Громадяни вiльно обирають види дiяльностi за умови, що вони не забороненi законодавством. Така дiяльнiсть може бути
Роздiл VII. Правова органiзацiя працевлаштування громадян
181
i не пов'язаною з виконанням оплачуваноє роботи. Вiльно обираються також професiя та мiсце роботи вiдповiдно до своєх здiбностей. Примушення до працi в будь-якiй формi не допускауться, за винятком випадкiв, що визначенi законодавством. Добровiльна незайнятiсть громадян не у пiдставою для притягнення єх до адмiнiстративноє або кримiнальноє вiдповiдальностi.
Основнi принципи державноє полiтики зайнятостi населення проявляються у забезпеченнi рiвних можливостей усiм громадянам незалежно вiд походження, соцiального i майнового стану, расовоє та нацiональноє належностi, статi, вiку, полiтичних переконань, ставлення до релiгiє в реалiзацiє права на вiльний вибiр виду дiяльностi вiдповiдно до здiбностей та професiйноє пiдготовки з урахуванням особистих iнтересiв i суспiльних по-iб>сприяннi забезпеченню ефективноє зайнятостi, запобiганнi ^ЛРГВОренню нових робочих мiсць та умов для роз-iИМННЦТВа, координацiє дiяльностi у сферi зайня-ИМКй напрямами економiчноє i соцiальноє полiтики i дбрЖЖВНОЄ та регiональних програм зайнятостi, спiвробiтництвi професiйних спiлок, асоцiацiй та спiлок пiдприумцiв, власникiв пiдприумств або уповноважених ними органiв у взаумодiє з органами державноє виконавчоє влади в розробцi, реа- . лiзацiє та контролi за виконанням заходiв, спрямованих на забезпечення зайнятостi населення; мiжнародному спiвробiтництвi у розв'язаннi проблем зайнятостi населення, включаючи працю громадян Украєни за кордоном та iноземних громадян в Украєнi.
Служба зайнятостi в Украєнi утворена Постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 21 грудня 1990 р. № 381 <Про створення державноє служби зайнятостi Украєни>. Постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 24 червня 1991 р. № 47 затверджено Положення про державну службу зайнятостi. Цим Положенням державна служба зайнятостi визнана централiзованою структурою спецiальних органiв, утворених для комплексного вирiшення питань регулювання зайнятостi населення, професiйноє орiунтацiє, працевлаштування i соцiальноє пiдтримки тимчасово непрацюючих громадян.
Державна служба зайнятостi складауться з Центру зайнятостi Мiнiстерства працi та соцiальноє полiтики Украєни, центру зайнятостi Автономноє Республiки Крим, обласних, районних, мiжрайонних, мiських i районних у мiстi центрiв зайня-
182
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
тостi. До складу служби зайнятостi входять також центри професiйноє орiунтацiє, навчальнi заклади професiйноє пiдготовки незайнятого населення, iнформацiйно-обчислювальнi центри, територiальнi та спецiалiзованi бюро зайнятостi, центри трудовоє реабiлiтацiє населення.
Мiсцевi центри зайнятостi та iншi органи державноє служби зайнятостi пiдпорядковуються Мiнiстерству працi Украєни та вiдповiдним органам мiсцевоє державноє адмiнiстрацiє.
Громадяни мають право на безплатне сприяння державноє служби зайнятостi. За сприянням у працевлаштуваннi можуть звертатися усi незайнятi громадяни, якi бажають змiнити мiсце роботи, працевлаштуватися за сумiсництвом чи у вiльний вiд навчання час.
Порядок реустрацiє, перереустрацiє та ведення облiку громадян, якi шукають роботу, i безробiтних, виплата допомоги по безробiттю, а також умови надання матерiальноє допомоги в перiод професiйноє пiдготовки та перепiдготовки визначенi Положенням, що затверджене постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 27 квiтня 1998 р. № 578.
