На нашу думку, до специфiчних принципiв цивiльного про-
цесуального права належать: диспозитивнiсть, змагальнiсть, про-
цесуальна рiвноправнiсть сторiн.
Принцип диспозитивпостi. Це головний принцип цивiльного
процесуального права, оскiльки вiн визначау механiзм виникнен-
ня, розвитку та закiнчення цивiльноє справи. Тому його i нази-
вають звичайно рушiйною основою цивiльного процесу.
Але в процесуальнiй лiтературi у й iншi думки. Так, деякi ав-
тори стверджують, що рух процесу по кожнiй справi забезпе-
чууться майже усiма принципами процесуального права. Така
позицiя у слушною перш за все тому, що припускауться наявнiсть
i таких принципiв, як принципи процесуальноє активностi суду,
швидкостi процесу. Однак уявляуться, що принцип диспозитив-
ностi визначау рух процесу, а решта процесуальних принципiв
сприяють руховi справи.
Громадяни мають право на судовий захист вiд посягань на
честь i достоєнство, життя i здоровя, на особисту свободу та май-
но. Можливiсть здiйснення цього права залежить перш за все вiд
самого громадянина. Звернутися до суду за захистом порушеного
або оспорюваного права чи охоронюваного законом iнтересу мо-
жуть i пiдприумства, органiзацiє та установи, якi мають права
юридичноє особи.
Можливiсть вiльно розпорядитися своєми субуктивними ма-
терiальними та процесуальними правами i у принципом диспо-
зитивностi. Так традицiйно i визначають даний принцип в юри-
дичнiй лiтературi. Проте у й iншi думки. Наприклад, О. Т. Бон-
38 Глава Пi
нер стверджуу, що термiн <розпорядження> можна застосувати
лише до таких прав, як право вiдмовитися вiд позову, визнати
позов, закiнчити справу, подати касацiйну скаргу i т. п., а вiднос-
но iнших прав бiльш правильно вести мову про здiйснення пра-
ва. На нашу думку, таке твердження не зовсiм вiрне, оскiльки
здiйснення права вiдмовитися вiд позову, визнати позов, уклада-
ти мирову угоду так само, як i здiйснення права порушити спра-
ву, подати касацiйну скаргу, - це розпорядження субуктивни-
ми правами i одночасно здiйснення субуктивних прав. Тобто цi
поняття у не протилежними, а рiзноплановими.
iнколи в юридичнiй лiтературi принцип диспозитивностi виз-
начають як можливiсть розпорядитися лише процесуальними пра-
вами. Уявляуться, що бiльшобгрунтованою у думка А. О. Мель-
никова, який пiд принципом диспозитивностi розумiв розпоряд-
ження не лише матерiальними правами, а й процесуальними
засобами єх захисту2.
Така точка зору видауться найбiльш привабливою, тому що
випливау з природи цивiльних правовiдносин. Принцип диспо-
зитивностi цивiльно-процесуального права у продовженням i на-
слiдком диспозитивноє основи, що притаманне цивiльним пра-
вовiдносинам.
В юридичнiй лiтературi iнколи зустрiчаються спроби пере-
лiчити статтi ЦГЄК, в яких закрiплено принцип диспозитивностi.
Такi спроби здаються марними.
Принцип диспозитивностi виявляуться i одержуу своу норма-
тивне закрiплення щодо всiх стадiй цивiльного процесу i до всiх
видiв проваджень.
Згiдно iз ст. 4 ЦПК всяка заiнтересована особа вправi в по-
рядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом
порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного зако-
ном iнтересу. Це положення процесуального закону надау заiн-
тересованiй особi право процесуальноє iнiцiативи порушити
справу у судi. Вiдповiдно до даного принципу ця процесуальна
iнiцiатива тягне за собою процесуальний результат (у даному разi
- порушення справи) лише при наявностi розпоряджувальноєдiє
суддi - iюстановлення ухвали про порушення цивiльноє справи.
Суддя в цiй процесуальнiй ситуацiє перевiряу наявнiсть права на
Див.: Советский гражданский процесе. М., 1985. С. 43.
2 Див.: Советский гражданокий процессуальньєй закон: вопросьi теории граж-
данского процессуального права. М., 1973. С. 120.
_________Принципи цивiльного процесуального права _____39
процесуальну iнiцiативу (права на подання позовноє заяви або за-
яви), а також додержання порядку єє здiйснення та допомагау
заiнтересованiй особi здiйснити єє.
