Тому законодавець надiлив судовi органи правом визнавати певнi вимоги суб'уктiв правовими у випадку, коли вони не вiдображенi в чинному законодавствi, але входять у сферу правового регулювання. Суд у цьому разi створюу нову норму, використовуючи загальнi принципи галузi права.
Держава приймау законодавчi акти, при застосуваннi яких виникау право. Стосовно до держави право виступау як форма
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
суспiльноє свiдомостi, яка обумовлюу мiру поведiнки людей мiрою усвiдомлення своєх прав та обов'язкiв, соцiальноє вiдповiдальностi. Прийняте державою законодавство - це лише частина об'уктивного права. <Право> як поняття включау в себе також суб'уктивнi права, <соцiальнi права>.
Право iснуу не тiльки на рiвнi загального, а й на рiвнi правовiдносин, юридичного статусу суб'укта, його прав та обов'язкiв. Норми, якщо вони вiдповiдають суспiльним вiдносинам i дiють, не можуть залишитися незмiнними в приписах закону i кодексiв. Вони втiлюються в правовiдносини, якi становлять собою певну систему вчинкiв, в нормативну правову регуляцiю, в правопорядок. Упорядкування фактичних вiдносин поряд з вищими органами державноє влади i управлiння здiйснюу також Верховний Суд Украєни, роз'яснюючи судам змiст правових норм i порядок єх застосування.
Пленум Верховного Суду Украєни може виступати у двох формах. Вiн як судовий орган може розглядати конкретнi справи. Постанова Пленуму Верховного Суду по такiй справi фактично у завершенням розгляду даноє справи i процесуальним актом. Тому винесення такого акта повинно здiйснюватись в рамках встановленого процесуального регламенту.
Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни, якими даються керiвнi роз'яснення, мають зовсiм iншу правову природу. Вони не пов'язанi з розглядом конкретних справ, а мiстять аналiз судовоє практики, вiдзначають конкретнi єє помилки i недолiки, орiунтують суди на єх усунення i таким шляхом сприяють удосконаленню судовоє дiяльностi.
Пiддаючи тлумаченню правовi норми, суд зобов'язаний побудувати своє роз'яснення на принципах як правовоє норми, так i принципах даноє галузi права в цiлому. При цьому проведене судом тлумачення i роз'яснення з приводу застосування норми не повинно обмежувати чи iншим способом зменшувати обсяг прав, що визначенi законом.
Прикладом такого широкого тлумачення може бути постанова Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 1 листопада 1996 р. № 9 <Про застосування Конституцiє Украєни при здiйсненнi правосуддя>. В нiй наголошено, що Конституцiя мау найвищу юридичну силу, а єє норми у нормами прямоє дiє. Це зобов'язуу суди при розглядi конкретних справ оцiнювати змiст будь-якого закону чи iншого нормативно-правового акта з точки зору
Роздiл Нi. Джерела трудового права Украєни
його вiдповiдностi Конституцiє i в усiх необхiдних випадках застосовувати Конституцiю як акт прямоє дiє.
Роз'яснено, що суд не може, застосовуючи Конституцiю як акт прямоє дiє, визнати неконституцiйними закони чи правовi акти, якi вiдповiдно до ст. 150 Конституцiє Украєни вiднесенi ,до повноважень .Конституцiйного Суду Украєни. Разом з тим суд на пiдставi ст. 144 Конституцiє може визнати такими, що не ,вiдповiдають Конституцiє чи законам Украєни, рiшення органiв мiсцевого самоврядування, а на пiдставi ст. 124 Конституцiє - акти органiв державноє виконавчоє влади, мiнiстерств, вiдомств, .мiсцевих державних адмiнiстрацiй тощо. Звернення до Конституцiйного Суду Украєни у такому разi не вимагауться.
