За загальним правилом усi позовнi заяви, у тому числi й зус-
трiчнi, а також позовнi заяви третьоє особи, яка заявляу самос-
тiйнi вимоги на предмет спору, заяви i скарги по справах, що
виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин, та по справах
окремого провадження оплачуються державним митом, крiм тих
випадкiв, коли заiнтересована особа звiльняуться вiд судових
витрат за законом або за ухвалою суду.
Недотримання особою, яка звернулася до суду за судовим за-
хистом вимог, передбачених статтями 137,138 ЦПК, а також нес-
плата державного мита у певною перешкодою до порушення ци-
вiльноє справи. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без
додержання вимог, викладених у статтях 137, 138 ЦПК, або не
оплачено державним митом, постановляу ухвалу про залишен-
ня заяви без руху, про що повiдомляу позивача i надау йому строк
для виправлення недолiкiв. Коли позивач вiдповiдно до вказiвок
суддi у встановлений строк виконау всi перелiченi в статтях 137,
138 ЦПК вимоги та сплатить державне мито, позовна заява вва-
жауться поданою в день первiсного єє подання до суду. iнакше
заява вважауться неподаною i повертауться позивачевi, про що
суддя постановляу мотивовану ухвалу (ст. 139 ЦПК).
Правила, закрiпленi у ст. 139 ЦПК, застосовуються не тiльки
до позовних заяв, а також до заяв i скарг по справах, якi виника-
ють з адмiнiстративно-правових вiдносин, та по справах окремо-
го провадження.
Так, вiдповiдно до п. З постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд 21 грудня 1990 р. <Про практику застосування суда-
ми процесуального законодавства при розглядi цивiльних справ
по першiй iнстанцiє> згiдно iз ст. 139 ЦПК суддя вправi поверну-
ти позовну заяву, якщо вона за формою i змiстом не вiдповiдау
виборам ст. 137 ЦПК, не оплачена державним митом у встанов-
)_____________Глава XVII___________________
леному розмiрi, якщо при єє подачi не були додержанi вимоги
ст. 138 ЦПК про подання копiй позовноє заяви та iнших доку-
ментiв i пропозицiя виправити у встановлений строк недолiки
заяви не була виконана. Тривалiсть цього строку визначауться з
урахуванням необхiдного часу для повiдомлення позивачевi про
залишення заяви без руху у звязку з допущеними недолiками та
єх усунення. Якщо порушення правил статей 137-139 ЦПК вияв-
ленi при розглядi справи, вони усуваються в ходi судового розгля-
ду. Аналогiчно вирiшууться це питання щодо заяв i скарг про
порушення справ окремого провадження або тих, що -виникають
з адмiнiстративно-правових вiдносин.
Повернення заяви особi, яка звернулася до суду, не позбав-
ляу цю особу права знову звернутися до суду. Тому пiсля усунен-
ня недолiкiв, якi мiстились у заявi, ця особа може знову зверну-
тися до суду по тому ж спору на загальних пiдставах.
4. Пiдстави вiдмови в прийняттi заяви
-Оiдповiдно до ч. 1 ст. 136 ЦПК суддя одноособове вирi-
шуу питання про прийняття заяви у цивiльнiй справi. Заява у
цивiльнiй справi пiдлягау прийняттю i цивiльний процес по справi
може виникнути лише у тому випадку, якщо заiнтересована осо-
ба, яка звертауться до суду, надiлена правом звернення до суду по
конкретнiй цивiльнiй справi i якщо це право здiйснюуться в поряд-
ку, передбаченому законом. Таким чином, цивiльна справа пiдля-
гау порушенню лише при додержаннi певних вимог, встановлених
законом. Суддя повинен вiдмовити в прийняттi заяви при вiдсут-
ностi хоча б однiує з передумов права на звернення до суду за су-
довим захистом або недодержаннi порядку подання заяви.
Стаття 136 ЦПК чiтко окреслила правовi пiдстави вiдмови в
прийняттi заяви.
