У суспiльних вiдносинах, врегульованих нормами
права, вiдокремлення дiяльностi неминуче веде до єє вiдриву вiд
правовоє форми i до протиставлення правовiй формi, що одна-
ково неприпустимо. На основi цього робиться висновок про то-
тожнiсть понять цивiльного процесу i цивiльних процесуальних
правовiдносин. Цивiльний процес у суспiльними вiдносинами,
врегульованими цивiльним процесуальним правом.
Таким чином, у науцi цивiльного процесуального права iсну-
ють досить суперечливi пiдходи як до самоє постановки пробле-
ми, так i до змiстовноє єє характеристики.
Дослiдження змiсту цивiльного процесу повинно здiйснюва-
тися в аспектi, який дозволяу визначити його звязок та спiввiдно-
шення з правосуддям у цивiльних справах.
Нерiдко правосуддя ототожнюють з цивiльним процесом.
Наприклад, Н. Т. Арапов вiдзначау, що правосуддя в цивiльних
справах у дiяльнiсть державного суду i осiб, якi беруть участь у
ньому по розгляду i вирiшенню спорiв про право цивiльне2. На
думку В. М. Семенова, цивiльний процес поряд з кримiнальним
процесом у видом правосуддя, рiзновидом судовоє дiяльностi3.
Як видно, Н. Т. Арапов вiдносить до правосуддя i дiяльнiсть
суду, i дiяльнiсть осiб, заiнтересованих у правосуддi. Для цивiль-
ного процесу мiсця не залишауться. В. М. Семенов, навпаки, ото-
тожнюючи цивiльний процес i правосуддя, пiд цивiльним проце-
сом розумiу тiльки судову дiяльнiсть.
До аналогiчних висновкiв призводять i судження М. А. Гур-
вича, який вiдзначав, що цивiльне процесуальне право, регламен-
туючи дiяльнiсть суду по здiйсненню правосуддя, встановлюю-
чи права й обовязки учасникiв процесу, у гарантiую реалiзацiє
равдань цивiльного судочинства.
Поняття цивiльного процесу тiсно повязано з поняттям
правосуддя, однак не повинно зводитися до нього. Правосуд-
дя i цивiльний процес - не тотожнi поняття. Змiст правосуддя
полягау у визначеннi виду й обсягу субуктивних прав i юридич-
них обовязкiв персонально певних осiб, у вирiшеннi конкрет-
ноє цивiльноє справи судом шляхом винесення рiшення, яке мау
законну силу. Правосуддя характеризууться i тим, що воно по-
винно бути побудовано на засадах, якi забезпечують можливiсть
реалiзацiє заiнтересованою особою права на судовий захист,
тобто можливiсть особисто бути захисником своєх прав у судi,
брати участь у вирiшеннi своує справи. Саме ця обставина i виз-
начау необхiднiсть встановлення специфiчноє форми здiйснен-
ня правосуддя, яка передбачау суворо встановлений порядок
розгляду i вирiшення цивiльноє справи. Порядок розгляду i ви-
рiшення цивiльних справ у формою здiйснення правосуддя в
цивiльних справах i складау, на нашу думку, цивiльний процес
(судочинство).
Якщо правосуддя - це судова дiяльнiсть по реалiзацiє судо-
воє влади, то цивiльний процес - це форма реалiзацiє правосуд-
дя, яка забезпечуу i гарантiє здiйснення правосуддя, i гарантiє пра-
ва громадян на судовий захист. Такий звязок правосуддя i ци-
вiльного судочинства пояснюу єх принципову уднiсть як змiсту i
форми. Поза цивiльним судочинством, яке забезпечуу гарантiє
його здiйснення, правосуддя неможливе, як i розгляд справи,
якщо вiн не здiйснюуться судом, не у цивiльним процесом,
Таким чином, правосуддя в цивiльних справах i цивiльний
процес у спецiально-юридичному значеннi - самостiйнi явища.
Правосуддя - форма реалiзацiє судовоє влади, а цивiльний про-
цес - форма здiйснення правосуддя, яка покликана забезпечи-
ти i гарантiє правосуддя, i гарантiє особи.
Цивiльний процес як форма реалiзацiє правосуддя i права гро-
мадян на судовий захист мау свою предметну сферу. Згiдно з чин-
ним цивiльним процесуальним законодавством у порядку цивiль-
ного судочинства розглядаються справи по спорах, що виникають
з цивiльних, сiмейних, трудових та кооперативних правовiдносин,
справи, що виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин, i
справи окремого провадження (ч. 2 ст. 1 ЦПК).
Див.: Советекий гражданский процесе. М., 1985. С. 9.
