Тiльки при наявностi цього комплек-
су (складу) фактiв позовна вимога може вважатися обгрунтованою.
Пiдстава позову включау в себе тi юридичнi факти, якi пiд-
тверджують наявнiсть чи вiдсутнiсть спiрних правовiдносин, а
також факти, якi пiдтверджують порушення прав позивача (при-
вiд до предявлення позову).
Юридичнi факти, покладенi в пiдставу позову, свiдчать про те,
що мiж сторонами iснують правовiдносини i що внаслiдок певних
дiй вiдповiдача цi вiдносини стали спiрними. Вiд характеру спiрних
правовiдносин залежить правова квалiфiкацiя спору.
Слiд пiдкреслити, що чинне процесуальне законодавство не ви-
магау вiд позивача обгрунтування своєх вимог вiдповiдними норма-
ми права. На суд покладауться обовязок встановити спiрнi правовiд-
носини i застосувати до них вiдповiднi норми матерiального права.
Пiдстава позову мау важливе практичне значення. Правильне
єє встановлення визначау межi доказування, а також у гарантiую
прав вiдповiдача на захист проти позову.
218____ГлаваXVI_____________
Пiдстава позову викладауться в позовнiй заявi. Однак, як вже
зазначалося, протягом всього часу розгляду справи по сутi по-
зивач мау право змiнити пiдставу позову (ст. 103 ЦПК). Така
змiна може мати мiсце i допускауться чинним законодавством з
метою встановлення обуктивноє iстини i дiйсних взаумовiдносин
мiж сторонами. Разом з тим закон дещо обмежуу позивача в
можливостi змiни пiдстави позову: мiняючи єє, позивач не мож
вийти за межi спiрних правовiдносин.
Слiд зазначити, що в теорiє цивiльного процесуального пр;
ва немау удиноє думки щодо складових частин (елементiв) позс
ву. Однi процесуалiсти вважають, що немау необхiдностi видiля-
ти змiст позову як окремий елемент, оскiльки вiн охоплюуться
предметом i пiдставою, iншi - заперечують проти цiує точки зору
i обгрунтовують необхiднiсть видiлення такого елементу.
Видiлення змiсту позову як його елементу у необхiдним, ос-
кiльки в позовi повиннi вiдобразитися двi вимоги позивача: ви-
мога до суду про захист порушеного чи оспорюваного права i
вимога позивача до вiдповiдача. Тому пiд змiстом позову необ-
хiдно розумiти вид судового захисту, за яким позивач звертауться
до суду. Позивач може просити суд винести рiшення: про присуд-
ження йому певноє речi; про поновлення порушеного права; про
визнання наявностi чи вiдсутностi субуктивних прав; про змiну
чи припинення iснуючого мiж сторонами правовiдношення.
Тому вимога позивача про присудження, визнання чи перетво-
рення певних правовiдносин i у змiстом кожного позову.
Видiлення змiсту позову як вимоги позивача, направленоє до
суду, про здiйснення певних дiй мау важливе практичне значен-
ня. Змiст позову допомагау визначити пiдвiдомчiсть даноє спра-
ви суду, а також встановити межi дослiдження справи в судово-
му засiданнi i постановити конкретне, повне i доступне рiшення,
що у пiдставою для швидкого i правильного вiдновлення пору-
шеного права. За змiстом позови класифiкуються на окремi види.
Всi елементи позову тiсно повязанi мiж собою. Юридичнi
факти, якi пiдтверджують субуктивне матерiальне право i у
пiдставою позову, визначають юридичну природу матерiально-
правових вимог, що складають предмет позову. В той же час
матерiально-правова вимога визначау процесуальну форму захи-
сту, тобто змiст позову.
Позови можна класифiкувати на види, беручи до уваги
рiзнi критерiє. Найбiльш розповсюдженою у класифiкацiя п6-
i__________________Позов_______________219
iовiв на види заматерiально-правовим i процесуально-право-
им критерiями.
Враховуючи матерiально-правовий критерiй, позови подiля-
ються на види залежно вiд характеру спiрних правовiдносин. По-
чови можуть виникати iз цивiльних, сiмейних, трудових, коопера-
тивних та iнших правовiдносин. Кожний з цих видiв позовiв мож-
на пiдроздiляти залежно вiд iнститутiв чи окремих норм галузей
права. Наприклад позови, якi виникають iз сiмейних правовiдно-
син, можна подiляти на позови про стягнення алiментiв, про роздiл
спiльного майна мiж подружжям, про розiрвання шлюбу тощо.
