1 ст. 232 ЦПК).
Ухвали суду - акти застосування норм процесуального пра-
ва, спрямованi на виникнення процесу, його розвиток i закiнчен-
ня. Вони не стосуються матерiально-правового спору, а належать
до питань процедури. Таким чином, ухвали суду першоє iнстанцiє
- це такi постанови, якими справа не вирiшууться по сутi. Цим
вони вiдрiзняються вiд рiшень.
2. Вимоги, яким повинно вiдповiдати
судове рiшення
-1-1-1,06 судове рiшення виконало функцiю захисту пору-
шеного права чи охоронюваного законом iнтересу громадян i
органiзацiй, воно повинно вiдповiдати певним вимогам.
Згiдно iз ст. 202 ЦПК рiшення суду повинно бути законним i
обгрунтованим. Окрiм цього, рiшення повинно вiдповiдати ви-
могам повноти, визначеностi, форми, ясностi i точностi. (
Рiшення у законним, якщо воно винесено, по-перше, вiдпо- ;
вiдно до норм матерiального права, що слiд застосувати; по-дру-
ге, при точному дотриманнi норм процесуального права. З
Згiдно iз ст. 11 ЦПК суд зобовязаний вирiшувати справи на |
пiдставi Конституцiє, iнших актiв законодавства Украєни, мiжна-
родних договорiв Украєни.
Враховуючи те, що Конституцiя Украєни мау найвищу юри-
дичну силу, а єє норми у нормами прямоє дiє, суди при розглядi
; ..
Постанови суду першоє iнстанцiє 291
конкретних справ мають оцiнювати змiст будь-якого закону чи
нормативно-правового акта з точки зору його вiдповiдностi
Конституцiє i в усiх необхiдних випадках застосувати Конститу-
цiю як акт прямоє дiє.
Суд безпосередньо застосовуу Конституцiю у разi:
1) коли зi змiсту норм Конституцiє не випливау необхiдностi
додатковоє регламентацiє єє положень законом;
2) коли закон, який був чинним до введення в дiю Конституцiє
чи прийнятий пiсля цього, суперечить єй;
3) коли правовiдносини, що розглядаються судом, законом
Украєни не врегульовано, а нормативно-правовий акт,
прийнятий Верховною Радою або Радою Мiнiстрiв Авто-
номноє Республiки Крим, суперечить Конституцiє Украєни;
4) коли укази Президента Украєни, якi внаслiдок єх норматив-
но-правового характеру пiдлягають застосуванню судами
при вирiшеннi конкретних судових справ, суперечать Кон-
ституцiє Украєни.
Згiдно з положенням ст. 9 Конституцiє Украєни чиннi мiжна-:
роднi договори, згода на обовязковiсть яких надана Верховною
Радою Украєни, у частиною нацiонального законодавства Украє-
ни, i суд повинен єх застосувати. Суд у випадках, передбачених
законом, застосовуу норми права iнших держав.
У разi вiдсутностi закону, що регулюу спiрнi вiдносини, суд
застосовуу закон, що регулюу подiбнi вiдносини, а при вiдсут-
ностi такого закону суд виходить iз загальних начал i змiсту за-
конодавства Украєни (ст. 11 ЦПК). i
При застосуваннi норм матерiального права суд повинен
правильно витлумачити закон, тобто зясувати змiст i значення
норми права, яку треба застосувати. ;
При застосуваннi пiдзаконного акта суд повинен перевiрити,
чи компетентним органом i в установленому порядку виданий
цей акт, чи не скасований вiн на час розгляду справи i чи не су-
перечить чинному законодавству.
Законнiсть судового рiшення повязана не тiльки з правиль-
ним застосуванням норм матерiального права. Законним слiд
вважати таке рiшення, яке постановлено у повнiй вiдповiдностi
з вимогами норм процесуального права. Наприклад, цивiльна
справа повинна розглядатися правомочним складом суду, без
порушень таумницi нарадчоє кiмнати. При розглядi справи по-
виннi бути додержанi правила про мову, якою ведеться судочин-
ю
292 Глава XX
ство, рiшення повинно бути пiдписане тими суддями, якi зазна-1
ченi в рiшеннi, в справi повинен бути протокол судового засiдан-
ня, пiдписаний головуючим i секретарем судового засiдання, до.
справи потрiбно притягти всiх заiнтересованих осiб тощо. Так,
президiя Днiпропетровського обласного суду скасувала рiшення
Баглiйського районного суду вiд 27 травня 1992 р. про примусо-
вий обмiн примiщення, оскiльки суд всупереч вимогам п. 1 ст. 172
ЦПК розглянув справу у вiдсутностi вiдповiдачiв.
Крiм законностi рiшення суду повинно бути обгрунтованим.
Обгрунтованим вважауться рiшення, в якому повно вiдображенi
обставини, що мають значення для даноє справи, цi обставини
пiдтвердженi доказами та судом зробленi правильнi висновки з
зiбраного доказового матерiалу.
