Тому уяв-
ияуться проблематичним вiднесення справ окремого проваджен-
ня до судовоє юрисдикцiє взагалi.
i В окремому провадженнi цивiльного процесу вiдсутнi право-
суднi пiдстави, оскiльки це провадження не повязане з розгля-
дом спорiв про право, якi за своую суттю потребують втручання
судовоє влади.
Намагання законодавця вiднести справи окремого провад-
ження до юрисдикцiє судiв не вiдповiдау предметнiй характерис-
тицi судовоє влади, оскiльки предметом судового розгляду в ци-
вiльному процесi можуть бути тiльки цивiльнi справи по спорах
у звязку iз захистом субуктивних прав.
Установлення фактiв, якi мають юридичне значення, як юри-
дична дiяльнiсть за своую спрямованiстю у управлiнською, а не
правосудною. Правосудна дiяльнiсть покликана не тiльки вста-
342_____________Глава XXII___________________
новлювати тi чи iншi факти, але й на основi встановлених фактiв
вирiшувати питання права та його захисту. Тому дiяльнiсть суду
в окремому провадженнi в бiльшiй мiрi тяжiу до дiяльностi адмi-
нiстративних органiв.
У свiй час А. Г.,Гойхбарх, даючи характеристику окремого
провадження по ЦПК УССР 1923 р., висловився, що до окремих
проваджень судiв належать безспiрнi справи, в яких суд дiу ско-
рiше як орган нотарiальний, який засвiдчуу певнi факти, необхiднi
для здiйснення субуктивних цивiльних прав.
Дiйсно, склад справ окремого провадження змiнювався про-
тягом часу (наприклад, iнститут судового наказу був замiнений
виконавчим написом нотарiуса; справи про усиновлення, якi
розглядалися адмiнiстративними органами, зараз переданi до
компетенцiє судiв тощо).
Викладене свiдчить про те, що розгляд справ окремого про-
вадження судом повязаний iз здiйсненням, так би мовити, <су-
дового управлiння> у випадках, коли законодавець покладау на
суд не притаманну йому функцiю установлення тих чи iнших
обставин без розвязання спору про право. При цьому законода-
вець виходить з доцiльностi такого рiшення, покладаючи уста-
новлення юридичних фактiв на суддю, який мау особливий пра-
вовий статус субукта судовоє влади, та поширюючи на процеду-
ру розгляду цих справ форму цивiльного судочинства.
Це дозволяу зробити висновок, що з точки зору юридичноє
природи окреме провадження виступау унiкальним явищем у
правовiй регламентацiє установлення юридичних фактiв судом i
у сурогатом судового процесу, оскiльки ця дiяльнiсть суду за
своєм змiстом не мау правосудного характеру.
У звязку з таким визначенням природи окремого провад-
ження виникау питання про правомiрнiсть вiднесення законо-
давством деяких справ до даного провадження. Мова йде про
визнання громадянина обмежено дiуздатним чи недiуздатним,
про оскарження нотарiальних дiй або вiдмови в єх вчиненнi,
встановлення неправильностi запису в актах громадянського
стану.
У справах про визнання громадянина обмежено дiуздатним чи
недiуздатним у двi сторони - заявник i громадянин, щодо якого
порушено справу. У цих справах мау мiсце спiр про право, який
Див.: Гойхбарх А. Г. Курс гражданского процесса. М., 1928. С. 285,,й ,
_, _______Окреме провадження_______________343
потребуу не безспiрноє процесуальноє форми його розвязання, а
Ьпозовноє, яка забезпечуу достатнi гарантiє захисту прав.
Що стосууться оскарження нотарiальних дiй та встановлен-
ня неправильностей запису в актах громадянського стану, то данi
.справи повязанi з судовим контролем за дiяльнiстю нотарiаль-
них та державних органiв i тому повиннi бути вiднесенi до справ,
iякi виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин.
3. Визнання громадянина обмежено
дiуздатним чи недiуздатним
Огiдно iз ст. 15 ЦК громадянин, який внаслiдок зловжи-
вання спиртними напоями або наркотичними засобами ставить
себе i свою сiмю в тяжке матерiальне становище, може бути об-
межений судом у дiуздатностi.
Вiдповiдно до ст. 16 ЦК громадянин, який внаслiдок душев-
ноє хвороби або недоумства не може розумiти значення своєх дiй
або керувати ними, може бути визнаний судом недiуздатним.
Главою 34 ЦПК визначений процесуальний порядок розгля-
ду цих справ. Вiн передбачау гарантiє незаконного та необгрун-
тованого обмеження правових свобод громадян. Глава 34 ЦПК
регулюу: розгляд справ про визнання громадянина обмежено
дiуздатним; розгляд справ про визнання громадянина недiуздат-
ним; скасування обмеження в дiуздатностi чи поновлення грома-
1 дянина в дiуздатностi.