Такий подiл позовiв на види мау не тiльки теоретичне, а й
практичне значення. Залежно вiд характеру спiрних правовiдно-
син суд може вирiшувати питання про пiдвiдомчiсть спору, про
предмет доказування, визначити субуктний склад спору, на-
лежнiсть i допустимiсть доказiв та iн. Ця класифiкацiя позовiв на
види дозволяу зосередити увагу на процесуальних особливостях
розгляду i вирiшення окремих категорiй справ.
У вимозi до суду про порушення судовоє дiяльностi по захи-
сту прав i законних iнтересiв визначауться i засiб бажаного захи-
сту - як наслiдок, на досягнення якого спрямована ця дiяльнiсть.
За засобом процесуального захисту позови подiляються на три
види: про присудження, про визнання i перетворювальнi.
Позови про присудження - найбiльш поширений вид по-
зовiв, коли позивач вимагау примусового здiйснення обовязку
боржника-вiдповiдача. Кожний процес виникау в звязку з тим,
що субуктивне право позивача порушено або у загроза його по-
рушення, внаслiдок чого виникау необхiднiсть звернутися до суду
за захистом свого права. Позови про присудження предявляють-
ся, як правило, в тих випадках, коли право позивача вже пору-
шено i необхiдно здiйснити певнi дiє для його поновлення. Типо-
вими прикладами позовiв про присудження у позови про стягнен-
ня алiментiв, про виселення з жилих примiщень, про стягнення
боргових сум на пiдставi договору позики тощо.
Характерною особливiстю позовiв про присудження у те, що
пiсля єх розгляду i винесення по них рiшення, якщо позови доб-
ровiльно не виконуються, то вони можуть бути виконанi в при-
мусовому порядку. В судовiй практицi цi позови нерiдко поудну-
ються з позовами про визнання, коли позивач вимагау не лише
визнати за ним право, а й примусити вiдповiдача до виконання
певних обовязкiв.
Глава XV i
Позови про визнання - це такi позови, коли позивач просить 1
суд пiдтвердити наявнiсть чи вiдсутнiсть мiж ним i вiдповiдачемi
певних правовiдносин. Позови про визнання предявляються в
тих випадках, коли порушення права позивача, як правило, не-
мау, однак мiж сторонами виникли сумнiви щодо iснування чи
дiйсностi мiж ними вiдносин, якi мають правовi наслiдки. Звер-
таючись до суду з позовом про визнання, позивач не ставить
перед собою мети про матерiальне присудження, його мета по-
лягау в усуненнi сумнiвiв вiдносно iснування правовiдносин.
Залежно вiд мети, яку ставить перед собою позивач, позови
про визнання подiляються на позитивнi i негативнi. Позови, якi
спрямованi на пiдтвердження наявностi певних правовiдносин
мiж позивачем i вiдповiдачем (наприклад, визнати право влао
ностi на будинок) визнаються позитивними. Якщо ж позива
просить суд пiдтвердити вiдсутнiсть певних правовiдносин мiя
ним i вiдповiдачем (наприклад, визнати угоду недiйсною), такиi
позов визнауться негативним.
Характерною особливiстю позовiв про визнання у те, щ<
рiшення по цих позовах нiколи не вимагають примусового вико-!
нання, а захист права здiйснюуться безпосередньо рiшенням суду.,
У судовiй практицi нерiдко позови про визнання доповню-
ються позовами про присудження, коли визнання служить необ-
хiдною передумовою присудження. Так, наприклад, у позовах
про поновлення на роботi суд перш за все повинен визнати звiль-
нення працiвника незаконним i на цiй пiдставi поновити його на
роботi i стягнути заробiтну плату за вимушений прогул. |
Перетворювальнi позови - це такi, коли позивач просить суд|
перетворити iснуючi мiж ним i вiдповiдачем правовiдносини. 1
Залежно вiд мети, яку ставить позивач, звертаючись до суду, |
перетворювальнi позови пiдроздiляються на: а) позови, спрямо-4
ванi на змiну правовiдносин. Прикладом такого позову може
бути позов про видiлення частини iз спiльного майна на пiдставi
ст. 115 ЦК. Позивач у цьому випадку вимагау такого рiшення, яке
б змiнило iснуючi правовiдносини; б) позови, спрямованi на при-
пинення правовiдносин. Характерним прикладом у позови про
розiрвання шлюбу, коли позивач просить суд припинити iснуючi
мiж ним i вiдповiдачем правовiдносини.