Визначення сфери цивiльного процесу важливо, бо вона у по-
казником функцiонування в державi судовоє влади i правосуддя./
Цивiльний процес розрахований, як видно, на здiйснення право-
суддя в широкiй сферi правовiдносин, якi характеризуються юри-
дичною рiвнiстю єх учасникiв (цивiльних, сiмейних тощо).
В порядку цивiльного судочинства здiйснюуться правосуд-
дя i у справах, що виникають з адмiнiстративно-правових вiдно-
син, в яких громадянин перебувау з державним органом або
службовою особою (наприклад, справи по скаргах на рiшення,
дiє чи бездiяльнiсть державних органiв, юридичних або посадо-
вих осiб у сферi управлiнськоє дiяльностi), а також по справах
окремого провадження, в яких захищаються не субуктивнi пра-
ва, а охоронюванi законом iнтереси, неопосередкованi субук-
тивним правом (наприклад, iнтерес у судовому встановленнi
фактiв, що мають юридичне значення: перебування на утри-
маннi, родинних вiдносин тощо).
Сфера цивiльного процесу опредмечуу соцiальну функцiю
правосуддя в цивiльних справах, профiлюу правосуддя в цивiль-
них справах на певну групу суспiльних вiдносин i допускау роз-
гляд i вирiшення будь-якоє цивiльноє справи з додержанням уди-
ного порядку, який забезпечуу однаковий стандарт здiйснення
правосуддя i судового захисту субуктивних прав i охоронюваних
законом iнтересiв.
Стаття 1 ЦПК передбачау, що порядок провадження в ци-
вiльних справах у судах визначауться законом, а справи, що ви-
никають з адмiнiстративно-правових вiдносин, i справи окремого
провадження розглядаються за загальними правилами судочин-
ства, крiм виняткiв, встановлених законодавством.
Таким чином, законодавство виходить з удностi цивiльного
процесу i загального характеру правосуддя в цивiльних справах
незалежно вiд того, яку справу розглядау суд.
Разом з тим, визначаючи сутнiсть цивiльного процесу, авто-
ри, як правило, вважають, що цивiльне судочинство подiляуть-
ся на самостiйнi види: позовне; по справах, що виникають з адмi-
нiстративно-правових вiдносин; окреме. При цьому вони вихо-
дять з того, що матерiально-правова природа усiх цих справ мау
iстотну специфiку, яка обумовлюу процесуальнi особливостi єх
судового розгляду.
Наведенi мiркування викликають заперечення. Прагнення
обгрунтувати наявнiсть у цивiльному процесi окремих видiв ирR.-1-
мь мУЧiЧ,-! >
Судова влада i правосуддя у цивiльних справах 17
аджень не вiдповiдау законодавству i суперечить закрiпленому
i в ньому положенню про уднiсть цивiльного процесу.
Цивiльний процесуальний закон, встановивши для усiх цивiль-
них справ удину процесуальну форму єх розгляду i допускаючи в
окремих випадках винятки iз загальних правил, виходить з того, що
цивiльний процес у загальною формою захисту прав i охоронюва-
них законом iнтересiв, а тi або iншi особливостi розгляду цивiль-
них справ не можуть створити самостiйного порядку єх розгляду.
тднiсть цивiльного процесу, таким чином, забезпечууться
тим, що розгляд i вирiшення цивiльноє справи може вiдбувати-
ся тiльки в порядку, передбаченому цивiльним процесуальним
| законодавством.
Цивiльний процес як передбачений законом порядок розгля-
ду i вирiшення цивiльних справ характеризууться стадiйнiстю
розвитку. Цивiльний процес розвивауться в певнiй послiдовностi,
по стадiях (етапах), якi вiдображають, так би мовити, логiко-ча-
совi характеристики судовоє дiяльностi i процесуальноє дiяльностi
усiх учасникiв цивiльного процесу.
| В процесуальнiй лiтературi пiд стадiую цивiльного процесу
! розумiють сукупнiсть процесуальних дiй суду, учасникiв проце-
су, спрямованих на певну процесуальну мету (порушення спра-
ви, пiдготовка справи до судового розгляду та iн.). На нашу
думку, це визначення у неповним. Будь-яка стадiя цивiльного
процесу крiм процесуальноє мети характеризууться своєм специ-
фiчним змiстом, колом субуктiв процесуальноє дiяльностi, особ-
ливим процесуально-документальним оформленням.