Справа про визнання громадянина обмежено дiуздатним
внаслiдок зловживання спиртними напоями або наркотичними
засобами чи недiуздатним внаслiдок психiчноє хвороби або не-
доумства може бути порушена за заявою членiв його сiмє, проф-
спiлок та iнших громадських органiзацiй, прокурора, органiв
опiки i пiклування, психiатричного лiкувального закладу (ст. 256
ЦПК). Пленум Верховного Суду Украєни в постановi вiд 28 бе-
резня 1972 р. № 3 <Про судову практику по справах про визнан-
ня громадянина обмежено дiуздатним чи недiуздатним> зазначив,
що справа про визнання громадянина обмежено дiуздатним чи
недiуздатним може бути порушена лише за заявою осiб, зазначе-
ниху законi, i тим самим коло цих осiб розширеному тлумачен-
ню не пiдлягау (п. 2). Хоча в законi дано загальний перелiк осiб,
Див.: Збiрник постанов Пленуму Верховного Суду Украєни. К., 1995. Ч. 1.
С.46. ;
344
Глава XXII
управомочених порушувати справи про визнання громадянина
обмежено дiуздатним чи недiуздатним, вiн потребуу тлумачення
щодо кожноє з перелiчених категорiй справ.
Членами сiмє особи, стосовно якоє порушууться справа про
обмеження єє в дiуздатностi чи визнання єє недiуздатною, вважа-
ються: один з подружжя, дiти, батьки, а також iншi родичi та
непрацездатнi утриманцi. Але право на порушення справи про
обмеження дiуздатностi особи, яка зловживау спиртними напо-
ями або наркотичними засобами, мають лише тi члени сiмє, якi
проживають разом з цiую особою i якi внаслiдок зловживання
нею спиртними напоями або наркотичними засобами опиняють-
ся в тяжкому матерiальному становищi. Працездатний один з
подружжя, який мешкау окремо, працездатнi, якi мешкають ок-
ремо, батьки або дiти не мають права на порушення справи, ос-
кiльки поведiнка громадянина не може ставити єх в тяжке мате-
рiальне становище.
Право на порушення справи про визнання особи недiуздатною
внаслiдок душевноє хвороби або недоумства мають батьки, дiти,
один з подружжя незалежно вiд того, чи мешкають вони разом з
цiую особою та чи перебувають на єє утриманнi, а також iншi ро-;
дичi i непрацездатнi утриманцi, якi мешкають з нею однiую сiмую.
Справи про визнання громадянина обмежено дiуздатним або
недiуздатним можуть бути порушенi прокурором, органами опi-
ки i пiклування або психiатричним лiкувальним закладом.
Пленум Верховного Суду Украєни в постановi вiд 28 берез-
ня 1972 р. № 3 в п. 2 зазначив, що неповнолiтнi членi сiмє грома-
дянина, iнтересiв яких безпосередньо стосууться порушення спра-
ви про визнання його обмежено дiуздатним або недiуздатним,
беруть участь у процесi як заявники в тому випадку, коли вони
самi звертаються до суду, i у випадку залучення єх до справи у
звязку iз заявою, поданою в єх iнтересах профспiлковою або
iншою громадською органiзацiую, прокурором, органом опiки i
пiклування, психiатричним лiкувальним закладом.
Таким чином, якщо заява подана iншою особою, суддя, ке-
руючись п. 1 ст. 136 ЦПК, повинен вiдмовити в єє прийняттi.
Субукти права порушення в судi справи про обмеження гро-
мадянина в дiуздатностi або про визнання його недiуздатним по-
дають заяву до суду за мiсцем проживання громадянина, а якщо
вiн перебувау на лiкуваннi у психiатричному лiкувальному закладi,
, то за мiсцем знаходження лiкувального закладу (ст. 256 ЦПК).
Окреме провадження
\ _____________1________________ ______
Щ В заявi, крiм загальних реквiзитiв, передбачених ст. 137 ЦПК
i ювиннi бути викладенi й iншi обставини. Так, у заявi про визнан-
ня громадянина обмежено дiуздатним повиннi бути викладенi
обставини, якi пiдтверджують дiє, внаслiдок котрих громадянин,
який зловживау спиртними напоями або наркотичними засоба-
ми, ставить себе i свою сiмю в тяжке матерiальне становище. В
ааявi про визнання громадянина недiуздатним повиннi бути вик-
ладенi обставини, якi пiдтверджують психiчне захворювання або
недоумство, внаслiдок чого особа не може розумiти значення
своєх дiй та керувати ними.