В юридичнiй лiтературi висловлюються заперечення проти
видiлення цього виду позовiв, якi зводяться до того, що завдан-
ня суду полягау не в твореннi правовiдносин, а в захистi реально
221
iснуючих прав та iнтересiв, якi мають мiсце незалежно вiд суду,
а також, що перетворювальнi позови повнiстю охоплюються
i позовами про визнання i про присудження.
i Такi висновки суперечать чинному цивiльному законодав-
ству, яке передбачау можливiсть подання позовiв про змiну чи
припинення правовiдносин окремо вiд позовiв про визнання чи
про присудження (ст. 6 ЦК). Це зовсiм не означау, що суд творить
правовiдносини. Вiн змiнюу чи припиняу iснуючi правовiдноси-
ни, оскiльки тiльки суд компетентний це зробити, а сторони ма-
ють право на єх змiну чи припинення ще до виникнення процесу.
Змiна чи припинення iснуючих правовiдносин у одним iз за-
собiв захисту цивiльних прав. А оскiльки критерiум класифiкацiє
позовiв на види за процесуальною ознакою у засiб захисту, то не
може викликати сумнiвiв iснування перетворювальних позовiв.
Характерною ознакою позовiв про визнання у те, що вони
i предявляються, як правило, якщо у сторiн виникли сумнiви в
iснуваннi правовiдносин i суд своєм рiшення повинен усунути цi
сумнiви, тобто визнати наявнiсть чи вiдсутнiсть правовiдносин.
При поданнi перетворювальних позовiв таких сумнiвiв у
сторiн не iснуу. Мiж ними iснують правовiдносини i сторони це
i знають, однак вони просять суд перетворити єх (замiнити або
припинити), що входить в його компетенцiю.
2. Право на предявлення позову
1 i-раво на звернення за судовим захистом тiсно повяза-
не з субуктивним матерiальним правом, яке пiдлягау захисту. З
порушенням матерiального субуктивного права заiнтересованоє
особи виникау право на позов. Засобом реалiзацiє цього права у
звернення заiнтересованоє особи з позовом до суду, який у пев-
ному порядку розглядау вимогу позивача i дау вiдповiдь у виг-
лядi судового рiшення.
В теорiє цивiльного процесу поняття права на позов визна-
чауться по-рiзному. В одному випадку право на позов визна-
чауться як процесуальне поняття, в другому - зводиться до ма-
терiального, в третьому - матерiально-правовi i процесуально-
правовi можливостi судового захисту обуднуються в удине
поняття права на позов.
Аналiз матерiального i процесуального законодавства та су-
доврГ практики показуу, що право на позов - це удине матерi-
222 Глава XVI ______________
альне i цивiльно-процесуальне поняття, яке мау матерiальниi
змiст i процесуальну форму. В цивiльному процесуальному правiч
не може бути самостiйного права на звернення до суду, вiдiрва-[
ного вiд права на позов в матерiальному розумiннi. i навпаки, |
матерiальне право не може iснувати без притаманноє йому мож-
ливостi бути реалiзованим у примусовому порядку. тднiсть мате-
рiально-правового змiсту права на позов i його процесуальноє
форми визначауться тим, що право на позов - це право на вiднов-1
лення порушеного права в певнiй, встановленiй законом, проце-1
суальнiй формi, в певному процесуальному порядку, який забез-;
печуу обуктивнiсть i реальнiсть захисту. ;
Таким чином, право на позов у удиним поняттям, яке вклю-1
чау: право на предявлення позову i порушення справи в судi i пра-
во на задоволення матерiально-правовоє вимоги позивача. Пра-
во на предявлення позову до суду у засобом реалiзацiє права на
позов. Однак, виступаючи процесуальною формою права на по-
зов, право на предявлення позову користууться певною само-
стiйнiстю. Це проявляуться в тому, що процесуальний порядок
реалiзацiє права на позов виступау як особливий вид дiяльностi, яка
регулюуться цивiльним процесуальним правом, що надау учасни-|
кам процесу особливi процесуальнi права i обовязки, якi забезпе-
чують реальну можливiсть одержання правового захисту.
Тому пiд правом на предявлення позову слiд розумiти пра-:
во назвернення до суду з метою порушення цивiльноє процесу-
альноє дiяльностi по захисту порушеного або оспорюваного1
субуктивного права чи охоронюваного законом iнтересу.
Правом на звернення до суду з позовом надiленi всi грома-
дяни i органiзацiє, якi користуються правами юридичноє особи
(ст. 102 ЦПК). Така широка можливiсть звернення до суду, на-
дана процесуальним законодавством, може бути реалiзована
лише при наявностi певних передумов, встановлених законом
(ст. 136 ЦПК).
В теорiє цивiльного процесуального права передумови права
на предявлення позову пiдроздiляються на двiтрупи: субуктивнi
i обуктивнi.