Тлумачення закону, що здiйснюуться Пленумом Верховно-.10 Суду Украєни, адресовано не тiльки судовим органам. Влас-iiики пiдприумств, установ, органiзацiй i уповноваженi ними ^ iргани, професiйнi спiлки, робiтники i службовцi при вирiшеннi iрних питань, що випливають iз трудових вiдносин, також ушенi звертатись до цих роз'яснень, з тим щоб усвiдомити, з точки зору Верховного Суду Украєни буде розцiнено єх дiє 'судом, що розглядау конкретну трудову справу. Вирiшуючи, Наприклад, питання про розiрвання трудового договору з працiвником за систематичне порушення ним трудовоє дисциплiни, власник або уповноважений ним орган, профспiлковий iбОмiтет змушенi звернутися до п. 23 постанови Пленуму Вер-
Ховного Суду Украєни вiд 6 листопада 1992 року № 9 <Про
Практику розгляду судами трудових спорiв>, у якому роз'ясне-''Уйє, що за цiую пiдставою працiвник може бути звiльнений лише
за проступок на роботi, вчинений пiсля застосування до працiв-
ВИка дисциплiнарного або громадського стягнення, за невиконання без поважних причин обов'язкiв, покладених на нього
Трудовим договором чи правилами внутрiшнього трудового розпорядку. В таких випадках враховуються тi заходи дисциплi-мварного стягнення, якi встановленi чинним законодавством i
не втратили законноє сили за давнiстю або не знятi достроково
(ст. 151 КЗпП), i тi громадськi стягнення, якi застосованi до .(Працiвника за порушення трудовоє дисциплiни у вiдповiдностi :.до положення або статуту, що визначау дiяльнiсть громадськоє ^Органiзацiє, i з дня накладення яких до видання наказу про
звiльнення минуло не бiльше одного року. . .. Неврахування власником або уповноваженим ним органом ,.. Цього роз'яснення Пленуму Верховного Суду Украєни безумовно
82
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
викличе визнання звiльнення незаконним i поновлення працiвника на роботi.
Суди забезпечують проведення в життя правових норм, здiйснюють пiднормативне регулювання суспiльних вiдносин, забезпечують досягнення мети правового регулювання. Результати судовоє правозастосовноє дiяльностi не завжди повнiстю вiдповiдають нормам права, єх iдеальнiй моделi. Тому в рiшеннях судових органiв по розгляду конкретних справ мiститься додаткова iнформацiя про суспiльнi вiдносини та змiст норм права.
Судовий орган будь-якого рiвня при розглядi трудових спорiв здiйснюу правосуддя. Наслiдки дiяльностi суду об'уктивiзують-ся в його постановах, починаючи з рiшення районного суду i закiнчуючи керiвними роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду Украєни. Однак змiстом судовоє практики, що лягау в основу керiвних роз'яснень Пленуму Верховного Суду Украєни, у не сукупнiсть актiв застосування права, а сконцентрованi в них мiркування про фактичнi обставини, норми права та єх елементи. Тобто використовууться думка, iдея судових органiв щодо застосування закону.
При розглядi конкретних справ суд здiйснюу iндивiдуалiзацiю, тобто пiдводить одиничне пiд загальне, наслiдки якоє об'-уктивiзуються в рiшеннi суду. На вiдмiну вiд загальних право-застосовних положень висновки суду адресованi конкретним особам i по конкретнiй справi, єх обов'язковiсть обмежена рамками даного випадку, що визначау єх мiсце i роль в процесi правового регулювання.
Усi цi iндивiдуальнi правозастосовнi положення у <крупинками> досвiду i створюють один з елементiв змiсту судовоє практики. З багатьох <крупинок> формууться практика застосування певних норм права до конкретних фактичних обставин.
Керiвнi роз'яснення Пленуму Верховного Суду Украєни носять загальний характер, розрахованi на багаторазове застосування, що характерно саме для джерел права. Але цi роз'яснення не пiдмiняють закон, не змiнюють його сутi, а носять допомiжний характер. Видання таких роз'яснень не надiляу вищий судовий орган краєни правотворчими функцiями i не пiдмiняу правотворчi органи.
Районний чи iнший суд, що безпосередньо розглядау трудовий спiр, мау достатнi владнi повноваження, щоб забезпечи-
Роздiл III. Джерела трудового права Украєни
ти виконання роз'яснень Пленуму Верховного Суду Украєни всiма учасниками процесу. Якби таких повноважень судовi органи не мали, то вони не могли б виконати завдання, що стоять перед правосуддям, i забезпечити точне i неухильне дотримання законiв усiма пiдприумствами, установами, органiзацiями, службовими особами i громадянами Украєни.
Отже, керiвнi роз'яснення Пленуму Верховного Суду Украєни забезпеченi достатнiм механiзмом для єх виконання. iгнорування цих роз'яснень може викликати скасування або змiну судового рiшення, яке винесене всупереч роз'ясненню. Тому можна зробити висновок, що керiвнi роз'яснення Пленуму Верховного Суду Украєни, котрi мiстять тлумачення закону вищим судовим органом держави, даються ним у рамках його повно-правову силу, стають обов'язковими для вико-щвниками судочинства i у джерелом трудового Щнодавчих норм, пiдзаконних i локальних актiв ЦОКбб конкретизуючi юридичнi норми - право-| Виробляються судовою i адмiнiстративною прак-i процесi тлумачення i застосування юридичних актiв.