Пiдготовка справи про визнання особи обмежено дiуздатною
Полягау у витребуваннi доказiв та виявленнi кола осiб, якi беруть
гчасть у справi. Повиннi бути виявленi свiдки, якi можуть дати
iоказання про поведiнку цiує особи у побутi, громадських мiсцях,
Витребуванi документи про доход сiмє та кiлькiсть єє членiв. Якщо
г постанови громадських органiзацiй або акти органiв внутрiшнiх
справ, а також iншi матерiали, що пiдтверджують факти зловжи-
пання спиртними напоями чи наркотичними засобами i характе-
ризують матерiальне становище сiмє, то єх слiд додати до справи.
Судовий процес по справi про визнання громадянина обмеже-
но дiуздатним мау певне виховне значення. Тому в ходi пiдготов-
ки справи до судового розгляду суддя повинен вирiшити питання
! про залучення до участi представникiв громадських органiзацiй
i або трудових колективiв, а також про доцiльнiсть розгляду спра-
ни за мiсцем роботи або проживання цього громадянина.
Згiдно iз ст. 258 ЦПК суддя у порядку пiдготовки справи до
судового розгляду при наявностi достатнiх даних про психiчну
хворобу або недоумство громадянина для визначення його пси-
хiчного стану обовязково призначау судово-психiатричну екс-
пертизу. Про обовязковiсть проведення експертизи при визнаннi
особи обмежено дiуздатною в цивiльному процесуальному зако-
нодавствi вказiвки немау. Однак єє проведення при визнаннi осо-
би обмежено дiуздатною можливе i доцiльне тодi, коли у суду у
достатнi пiдстави за медичними даними припускати, що особа
страждау пияцтвом i тому може бути порушене питання про при-
мусове єє лiкування.
Пiд достатнiми даними про психiчну хворобу або недоумство
слiд розумiти документи лiкувальних закладiв, якi пiдтверджують
наявнiсть у громадянина душевноє хвороби, перебування його на
спецiальному облiку, акти та заяви, якi пiдтверджують вчиненi
|Й,.!.,.дудiа(i-<а>.я->..,: . iй>,;а я"";
346________ Глава УКєi .
ним дiє, що не властивi психiчно нормальнiй людинi. Неможли"1
во допускати призначення такоє експертизи тiльки на пiдставi
заяви про порушення справи без достатньо обгрунтованих при-
пущень про наявнiсть у громадянина душевноє хвороби.
Пленум Верховного Суду Украєни в постановi вiд 28 берез-
ня 1972 р. № 3 зазначау, якi питання повиннi бути поставленi суд-1
дею в ухвалi про призначення експертизи. На вирiшення екс-.i
пертiв мають бути поставленi такi питання: 1) чи хворiу даний
громадянин на психiчну хворобу; 2) чи розумiу вiн значення своєх
дiй та чи може керувати ними. :
У виняткових випадках, коли громадянин явно ухиляуться вiд ,
проходження експертизи, вiн ухвалою суду можебути направле-
ний на експертизу в примусовому порядку. Питання про призна-
чення експертизи розглядауться в судовому засiданнi.
При пiдготовцi до судового розгляду справ про визнання
громадянина обмежено дiуздатним або недiуздатним суддя пови-
нен виявити коло усiх заiнтересованих осiб. Крiм заявникiв до
участi у справi про визнання особи обмежено дiуздатною або
недiуздатною залучаються заiнтересованi особи i в першу чергу
особи, вiдносно яких буде вирiшуватись питання про обмежен-
ня в дiуздатностi або визнання недiуздатними.
Суд розглядау такi справи також з обовязковою участю пред-
ставника органiв опiки i пiклування.
В ходi судового розгляду справи про визнання громадянина;
обмежено дiуздатним суд повинен виявити, чи дiйсно громадя- i
нин зловживау спиртними напоями або наркотичними засобами 1
та чи ставить вiн у звязку з цим свою сiмю в тяжке матерiальне ;
становище. Встановлення тiльки одного факту зловживання гро- ;
мадянином спиртними напоями або наркотичними засобами не.
повинно призводити до висновку про необхiднiсть обмеження в
дiуздатностi. Обмеження у дiуздатностi припускауться лише в
тому разi, коли внаслiдок такого зловживання громадянин ста-
вить себе i свою сiмю в тяжке матерiальне становище.
Зловживанням спиртними напоями або наркотичними засоба-
ми слiд вважати єх надмiрне або систематичне вживання, яке тяг-
не значнi грошовi витрати, спричиняу матерiальнi труднощi в сiмє.
Тяжке матерiальне становище сiмє визначауться судом у кож-
ному випадку окремо. Якщо члени сiмє мають самостiйний за-
робiток, то це ще не може бути безумовною пiдставою для вiдмо-
ви в обмеженнi дiуздатностi громадянина. Члени сiмє можуюi
Окреме провадження 347
бути змушенi витрачати на його утримання, лiкування та догляд
[нити, що призводить до певних труднощiв. У даному випадку
Ьоба може бути визнана обмежено дiуздатною.