До обставин, якi мають значення для справи, належать юри-
дичнi факти матерiально-правового характеру, що пiдлягають
встановленню для вирiшення цивiльноє справи по сутi, визначен-
ня прав i обовязкiв сторiн. Встановленню пiдлягають також i
процесуально-правовi юридичнi факти, на якi сторони посила-
ються в своєх вимогах i запереченнях.
Встановленi судом обставини повиннi бути обгрунтованi
лише тими доказами, якi одержанi у визначеному законом поряд-
ку i перевiренi в тому судовому засiданнi, в якому постановляуть-
ся рiшення. Вони повиннi пiдтверджуватися засобами доказуван-
ня, перелiченими в ч. 2 ст. 27 ЦПК. Якщо збирання окремих до-
казiв в справi провадилось на основi судового доручення або
шляхом забезпечення доказiв, допиту свiдкiв за мiсцем єх перебу-
вання, огляду на мiсцi чи при вiдкладеннi розгляду справи, рiшен-
ня може бути мотивоване посиланням на цi докази лише при
умовi, якщо протоколи були оголошенi i розглянутi в судовому
засiданнi, а фактичнi данi, що мiстяться в них, були дослiдженi
судом у сукупностi з iншими доказами. З цими матерiалами по-
виннi бути ознайомленi особи, якi беруть участь у справi, єх пред-
ставники, а в необхiдних випадках - експерти i свiдки. Особи,
якi беруть участь у справi, можуть дати пояснення з приводу вiдо-
мостей, що мiстяться в названих матерiалах.
Умовою обгрунтованостi судового рiшення у також вiдпо-
вiднiсть висновкiв суду, викладених у рiшеннi, дiйсним обстави-
1 Див.: Практика судiв Украєни в цивiльних справах// Бюлетень законодав-
ства i юридичноє практики Украєни. 1995. № 3. С. 227. ::;, =;.:
Постаиови суду першоє iнстанцiє
нам справи, правам i обовязкам сторiн. Для того щоб суд досяг
iстини по справi, потрiбно, щоб його висновок грунтувався на
всебiчному, повному i обуктивному розглядi в судовому засi-
даннi всiх обставин справи i правильнiй оцiнцi доказiв.
В юридичнiй лiтературi по-рiзному оцiнюуться спiввiдношен-
ня вимог законностi та обгрунтованостi.
Деякi вченi вважають, що законнiсть у бiльш широкою кате-
горiую, нiж обгрунтованiсть, i тому включау у себе останню.
Якщо погодитися з думкою, що обгрунтованiсть охоплюуться
законнiстю, то обгрунтованiсть стау єє складовою частиною i
втрачау свою самостiйнiсть. Насправдi ж законнiсть i обгрунто-
ванiсть - рiзнi властивостi судового рiшення, хоча i взаумопо-
вязанi мiж собою.
Законнiсть рiшення - це вiдповiднiсть його вимогам мате-
рiального i процесуального закону, а обгрунтованiсть - вiд-
повiднiсть правових висновкiв суду фактичним обставинам спра-
ви. Необхiднiсть розмежування цих властивостей судового рi-
шення мау не тiльки теоретичне, але й практичне значення.
Так, наприклад, при встановленнi необгрунтованостi судово-
го рiшення вищестоящий суд повинен повнiстю перевiрити i оцi-
нити всi докази по справi, скасувати рiшення i направити справу
на новий судовий розгляд.
Незаконнiсть же судового рiшення не завжди вимагау повноє
перевiрки всiує справи. Наприклад, при розглядi справи неправо-
мочним складом суду або з порушенням таумницi нарадчоє кiмна-
ти, порушеннi правил про мову, якою ведеться судочинство, не-
пiдписаннi рiшення будь-ким з суддiв незаконнiсть такого рiшен-
ня очевидна i без аналiзу всiх обставин справи.
Крiм законностi i обгрунтованостi рiшення повинно бути
повним.
Повнота судового рiшення означау, що в судовому рiшеннi
повиннi бути вирiшенi всi заявленi вимоги, вказано єх розмiр, а
також вирiшене питання про негайне виконання i судовi витрати.
В рiшеннi суд повинен вказати, хто мау право, а хто несе обо-
вязок, у чому конкретно вони полягають i вiдносно якого обук-
та. Якщо в позовнiй заявi у кiлька вимог, то суд зобовязаний
вирiшити всi вимоги в одному рiшеннi.
Повним слiд вважати таке рiшення, в якому вирiшено питан-
ня не тiльки про право, але й про розмiр присудженого. Наприк-
лад, рiшення про подiл спiльного майна подружжя буде повним,
Глава XX
294
якщо суд не тiльки вкаже про подiл майна, але й перерахуу ре
якi переходять у приватну власнiсть кожному з подружжя, а та
кож визначить єх цiну.