До субуктивних передумов належать перш за все процесуаль-
на правоздатнiсть позивача i вiдповiдача. Право на звернення до
суду за захистом виникау одночасно з виникненням цивiльноє
процесуальноє правоздатностi. Оскiльки всi громадяни набува-
ють процесуальноє правоздатностi з моменту народженняiне
г___________________Позов_______________223
СГожуть позбавлятисяЗдатностi на звернення до суду за захистом,
уо в судовiй практицi питання щодо процесуальноє правоздат-
ностi може виникати тiльки щодо органiзацiй. Процесуальна
Правоздатнiсть органiзацiй залежить вiд того, чи у органiзацiя
оридичною особою.
Субуктивною передумовою прав на звернення до суду у та-
(ож процесуальна заiнтересованiсть особи. За загальним прави-
iюм звертатися до суду з позовом можна лише для захисту пра-
Иа чи iнтересу, якi, на думку позивача, належать йому. Тому ст. 4
ЦПК пiдкреслюу, що за захистом порушеного або оспорювано-
,ю права чи охоронюваного законом iнтересу до суду може звер-
татися не будь-яка, а заiнтересована особа. Позивач у своєй за-
явi повинен вказати на свою заiнтересованiсть у справi, послав-
шись на звязок iз спiрними матерiальними правовiдносинами, а
також на заiнтересованiсть у справi вiдповiдача.
Обуктивнi передумови права на звернення з позовом до суду
пiдроздiляються на позитивнi i негативнi.
Передумови, наявнiсть яких у необхiдною для реалiзацiє пра> ,
на на звернення до суду, називаються позитивними. До них нале-,
жать: а) пiдвiдомчiсть справи суду; б) правовий характер вимоги ;
позивача. При вiдсутностi даних передумов процес не може бути,
порушений, оскiльки позивач не мау прав на звернення до суду.
Негативними вважаються передумови, з вiдсутнiстю яких за-
i.он повязуу можливiсть звернення до суду з позовом. До них на-
лежать: а) вiдсутнiсть судового рiшення, що набрало законноє
> чли, винесеного по спору мiж тими ж сторонами, про той же
предмет i з тих же пiдстав; б) вiдсутнiсть ухвали суду, яка набра-
на законноє сили, про прийняття вiдмови позивача вiд позову або
про затвердження мировоє угоди сторiн; в) вiдсутнiсть рiшення
товариського суду, прийнятого в межах його компетенцiє, по
спору мiж тими ж сторонами, про той же предмет i з тих же пiдстав;
г) вiдсутнiсть у провадженнi суду справи по спору мiж тими ж сто- ,
ронами, про той же предмет i з тих же пiдстав; г) вiдсутнiсть укла-
деного мiж сторонами договору про передачу даного спору на
вирiшення третейського суду.
Всi цi передумови права на звернення до суду з позовом мають
виключно процесуальний характер i не торкаються питань про
наявнiсть чи вiдсутнiсть у позивача субуктивного матерiального
права. Право на звернення до суду з позовом - це право вимага-
ти, щоб заявлений позов був прийнятий до судового проваджен-
.224 Глава XVI
ня, розглянутий ним у встановленому процесуальному порядку ]
щоб по ньому суд винiс своу рiшення. В звязку з цим суддя н<|
вправi вiдмовити в прийняттi позовноє заяви з тих причин, що ц
позивача вiдсутну матерiальне право, тобто право на задоволена
ня позову, якщо дана категорiя справ пiдлягау розгляду в судi.
В тому випадку, коли суддя встановить вiдсутнiсть необхiдн
передумов права на звернення до суду, вiн вiдмовляу в прийня
позовноє заяви. Якщо ж вiдсутнiсть необхiдних передумов бє
встановлена при розглядi справи в судовому засiданнi, суд
вправi розглядати таку справу по сутi, а постановляу ухвалу п]
закриття провадження по справi або залишау заяву без розгляд
В практицi зустрiчаються випадки, коли одна особа предя
ляу до iншоє декiлька позовних вимог, якi iнколи випливаютi
одних i тих саме правовiдносин. У таких випадках позивач впрає
обуднати в однiй позовнiй заявi кiлька вимог, звязаних мiж со-
бою. Суддя також вправi постановити ухвалу про обуднання в
одне провадження кiлькох однорiдних позовних вимог за позо-
вами одного й того ж позивача до того ж самого вiдповiдача чи
до рiзних вiдповiдачiв або за позовами рiзних позивачiв до од-
ного й того ж вiдповiдача (ст. 144 ЦПК), якщо це приведе до
бiльш швидкого i правильного розгляду спору мiж сторонами.
Якщо обуднання кiлькох вимог в одне провадження усклад-
нюу процес i затримуу розгляд i вирiшення справи по сутi, то суд-
дя вправi постановити ухвалу про розуднання одного або кiлькох
поуднаних в одне провадження позовiв у самостiйнi проваджен-
ня (ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
су (складу) фактiв позовна вимога може вважатися обгрунтованою.
