А-П

П-Я

А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  И  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  A-Z

 

про поновлення прав на втраченi)
цiннi папери на предявника; про звiльнення вiд вiйськовоє служ-|
би за релiгiйними переконаннями; за скаргами на дiє нотарiусiв. |
Крiм того, вiдповiдно до глави 26-а ЦПК до справ окремого]
провадження були вiднесенi справи про розiрвання шлюбу. |
Як видно, протягом тривалого перiоду у цивiльному проце-1
суальному законодавствi, яке передбачало наявнiсть охоронних
(окремих проваджень), не визначались критерiє цих проваджень,
вiдмiннiсть єх вiд позовного провадження у цивiльному процесi.
Законодавець тiльки давав перелiк справ, якi вiднесенi до окре-|
мого провадження. - |
У лiтературi зазначалось, що закрiплення в законодавствi]
двох форм цивiльного судочинства мау певнi пiдстави, якi ири-


Окреме провадження
чводять до того, що характер окремого провадження визначауть-
ся вiдсутнiстю спору про право цивiльне у даному провадженнi.
На вiдмiну вiд позовних справ справи окремого провадження
i вирiшуються у бiльш спрощеному порядку, тут не застосовують-
ся деякi iнститути позовного провадження (мирова угода, вiдмо-
ва вiд позову, третi особи та iн.).
Цей погляд не вiдображау повнiстю суть проблеми, бо по-
рiвняльний аналiз системи справ окремого провадження в рiзнi
перiоди розвитку цивiльного процесуального законодавства по-
казуу, що до нього вiдносилися справи, якi не завжди обуднува-
лись однiую ознакою, - вiдсутнiстю спору про право цивiльне.
Дiйсно, аналiз ст. 218 ЦПК УРСР 1929 р. дозволяу зробити
однозначний висновок про те, що в межах окремого проваджен-
ня були обуднанi рiзнi по сутi справи, а предмет судовоє дiяль-
ностi в окремому провадженнi не був однорiдним. Наприклад,
у справах про видачу судових наказiв суд безспiрно пiдтверджу-
вав права кредитора на стягнення грошей без майна. У справах
про видачу дозволу на звернення в безспiрному порядку стяг-
нень на поточнi рахунки i вклади в кредитних установах суд
давав дозвiл установi, яка учиняу стягнення, при стягненнi не-
доємок по податках та сумах неподаткового характеру, якi за
законом стягуються в безспiрному порядку, коли виникау не-
обхiднiсть, звернути цi стягнення на поточнi рахунки i вклади
в кредитних установах. По справах про звiльнення особи вiд
вiйськовоє служби за релiгiйними переконаннями суд на пiдставi
чинного на той час закону про обовязкову вiйськову службу
вирiшував, чи дiйсно релiгiйне вчення секти, до якоє належить
заявник, забороняу чи забороняло до 1917 р. вiдбування вiйсь-
ковоє служби i чи дiйсно до цього вчення належить заявник по
народженню та вихованню.
Як видно з перелiчених прикладiв, предмет судовоє дiяльностi
по справах, якi входили до окремого провадження, рiзний. У пер-
шому випадку суд надавав документовi виконавчоє сили - при
видачi судових наказiв; у другому - суд давав дозвiл на звернен-
ня стягнення у випадку недоємки на такi специфiчнi обукти, як
поточнi рахунки i вклади в кредитних установах; у третьому -
встановлював факт належностi заявника до релiгiйноє секти та
Див.: Тараненко В. Ф., Блазiсеев В. В. О видах гражданок ого судопроизвод-
ства в советском гражданском праве // Актуальньєе проблемьi теории й практики
ПравоСудия по гражданским делам. М., 1990, С.32.
6__________ГлаваХХН . __ ,
звiльняв вiд виконання державного обовязку ->обовязковоє
вiйськовоє служби. ; :
Неоднорiднiсть окремого провадження як самостiйного про-
вадження в структурi цивiльного процесу ще бiльше посилилась
у звязку з прийняттям Постанови ЦВК i РНК СРСР вiд 11 квiтня
1937 р., яка скасувала адмiнiстративний i встановила судовий
порядок вилучення майна у колгоспiв, кустарно-промислових
артiлей та громадян на покриття недоємок по державних i мiських
податках, обовязковому окладному страхуванню, обовязковим
натуральним поставкам та штрафам.
Конституцiя СРСР 1936 р. передбачала можливiсть судове-;
го оскарження неправильностей у списках виборцiв. Порядок!