В силу вимоги повноти в судовому рiшеннi повинно бутi
вирiшено питання про негайне виконання. Згiдно iз ст. 217 ЦПi
рiшення суду пiдлягау обовязковому негайному виконанню в
справах: про стягнення алiментiв - у межах суми платежу за один
мiсяць; про присудження робiтниковi або службовцевi заробiт-
ноє плати, але не бiльше як за один мiсяць; про стягнення вiдшко-
дування шкоди, заподiяноє калiцтвом або iншим ушкодженням
здоровя, а також втратою годувальника, - у межах суми стягнен-(
ня за один мiсяць; про поновлення на роботi незаконно звiльне-
ного або переведеного працiвника; про стягнення на користь
члена колгоспу оплати за працю в колгоспi, але не бiльше серед-
нього заробiтку за один мiсяць.
Згiдно iз ст. 218 ЦПК суд, постановляючи рiшення, може до-
пустити негайне його виконання повнiстю або частково у випад-
ках: присудження винагороди авторам за використання творiв у
галузi науки, лiтератури i мистецтва, а також обуктiв права iнте-
лектуальноє власностi, на якi видано охороннi документи; якщо
вiд затримання виконання рiшення може статися значна шкода
для сторони, на користь якоє постановлено рiшення; коли у пiд-
стави вважати, що виконання рiшення згодом може стати немож-
ливим або утрудненим.
Негайне виконання рiшення не допускауться у справах, в яких
Вiдповiдачем у державнi пiдприумства, установи, органiзацiє,
колгоспи, iншi кооперативнi органiзацiє, єх обуднання, iншi гро-
мадськi органiзацiє, крiм випадкiв, передбачених законом; коли
негайне виконання може викликати такi змiни у майнi, пiсля яких
повернути його до попереднього стану, в разi скасування рiшен-
ня, буде неможливим або дуже утрудненим; у справах про висе-
лення громадян з жилих примiщень (ст. 219 ЦПК).
У судовому рiшеннi повинно бути вирiшено питання про су-
довi витрати. Про звiльнення кого-небудь з осiб, якi беруть участь
у справi, вiд судових витрат повинно бути вказано в рiшеннi.
Якщо позов предявлено до кiлькох вiдповiдачiв, судовi витрати
стягуються з них в дольовому порядку.
Судове рiшення повинно бути визначеним, тобто таким, у
якому чiтко вирiшене питання про наявнiсть або вiдсутнiсть прав
i обовязкiв у сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у справi.
____________Постанови суду першоє iнстанцiє_________295
Будь-якi сумнiви повиннi бути усунутi в правовiдносинах мiж
сторонами. ,
Разом з тим вимога визначеностi не виключау можливостi
винесення умовних рiшень. Так, згiдно iз ст. 206 ЦПК суд, при-
суджуючи майно в натурi, повинен вказати в рiшеннi вартiсть
майна, яку належить стягнути з вiдповiдача, якщо при виконаннi
рiшення присудженого майна не буде в наявностi.
Вимога визначеностi також не виключау можливостi винесен-
ня факультативних рiшень, якими вiдповiдач присуджууться до
звершення певних дiй i якими встановлюуться iнший спосiб вико-
нання у випадку неможливостi виконання рiшення первiсне перед-
баченим способом. Наприклад, суд, постановляючи рiшення, яким
на вiдповiдача покладауться виконання певних дiй, не звязаних з
передачею майна або грошових сум, може в тому рiшеннi вказа-
ти, що, коли вiдповiдач не виконау рiшення протягом встановле-
ного строку, позивач вправi виконати цю дiю за рахунок вiдповi-
дача, стягнувши з нього необхiднi витрати (ст. 207 ЦПК).
iз вимоги визначеностi випливау недопустимiсть альтерна-
тивних рiшень. Як вiдомо, цивiльне право передбачау можливiсть
альтернативних зобовязань. Наприклад, згiдно iз ст. 231 ЦК,
якщо продавець на порушення договору не передау покупцевi
Продану рiч, покупець вправi вимагати передачi йому проданоє
речi i вiдшкодування збиткiв, завданих затримкою виконання,
або, з своує сторони, вiдмовитись вiд виконання договору i вима-
гати вiдшкодування збиткiв. Однак у процесi розгляду справи
сторона повинна з декiлькох вимог вибрати одну, по якiй суд i
винесе рiшення.
Крiм законностi, обгрунтованостi, повноти i визначеностi
рiшення суду повинно вiдповiдати встановленiй законом-формi.
По-перше, рiшення повинно бути оформлене у виглядi пись-
мового документа. Вiдповiдно до ст. 211 ЦПК постановлене
рiшення викладауться в письмовiй формi головуючим або одним
з суддiв при колегiальному розглядi справи i пiдписууться всiм
складом суду, який бере участь у постановленi рiшення.
По-друге, рiшення, як процесуальний документ, повинно
вiдповiдати визначеному законом змiсту, тобто обовязково мати
вступну, описову, мотивувальну i резолютивну частини, а також
бути викладеним у послiдовностi, встановленiй ст. 203 ЦПК.