У цивiльному процесi iснують такi стадiє: порушення цивiль-
ноє справи; пiдготовка цивiльноє справи до судового розгляду; су-
i довий розгляд; перегляд рiшень i ухвал, що не набрали законноє
сили (касацiйне провадження); виконання судових рiшень (вико-
навче провадження); перегляд рiшень, ухвал i постанов, що на-
брали законноє сили (наглядне провадження); перегляд рiшень,
ухвал i постанов, що набрали законноє сили, у звязку з новови-
явленими обставинами. Цi стадiє складають систему, загальну
модель цивiльного процесу. Конкретна цивiльна справа може
пройти всi стадiє, однак частiше справа проходить обовязковi
стадiє - вiд порушення цивiльноє справи до судового розгляду,
адже не завжди судове рiшення в справi оскаржууться, опротес-
товууться або переглядауться у звязку з нововиявленими обста-
винами чи примусово виконууться.
Украєнська юрмдiм- аiмлмвiя}
Регламентацiя процесуальноє дiяльностi не обмежууться виз/
наченням загального порядку цивiльного судочинства за самоi-
стiйними стадiями. Особливiсть правового регулювання цивiль-
них процесуальних вiдносин полягау i в тому, що правовiй рег-
ламентацiє пiдлягау кожна окрема процесуальна дiя суду, який
здiйснюу правосуддя, кожна процесуальна дiя учасника цивiль-
ного процесу (позивача, вiдповiдача, свiдкiв i т. п.). Цивiльне
процесуальне законодавство визначау допустимi процесуальнiє
дiє в цивiльному процесi, послiдовнiсть здiйснення процесуальних
дiй субуктами процесуальноє дiяльностi, а також обовязкове
документальне єх оформлення у вiдповiдних процесуальних ак-
тах - документах (ухвалах, рiшеннях, протоколах тощо).
Механiзм стадiйного руху цивiльноє справи, взаумозвязку
процесуальних дiй субуктiв процесуальноє дiяльностi та єх доку-
ментального оформлення складау цивiльний процес (цивiльне су-
дочинство) як встановлений законом порядок розгляду i вирiшен-
ня цивiльних справ.
!>>.>(М>И iiЛУЧiЧЦ. №
г., >><;
Глава
ЦИВiЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО
ЯК САМОСТiЙНА ГАЛУЗЬ ПРАВА
1. Предмет цивiльного процесуального
права
i Цивiльне процесуальне право у самостiйною галуззю
права i тому мау притаманний тiльки йому предмет правового ре-
гулювання. Розгляд питань про судову владу i правосуддя в ци-
вiльних справах, про форму здiйснення правосуддя в рамках ци-
вiльного процесу приводить до висновку, що предметом процесу-
ального права у суспiльнi вiдносини, якi виникають при здiйсненнi
правосуддя в цивiльних справах. Цивiльне процесуальне право
визначау порядок розгляду i вирiшення цивiльних справ, установ-
люючи для кожного субукта процесуальноє дiяльностi права та
обовязки, тобто мiру можливоє або належноє поведiнки.
Згiдно iз ст. 2 ЦПК завданнями цивiльного судочинства у
охорона прав i законних iнтересiв фiзичних, юридичних осiб, дер-
жави шляхом всебiчного розгляду та вирiшення цивiльних справ
у повнiй вiдповiдностi з чинним законодавством.
Суспiльнi вiдносини, якi виникають при здiйсненнi правосуд-
дя в цивiльних справах, мають специфiчний характер. Вони ви-
никать у звязку з необхiднiстю судового захисту субуктивних
прав або охоронюваних законом iнтересiв громадян чи органi-
зацiй. Якщо суспiльнi вiдносини, якi у предметом правового ре-
гулювання галузей матерiального права (цивiльного, сiмейного,
житлового, трудового та iн.), виникають для досягнення певних
економiчних та iнших цiлей, то суспiльнi вiдносини в сферi здiй-
снення правосуддя в цивiльних справах виникають з метою роз-
гляду цивiльноє справи по спору мiж заiнтересованими особами
та судового захисту порушених або оспорюваних субуктивних
прав або охоронюваних законом iнтересiв. Таким чином, сус-
пiльнi вiдносини, якi складають предмет цивiльного процесуаль-
20
ного права, виникають у зв язку з реалiзацiую заiнтересованими
особами права на судовий захист.
Вiдповiдно до ст. 6 ЦК захист цивiльних прав судом здiй-
снюуться шляхом визнання цих прав; вiдновлення становища, яке
iснувало до порушення права, i припинення дiй, якi порушують
право; присудження до виконання обовязку в натурi; компенсацiє
моральноє шкоди; припинення або змiни правовiдношення; стяг-
нення з особи, яка порушила право, завданих збиткiв, а у випад-
ках, передбачених законом або договором, - неустойки (штра-
фу, пенi), а також iншими засобами, передбаченими законом.