б 7. Диференцiацiя трудового законодавства Украєни
|i* Диференцiацiя трудового законодавства - це встановленi i державою вiдмiнностi в змiстi i обсязi прав та обов'язкiв суб'уктiв Трудових вiдносин на певних пiдставах. Сучасний цивiлiзований свiт намагауться бiльш послiдовно здiйснювати принцип рiвностi громадян. Вiдповiдно до цього держави забезпечують тднiсть правового регулювання трудових вiдносин, що здiйснюуться загальним законодавством про працю, удиним для всiх працiвникiв.
В Украєнi уднiсть правового регулювання трудових вiдносин базууться на ст. 2' КЗпП, яка юридичне закрiплюу принцип рiвностi трудових прав, що конкретизуються в iнших статтях КЗпП та законодавчих актах про працю.
У той же час з цiлого ряду причин виникау необхiднiсть диференцiйованого пiдходу до регулювання трудових вiдносин. Така диференцiацiя проводиться за допомогою прийняття спецiальних нормативних актiв, що поширюються тiльки на певну групу працюючих, шляхом включення в загальнi законодавчi акти про працю спецiальних положень, що вiдносяться лише до тiує чи iншоє групи працiвникiв, а також шляхом виключен-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
84
ня можливостi застосування окремих положень загального законодавства про працю до деяких категорiй трудящих.
Диференцiацiя трудового законодавства не суперечить iдеє соцiальноє рiвностi, оскiльки встановленi вiдмiнностi у змiстi та обсязi прав i обов'язкiв працiвникiв та роботодавцiв мають своую метою не створення привiлеєв вiдповiдним соцiальним прошаркам, а досягнення бiльшоє вiдповiдностi норм трудового права особливостям трудових вiдносин. Диференцiацiя дозволяу досягти бiльш реальноє рiвностi у порiвняннi з тiую, що встановлюуться загальним законодавством про працю, яке поширюуться на всiх працюючих. Бiльш того, за деякими винятками сама диференцiацiя виправдана саме тому, що вона спрямована на встановлення такого рiвня соцiальноє рiвностi, який вище за рiвень, визначений принципом рiвноправ'я. Саме це дозволяу вирiвнювати соцiальне становище певних соцiальних груп, котрi за фактичними умовами працi або внаслiдок iнших обставин опинилися в соцiальне обмеженому станi.
Законодавство Украєни використовуу рiзнi критерiє диференцiацiє правового регулювання працi. Це ставлення працiвника до майна пiдприумства, установи, органiзацiє (в подальшому скорочено - пiдприумство); нацiональна належнiсть засобiв виробництва (майна пiдприумства); належнiсть пiдприумства до державноє (загальнодержавноє) форми власностi;
суспiльна значущiсть трудовоє функцiє, що виконууться працiвником; особливi природнi географiчнi i геологiчнi умови; умови пiдвищеного ризику для здоров'я; тривалiсть строку дiє трудового договору (тимчасова чи сезонна робота); можливiсть укладення контракту, коли це передбачено законом; соцiально-демографiчнi критерiє.
Ставлення до майна пiдприумства - один з найважливiших критерiєв диференцiацiє трудового права. На пiдприумствi переважно працюють найманi працiвники. Але поряд з ними може працювати й власник цього пiдприумства. В такiй ситуацiє у очевидним соцiальне призначення трудового права - захист найманих працiвникiв перед роботодавцем. Досягнення балансу iнтересiв мiж найманими працiвниками i власником виключау уднiсть правового регулювання трудових вiдносин цих суб'уктiв.
Якщо пiдприумство приватне, то працю власника на своуму пiдприумствi взагалi можна було б виключити iз сфери пра-
Роздiл Пi. Джерела трудового права Украєни
85
вового регулювання працi, оскiльки в цьому разi втрачауться сама мета правового регулювання. Тiльки роздуми юридичноє технiки i потреба в органiзацiйнiй простотi, бажання унiфiкувати правове регулювання диктують вибiр варiанта, при якому на власника приватного пiдприумства, що працюу на своуму пiдприумствi поряд з найманими працiвниками, поширюуться законодавство про працю.