В ходi судового розгляду справи про визнання громадянина
дiуздатним суд повинен зясувати, чи дiйсно громадянин страж-
[с психiчним захворюванням i чи розумiу вiн значення своєх дiй
i чи може керувати ними.
В судовiй практицi виникло питання про можливiсть застосу-
Ьння у судовому засiданнi по даних категорiях справ iнституту
Вмiни неналежноє сторони належною. Як вже зазначалось, якщо
нява подана неналежним заявником, то суддя вiдмовляу в єє прий-
лттi за п. 1 ст. 136 ЦПК. А як бути, якщо ця обставина встанов-
с на у судовому засiданнii Пленум Верховного Суду Украєни ро-
яснив: якщо пiд час розгляду справи буде встановлено, що заява
одана неправомочною особою, суд повинен, не закриваючи про-
ндження у справi, обговорити питання про замiну неналежного
цявника належним, виходячи з вимог п. 2 ст. 105 ЦПК.
В юридичнiй лiтературi заперечууться можливiсть використан-
iй iнституту замiни неналежноє сторони у справах про визнання
ромадянина обмежено дiуздатним або недiуздатним, оскiльки це
южливо лише у позовному провадженнi. Дане заперечення нео-
Трунтоване й не сприяу ефективному захисту прав та законних
птересiв громадян. Стаття 105 ЦПК може застосуватись, але з
[сякими особливостями: замiна можлива при умовi згоди належ-
iого заявника вступити в процес. Згода неналежного заявника
iибути з процесу як юридичне незаiнтересованоє особи необовяз-
Еова, оскiльки вона не може мати юридичного значення в силу ч. 1
ii. 256 ЦПК. Тiльки у разi вiдмови належного заявника вступити
> процес суд повинен закрити провадження по справi.
Розглянувши справу про визнання громадянина обмежено
дiуздатним або недiуздатним, суд постановляу рiшення. В резолю-
тивнiй частинi рiшення про визнання громадянина обмежено
дiуздатним вказууться про визнання громадянина обмежено дiу-
здатним або про вiдмову у задоволеннi заявлених про це вимог.
У судовiй практицi виникло питання про те, чи необхiдно у
резолютивнiй частинi судового рiшення вказувати, у чому конк-
ретно повинно виявлятися обмеження в дiуздатностi. Деякi авто-
ри рекомендують вказувати у судовому рiшеннi, у чому конкрет-
но виявляуться обмеження дiуздатностi: у заборонi укладення
угодишо розпорядженню майном, отримувати заробiтну плату,
348 Глава XXII
пенсiю або iншi види доходiв та розпоряджатися ними. iншi вва-
жають, що такi рекомендацiє, навпаки, призведуть до труднощiв
у виконаннi рiшення i тому в резолютивнiй частинi рiшення слiд
вказувати лише про обмеження громадянина в дiуздатностi.
Вирiшити це спiрне питання можна лише з урахуванням вимог,
якi предявляються до судового рiшення як до акта правосуддя по
справах про визнання громадянина обмежено дiуздатним.
Суть проблеми зводиться до правильного формулювання
резолютивноє частини рiшення з урахуванням вимог до його яс-
ностi, як самостiйноє вимоги, поряд iз законнiстю, обгрунтова-
нiстю, повнотою та iншими.
З метою дотримання вимог ясностi судового рiшення достат-
ньо, як правило, навести формулу ст. 15 ЦК, яка розкривау змiст
обмеження дiуздатностi. Разом з тим iнодi необхiдно конкрети-
зувати обмеження по укладенню певних угод громадянином,
визнаним обмежено дiуздатним.
Як вiдомо, деякi правочини потребують нотарiального пiд-
твердження (купiвля-продаж будинку) або спецiальноє реустрацiє
(купiвля-продаж автомобiля). Тому при наявностi таких обуктiв \
власностi у особи, визнаноє обмежено дiуздатною, в судовому ]
рiшеннi необхiдно вказати про заборону укладати угоди з цього
приводу без згоди пiклувальника. Рiшення у таких випадках по-1
винно направлятися органам, управомоченим пiдтверджувати
укладення угод або проводити реустрацiю.
В резолютивнiй частинi судового рiшення про визнання гро-
мадянина недiуздатним достатньо сформулювати висновок суду
по сутi.
