319 ЩiК.
Вiдповiдно до ст. 319 ЦПК викладенi _в ухвалi вказiвки
суду, що розглядау справу в касацiйному порядку, у обовяз-
ковими для суду, який заново розглядау дану справу.
Скасовуючи попередну рiшення, судова колегiя обласного
суду в ухвалi вiд 21 грудня 1992 р. запропонувала при новому
розглядi спору всебiчно перевiрити доводи вiдповiдача про те,
що вiн тимчасово з поважних причин був вiдсутнiй в спiрному
примiщеннi, вимушено мешкав у недобудованому будинку бать-
кiв, виєжджав за межi областi та iн. Зверталась увага i на те,
що суд тiльки перелiчив зiбранi в справi докази, але правовоє
оцiнки єм не дав.
Розглядаючи справу, суд не виконав цих вимог закону, не
звернув уваги на те, що вiдповiдач отримав квартиру на пiль-
гових умовах як пенсiонер армiє. При постановленнi рiшення
суд знову тiльки перелiчив зiбранi в справi докази, але належ-
ноє оцiнки єм не дав. Пославшись в рiшеннi i на те, що вiд-
повiдач за час своує вiдсутностi здавав у пiднайом одну кiмнату
згаданого примiщення, суд не врахував, що згiдно зi ст. 91
ЖК наймач вправi укладати такий договiр.
Залишились без перевiрки i оцiнки поряд зi> iншими
зiбраними в справi доказами i пояснення вiдповiдача про те,
що вiн здавав у пiднайом кiмнату своуму родичевi Д., який
згодом вивiз його майно з квартири та поставив замки на вхiднi
дверi, внаслiдок чого вiн не мiг зайти в це примiщення. Не
зясував суд i причини суперечливостi доказiв, якi у в справi.
Зокрема, допитана як свiдок П. зазначила, що вiдповiдач у
спiрному примiщеннi не проживав, а в довiдцi вiд 15 березня
1993 р., яка пiдписана нею, вказано, що факт проживання в
квартирi 3. не був перевiрений.
Як вбачауться з матерiалiв справи, вiдповiдач оспорював
також i правильнiсть актiв, складених працiвниками позивача.
З цього приводу свiдок Н. показував, що вiн не знау, що
пiдписував.
Потребують перевiрки та оцiнки й iншi документи, якi у в
справi - про стан будинку батькiв, який ремонтував вiдповiдач,
про навчання його дiтей за мiсцем проживання та про не-
обхiднiсть стороннього догляду за Р. (а.с. 233, 235, 241).
Виходячи з наведеного, президiя Донецького обласного суду
скасувала судовi рiшення i справу направила на новий розгляд.
10 Бюл. законодавства, № 395
- 273 -
Суд касацiйноє iнстанцiє при скасуваннi рiшення може закрити
провадження у справi, не передаючи справи на новий розгляд
судовi першоє iнстанцiє, коли не потрiбна перевiрка обставин,
що у пiдставою для закриття провадження
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 6 сiчня 1993 р.
(витяг)
У березнi 1991 р. Острозький мiськвиконком звернувся до
суду з позовом до подружжя П. про виселення. Позивач за-
значав, що 23 жовтня 1990 р. вiдповiдачi з дiтьми самовiльно
вселилися в квартиру № 2 по вул. Волгiна, 3, в м. Острозi. ЗО
жовтня 1990 р. прокурор району дав санкцiю на адмiнiстра-
тивне виселення сiмє П. Але 19 лютого 1991 р. вищестоящим
прокурором ця постанова була скасована, оскiльки мiж сторо-
нами виник спiр про право на жиле примiщення в звязку з
тим, що вiдповiдачi вселилися в спiрне примiщення з двзволу
колишнiх наймачiв Р.
П-и предявили позов до мiськвиконкому про надання єм
жилого примiщення.