Якщо ж власникiв пiдприумства декiлька, то виникау потреба в правовому регулюваннi трудових вiдносин працiвникiв-власникiв зi створюваними ними пiдприумством i уповноваженим власниками органом. Працiвник-власник також потребуу захисту вiд своєх партнерiв. Очевидно, що у даному разi немау потреби в такому ступенi захисту, який держава зобов'язана забезпечити найманому працiвнику, бо працiвник-власник мау можливiсть захищати своє iнтереси, беручи участь у зборах власникiв пiдприумства. Стаття 3 КЗпП встановлюу, що законодавство про працю регулюу трудовi вiдносини працiвникiв усiх Пiдприумств незалежно вiд форм власностi, виду дiяльностi i галузевоє належностi, а також осiб, якi працюють за трудовим договором з фiзичними особами. Особливостi працi членiв кооперативiв та єх об'уднань, колективних сiльськогосподарських Пiдприумств, селянських (фермерських) господарств, працiв-^ i никiв пiдприумств з iноземними iнвестицiями визначаються законодавством та єх статутами. При цьому гарантiє щодо зайнятостi, охорони працi, працi жiнок, молодi, iнвалiдiв надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.
Коли власники пiдприумства становлять велику групу людей, кожний з них окремо значно менше може впливати на прийняття рiшень зборами власникiв. Чим бiльше коло власникiв або доля окремого власника становить малу частину, тим менше такий власник може впливати на прийняття рiшення власниками пiдприумства. Тому в таких умовах трудовi вiдносини працiвникiв-власникiв повиннi пiдпадати пiд сферу дiє трудового законодавства.
Викладенi формальнi критерiє розмежування сфер повноє i частковоє дiє законодавства про працю мають, на наш погляд, Грунтовну соцiально-економiчну пiдставу. Але навряд чи вони можуть бути сприйнятi законодавцем у даний час. Усяка iдея до того, як вона буде взята в арсенал законодавця, повинна бути визнана наукою.
86
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Законодавство Украєни в принципi визнау необхiднiсть диференцiацiє працi за критерiум вiдносин до засобiв виробництва. При цьому особливостi правового регулювання працi повиннi бути встановленi не тiльки щодо членiв кооперативiв, а й щодо iнших працiвникiв, якi в складi малих груп у спiввласниками пiдприумства (колективного пiдприумства, товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю, закритого акцiонерного товариства, командитного, повного товариства).
Держава як власник засобiв виробництва мау право широко втручатись у трудовi вiдносини пiдприумств загальнодержавноє власностi. Тим бiльше потребуу встановлення особливостей правового регулювання праця державних службовцiв. Разом з тим ст. 9 Закону Украєни вiд 16 грудня 1993 р. <Про державну службу> iз сфери дiє цього Закону повнiстю виключау Президента Украєни, Голову Верховноє Ради i його заступникiв, голiв постiйних комiсiй Верховноє Ради та єх заступникiв, народних депутатiв. Голову i членiв Конституцiйного Суду, Голову i членiв Верховного Суду Украєни, Голову i суддiв Вищого арбiтражного суду, Генерального прокурора Украєни та його заступникiв. На трудовi вiдносини iнших державних службовцiв, крiм вказаних вище, загальне законодавство про працю поширюуться у частинi, що не суперечить Закону Украєни <Про державну службу>.
Змiнами, внесеними до ст. 7 КЗпП Законом Украєни вiд 15 грудня 1993 р., виключенi як критерiє диференцiацiє трудового законодавства галузевi особливостi умов працi. У зв'язку з цим регулювання робочого часу i часу вiдпочинку на транспортi, на пiдприумствах i органiзацiях зв'язку здiйснюуться загальним законодавством про працю. Але це не перешкоджау включати в колективнi договори i угоди положення, якi в межах законодавства регулюватимуть вiдповiднi питання у цих галузях.
Стаття 7 КЗпП встановлюу такий критерiй диференцiацiє трудового права, як особливi природнi географiчнi i геологiчнi умови. Пунктом 1 ст. 6 Закону Украєни вiд 15 лютого 1995 р. <Про статус гiрських населених пунктiв Украєни> встановлюються пiльги в оплатi працi для осiб, якi працюють у гiрських районах. На виконання цього Закону Кабiнет Мiнiстрiв Украєни постановою вiд 11 серпня 1995 р. № 648 визначив, що на пiдприумствах, розташованих на територiє гiрських районiв, тарифнi ставки i посадовi оклади працiвникiв передбачаються
Роздiл III. Джерела трудового права Украєни
87
генеральною, галузевими та регiональними угодами як мiнiмальнi гарантiє, а також Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни або iншим органом за його дорученням пiдвищуються на 25 вiдсоткiв.