Особливiсть принципу диспозитивностi у стадiє порушення
справи полягау i у тому, що згiдно з пп. 2, 3 ст. 5 ЦПК правом про-
цесуальноє iнiцiативи володiють також прокурор по будь-якiй
справi, органи державного управлiння, профспiлки, пiдприумства,
установи, органiзацiє, колгоспи, iншi кооперативнi органiзацiє, єх
обуднання, iншi громадськi органiзацiє або окремi громадяни у
випадках, коли за законом вони можуть звертатися до суду за за-
хистом прав та iнтересiв iнших осiб. iнколи суд може розглядати
окремi вимоги i за своую iнiцiативою (ст. 109 ЦПК). Право зазна-
чених органiв та осiб треба розцiнювати не як обмеження свобо-
ди розпорядження правами, а як подання допомоги у розпоряд-
женнi правами з урахуванням справжнiх iнтересiв заiнтересованих
осiб. Така точка зору найбiльш поширена в юридичнiй лiтературi.
Заслуговуу пiдтримки позицiя О. Т. Боннера про те, що у да-
ному принципi визначауться спiввiдношення iнiцiативи заiнтере-
сованих осiб, а також прокурора, органiв державного управлiн-
ня i суду у порушеннi, змiненнi i припиненнi процесу.
Згiдно з принципом диспозитивностi сторони в будь-якому
видi провадження i в будь-якiй його стадiє можуть розпоряджа-
тися рядом процесуальних та субуктивних матерiальних прав:
знайомитися з матерiалами справи, робити з них витяги; одержу-
вати копiє рiшень, ухвал, постанов, iнших документiв, що у у
справi; брати участь у судових засiданнях, заявляти клопотання
та вiдводи тощо. Окреме мiсце серед прав сторiн належить субук-
тивним правам, здiйснення яких впливау на рух справи, - пра-
во позивача вiдмовитися вiд позову та право сторiн закiнчити
справу мировою угодою (ст. 103 ЦПК).
У стадiє судового розгляду вiдповiдно до ст. 179 ЦПК пози-
вач може заявити про вiдмову вiд позову, а сторони - про ба-
жання закiнчити справу мировою угодою. Суд у подiбних випад-
ках зобовязаний розяснити позивачевi або сторонам наслiдки
вiдповiдних процесуальний дiй, головним з котрих у немож-
ливiсть звернення до суду з тотожним позовом. Крiм того, суд
повинен перевiрити законнiсть процесуальноє iнiцiативи: чи не
суперечить вона законовi, чи не порушуються чиє-небудь права
Див.: Боннеi А. Т. Принцип диспозитивности советского гражданского
процессуального права. С. 35-36.
40 Глава Л/
i охоронюванi законом iнтереси. Якщо такого немау, суд прий-
мау вiдмову вiд позову або затверджуу мирову угоду i закривау
провадження в справi (ст. 227 ЦПК). Здiйснення процесуальноє
iнiцiативи i в цьому разi вiдбувауться при допомозi i пiд контро-
лем суду та прокурора, якщо вiн бере участь у справi.
Згiдно iз ст. 289 ЦПК сторонам, третiм особам надане право
порушити касацiйне провадження. Процесуальну iнiцiативу та-
кого виду може заявити i прокурор або заступник прокурора не-
залежно вiд того, чи брали вони участь у данiй справi. У тому i
другому випадку для порушення провадження необхiднi розпо-
ряджувальнi дiє суддi - прийняття касацiйноє скарги (подання),
тобто i тут суд та прокурор допомагають розпоряджатись пра-
вом i контролюють цю розпоряджувальну дiю.
В касацiйному провадженнi сторони згiдно з принципом дис-
позитивностi розпоряджаються широким колом прав, головни-
ми з котрих у права, якi впливають на розвиток провадження. На
пiдставi ст. 299 ЦПК сторона, яка подала касацiйну скаргу, мау
право вiдмовитись вiд неє. Але ця вiдмова приймауться касацiй-
ним судом лише тодi, коли вона не суперечить законовi або не по-
рушуу чиє-небудь права та охоронюванi законом iнтереси. Крiм
того, позивач може вiдмовитися вiд позову, а обидвi сторони -
укласти мирову угоду i в касацiйному провадженнi, тобто пiсля
подачi касацiйноє скарги чи подання. Суд касацiйноє iнстанцiє в
подiбному випадку зобовязаний розяснити позивачевi або сто-
ронам наслiдки єх процесуальних дiй, а також перевiрити цi дiє з
точки зору єх законностi (ст. 103 ЦПК).
Виявлення та дiя принципу диспозитивностi у судово-нагляд-
ному провадженнi дещо обмеженi, оскiльки це особливий вид
перегляду - перегляд рiшень, що набрали законноє сили. Сторо-
ни та третi особи, якi брали участь у данiй справi, не мають права
порушувати наглядного провадження. Вiдповiдно до ст. 328 ЦПК
опротестувати в порядку судового нагляду рiшення, ухвали, по-
станови суду, що набрали законноє сили, можуть тiльки посадовi
особи суду та прокуратури, якi перелiченi у законi.
iнiцiатива сторiн та третiх осiб зводиться лише до єх права на
подання наглядноє скарги, яка (на вiдмiну вiд касацiйноє) не при-
зводить до порушення наглядного провадження. Вона тягне за
собою лише обовязок вказаних посадових осiб розглянутi єє i
принести протест у порядку судового нагляду або вiдмовити в
Його принесеннi.