Згiдно з вимогою ясностi в рiшеннi суд повинен вказати повну
i правильну назву сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у,еправi,
iiаЬ;
милiйєвомуЙiуйi такожi
безпомилк>iii., - . А ;,; а;.,;:,::..:
3. Змiст судового рiшення
З1-; / : :"..-. .i.;1- -. \1:1.-.,,< -,. , , .,, , ,:
гiдно iз ст.203 ЦПКрздення складауться а встулноє,
описовоє, мотивувальноє i резолютивноє частини;
У вступнiй частинi рiшення зазначауться час та-мiсце йрго|
постановлення, найменування суду>, що постановив рiшення,!
склад суду, прiзвище секретаря судового засiдання, прiзвище|
прокурора, який звернувся до суду iз заявою про захист iнтересiв|
держави або законних iнтересiв громадян, що за станом здоро-|
вя чи з iнших причин не можуть захистити своє права, наймену-|
вання сторiн та iнших осiб, якi брали участь у справi, представ-!
пика громадськоє органiзацiє або трудового колективу. |
Описова частина рiшення повинна мiстити змiст i пiдставцi
позовних вимог вiдповiдно до позовноє заяви; внесенi змiни пiД-1
став, предмета, розмiру позовних вимог; чи визнау вiдповiдач по-
зов, якщо визнау - то повнiстю або частково; в разi заперечень!
- у чому суть заперечень проти позову; змiст пояснень прокурр-1
ра, заявникiв, заiнтересованих i третiх осiб; пояснення (висновки) |
органiв, органiзацiй або громадян, якi захищають у силу закону
права iнших осiб; думку громадських органiзацiй або колективiв, |
викладену єх представниками, якщо цi особи брали участь у справi. ]
По складних цивiльних справах у випадках, коли цивiльна.;
справа була предметом розгляду не перший раз, у звязку з тим,!
що рiшення скасовувалось вищим судом i справа передавалась на
новий розгляд, в описовiй частинi рiшення слiд викладати рух
справи в рiзних судових iнстанцiях.
У мотивувальнiй частинi рiшення повиннi бути наведенi об-
ставини справи, встановленi судом, докази, на яких грунтують-
ся висновки суду, доводи, за якими суд вiдхилив тi чи iншi дока-
зи, а також закони, якими керувався суд.
В цiй частинi судового рiшення викладаються факти, що мали
мiсце в дiйсностi, якi суд вважау встановленими, докази, на яких
обгрунтованi висновки суду. Рiшення повинно грунтуватися на
доказах з урахуванням вимог про єх належнiсть i допустимiсть.
Щ
нсi
iйййii
,. , т . ,. чкi".. 1-., -є- ., <".Му-!"|У Я
гiойслалййк
рiшеЙпМфеМйЙЙИ
..., V
iiiiЙєЙiай-
ня11вiдпйвiдемжаову:п6виннй!1єiбу
сованих у вдовому засiданнi дiйсних обставин справи.
Якщо суд не прийняв вiдмови вiд пгiзбву, визнання позову
або вважав необхiдним вийти за межi заявлених позивачем ви-
мог, вiн зобовязаний це мотивувати.
Встановивши, що строк для звернення з позовом пропуще-
ний без поважноє причини, суд у рiшеннi зазначау про вiдмову в
позовi з цих пiдстав, крiм випадкiв, коли позов не доведений.
Мотивувальна частина кожного рiшення повинна мати по-
силання на норми матерiального права, якими суд керувався при
вирiшеннi спору.
Якщо вiдсутнiй закон, який регулюу спiрнi правовiдносини,
суд застосовуу закон, що регулюу подiбнi вiдносини, а при вiдсут-
ностi такого закону суд виходить iз загальних начал i змiсту за-
конодавства Украєни (ч. З ст. 11 ЦГЄК), i в мотивувальнiй частинi
слiд конкретизувати, на яких загальних началах вiн обгрунтовуу
своу рiшення. Вирiшення справи по аналогiє права чи аналогiє
закону при наявностi в чинному законодавствi правовоє норми,
яка вiдноситься до спiрноє правовiдносини, слiд вважати пору-
шення закону.
В мотивувальнiй частинi судового рiшення повиннi бути по-
силання також на норми процесуального права. Пленум Верхов-
ного Суду Украєни в постановi вiд 29 грудня 1976 р. № 11 (п. 6)
<Про судове рiшення> вказав, що в мотивувальнiй частинi кож-
ного судового рiшення повинно мiститися посилання на статтi 15,
ЗО, 62 ЦПК та iншi норми процесуального права, керуючись яки-
ми суд встановив обставини справи, права i обовязки сторiн, а
в необхiдних випадках - також на вiдповiднi керiвнi постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни з питань застосування зако-
нодавства при вирiшеннi цивiльних справ.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
Ухвали суду - акти застосування норм процесуального пра-
ва, спрямованi на виникнення процесу, його розвиток i закiнчен-
ня. Вони не стосуються матерiально-правового спору, а належать
до питань процедури. Таким чином, ухвали суду першоє iнстанцiє
- це такi постанови, якими справа не вирiшууться по сутi. Цим
вони вiдрiзняються вiд рiшень.