Наступним критерiум диференцiацiє трудового права, що визначений ст. 7 КЗпП, у пiдвищений ризик для здоров'я. Для працiвникiв, якi зайнятi на роботах з шкiдливими i важкими умовами, передбачено низку пiльг щодо тривалостi робочого часу, часу вiдпочинку, нормування працi, єє оплати тощо.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63
Держава приймау законодавчi акти, при застосуваннi яких виникау право. Стосовно до держави право виступау як форма
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
суспiльноє свiдомостi, яка обумовлюу мiру поведiнки людей мiрою усвiдомлення своєх прав та обов'язкiв, соцiальноє вiдповiдальностi. Прийняте державою законодавство - це лише частина об'уктивного права. <Право> як поняття включау в себе також суб'уктивнi права, <соцiальнi права>.
Право iснуу не тiльки на рiвнi загального, а й на рiвнi правовiдносин, юридичного статусу суб'укта, його прав та обов'язкiв. Норми, якщо вони вiдповiдають суспiльним вiдносинам i дiють, не можуть залишитися незмiнними в приписах закону i кодексiв. Вони втiлюються в правовiдносини, якi становлять собою певну систему вчинкiв, в нормативну правову регуляцiю, в правопорядок. Упорядкування фактичних вiдносин поряд з вищими органами державноє влади i управлiння здiйснюу також Верховний Суд Украєни, роз'яснюючи судам змiст правових норм i порядок єх застосування.
Пленум Верховного Суду Украєни може виступати у двох формах. Вiн як судовий орган може розглядати конкретнi справи. Постанова Пленуму Верховного Суду по такiй справi фактично у завершенням розгляду даноє справи i процесуальним актом. Тому винесення такого акта повинно здiйснюватись в рамках встановленого процесуального регламенту.
Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни, якими даються керiвнi роз'яснення, мають зовсiм iншу правову природу. Вони не пов'язанi з розглядом конкретних справ, а мiстять аналiз судовоє практики, вiдзначають конкретнi єє помилки i недолiки, орiунтують суди на єх усунення i таким шляхом сприяють удосконаленню судовоє дiяльностi.
Пiддаючи тлумаченню правовi норми, суд зобов'язаний побудувати своє роз'яснення на принципах як правовоє норми, так i принципах даноє галузi права в цiлому. При цьому проведене судом тлумачення i роз'яснення з приводу застосування норми не повинно обмежувати чи iншим способом зменшувати обсяг прав, що визначенi законом.
Прикладом такого широкого тлумачення може бути постанова Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 1 листопада 1996 р. № 9 <Про застосування Конституцiє Украєни при здiйсненнi правосуддя>. В нiй наголошено, що Конституцiя мау найвищу юридичну силу, а єє норми у нормами прямоє дiє. Це зобов'язуу суди при розглядi конкретних справ оцiнювати змiст будь-якого закону чи iншого нормативно-правового акта з точки зору
Роздiл Нi. Джерела трудового права Украєни
його вiдповiдностi Конституцiє i в усiх необхiдних випадках застосовувати Конституцiю як акт прямоє дiє.
Роз'яснено, що суд не може, застосовуючи Конституцiю як акт прямоє дiє, визнати неконституцiйними закони чи правовi акти, якi вiдповiдно до ст. 150 Конституцiє Украєни вiднесенi ,до повноважень .Конституцiйного Суду Украєни. Разом з тим суд на пiдставi ст. 144 Конституцiє може визнати такими, що не ,вiдповiдають Конституцiє чи законам Украєни, рiшення органiв мiсцевого самоврядування, а на пiдставi ст. 124 Конституцiє - акти органiв державноє виконавчоє влади, мiнiстерств, вiдомств, .мiсцевих державних адмiнiстрацiй тощо. Звернення до Конституцiйного Суду Украєни у такому разi не вимагауться.
