Вони конкретизуються в нормах матерiаль-
ного права. Наприклад, згiдно iз ст. 46 ЦК недотримання проутоЄ;
Доказування та докази в цивiльному судочинствi_____195
Письмовоє форми угоди позбавляу сторону можливостi у випад-
ку спору посилатися в єє пiдтвердження на показання свiдкiв. Не-
-додержання судом цiує вимоги закону, встановлення iстини по
справi за допомогою показань свiдкiв, навiть якщо вони мали
прямий звязок з предметом доказування, тягне скасування по-
становленого на основi таких доказiв судового рiшення.
Згiдно з п. 5 Правил вiдшкодування власником пiдприумства,
установи i органiзацiє або уповноваженим ним органом шкоди,
заподiяноє працiвниковi ушкодженням здоровя, повязаним з ви-
конанням ним трудових обовязкiв, ступiнь втрати працездат-
ностi визначауться медико-соцiальною експертною комiсiую
(МСЕК). Тому для встановлення ступеня втрати працездатностi
iри розглядi i вирiшеннi цивiльних справ за позовами робiтникiв
[ службовцiв про вiдшкодування шкоди суд може допустити
[Тiльки висновки МСЕК i не може використовувати нi показання
свiдкiв, нi iншi засоби доказування. Якщо потерпiлий не нале-
жить до категорiє осiб, освiдування яких згiдно з дiючим положен-
ням покладено на МСЕК, то встановлення причин iнвалiдностi,
ступеня втрати працездатностi провадиться судово-медичною
експертизою за правилами, передбаченими для МСЕК.
Для встановлення психiчного стану громадянина в момент
вчинення дiє або розгляду цивiльноє справи допустимим буде
тiльки такий засiб доказування, як висновок судово-психiатрич-
ноє експертизи.
Треба зазначити, що правила допустимостi судових доказiв,
якi приписують для встановлення окремих обставин справи ви-
користання певних засобiв доказування, не звiльняють суд вiд
обовязку оцiнювати достовiрнiсть таких доказiв з урахуванням
усiує сукупностi зiбраних у справi доказiв.
Щоб правильно визначити допустимiсть того чи iншого до-
казу, необхiдно перевiрити не тiльки вiдповiднiсть процесуаль-
ноє форми доказу вимогам закону, але i дотримання передбаче-
ного законом процесу єх формування. Результатом порушення
вимог закону, якi ставляться до порядку формування засобiв до-
казування як процесуальноє форми судових доказiв, у недопус-
тимiсть цих засобiв доказування, неможливiсть використання
фактичних даних, якi мiстяться в них, при розглядi справи.
Затверджено постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 23 червня 1993 р.
№ 472 (iз змiнами, внесеними постановами Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд
iВ.бЙЙ р.; 03.10.1997 р.) // Право Украєни. 1994. № 9. С. 59-65.
__________________Глава XV___________________,
Одним iз засобiв збирання доказiв у судове доручення. ВонЗ
повинно бути виконане з дотриманням усiх вимог закону. Згiднi
iз ст. 33 ЦПК виконання судових доручень здiйснюуться судом |i
дотриманням усiх встановлених законом процесуальних правил-
Недопустимi передача виконання судового доручення технiчним
працiвникам, а також вiдiбрання письмових пояснень замiсть зя-
сування поставлених в ухвалi питань у судовому засiданнi з скла-
данням протоколу. Свiдки повиннi попереджуватися про вiдпо-
вiдальнiсть за дачу свiдомо неправдивих показань i вiдмову вiд
свiдчень. Огляд i дослiдження письмових i речових доказiв по-
трiбно здiйснювати усiм складом суду, проведення експертизи -
в порядку, передбаченому законом.
Крiм того, що фактичнi данi повиннi бути одержанi за допо-(
могою певних засобiв доказування, з додержанням встановленоє
го законом процесу формування цих засобiв, закон мiстить певнi
вимоги, якi ставляться до самих носiєв фактичних даних i до про-1
цесуальноє форми сприйняття фактичних даних. Так, ст. 42 ЦПК |
мiстить положення щодо осiб, якi не можуть бути свiдками: ними ;
не можуть бути представники по цивiльнiй справi або захисни-
ки в кримiнальнiй справi по обставинах, якi стали єм вiдомi у i
звязку з виконанням обовязкiв представника або захисника;
особи, не здатнi через своє фiзичнi або психiчнi вади правильно
сприймати факти або давати про них правильнi показання. В.
першому випадку переслiдууться мета посилення гарантiй реаль-|
ностi i допустимостi захисту або судового представництва; удру-|
гому законодавець переслiдуу мету виключити можливiсть попа-|
дання до сфери доказовоє дiяльностi безумовно недiйсних фак-1
тичних даних i цим сприяу встановленню iстини у справi та бiльш
швидкому i правильному єє розглядовi i вирiшенню.