Цивiльне процесуальне право як самостiйна галузь права ге-
нетично i функцiонально повязано з iншими галузями права. Ге-
нетично цивiльне процесуальне право повязано з конституцiй-
ним правом, законодавством про судоустрiй та кримiнальним
процесуальним правом. Функцiонально цивiльне процесуальне
право повязано з цивiльним, сiмейним, трудовим, адмiнiстратив-
ним, фiнансовим та iншими галузями права.
Генетичнi звязки цивiльного процесуального права грунту-
ються на iснуваннi норм, якi складать основу цивiльного проце-
суального законодавства (звязок з конституцiйним правом) або
носять мiжгалузевий характер (принципи органiзацiє i дiяльностi
судових органiв, iнститут доказiв, преюдицiальнiсть судових по-
станов, виконання вирокiв у частинi майнових стягнень за пра-
вилами цивiльного процесу та iн.).
Функцiональнi звязки цивiльного процесуального права
виявляються у фактi застосування судом норм матерiального
права при розглядi i вирiшеннi цивiльних справ. Причому пра-
вильне застосування вiдповiдних норм матерiального права без-
посередньо впливау на законнiсть судовоє дiяльностi, законнiсть
актiв правосуддя. Згiдно iз ст. 11 ЦПК суд вирiшуу справи на
пiдставi Конституцiє, iнших актiв законодавства Украєни, мiж-
народних договорiв Украєни в порядку, передбаченому ЦПК.
У випадках, передбачених законом, суд застосовуу норми пра-
ва iнших держав.
Якщо суд неправильно застосував норму матерiального пра-
ва, рiшення по справi пiдлягау скасуванню (статтi 312,313 ЦПК).
Отже, грань взаумозвязку цивiльного процесуального пра-
ва з iншими галузями матерiального права проходить через зас-
тосування судом чинного законодавства, яке регулюу матерiаль-
но-правовi вiдносини. .i;х>и.> ".i i:
Цивiльне процесуальне право як самостiйна галузь права 21
, Дана обставина багатьма вченими не враховууться, що при-
зводить до неправильного трактування взаумозвязку цивiльно-
го процесуального права з iншими галузями права. Наприклад,
нерiдко стверджууться, що цивiльне процесуальне право мау за-
лежний характер, визначауться галузями матерiального права. Цi
твердження нiвелюють самостiйнiсть цивiльного процесуально-
го права i у необгрунтованими.
2. Метод правового регулювання цивiльних
процесуальних правовiдносин
-iУiетод правового регулювання цивiльних процесуаль-
них правовiдносин - самостiйна категорiя. Поряд з предметом
цивiльного процесуального права вiн характеризуу цивiльне про-
цесуальне право як самостiйну галузь права.
В процесуальнiй науцi даються рiзнi визначення методу пра-
вового регулювання. Однi автори вважають, що метод правово-
го регулювання, притаманний цивiльному процесуальному пра-
ву, обумовлюуться тим, що обовязковим субуктом процесуаль-
них правовiдносин у судовий орган, який приймау владнi рiшення
i у методом владних наказiв.
На думку iнших, методом цивiльного процесуального права
у забезпечення охорони i захисту цивiльних прав судом за вимо-
гами заiнтересованих осiб на основi процесуальноє рiвностi сторiн,
обовязку доказати факти, якими вони обгрунтовують своє вимо-
ги i заперечення, контролю суду за розпорядчими дiями сторiн i
сприяння в здiйсненнi процесуальних прав.
Наведенi визначення методу правового регулювання не у по-
вними. Метод - структурно складне явище i створюу систему
правових прийомiв регулювання, якi встановлюють специфiчний
правовий режим у сферi правосуддя в цивiльних справах.
Метод правового регулювання цивiльних процесуальних
правовiдносин характеризууться специфiкою правового станови-
ща субуктiв цивiльних процесуальних правовiдносин, процесу-
ально-юридичних фактiв, засобiв формування змiсту правовiдно-
син, процесуальних санкцiй i цивiльноє процесуальноє форми.
Змiст методу правового регулювання цивiльних процесуаль-
них правовiдносин перш за все знаходить своу вiдображення в
правовому становищi субуктiв головних процесуальних право-
вiдносин (правовiдносин суду з особами, якi мають матерiально-
22 Глава II
правову заiнтересованiсть у справi), оскiльки цi правовiдносини
у первiсною i необхiдною основою всього цивiльного процесу.