Так, вiдповiдно до п. 1 ст. 136 ЦПК суддя вiдмовляу в прий-
няттi заяви, якщо заява не пiдлягау розглядовi в судах. Перш за
все мауться на увазi, що суддя повинен вiдмовити в прийняттi
заяви, якщо спiр не носить правового характеру (наприклад, спiр
про стягнення карткового боргу тощо).
Не пiдлягають розглядовi в судах також справи, в яких сто-
ронами виступають особи, якi не надiленi цивiльною процесуаль-
ною правоздатнiстю. Однак ця вимога може бути вiднесена тiльки
Див.: Бюлетень законодавства i юридичноє практики Украєни. 1995. № 1, С. 403.
Порушення цивiльноє справи 241
до сторiн-органiзацiй, оскiльки вiдповiдно до ст. 102 ЦПК сто-
ронами можуть виступати тiльки тi органiзацiє, якi надiленi пра-
вами юридичноє особи. Що ж до громадян, то вони правоздатнi
з моменту народження.
Вiдповiдно до п. 1 ст. 136 ЦПК повинно бути вiдмовлено в
прийняттi заяви особi, яка не мау заiнтересованостi по данiй
справi, бо, як закрiплено у ст. 4 ЦПК, до суду може звернутися
тiльки заiнтересована особа.
Суддя повинен вiдмовити у прийняттi заяви, вiдповiдно до
п. 1 ст. 136 ЦПК, якщо справа не пiдвiдомча суду. Загальнi пра-
вила пiдвiдомчостi цивiльних справ суду закрiпленi в ст. 24 ЦПК.
Однак ст. 124 Конституцiє Украєни встановила широку судову
пiдвiдомчiсть. Вiдповiдно до п. 2 постанови Пленуму Верховно-
го Суду Украєни вiд ЗО травня 1997 р. <Про посилення судового
захисту прав та свобод людини i громадянина>, враховуючи, що
згiдно з ч. 2 ст. 124 Конституцiє Украєни юрисдикцiя судiв поши-
рюуться на всi правовiдносини, що виникають у державi, суди не
вправi з часу введення Конституцiє в дiю вiдмовляти фiзичним чи
юридичним особам у прийняттi до судового розгляду заяв i звер-
нень. Суди не вправi вiдмовити у судовому захистi прав та сво-
бод людини i громадянина, у прийняттi скарг на рiшення, дiє чи
бездiяльнiсть органiв державноє влади, мiсцевого самоврядуван-
ня, посадових i службових осiб з пiдстав, не передбачених Кон-
ституцiую чи законом. При цьому слiд мати на увазi, що коло
прав i свобод людини i громадянина, закрiплених Конституцiую,
не у вичерпним.
Але при прийняттi заяви суддям слiд розмежовувати компетен-
цiю судiв загальноє юрисдикцiє, арбiтражних судiв та Конституцiй-
ного Суду. Тому з мотивiв непiдвiдомчостi суддя повинен вiдмо-
вити в прийняттi заяви у випадках, коли розгляд i вирiшення спра-
ви складау компетенцiю арбiтражного або Конституцiйного Суду.
Пункт 2 ч. 2 ст. 136 ЦПК як пiдставу для вiдмови в прийняттi
заяви передбачау випадки, коли заiнтересованою особою, що
звернулася до суду, не додержано встановленого законом для
даноє категорiє справ порядку попереднього позасудового вирi-
шення справи, а також дау перелiк категорiй справ, з яких пови-
нен додержуватись порядок попереднього позасудового вирiшен-
ня. Але вiдповiдно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд 1 листопада 1996 р. <Про застосування Конституцiє
"Див.: Право Украєни. 1997. № 8. С. 74.