5. Оцiнка судових доказiв
Уцiнка доказiв - невiдумна частина судового доказу-
вання.
Цивiльне процесуальне законодавство передбачау, що суд
оцiнюу докази за своєм внутрiшнiм переконанням, що грун-
тууться на всебiчному, повному i обуктивному розглядi в судо-
вому засiданнi всiх обставин справи в єх сукупностi, керуючись
законом. Нiякi докази не мають для суду наперед встановленоє
сили (ст. 62 ЦПК).
Доказування та докази в цивiльному судочинствi 197
Оцiнка доказiв складауться з визначення судом достовiрностi
i достатностi доказiв.
Визначення достовiрностi доказiв зводиться до перевiрки
доброякiсностi джерела доказiв, а також самого процесу форму-
вання доказiв. Наприклад, даючи оцiнку достовiрностi показан-
ня свiдка, суд повинен перевiрити, чи мiг свiдок правильно сприй-
мати факти, чи в змозi даний свiдок єх запамятати, а також чи
правдиво вiн дау про них показання. При оцiнцi достовiрностi
висновку експерта суд мау перевiрити компетентнiсть експерта,
при оцiнцi письмових доказiв - єх справжнiсть тощо.
Пiсля встановлення достовiрностi доказiв суд визначау єх до-
статнiсть, тобто вирiшуу питання про те, чи у можливiсть на
пiдставi зiбраних по конкретнiй справi доказiв зробити певний
висновок про наявнiсть фактiв, якi належать до предмета дока-
зування, про права i обовязки сторiн.
Субуктами оцiнки судових доказiв у суд i особи, якi беруть
участь у справi. З урахуванням цього слiд визнати правильною
постановку питання про види оцiнки доказiв.
Залежно вiд субукта доказовоє дiяльностi оцiнка доказiв
може бути рекомендацiйною i владною.
Рекомендацiйною у оцiнка доказiв, що надауться особами, якi
беруть участь у справi. Рекомендацiйний характер оцiнки осiб, якi
беруть участь у справi, мiститься, наприклад, в єх клопотаннi про
витребування певних доказiв, у судових дебатах. Владною у оцiн-
ка доказiв, яка дауться судом. Владний характер такоє оцiнки вип-
ливау з єє обовязковостi.
Оцiнка доказiв судом може бути попередньою, остаточною
i контрольною. Попередню оцiнку доказiв здiйснюу суд (суддя)
до виходу до нарадчоє кiмнати. Остаточна оцiнка здiйснюуться
судом у нарадчiй кiмнатi i у пiдставою для винесення рiшення по
справi. Контрольну оцiнку доказiв здiйснюють вищестоящi суди
при перевiрцi законностi i обгрунтованостi судових рiшень.
Визначення судом достовiрностi i достатностi доказiв скла-
дау сутнiсть оцiнки доказiв у цивiльнiй справi. Однак для пра-
вильного розумiння механiзму оцiнки доказiв необхiдно керува-
тися передбаченими законом положеннями оцiнки доказiв. Цi
положення закрiпленi у вже згадуванiй ст. 62 ЦПК.
Див.: Треушников М. К. Доказательство й доказнвание в советском граж-
данском процессе. М., 1982. С. 71-73.
198 Глава XV
Перш за все судова оцiнка доказiв здiйснюуться за внутрiшнiм
переконанням суддiв. Внутрiшну переконання - це заснований на
доказах висновок суду про обставини справи. Положення про
оцiнку доказiв за внутрiшнiм переконанням випливау з принципу
здiйснення правосуддя тiльки судом, повноважень суду остаточ-
но вирiшувати питання про права й обовязки сторiн.
Далi, докази повиннi бути оцiненi судом всебiчно, в повно-
му обсязi i обуктивно. Положення про повноту оцiнки доказiв
означау, що суд повинен вивчити i використати докази в повно-
му обсязi, який у достатнiм для правильних висновкiв суду по сутi
справи. Положення про всебiчнiсть i обуктивнiсть розгляду в су-
довому засiданнi усiх обставин справи означау, що суд повинен
взяти до уваги усi докази, якi обгрунтовують як вимоги позива-
ча, так i заперечення вiдповiдача.
Нарештi, при оцiнцi доказiв суд повинен керуватися тим поло-
женням, що нiякi докази не мають для суду наперед встановленоє
сили. Це означау, що докази повиннi оцiнюватися за єх властивос-
тями, i жоден з доказiв не мау переваги над iншим. Вищестоящi суди
не мають права вирiшувати наперед питання про достовiрнiсть,
недостовiрнiсть або перевагу того чи iншого доказу.
6. Пояснення сторiн i третiх осiб
1. -iояснення сторiн i третiх осiб у одним iз засобiв дока-
зування.