Тлумачення закону, що здiйснюуться Пленумом Верховно-.10 Суду Украєни, адресовано не тiльки судовим органам. Влас-iiики пiдприумств, установ, органiзацiй i уповноваженi ними ^ iргани, професiйнi спiлки, робiтники i службовцi при вирiшеннi iрних питань, що випливають iз трудових вiдносин, також ушенi звертатись до цих роз'яснень, з тим щоб усвiдомити, з точки зору Верховного Суду Украєни буде розцiнено єх дiє 'судом, що розглядау конкретну трудову справу. Вирiшуючи, Наприклад, питання про розiрвання трудового договору з працiвником за систематичне порушення ним трудовоє дисциплiни, власник або уповноважений ним орган, профспiлковий iбОмiтет змушенi звернутися до п. 23 постанови Пленуму Вер-
Ховного Суду Украєни вiд 6 листопада 1992 року № 9 <Про
Практику розгляду судами трудових спорiв>, у якому роз'ясне-''Уйє, що за цiую пiдставою працiвник може бути звiльнений лише
за проступок на роботi, вчинений пiсля застосування до працiв-
ВИка дисциплiнарного або громадського стягнення, за невиконання без поважних причин обов'язкiв, покладених на нього
Трудовим договором чи правилами внутрiшнього трудового розпорядку. В таких випадках враховуються тi заходи дисциплi-мварного стягнення, якi встановленi чинним законодавством i
не втратили законноє сили за давнiстю або не знятi достроково
(ст. 151 КЗпП), i тi громадськi стягнення, якi застосованi до .(Працiвника за порушення трудовоє дисциплiни у вiдповiдностi :.до положення або статуту, що визначау дiяльнiсть громадськоє ^Органiзацiє, i з дня накладення яких до видання наказу про
звiльнення минуло не бiльше одного року. . .. Неврахування власником або уповноваженим ним органом ,.. Цього роз'яснення Пленуму Верховного Суду Украєни безумовно
82
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
викличе визнання звiльнення незаконним i поновлення працiвника на роботi.
Суди забезпечують проведення в життя правових норм, здiйснюють пiднормативне регулювання суспiльних вiдносин, забезпечують досягнення мети правового регулювання. Результати судовоє правозастосовноє дiяльностi не завжди повнiстю вiдповiдають нормам права, єх iдеальнiй моделi. Тому в рiшеннях судових органiв по розгляду конкретних справ мiститься додаткова iнформацiя про суспiльнi вiдносини та змiст норм права.
Судовий орган будь-якого рiвня при розглядi трудових спорiв здiйснюу правосуддя. Наслiдки дiяльностi суду об'уктивiзують-ся в його постановах, починаючи з рiшення районного суду i закiнчуючи керiвними роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду Украєни. Однак змiстом судовоє практики, що лягау в основу керiвних роз'яснень Пленуму Верховного Суду Украєни, у не сукупнiсть актiв застосування права, а сконцентрованi в них мiркування про фактичнi обставини, норми права та єх елементи. Тобто використовууться думка, iдея судових органiв щодо застосування закону.
При розглядi конкретних справ суд здiйснюу iндивiдуалiзацiю, тобто пiдводить одиничне пiд загальне, наслiдки якоє об'-уктивiзуються в рiшеннi суду. На вiдмiну вiд загальних право-застосовних положень висновки суду адресованi конкретним особам i по конкретнiй справi, єх обов'язковiсть обмежена рамками даного випадку, що визначау єх мiсце i роль в процесi правового регулювання.
Усi цi iндивiдуальнi правозастосовнi положення у <крупинками> досвiду i створюють один з елементiв змiсту судовоє практики. З багатьох <крупинок> формууться практика застосування певних норм права до конкретних фактичних обставин.
Керiвнi роз'яснення Пленуму Верховного Суду Украєни носять загальний характер, розрахованi на багаторазове застосування, що характерно саме для джерел права. Але цi роз'яснення не пiдмiняють закон, не змiнюють його сутi, а носять допомiжний характер. Видання таких роз'яснень не надiляу вищий судовий орган краєни правотворчими функцiями i не пiдмiняу правотворчi органи.
Районний чи iнший суд, що безпосередньо розглядау трудовий спiр, мау достатнi владнi повноваження, щоб забезпечи-
Роздiл III. Джерела трудового права Украєни
ти виконання роз'яснень Пленуму Верховного Суду Украєни всiма учасниками процесу. Якби таких повноважень судовi органи не мали, то вони не могли б виконати завдання, що стоять перед правосуддям, i забезпечити точне i неухильне дотримання законiв усiма пiдприумствами, установами, органiзацiями, службовими особами i громадянами Украєни.
Отже, керiвнi роз'яснення Пленуму Верховного Суду Украєни забезпеченi достатнiм механiзмом для єх виконання. iгнорування цих роз'яснень може викликати скасування або змiну судового рiшення, яке винесене всупереч роз'ясненню. Тому можна зробити висновок, що керiвнi роз'яснення Пленуму Верховного Суду Украєни, котрi мiстять тлумачення закону вищим судовим органом держави, даються ним у рамках його повно-правову силу, стають обов'язковими для вико-щвниками судочинства i у джерелом трудового Щнодавчих норм, пiдзаконних i локальних актiв ЦОКбб конкретизуючi юридичнi норми - право-| Виробляються судовою i адмiнiстративною прак-i процесi тлумачення i застосування юридичних актiв.