Правовi норми про зайнятiсть населення поширюються на громадян Украєни, iноземних громадян i осiб без громадянства, що постiйно проживають в Украєнi, якщо iнше не передбачено законодавством. Якщо мiжнародним договором або угодою, укладеною Украєною, встановленi iншi правила, нiж тi, що передбаченi законодавством про зайнятiсть, то застосовуються правила мiжнародних договорiв i угод.
Зайнятiсть населення у проблемою не тiльки нацiональною, а й мiжнародною.
 2. Мiжнароднi правовi акти про зайнятiсть
З самого початку створення МОП, вже на першiй Мiжнароднiй конференцiє працi, що вiдбулася у Вашингтонi з 29 жовтня 1919 по 27 сiчня 1920 р., розглядалися питання зайнятостi. Цiую конференцiую було прийнято шiсть конвенцiй, серед яких слiд видiлити Конвенцiю № 2 про безробiття, в якiй були розглянутi питання органiзацiє бiрж працi, облiку робочих мiсць i вiльноє робочоє сили, надання матерiальноє допомоги безробiтним тощо. iншi конвенцiє першоє сесiє Мiжнародноє конференцiє працi були присвяченi тривалостi робочого часу, працi жiнок, дiтей, неповнолiтнiх. Конвенцiя № 2 була доповнена
Роздiл VII. Правова органiзацiя працевлаштування громадян
183
Рекомендацiую № 1 про безробiття. Конвенцiя № 2 про безробiття ратифiкована постановою Верховноє Ради Украєни вiд 4 лютого 1994 р.
На другiй сесiє Мiжнародноє конференцiє працi, що вiдбулася в Генує з 15 червня по 10 липня 1920 р., було прийнято конвенцiє № 8 про допомогу по безробiттю у разi корабельноє аварiє та № 9 про працевлаштування морякiв. Цi конвенцiє були доповненi Рекомендацiую № 10 про страхування по безробiттю
для морякiв.
На третiй сесiє Мiжнародноє конференцiє працi в Женевi в жовтнi-листопадi 1921 р. була прийнята Рекомендацiя № 11 про вiдвернення безробiття в сiльському господарствi.
Вже тiльки цей короткий екскурс до перших рокiв дiяль-СВiДЧИТЬ про те, що ця органiзацiя пiсля першоє i^i^ередЬднi пiслявоунноє депресiє, коли вiйськова гiь пбчiиiа скорочуватись, кiлькiсть робочих мiсць зменшуватись, а демобiлiзацiя з армiй збiльшила кiлькiсть працiвникiв, якi шукали роботу i не завжди знаходили, змушувала свiтове спiвтовариство шукати шляхи подолання проблеми забезпечення роботою усiх бажаючих.
Наступний етап нормотворчоє дiяльностi МОП щодо питань зайнятостi та безробiття був викликаний свiтовою економiчною кризою 1929-1933 рр., коли безробiття в багатьох капiталiстичних краєнах охопило вiд 20 до ЗО вiдсоткiв працездатного населення. В США у тi роки налiчувалося бiля 12,8 млн безробiтнiх, в Нiмеччинi - понад 5,5 млн, в Англiє - бiльше 2 млн чоловiк.
Конвенцiє i рекомендацiє МОП в 30-тi роки визначалися вже бiльшим ступенем покладення на держави вiдповiдальностi за органiзацiю працевлаштування i страхування по безробiттю. Так, Конвенцiя 1933 р. № 34 про платнi бюро зобов'язувала держави лiквiдувати рiзнi приватнi установи i органiзацiє, що займались влаштуванням на роботу за винагороду. Ця конвенцiя була доповнена Рекомендацiую № 42 про бюро зайнятостi.
На дев'ятнадцятiй сесiє Мiжнародноє конференцiє працi 4-25 червня 1935 р. була прийнята Рекомендацiя № 45 про безробiття серед молодi. Двадцять п'ятою сесiую Мiжнародноє конференцiє працi 8-28 червня 1939 р. була прийнята Конвенцiя № 66 про вербування, працевлаштування i умови працi тру-
184
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
дящих-мiгрантiв, доповнена Рекомендацiую № 61 пiд такою ж назвою.