розгляду цих справ був встановлений iнструкцiую НКЮ СРСР|
вiд 5 травня 1938 р. |
Незважаючи на те, що вказаними нормативними актами вста-|
новлювався особливий порядок розгляду цих справ, який принци-1
пово вiдрiзнявся вiд позовного та окремого проваджень, був прий-
нятий вже вiдомий законодавству термiн <окреме провадження>;
Разом з тим очевидно, що перелiченi категорiє справ, що були]
вiднесенi до судовоє юрисдикцiє, за своую юридичною природою
вiдрiзнялись вiд тих, якi у цивiльному процесуальному законо-
давствi були вiднесенi до справ окремого провадження, оскiльки
цi справи виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин. ;
В подальшому, аж до самого прийняття Основ цивiльного
судочинства Союзу РСР та союзних республiк, розгорнулася
гостра полемiка з цiує проблеми i визначилося кiлька точок зору.
Бiльшiсть вчених дотримувалася думки про уднiсть окремо-1
го провадження, яке включало як безспiрнi справи, так i справи,
що виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин, вiднесенi до
судовоє юрисдикцiє, i в яких також, як i у традицiйних справах
окремого провадження, на єх погляд, вiдсутнiй спiр про право2.
Деякi процесуалiсти вважали, що обуднання названих справ
у рамках окремого провадження, навпаки, у непереконливим3.
iдея про необхiднiсть спецiальноє регламентацiє проваджен-
ня по справах, якi виникають з адмiнiстративно-правових вiдно-
Див.: ГранбергВ. Учебник гражданского процесса. М., 1940. С. 73-76.
1 Див.: Советский гражданский процесе / Под ред. Ф. А. Клеймана. М., 1940.
С. i2; Абрамое С. Н. Советский гражданский процесе. М., 1952.
3 Див.: Авдюков М. Г. Видьi судопроизводства в советском процессуальном
праве/УВестник Московского университета. 1956. № 2. С. 109. - - -
337
Окреме провадження
|м, i видiлення цього провадження в самостiйний вид, поряд з
Ьзовним та окремим, знайшла закрiплення в Основах цивiльно-
\ судочинства Союзу РСР та союзних республiк.
Основи встановили порядок розгляду справ по спорах, що
иникають з цивiльних, сiмейних, трудових та колгоспних пра-
оиiдносин, справ, що виникають з адмiнiстративно-правових
iдносин, i справ окремого провадження. Справи, що виникають
адмiнiстративно-правових вiдносин, i справи окремого провад-
сення розглядаються за загальними правилами судочинства,
рiм окремих виняткiв, встановлених законодавством Союзу РСР
союзних республiк (ст. 1 Основ).
Таким чином. Основи сприйняли концепцiю рiзних форм
роваджень у цивiльному процесi.
При цьому позовне провадження розглядауться як загальна
Процедура вирiшення цивiльного судочинства. Що стосууться
провадження по справах, якi виникають з адмiнiстративно-пра-
йових вiдносин i окремого провадження, то вони пiдпорядкову-
ються загальним правилам цивiльного процесу, однак передба-
iають окремi винятки та доповнення.
Розмежування трьох форм провадження у цивiльному про-
цесi було сприйнято i розвинуто у ЦПК союзних республiк. Бiльш
Гого, це законодавче рiшення знайшло пiдтримку та подальшу
розробку в працях вчених-процесуалiстiв.
ЦПК УРСР 1964 р. до справ, що виникають з адмiнiстратив-
но-правових вiдносин, вiднiс справи по скаргах на неправиль-
ностi у списках виборцiв, по скаргах на дiє органiв та посадових
осiб у звязку з накладенням штрафiв, про стягнення з громадян
недоємки по податках, самооподаткуванню сiльського населен-
ня i державному обовязковому страхуванню (ст. 236).
До справ окремого провадження було вiднесено справи про
низнання громадянина обмежено дiуздатним чи недiуздатним,
про визнання громадянина померлим, про встановлення фактiв,
що мають юридичне значення, про вiдновлення прав на втраченi
цiннi папери на предявника, про оскарження нотарiальних дiй
або вiдмови в єх вчиненнi (ст. 254 ЦПК).
В теорiє цивiльного процесуального права конструкцiя форм
проваджень, що закрiпленi в ЦПК, обгрунтовувалась, головним
чином, наявнiстю особливого предмета судового захисту i особ-
ливого порядку розгляду тих чи iнших справ, який, на думку
, багатьох авторiв, пояснюуться єх специфiчною материально-пра-
р , а..гдєгйуєУєу>i"-."-
7 338________iГдаЖУ>______________
вовою природою. Такi пiдходи призводили до висновкiв, що за
правилами, якi встановленi для розгляду справ, що виникають з
адмiнiстративно-правових вiдносин, не можуть вирiшуватись
спори про право, що виникають з цивiльних та iнших вiдносин.
З заявою або скаргою на дiє адмiнiстративного органу не може
бути обуднана вимога позовного характеру, а в порядку окре-
мого провадження не може бути вирiшена справа про встанов-
лення юридичного факту, якщо з ним звязано вирiшення спору
про право. В останньому випадку справа втрачау ознаки окре-
мого провадження i не може розглядатися за правилами i в тому
режимi, який встановлений для справ окремого провадження.