Без головних процесуальних правовiдносин цивiльний процес
виникнути не може. В головних процесуальних правовiдносинах
вiдбиваються особливостi правового регулювання, якi прита-
маннi цивiльному процесуальному праву як самостiйнiй галузi
права. Цi особливостi походять iз змiсту правосубуктностi учас-
никiв даних правовiдносин - позивача, вiдповiдача i суду та
характеру єх правового звязку.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
права, вiдокремлення дiяльностi неминуче веде до єє вiдриву вiд
правовоє форми i до протиставлення правовiй формi, що одна-
ково неприпустимо. На основi цього робиться висновок про то-
тожнiсть понять цивiльного процесу i цивiльних процесуальних
правовiдносин. Цивiльний процес у суспiльними вiдносинами,
врегульованими цивiльним процесуальним правом.
Таким чином, у науцi цивiльного процесуального права iсну-
ють досить суперечливi пiдходи як до самоє постановки пробле-
ми, так i до змiстовноє єє характеристики.
Дослiдження змiсту цивiльного процесу повинно здiйснюва-
тися в аспектi, який дозволяу визначити його звязок та спiввiдно-
шення з правосуддям у цивiльних справах.
Нерiдко правосуддя ототожнюють з цивiльним процесом.
Наприклад, Н. Т. Арапов вiдзначау, що правосуддя в цивiльних
справах у дiяльнiсть державного суду i осiб, якi беруть участь у
ньому по розгляду i вирiшенню спорiв про право цивiльне2. На
думку В. М. Семенова, цивiльний процес поряд з кримiнальним
процесом у видом правосуддя, рiзновидом судовоє дiяльностi3.
Як видно, Н. Т. Арапов вiдносить до правосуддя i дiяльнiсть
суду, i дiяльнiсть осiб, заiнтересованих у правосуддi. Для цивiль-
ного процесу мiсця не залишауться. В. М. Семенов, навпаки, ото-
тожнюючи цивiльний процес i правосуддя, пiд цивiльним проце-
сом розумiу тiльки судову дiяльнiсть.
До аналогiчних висновкiв призводять i судження М. А. Гур-
вича, який вiдзначав, що цивiльне процесуальне право, регламен-
туючи дiяльнiсть суду по здiйсненню правосуддя, встановлюю-
чи права й обовязки учасникiв процесу, у гарантiую реалiзацiє
равдань цивiльного судочинства.
Поняття цивiльного процесу тiсно повязано з поняттям
правосуддя, однак не повинно зводитися до нього. Правосуд-
дя i цивiльний процес - не тотожнi поняття. Змiст правосуддя
полягау у визначеннi виду й обсягу субуктивних прав i юридич-
них обовязкiв персонально певних осiб, у вирiшеннi конкрет-
ноє цивiльноє справи судом шляхом винесення рiшення, яке мау
законну силу. Правосуддя характеризууться i тим, що воно по-
винно бути побудовано на засадах, якi забезпечують можливiсть
реалiзацiє заiнтересованою особою права на судовий захист,
тобто можливiсть особисто бути захисником своєх прав у судi,
брати участь у вирiшеннi своує справи. Саме ця обставина i виз-
начау необхiднiсть встановлення специфiчноє форми здiйснен-
ня правосуддя, яка передбачау суворо встановлений порядок
розгляду i вирiшення цивiльноє справи. Порядок розгляду i ви-
рiшення цивiльних справ у формою здiйснення правосуддя в
цивiльних справах i складау, на нашу думку, цивiльний процес
(судочинство).
Якщо правосуддя - це судова дiяльнiсть по реалiзацiє судо-
воє влади, то цивiльний процес - це форма реалiзацiє правосуд-
дя, яка забезпечуу i гарантiє здiйснення правосуддя, i гарантiє пра-
ва громадян на судовий захист. Такий звязок правосуддя i ци-
вiльного судочинства пояснюу єх принципову уднiсть як змiсту i
форми. Поза цивiльним судочинством, яке забезпечуу гарантiє
його здiйснення, правосуддя неможливе, як i розгляд справи,
якщо вiн не здiйснюуться судом, не у цивiльним процесом,
Таким чином, правосуддя в цивiльних справах i цивiльний
процес у спецiально-юридичному значеннi - самостiйнi явища.
Правосуддя - форма реалiзацiє судовоє влади, а цивiльний про-
цес - форма здiйснення правосуддя, яка покликана забезпечи-
ти i гарантiє правосуддя, i гарантiє особи.
Цивiльний процес як форма реалiзацiє правосуддя i права гро-
мадян на судовий захист мау свою предметну сферу. Згiдно з чин-
ним цивiльним процесуальним законодавством у порядку цивiль-
ного судочинства розглядаються справи по спорах, що виникають
з цивiльних, сiмейних, трудових та кооперативних правовiдносин,
справи, що виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин, i
справи окремого провадження (ч. 2 ст. 1 ЦПК).
Див.: Советекий гражданский процесе. М., 1985. С. 9.
