Для окремих процесуальних правовiдносин можна видiлити
спецiальнi обукти.
У правовiдносинах позивача, вiдповiдача та третiх осiб з су-
дом обуктом у захист заiнтересованими особами субуктивних
прав та iнтересiв, якi охороняються законом.
Спецiальний обукт зустрiчауться i в процесуальних право-
вiдносинах суду з прокурором та органами державного управлiн-
ня. Участь прокурора та органiв державного управлiння в цивiль-
ному судочинствi спрямована на охорону державних, громадських
iнтересiв та iнтересiв громадян, що охороняються законом.
Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та
цивiльних справах // Бюлетень законодавства i юридичноє практики Украєни.
i99Ьгi№1.С.403.
Й 9-144
66
Глава IV
Свiй спецiальний обукт мають i правовiдносини за участю
свiдкiв та експертiв. Обукт цих правовiдносин - наведення суду
фактичних даних, якi мають значення для правильного вирiшен-
ня справи.
При теоретичному аналiзi будь-яких правовiдносин можуть
бути визначенi спецiальнi обукти. Однак абстрактним аналiзом
проблема обукта цивiльних процесуальних правовiдносин не
може бути вичерпана. З практичноє точки зору проблема загаль-
ного обукта цивiльних процесуальних правовiдносин мау суттуве
юридичне й соцiально-полiтичне значення, проблема ж спецiаль-
них обуктiв цивiльних процесуальних правовiдносин приклад-
ного, практичного значення не мау.
Науково-практичне значення загального обукта цивiльних
процесуальних правовiдносин виявляуться в тому, що його законо-
давче закрiплення по сутi визначау компетенцiю судiв при вирiшеннi
цивiльних справ, називау тi блага, заради яких функцiонуу цивiль-
не судочинство. Так, в ст. 2 ЦПК вiдображауться функцiя правосуд-
дя в цивiльних справах. У нiй закрiплено необмеженi можливостi
його використання для захисту прав громадян у будь-яких сферах
правового регулювання, крiм кримiнально-правових делiктiв.
Питання про практичне значення спецiальних обуктiв цивiль-
них процесуальних правовiдносин вирiшууться по-iншому. Якщо,
наприклад, у цивiльному правi вони вимагають особливоє уваги,
оскiльки законом передбачений специфiчний правовий режим
обуктiв цивiльних правовiдносин (речi, основна рiч та належнiсть
речi, результати дiй, вiдокремленi вiд поведiнки обовязковоє осо-
би, продукти духовноє творчостi тощо), то в цивiльному процесу-
альному правi обукти правовiдносин невiддiльнi вiд самоє проце-
суальноє дiяльностi i не можуть розглядатися iзольовано вiд єх ма-
терiального змiсту. С. С. Алексуув мау рацiю, коли говорить, що
в тих галузях права, де результат дiяльностi правозобовязаноє осо-
би невiддiльний вiд самоє дiяльностi, немау й спецiальноє проблеми
обукта правовiдносин. У цих випадках при висвiтленнi матерiаль-
ного змiсту правовiдносин одночасно в достатнiй мiрi розглядауть-
ся i єх обукт, тобто результат дiяльно9тi правозобовязаних осiб.
Таким чином, проблема обукта цивiльних процесуальних
правовiдносин у науцi цивiльного процесуального права вiдзна-
чауться певною специфiкою.
) Див.: Алексуув С. С. Общая теория права. М., 1982. Т. 2. С. 162.
Глава
V
СТОРОНИ В ЦИВiЛЬНОМУ
ПРОЦЕСi
1. Поняття сторiн у цивiльному процесi
в.
>изначення сторiн у цивiльному процесi та єх правово-
го становища у обовязковою передумовою винесення законних
i обгрунтованих судових рiшень.
Вiдповiдно до цивiльного процесуального законодавства
сторонами в цивiльному процесi у позивач та вiдповiдач. Сто-
ронами можуть бути громадяни, а також державнi пiдприум-
ства, установи, органiзацiє, колгоспи, iншi кооперативнi орган-
iзацiє, єх обуднання, iншi громадськi органiзацiє, що користу-
ються правами юридичноє особи (ст. 102 ЦПК). Це дозволяу
стверджувати, що сторони - це особи, чий спiр про право суд
повинен вирiшити. Дане положення випливау також i з iнших
статей закону, якi пiд сторонами розумiють таких осiб, спiр яких
слiд розглянути в судi.
Так, у ст. 5 ЦПК сказано, що суд приступау до розгляду ци-
вiльноє справи за заявою особи, яка звертауться за захистом свого
права або охоронюваного законом iнтересу. Згiдно iз ст. 24 ЦПК
судам пiдвiдомчi справи по спорах, що виникають з цивiльних,
сiмейних, трудових i кооперативних правовiдносин, якщо хоча
б однiую з сторiн у спорi у громадянин, за винятком випадкiв,
коли вирiшення таких спорiв вiднесено законом до вiдання ад-
мiнiстративних або iнших органiв.