2. Юридична природа окремого
провадження
i Цивiльне процесуальне законодавство вiдносить до ок-,
ремого провадження справи про визнання громадянина обмеже-Ц
но дiуздатним чи недiуздатним; встановлення неправильностей i
запису в актах громадянського стану; визнання громадянина без-;
вiсно вiдсутнiм чи оголошення його померлим; усиновлення
дiтей, якi проживають на територiє Украєни; встановлення фактiв,
що мають юридичне значення; вiдновлення прав на втраченi цiннi
папери на предявника; оскарження нотарiальних дiй або вiдмо-
ви в єх вчиненнi (ст. 254 ЦПК).
Виходячи з того, що окреме провадження у самостiйним |
рiзновидом цивiльного судочинства, його традицiйно визнача-1
ють як процесуальний порядок розгляду передбачених ЦПК
справ про встановлення певних обставин (юридичних фактiв) або
певного юридичного стану осiб. Залежно вiд характеру вимоги,
переданоє на розгляд суду, кожнiй справi окремого проваджен-
ня притаманнi своє, лише єй властивi особливостi. Однак усi цi
справи мають спiльнi риси, що вiдрiзняють єх вiд справ позовно-
го провадження i справ, що виникають з адмiнiстративно-право-
вих вiдносин. У справах окремого провадження суд не розглядау
i не вирiшуу спiр про право цивiльне2.
Див.: Тараненко В. Ф.. Блажеев В. В. О видах гражданского судопроизвод-
ства в советском гражданском процессуальном праве/УАктуальньєе проблему те-
ории й практики правосудия по гражданским делам. С. 34.
2 Див.: ШтефанМ. Й. Цивiльний процес; С. 410. iПЗiМ
. у"ЄЙi"ЯЯ%уiiа
:ЙУ. ДУЗДТ-ЄЙi-Л.ЬГ. ; "дй .у.,-; -уд,,
Окреме провадження_____; 33911
i У законодавствi дiйсноЗакладена iдея про те, що в окремому
--_- т> ""-,"" i i<;с
З ~ЄЄА.\Л-ЄЛ.УЛ.1.и- >.л. / -.-- _
провадженнi не розглядауться спiр про право. В частинi 3 ст. 255
" ЦПК передбачено: якщо при розглядi справи порядком окремого
провадження виникне спiр про право, пiдвiдомчий судам, суд зали-
шау заяву без розгляду i розяснюу заiнтересованим особам, що вони
; вправi подати позов у загальному порядку. Це дало пiдстави нази-
вати окреме провадження безспiрним, оскiльки в ньому не розгля-
дауться матерiально-правовий спiр, а можуть установлюватися
тiльки факти та стани, якi мають юридичне значення.
Поряд з цим слiд пiдкреслити i специфiчний характер дiяль-
ностi суду та його компетенцiє в окремому провадженнi, якi обу-
; мовленi особливим обуктом судового захисту i предметом су-
довоє дiяльностi. Загальним обуктом судового захисту в окре-
мому провадженнi виступау охоронюваний законом iнтерес, а
предметом судовоє дiяльностi - встановлення юридичних фак-
тiв або станiв.
Однак деякi вченi вважають, що в окремому провадженнi
можлива безпосередня охорона субуктивних прав. Вони вихо-
дять з того, що предметом судовоє дiяльностi в окремому провад-
женнi, як i в позовному, виступають матерiальнi правовiдносини,
котрi мають безспiрний характер. Установлюючи рiзнi юридичнi
факти, суд тим самим пiдтверджуу i рiзнi матерiальнi правовiдно-
сини - цивiльнi, сiмейнi, трудовi та iн.
Субуктивнi права не можуть бути обуктом захисту в окре-
мому провадженнi, як не можуть бути предметом судовоє дiяль-
ностi в окремому провадженнi матерiальнi правовiдносини. Ос-
таннi, за загальним правилом, виникають на пiдставi сукупностi
юридичних фактiв. Оскiльки в порядку окремого провадження
завжди встановлюуться лише один юридичний факт, iншi факти
або взагалi не iснують в дiйсностi, або знаходяться за межами
судовоє дiяльностi. Даний пiдхiд може бути удиним теоретичним
обгрунтуванням видiлення окремого провадження i обуднання
в ньому рiзних за своєм характером справ.
Особливiстю регламентацiє порядку розгляду справ окремо-
го провадження у те, що цi справи розглядаються з участю заяв-
ника i заiнтересованих осiб, органiв державного управлiння,
державних пiдприумств, установ, органiзацiй, колгоспiв, iнших
кооперативних органiзацiй, єх обуднань, iнших громадських
органiзацiй (ч. 2 ст. 255 ЦПК), тобто в окремому провадженнi мау
мiсце специфiчне коло субуктiв цивiльного процесу.