Згiдно iз ст. 260 ЦПК рiшення суду про визнання громадяни-
на обмежено дiуздатним або недiуздатним пiсля набрання ним
законноє сили надсилауться органам опiки та пiклування.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
ияуться проблематичним вiднесення справ окремого проваджен-
ня до судовоє юрисдикцiє взагалi.
i В окремому провадженнi цивiльного процесу вiдсутнi право-
суднi пiдстави, оскiльки це провадження не повязане з розгля-
дом спорiв про право, якi за своую суттю потребують втручання
судовоє влади.
Намагання законодавця вiднести справи окремого провад-
ження до юрисдикцiє судiв не вiдповiдау предметнiй характерис-
тицi судовоє влади, оскiльки предметом судового розгляду в ци-
вiльному процесi можуть бути тiльки цивiльнi справи по спорах
у звязку iз захистом субуктивних прав.
Установлення фактiв, якi мають юридичне значення, як юри-
дична дiяльнiсть за своую спрямованiстю у управлiнською, а не
правосудною. Правосудна дiяльнiсть покликана не тiльки вста-
342_____________Глава XXII___________________
новлювати тi чи iншi факти, але й на основi встановлених фактiв
вирiшувати питання права та його захисту. Тому дiяльнiсть суду
в окремому провадженнi в бiльшiй мiрi тяжiу до дiяльностi адмi-
нiстративних органiв.
У свiй час А. Г.,Гойхбарх, даючи характеристику окремого
провадження по ЦПК УССР 1923 р., висловився, що до окремих
проваджень судiв належать безспiрнi справи, в яких суд дiу ско-
рiше як орган нотарiальний, який засвiдчуу певнi факти, необхiднi
для здiйснення субуктивних цивiльних прав.
Дiйсно, склад справ окремого провадження змiнювався про-
тягом часу (наприклад, iнститут судового наказу був замiнений
виконавчим написом нотарiуса; справи про усиновлення, якi
розглядалися адмiнiстративними органами, зараз переданi до
компетенцiє судiв тощо).
Викладене свiдчить про те, що розгляд справ окремого про-
вадження судом повязаний iз здiйсненням, так би мовити, <су-
дового управлiння> у випадках, коли законодавець покладау на
суд не притаманну йому функцiю установлення тих чи iнших
обставин без розвязання спору про право. При цьому законода-
вець виходить з доцiльностi такого рiшення, покладаючи уста-
новлення юридичних фактiв на суддю, який мау особливий пра-
вовий статус субукта судовоє влади, та поширюючи на процеду-
ру розгляду цих справ форму цивiльного судочинства.
Це дозволяу зробити висновок, що з точки зору юридичноє
природи окреме провадження виступау унiкальним явищем у
правовiй регламентацiє установлення юридичних фактiв судом i
у сурогатом судового процесу, оскiльки ця дiяльнiсть суду за
своєм змiстом не мау правосудного характеру.
У звязку з таким визначенням природи окремого провад-
ження виникау питання про правомiрнiсть вiднесення законо-
давством деяких справ до даного провадження. Мова йде про
визнання громадянина обмежено дiуздатним чи недiуздатним,
про оскарження нотарiальних дiй або вiдмови в єх вчиненнi,
встановлення неправильностi запису в актах громадянського
стану.
У справах про визнання громадянина обмежено дiуздатним чи
недiуздатним у двi сторони - заявник i громадянин, щодо якого
порушено справу. У цих справах мау мiсце спiр про право, який
Див.: Гойхбарх А. Г. Курс гражданского процесса. М., 1928. С. 285,,й ,
_, _______Окреме провадження_______________343
потребуу не безспiрноє процесуальноє форми його розвязання, а
Ьпозовноє, яка забезпечуу достатнi гарантiє захисту прав.
Що стосууться оскарження нотарiальних дiй та встановлен-
ня неправильностей запису в актах громадянського стану, то данi
.справи повязанi з судовим контролем за дiяльнiстю нотарiаль-
них та державних органiв i тому повиннi бути вiднесенi до справ,
iякi виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин.
3. Визнання громадянина обмежено
дiуздатним чи недiуздатним
Огiдно iз ст. 15 ЦК громадянин, який внаслiдок зловжи-
вання спиртними напоями або наркотичними засобами ставить
себе i свою сiмю в тяжке матерiальне становище, може бути об-
межений судом у дiуздатностi.
Вiдповiдно до ст. 16 ЦК громадянин, який внаслiдок душев-
ноє хвороби або недоумства не може розумiти значення своєх дiй
або керувати ними, може бути визнаний судом недiуздатним.
Главою 34 ЦПК визначений процесуальний порядок розгля-
ду цих справ. Вiн передбачау гарантiє незаконного та необгрун-
тованого обмеження правових свобод громадян. Глава 34 ЦПК
регулюу: розгляд справ про визнання громадянина обмежено
дiуздатним; розгляд справ про визнання громадянина недiуздат-
ним; скасування обмеження в дiуздатностi чи поновлення грома-
1 дянина в дiуздатностi.