Визначення сфери цивiльного процесу важливо, бо вона у по-
казником функцiонування в державi судовоє влади i правосуддя./
Цивiльний процес розрахований, як видно, на здiйснення право-
суддя в широкiй сферi правовiдносин, якi характеризуються юри-
дичною рiвнiстю єх учасникiв (цивiльних, сiмейних тощо).
В порядку цивiльного судочинства здiйснюуться правосуд-
дя i у справах, що виникають з адмiнiстративно-правових вiдно-
син, в яких громадянин перебувау з державним органом або
службовою особою (наприклад, справи по скаргах на рiшення,
дiє чи бездiяльнiсть державних органiв, юридичних або посадо-
вих осiб у сферi управлiнськоє дiяльностi), а також по справах
окремого провадження, в яких захищаються не субуктивнi пра-
ва, а охоронюванi законом iнтереси, неопосередкованi субук-
тивним правом (наприклад, iнтерес у судовому встановленнi
фактiв, що мають юридичне значення: перебування на утри-
маннi, родинних вiдносин тощо).
Сфера цивiльного процесу опредмечуу соцiальну функцiю
правосуддя в цивiльних справах, профiлюу правосуддя в цивiль-
них справах на певну групу суспiльних вiдносин i допускау роз-
гляд i вирiшення будь-якоє цивiльноє справи з додержанням уди-
ного порядку, який забезпечуу однаковий стандарт здiйснення
правосуддя i судового захисту субуктивних прав i охоронюваних
законом iнтересiв.
Стаття 1 ЦПК передбачау, що порядок провадження в ци-
вiльних справах у судах визначауться законом, а справи, що ви-
никають з адмiнiстративно-правових вiдносин, i справи окремого
провадження розглядаються за загальними правилами судочин-
ства, крiм виняткiв, встановлених законодавством.
Таким чином, законодавство виходить з удностi цивiльного
процесу i загального характеру правосуддя в цивiльних справах
незалежно вiд того, яку справу розглядау суд.
Разом з тим, визначаючи сутнiсть цивiльного процесу, авто-
ри, як правило, вважають, що цивiльне судочинство подiляуть-
ся на самостiйнi види: позовне; по справах, що виникають з адмi-
нiстративно-правових вiдносин; окреме. При цьому вони вихо-
дять з того, що матерiально-правова природа усiх цих справ мау
iстотну специфiку, яка обумовлюу процесуальнi особливостi єх
судового розгляду.
Наведенi мiркування викликають заперечення. Прагнення
обгрунтувати наявнiсть у цивiльному процесi окремих видiв ирR.-1-
мь мУЧiЧ,-! >
Судова влада i правосуддя у цивiльних справах 17
аджень не вiдповiдау законодавству i суперечить закрiпленому
i в ньому положенню про уднiсть цивiльного процесу.
Цивiльний процесуальний закон, встановивши для усiх цивiль-
них справ удину процесуальну форму єх розгляду i допускаючи в
окремих випадках винятки iз загальних правил, виходить з того, що
цивiльний процес у загальною формою захисту прав i охоронюва-
них законом iнтересiв, а тi або iншi особливостi розгляду цивiль-
них справ не можуть створити самостiйного порядку єх розгляду.
тднiсть цивiльного процесу, таким чином, забезпечууться
тим, що розгляд i вирiшення цивiльноє справи може вiдбувати-
ся тiльки в порядку, передбаченому цивiльним процесуальним
| законодавством.
Цивiльний процес як передбачений законом порядок розгля-
ду i вирiшення цивiльних справ характеризууться стадiйнiстю
розвитку. Цивiльний процес розвивауться в певнiй послiдовностi,
по стадiях (етапах), якi вiдображають, так би мовити, логiко-ча-
совi характеристики судовоє дiяльностi i процесуальноє дiяльностi
усiх учасникiв цивiльного процесу.
| В процесуальнiй лiтературi пiд стадiую цивiльного процесу
! розумiють сукупнiсть процесуальних дiй суду, учасникiв проце-
су, спрямованих на певну процесуальну мету (порушення спра-
ви, пiдготовка справи до судового розгляду та iн.). На нашу
думку, це визначення у неповним. Будь-яка стадiя цивiльного
процесу крiм процесуальноє мети характеризууться своєм специ-
фiчним змiстом, колом субуктiв процесуальноє дiяльностi, особ-
ливим процесуально-документальним оформленням.