.."""в,.,,..>, .,"-..-.. -.-,"-.".....-." .... .
iаiь-.i(-!i<Уi;Ай,ii"i;><.С.iiг,Р;-
Принципи цивiльного процесуального права 41
Сторони та iншi особи, якi брали участь у данiй справi, об-
меженi в правi особисто брати участь у розглядi справи в на-
гляднiй iнстанцiє: до участi в єє розглядi вони допускаються за
умови, якщо були повiдомленi про час i мiсце розгляду справи
(ст. 333 ЦПК).
Глава 42 ЦПК, що регулюу перегляд рiшень у порядку судо-
вого нагляду, не мау норми права, яка б мiстила в собi вказiвку
на право сторiн та третiх осiб впливати на рух справи своую
вiдмовою вiд позову або мировою угодою. Але й у даному про-
вадженнi повною мiрою дiу положення ч. З ст. 103 ЦПК про те,
що сторони можуть закiнчити справу мировою угодою в будь-
якiй стадiє процесу. Тому у випадку прийняття вiдмови вiд позо-
ву та затвердження мировоє угоди у наглядному провадженнi суд
зобовязаний закрити провадження в справi.
Згiдно iз ст. 344 ЦПК сторони та iншi особи, якi брали участь
у справi, можуть бути iнiцiаторами перегляду у звязку з новови-
явленими обставинами рiшень, ухвал i постанов суду, що набра-
ли законноє сили. Це також у виявом принципу диспозитивностi.
Широкою у сфера дiє принципу диспозитивностi i у виконав-
чому провадженнi. Державний виконавець починау виконувати
рiшення, як правило, згiдно з розпоряджувальною дiую заiнтере-
сованоє особи - заявою стягувача. Стягувач i боржник мають
право заявити про вiдвiд державного виконавця, оскаржувати
його дiє, бути присутнiми особисто при проведеннi виконавчих
дiй або уповноважити для цього своєх представникiв, знайоми-
тися з усiма матерiалами виконавчого провадження, одержува-
ти довiдки про хiд виконання тощо (статтi 360, 364 ЦПК).
Найбiльш iстотними розпоряджувальними правами, якi у у
сторiн згiдно з принципом диспозитивностi, i у виконавчому про-
вадженнi у право стягувача вiдмовитись вiд примусового вико-
нання та право сторiн (стягувача i боржника) укласти мирову
угоду (ст. 364 ЦПК). Якщо цi розпоряджу вальнi дiє не суперечать
законовi або не порушують чиє-небудь права i охоронюванi за-
коном iнтереси, суд зобовязаний прийняти вiдмову стягувача вiд
стягнення або затвердити мирову угоду мiж боржником i стягу-
вачем i припинити виконання рiшення (ст. 370 ЦПК).
Таким чином, принцип диспозитивностi в цивiльному судо-
чинствi проявляуться i дiу перш за все у трьох головних напрям-
ках: 1) здiйснення заiнтересованими особами прав, повязаних з
порушенням та розвитком процесу (подання заяви, касацiйноє
42 Глава Пi
скарги тощо); 2) здiйснення прав щодо змiни процесу (замiна не-
належноє сторони за згодою позивача, змiна пiдстави або пред-
мета позову, збiльшення або зменшення розмiру позовних вимог
та iн.); 3) здiйснення прав по закiнченню процесу (вiдмова вiд по-
зову, вiдмова вiд примусового виконання, мирова угода).
Принцип змагальностi полягау у виявленнi в змагальнiй формi
iнiцiативи та активностi осiб, якi беруть участь у справi, i суду при
здiйсненнi прав та виконаннi обовязкiв по визначенню кола об-
ставин, якi мають значення для вирiшення справи, та по збиран-
ню, дослiдженню i оцiнцi доказiв, якi пiдтверджують або спрос-
товують цi обставини. Якщо принцип диспозитивностi забезпе-
чуу рух цивiльноє справи, то принцип змагальностi забезпечуу
повноту дослiдження обставин даноє справи.
Окремi вченi заперечують наявнiсть принципу змагальностi у
цивiльно-процесуальному правi. Так, В. М. Семенов стверджуу, що
цивiльно-процесуальному праву притаманний принцип процесу-
альноє рiвноправностi сторiн в умовах змагальноє форми. Даний
принцип вiн бачить у встановлених законом i забезпечених судом
рiвних можливостях сторiн реально використовувати процесуаль-
нi засоби захисту своєх прав i iнтересiв в умовах змагального поряд-
ку процесуальноє дiяльностi. Така позицiя обумовлена, перш за все,
конструюванням цим автором самостiйного принципу активностi
суду, що в сучасних умовах у ще менш обгрунтованим. Крiм того,
необгрунтованим у поуднання iз змагальнiстю ще i рiвноправностi
сторiн. Остання у безумовно самостiйним принципом цивiльно-
процесуального права. Не заслуговуу пiдтримки i зведення В. М. Се-
меновим принципу змагальностi лише до форми.