б 7. Диференцiацiя трудового законодавства Украєни
|i* Диференцiацiя трудового законодавства - це встановленi i державою вiдмiнностi в змiстi i обсязi прав та обов'язкiв суб'уктiв Трудових вiдносин на певних пiдставах. Сучасний цивiлiзований свiт намагауться бiльш послiдовно здiйснювати принцип рiвностi громадян. Вiдповiдно до цього держави забезпечують тднiсть правового регулювання трудових вiдносин, що здiйснюуться загальним законодавством про працю, удиним для всiх працiвникiв.
В Украєнi уднiсть правового регулювання трудових вiдносин базууться на ст. 2' КЗпП, яка юридичне закрiплюу принцип рiвностi трудових прав, що конкретизуються в iнших статтях КЗпП та законодавчих актах про працю.
У той же час з цiлого ряду причин виникау необхiднiсть диференцiйованого пiдходу до регулювання трудових вiдносин. Така диференцiацiя проводиться за допомогою прийняття спецiальних нормативних актiв, що поширюються тiльки на певну групу працюючих, шляхом включення в загальнi законодавчi акти про працю спецiальних положень, що вiдносяться лише до тiує чи iншоє групи працiвникiв, а також шляхом виключен-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
84
ня можливостi застосування окремих положень загального законодавства про працю до деяких категорiй трудящих.
Диференцiацiя трудового законодавства не суперечить iдеє соцiальноє рiвностi, оскiльки встановленi вiдмiнностi у змiстi та обсязi прав i обов'язкiв працiвникiв та роботодавцiв мають своую метою не створення привiлеєв вiдповiдним соцiальним прошаркам, а досягнення бiльшоє вiдповiдностi норм трудового права особливостям трудових вiдносин. Диференцiацiя дозволяу досягти бiльш реальноє рiвностi у порiвняннi з тiую, що встановлюуться загальним законодавством про працю, яке поширюуться на всiх працюючих. Бiльш того, за деякими винятками сама диференцiацiя виправдана саме тому, що вона спрямована на встановлення такого рiвня соцiальноє рiвностi, який вище за рiвень, визначений принципом рiвноправ'я. Саме це дозволяу вирiвнювати соцiальне становище певних соцiальних груп, котрi за фактичними умовами працi або внаслiдок iнших обставин опинилися в соцiальне обмеженому станi.
Законодавство Украєни використовуу рiзнi критерiє диференцiацiє правового регулювання працi. Це ставлення працiвника до майна пiдприумства, установи, органiзацiє (в подальшому скорочено - пiдприумство); нацiональна належнiсть засобiв виробництва (майна пiдприумства); належнiсть пiдприумства до державноє (загальнодержавноє) форми власностi;
суспiльна значущiсть трудовоє функцiє, що виконууться працiвником; особливi природнi географiчнi i геологiчнi умови; умови пiдвищеного ризику для здоров'я; тривалiсть строку дiє трудового договору (тимчасова чи сезонна робота); можливiсть укладення контракту, коли це передбачено законом; соцiально-демографiчнi критерiє.
Ставлення до майна пiдприумства - один з найважливiших критерiєв диференцiацiє трудового права. На пiдприумствi переважно працюють найманi працiвники. Але поряд з ними може працювати й власник цього пiдприумства. В такiй ситуацiє у очевидним соцiальне призначення трудового права - захист найманих працiвникiв перед роботодавцем. Досягнення балансу iнтересiв мiж найманими працiвниками i власником виключау уднiсть правового регулювання трудових вiдносин цих суб'уктiв.
Якщо пiдприумство приватне, то працю власника на своуму пiдприумствi взагалi можна було б виключити iз сфери пра-
Роздiл Пi. Джерела трудового права Украєни
85
вового регулювання працi, оскiльки в цьому разi втрачауться сама мета правового регулювання. Тiльки роздуми юридичноє технiки i потреба в органiзацiйнiй простотi, бажання унiфiкувати правове регулювання диктують вибiр варiанта, при якому на власника приватного пiдприумства, що працюу на своуму пiдприумствi поряд з найманими працiвниками, поширюуться законодавство про працю.