2. Вимоги, яким повинно вiдповiдати
судове рiшення
-1-1-1,06 судове рiшення виконало функцiю захисту пору-
шеного права чи охоронюваного законом iнтересу громадян i
органiзацiй, воно повинно вiдповiдати певним вимогам.
Згiдно iз ст. 202 ЦПК рiшення суду повинно бути законним i
обгрунтованим. Окрiм цього, рiшення повинно вiдповiдати ви-
могам повноти, визначеностi, форми, ясностi i точностi. (
Рiшення у законним, якщо воно винесено, по-перше, вiдпо- ;
вiдно до норм матерiального права, що слiд застосувати; по-дру-
ге, при точному дотриманнi норм процесуального права. З
Згiдно iз ст. 11 ЦПК суд зобовязаний вирiшувати справи на |
пiдставi Конституцiє, iнших актiв законодавства Украєни, мiжна-
родних договорiв Украєни.
Враховуючи те, що Конституцiя Украєни мау найвищу юри-
дичну силу, а єє норми у нормами прямоє дiє, суди при розглядi
; ..
Постанови суду першоє iнстанцiє 291
конкретних справ мають оцiнювати змiст будь-якого закону чи
нормативно-правового акта з точки зору його вiдповiдностi
Конституцiє i в усiх необхiдних випадках застосувати Конститу-
цiю як акт прямоє дiє.
Суд безпосередньо застосовуу Конституцiю у разi:
1) коли зi змiсту норм Конституцiє не випливау необхiдностi
додатковоє регламентацiє єє положень законом;
2) коли закон, який був чинним до введення в дiю Конституцiє
чи прийнятий пiсля цього, суперечить єй;
3) коли правовiдносини, що розглядаються судом, законом
Украєни не врегульовано, а нормативно-правовий акт,
прийнятий Верховною Радою або Радою Мiнiстрiв Авто-
номноє Республiки Крим, суперечить Конституцiє Украєни;
4) коли укази Президента Украєни, якi внаслiдок єх норматив-
но-правового характеру пiдлягають застосуванню судами
при вирiшеннi конкретних судових справ, суперечать Кон-
ституцiє Украєни.
Згiдно з положенням ст. 9 Конституцiє Украєни чиннi мiжна-:
роднi договори, згода на обовязковiсть яких надана Верховною
Радою Украєни, у частиною нацiонального законодавства Украє-
ни, i суд повинен єх застосувати. Суд у випадках, передбачених
законом, застосовуу норми права iнших держав.
У разi вiдсутностi закону, що регулюу спiрнi вiдносини, суд
застосовуу закон, що регулюу подiбнi вiдносини, а при вiдсут-
ностi такого закону суд виходить iз загальних начал i змiсту за-
конодавства Украєни (ст. 11 ЦПК). i
При застосуваннi норм матерiального права суд повинен
правильно витлумачити закон, тобто зясувати змiст i значення
норми права, яку треба застосувати. ;
При застосуваннi пiдзаконного акта суд повинен перевiрити,
чи компетентним органом i в установленому порядку виданий
цей акт, чи не скасований вiн на час розгляду справи i чи не су-
перечить чинному законодавству.
Законнiсть судового рiшення повязана не тiльки з правиль-
ним застосуванням норм матерiального права. Законним слiд
вважати таке рiшення, яке постановлено у повнiй вiдповiдностi
з вимогами норм процесуального права. Наприклад, цивiльна
справа повинна розглядатися правомочним складом суду, без
порушень таумницi нарадчоє кiмнати. При розглядi справи по-
виннi бути додержанi правила про мову, якою ведеться судочин-
ю
292 Глава XX
ство, рiшення повинно бути пiдписане тими суддями, якi зазна-1
ченi в рiшеннi, в справi повинен бути протокол судового засiдан-
ня, пiдписаний головуючим i секретарем судового засiдання, до.
справи потрiбно притягти всiх заiнтересованих осiб тощо. Так,
президiя Днiпропетровського обласного суду скасувала рiшення
Баглiйського районного суду вiд 27 травня 1992 р. про примусо-
вий обмiн примiщення, оскiльки суд всупереч вимогам п. 1 ст. 172
ЦПК розглянув справу у вiдсутностi вiдповiдачiв.
Крiм законностi рiшення суду повинно бути обгрунтованим.
Обгрунтованим вважауться рiшення, в якому повно вiдображенi
обставини, що мають значення для даноє справи, цi обставини
пiдтвердженi доказами та судом зробленi правильнi висновки з
зiбраного доказового матерiалу.