Таким чином, поняття сторiн у цивiльному процесi повяза-
не з поняттям субуктiв спору про право, пiдвiдомчого суду.
Деякi вченi, на вiдмiну вiд подiбного висновку, вважають, що
сторони - це субукти матерiальних правовiдносин, якi у пред-
метом судового розгляду в цивiльнiй справi.
Разом з тим особи, якi виступають як сторони, зовсiм не обо-
вязково повиннi бути учасниками матерiальних правовiдносин,
з .
Глава V
Через якi виник спiр про право. Нерiдко мають мiсце випадки, коли
суд, розглянувши справу, встановлюу, що позивачу не належить
право, на яке вiн претендуу, чи особа, яка притягнута як вiдповi-
дач, не завжди у зобовязаною особою в матерiальних правовiдно-
синах. Отже, спроба давати визначення сторiн з врахуванням
субуктноє структури спiрноє правовiдносини не обгрунтована.
Поняття сторiн не може бути зведене до звязку з субуктами
матерiальних правовiдносин, хоча в бiльшостi випадкiв сторони
- субукти матерiально-правових вiдносин. Слiд виходити з того,
що сторони в процесi - iнститут процесуального права, а тому
при визначеннi сторони повиннi поуднуватися матерiально-пра-
вовi та процесуальнi ознаки цього поняття. В iншому випадку на-
прошууться висновок про те, що при вiдсутностi матерiально
заiнтересованих осiб у процесi немау сторiн.
Таким чином, поняття сторони в цивiльному процесi ширше
за поняття сторони в матерiальних правовiдносинах, а уявлення
про сторони як учасникiв матерiальних правовiдносин у неповним.
Регламентацiя правового становища сторiн не звязана з ма-
- .терiальними правовiдносинами. Сторони в дiйсностi не завжди
у сторонами спiрних матерiальних правовiдносин. Бiльше того,
для визнання сторiн наявнiсть таких вiдносин взагалi не мау зна-
чення. На момент порушення цивiльноє справи, пiдготовки де
судового розгляду i навiть пiд час судового розгляду єх iснуван-
ня невiдоме, оскiльки єх наявнiсть чи вiдсутнiсть встановлюуть-
ся рiшенням у справi. Наявнiсть чи вiдсутнiсть мiж сторонами
матерiальних правовiдносин нiякою мiрою не вiдбивауться на єх
правовому становищi.
З урахуванням того, що до моменту розгляду справи не мож-
на мати вiрогiдного судження про сторони як учасникiв матерi-
альних правовiдносин, багато авторiв стверджують, що сторони
- передбачуванi учасники спiрних матерiальних правовiдносин.
Така постановка питання суперечить законодавству. Чинне ци-
вiльне процесуальне законодавство не мiстить норм, у яких ця об-
ставина була б врахована i якимось чином мала вплив на право-
вий статус сторiн. Навпаки, ст. 105 ЦПК дозволяу зробити про-
тилежний висновок. Вiдповiдно до цiує статтi суд, встановивши
пiд час розгляду справи, що позов предявлений не тiую особою,
якiй належить право вимоги, або не до тiує особи, яка повинна
вiдповiдати за позовом, може за згодою позивача, не припиня-
ючи справи, допустити замiну первiсного позивача або.вiдло
i
- __________Сторони в цивiльному процесi
дача належним позивачем або вiдповiдачем. Якщо позивач пь
згоден на замiну, позбавити неналежного позивача чи вiдповiда-
ча можливостi брати участь в цивiльному процесi суд не може.
Таким чином, основне в характеристицi сторiн те, що вони у
учасниками правового спору, переданого для розгляду суду.
У кожнiй цивiльнiй справi завжди двi сторони: позивач i
вiдповiдач. Позивач - особа, яка звернулася до суду за захистом
свого порушеного чи заперечуваного права або iнтересу, що охо-
роняуться законом. Не дивлячись на те, що в передбачених зако-
ном випадках справа може бути почата не тiльки позивачем, про-
курором, органами державного управлiння, профспiлками, дер-
жавними пiдприумствами, закладами, органiзацiями, колгоспами
чи кооперативними органiзацiями, єх обуднаннями, iншими гро-
мадськими органiзацiями, окремими громадянами, позивачем
завжди у громадянин чи юридична особа, на захист прав яких
порушено цивiльну справу.
На вiдмiну вiд позивача вiдповiдач - це особа, яка, на дум-
ку позивача, порушила чи заперечила його субуктивнi права чи
законнi iнтереси. Вiдповiдач притягауться до справи в звязку з
позовною вимогою, яка предявляуться до нього. При цьому зго-
да вiдповiдача на притягнення його як такого не обовязкова.