Справа про визнання громадянина обмежено дiуздатним
внаслiдок зловживання спиртними напоями або наркотичними
засобами чи недiуздатним внаслiдок психiчноє хвороби або не-
доумства може бути порушена за заявою членiв його сiмє, проф-
спiлок та iнших громадських органiзацiй, прокурора, органiв
опiки i пiклування, психiатричного лiкувального закладу (ст. 256
ЦПК). Пленум Верховного Суду Украєни в постановi вiд 28 бе-
резня 1972 р. № 3 <Про судову практику по справах про визнан-
ня громадянина обмежено дiуздатним чи недiуздатним> зазначив,
що справа про визнання громадянина обмежено дiуздатним чи
недiуздатним може бути порушена лише за заявою осiб, зазначе-
ниху законi, i тим самим коло цих осiб розширеному тлумачен-
ню не пiдлягау (п. 2). Хоча в законi дано загальний перелiк осiб,
Див.: Збiрник постанов Пленуму Верховного Суду Украєни. К., 1995. Ч. 1.
С.46. ;
344
Глава XXII
управомочених порушувати справи про визнання громадянина
обмежено дiуздатним чи недiуздатним, вiн потребуу тлумачення
щодо кожноє з перелiчених категорiй справ.
Членами сiмє особи, стосовно якоє порушууться справа про
обмеження єє в дiуздатностi чи визнання єє недiуздатною, вважа-
ються: один з подружжя, дiти, батьки, а також iншi родичi та
непрацездатнi утриманцi. Але право на порушення справи про
обмеження дiуздатностi особи, яка зловживау спиртними напо-
ями або наркотичними засобами, мають лише тi члени сiмє, якi
проживають разом з цiую особою i якi внаслiдок зловживання
нею спиртними напоями або наркотичними засобами опиняють-
ся в тяжкому матерiальному становищi. Працездатний один з
подружжя, який мешкау окремо, працездатнi, якi мешкають ок-
ремо, батьки або дiти не мають права на порушення справи, ос-
кiльки поведiнка громадянина не може ставити єх в тяжке мате-
рiальне становище.
Право на порушення справи про визнання особи недiуздатною
внаслiдок душевноє хвороби або недоумства мають батьки, дiти,
один з подружжя незалежно вiд того, чи мешкають вони разом з
цiую особою та чи перебувають на єє утриманнi, а також iншi ро-;
дичi i непрацездатнi утриманцi, якi мешкають з нею однiую сiмую.
Справи про визнання громадянина обмежено дiуздатним або
недiуздатним можуть бути порушенi прокурором, органами опi-
ки i пiклування або психiатричним лiкувальним закладом.
Пленум Верховного Суду Украєни в постановi вiд 28 берез-
ня 1972 р. № 3 в п. 2 зазначив, що неповнолiтнi членi сiмє грома-
дянина, iнтересiв яких безпосередньо стосууться порушення спра-
ви про визнання його обмежено дiуздатним або недiуздатним,
беруть участь у процесi як заявники в тому випадку, коли вони
самi звертаються до суду, i у випадку залучення єх до справи у
звязку iз заявою, поданою в єх iнтересах профспiлковою або
iншою громадською органiзацiую, прокурором, органом опiки i
пiклування, психiатричним лiкувальним закладом.
Таким чином, якщо заява подана iншою особою, суддя, ке-
руючись п. 1 ст. 136 ЦПК, повинен вiдмовити в єє прийняттi.
Субукти права порушення в судi справи про обмеження гро-
мадянина в дiуздатностi або про визнання його недiуздатним по-
дають заяву до суду за мiсцем проживання громадянина, а якщо
вiн перебувау на лiкуваннi у психiатричному лiкувальному закладi,
, то за мiсцем знаходження лiкувального закладу (ст. 256 ЦПК).
Окреме провадження
\ _____________1________________ ______
Щ В заявi, крiм загальних реквiзитiв, передбачених ст. 137 ЦПК
i ювиннi бути викладенi й iншi обставини. Так, у заявi про визнан-
ня громадянина обмежено дiуздатним повиннi бути викладенi
обставини, якi пiдтверджують дiє, внаслiдок котрих громадянин,
який зловживау спиртними напоями або наркотичними засоба-
ми, ставить себе i свою сiмю в тяжке матерiальне становище. В
ааявi про визнання громадянина недiуздатним повиннi бути вик-
ладенi обставини, якi пiдтверджують психiчне захворювання або
недоумство, внаслiдок чого особа не може розумiти значення
своєх дiй та керувати ними.