До обставин, якi мають значення для справи, належать юри-
дичнi факти матерiально-правового характеру, що пiдлягають
встановленню для вирiшення цивiльноє справи по сутi, визначен-
ня прав i обовязкiв сторiн. Встановленню пiдлягають також i
процесуально-правовi юридичнi факти, на якi сторони посила-
ються в своєх вимогах i запереченнях.
Встановленi судом обставини повиннi бути обгрунтованi
лише тими доказами, якi одержанi у визначеному законом поряд-
ку i перевiренi в тому судовому засiданнi, в якому постановляуть-
ся рiшення. Вони повиннi пiдтверджуватися засобами доказуван-
ня, перелiченими в ч. 2 ст. 27 ЦПК. Якщо збирання окремих до-
казiв в справi провадилось на основi судового доручення або
шляхом забезпечення доказiв, допиту свiдкiв за мiсцем єх перебу-
вання, огляду на мiсцi чи при вiдкладеннi розгляду справи, рiшен-
ня може бути мотивоване посиланням на цi докази лише при
умовi, якщо протоколи були оголошенi i розглянутi в судовому
засiданнi, а фактичнi данi, що мiстяться в них, були дослiдженi
судом у сукупностi з iншими доказами. З цими матерiалами по-
виннi бути ознайомленi особи, якi беруть участь у справi, єх пред-
ставники, а в необхiдних випадках - експерти i свiдки. Особи,
якi беруть участь у справi, можуть дати пояснення з приводу вiдо-
мостей, що мiстяться в названих матерiалах.
Умовою обгрунтованостi судового рiшення у також вiдпо-
вiднiсть висновкiв суду, викладених у рiшеннi, дiйсним обстави-
1 Див.: Практика судiв Украєни в цивiльних справах// Бюлетень законодав-
ства i юридичноє практики Украєни. 1995. № 3. С. 227. ::;, =;.:
Постаиови суду першоє iнстанцiє
нам справи, правам i обовязкам сторiн. Для того щоб суд досяг
iстини по справi, потрiбно, щоб його висновок грунтувався на
всебiчному, повному i обуктивному розглядi в судовому засi-
даннi всiх обставин справи i правильнiй оцiнцi доказiв.
В юридичнiй лiтературi по-рiзному оцiнюуться спiввiдношен-
ня вимог законностi та обгрунтованостi.
Деякi вченi вважають, що законнiсть у бiльш широкою кате-
горiую, нiж обгрунтованiсть, i тому включау у себе останню.
Якщо погодитися з думкою, що обгрунтованiсть охоплюуться
законнiстю, то обгрунтованiсть стау єє складовою частиною i
втрачау свою самостiйнiсть. Насправдi ж законнiсть i обгрунто-
ванiсть - рiзнi властивостi судового рiшення, хоча i взаумопо-
вязанi мiж собою.
Законнiсть рiшення - це вiдповiднiсть його вимогам мате-
рiального i процесуального закону, а обгрунтованiсть - вiд-
повiднiсть правових висновкiв суду фактичним обставинам спра-
ви. Необхiднiсть розмежування цих властивостей судового рi-
шення мау не тiльки теоретичне, але й практичне значення.
Так, наприклад, при встановленнi необгрунтованостi судово-
го рiшення вищестоящий суд повинен повнiстю перевiрити i оцi-
нити всi докази по справi, скасувати рiшення i направити справу
на новий судовий розгляд.
Незаконнiсть же судового рiшення не завжди вимагау повноє
перевiрки всiує справи. Наприклад, при розглядi справи неправо-
мочним складом суду або з порушенням таумницi нарадчоє кiмна-
ти, порушеннi правил про мову, якою ведеться судочинство, не-
пiдписаннi рiшення будь-ким з суддiв незаконнiсть такого рiшен-
ня очевидна i без аналiзу всiх обставин справи.
Крiм законностi i обгрунтованостi рiшення повинно бути
повним.
Повнота судового рiшення означау, що в судовому рiшеннi
повиннi бути вирiшенi всi заявленi вимоги, вказано єх розмiр, а
також вирiшене питання про негайне виконання i судовi витрати.
В рiшеннi суд повинен вказати, хто мау право, а хто несе обо-
вязок, у чому конкретно вони полягають i вiдносно якого обук-
та. Якщо в позовнiй заявi у кiлька вимог, то суд зобовязаний
вирiшити всi вимоги в одному рiшеннi.
Повним слiд вважати таке рiшення, в якому вирiшено питан-
ня не тiльки про право, але й про розмiр присудженого. Наприк-
лад, рiшення про подiл спiльного майна подружжя буде повним,
Глава XX
294
якщо суд не тiльки вкаже про подiл майна, але й перерахуу ре
якi переходять у приватну власнiсть кожному з подружжя, а та
кож визначить єх цiну.