Пiдстава позову включау в себе тi юридичнi факти, якi пiд-
тверджують наявнiсть чи вiдсутнiсть спiрних правовiдносин, а
також факти, якi пiдтверджують порушення прав позивача (при-
вiд до предявлення позову).
Юридичнi факти, покладенi в пiдставу позову, свiдчать про те,
що мiж сторонами iснують правовiдносини i що внаслiдок певних
дiй вiдповiдача цi вiдносини стали спiрними. Вiд характеру спiрних
правовiдносин залежить правова квалiфiкацiя спору.
Слiд пiдкреслити, що чинне процесуальне законодавство не ви-
магау вiд позивача обгрунтування своєх вимог вiдповiдними норма-
ми права. На суд покладауться обовязок встановити спiрнi правовiд-
носини i застосувати до них вiдповiднi норми матерiального права.
Пiдстава позову мау важливе практичне значення. Правильне
єє встановлення визначау межi доказування, а також у гарантiую
прав вiдповiдача на захист проти позову.
218____ГлаваXVI_____________
Пiдстава позову викладауться в позовнiй заявi. Однак, як вже
зазначалося, протягом всього часу розгляду справи по сутi по-
зивач мау право змiнити пiдставу позову (ст. 103 ЦПК). Така
змiна може мати мiсце i допускауться чинним законодавством з
метою встановлення обуктивноє iстини i дiйсних взаумовiдносин
мiж сторонами. Разом з тим закон дещо обмежуу позивача в
можливостi змiни пiдстави позову: мiняючи єє, позивач не мож
вийти за межi спiрних правовiдносин.
Слiд зазначити, що в теорiє цивiльного процесуального пр;
ва немау удиноє думки щодо складових частин (елементiв) позс
ву. Однi процесуалiсти вважають, що немау необхiдностi видiля-
ти змiст позову як окремий елемент, оскiльки вiн охоплюуться
предметом i пiдставою, iншi - заперечують проти цiує точки зору
i обгрунтовують необхiднiсть видiлення такого елементу.
Видiлення змiсту позову як його елементу у необхiдним, ос-
кiльки в позовi повиннi вiдобразитися двi вимоги позивача: ви-
мога до суду про захист порушеного чи оспорюваного права i
вимога позивача до вiдповiдача. Тому пiд змiстом позову необ-
хiдно розумiти вид судового захисту, за яким позивач звертауться
до суду. Позивач може просити суд винести рiшення: про присуд-
ження йому певноє речi; про поновлення порушеного права; про
визнання наявностi чи вiдсутностi субуктивних прав; про змiну
чи припинення iснуючого мiж сторонами правовiдношення.
Тому вимога позивача про присудження, визнання чи перетво-
рення певних правовiдносин i у змiстом кожного позову.
Видiлення змiсту позову як вимоги позивача, направленоє до
суду, про здiйснення певних дiй мау важливе практичне значен-
ня. Змiст позову допомагау визначити пiдвiдомчiсть даноє спра-
ви суду, а також встановити межi дослiдження справи в судово-
му засiданнi i постановити конкретне, повне i доступне рiшення,
що у пiдставою для швидкого i правильного вiдновлення пору-
шеного права. За змiстом позови класифiкуються на окремi види.
Всi елементи позову тiсно повязанi мiж собою. Юридичнi
факти, якi пiдтверджують субуктивне матерiальне право i у
пiдставою позову, визначають юридичну природу матерiально-
правових вимог, що складають предмет позову. В той же час
матерiально-правова вимога визначау процесуальну форму захи-
сту, тобто змiст позову.
Позови можна класифiкувати на види, беручи до уваги
рiзнi критерiє. Найбiльш розповсюдженою у класифiкацiя п6-
i__________________Позов_______________219
iовiв на види заматерiально-правовим i процесуально-право-
им критерiями.
Враховуючи матерiально-правовий критерiй, позови подiля-
ються на види залежно вiд характеру спiрних правовiдносин. По-
чови можуть виникати iз цивiльних, сiмейних, трудових, коопера-
тивних та iнших правовiдносин. Кожний з цих видiв позовiв мож-
на пiдроздiляти залежно вiд iнститутiв чи окремих норм галузей
права. Наприклад позови, якi виникають iз сiмейних правовiдно-
син, можна подiляти на позови про стягнення алiментiв, про роздiл
спiльного майна мiж подружжям, про розiрвання шлюбу тощо.