Право сторiн i третiх осiб давати уснi та письмовi пояснення
в законодавствi конкретизууться стосовно окремих стадiй про-
цесу - в перiод пiдготовки справи до судового розгляду, в стадiє
судового розгляду, при провадженнi справи в касацiйнiй i на-
гляднiй iнстанцiях.
Доказове значення мають лише тi пояснення сторiн i третiх
осiб, в яких мiстяться вiдомостi про факти, що мають значення
для справи.
Поряд з поясненнями по сутi справи сторони i третi особи ма-
ють право представляти своє доводи i мiркування з усiх питань,
що виникають у ходi судового розгляду, брати участь у допитi
свiдкiв i експертiв, висловлювати свою думку з приводу змiсту i
достовiрностi письмових i речових доказiв тощо. Подiбнi пояс-
нення поряд з заявами сторiн розпорядчого характеру (визнай -
ня позову, вiдмова вiд позову тощо) не у доказом у справi;п !
_____Доказування та докази в цивiльному судочинствi____199
Таким чином, пояснення сторiн i третiх осiб мають не одна-
кове значення, а доказами в цивiльнiй справi можуть бути тiльки
тi пояснення, якi мiстять вiдомостi про факти, що належать до
предмета доказування. У поясненнях сторiн i третiх осiб видiля-
ють: 1) повiдомлення, вiдомостi про факти - тобто докази; 2) во-
левиявлення; 3) судження про юридичну квалiфiкацiю право-
вiдносин; 4) мотиви, аргументи, за допомогою яких кожна сто-
рона висвiтлюу фактичнi обставини у вигiдному для себе аспектi;
5) прояв емоцiй, настрою.
Пояснення сторiн i третiх осiб як засiб доказування в цивiль-
ному процесi мають iстотне значення. Визнаючи за сторонами i
третiми особами право давати пояснення, закон передбачау ска-
сування рiшення, якщо справу розглянуто у вiдсутностi будь-кого
з осiб, якi беруть участь у справi, не повiдомлених про час i мiсце
судового засiдання (ст. 314 ЦПК).
Вiдсутнiсть усних або письмових пояснень сторiн або третiх
осiб, якi не зявилися в судове засiдання, може призвести до по-
становлення судом необгрунтованого рiшення, оскiльки утруд-
нюуться зясування дiйсних взаумовiдносин сторiн. Тому навiть
у випадках неявки без поважних причин у судове засiдання осо-
би, яка бере участь у справi, питання про можливiсть розгляду
справи за єє вiдсутностi повинно вирiшуватися судом з урахуван-
ням необхiдностi єє пояснення для зясування взаумовiдносин
сторiн i достатностi доказiв.
Значення пояснень сторiн визначауться тим, що сторони е
учасниками спiрних правовiдносин i можуть дати повнi вiдомостi
щодо фактiв, якi мають значення для справи.
Така роль пояснень сторiн виявляуться вже в стадiє пiдготов-
ки цивiльних справ до судового розгляду. У цiй стадiє суддя опи-
туу позивача про обставини, якими вiн обгрунтовуу своє вимоги
i докази, що пiдтверджують викладенi позивачем у позовнiй за-
явi обставини, зясовуу можливi з боку вiдповiдача заперечення,
а в разi необхiдностi викликау вiдповiдача, вимагау у нього по-
яснення про обставини справи, зясовуу заперечення проти позо-
ву i докази, якими цi заперечення можуть бути пiдтвердженi. По
особливо складних справах суддя пропонуу вiдповiдачевi пода-
ти письмовi пояснення в справi (ст. 143 ЦПК).
Особливiстю пояснень сторiн як засобiв доказування у те, що
сторони юридичне заiнтересованi в результатах справи i дача
Див.: Советский гражданский процесе. М., 1989. С. 171.
200 Глава XV
пояснень - єх право, а не обовязок. Цю обставину необхiдне
враховувати при дослiдженнi пояснень сторiн.
Зазначена специфiчна риса пояснень сторiн особливо вияв-
ляуться в судовому розглядi. Суд визначау порядок допиту свiд-1
кiв, експертiв i дослiдження усiх iнших доказiв лише пiсля заслуг
ховування пояснень сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у справi.