Формальна сторона цього принципу передбачау таку процеду-
ру, в якiй справа розглядауться шляхом змагання, спору сторiн, дос-
лiдження доказiв, поданих сторонами та iншими особами, якi беруть
участь у справi. Так, згiдно iз ст. 178 ЦПК з самого початку розгля-
ду справи по сутi суд почергово зясовуу принципову позицiю сторiн
по справi. Стаття 180 ЦПК передбачау послiдовнiсть виступiв з по-
ясненнями у судовому засiданнi сторiн, єх представникiв та третiх
осiб. Цi учасники процесу в передбаченому порядку виступають у
судових дебатах i можуть обмiнюватися-реплiками (ст. 194 ЦПК).
Змагальна форма притаманна й iншим видам проваджень, з
винятками i доповненнями, обумовленими особливостями кож-
Див.: Курс советского гражданского процессуального права. М., 1981. Т. 1.
С. 163. ; - -чн; -
Принципи цивiльного процесуального права 43
ного з видiв проваджень. Наприклад, у засiданнi суду касацiйноє
iнстанцiє сторони та iншi особи, якi брали участь у справi, якщо
вони зявилися у судове засiдання, допускаються до виступiв з по-
ясненнями почергово (статтi 298, 307 ЦПК). У судово-наглядно-
му провадженнi сторони та iншi особи, якi брали участь у справi,
якщо вони повiдомленi про час та мiсце розгляду справи i зяви-
лися у судове засiдання у передбаченому законом порядку, дають
пояснення пiсля доповiдi справи (ст. 335 ЦПК).
Така побудова цивiльного судочинства мау iстотне значен-
ня для зясування фактичних обставин кожноє справи. Але це у
тiльки формальною стороною принципу змагальностi цивiльно-
го процесуального права.
Суттува сторона даного принципу виявляуться у правi i обо-
вязку сторiн визначати коло фактiв, на якi вони можуть посила-
тися як на пiдставу своєх вимог i заперечень, та обовязку довес-
ти обставини, якими вони обгрунтовують позов або заперечен-
ня проти позову (ст. ЗО ЦПК).
Позивач у позовнiй заявi може i повинен викласти обставини,
якими вiн обгрунтовуу свою вимогу, зазначити докази, що стверд-
жують позов (ст. 137 ЦПК), причому викладення обставин-це обо-
вязок, а визначення єх кола - це право позивача. Але позицiя суддi
у стадiє порушення справи не може бути нейтральною. Згiдно з нор-
мою права, яка регулюу дане спiрне правовiдношення, суддя зобовя-
заний визначити коло обставин, якими повиннi обгрунтовуватися
вимоги позивача, i при необхiдностi запропонувати позивачу допов-
нити коло обставин, наведених у позовнiй заявi, та подати додатковi
докази. Бiльше того, суддя згiдно iз законом повинен проявити ак-
тивнiсть i, не обмежуючись поданими позивачем матерiалами, вжи-єи
всiх передбачених законом заходiв до всебiчного, повного i обуктив-
ного зясування дiйсних обставин справи, прав i обовязкiв сторiн,
розясняти особам, якi беруть участь у справi, єх права i обовязки i
сприяти у здiйсненнi єх прав (ст. 15 ЦПК).
Таку позицiя подiляу i Верховний Суд Украєни.
3. Туркенич предявила позов до т. Огрутинського про стяг-
нення алiментiв. Позивачка зазначала, що в 1961-1962 рр. вона пе-
ребувала з вiдповiдачем у фактичних шлюбних вiдносинах i 10
червня 1962 р. народила сина. Пiсля народження дитини вiдповi-
дач зобовязався надавати допомогу на єє утримання, але робить
це нерегулярно i в меншому розмiрi, нiж мау можливiсть. Вона ж
у iнвалiдом i сама утримувати дитину неспроможна. Верховний
Глава Нi
Суд по данiй справi зазначив, що, вiдмовляючи в позовi, народний
суд послався на те, що позивачка не мала доказiв на пiдтверджен-
ня того, що вiдповiдач регулярно подавав єй матерiальну допомогу
на утримання дитини та що через своу матерiальне становище вона
сама не може єє утримувати. Проте такий висновок грунтууться на
недостатньо зясованих обставинах справи.
Згiдно iз ст. ЗО ЦПК кожна сторона повинна довести тi об-
ставини, на якi вона посилауться як на пiдставу своєх вимог i за-
перечень. Докази подаються сторонами та iншими особами, якi
беруть участь у справi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
цесуального права належать: диспозитивнiсть, змагальнiсть, про-
цесуальна рiвноправнiсть сторiн.