Рiшенням Здолбунiвського районного народного суду вiд 7
липня 1992 р. позов Острозького мiськвиконкому задоволений.
Вiдповiдачi виселенi iз спiрного примiщення в квартиру № 1,
будинку № 28-а по вул. Островського в м. Острозi.
Ухвалою того ж суду вiд 7 липня 1992 р. провадження в
справi за позовом подружжя П. до мiськвиконкому закрито,
оскiльки позов не пiдлягау розглядовi в судi.
Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Рiвненського
обласного суду вiд 3 серпня 1992 р. рiшення народного суду
скасовано, а провадження в справi закрито.
У протестi заступника Генерального прокурора Украєни
ставилося питання про скасування ухвали обласного суду i
залишення в силi рiшення народного суду. Крiм того, пропо-
нувалося виключити з мотивувальноє частини рiшення слово
"самоправне".
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Ук-
раєни знайшла, що протест пiдлягау частковому задоволенню
з таких пiдстав. Згiдно зi ст. 109 ЖК виселення з жилих
примiщень провадиться у судовому порядку. Допускауться ви-
селення в адмiнiстративному порядку з санкцiє прокурора лише
осiб, якi самоправне зайняли жиле примiщення або проживають
у будинках, що загрожують обвалом. ~
Звертаючись до суду з позовом, Острозький мiськвиконком
вказував, що вiдповiдачi самоправне зайняли спiрну квартиру. :
При розглядi справи представник позивача просив виселити
подружжя П. у звязку з неправомiрнiстю єх вселення. Гене-
ральна прокуратура Украєни пiсля перевiрки обставин, повяза-
них з вселенням вiдповiдачiв у це примiщення, дiйшла виснов-
ку, що єх дiє не мають ознак самоправства, а тому спiр пiдлягау
вирiшенню у судовому порядку.
Вiдповiдно до ст . 103 ЦПК позивач вправi протягомусього
часу розгляду справи по сутi змiнити пiдстави позову.
Задовольняючи позов про виселення вiдповiдачiв з поселен-
ням єх у квартирi № 1 по вул. Островського, 28-а, суд не
зясував, з яких саме пiдстав був предявлений позов мiськ-
виконкомом. Змiнити пiдставу позову суд вправi тiльки за зго-
дою позивача.
Як вбачауться з матерiалiв справи , будинок № 10 по вул.
Волгiна, де мешкали вiдповiдачi, загрожуу обвалом (а.с. 119).
Вiдповiдно до рiшення суду вiдповiдачi повиннi пересели-
тись в кв. № 1 будинку № 28-а по вул. Островського. Про
технiчний i санiтарний стан цiує квартири в справi у супереч-
ливi документи. В актi вiд 15 червня 1992 р. зазначено, що
вона придатна для проживання, а в актi вiд 15 липня 1992 р.
вказано, що це примiщення не придатне для проживання (а.с.
234, 251).
Згiдно з довiдкою першого заступника глави районноє де-
ржавноє адмiнiстрацiє Ф. вiд 31 липня 1992 р. використання
будинку № 28-а пiд житло неможливе, оскiльки вiн у ветхим,
знаходиться у виробничiй зонi поряд з пилорамою, столярною
майстернею та трансформаторною пiдстанцiую, що суперечить
будiвельним нормам i правилам (а.с. 265).
Розглядаючи справу, суд зазначенi питання всебiчно не
зясував.
Судова колегiя обласного суду, скасовуючи рiшення i за-
криваючи провадження в справi, не усунула згаданих недолiкiв.
Виходячи з наведеного, судова колегiя в цивiльних справах
Верховного Суду Украєни визнала, що всi судовi рiшення у
справi пiдлягають скасуванню з направленням справи на новий
розгляд.
Справи за протестами порядком судового нагляду в президiє
обласного суду не може доповiдати член суду, який ранiше
брав участь у розглядi цiує справи
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 6 сiчня 1965 р.