Таким чином, суд одержуу первiснi вiдомостi про факти, що пiдля-
гають установленню з цивiльноє справи, безпосередньо вiд сторiн,
у поясненнях яких, як правило, мiстяться не тiльки факти, але й тi
данi, якими вони можуть бути пiдтвердженi. Це дау можливiсть
суду обрати найбiльш доцiльний i швидкий шлях дослiдження i пе-
ревiрки всього доказового матерiалу, в ходi якого будуть пiдтвер- \
дженi або спростованi твердження сторiн, данi ними на початку
розгляду справи по сутi. Така регламентацiя ходу судового розг-
ляду з цивiльноє справи орiунтуу суд на критичне ставлення до тих:
пояснень, якi представленi сторонами з метою обгрунтування i за-
хисту своєх прав та охоронюваних законом iнтересiв, i
Суд не може обгрунтувати своє висновки лише заявами сто-
рiн, не пiдкрiпленими нiякими обуктивними даними, i повиненi
запропонувати сторонам обгрунтувати своє твердження. Не тiль-
ки твердження сторiн, але й визнання фактiв, якими вони обгрун-
товують свою позицiю з справи, для суду не у обовязковими i
приймаються тiльки тодi, якщо немау сумнiву, що визнання
вiдповiдау обставинам справи. Тому наявнiсть одного лише по-
силання сторони на те, що єє твердження про факти, якi мають
значення для справи, не спростовано, не може розглядатися як|
доказ шуканого факту, i
Аналiзуючи пояснення сторiн, суд зясовуу предмет доказу-
вання в справi, визначау закон, яким потрiбно керуватися при ви-
рiшеннi справи, встановлюу коло необхiдних доказiв.
т два види пояснення сторiн: твердження i визнання. Сутнiсть
тверджень полягау в тому, що в них мiстяться вiдомостi про фак-
ти, якi згiдно iз законом повинна доказувати сторона як субукт
доказування. Сутнiсть же визнання в iншому. Визнання сторони
- це таке пояснення, що мiстить вiдомостi про факти, якi згiдно
iз законом повинна доказувати друга сторона.
На вiдмiну вiд пояснень сторiн про факти, якi вiдповiдають
єх процесуальнiй заiнтересованостi, а тому потребують обгрун-1
тування iншими засобами доказування, визнання фактiв, якими
iнша сторона обгрунтовуу своє вимоги або заперечення, якi су-,
i_______Доказування та докази в цивiльному судочинствi_______201
Гiеречать єє процесуальнiй заiнтересованостi, може стати дос-
гатнiм, i, отже, удиним доказом шуканого факту, якщо, на думку
суду, визнання вiдповiдау дiйсним обставинам справи, не порушуу
будь-чиєх прав i законних iнтересiв i не зроблено пiд впливом об-
ману, насильства, погрози, помилки або з метою приховання iсти-
ни (ст. 40 ЦПК).
Визнання стороною факту звiльняу другу сторону вiд доказуван-
ня його, якщо суд визнау даний факт встановленим. Про прийнят-
тя судом визнання стороною факту повинна бути винесена ухвала.
Судове визнання стороною факту може бути як усним, так i
письмовим. Усна заява, як i всi пояснення осiб, якi беруть участь
у справi, обовязково вноситься до протоколу судового засiдан-
ня, письмове - прилучауться до справи.
Визнання факту, зроблене не в судовому засiданнi, не у дока-
зом. Будучи доказовим фактом, воно само потребуу доказуван-
ня, тобто обгрунтування iншими доказами.
Так, факт позасудового визнання вiдповiдачем батькiвства в
справi про встановлення батькiвства суд встановлюу на пiдставi
доказiв, якi з достовiрнiстю його пiдтверджують.
Особливе процесуальне значення мау визнання стороною
факту, для пiдтвердження якого допустимi лише певнi засоби
доказування - письмовi докази або нотарiальна форма угоди.
Недотримання передбаченоє законом форми угоди позбавляу
сторони права у випадку спору посилатися для пiдтвердження єє
здiйснення на показання свiдкiв.
Процесуальне значення визнання стороною факту звершен-
ня угоди без дотримання юридичноє форми полягау у тому, що
воно знiмау спiр сторiн у цiй частинi й робить можливим пiдтвер-
дження угоди будь-якими засобами доказування, у тому числi й
показаннями свiдкiв.
Згiдно iз ст. 40 ЦПК на доказування визнаного в судi факту
не поширюються правила, встановленi ст. 29 ЦПК, крiм ви-
падкiв, коли факт повинен бути стверджений нотарiально по-
свiдченим документом.
7. Показання свiдкiв
удин iз засобiв доказування в цивiльному процесi - по-
казання свiдкiв, тобто повiдомлення суду свiдком вiдомостей (фак-
тичних даних) про обставини, якi мають значення для справи.