В силу вимоги повноти в судовому рiшеннi повинно бутi
вирiшено питання про негайне виконання. Згiдно iз ст. 217 ЦПi
рiшення суду пiдлягау обовязковому негайному виконанню в
справах: про стягнення алiментiв - у межах суми платежу за один
мiсяць; про присудження робiтниковi або службовцевi заробiт-
ноє плати, але не бiльше як за один мiсяць; про стягнення вiдшко-
дування шкоди, заподiяноє калiцтвом або iншим ушкодженням
здоровя, а також втратою годувальника, - у межах суми стягнен-(
ня за один мiсяць; про поновлення на роботi незаконно звiльне-
ного або переведеного працiвника; про стягнення на користь
члена колгоспу оплати за працю в колгоспi, але не бiльше серед-
нього заробiтку за один мiсяць.
Згiдно iз ст. 218 ЦПК суд, постановляючи рiшення, може до-
пустити негайне його виконання повнiстю або частково у випад-
ках: присудження винагороди авторам за використання творiв у
галузi науки, лiтератури i мистецтва, а також обуктiв права iнте-
лектуальноє власностi, на якi видано охороннi документи; якщо
вiд затримання виконання рiшення може статися значна шкода
для сторони, на користь якоє постановлено рiшення; коли у пiд-
стави вважати, що виконання рiшення згодом може стати немож-
ливим або утрудненим.
Негайне виконання рiшення не допускауться у справах, в яких
Вiдповiдачем у державнi пiдприумства, установи, органiзацiє,
колгоспи, iншi кооперативнi органiзацiє, єх обуднання, iншi гро-
мадськi органiзацiє, крiм випадкiв, передбачених законом; коли
негайне виконання може викликати такi змiни у майнi, пiсля яких
повернути його до попереднього стану, в разi скасування рiшен-
ня, буде неможливим або дуже утрудненим; у справах про висе-
лення громадян з жилих примiщень (ст. 219 ЦПК).
У судовому рiшеннi повинно бути вирiшено питання про су-
довi витрати. Про звiльнення кого-небудь з осiб, якi беруть участь
у справi, вiд судових витрат повинно бути вказано в рiшеннi.
Якщо позов предявлено до кiлькох вiдповiдачiв, судовi витрати
стягуються з них в дольовому порядку.
Судове рiшення повинно бути визначеним, тобто таким, у
якому чiтко вирiшене питання про наявнiсть або вiдсутнiсть прав
i обовязкiв у сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у справi.
____________Постанови суду першоє iнстанцiє_________295
Будь-якi сумнiви повиннi бути усунутi в правовiдносинах мiж
сторонами. ,
Разом з тим вимога визначеностi не виключау можливостi
винесення умовних рiшень. Так, згiдно iз ст. 206 ЦПК суд, при-
суджуючи майно в натурi, повинен вказати в рiшеннi вартiсть
майна, яку належить стягнути з вiдповiдача, якщо при виконаннi
рiшення присудженого майна не буде в наявностi.
Вимога визначеностi також не виключау можливостi винесен-
ня факультативних рiшень, якими вiдповiдач присуджууться до
звершення певних дiй i якими встановлюуться iнший спосiб вико-
нання у випадку неможливостi виконання рiшення первiсне перед-
баченим способом. Наприклад, суд, постановляючи рiшення, яким
на вiдповiдача покладауться виконання певних дiй, не звязаних з
передачею майна або грошових сум, може в тому рiшеннi вказа-
ти, що, коли вiдповiдач не виконау рiшення протягом встановле-
ного строку, позивач вправi виконати цю дiю за рахунок вiдповi-
дача, стягнувши з нього необхiднi витрати (ст. 207 ЦПК).
iз вимоги визначеностi випливау недопустимiсть альтерна-
тивних рiшень. Як вiдомо, цивiльне право передбачау можливiсть
альтернативних зобовязань. Наприклад, згiдно iз ст. 231 ЦК,
якщо продавець на порушення договору не передау покупцевi
Продану рiч, покупець вправi вимагати передачi йому проданоє
речi i вiдшкодування збиткiв, завданих затримкою виконання,
або, з своує сторони, вiдмовитись вiд виконання договору i вима-
гати вiдшкодування збиткiв. Однак у процесi розгляду справи
сторона повинна з декiлькох вимог вибрати одну, по якiй суд i
винесе рiшення.
Крiм законностi, обгрунтованостi, повноти i визначеностi
рiшення суду повинно вiдповiдати встановленiй законом-формi.
По-перше, рiшення повинно бути оформлене у виглядi пись-
мового документа. Вiдповiдно до ст. 211 ЦПК постановлене
рiшення викладауться в письмовiй формi головуючим або одним
з суддiв при колегiальному розглядi справи i пiдписууться всiм
складом суду, який бере участь у постановленi рiшення.
По-друге, рiшення, як процесуальний документ, повинно
вiдповiдати визначеному законом змiсту, тобто обовязково мати
вступну, описову, мотивувальну i резолютивну частини, а також
бути викладеним у послiдовностi, встановленiй ст. 203 ЦПК.