Принцип диспозитивпостi. Це головний принцип цивiльного
процесуального права, оскiльки вiн визначау механiзм виникнен-
ня, розвитку та закiнчення цивiльноє справи. Тому його i нази-
вають звичайно рушiйною основою цивiльного процесу.
Але в процесуальнiй лiтературi у й iншi думки. Так, деякi ав-
тори стверджують, що рух процесу по кожнiй справi забезпе-
чууться майже усiма принципами процесуального права. Така
позицiя у слушною перш за все тому, що припускауться наявнiсть
i таких принципiв, як принципи процесуальноє активностi суду,
швидкостi процесу. Однак уявляуться, що принцип диспозитив-
ностi визначау рух процесу, а решта процесуальних принципiв
сприяють руховi справи.
Громадяни мають право на судовий захист вiд посягань на
честь i достоєнство, життя i здоровя, на особисту свободу та май-
но. Можливiсть здiйснення цього права залежить перш за все вiд
самого громадянина. Звернутися до суду за захистом порушеного
або оспорюваного права чи охоронюваного законом iнтересу мо-
жуть i пiдприумства, органiзацiє та установи, якi мають права
юридичноє особи.
Можливiсть вiльно розпорядитися своєми субуктивними ма-
терiальними та процесуальними правами i у принципом диспо-
зитивностi. Так традицiйно i визначають даний принцип в юри-
дичнiй лiтературi. Проте у й iншi думки. Наприклад, О. Т. Бон-
38 Глава Пi
нер стверджуу, що термiн <розпорядження> можна застосувати
лише до таких прав, як право вiдмовитися вiд позову, визнати
позов, закiнчити справу, подати касацiйну скаргу i т. п., а вiднос-
но iнших прав бiльш правильно вести мову про здiйснення пра-
ва. На нашу думку, таке твердження не зовсiм вiрне, оскiльки
здiйснення права вiдмовитися вiд позову, визнати позов, уклада-
ти мирову угоду так само, як i здiйснення права порушити спра-
ву, подати касацiйну скаргу, - це розпорядження субуктивни-
ми правами i одночасно здiйснення субуктивних прав. Тобто цi
поняття у не протилежними, а рiзноплановими.
iнколи в юридичнiй лiтературi принцип диспозитивностi виз-
начають як можливiсть розпорядитися лише процесуальними пра-
вами. Уявляуться, що бiльшобгрунтованою у думка А. О. Мель-
никова, який пiд принципом диспозитивностi розумiв розпоряд-
ження не лише матерiальними правами, а й процесуальними
засобами єх захисту2.
Така точка зору видауться найбiльш привабливою, тому що
випливау з природи цивiльних правовiдносин. Принцип диспо-
зитивностi цивiльно-процесуального права у продовженням i на-
слiдком диспозитивноє основи, що притаманне цивiльним пра-
вовiдносинам.
В юридичнiй лiтературi iнколи зустрiчаються спроби пере-
лiчити статтi ЦГЄК, в яких закрiплено принцип диспозитивностi.
Такi спроби здаються марними.
Принцип диспозитивностi виявляуться i одержуу своу норма-
тивне закрiплення щодо всiх стадiй цивiльного процесу i до всiх
видiв проваджень.
Згiдно iз ст. 4 ЦПК всяка заiнтересована особа вправi в по-
рядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом
порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного зако-
ном iнтересу. Це положення процесуального закону надау заiн-
тересованiй особi право процесуальноє iнiцiативи порушити
справу у судi. Вiдповiдно до даного принципу ця процесуальна
iнiцiатива тягне за собою процесуальний результат (у даному разi
- порушення справи) лише при наявностi розпоряджувальноєдiє
суддi - iюстановлення ухвали про порушення цивiльноє справи.
Суддя в цiй процесуальнiй ситуацiє перевiряу наявнiсть права на
Див.: Советский гражданский процесе. М., 1985. С. 43.
2 Див.: Советский гражданокий процессуальньєй закон: вопросьi теории граж-
данского процессуального права. М., 1973. С. 120.
_________Принципи цивiльного процесуального права _____39
процесуальну iнiцiативу (права на подання позовноє заяви або за-
яви), а також додержання порядку єє здiйснення та допомагау
заiнтересованiй особi здiйснити єє.