202_________________Глава XV_________________
Свiдком може бути кожна особа, якiй вiдомi будь-якi обставi
що вiдносяться до справи (ст. 41 ЦПК). Свiдок зобовязаний зяi
тися до суду i дати правдивi показання про вiдомi йому обставиi
Як правило, свiдками викликаються громадяни, яким особи-
сто вiдомi будь-якi iстотнi для справи обставини. Особи, якi зна-
ють про цi обставини iз слiв iнших чи в результатi ознайомлення
з певним документом, при необхiдностi можуть також допитува-
тись як свiдки.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
ного права. Наприклад, згiдно iз ст. 46 ЦК недотримання проутоЄ;
Доказування та докази в цивiльному судочинствi_____195
Письмовоє форми угоди позбавляу сторону можливостi у випад-
ку спору посилатися в єє пiдтвердження на показання свiдкiв. Не-
-додержання судом цiує вимоги закону, встановлення iстини по
справi за допомогою показань свiдкiв, навiть якщо вони мали
прямий звязок з предметом доказування, тягне скасування по-
становленого на основi таких доказiв судового рiшення.
Згiдно з п. 5 Правил вiдшкодування власником пiдприумства,
установи i органiзацiє або уповноваженим ним органом шкоди,
заподiяноє працiвниковi ушкодженням здоровя, повязаним з ви-
конанням ним трудових обовязкiв, ступiнь втрати працездат-
ностi визначауться медико-соцiальною експертною комiсiую
(МСЕК). Тому для встановлення ступеня втрати працездатностi
iри розглядi i вирiшеннi цивiльних справ за позовами робiтникiв
[ службовцiв про вiдшкодування шкоди суд може допустити
[Тiльки висновки МСЕК i не може використовувати нi показання
свiдкiв, нi iншi засоби доказування. Якщо потерпiлий не нале-
жить до категорiє осiб, освiдування яких згiдно з дiючим положен-
ням покладено на МСЕК, то встановлення причин iнвалiдностi,
ступеня втрати працездатностi провадиться судово-медичною
експертизою за правилами, передбаченими для МСЕК.
Для встановлення психiчного стану громадянина в момент
вчинення дiє або розгляду цивiльноє справи допустимим буде
тiльки такий засiб доказування, як висновок судово-психiатрич-
ноє експертизи.
Треба зазначити, що правила допустимостi судових доказiв,
якi приписують для встановлення окремих обставин справи ви-
користання певних засобiв доказування, не звiльняють суд вiд
обовязку оцiнювати достовiрнiсть таких доказiв з урахуванням
усiує сукупностi зiбраних у справi доказiв.
Щоб правильно визначити допустимiсть того чи iншого до-
казу, необхiдно перевiрити не тiльки вiдповiднiсть процесуаль-
ноє форми доказу вимогам закону, але i дотримання передбаче-
ного законом процесу єх формування. Результатом порушення
вимог закону, якi ставляться до порядку формування засобiв до-
казування як процесуальноє форми судових доказiв, у недопус-
тимiсть цих засобiв доказування, неможливiсть використання
фактичних даних, якi мiстяться в них, при розглядi справи.
Затверджено постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 23 червня 1993 р.
№ 472 (iз змiнами, внесеними постановами Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд
iВ.бЙЙ р.; 03.10.1997 р.) // Право Украєни. 1994. № 9. С. 59-65.
__________________Глава XV___________________,
Одним iз засобiв збирання доказiв у судове доручення. ВонЗ
повинно бути виконане з дотриманням усiх вимог закону. Згiднi
iз ст. 33 ЦПК виконання судових доручень здiйснюуться судом |i
дотриманням усiх встановлених законом процесуальних правил-
Недопустимi передача виконання судового доручення технiчним
працiвникам, а також вiдiбрання письмових пояснень замiсть зя-
сування поставлених в ухвалi питань у судовому засiданнi з скла-
данням протоколу. Свiдки повиннi попереджуватися про вiдпо-
вiдальнiсть за дачу свiдомо неправдивих показань i вiдмову вiд
свiдчень. Огляд i дослiдження письмових i речових доказiв по-
трiбно здiйснювати усiм складом суду, проведення експертизи -
в порядку, передбаченому законом.
Крiм того, що фактичнi данi повиннi бути одержанi за допо-(
могою певних засобiв доказування, з додержанням встановленоє
го законом процесу формування цих засобiв, закон мiстить певнi
вимоги, якi ставляться до самих носiєв фактичних даних i до про-1
цесуальноє форми сприйняття фактичних даних. Так, ст. 42 ЦПК |
мiстить положення щодо осiб, якi не можуть бути свiдками: ними ;
не можуть бути представники по цивiльнiй справi або захисни-
ки в кримiнальнiй справi по обставинах, якi стали єм вiдомi у i
звязку з виконанням обовязкiв представника або захисника;
особи, не здатнi через своє фiзичнi або психiчнi вади правильно
сприймати факти або давати про них правильнi показання. В.
першому випадку переслiдууться мета посилення гарантiй реаль-|
ностi i допустимостi захисту або судового представництва; удру-|
гому законодавець переслiдуу мету виключити можливiсть попа-|
дання до сфери доказовоє дiяльностi безумовно недiйсних фак-1
тичних даних i цим сприяу встановленню iстини у справi та бiльш
швидкому i правильному єє розглядовi i вирiшенню.