У цивiльному процесi iснують такi стадiє: порушення цивiль-
ноє справи; пiдготовка цивiльноє справи до судового розгляду; су-
i довий розгляд; перегляд рiшень i ухвал, що не набрали законноє
сили (касацiйне провадження); виконання судових рiшень (вико-
навче провадження); перегляд рiшень, ухвал i постанов, що на-
брали законноє сили (наглядне провадження); перегляд рiшень,
ухвал i постанов, що набрали законноє сили, у звязку з новови-
явленими обставинами. Цi стадiє складають систему, загальну
модель цивiльного процесу. Конкретна цивiльна справа може
пройти всi стадiє, однак частiше справа проходить обовязковi
стадiє - вiд порушення цивiльноє справи до судового розгляду,
адже не завжди судове рiшення в справi оскаржууться, опротес-
товууться або переглядауться у звязку з нововиявленими обста-
винами чи примусово виконууться.
Украєнська юрмдiм- аiмлмвiя}
Регламентацiя процесуальноє дiяльностi не обмежууться виз/
наченням загального порядку цивiльного судочинства за самоi-
стiйними стадiями. Особливiсть правового регулювання цивiль-
них процесуальних вiдносин полягау i в тому, що правовiй рег-
ламентацiє пiдлягау кожна окрема процесуальна дiя суду, який
здiйснюу правосуддя, кожна процесуальна дiя учасника цивiль-
ного процесу (позивача, вiдповiдача, свiдкiв i т. п.). Цивiльне
процесуальне законодавство визначау допустимi процесуальнiє
дiє в цивiльному процесi, послiдовнiсть здiйснення процесуальних
дiй субуктами процесуальноє дiяльностi, а також обовязкове
документальне єх оформлення у вiдповiдних процесуальних ак-
тах - документах (ухвалах, рiшеннях, протоколах тощо).
Механiзм стадiйного руху цивiльноє справи, взаумозвязку
процесуальних дiй субуктiв процесуальноє дiяльностi та єх доку-
ментального оформлення складау цивiльний процес (цивiльне су-
дочинство) як встановлений законом порядок розгляду i вирiшен-
ня цивiльних справ.
!>>.>(М>И iiЛУЧiЧЦ. №
г., >><;
Глава
ЦИВiЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО
ЯК САМОСТiЙНА ГАЛУЗЬ ПРАВА
1. Предмет цивiльного процесуального
права
i Цивiльне процесуальне право у самостiйною галуззю
права i тому мау притаманний тiльки йому предмет правового ре-
гулювання. Розгляд питань про судову владу i правосуддя в ци-
вiльних справах, про форму здiйснення правосуддя в рамках ци-
вiльного процесу приводить до висновку, що предметом процесу-
ального права у суспiльнi вiдносини, якi виникають при здiйсненнi
правосуддя в цивiльних справах. Цивiльне процесуальне право
визначау порядок розгляду i вирiшення цивiльних справ, установ-
люючи для кожного субукта процесуальноє дiяльностi права та
обовязки, тобто мiру можливоє або належноє поведiнки.
Згiдно iз ст. 2 ЦПК завданнями цивiльного судочинства у
охорона прав i законних iнтересiв фiзичних, юридичних осiб, дер-
жави шляхом всебiчного розгляду та вирiшення цивiльних справ
у повнiй вiдповiдностi з чинним законодавством.
Суспiльнi вiдносини, якi виникають при здiйсненнi правосуд-
дя в цивiльних справах, мають специфiчний характер. Вони ви-
никать у звязку з необхiднiстю судового захисту субуктивних
прав або охоронюваних законом iнтересiв громадян чи органi-
зацiй. Якщо суспiльнi вiдносини, якi у предметом правового ре-
гулювання галузей матерiального права (цивiльного, сiмейного,
житлового, трудового та iн.), виникають для досягнення певних
економiчних та iнших цiлей, то суспiльнi вiдносини в сферi здiй-
снення правосуддя в цивiльних справах виникають з метою роз-
гляду цивiльноє справи по спору мiж заiнтересованими особами
та судового захисту порушених або оспорюваних субуктивних
прав або охоронюваних законом iнтересiв. Таким чином, сус-
пiльнi вiдносини, якi складають предмет цивiльного процесуаль-
20
ного права, виникають у зв язку з реалiзацiую заiнтересованими
особами права на судовий захист.
Вiдповiдно до ст. 6 ЦК захист цивiльних прав судом здiй-
снюуться шляхом визнання цих прав; вiдновлення становища, яке
iснувало до порушення права, i припинення дiй, якi порушують
право; присудження до виконання обовязку в натурi; компенсацiє
моральноє шкоди; припинення або змiни правовiдношення; стяг-
нення з особи, яка порушила право, завданих збиткiв, а у випад-
ках, передбачених законом або договором, - неустойки (штра-
фу, пенi), а також iншими засобами, передбаченими законом.