Особливiсть принципу диспозитивностi у стадiє порушення
справи полягау i у тому, що згiдно з пп. 2, 3 ст. 5 ЦПК правом про-
цесуальноє iнiцiативи володiють також прокурор по будь-якiй
справi, органи державного управлiння, профспiлки, пiдприумства,
установи, органiзацiє, колгоспи, iншi кооперативнi органiзацiє, єх
обуднання, iншi громадськi органiзацiє або окремi громадяни у
випадках, коли за законом вони можуть звертатися до суду за за-
хистом прав та iнтересiв iнших осiб. iнколи суд може розглядати
окремi вимоги i за своую iнiцiативою (ст. 109 ЦПК). Право зазна-
чених органiв та осiб треба розцiнювати не як обмеження свобо-
ди розпорядження правами, а як подання допомоги у розпоряд-
женнi правами з урахуванням справжнiх iнтересiв заiнтересованих
осiб. Така точка зору найбiльш поширена в юридичнiй лiтературi.
Заслуговуу пiдтримки позицiя О. Т. Боннера про те, що у да-
ному принципi визначауться спiввiдношення iнiцiативи заiнтере-
сованих осiб, а також прокурора, органiв державного управлiн-
ня i суду у порушеннi, змiненнi i припиненнi процесу.
Згiдно з принципом диспозитивностi сторони в будь-якому
видi провадження i в будь-якiй його стадiє можуть розпоряджа-
тися рядом процесуальних та субуктивних матерiальних прав:
знайомитися з матерiалами справи, робити з них витяги; одержу-
вати копiє рiшень, ухвал, постанов, iнших документiв, що у у
справi; брати участь у судових засiданнях, заявляти клопотання
та вiдводи тощо. Окреме мiсце серед прав сторiн належить субук-
тивним правам, здiйснення яких впливау на рух справи, - пра-
во позивача вiдмовитися вiд позову та право сторiн закiнчити
справу мировою угодою (ст. 103 ЦПК).
У стадiє судового розгляду вiдповiдно до ст. 179 ЦПК пози-
вач може заявити про вiдмову вiд позову, а сторони - про ба-
жання закiнчити справу мировою угодою. Суд у подiбних випад-
ках зобовязаний розяснити позивачевi або сторонам наслiдки
вiдповiдних процесуальний дiй, головним з котрих у немож-
ливiсть звернення до суду з тотожним позовом. Крiм того, суд
повинен перевiрити законнiсть процесуальноє iнiцiативи: чи не
суперечить вона законовi, чи не порушуються чиє-небудь права
Див.: Боннеi А. Т. Принцип диспозитивности советского гражданского
процессуального права. С. 35-36.
40 Глава Л/
i охоронюванi законом iнтереси. Якщо такого немау, суд прий-
мау вiдмову вiд позову або затверджуу мирову угоду i закривау
провадження в справi (ст. 227 ЦПК). Здiйснення процесуальноє
iнiцiативи i в цьому разi вiдбувауться при допомозi i пiд контро-
лем суду та прокурора, якщо вiн бере участь у справi.
Згiдно iз ст. 289 ЦПК сторонам, третiм особам надане право
порушити касацiйне провадження. Процесуальну iнiцiативу та-
кого виду може заявити i прокурор або заступник прокурора не-
залежно вiд того, чи брали вони участь у данiй справi. У тому i
другому випадку для порушення провадження необхiднi розпо-
ряджувальнi дiє суддi - прийняття касацiйноє скарги (подання),
тобто i тут суд та прокурор допомагають розпоряджатись пра-
вом i контролюють цю розпоряджувальну дiю.
В касацiйному провадженнi сторони згiдно з принципом дис-
позитивностi розпоряджаються широким колом прав, головни-
ми з котрих у права, якi впливають на розвиток провадження. На
пiдставi ст. 299 ЦПК сторона, яка подала касацiйну скаргу, мау
право вiдмовитись вiд неє. Але ця вiдмова приймауться касацiй-
ним судом лише тодi, коли вона не суперечить законовi або не по-
рушуу чиє-небудь права та охоронюванi законом iнтереси. Крiм
того, позивач може вiдмовитися вiд позову, а обидвi сторони -
укласти мирову угоду i в касацiйному провадженнi, тобто пiсля
подачi касацiйноє скарги чи подання. Суд касацiйноє iнстанцiє в
подiбному випадку зобовязаний розяснити позивачевi або сто-
ронам наслiдки єх процесуальних дiй, а також перевiрити цi дiє з
точки зору єх законностi (ст. 103 ЦПК).
Виявлення та дiя принципу диспозитивностi у судово-нагляд-
ному провадженнi дещо обмеженi, оскiльки це особливий вид
перегляду - перегляд рiшень, що набрали законноє сили. Сторо-
ни та третi особи, якi брали участь у данiй справi, не мають права
порушувати наглядного провадження. Вiдповiдно до ст. 328 ЦПК
опротестувати в порядку судового нагляду рiшення, ухвали, по-
станови суду, що набрали законноє сили, можуть тiльки посадовi
особи суду та прокуратури, якi перелiченi у законi.
iнiцiатива сторiн та третiх осiб зводиться лише до єх права на
подання наглядноє скарги, яка (на вiдмiну вiд касацiйноє) не при-
зводить до порушення наглядного провадження. Вона тягне за
собою лише обовязок вказаних посадових осiб розглянутi єє i
принести протест у порядку судового нагляду або вiдмовити в
Його принесеннi.