Пiдготовка справи про визнання особи обмежено дiуздатною
Полягау у витребуваннi доказiв та виявленнi кола осiб, якi беруть
гчасть у справi. Повиннi бути виявленi свiдки, якi можуть дати
iоказання про поведiнку цiує особи у побутi, громадських мiсцях,
Витребуванi документи про доход сiмє та кiлькiсть єє членiв. Якщо
г постанови громадських органiзацiй або акти органiв внутрiшнiх
справ, а також iншi матерiали, що пiдтверджують факти зловжи-
пання спиртними напоями чи наркотичними засобами i характе-
ризують матерiальне становище сiмє, то єх слiд додати до справи.
Судовий процес по справi про визнання громадянина обмеже-
но дiуздатним мау певне виховне значення. Тому в ходi пiдготов-
ки справи до судового розгляду суддя повинен вирiшити питання
! про залучення до участi представникiв громадських органiзацiй
i або трудових колективiв, а також про доцiльнiсть розгляду спра-
ни за мiсцем роботи або проживання цього громадянина.
Згiдно iз ст. 258 ЦПК суддя у порядку пiдготовки справи до
судового розгляду при наявностi достатнiх даних про психiчну
хворобу або недоумство громадянина для визначення його пси-
хiчного стану обовязково призначау судово-психiатричну екс-
пертизу. Про обовязковiсть проведення експертизи при визнаннi
особи обмежено дiуздатною в цивiльному процесуальному зако-
нодавствi вказiвки немау. Однак єє проведення при визнаннi осо-
би обмежено дiуздатною можливе i доцiльне тодi, коли у суду у
достатнi пiдстави за медичними даними припускати, що особа
страждау пияцтвом i тому може бути порушене питання про при-
мусове єє лiкування.
Пiд достатнiми даними про психiчну хворобу або недоумство
слiд розумiти документи лiкувальних закладiв, якi пiдтверджують
наявнiсть у громадянина душевноє хвороби, перебування його на
спецiальному облiку, акти та заяви, якi пiдтверджують вчиненi
|Й,.!.,.дудiа(i-<а>.я->..,: . iй>,;а я"";
346________ Глава УКєi .
ним дiє, що не властивi психiчно нормальнiй людинi. Неможли"1
во допускати призначення такоє експертизи тiльки на пiдставi
заяви про порушення справи без достатньо обгрунтованих при-
пущень про наявнiсть у громадянина душевноє хвороби.
Пленум Верховного Суду Украєни в постановi вiд 28 берез-
ня 1972 р. № 3 зазначау, якi питання повиннi бути поставленi суд-1
дею в ухвалi про призначення експертизи. На вирiшення екс-.i
пертiв мають бути поставленi такi питання: 1) чи хворiу даний
громадянин на психiчну хворобу; 2) чи розумiу вiн значення своєх
дiй та чи може керувати ними. :
У виняткових випадках, коли громадянин явно ухиляуться вiд ,
проходження експертизи, вiн ухвалою суду можебути направле-
ний на експертизу в примусовому порядку. Питання про призна-
чення експертизи розглядауться в судовому засiданнi.
При пiдготовцi до судового розгляду справ про визнання
громадянина обмежено дiуздатним або недiуздатним суддя пови-
нен виявити коло усiх заiнтересованих осiб. Крiм заявникiв до
участi у справi про визнання особи обмежено дiуздатною або
недiуздатною залучаються заiнтересованi особи i в першу чергу
особи, вiдносно яких буде вирiшуватись питання про обмежен-
ня в дiуздатностi або визнання недiуздатними.
Суд розглядау такi справи також з обовязковою участю пред-
ставника органiв опiки i пiклування.
В ходi судового розгляду справи про визнання громадянина;
обмежено дiуздатним суд повинен виявити, чи дiйсно громадя- i
нин зловживау спиртними напоями або наркотичними засобами 1
та чи ставить вiн у звязку з цим свою сiмю в тяжке матерiальне ;
становище. Встановлення тiльки одного факту зловживання гро- ;
мадянином спиртними напоями або наркотичними засобами не.
повинно призводити до висновку про необхiднiсть обмеження в
дiуздатностi. Обмеження у дiуздатностi припускауться лише в
тому разi, коли внаслiдок такого зловживання громадянин ста-
вить себе i свою сiмю в тяжке матерiальне становище.
Зловживанням спиртними напоями або наркотичними засоба-
ми слiд вважати єх надмiрне або систематичне вживання, яке тяг-
не значнi грошовi витрати, спричиняу матерiальнi труднощi в сiмє.
Тяжке матерiальне становище сiмє визначауться судом у кож-
ному випадку окремо. Якщо члени сiмє мають самостiйний за-
робiток, то це ще не може бути безумовною пiдставою для вiдмо-
ви в обмеженнi дiуздатностi громадянина. Члени сiмє можуюi
Окреме провадження 347
бути змушенi витрачати на його утримання, лiкування та догляд
[нити, що призводить до певних труднощiв. У даному випадку
Ьоба може бути визнана обмежено дiуздатною.