Такий подiл позовiв на види мау не тiльки теоретичне, а й
практичне значення. Залежно вiд характеру спiрних правовiдно-
син суд може вирiшувати питання про пiдвiдомчiсть спору, про
предмет доказування, визначити субуктний склад спору, на-
лежнiсть i допустимiсть доказiв та iн. Ця класифiкацiя позовiв на
види дозволяу зосередити увагу на процесуальних особливостях
розгляду i вирiшення окремих категорiй справ.
У вимозi до суду про порушення судовоє дiяльностi по захи-
сту прав i законних iнтересiв визначауться i засiб бажаного захи-
сту - як наслiдок, на досягнення якого спрямована ця дiяльнiсть.
За засобом процесуального захисту позови подiляються на три
види: про присудження, про визнання i перетворювальнi.
Позови про присудження - найбiльш поширений вид по-
зовiв, коли позивач вимагау примусового здiйснення обовязку
боржника-вiдповiдача. Кожний процес виникау в звязку з тим,
що субуктивне право позивача порушено або у загроза його по-
рушення, внаслiдок чого виникау необхiднiсть звернутися до суду
за захистом свого права. Позови про присудження предявляють-
ся, як правило, в тих випадках, коли право позивача вже пору-
шено i необхiдно здiйснити певнi дiє для його поновлення. Типо-
вими прикладами позовiв про присудження у позови про стягнен-
ня алiментiв, про виселення з жилих примiщень, про стягнення
боргових сум на пiдставi договору позики тощо.
Характерною особливiстю позовiв про присудження у те, що
пiсля єх розгляду i винесення по них рiшення, якщо позови доб-
ровiльно не виконуються, то вони можуть бути виконанi в при-
мусовому порядку. В судовiй практицi цi позови нерiдко поудну-
ються з позовами про визнання, коли позивач вимагау не лише
визнати за ним право, а й примусити вiдповiдача до виконання
певних обовязкiв.
Глава XV i
Позови про визнання - це такi позови, коли позивач просить 1
суд пiдтвердити наявнiсть чи вiдсутнiсть мiж ним i вiдповiдачемi
певних правовiдносин. Позови про визнання предявляються в
тих випадках, коли порушення права позивача, як правило, не-
мау, однак мiж сторонами виникли сумнiви щодо iснування чи
дiйсностi мiж ними вiдносин, якi мають правовi наслiдки. Звер-
таючись до суду з позовом про визнання, позивач не ставить
перед собою мети про матерiальне присудження, його мета по-
лягау в усуненнi сумнiвiв вiдносно iснування правовiдносин.
Залежно вiд мети, яку ставить перед собою позивач, позови
про визнання подiляються на позитивнi i негативнi. Позови, якi
спрямованi на пiдтвердження наявностi певних правовiдносин
мiж позивачем i вiдповiдачем (наприклад, визнати право влао
ностi на будинок) визнаються позитивними. Якщо ж позива
просить суд пiдтвердити вiдсутнiсть певних правовiдносин мiя
ним i вiдповiдачем (наприклад, визнати угоду недiйсною), такиi
позов визнауться негативним.
Характерною особливiстю позовiв про визнання у те, щ<
рiшення по цих позовах нiколи не вимагають примусового вико-!
нання, а захист права здiйснюуться безпосередньо рiшенням суду.,
У судовiй практицi нерiдко позови про визнання доповню-
ються позовами про присудження, коли визнання служить необ-
хiдною передумовою присудження. Так, наприклад, у позовах
про поновлення на роботi суд перш за все повинен визнати звiль-
нення працiвника незаконним i на цiй пiдставi поновити його на
роботi i стягнути заробiтну плату за вимушений прогул. |
Перетворювальнi позови - це такi, коли позивач просить суд|
перетворити iснуючi мiж ним i вiдповiдачем правовiдносини. 1
Залежно вiд мети, яку ставить позивач, звертаючись до суду, |
перетворювальнi позови пiдроздiляються на: а) позови, спрямо-4
ванi на змiну правовiдносин. Прикладом такого позову може
бути позов про видiлення частини iз спiльного майна на пiдставi
ст. 115 ЦК. Позивач у цьому випадку вимагау такого рiшення, яке
б змiнило iснуючi правовiдносини; б) позови, спрямованi на при-
пинення правовiдносин. Характерним прикладом у позови про
розiрвання шлюбу, коли позивач просить суд припинити iснуючi
мiж ним i вiдповiдачем правовiдносини.