.."""в,.,,..>, .,"-..-.. -.-,"-.".....-." .... .
iаiь-.i(-!i<Уi;Ай,ii"i;><.С.iiг,Р;-
Принципи цивiльного процесуального права 41
Сторони та iншi особи, якi брали участь у данiй справi, об-
меженi в правi особисто брати участь у розглядi справи в на-
гляднiй iнстанцiє: до участi в єє розглядi вони допускаються за
умови, якщо були повiдомленi про час i мiсце розгляду справи
(ст. 333 ЦПК).
Глава 42 ЦПК, що регулюу перегляд рiшень у порядку судо-
вого нагляду, не мау норми права, яка б мiстила в собi вказiвку
на право сторiн та третiх осiб впливати на рух справи своую
вiдмовою вiд позову або мировою угодою. Але й у даному про-
вадженнi повною мiрою дiу положення ч. З ст. 103 ЦПК про те,
що сторони можуть закiнчити справу мировою угодою в будь-
якiй стадiє процесу. Тому у випадку прийняття вiдмови вiд позо-
ву та затвердження мировоє угоди у наглядному провадженнi суд
зобовязаний закрити провадження в справi.
Згiдно iз ст. 344 ЦПК сторони та iншi особи, якi брали участь
у справi, можуть бути iнiцiаторами перегляду у звязку з новови-
явленими обставинами рiшень, ухвал i постанов суду, що набра-
ли законноє сили. Це також у виявом принципу диспозитивностi.
Широкою у сфера дiє принципу диспозитивностi i у виконав-
чому провадженнi. Державний виконавець починау виконувати
рiшення, як правило, згiдно з розпоряджувальною дiую заiнтере-
сованоє особи - заявою стягувача. Стягувач i боржник мають
право заявити про вiдвiд державного виконавця, оскаржувати
його дiє, бути присутнiми особисто при проведеннi виконавчих
дiй або уповноважити для цього своєх представникiв, знайоми-
тися з усiма матерiалами виконавчого провадження, одержува-
ти довiдки про хiд виконання тощо (статтi 360, 364 ЦПК).
Найбiльш iстотними розпоряджувальними правами, якi у у
сторiн згiдно з принципом диспозитивностi, i у виконавчому про-
вадженнi у право стягувача вiдмовитись вiд примусового вико-
нання та право сторiн (стягувача i боржника) укласти мирову
угоду (ст. 364 ЦПК). Якщо цi розпоряджу вальнi дiє не суперечать
законовi або не порушують чиє-небудь права i охоронюванi за-
коном iнтереси, суд зобовязаний прийняти вiдмову стягувача вiд
стягнення або затвердити мирову угоду мiж боржником i стягу-
вачем i припинити виконання рiшення (ст. 370 ЦПК).
Таким чином, принцип диспозитивностi в цивiльному судо-
чинствi проявляуться i дiу перш за все у трьох головних напрям-
ках: 1) здiйснення заiнтересованими особами прав, повязаних з
порушенням та розвитком процесу (подання заяви, касацiйноє
42 Глава Пi
скарги тощо); 2) здiйснення прав щодо змiни процесу (замiна не-
належноє сторони за згодою позивача, змiна пiдстави або пред-
мета позову, збiльшення або зменшення розмiру позовних вимог
та iн.); 3) здiйснення прав по закiнченню процесу (вiдмова вiд по-
зову, вiдмова вiд примусового виконання, мирова угода).
Принцип змагальностi полягау у виявленнi в змагальнiй формi
iнiцiативи та активностi осiб, якi беруть участь у справi, i суду при
здiйсненнi прав та виконаннi обовязкiв по визначенню кола об-
ставин, якi мають значення для вирiшення справи, та по збиран-
ню, дослiдженню i оцiнцi доказiв, якi пiдтверджують або спрос-
товують цi обставини. Якщо принцип диспозитивностi забезпе-
чуу рух цивiльноє справи, то принцип змагальностi забезпечуу
повноту дослiдження обставин даноє справи.
Окремi вченi заперечують наявнiсть принципу змагальностi у
цивiльно-процесуальному правi. Так, В. М. Семенов стверджуу, що
цивiльно-процесуальному праву притаманний принцип процесу-
альноє рiвноправностi сторiн в умовах змагальноє форми. Даний
принцип вiн бачить у встановлених законом i забезпечених судом
рiвних можливостях сторiн реально використовувати процесуаль-
нi засоби захисту своєх прав i iнтересiв в умовах змагального поряд-
ку процесуальноє дiяльностi. Така позицiя обумовлена, перш за все,
конструюванням цим автором самостiйного принципу активностi
суду, що в сучасних умовах у ще менш обгрунтованим. Крiм того,
необгрунтованим у поуднання iз змагальнiстю ще i рiвноправностi
сторiн. Остання у безумовно самостiйним принципом цивiльно-
процесуального права. Не заслуговуу пiдтримки i зведення В. М. Се-
меновим принципу змагальностi лише до форми.