Оскiльки сторони - це особи, спiр мiж якими повинен вирi-
шити суд, то з цього випливау такий практичний висновок: ци-
вiльний процес може виникнути лише при наявностi двох сторiн
(позивача та вiдповiдача); якщо позивач не називау вiдповiдача,
що порушив його право, процес виникнути не може. Позивач та
вiдповiдач, так би мовити, персонiфiкують цивiльну справу.
Згiдно iз ст. 137 ЦПК позовна заява повинна мiстити точну на-
зву позивача i вiдповiдача, єх мiсце проживання або знаходжен-
ня, змiст позовних вимог. Якщо суддя встановив, що цих правил
не дотримано, то вiн не може прийняти заяву про порушення
цивiльноє справи й повинен прийняти ухвалу про залишення за-
яви без руху (ст. 139 ЦПК).
Якщо позивач чи вiдповiдач вибувау з процесу й процесуаль-
не правонаступництво неможливе, то справа не пiдлягау розгля-
довi всудах (п. 1 ст. 227 ЦПК).
Стан спору про цивiльне право мiж сторонами приводить до
того, що сторони у носiями протилежних юридичних iнтересiв.
Цi iнтереси можна охарактеризувати як намагання сторiн отри-
мТягєiевнi блага шляхом судового пiдтвердження наявностi
70 Глава V
вiдповiдних прав чи вiдсутностi визначених обовязкiв, а також
отримати рiшення певного змiсту (про задоволення позову чи про
його вiдмову).
Юридична заiнтересованiсть сторiн структурована. Розрiзня-
ють матерiально-правову й процесуальну заiнтересованiсть пози-
вача та вiдповiдача. Матерiально-правова заiнтересованiсть пози-
вача виражауться в прагненнi отримати те благо, яке принесе
йому судове рiшення (набуття субуктивного права, припинення
правовiдносин тощо). Матерiально-правова заiнтересованiсть
вiдповiдача виражауться в бажаннi отримати судове рiшення про
вiдсутнiсть у нього будь-яких зобовязань перед позивачем (зобо-
вязання передати речi, звершити дiю, не повязану з передачею
майна тощо). Процесуальна заiнтересованiсть сторiн полягау у ба-
жаннi отримати рiшення про задоволення позову (для позивача)
або у вiдмовi у позовi (для вiдповiдача). Як видно, за характером
юридична заiнтересованiсть позивача i вiдповiдача однотипна, а
за змiстом - рiзна, оскiльки iнтереси позивача та вiдповiдача пря-
мо протилежнi, але в цiлому єє можна охарактеризувати як заiнте-
ресованiсть, що носить особистий характер.
Юридична заiнтересованiсть сторiн вiдмiнна вiд заiнтересо-
ваностi прокурора, органiв державного управлiння, профспiлок,
державних пiдприумств, установ, органiзацiй, колгоспiв, грома-
дян, якi, як i сторони, у особами, що беруть участь у справi, i
можуть на пiдставi ст. 5 ЦПК звертатися до суду за захистом прав
та iнтересiв iнших осiб. Заiнтересованiсть цих осiб мау тiльки
процесуальний, а не особистий матерiально-правовий характер.
Викладене у пiдставою для пiдсумкового висновку про те, що
сторони в цивiльному процесi - це особи, правовий спiр яких
вирiшууться в судi, якi мають юридичну заiнтересованiсть у ре-
зультатах справи, надiленi комплексом цивiльних процесуальних
прав та обовязкiв, необхiдних для захисту своєх прав та закон-
них iнтересiв, а також для здiйснення судовоє дiяльностi.
2. Процесуальнi права та обовязки сторiн
i-Цивiльне процесуальне законодавство надау сторонам
широкi процесуальнi права i покладау на них обовязки.
Як особи, якi беруть участь у справi, сторони згiдно iз ст. 99
ЦПК мають право знайомитися з матерiалами справи, робити з
них витяги, одержувати копiє рiшень, ухвал, постанов таиншйх
Сторони в цивiльному процесi
документiв, що у у справi, брати участь у судових засiданнях, по-
давати докази, брати участь в єх дослiдженнi, заявляти клопотан-
ня та вiдводи, давати уснi й письмовi пояснення судовi, подава-
ти своє доводи, мiркування та заперечення, оскаржувати рiшен-
ня i ухвали суду.
Стаття 103 ЦПК передбачау процесуальнi права, якими надiленi
тiльки сторони. Позивач вправi протягом усього часу розгляду спра-
ви по сутi змiнити пiдставу або предмет позову, збiльшити або змен-
шити розмiр позовних вимог або вiдмовитися вiд позову. Вiдповi-
дач мау право визнати позов повнiстю або частково. Сторони мо-
жуть закiнчити справу мировою угодою на будь-якiй стадiє процесу,
вимагати виконання рiшення, ухвали, постанови суду.