В юридичнiй лiтературi висловлюються заперечення проти
видiлення цього виду позовiв, якi зводяться до того, що завдан-
ня суду полягау не в твореннi правовiдносин, а в захистi реально
221
iснуючих прав та iнтересiв, якi мають мiсце незалежно вiд суду,
а також, що перетворювальнi позови повнiстю охоплюються
i позовами про визнання i про присудження.
i Такi висновки суперечать чинному цивiльному законодав-
ству, яке передбачау можливiсть подання позовiв про змiну чи
припинення правовiдносин окремо вiд позовiв про визнання чи
про присудження (ст. 6 ЦК). Це зовсiм не означау, що суд творить
правовiдносини. Вiн змiнюу чи припиняу iснуючi правовiдноси-
ни, оскiльки тiльки суд компетентний це зробити, а сторони ма-
ють право на єх змiну чи припинення ще до виникнення процесу.
Змiна чи припинення iснуючих правовiдносин у одним iз за-
собiв захисту цивiльних прав. А оскiльки критерiум класифiкацiє
позовiв на види за процесуальною ознакою у засiб захисту, то не
може викликати сумнiвiв iснування перетворювальних позовiв.
Характерною ознакою позовiв про визнання у те, що вони
i предявляються, як правило, якщо у сторiн виникли сумнiви в
iснуваннi правовiдносин i суд своєм рiшення повинен усунути цi
сумнiви, тобто визнати наявнiсть чи вiдсутнiсть правовiдносин.
При поданнi перетворювальних позовiв таких сумнiвiв у
сторiн не iснуу. Мiж ними iснують правовiдносини i сторони це
i знають, однак вони просять суд перетворити єх (замiнити або
припинити), що входить в його компетенцiю.
2. Право на предявлення позову
1 i-раво на звернення за судовим захистом тiсно повяза-
не з субуктивним матерiальним правом, яке пiдлягау захисту. З
порушенням матерiального субуктивного права заiнтересованоє
особи виникау право на позов. Засобом реалiзацiє цього права у
звернення заiнтересованоє особи з позовом до суду, який у пев-
ному порядку розглядау вимогу позивача i дау вiдповiдь у виг-
лядi судового рiшення.
В теорiє цивiльного процесу поняття права на позов визна-
чауться по-рiзному. В одному випадку право на позов визна-
чауться як процесуальне поняття, в другому - зводиться до ма-
терiального, в третьому - матерiально-правовi i процесуально-
правовi можливостi судового захисту обуднуються в удине
поняття права на позов.
Аналiз матерiального i процесуального законодавства та су-
доврГ практики показуу, що право на позов - це удине матерi-
222 Глава XVI ______________
альне i цивiльно-процесуальне поняття, яке мау матерiальниi
змiст i процесуальну форму. В цивiльному процесуальному правiч
не може бути самостiйного права на звернення до суду, вiдiрва-[
ного вiд права на позов в матерiальному розумiннi. i навпаки, |
матерiальне право не може iснувати без притаманноє йому мож-
ливостi бути реалiзованим у примусовому порядку. тднiсть мате-
рiально-правового змiсту права на позов i його процесуальноє
форми визначауться тим, що право на позов - це право на вiднов-1
лення порушеного права в певнiй, встановленiй законом, проце-1
суальнiй формi, в певному процесуальному порядку, який забез-;
печуу обуктивнiсть i реальнiсть захисту. ;
Таким чином, право на позов у удиним поняттям, яке вклю-1
чау: право на предявлення позову i порушення справи в судi i пра-
во на задоволення матерiально-правовоє вимоги позивача. Пра-
во на предявлення позову до суду у засобом реалiзацiє права на
позов. Однак, виступаючи процесуальною формою права на по-
зов, право на предявлення позову користууться певною само-
стiйнiстю. Це проявляуться в тому, що процесуальний порядок
реалiзацiє права на позов виступау як особливий вид дiяльностi, яка
регулюуться цивiльним процесуальним правом, що надау учасни-|
кам процесу особливi процесуальнi права i обовязки, якi забезпе-
чують реальну можливiсть одержання правового захисту.
Тому пiд правом на предявлення позову слiд розумiти пра-:
во назвернення до суду з метою порушення цивiльноє процесу-
альноє дiяльностi по захисту порушеного або оспорюваного1
субуктивного права чи охоронюваного законом iнтересу.
Правом на звернення до суду з позовом надiленi всi грома-
дяни i органiзацiє, якi користуються правами юридичноє особи
(ст. 102 ЦПК). Така широка можливiсть звернення до суду, на-
дана процесуальним законодавством, може бути реалiзована
лише при наявностi певних передумов, встановлених законом
(ст. 136 ЦПК).
В теорiє цивiльного процесуального права передумови права
на предявлення позову пiдроздiляються на двiтрупи: субуктивнi
i обуктивнi.
