє "там i колись". Далi вiн моделюу ту ситуацiю, яку
хотiв би пiддати аналiзовi в групi.

2. Монолог. Член групи розповiдау свою проблему. Говорить
немовби сам iз собою, група не втручауться в цей процес. На
вiдмiну вiд програвання ролi самого себе, протагонiст намага-
уться не обмежуватися акцентуванням уваги на своєх зовнiшнiх
реакцiях, а швидше прагне проаналiзувати мотиви й iнфантиль-
нi витоки поведiнки, внутрiшнi почуття.

3. Обмiн ролями. В ситуацiє моделювання та програвання
конфлiкту протагонiста його оточенням використовууться обмiн
ролями: вiн бере на себе роль тiує особистостi, з якою конфлiк-
туу, а iнший член групи виконуу його роль. Обмiн ролями може
вiдбутися в процесi психодрами в будь-який момент, важливий
для пiзнання сутi проблеми. Такий обмiн ролями вiдбувауться
за знаком, що його подау керiвник. Обмiн ролями сприяу про-
никненню в почуття та спосiб мислення iншого, а також бачен-
ня себе нiби зi сторони його очима.

4. Дзеркало. Член групи грау протагонiста, який сидить у
групi й спостерiгау за собою наче в дзеркалi. Навiть просте
вiдтворення його конфлiкту може пiдвести його до усвiдомлення
проблемностi деяких своєх реакцiй. У "дзеркало" можна помi-
стити i "альтер Его", котре виявлятиме те, що протагонiст ду-
мау, а також внутрiшнi тенденцiє, якi протиборствують.

5. iдеальний партнер. Члени групи (по черзi) зображають
протагонiстовi його партнерiв, якими вiн хотiв би Єх бачити в
iдеалi.

6. Чарiвний магазин. Цей прийом допомагау протагонiстовi
зрозумiти його справжнi прагнення в життi. Вiн зустрiчауть-
ся з "чарiвником", який пропонуу йому все, що тiльки вiн мiг
би собi побажати, наприклад, здоровя, успiх, щастя, генiаль-
нiсть, любов, але вимагау, щоб той заплатив за це тим, що
цiнуу в життi. Цим загострюуться внутрiшнiй конфлiкт прота-
гонiста.

7. Версiє. Члени групи повторюють програвання ситуацiй у
рiзноманiтних версiях i варiантах, якi самi ж придумують, вiд-
тiняючи протагонiстовi той внесок, який, на Єхню думку, вiн

92

робить своую поведiнкою у взаумини з оточуючими людьми, й
у ту ситуацiю, яка розглядауться.

" 8. Двiйник (совiсть). Один з членiв групи виступау в ролi
"альтер Его" протагонiста, показуу його внутрiшнi переживан-
ня, стурбованiсть, тривогу, доброзичливi чи агресивнi тенденцiє,
якi вiн сам не завжди в змозi усвiдомити й проявити. Висловлюу
певнi гiпотези вiдносно сутi його особистiсних проблем. У ролi
двiйника може виступати сам психолог, який сiдау за протаго-
нiстом i вiзуально показуу "друге "Я" як його "совiсть", що
супроводжуу його дiє. "Совiсть" говорить вiд першоє особи.

Така технiка може бути використана й в iнших варiантах
психодрами, наприклад, при програваннi самого себе, а також
при використаннi прийому, який викладено нижче.

9. "Порожнiй стiлець". Ця гра як психодраматичний прийом
використовууться з рiзною метою. Робота з "порожнiм стiльцем"
може бути iндивiдуальна, а може бути групова. iндивiдуальна
часто переростау в групову у звязку з актуалiзацiую процесiв
iдентифiкацiє та необхiднiстю вiдреагувати на виниклi емоцiє.

Розглянемо кiлька варiантiв роботи з "порожнiм стiльцем":

а) протагонiст може уявляти, нiбито його партнер сидить на
порожньому стiльцi навпроти нього. Вiн розмовляу й спiлку-
уться з уявною людиною, часом мiняуться з нею мiсцями, ро-
лями. Протагонiст може спiлкуватися i сам iз собою;

б) члени групи звертаються до "порожнього стiльця", уявля-
ючи на ньому протагонiста, структуруються в залежностi вiд
його проблеми та особливостей того матерiалу, який представ-
лено в попередньому фрагментi роботи групи, особливостей по-
переднiх ситуацiй його поведiнки. При цьому практикуються
висловлення, адресованi "другому "Я", а також на адресу його
"двiйника", тобто як звертання до ... так i вiдповiдi за ... В
даному випадку звертання до "порожнього стiльця", як правило,
мас аргументований характер, тобто враховуу особливостi по-
ведiнки протагонiста, вже представленоє в групi. При цьому
протагонiст може бути або присутнiм у групi, або ж поза групою
(а iнколи й "за дверима");

в) звертання до "порожнього стiльця" доцiльно використову-
вати ситуативно з мстою опрацювання актуального матерiалу,
емоцiйноє напруженостi, створеноє поведiнкою певного члена
групи, та зниженням такоє напруженостi, можливо, спричине-
ноє його демонстративним випадом проти когось iз учасникiв
АСПН.

10. "Високi стiльцi". Протагонiст сидить на стiльцi, постав-
леному на пiдвищеннi, й звiдти намагауться висловлювати тi чи
тi фрази тим, хто його оточуу. iнший варiант цiує вправи -
"нагору". Один iз членiв групи стоєть на "височинi". До нього
по черзi пiдходять люди з запитанням: "Чому тобi добре нагорii"

93

Член групи, який стоєть високо, вiдповiдау. Якщо протаго-
нiст вiдчувау труднiсть при вiдповiдi, той, хто запитував, вис-
ловлюу своу припущення. Рукостискання реципiунта в даному
випадку у ознакою прийняття iнформацiє. Вправа завершууться
психологiчним аналiзом усього матерiалу.

4.5. МЕТОДИ НЕВЕРБАЛЬНОЄ
ВЗАтМОДiЄ

Враховуючи, що даний посiбник зорiунтований на виклад варi-
анта груповоє психокорекцiє, за якого виявляються передумови
особистiсних проблем субукта, що, як правило, повязанi зi
сферою несвiдомого, великоє ваги набувають рiзнi невербальнi
вправи та методики. Адже саме невербальна поведiнка чи не
найбiльше здатна цiлiсно виражати психологiчний змiст як свi-
домого, так i несвiдомого, втiленого в нiй.

Функцiє невсрбальних технiк величезнi, серед них видiля-
ються головнi: зближення членiв групи; взасмопiзнання; експлi-
кацiя таких аспектiв психiки людини, якi важко вербалiзувати.

Позитивною якiстю цього методу у забарвленiсть взаумодiє
учасникiв навчання та велика спонтаннiсть, правдивiсть особи-
стiсних проявiв.

Невербальнi методи - ефективний засiб оптимiзацiє соцi-
ально-перцептивноє сфери особистостi, оскiльки спрямовууться
увага на "мову тiла", а також на характеристики психiки, якi
можна розглядати в просторi й часi.

Невербальнi методи використовуються, бiльшою чи меншою
мiрою, в усiх рiзновидах груповоє корекцiє та психотерапiє.

Технiки невербальноє взаумодiє застосовуються всiма вiдо-
мими спецiалiстами соцiального навчання: Б. А. Барашем,
Ю. Н. Вюнковою, Ю. М. тмельяновим, Г. О. Ковальовим,
X.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30