Процесуальнi права сторiн рiзноманiтнi, i тому доцiльно згру-
пувати єх залежно вiд змiсту таким чином: права, повязанi з са-
мостiйним визначенням обсягу захисту своєх прав та iнтересiв;
права, повязанi з використанням процесуальних засобiв захис-
ту; права сторiн на можливiсть добиватися перевiрки законностi
i обгрунтованостi судового рiшення й права, повязанi з приму-
совим виконанням рiшень.
Маючи процесуальнi права, сторони зобовязанi добросовi-
сно ними користуватися (ст. 99 ЦПК). На сторону, яка недобро-
совiсно заявила безпiдставний позов, або розпочала безпiдставний
спiр проти позову, або систематично протидiяла правильному i
швидкому розглядовi та вирiшенню справи, суд може покласти
оплату на користь другоє сторони винагороди за фактичну втрату
робочого часу вiдповiдно до середнього заробiтку, але не бiльше
5 процентiв вiд задоволеноє частини позовноє вимоги. Причому
винагорода може бути присуджена i з тiує сторони, на користь
якоє виноситься рiшення.
У сферi доказування кожна сторона повинна довести тi об-
ставини, на якi вона посилауться як на пiдставу своєх вимог i за-
перечень (ст. ЗО ЦПК). Суд зобовязаний вжити всiх передбаче-
них законом заходiв до всебiчного, повного i обуктивного зя-
сування дiйсних обставин справи, розяснити права i обовязки
сторiн (ст. 15 ЦПК).
У справi про стягнення коштiв на утримання (алiментiв) на
вiдповiдача лягау обовязок зявитися в суд, якщо останнiй виз-
нау це за необхiдне (ст. 174 ЦПК).
Особа, яка просить про виклик свiдка, повинна зазначити його
прiзвище, iмя та по батьковi, мiсце проживання та обставини, що
72 Глава V
вiн може ствердити (ст. 43 ЦПК). Такий же обовязок лежить на
сторонах при заявi клопотання перед судом про витребування вiд
iнших осiб письмових та речових доказiв (статтi 47, 53 ЦПК).
Вiдповiдно до закону сторони користуються рiвними проце-
суальними правами, але можливiсть користування рiвними проце-
суальними правами не означау, що сторони користуються винят-
ково однаковими правами. Рiвноправнiсть сторiн означау рiвнi
можливостi використовувати процесуальнi засоби захисту. Пози-
вач мау право змiнити пiдставу чи предмет позову, збiльшити чи
зменшити розмiр своєх позовних вимог, врештi-решт може вiдмо-
витися вiд позову. Вiдповiдач, природно, таких прав не мау. В той
же час у вiдповiдача у права, специфiчнi для нього: вiн може визна-
ти позов повнiстю чи частково, а також заявити зустрiчний позов.
3. Процесуальна спiвучасть
iгiдно iз ст. 104 ЦПК позов може бути предявлений
спiльно кiлькома позивачами або до кiлькох вiдповiдачiв. Кож-
ний з позивачiв або вiдповiдачiв щодо другоє сторони виступау
в процесi самостiйно.
Огiє
Для визначення сутi процесуальноє спiвучастi мають значен-
ня також статтi 208 та 144 ЦПК. Вiдповiдно до ст. 208 ЦПК суд,
постановляючи рiшення на користь кiлькох позивачiв або проти
кiлькох вiдповiдачiв, повинен зазначити, в якiй частинi рiшен-
ня стосууться кожного з них, або вказати, що вiдповiдальнiсть
чи право стягнення у солiдарним. Вiдповiдно до ст. 144 ЦПК
суддя мау право постановити ухвалу про обуднання в одне про-
вадження кiлькох однорiдних позовних вимог за позовами од-
ного й того ж позивача до того ж самого вiдповiдача чи до
рiзних вiдповiдачiв або за позовами рiзних позивачiв до одно-
го й того ж вiдповiдача.
Таким чином, хоча в законi i не дано поняття спiвучастi, в
ньому мiстяться принциповi характеристики iнституту, що роз-
глядауться, а це дозволяу при систематичному тлумаченнi назва-
них та iнших статей ЦПК дати характеристику спiвучастi.
На основi аналiзу наведених статей ЦПК можна сказати, що
ознакою процесуальноє спiвучастi у множиннiсть осiб на сторонi
позивача чи вiдповiдача. На початковiй стадiє дослiдження про-
блем спiвучастi в цивiльному процесi спiвучасть визначалась як
множиннiсть осiб на сторонi позивача чи вiдповiдача, якуасть
Сторони в цивiльному процесi 73
в одному й тому ж процесi декiлькох позивачiв чи декiлькох
вiдповiдачiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67