242
Глава XVII
Украєни при здiйсненнi правосуддя> з урахуванням конституцiй-
ного положення про те, що правосуддя в Украєнi здiйснюуться
виключно судами, юрисдикцiя яких поширюуться на всi право-
вiдносини, що виникають у державi (ст. 124 Конституцiє), судам
пiдвiдомчi всi спори про захист прав i свобод громадян. Суд не
вправi вiдмовити особi в прийняттi позовноє заяви чи скарги
лише з тiує пiдстави, що єє вимоги можуть бути розглянутi в пе-
редбаченому законом досудовому порядку. Це розяснення Пле-
нуму Верховного Суду Украєни слiд розумiти як вказiвку на не-
можливiсть вiдмови суду в прийняттi заяви з пiдстав недодержан-
ня встановленого законом для даноє категорiє справ порядку
попереднього позасудового вирiшення, а не як неможливiсть
реалiзацiє заiнтересованою особою права попереднього позасу-
дового вирiшення деяких справ. Наприклад, суд не може вiдмо-
вити громадянину у прийняттi заяви, якщо вiн по спору про стяг-
нення заробiтноє плати не звернувся до КТС. Але це не свiдчить
про те, що працiвник позбавляуться можливостi звернутися до
КТС як до первiсного органу по розгляду трудових спорiв та
урегулювати спiр, не звертаючись за захистом своєх прав до орга-
ну судовоє влади.
Згiдно з чинним цивiльним процесуальним законодавством
пiдставою для вiдмови в прийняттi заяви також у випадок, якщо
у таке, що набрало законноє сили, постановлене по спору мiж
тими ж сторонами, про той же предмет i з тих же пiдстав рiшен-
ня суду чи ухвала суду про прийняття вiдмови позивача вiд по-
зову або про затвердження мировоє угоди сторiн (п. З ч. 2 ст. 136
ЦПК). Йдеться про те, що в тих випадках, коли справа вже вирi-
шена судом або коли сторони розпорядилися своєми правами
певним чином i суд затвердив цi дiє, повторне звернення до суду
не допускауться. Неможливiсть повторного розгляду справи,
коли у судове рiшення, що набрало законноє сили i не скасоване
у встановленому законом порядку, перш за все повязана з ви-
ключнiстю судового рiшення. Рiшення, ухвали i постанови суду,
що набрали законноє сили, у обовязковими для всiх органiв,
пiдприумств, установ, органiзацiй, службових осiб та громадян i
пiдлягають виконанню на всiй територiє Украєни (ст. 14 ЦПК).
Якщо суд прийме заяву по справi, по якiй у судове рiшення, що
набрало законноє сили, то вiн може постановити протилежне
рiшення. iснування двох протилежних судових рiшень по справi
Див.: Право Украєни. 1996. № 12. С. 92.
Порушення цивiльноє справи 243
неможливо, бо судове рiшення, що набрало законноє сили, само
прирiвнюуться до закону, бо мау обовязковий характер.
Суддя може вiдмовити в прийняттi заяви за п. З ст. 136 ЦПК
тiльки у тому випадку, коли тотожнiсть позовiв не викликау сумнi-
ву. Якщо матимуть мiсце будь-якi сумнiви щодо тотожностi позовiв,
суддя повинен порушити цивiльну справу та розглянути питання
про тотожнiсть позовiв у судовому засiданнi. Якщо позови не у то-
тожними, справа пiддягау розгляду та вирiшенню, а якщо позови
тотожнi, то справа пiдлягау закриттю вiдповiдно до п. З ст. 227 ЦПК.
Крiм того, необхiдно мати на увазi, що вiдповiдно до п. 2 по-
станови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 21 грудня 1990 р.
<Про практику застосування судами процесуального законодав-
ства при розглядi цивiльних справ по першiй iнстанцiє> наявнiсть
рiшення чи ухвали суду про затвердження мировоє угоди, що на-
брали законноє сили, постановлених по спору мiж тими ж сторо-
нами, про той же предмет i з тих же пiдстав, у пiдставою для
вiдмови у прийняттi заяви за п. З ст. 136 ЦПК незалежно вiд того,
хто iз сторiн знову звернувся з таким саме позовом.