Цивiльне процесуальне право як самостiйна галузь права ге-
нетично i функцiонально повязано з iншими галузями права. Ге-
нетично цивiльне процесуальне право повязано з конституцiй-
ним правом, законодавством про судоустрiй та кримiнальним
процесуальним правом. Функцiонально цивiльне процесуальне
право повязано з цивiльним, сiмейним, трудовим, адмiнiстратив-
ним, фiнансовим та iншими галузями права.
Генетичнi звязки цивiльного процесуального права грунту-
ються на iснуваннi норм, якi складать основу цивiльного проце-
суального законодавства (звязок з конституцiйним правом) або
носять мiжгалузевий характер (принципи органiзацiє i дiяльностi
судових органiв, iнститут доказiв, преюдицiальнiсть судових по-
станов, виконання вирокiв у частинi майнових стягнень за пра-
вилами цивiльного процесу та iн.).
Функцiональнi звязки цивiльного процесуального права
виявляються у фактi застосування судом норм матерiального
права при розглядi i вирiшеннi цивiльних справ. Причому пра-
вильне застосування вiдповiдних норм матерiального права без-
посередньо впливау на законнiсть судовоє дiяльностi, законнiсть
актiв правосуддя. Згiдно iз ст. 11 ЦПК суд вирiшуу справи на
пiдставi Конституцiє, iнших актiв законодавства Украєни, мiж-
народних договорiв Украєни в порядку, передбаченому ЦПК.
У випадках, передбачених законом, суд застосовуу норми пра-
ва iнших держав.
Якщо суд неправильно застосував норму матерiального пра-
ва, рiшення по справi пiдлягау скасуванню (статтi 312,313 ЦПК).
Отже, грань взаумозвязку цивiльного процесуального пра-
ва з iншими галузями матерiального права проходить через зас-
тосування судом чинного законодавства, яке регулюу матерiаль-
но-правовi вiдносини. .i;х>и.> ".i i:
Цивiльне процесуальне право як самостiйна галузь права 21
, Дана обставина багатьма вченими не враховууться, що при-
зводить до неправильного трактування взаумозвязку цивiльно-
го процесуального права з iншими галузями права. Наприклад,
нерiдко стверджууться, що цивiльне процесуальне право мау за-
лежний характер, визначауться галузями матерiального права. Цi
твердження нiвелюють самостiйнiсть цивiльного процесуально-
го права i у необгрунтованими.
2. Метод правового регулювання цивiльних
процесуальних правовiдносин
-iУiетод правового регулювання цивiльних процесуаль-
них правовiдносин - самостiйна категорiя. Поряд з предметом
цивiльного процесуального права вiн характеризуу цивiльне про-
цесуальне право як самостiйну галузь права.
В процесуальнiй науцi даються рiзнi визначення методу пра-
вового регулювання. Однi автори вважають, що метод правово-
го регулювання, притаманний цивiльному процесуальному пра-
ву, обумовлюуться тим, що обовязковим субуктом процесуаль-
них правовiдносин у судовий орган, який приймау владнi рiшення
i у методом владних наказiв.
На думку iнших, методом цивiльного процесуального права
у забезпечення охорони i захисту цивiльних прав судом за вимо-
гами заiнтересованих осiб на основi процесуальноє рiвностi сторiн,
обовязку доказати факти, якими вони обгрунтовують своє вимо-
ги i заперечення, контролю суду за розпорядчими дiями сторiн i
сприяння в здiйсненнi процесуальних прав.
Наведенi визначення методу правового регулювання не у по-
вними. Метод - структурно складне явище i створюу систему
правових прийомiв регулювання, якi встановлюють специфiчний
правовий режим у сферi правосуддя в цивiльних справах.
Метод правового регулювання цивiльних процесуальних
правовiдносин характеризууться специфiкою правового станови-
ща субуктiв цивiльних процесуальних правовiдносин, процесу-
ально-юридичних фактiв, засобiв формування змiсту правовiдно-
син, процесуальних санкцiй i цивiльноє процесуальноє форми.
Змiст методу правового регулювання цивiльних процесуаль-
них правовiдносин перш за все знаходить своу вiдображення в
правовому становищi субуктiв головних процесуальних право-
вiдносин (правовiдносин суду з особами, якi мають матерiально-
22 Глава II
правову заiнтересованiсть у справi), оскiльки цi правовiдносини
у первiсною i необхiдною основою всього цивiльного процесу.
Без головних процесуальних правовiдносин цивiльний процес
виникнути не може. В головних процесуальних правовiдносинах
вiдбиваються особливостi правового регулювання, якi прита-
маннi цивiльному процесуальному праву як самостiйнiй галузi
права. Цi особливостi походять iз змiсту правосубуктностi учас-
никiв даних правовiдносин - позивача, вiдповiдача i суду та
характеру єх правового звязку.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67