Якщо ж власникiв пiдприумства декiлька, то виникау потреба в правовому регулюваннi трудових вiдносин працiвникiв-власникiв зi створюваними ними пiдприумством i уповноваженим власниками органом. Працiвник-власник також потребуу захисту вiд своєх партнерiв. Очевидно, що у даному разi немау потреби в такому ступенi захисту, який держава зобов'язана забезпечити найманому працiвнику, бо працiвник-власник мау можливiсть захищати своє iнтереси, беручи участь у зборах власникiв пiдприумства. Стаття 3 КЗпП встановлюу, що законодавство про працю регулюу трудовi вiдносини працiвникiв усiх Пiдприумств незалежно вiд форм власностi, виду дiяльностi i галузевоє належностi, а також осiб, якi працюють за трудовим договором з фiзичними особами. Особливостi працi членiв кооперативiв та єх об'уднань, колективних сiльськогосподарських Пiдприумств, селянських (фермерських) господарств, працiв-^ i никiв пiдприумств з iноземними iнвестицiями визначаються законодавством та єх статутами. При цьому гарантiє щодо зайнятостi, охорони працi, працi жiнок, молодi, iнвалiдiв надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.
Коли власники пiдприумства становлять велику групу людей, кожний з них окремо значно менше може впливати на прийняття рiшень зборами власникiв. Чим бiльше коло власникiв або доля окремого власника становить малу частину, тим менше такий власник може впливати на прийняття рiшення власниками пiдприумства. Тому в таких умовах трудовi вiдносини працiвникiв-власникiв повиннi пiдпадати пiд сферу дiє трудового законодавства.
Викладенi формальнi критерiє розмежування сфер повноє i частковоє дiє законодавства про працю мають, на наш погляд, Грунтовну соцiально-економiчну пiдставу. Але навряд чи вони можуть бути сприйнятi законодавцем у даний час. Усяка iдея до того, як вона буде взята в арсенал законодавця, повинна бути визнана наукою.
86
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Законодавство Украєни в принципi визнау необхiднiсть диференцiацiє працi за критерiум вiдносин до засобiв виробництва. При цьому особливостi правового регулювання працi повиннi бути встановленi не тiльки щодо членiв кооперативiв, а й щодо iнших працiвникiв, якi в складi малих груп у спiввласниками пiдприумства (колективного пiдприумства, товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю, закритого акцiонерного товариства, командитного, повного товариства).
Держава як власник засобiв виробництва мау право широко втручатись у трудовi вiдносини пiдприумств загальнодержавноє власностi. Тим бiльше потребуу встановлення особливостей правового регулювання праця державних службовцiв. Разом з тим ст. 9 Закону Украєни вiд 16 грудня 1993 р. <Про державну службу> iз сфери дiє цього Закону повнiстю виключау Президента Украєни, Голову Верховноє Ради i його заступникiв, голiв постiйних комiсiй Верховноє Ради та єх заступникiв, народних депутатiв. Голову i членiв Конституцiйного Суду, Голову i членiв Верховного Суду Украєни, Голову i суддiв Вищого арбiтражного суду, Генерального прокурора Украєни та його заступникiв. На трудовi вiдносини iнших державних службовцiв, крiм вказаних вище, загальне законодавство про працю поширюуться у частинi, що не суперечить Закону Украєни <Про державну службу>.
Змiнами, внесеними до ст. 7 КЗпП Законом Украєни вiд 15 грудня 1993 р., виключенi як критерiє диференцiацiє трудового законодавства галузевi особливостi умов працi. У зв'язку з цим регулювання робочого часу i часу вiдпочинку на транспортi, на пiдприумствах i органiзацiях зв'язку здiйснюуться загальним законодавством про працю. Але це не перешкоджау включати в колективнi договори i угоди положення, якi в межах законодавства регулюватимуть вiдповiднi питання у цих галузях.
Стаття 7 КЗпП встановлюу такий критерiй диференцiацiє трудового права, як особливi природнi географiчнi i геологiчнi умови. Пунктом 1 ст. 6 Закону Украєни вiд 15 лютого 1995 р. <Про статус гiрських населених пунктiв Украєни> встановлюються пiльги в оплатi працi для осiб, якi працюють у гiрських районах. На виконання цього Закону Кабiнет Мiнiстрiв Украєни постановою вiд 11 серпня 1995 р. № 648 визначив, що на пiдприумствах, розташованих на територiє гiрських районiв, тарифнi ставки i посадовi оклади працiвникiв передбачаються
Роздiл III. Джерела трудового права Украєни
87
генеральною, галузевими та регiональними угодами як мiнiмальнi гарантiє, а також Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни або iншим органом за його дорученням пiдвищуються на 25 вiдсоткiв.
Наступним критерiум диференцiацiє трудового права, що визначений ст. 7 КЗпП, у пiдвищений ризик для здоров'я. Для працiвникiв, якi зайнятi на роботах з шкiдливими i важкими умовами, передбачено низку пiльг щодо тривалостi робочого часу, часу вiдпочинку, нормування працi, єє оплати тощо.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63