В 1934 р. були прийнятi Конвенцiя № 44 про допомогу особам, якi у безробiтними з незалежних вiд них обставин, i Рекомендацiя № 44 про страхування на випадок безробiття i про рiзнi види надання допомоги безробiтним. Конвенцiя з багатьма застереженнями i винятками зобов'язала держави - учасницi МОП створювати системи обов'язкового i добровiльного страхування по безробiттю. Рекомендацiя дещо розширила коло осiб, якi мають право на одержання допомоги по безробiттю, i встановила бiльш сприятливi умови для страхування.
Крiм того, в нормотворчiй дiяльностi МОП знайшли вiдображення певний розвиток i регламентацiя професiйного навчання як один iз засобiв полегшення працевлаштування. До другоє свiтовоє вiйни з цього питання було прийнято ряд рекомендацiй, а саме: № 15 - про розвиток технiчного навчання в галузi сiльського господарства (1921 р.); № 42 - про бюро зайнятостi; № 57 про професiйне навчання (1939 р.); № 60 - про учнiвство (1939 р.).
Обмеженiсть мiжнародних нормативних актiв, прийнятих в цей перiод, з питань зайнятостi полягау в тому, що в бiльшостi з них навiть не ставилося завдання вирiшення проблеми безробiття в цiлому, хоча вже намiтилась тенденцiя покладення на державу вiдповiдальностi за органiзацiю системи працевлаштування, страхування по безробiттю, професiйне навчання.
Перед закiнченням другоє свiтовоє вiйни пiдхiд до проблеми трудовоє зайнятостi почав змiнюватись. В 1944 р. Фiладельфiйська декларацiя про мету i завдання МОП проголосила як основну мету органiзацiє <досягнення повноє зайнятостi>. В 1945 р. завдання досягнення повноє зайнятостi було включено до Статуту МОП. В 1948 р. була прийнята Загальна декларацiя прав людини, в якiй проголошувалось, що <кожна людина мау право на працю, на вiльний вибiр роботи, на справедливi i сприятливi умови працi i на захист вiд безробiття>.
МОП знову звернулася до питань зайнятостi. В 1948 р. була прийнята Конвенцiя № 88 про органiзацiю служб зайнятостi, яка остаточно встановила обов'язок держав створювати нацiональнi служби зайнятостi пiд керiвництвом держави. З рекомендацiй особливо необхiдно вiдзначити Рекомендацiю 1944 р. № 71 про урегулювання питань зайнятостi в перiод переходу
Роздiл VII. Правова органiзацiя працевлаштування громадян
185
вiд вiйни до миру, якою була запропонована досить докладна програма заходiв щодо забезпечення роботою великих мас людей, котрi повиннi були влитися на ринок працi в зв'язку iз закiнченням вiйни. У разi запровадження державою цiує програми вона могла б певною мiрою полегшити проблему працевлаштування у пiслявоунний час.
Тридцять першою сесiую Мiжнародноє конференцiє працi 17 червня - 10 липня 1948 р. в Сан-Франциско була прийнята Конвенцiя № 88 про органiзацiю служби зайнятостi, яка була доповнена Рекомендацiую № 83 пiд такою ж назвою.
Було прийнято також ряд рекомендацiй: № 87 - про професiйну орiунтацiю (1949 р.); № 88 - про професiйне навчання дорослих, включаючи iнвалiдiв (1950 р.); № 99 - про пере-iiю iнвалiдiв (1955 р.).
iВСЬМОю сесiую Мiжнародноє конференцiє працi в ii'Прийнята Конвенцiя № 122 про полiтику в областi i. В ст. 1 цiує Конвенцiє зазначалося, що з метою <лiквiдацiє безробiття i неповноє зайнятостi кожний Член Органiзацiє проголошуу i здiйснюу як основну мету активну полiтику, що спрямована на сприяння повнiй, продуктивнiй i вiльно обранiй зайнятостi>. Ця полiтика мау за мету забезпечити, щоб! а) була робота для всiх, хто готовий приступити до роботи i шукау роботу; б) така робота була б можливо найбiльш продуктивною; в) iснувала б свобода вибору зайнятостi i найширшi можливостi для кожного трудящого одержати пiдготовку i використати своє здiбностi для роботи, до якоє вiн здатний, незалежно вiд раси, кольору шкiри, статi, релiгiє, полiтичних поглядiв, iноземного походження або соцiального становища.