Формальна сторона цього принципу передбачау таку процеду-
ру, в якiй справа розглядауться шляхом змагання, спору сторiн, дос-
лiдження доказiв, поданих сторонами та iншими особами, якi беруть
участь у справi. Так, згiдно iз ст. 178 ЦПК з самого початку розгля-
ду справи по сутi суд почергово зясовуу принципову позицiю сторiн
по справi. Стаття 180 ЦПК передбачау послiдовнiсть виступiв з по-
ясненнями у судовому засiданнi сторiн, єх представникiв та третiх
осiб. Цi учасники процесу в передбаченому порядку виступають у
судових дебатах i можуть обмiнюватися-реплiками (ст. 194 ЦПК).
Змагальна форма притаманна й iншим видам проваджень, з
винятками i доповненнями, обумовленими особливостями кож-
Див.: Курс советского гражданского процессуального права. М., 1981. Т. 1.
С. 163. ; - -чн; -
Принципи цивiльного процесуального права 43
ного з видiв проваджень. Наприклад, у засiданнi суду касацiйноє
iнстанцiє сторони та iншi особи, якi брали участь у справi, якщо
вони зявилися у судове засiдання, допускаються до виступiв з по-
ясненнями почергово (статтi 298, 307 ЦПК). У судово-наглядно-
му провадженнi сторони та iншi особи, якi брали участь у справi,
якщо вони повiдомленi про час та мiсце розгляду справи i зяви-
лися у судове засiдання у передбаченому законом порядку, дають
пояснення пiсля доповiдi справи (ст. 335 ЦПК).
Така побудова цивiльного судочинства мау iстотне значен-
ня для зясування фактичних обставин кожноє справи. Але це у
тiльки формальною стороною принципу змагальностi цивiльно-
го процесуального права.
Суттува сторона даного принципу виявляуться у правi i обо-
вязку сторiн визначати коло фактiв, на якi вони можуть посила-
тися як на пiдставу своєх вимог i заперечень, та обовязку довес-
ти обставини, якими вони обгрунтовують позов або заперечен-
ня проти позову (ст. ЗО ЦПК).
Позивач у позовнiй заявi може i повинен викласти обставини,
якими вiн обгрунтовуу свою вимогу, зазначити докази, що стверд-
жують позов (ст. 137 ЦПК), причому викладення обставин-це обо-
вязок, а визначення єх кола - це право позивача. Але позицiя суддi
у стадiє порушення справи не може бути нейтральною. Згiдно з нор-
мою права, яка регулюу дане спiрне правовiдношення, суддя зобовя-
заний визначити коло обставин, якими повиннi обгрунтовуватися
вимоги позивача, i при необхiдностi запропонувати позивачу допов-
нити коло обставин, наведених у позовнiй заявi, та подати додатковi
докази. Бiльше того, суддя згiдно iз законом повинен проявити ак-
тивнiсть i, не обмежуючись поданими позивачем матерiалами, вжи-єи
всiх передбачених законом заходiв до всебiчного, повного i обуктив-
ного зясування дiйсних обставин справи, прав i обовязкiв сторiн,
розясняти особам, якi беруть участь у справi, єх права i обовязки i
сприяти у здiйсненнi єх прав (ст. 15 ЦПК).
Таку позицiя подiляу i Верховний Суд Украєни.
3. Туркенич предявила позов до т. Огрутинського про стяг-
нення алiментiв. Позивачка зазначала, що в 1961-1962 рр. вона пе-
ребувала з вiдповiдачем у фактичних шлюбних вiдносинах i 10
червня 1962 р. народила сина. Пiсля народження дитини вiдповi-
дач зобовязався надавати допомогу на єє утримання, але робить
це нерегулярно i в меншому розмiрi, нiж мау можливiсть. Вона ж
у iнвалiдом i сама утримувати дитину неспроможна. Верховний
Глава Нi
Суд по данiй справi зазначив, що, вiдмовляючи в позовi, народний
суд послався на те, що позивачка не мала доказiв на пiдтверджен-
ня того, що вiдповiдач регулярно подавав єй матерiальну допомогу
на утримання дитини та що через своу матерiальне становище вона
сама не може єє утримувати. Проте такий висновок грунтууться на
недостатньо зясованих обставинах справи.
Згiдно iз ст. ЗО ЦПК кожна сторона повинна довести тi об-
ставини, на якi вона посилауться як на пiдставу своєх вимог i за-
перечень. Докази подаються сторонами та iншими особами, якi
беруть участь у справi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67