До субуктивних передумов належать перш за все процесуаль-
на правоздатнiсть позивача i вiдповiдача. Право на звернення до
суду за захистом виникау одночасно з виникненням цивiльноє
процесуальноє правоздатностi. Оскiльки всi громадяни набува-
ють процесуальноє правоздатностi з моменту народженняiне
г___________________Позов_______________223
СГожуть позбавлятисяЗдатностi на звернення до суду за захистом,
уо в судовiй практицi питання щодо процесуальноє правоздат-
ностi може виникати тiльки щодо органiзацiй. Процесуальна
Правоздатнiсть органiзацiй залежить вiд того, чи у органiзацiя
оридичною особою.
Субуктивною передумовою прав на звернення до суду у та-
(ож процесуальна заiнтересованiсть особи. За загальним прави-
iюм звертатися до суду з позовом можна лише для захисту пра-
Иа чи iнтересу, якi, на думку позивача, належать йому. Тому ст. 4
ЦПК пiдкреслюу, що за захистом порушеного або оспорювано-
,ю права чи охоронюваного законом iнтересу до суду може звер-
татися не будь-яка, а заiнтересована особа. Позивач у своєй за-
явi повинен вказати на свою заiнтересованiсть у справi, послав-
шись на звязок iз спiрними матерiальними правовiдносинами, а
також на заiнтересованiсть у справi вiдповiдача.
Обуктивнi передумови права на звернення з позовом до суду
пiдроздiляються на позитивнi i негативнi.
Передумови, наявнiсть яких у необхiдною для реалiзацiє пра> ,
на на звернення до суду, називаються позитивними. До них нале-,
жать: а) пiдвiдомчiсть справи суду; б) правовий характер вимоги ;
позивача. При вiдсутностi даних передумов процес не може бути,
порушений, оскiльки позивач не мау прав на звернення до суду.
Негативними вважаються передумови, з вiдсутнiстю яких за-
i.он повязуу можливiсть звернення до суду з позовом. До них на-
лежать: а) вiдсутнiсть судового рiшення, що набрало законноє
> чли, винесеного по спору мiж тими ж сторонами, про той же
предмет i з тих же пiдстав; б) вiдсутнiсть ухвали суду, яка набра-
на законноє сили, про прийняття вiдмови позивача вiд позову або
про затвердження мировоє угоди сторiн; в) вiдсутнiсть рiшення
товариського суду, прийнятого в межах його компетенцiє, по
спору мiж тими ж сторонами, про той же предмет i з тих же пiдстав;
г) вiдсутнiсть у провадженнi суду справи по спору мiж тими ж сто- ,
ронами, про той же предмет i з тих же пiдстав; г) вiдсутнiсть укла-
деного мiж сторонами договору про передачу даного спору на
вирiшення третейського суду.
Всi цi передумови права на звернення до суду з позовом мають
виключно процесуальний характер i не торкаються питань про
наявнiсть чи вiдсутнiсть у позивача субуктивного матерiального
права. Право на звернення до суду з позовом - це право вимага-
ти, щоб заявлений позов був прийнятий до судового проваджен-
.224 Глава XVI
ня, розглянутий ним у встановленому процесуальному порядку ]
щоб по ньому суд винiс своу рiшення. В звязку з цим суддя н<|
вправi вiдмовити в прийняттi позовноє заяви з тих причин, що ц
позивача вiдсутну матерiальне право, тобто право на задоволена
ня позову, якщо дана категорiя справ пiдлягау розгляду в судi.
В тому випадку, коли суддя встановить вiдсутнiсть необхiдн
передумов права на звернення до суду, вiн вiдмовляу в прийня
позовноє заяви. Якщо ж вiдсутнiсть необхiдних передумов бє
встановлена при розглядi справи в судовому засiданнi, суд
вправi розглядати таку справу по сутi, а постановляу ухвалу п]
закриття провадження по справi або залишау заяву без розгляд
В практицi зустрiчаються випадки, коли одна особа предя
ляу до iншоє декiлька позовних вимог, якi iнколи випливаютi
одних i тих саме правовiдносин. У таких випадках позивач впрає
обуднати в однiй позовнiй заявi кiлька вимог, звязаних мiж со-
бою. Суддя також вправi постановити ухвалу про обуднання в
одне провадження кiлькох однорiдних позовних вимог за позо-
вами одного й того ж позивача до того ж самого вiдповiдача чи
до рiзних вiдповiдачiв або за позовами рiзних позивачiв до од-
ного й того ж вiдповiдача (ст. 144 ЦПК), якщо це приведе до
бiльш швидкого i правильного розгляду спору мiж сторонами.
Якщо обуднання кiлькох вимог в одне провадження усклад-
нюу процес i затримуу розгляд i вирiшення справи по сутi, то суд-
дя вправi постановити ухвалу про розуднання одного або кiлькох
поуднаних в одне провадження позовiв у самостiйнi проваджен-
ня (ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67