Згiдно з вимогою ясностi в рiшеннi суд повинен вказати повну
i правильну назву сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у,еправi,
iiаЬ;
милiйєвомуЙiуйi такожi
безпомилк>iii., - . А ;,; а;.,;:,::..:
3. Змiст судового рiшення
З1-; / : :"..-. .i.;1- -. \1:1.-.,,< -,. , , .,, , ,:
гiдно iз ст.203 ЦПКрздення складауться а встулноє,
описовоє, мотивувальноє i резолютивноє частини;
У вступнiй частинi рiшення зазначауться час та-мiсце йрго|
постановлення, найменування суду>, що постановив рiшення,!
склад суду, прiзвище секретаря судового засiдання, прiзвище|
прокурора, який звернувся до суду iз заявою про захист iнтересiв|
держави або законних iнтересiв громадян, що за станом здоро-|
вя чи з iнших причин не можуть захистити своє права, наймену-|
вання сторiн та iнших осiб, якi брали участь у справi, представ-!
пика громадськоє органiзацiє або трудового колективу. |
Описова частина рiшення повинна мiстити змiст i пiдставцi
позовних вимог вiдповiдно до позовноє заяви; внесенi змiни пiД-1
став, предмета, розмiру позовних вимог; чи визнау вiдповiдач по-
зов, якщо визнау - то повнiстю або частково; в разi заперечень!
- у чому суть заперечень проти позову; змiст пояснень прокурр-1
ра, заявникiв, заiнтересованих i третiх осiб; пояснення (висновки) |
органiв, органiзацiй або громадян, якi захищають у силу закону
права iнших осiб; думку громадських органiзацiй або колективiв, |
викладену єх представниками, якщо цi особи брали участь у справi. ]
По складних цивiльних справах у випадках, коли цивiльна.;
справа була предметом розгляду не перший раз, у звязку з тим,!
що рiшення скасовувалось вищим судом i справа передавалась на
новий розгляд, в описовiй частинi рiшення слiд викладати рух
справи в рiзних судових iнстанцiях.
У мотивувальнiй частинi рiшення повиннi бути наведенi об-
ставини справи, встановленi судом, докази, на яких грунтують-
ся висновки суду, доводи, за якими суд вiдхилив тi чи iншi дока-
зи, а також закони, якими керувався суд.
В цiй частинi судового рiшення викладаються факти, що мали
мiсце в дiйсностi, якi суд вважау встановленими, докази, на яких
обгрунтованi висновки суду. Рiшення повинно грунтуватися на
доказах з урахуванням вимог про єх належнiсть i допустимiсть.
Щ
нсi
iйййii
,. , т . ,. чкi".. 1-., -є- ., <".Му-!"|У Я
гiойслалййк
рiшеЙпМфеМйЙЙИ
..., V
iiiiЙєЙiай-
ня11вiдпйвiдемжаову:п6виннй!1єiбу
сованих у вдовому засiданнi дiйсних обставин справи.
Якщо суд не прийняв вiдмови вiд пгiзбву, визнання позову
або вважав необхiдним вийти за межi заявлених позивачем ви-
мог, вiн зобовязаний це мотивувати.
Встановивши, що строк для звернення з позовом пропуще-
ний без поважноє причини, суд у рiшеннi зазначау про вiдмову в
позовi з цих пiдстав, крiм випадкiв, коли позов не доведений.
Мотивувальна частина кожного рiшення повинна мати по-
силання на норми матерiального права, якими суд керувався при
вирiшеннi спору.
Якщо вiдсутнiй закон, який регулюу спiрнi правовiдносини,
суд застосовуу закон, що регулюу подiбнi вiдносини, а при вiдсут-
ностi такого закону суд виходить iз загальних начал i змiсту за-
конодавства Украєни (ч. З ст. 11 ЦГЄК), i в мотивувальнiй частинi
слiд конкретизувати, на яких загальних началах вiн обгрунтовуу
своу рiшення. Вирiшення справи по аналогiє права чи аналогiє
закону при наявностi в чинному законодавствi правовоє норми,
яка вiдноситься до спiрноє правовiдносини, слiд вважати пору-
шення закону.
В мотивувальнiй частинi судового рiшення повиннi бути по-
силання також на норми процесуального права. Пленум Верхов-
ного Суду Украєни в постановi вiд 29 грудня 1976 р. № 11 (п. 6)
<Про судове рiшення> вказав, що в мотивувальнiй частинi кож-
ного судового рiшення повинно мiститися посилання на статтi 15,
ЗО, 62 ЦПК та iншi норми процесуального права, керуючись яки-
ми суд встановив обставини справи, права i обовязки сторiн, а
в необхiдних випадках - також на вiдповiднi керiвнi постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни з питань застосування зако-
нодавства при вирiшеннi цивiльних справ.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67