Вiдповiдно до п. 4 ст. 136 ЦПК суддя вiдмовляу в прийняттi
заяви, якщо в провадженнi суду у справи по спору мiж тими ж сто-
ронами, про той же предмет i з них же пiдстав. За чинним ци-
вiльним процесуальним законодавством загальновизнаним пра-
вилом у те, що iз заявою до суду щодо певно визначеного спору
можна звернутися лише один раз. Особа не вправi звертатися за
судовим захистом по однiй i тiй саме справi в кiлька судiв одно-
часно. Розгляд i вирiшення тотожних справ одночасно в рiзних
судах суперечить загальним засадам правосуддя.
Суддя також повинен вiдмовити в прийняттi заяви, якщо
вiдбулось рiшення товариського суду, прийняте в межах його
компетенцiє, по спору мiж тими ж сторонами, про той же пред-
мет i з тих же пiдстав (п. 5 ст. 136 ЦПК). У даному випадку пи-
тання вирiшууться аналогiчно п. З ст. 136 ЦПК, тому що рiшен-
ня товариського суду, яке прийняте в межах його компетенцiє,
прирiвнюуться до рiшення суду загальноє юрисдикцiє i може бути
виконано в примусовому порядку.
Пiдставою для вiдмови в прийняттi заяви у також укладення
договору про передачу даного спору на вирiшення третейсько-
го суду (п. 6 ст. 136 ЦПК). Чинне цивiльне процесуальне законо-
давство надау субуктам спору право звернення за вирiшенням
Див.: Бюлетень законодавства i юридичноє практики Украєни. 1995. №1. С.403.
244 Глава XVII
цього спору до третейського суду. Наявнiсть договору про переi
дачу спору на вирiшення третейського суду тягне за собою де-г
кiлька правових наслiдкiв, одним з яких у неможливiсть звернен-
ня до суду загальноє юрисдикцiє.
На наш погляд законодавцю слiд було б обумовити немож<
ливiсть звернення до суду не укладенням договору про передачу,
даного спору на вирiшення третейського суду, а вирiшенням цьо-1
го спору по сутi, як це зроблено вiдносно товариських судiв, i
Пiдставою вiдмови в прийняттi заяви у непiдсуднiсть справи
даному суду (п. 7 ст. 136 ЦПК). Якщо заiнтересованою особою по-!
дана заява з недотриманням правил пiдсудностi особисто, то суд-
дя, вiдмовляючи в прийняттi заяви, повинен розяснити особi, в
який суд вона може звернутися з цiую заявою. Так, вiдповiдно до
ст. 132 ЦПК, якщо суддя визнау, що справа даному судовi не
пiдсудна, вiн повертау позивачевi для подачi до належного суду
його заяву з усiма додатками до неє разом з мотивованою ухва-
лою про причини неприйняття заяви. Якщо заяву надiслано до
суду поштою або якщо єє непiдсуднiсть даному судовi виявлена
не при прийняттi єє, суддя повинен негайно повiдомити про це
позивача та переслати заяву разом з своую мотивованою ухва-
лою до належного суду пiсля закiнчення строку на оскарження,
внесення подання прокурора на цю ухвалу, а в разi подачi скар-
ги, подання - пiсля постановлення ухвали про залишення скар-
ги, подання без задоволення.
Пункт 8 ст. 136 ЦПК передбачау, що суддя вiдмовляу в прийняттi
заяви, якщо заява подана недiуздатною особою. Вiдповiдно до чин-
ного законодавства звернутися до суду за судовим захистом може
тiльки дiуздатна особа. Стаття 101 ЦПК закрiпила положення,
вiдповiдно до якого права та охоронюванi законом iнтереси непов-
нолiтнiх, якi не досягли пятнадцяти рокiв, а також громадян, виз-
наних у судовому порядку недiуздатними внаслiдок зловживання
спиртними напоями чи наркотичними засобами, захищають в судi
єх законнi представники - батьки, усиновителi, опiкуни чи пiклу-
вальники. В тому випадку, коли суддя помилково прийняв заяву вiд
недiуздатноє особи, справа може бути розглянута судом тiльки при
тiй умовi, що законний представник недiуздатноє особи погодився
з вимогами недiуздатного. В iншому випадку суд зобовязаний за-
лишити заяву без розгляду (п. 2 ст. 229 ЦПК).