5. Оцiнка судових доказiв
Уцiнка доказiв - невiдумна частина судового доказу-
вання.
Цивiльне процесуальне законодавство передбачау, що суд
оцiнюу докази за своєм внутрiшнiм переконанням, що грун-
тууться на всебiчному, повному i обуктивному розглядi в судо-
вому засiданнi всiх обставин справи в єх сукупностi, керуючись
законом. Нiякi докази не мають для суду наперед встановленоє
сили (ст. 62 ЦПК).
Доказування та докази в цивiльному судочинствi 197
Оцiнка доказiв складауться з визначення судом достовiрностi
i достатностi доказiв.
Визначення достовiрностi доказiв зводиться до перевiрки
доброякiсностi джерела доказiв, а також самого процесу форму-
вання доказiв. Наприклад, даючи оцiнку достовiрностi показан-
ня свiдка, суд повинен перевiрити, чи мiг свiдок правильно сприй-
мати факти, чи в змозi даний свiдок єх запамятати, а також чи
правдиво вiн дау про них показання. При оцiнцi достовiрностi
висновку експерта суд мау перевiрити компетентнiсть експерта,
при оцiнцi письмових доказiв - єх справжнiсть тощо.
Пiсля встановлення достовiрностi доказiв суд визначау єх до-
статнiсть, тобто вирiшуу питання про те, чи у можливiсть на
пiдставi зiбраних по конкретнiй справi доказiв зробити певний
висновок про наявнiсть фактiв, якi належать до предмета дока-
зування, про права i обовязки сторiн.
Субуктами оцiнки судових доказiв у суд i особи, якi беруть
участь у справi. З урахуванням цього слiд визнати правильною
постановку питання про види оцiнки доказiв.
Залежно вiд субукта доказовоє дiяльностi оцiнка доказiв
може бути рекомендацiйною i владною.
Рекомендацiйною у оцiнка доказiв, що надауться особами, якi
беруть участь у справi. Рекомендацiйний характер оцiнки осiб, якi
беруть участь у справi, мiститься, наприклад, в єх клопотаннi про
витребування певних доказiв, у судових дебатах. Владною у оцiн-
ка доказiв, яка дауться судом. Владний характер такоє оцiнки вип-
ливау з єє обовязковостi.
Оцiнка доказiв судом може бути попередньою, остаточною
i контрольною. Попередню оцiнку доказiв здiйснюу суд (суддя)
до виходу до нарадчоє кiмнати. Остаточна оцiнка здiйснюуться
судом у нарадчiй кiмнатi i у пiдставою для винесення рiшення по
справi. Контрольну оцiнку доказiв здiйснюють вищестоящi суди
при перевiрцi законностi i обгрунтованостi судових рiшень.
Визначення судом достовiрностi i достатностi доказiв скла-
дау сутнiсть оцiнки доказiв у цивiльнiй справi. Однак для пра-
вильного розумiння механiзму оцiнки доказiв необхiдно керува-
тися передбаченими законом положеннями оцiнки доказiв. Цi
положення закрiпленi у вже згадуванiй ст. 62 ЦПК.
Див.: Треушников М. К. Доказательство й доказнвание в советском граж-
данском процессе. М., 1982. С. 71-73.
198 Глава XV
Перш за все судова оцiнка доказiв здiйснюуться за внутрiшнiм
переконанням суддiв. Внутрiшну переконання - це заснований на
доказах висновок суду про обставини справи. Положення про
оцiнку доказiв за внутрiшнiм переконанням випливау з принципу
здiйснення правосуддя тiльки судом, повноважень суду остаточ-
но вирiшувати питання про права й обовязки сторiн.
Далi, докази повиннi бути оцiненi судом всебiчно, в повно-
му обсязi i обуктивно. Положення про повноту оцiнки доказiв
означау, що суд повинен вивчити i використати докази в повно-
му обсязi, який у достатнiм для правильних висновкiв суду по сутi
справи. Положення про всебiчнiсть i обуктивнiсть розгляду в су-
довому засiданнi усiх обставин справи означау, що суд повинен
взяти до уваги усi докази, якi обгрунтовують як вимоги позива-
ча, так i заперечення вiдповiдача.
Нарештi, при оцiнцi доказiв суд повинен керуватися тим поло-
женням, що нiякi докази не мають для суду наперед встановленоє
сили. Це означау, що докази повиннi оцiнюватися за єх властивос-
тями, i жоден з доказiв не мау переваги над iншим. Вищестоящi суди
не мають права вирiшувати наперед питання про достовiрнiсть,
недостовiрнiсть або перевагу того чи iншого доказу.
6. Пояснення сторiн i третiх осiб
1. -iояснення сторiн i третiх осiб у одним iз засобiв дока-
зування.