Статтею 2 Конвенцiє проголошено, що кожний Член Органiзацiє визначау i щорiчно переглядау в рамках координованоє економiчноє i соцiальноє полiтики заходи, яких необхiдно вжити для досягнення мети, що вказана в ст. 1, а також здiйснити необхiднi кроки до застосування цих заходiв, включаючи, коли це доцiльно, розробку спецiальних програм.
Статтею 3 передбачалось, що при застосуваннi Конвенцiє представники пiдприумцiв i трудящих залучаються до консультацiй в галузi полiтики зайнятостi, з тим щоб повнiстю врахувати єх досвiд i думки та заручитися єх пiдтримкою, спiвробiтництвом у формуваннi та реалiзацiє такоє полiтики.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Конвенцiя № 122 доповнюуться Рекомендацiую № 122 з цiую ж назвою, яка пропонуу досить докладний перелiк загальних i спецiальних заходiв щодо здiйснення полiтики зайнятостi, зокрема по стимулюванню безперервного економiчного зростання, усунення сезонних коливань зайнятостi тощо.
Конвенцiя № 122 ратифiкована Президiую Верховноє Ради УРСР 29 травня 1968 р.
Конвенцiя 1958 р. № 111 про дискримiнацiю в галузi працi i зайнятостi мiстить достатньо гнучкi i загальнi положення, що стосуються дискримiнацiє в галузi працi i занять, якi б грунтувалися на вiдмiнностях раси, кольору шкiри, статi, релiгiє, полiтичних поглядiв, соцiального походження i нацiональноє належностi.
В Конвенцiє № 111 передбачауться, що краєни, якi єє ратифiкували, а Украєна ратифiкувала цю Конвенцiю ЗО червня 1961 р., проводять полiтику лiквiдацiє дискримiнацiє вiдповiдно до умов i практики краєни, скасовують або змiнюють будь-якi законодавчi або адмiнiстративнi положення, що не вiдповiдають цiй полiтицi, i вживають позитивних заходiв, якi можуть сприяти в загальнiй практицi рiвностi можливостей i звернень.
У 1984 р. МОП прийняла Рекомендацiю про полiтику в галузi зайнятостi. Але, враховуючи розмах безробiття i неповноє зайнятостi, що зачепили рiзнi краєни незалежно вiд етапу єх економiчного розвитку, зокрема проблеми молодi, значна частина якоє перебувау у пошуках першоє роботи, сiмдесят п'ята сесiя Мiжнародноє конференцiє працi у 1988 р. прийняла Конвенцiю № 168 про сприяння зайнятостi i захист вiд безробiття.
Стаття 2 цiує Конвенцiє передбачау, що кожна держава - член МОП вживау вiдповiдних заходiв до координацiє своує системи захисту вiд безробiття i своує полiтики в сферi зайнятостi. Для цього вона намагауться забезпечити, щоб єє система захисту вiд безробiття, зокрема методи надання допомоги по безробiттю, сприяли створенню повноє, продуктивноє i вiльно обраноє зайнятостi i мали б такий характер, що пiдприумцi були б зацiкавленими пропонувати трудящим продуктивну зайнятiсть, а трудящi - шукати таку зайнятiсть.
Конвенцiую повне безробiття визначено як втрата заробiтку з причин неможливостi одержати пiдходящу роботу особою, яка здатна працювати, готова працювати i дiйсно шукау роботу.