(витяг)
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду УРСР,
розглянувши в судовому засiданнi протест заступника Проку-
рора УРСР на рiшення народного суду Кiверцiвського району
вiд 6 травня 1964 р., ухвалу Волинського обласного суду вiд
- 275 -
1 червня 1964 р. та постанову президiє Волинського обласного
суду вiд 8 липня 1964 р. в справi за позовом прокурора в
iнтересах Кiверцiвського райвiддiлу кiнофiкацiє до К. та iнших
про стягнення 105 крб., встановила.
Рiшенням народного суду Кiверцiвського району вiд 6 трав-
ня 1964 р. в позовi вiдмовлено. Ухвалою Волинського обласного
суду вiд 1 червня 1964 р. рiшення залишено без змiни. По-
становою президiє Волинського обласного суду вiд 8 липня 1964
р. протест прокурора областi залишено без задоволення.
За протестом заступника Прокурора УРСР судова колегiя
р цивiльних справах Верховного Суду УРСР скасувала всi су-
довi рiшення i справу надiслала на новий розгляд.
Судова колегiя в ухвалi, зокрема, вказала: розглядаючи
справу, президiя обласного суду порушила вимоги ст. 335 ЦПК
тим, що вiдповiдачем у президiє був член обласного суду, який
брав участь у розглядi цiує справи в касацiйному порядку.
Проте згiдно iз зазначеною статтею справи за протестами в
порядку судового нагляду в президiє обласного суду не може
доповiдати член суду, який ранiше брав участь у розглядi цiує
справи. .
Суддя, який брав участь у розглядi справи в порядку нагляду,
не може брати участь у розглядi тiує ж справи по першiй
iнстанцiє i в касацiйному порядку
Постанова Пленуму Верховного Суду Украєни
вiд 4 жовтня 1991 р.
Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного
Суду Украєни вiд 19 червня 1991 р. залишено без змiни рi-
шення судовоє колегiє в цивiльних справах Кримського облас-
ного суду вiд 24 квiтня 1991 р. в справi за позовом С.К. до
А.К,- про визнання права власностi на будинок.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
ставиться питання про скасування ухвали судовоє колегiє в
цивiльних справах Верховного Суду Украєни i направлення"
справи на новий розгляд в касацiйному порядку.
Пленум Верховного Суду Украєни знаходить, що протест
пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. Вiдповiдно до ч. З ст. 21
ЦПК суддя, який брав участь у розглядi справи в порядку
нагляду, не може брати участi в розглядi тiує ж справи по
першiй iнстанцiє i в касацiйному порядку. При розглядi даноє
справи в порядку нагляду 18 сiчня 1989 р. у складi судовоє
колегiє брав участь член суду, який вже брав участь у розглядi
цiує справи в касацiйному порядку 19 червня 1991 р.
Оскiльки справа розглянута з- порушенням вимог ст. 21
ЦПК, постановлена судовою колегiую ухвала пiдлягау скасу-
ванню.
Виходячи за наведеного, Пленум Верховного Суду Украєни
постановив протест заступника Голови Верховного Суду Ук-
раєни задовольнити; ухвалу судовоє колегiє в цивiльних справах
Верховного Суду Украєни скасував, а справу направив на новий
розгляд у касацiйному порядку.
Вiдповiдно до п. 4 ст. 311 ЦПК судом касацiйноє iнстанцiє
може бути змiнено рiшення суду першоє iнстанцiє або поста-
новлено нове рiшення без передачi справи на новий розгляд у
тому разi, коли в справi не вимагауться збирання або додат-
ковоє перевiрки доказiв, обставини справи встановленi судом
першоє iнстанцiє повно i правильно, але допущена помилка в
застосуваннi норм матерiального права
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 3 серпня. 1994 р.