Але слiд мати на увазi, що в передбачених законом випадках
неповнолiтнi вiком вiд пятнадцяти до вiсiмнадцяти рокiв, .якi е
Порушення цивiльноє справи 245
недiуздатними, можуть самостiйно захищати у судi своє права i
охоронюванi законом iнтереси в справах, що виникають з угод,
якi вони вправi згiдно iз законом укладати самостiйно (ст. 101
ЦПК). Крiм того, громадяни, визнанi у судовому порядку обме-
жено дiуздатними, можуть звернутися до суду iз заявою про ска-
сування обмеження дiуздатностi (ст. 260 ЦПК).
Пiдставою вiдмови в прийняттi заяви у випадок, якщо заяву
вiд iменi заiнтересованоє особи подано особою, яка не мау повно-
важень на ведення справи. Наведена норма передбачау, що пред-
ставництво повинно бути належним чином оформлене. У випад-
ках, коли заяви подаються представниками заiнтересованих осiб,
до заяв обовязково повинна бути додана належним чином офор-
млена довiренiсть чи iнший документ, який пiдтверджуу повно-
важення представника.
Перелiк пiдстав вiдмови в прийняттi заяви, закрiплений у
ст. 136 ЦПК, у вичерпним i поширеному тлумаченню не пiдля-
гау. Вiдмова в прийняттi заяви з iнших пiдстав, не передбачених
законом, недопустима i повинна розцiнюватись як вiдмова в
здiйсненнi правосуддя.
Суддя, вiдмовляючи в прийняттi заяви, постановляу про це
мотивовану ухвалу. Ухвала суддi про вiдмову в прийняттi зая-
ви може бути оскаржена та на неє може бути внесено подання
прокурора.
Слiд мати на увазi, що вiдмова суддi в прийняттi заяви з
пiдстав, передбачених пп. 7, 8,9 ст. 136 ЦПК, не перешкоджау по-
вторному зверненню до суду iз заявою в тiй же справi, якщо бу-
дуть усунутi певнi перешкоди.
5. Правовi наслiдки порушення
цивiльноє справи
i- i-орушення цивiльноє справи в судi тягне за собою певнi
правовi наслiдки. Вони можуть мати як процесуальний, так i ма-
терiально-правовий характер.
Основним процесуально-правовим наслiдком звернення до
суду з позовом i прийняття його судом у виникнення цивiльного
судочинства по данiй справi. Звернення до суду з позовною зая-
вою i вiдповiднi дiє суду, повязанi з прийняттям чи вiдмовою в
прийняттi цiує заяви, породжуу виникнення мiж заявником (по-
зивачем) i судом цивiльних процесуальних правовiдносин. Цi
246 Глава XVII
правовiдносини у пiдставою для виникнення i розвитку iнших |
правовiдносин мiж судом i всiма учасниками процесу. |
Звернення до суду з заявою i прийняття єє судом тягне за со-|
бою виникнення цивiльного процесу з конкретним складом його i
учасникiв. Кожний учасник процесу посiдау своу, визначене йому|
законом процесуальне становище i може користуватися надани-
ми йому правами i нести процесуальнi обовязки. З прийняттям |
судом справи до свого провадження особа, яка звернулася до суду
за захистом своєх прав чи iнтересiв, стау позивачем, а особа, яка,
на думку позивача, порушила його право, - вiдповiдачем. Якщо
до порушення справи в судi кредитора i боржника, обуднували ;
матерiальнi спiрнi правовiдносини, якi регулювалися нормами |
матерiального (цивiльного) права, то з моменту порушення спра- \
ви в судi вони стають сторонами процесу i на них поширюуться \
дiя норм цивiльного процесуального права.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67