Роздiл VII. Правова органiзацiя працевлаштування громадян
При встановленнi, яка робота у пiдходящою, необхiдно, щоб враховувалися вiк безробiтного, трудовий стаж за попередньою спецiальнiстю, який досвiд вiн мау, тривалiсть перiоду безробiття, становище на ринку працi, наслiдки вказаноє роботи для його особистого i сiмейного стану, а також та обставина, що робоче мiсце може бути незайнятим внаслiдок зупинки виробництва у зв'язку з тим, що проводиться трудовий спiр.
Конвенцiую передбаченi також юридичнi, адмiнiстративнi та фiнансовi гарантiє, що повиннi увести держави для осiб, якi потребують захисту.
З метою змiцнення процедур контролю Адмiнiстративна Рада МОП неодноразово приймала рiшення запропонувати урядам краєн, що не ратифiкували цiує Конвенцiє, представляти один раз в чотири роки доповiдi по єє дотриманню вiдповiдно до ст. 19 Статуту МОП. Адмiнiстративна Рада вiдзначила, що такi iдоповiдi необхiдно вимагати незалежно вiд доповiдей, що подаються з iнших актiв, i що уряди повиннi вiдповiдати на обмежену кiлькiсть питань, якi стосуються в основному труднощiв з ратифiкацiую Конвенцiє, якi заходи вживаються для подолання цих труднощiв та якi перспективи ратифiкацiє Конвенцiє iснують.
Одним з мiжнародних нормативних актiв, в якому придiляуться увага питанням зайнятостi i боротьбi з безробiттям, у Мiжнародний пакт про економiчнi, соцiальнi i культурнi права 1966 р. В ст. 6 цього пакту вказууться, що держави, якi беруть участь у ньому, <визнають право на працю, яке включау право кожноє людини на одержання можливостi заробляти собi на життя працею, яку вона вiльно обирау або на яку вона вiльно погоджууться, i зроблять необхiднi кроки для забезпечення цього
права>.
В пiслявоунний перiод дальший розвиток одержала нор-мотворча дiяльнiсть в галузi професiйного навчання. Тут також проявляуться тенденцiя покладення вiдповiдальностi на держави i включення цього питання до сфери загальноє соцiальноє полiтики. Так, Рекомендацiя 1962 р. № 117 про професiйне навчання передбачау створення нацiональних систем професiйного навчання, регламентуу єх планування i управлiння, встановлюу заходи щодо професiйноє орiунтацiє та вiдбору, допро-фесiйноє пiдготовки, органiзацiє самого навчання тощо, тобто фактично пропонуу детальний план державних заходiв щодо органiзацiє професiйного навчання.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
В 1962 р. ЮНЕСКО прийняла рекомендацiю по професiйному i технiчному навчанню, пов'язуючи цi питання з потребами науково-технiчного прогресу. Запропонована докладна схема планування, управлiння i органiзацiє професiйно-технiчноє освiти. Незважаючи на те, що цi норми у досить прогресивними, вони прийнятi лише у формi рекомендацiє, що значно знижуу єх цiннiсть.
У лютому 1968 р. Конференцiя по професiйнiй освiтi i технiчним удосконаленням, скликана Всесвiтньою федерацiую профспiлок, прийняла Хартiю про професiйне навчання. Таке навчання повинно бути демократизоване i поставлене на постiйну основу. Воно у обов'язком держави, повинно стати складовою частиною планiв соцiального i економiчного розвитку i включатися в загальну систему освiти. Конференцiя спецiальною резолюцiую запропонувала МОП прийняти нову конвенцiю про право всiх трудящих на професiйну пiдготовку, постiйне професiйне навчання i технiчне удосконалення.
У 1979 р. була прийнята Всесвiтня програма зайнятостi. Вона базууться на Декларацiє принципiв i програмi дiй, що прийнятi Всесвiтньою конференцiую з питань зайнятостi в 1976 р. За наслiдками Всесвiтньоє конференцiє з питань зайнятостi, що вiдбулася у 1979 р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63