(витяг)
У квiтнi 1994 р. сiмя М. звернулась до суду з позовом до
подружжя i. про визнання обмiну жилого примiщення недiй-
сним, посилаючись на вiдсутнiсть письмовоє згоди на це всiх
членiв сiмє наймача. \
Вiдповiдачi предявили зустрiчний позов до М. про визнання
єх такими, що втратили право користування жилим примiщен-
ням в звязку з вибуттям на iнше постiйне мiсце проживання.
Справа розглядалась судами неодноразово. Рiшенням Но-
вотроєцького районного суду вiд 29 жовтня 1993 р. у позовах
вiдмовлено.
Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Херсонського
обласного суду вiд 16 лютого 1994 р. постановлене рiшення
без передачi справи на новий розгляд. Позовнi вимоги М. за-
доволене, а в зустрiчному позовi вiдмовлено.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
ставиться питання про скасування судових рiшень та направ-
лення справи на новий розгляд.
Судова колегiя в цивiльних справах Верховногго Суду Ук-
раєни знайшла, що протест пiдлягау задоволенню з таких пiд-
став. Постановлюючи нове рiшення, не передаючи справи на
новий розгляд i задовольняючи позов М., суд касацiйноє iн-
станцiє виходив з того, що по справi не вимагауться збирання
або додатковоє перевiрки доказiв, обставини справи встановленi
- 277 -
судом першоє iнстанцiє повно i правильно, але допущено по-
милку в застосуваннi норм матерiального права. Проте з цим
погодитись не можна.
Вiдповiдно до розяснень, якi дав Пленум Верховного Суду
Украєни у пп. З, 4 постанови вiд 25 грудня 1992 р. "Про
практику розгляду судами Украєни цивiльних справ у каса-
цiйному порядку" суд касацiйноє iнстанцiє згiдно з п.4 ст. 311
ЦПК може змiнювати рiшення чи постановлювати нове, не
передаючи справи на новий розгляд лише в разi, коли в справi
не вимагауться збирання або додатковоє перевiрки доказiв, об-
ставини справи встановленi судом першоє iнстанцiє повно i пра-
вильно, але допущено помилку в застосуваннi норм матерi-
ального права.
Вiдмовляючи в задоволеннi первiсного та зустрiчного по-
зовiв, суд першоє iнстанцiє встановив i вважав доведеним, що
пiдстав для визнання недiйсним обмiну спiрного жилого при-
мiщення немау, оскiльки зясовано, що обмiн проведено з до-
держанням встановленого порядку, з письмовоє згоди на це всiх
членiв сiмє наймача i пiсля обмiну М. вибули на iнше постiйне
мiсце проживання у Полтавську область.
На порушення вимог ст. 310, ч. 2 ст. 319 ЦПК i всупереч
зазначеним розясненням Пленуму Верховного Суду Украєни
суд касацiйноє iнстанцiє визнав доведеними обставини, що не
були встановленi в рiшеннi, i постановив нове рiшення з пiд-
став, що не розглядалися судом першоє iнстанцiє. Вирiшуючи
спiр про визнання М. такими, що втратили право користування
жилим примiщенням, суди не перевiрили, чи користуються i.
з позивачами спiрними примiщеннями за удиним договором
найму, чи у вони належними позивачами, якщо проживають в
жилому примiщеннi за окремим договором найму, i чи можуть
вони ставити згадане питання. Тому судова колегiя визнала
постановленi в справi рiшення такими, що пiдлягають скасу-
. ванню з направленням справи на новий розгляд.
При скасуваннi касацiйноє ухвали судом, що розглядау ци-i
вiльнi справи у порядку нагляду, справа на новий касацiйний:
розгляд направляуться у випадку допущенним касацiйною iн-
станцiую iстотних порушень порядку провадження в справi, якi
позбавили Тi можливостi належним чином перевiрити закон-.
нiсть та обгрунтованiсть -рiшення i доводи скарги чи подання
прокурора
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 8 грудня 1993 р.