В ходi судового розгляду справи про визнання громадянина
дiуздатним суд повинен зясувати, чи дiйсно громадянин страж-
[с психiчним захворюванням i чи розумiу вiн значення своєх дiй
i чи може керувати ними.
В судовiй практицi виникло питання про можливiсть застосу-
Ьння у судовому засiданнi по даних категорiях справ iнституту
Вмiни неналежноє сторони належною. Як вже зазначалось, якщо
нява подана неналежним заявником, то суддя вiдмовляу в єє прий-
лттi за п. 1 ст. 136 ЦПК. А як бути, якщо ця обставина встанов-
с на у судовому засiданнii Пленум Верховного Суду Украєни ро-
яснив: якщо пiд час розгляду справи буде встановлено, що заява
одана неправомочною особою, суд повинен, не закриваючи про-
ндження у справi, обговорити питання про замiну неналежного
цявника належним, виходячи з вимог п. 2 ст. 105 ЦПК.
В юридичнiй лiтературi заперечууться можливiсть використан-
iй iнституту замiни неналежноє сторони у справах про визнання
ромадянина обмежено дiуздатним або недiуздатним, оскiльки це
южливо лише у позовному провадженнi. Дане заперечення нео-
Трунтоване й не сприяу ефективному захисту прав та законних
птересiв громадян. Стаття 105 ЦПК може застосуватись, але з
[сякими особливостями: замiна можлива при умовi згоди належ-
iого заявника вступити в процес. Згода неналежного заявника
iибути з процесу як юридичне незаiнтересованоє особи необовяз-
Еова, оскiльки вона не може мати юридичного значення в силу ч. 1
ii. 256 ЦПК. Тiльки у разi вiдмови належного заявника вступити
> процес суд повинен закрити провадження по справi.
Розглянувши справу про визнання громадянина обмежено
дiуздатним або недiуздатним, суд постановляу рiшення. В резолю-
тивнiй частинi рiшення про визнання громадянина обмежено
дiуздатним вказууться про визнання громадянина обмежено дiу-
здатним або про вiдмову у задоволеннi заявлених про це вимог.
У судовiй практицi виникло питання про те, чи необхiдно у
резолютивнiй частинi судового рiшення вказувати, у чому конк-
ретно повинно виявлятися обмеження в дiуздатностi. Деякi авто-
ри рекомендують вказувати у судовому рiшеннi, у чому конкрет-
но виявляуться обмеження дiуздатностi: у заборонi укладення
угодишо розпорядженню майном, отримувати заробiтну плату,
348 Глава XXII
пенсiю або iншi види доходiв та розпоряджатися ними. iншi вва-
жають, що такi рекомендацiє, навпаки, призведуть до труднощiв
у виконаннi рiшення i тому в резолютивнiй частинi рiшення слiд
вказувати лише про обмеження громадянина в дiуздатностi.
Вирiшити це спiрне питання можна лише з урахуванням вимог,
якi предявляються до судового рiшення як до акта правосуддя по
справах про визнання громадянина обмежено дiуздатним.
Суть проблеми зводиться до правильного формулювання
резолютивноє частини рiшення з урахуванням вимог до його яс-
ностi, як самостiйноє вимоги, поряд iз законнiстю, обгрунтова-
нiстю, повнотою та iншими.
З метою дотримання вимог ясностi судового рiшення достат-
ньо, як правило, навести формулу ст. 15 ЦК, яка розкривау змiст
обмеження дiуздатностi. Разом з тим iнодi необхiдно конкрети-
зувати обмеження по укладенню певних угод громадянином,
визнаним обмежено дiуздатним.
Як вiдомо, деякi правочини потребують нотарiального пiд-
твердження (купiвля-продаж будинку) або спецiальноє реустрацiє
(купiвля-продаж автомобiля). Тому при наявностi таких обуктiв \
власностi у особи, визнаноє обмежено дiуздатною, в судовому ]
рiшеннi необхiдно вказати про заборону укладати угоди з цього
приводу без згоди пiклувальника. Рiшення у таких випадках по-1
винно направлятися органам, управомоченим пiдтверджувати
укладення угод або проводити реустрацiю.
В резолютивнiй частинi судового рiшення про визнання гро-
мадянина недiуздатним достатньо сформулювати висновок суду
по сутi.
Згiдно iз ст. 260 ЦПК рiшення суду про визнання громадяни-
на обмежено дiуздатним або недiуздатним пiсля набрання ним
законноє сили надсилауться органам опiки та пiклування.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67