Право сторiн i третiх осiб давати уснi та письмовi пояснення
в законодавствi конкретизууться стосовно окремих стадiй про-
цесу - в перiод пiдготовки справи до судового розгляду, в стадiє
судового розгляду, при провадженнi справи в касацiйнiй i на-
гляднiй iнстанцiях.
Доказове значення мають лише тi пояснення сторiн i третiх
осiб, в яких мiстяться вiдомостi про факти, що мають значення
для справи.
Поряд з поясненнями по сутi справи сторони i третi особи ма-
ють право представляти своє доводи i мiркування з усiх питань,
що виникають у ходi судового розгляду, брати участь у допитi
свiдкiв i експертiв, висловлювати свою думку з приводу змiсту i
достовiрностi письмових i речових доказiв тощо. Подiбнi пояс-
нення поряд з заявами сторiн розпорядчого характеру (визнай -
ня позову, вiдмова вiд позову тощо) не у доказом у справi;п !
_____Доказування та докази в цивiльному судочинствi____199
Таким чином, пояснення сторiн i третiх осiб мають не одна-
кове значення, а доказами в цивiльнiй справi можуть бути тiльки
тi пояснення, якi мiстять вiдомостi про факти, що належать до
предмета доказування. У поясненнях сторiн i третiх осiб видiля-
ють: 1) повiдомлення, вiдомостi про факти - тобто докази; 2) во-
левиявлення; 3) судження про юридичну квалiфiкацiю право-
вiдносин; 4) мотиви, аргументи, за допомогою яких кожна сто-
рона висвiтлюу фактичнi обставини у вигiдному для себе аспектi;
5) прояв емоцiй, настрою.
Пояснення сторiн i третiх осiб як засiб доказування в цивiль-
ному процесi мають iстотне значення. Визнаючи за сторонами i
третiми особами право давати пояснення, закон передбачау ска-
сування рiшення, якщо справу розглянуто у вiдсутностi будь-кого
з осiб, якi беруть участь у справi, не повiдомлених про час i мiсце
судового засiдання (ст. 314 ЦПК).
Вiдсутнiсть усних або письмових пояснень сторiн або третiх
осiб, якi не зявилися в судове засiдання, може призвести до по-
становлення судом необгрунтованого рiшення, оскiльки утруд-
нюуться зясування дiйсних взаумовiдносин сторiн. Тому навiть
у випадках неявки без поважних причин у судове засiдання осо-
би, яка бере участь у справi, питання про можливiсть розгляду
справи за єє вiдсутностi повинно вирiшуватися судом з урахуван-
ням необхiдностi єє пояснення для зясування взаумовiдносин
сторiн i достатностi доказiв.
Значення пояснень сторiн визначауться тим, що сторони е
учасниками спiрних правовiдносин i можуть дати повнi вiдомостi
щодо фактiв, якi мають значення для справи.
Така роль пояснень сторiн виявляуться вже в стадiє пiдготов-
ки цивiльних справ до судового розгляду. У цiй стадiє суддя опи-
туу позивача про обставини, якими вiн обгрунтовуу своє вимоги
i докази, що пiдтверджують викладенi позивачем у позовнiй за-
явi обставини, зясовуу можливi з боку вiдповiдача заперечення,
а в разi необхiдностi викликау вiдповiдача, вимагау у нього по-
яснення про обставини справи, зясовуу заперечення проти позо-
ву i докази, якими цi заперечення можуть бути пiдтвердженi. По
особливо складних справах суддя пропонуу вiдповiдачевi пода-
ти письмовi пояснення в справi (ст. 143 ЦПК).
Особливiстю пояснень сторiн як засобiв доказування у те, що
сторони юридичне заiнтересованi в результатах справи i дача
Див.: Советский гражданский процесе. М., 1989. С. 171.
200 Глава XV
пояснень - єх право, а не обовязок. Цю обставину необхiдне
враховувати при дослiдженнi пояснень сторiн.
Зазначена специфiчна риса пояснень сторiн особливо вияв-
ляуться в судовому розглядi. Суд визначау порядок допиту свiд-1
кiв, експертiв i дослiдження усiх iнших доказiв лише пiсля заслуг
ховування пояснень сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у справi.