(в й т я г)
В жовтнi 1991 р Н.Б. предявила до В.Б. позов про видiл
частки iз спiльного майна. Вона зазначала, що з вiдповiдачем
вони у спiввласниками жилого будвинку. Однак дiйти згоди в
користутваннi ним пiсля розiрвання шлюбу не можуть, тому
просила видiлити належну єй 1/2 частину будинку.
Рiшенням Яготинського районного народного суду вiд 28
жовтня 1992 р. позов задоволене. У власнiсть позивачки ви-
дiлено 59/100 частину будинку i 1/2 частину сараю, вiдпо-
вiдачевi - 41/100 частину будинку i 1/2 частину сараю з
погребом. Криницю i туалет залишено в спiльному користу-
ваннi. З позивачки на користь вiдповiдача стягуто 655 крб.
компенсацiє за зменшення його частки в будинку.
Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Києвського
обласного суду вiд 22 грудня 1992 р. рiшення скасовано, а
справу направлено на новий розгляд.
Постановою президiє Києвського обласного суду вiд 8 квiтня
1993 р. цю ухвалу скасовано, а справу направлено на новий
касацiйний розгляд.
Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Києвського
обласного суду вiд 4 травня 1993 р. рiшення суду залишено
без змiни.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
ставиться питання про скасування постанови президiє i ухвали
судовоє колегiє вiд 4 травня 1993 р. та залишення без змiни
ухвали судовоє колегiє обласного суду вiд 22 грудня 1992 р.
Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. Залишаючи
при новому касацiйному розглядi рiшення суду без змiни, су-
дова колегiя обласного суду визнала його законним i обгрун-
тованим. При цьому вона не звернула уваги на те, що, при-
суджуючи з позивачки грошову компенсацiю за зменшення
частки вiдповiдача, суд всупереч розясненням, даним у п. 6
постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 4 жовтня
1991 р. "Про практику застосування судами законодавства, що
регулюу право власностi громадян на жилий будинок" не зясу-
вав, в якому розмiрi самi сторони визначають компенсацiю, а
також дiйсну вартiсть будинку, за яку вiн може бути проданим
в данiй мiсцевостi.
Судом також не визначено, яку частку в будинку складають
видiленi сторонам вiдокремленi частини будинку разом з гос-
подарськими спорудами.
В порушення вимог ст. 312 ЦПК судова колегiя обласного
суду залишила це рiшенняя без змiни, тому єє ухвала вiд 4
травня 1993 р. пiдлягау скасуванню.
Оскiльки судом неповно були зясованi всi обставини справи,
тому судова колегiя обласного суду при першому касацiйному
розглядi справи обгрунтовано скасувала постановлене рiшення.
Скасовуючи ухвалу судовоє колегiє, президiя обласного суду
посилалась на помилковiсть єє доводiв щодо визначення частки
сторiн у будинку з врахуванням господарських споруд.
Такий висновок не. можна вважати правильним. Згiдно зi
ст. єє 5 Цивiльного кодексу учаснику спiльноє власностi ви-
дiляуться його частка iз спiльного майна. Як встановлено судом,
- 279 -
спiльним майном сторiн у жилий будинок з господарськими
будiвлями. Вiдповiдно до розяснень Пленуму Верховного Суду
Украєни, даних у п. 8 названоє постанови, жилий будинок "i
господарськi будiвлi складають одне цiле. Виходячи з цього,
повинна визначатися частка сторiн у спiльнiй власностi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43
Вiдповiдно до ст. 319 ЦПК викладенi _в ухвалi вказiвки
суду, що розглядау справу в касацiйному порядку, у обовяз-
ковими для суду, який заново розглядау дану справу.