НнИiнiНЙ>А.ьцiДмаiам,;
"ЯЯИНЯiiiЯИiИЯяiздВнєНййi;
340
ГлаваХХП___________________д|1
це особа, яка порушуу справу окремого проваджен- у
ЗаЯВНИК _/ - --~Г----./ /Ч-Л/А V/ л.А-ЛА/4г/iУ\ДПТ
ня в судi. Коло заявникiв, як правило, встановлено нормами цивiль-
ного процесуального права, якi регулюють порядок розгляду тiує чи
iншоє справи окремого провадження (статтi 256, 276, 285 ЦПК).
Враховуючи вимоги статей 4, 5 ЦПК, до заiнтересованих осiб
належать особи, якi беруть участь у справi i мають у нiй юридич-
ну заiнтересованiсть. Коло заiнтересованих осiб визначауться
взаумовiдносинами iз заявником у звязку з обставинами, якi
пiдлягають встановленню i якi можуть вплинути на єх права i
обовязки (наприклад, органи РАГС у справах про встановлен-
ня неправильностi запису в актах громадянського стану). Участь
у справi цих осiб обумовлюуться тим, що з встановленням окре-
мих обставин заявник може реалiзувати своє права в правовiдно-
синах, в яких беруть участь i заiнтересованi особи. Для цих осiб
характерно те, що єх субуктивнi права i обовязки мають юри-
дичний звязок з субуктивними правами i обовязками заявникiв.
Процесуальнi права i обовязки осiб, якi беруть участь у спра-
вах окремого провадження, визначенi ст. 99 ЦПК, а також нор-
мами, якi передбачають порядок розгляду справи окремого про-
вадження (глави 33-39 ЦПК).
Справи окремого провадження розглядаються за загальними
правилами цивiльного судочинства з винятками i доповненнями,
зазначеними у законодавствi (статтi 1, 255 ЦПК). Так, в окремо-
му провадженнi встановлена виключна пiдвiдомчiсть, специфiчнi
правила пiдсудностi, не дiють такi iнститути позовного проваджен-
ня, як зустрiчний позов, третiх осiб, мирова угода та iн.
Рiшення суду у справах окремого провадження не пiдлягають
примусовому виконанню, але мають загальнообовязковий харак-
тер (ст. 14 ЦПК). Вони реалiзуються державними органами шляхом
оформлення майнових або особистих немайнових прав громадян,
а саме: видачею свiдоцтва про право власностi; виправленням, по-
новленням i анулюванням запису актiв громадянського стану тощо.
Таким чином, сутнiстю окремого провадження у те, що в
ньому вiдсутнiй спiр про право, обуктом судового захисту у охо-
ронюваний законом iнтерес, а предметом судовоє дiяльностi -
встановлення певних юридичних фактiв та станiв з метою подаль-
шого здiйснення заiнтересованими особами своєх субуктивних
прав, а також специфiчна судова процедура.
Цими висновками завжди i обмежувалася сутнiсна характе-
ристика окремого провадження, оскiльки теоретики цивiльного


_______________Окреме провадження______________34Г
роцесу не виходили за межi тлумачення законодавства в напрям-
у протиставлення справ окремого провадження та справ позов-
ого провадження.
На наш погляд, формально-догматичний пiдхiд у перешко-
iою для дiйсноє характеристики природи окремого проваджен-
iм, тому єє дослiдження повинно грунтуватися на iнших науко-
навчих засадах.
Юридична природа окремого провадження повинна дослiд-
|Куватися в межах загальноє проблеми права громадян на судо-
вий захист i предметноє характеристики правосуддя та його
Вiункцiй. i тому визначення природи окремого провадження
можливе з врахуванням того, в якiй мiрi в ньому вiдбиваються
iравосуднi начала.
i Межi судовоє юрисдикцiє не повиннi розмиватися. Правосуд-
дя у цивiльних справах, як форма здiйснення судовоє влади, по-
нi iнно бути спрямоване на певний соцiальний обукт, яким вис-
iупають права та свободи особи. Захист прав та свобод грома-
/iян - основна функцiя судовоє влади. Правильна органiзацiя
i удового захисту передбачау чiтке визначення критерiєв пору-
шень прав, якi пiдлягають судовому захисту, потребують судо-
пого захисту та мають бути предметом судового розгляду.
На наш погляд, пiд юрисдикцiю цивiльних судiв, з урахуван-
ням функцiє правосуддя, пiдпадають справи, повязанi з необхi-
днiстю визначення виду та обсягу субуктивних прав та захисту
у формi змагального судочинства. Правосуддя у цивiльних спра-
нах повязане завжди з розглядом спору про право.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67