Таким чином, суд одержуу первiснi вiдомостi про факти, що пiдля-
гають установленню з цивiльноє справи, безпосередньо вiд сторiн,
у поясненнях яких, як правило, мiстяться не тiльки факти, але й тi
данi, якими вони можуть бути пiдтвердженi. Це дау можливiсть
суду обрати найбiльш доцiльний i швидкий шлях дослiдження i пе-
ревiрки всього доказового матерiалу, в ходi якого будуть пiдтвер- \
дженi або спростованi твердження сторiн, данi ними на початку
розгляду справи по сутi. Така регламентацiя ходу судового розг-
ляду з цивiльноє справи орiунтуу суд на критичне ставлення до тих:
пояснень, якi представленi сторонами з метою обгрунтування i за-
хисту своєх прав та охоронюваних законом iнтересiв, i
Суд не може обгрунтувати своє висновки лише заявами сто-
рiн, не пiдкрiпленими нiякими обуктивними даними, i повиненi
запропонувати сторонам обгрунтувати своє твердження. Не тiль-
ки твердження сторiн, але й визнання фактiв, якими вони обгрун-
товують свою позицiю з справи, для суду не у обовязковими i
приймаються тiльки тодi, якщо немау сумнiву, що визнання
вiдповiдау обставинам справи. Тому наявнiсть одного лише по-
силання сторони на те, що єє твердження про факти, якi мають
значення для справи, не спростовано, не може розглядатися як|
доказ шуканого факту, i
Аналiзуючи пояснення сторiн, суд зясовуу предмет доказу-
вання в справi, визначау закон, яким потрiбно керуватися при ви-
рiшеннi справи, встановлюу коло необхiдних доказiв.
т два види пояснення сторiн: твердження i визнання. Сутнiсть
тверджень полягау в тому, що в них мiстяться вiдомостi про фак-
ти, якi згiдно iз законом повинна доказувати сторона як субукт
доказування. Сутнiсть же визнання в iншому. Визнання сторони
- це таке пояснення, що мiстить вiдомостi про факти, якi згiдно
iз законом повинна доказувати друга сторона.
На вiдмiну вiд пояснень сторiн про факти, якi вiдповiдають
єх процесуальнiй заiнтересованостi, а тому потребують обгрун-1
тування iншими засобами доказування, визнання фактiв, якими
iнша сторона обгрунтовуу своє вимоги або заперечення, якi су-,
i_______Доказування та докази в цивiльному судочинствi_______201
Гiеречать єє процесуальнiй заiнтересованостi, може стати дос-
гатнiм, i, отже, удиним доказом шуканого факту, якщо, на думку
суду, визнання вiдповiдау дiйсним обставинам справи, не порушуу
будь-чиєх прав i законних iнтересiв i не зроблено пiд впливом об-
ману, насильства, погрози, помилки або з метою приховання iсти-
ни (ст. 40 ЦПК).
Визнання стороною факту звiльняу другу сторону вiд доказуван-
ня його, якщо суд визнау даний факт встановленим. Про прийнят-
тя судом визнання стороною факту повинна бути винесена ухвала.
Судове визнання стороною факту може бути як усним, так i
письмовим. Усна заява, як i всi пояснення осiб, якi беруть участь
у справi, обовязково вноситься до протоколу судового засiдан-
ня, письмове - прилучауться до справи.
Визнання факту, зроблене не в судовому засiданнi, не у дока-
зом. Будучи доказовим фактом, воно само потребуу доказуван-
ня, тобто обгрунтування iншими доказами.
Так, факт позасудового визнання вiдповiдачем батькiвства в
справi про встановлення батькiвства суд встановлюу на пiдставi
доказiв, якi з достовiрнiстю його пiдтверджують.
Особливе процесуальне значення мау визнання стороною
факту, для пiдтвердження якого допустимi лише певнi засоби
доказування - письмовi докази або нотарiальна форма угоди.
Недотримання передбаченоє законом форми угоди позбавляу
сторони права у випадку спору посилатися для пiдтвердження єє
здiйснення на показання свiдкiв.
Процесуальне значення визнання стороною факту звершен-
ня угоди без дотримання юридичноє форми полягау у тому, що
воно знiмау спiр сторiн у цiй частинi й робить можливим пiдтвер-
дження угоди будь-якими засобами доказування, у тому числi й
показаннями свiдкiв.
Згiдно iз ст. 40 ЦПК на доказування визнаного в судi факту
не поширюються правила, встановленi ст. 29 ЦПК, крiм ви-
падкiв, коли факт повинен бути стверджений нотарiально по-
свiдченим документом.
7. Показання свiдкiв
удин iз засобiв доказування в цивiльному процесi - по-
казання свiдкiв, тобто повiдомлення суду свiдком вiдомостей (фак-
тичних даних) про обставини, якi мають значення для справи.
202_________________Глава XV_________________
Свiдком може бути кожна особа, якiй вiдомi будь-якi обставi
що вiдносяться до справи (ст. 41 ЦПК). Свiдок зобовязаний зяi
тися до суду i дати правдивi показання про вiдомi йому обставиi
Як правило, свiдками викликаються громадяни, яким особи-
сто вiдомi будь-якi iстотнi для справи обставини. Особи, якi зна-
ють про цi обставини iз слiв iнших чи в результатi ознайомлення
з певним документом, при необхiдностi можуть також допитува-
тись як свiдки.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67