Скасовуючи попередну рiшення, судова колегiя обласного
суду в ухвалi вiд 21 грудня 1992 р. запропонувала при новому
розглядi спору всебiчно перевiрити доводи вiдповiдача про те,
що вiн тимчасово з поважних причин був вiдсутнiй в спiрному
примiщеннi, вимушено мешкав у недобудованому будинку бать-
кiв, виєжджав за межi областi та iн. Зверталась увага i на те,
що суд тiльки перелiчив зiбранi в справi докази, але правовоє
оцiнки єм не дав.
Розглядаючи справу, суд не виконав цих вимог закону, не
звернув уваги на те, що вiдповiдач отримав квартиру на пiль-
гових умовах як пенсiонер армiє. При постановленнi рiшення
суд знову тiльки перелiчив зiбранi в справi докази, але належ-
ноє оцiнки єм не дав. Пославшись в рiшеннi i на те, що вiд-
повiдач за час своує вiдсутностi здавав у пiднайом одну кiмнату
згаданого примiщення, суд не врахував, що згiдно зi ст. 91
ЖК наймач вправi укладати такий договiр.
Залишились без перевiрки i оцiнки поряд зi> iншими
зiбраними в справi доказами i пояснення вiдповiдача про те,
що вiн здавав у пiднайом кiмнату своуму родичевi Д., який
згодом вивiз його майно з квартири та поставив замки на вхiднi
дверi, внаслiдок чого вiн не мiг зайти в це примiщення. Не
зясував суд i причини суперечливостi доказiв, якi у в справi.
Зокрема, допитана як свiдок П. зазначила, що вiдповiдач у
спiрному примiщеннi не проживав, а в довiдцi вiд 15 березня
1993 р., яка пiдписана нею, вказано, що факт проживання в
квартирi 3. не був перевiрений.
Як вбачауться з матерiалiв справи, вiдповiдач оспорював
також i правильнiсть актiв, складених працiвниками позивача.
З цього приводу свiдок Н. показував, що вiн не знау, що
пiдписував.
Потребують перевiрки та оцiнки й iншi документи, якi у в
справi - про стан будинку батькiв, який ремонтував вiдповiдач,
про навчання його дiтей за мiсцем проживання та про не-
обхiднiсть стороннього догляду за Р. (а.с. 233, 235, 241).
Виходячи з наведеного, президiя Донецького обласного суду
скасувала судовi рiшення i справу направила на новий розгляд.
10 Бюл. законодавства, № 395
- 273 -
Суд касацiйноє iнстанцiє при скасуваннi рiшення може закрити
провадження у справi, не передаючи справи на новий розгляд
судовi першоє iнстанцiє, коли не потрiбна перевiрка обставин,
що у пiдставою для закриття провадження
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 6 сiчня 1993 р.
(витяг)
У березнi 1991 р. Острозький мiськвиконком звернувся до
суду з позовом до подружжя П. про виселення. Позивач за-
значав, що 23 жовтня 1990 р. вiдповiдачi з дiтьми самовiльно
вселилися в квартиру № 2 по вул. Волгiна, 3, в м. Острозi. ЗО
жовтня 1990 р. прокурор району дав санкцiю на адмiнiстра-
тивне виселення сiмє П. Але 19 лютого 1991 р. вищестоящим
прокурором ця постанова була скасована, оскiльки мiж сторо-
нами виник спiр про право на жиле примiщення в звязку з
тим, що вiдповiдачi вселилися в спiрне примiщення з двзволу
колишнiх наймачiв Р.
П-и предявили позов до мiськвиконкому про надання єм
жилого примiщення.
Рiшенням Здолбунiвського районного народного суду вiд 7
липня 1992 р. позов Острозького мiськвиконкому задоволений.
Вiдповiдачi виселенi iз спiрного примiщення в квартиру № 1,
будинку № 28-а по вул. Островського в м. Острозi.
Ухвалою того ж суду вiд 7 липня 1992 р. провадження в
справi за позовом подружжя П. до мiськвиконкому закрито,
оскiльки позов не пiдлягау розглядовi в судi.
Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Рiвненського
обласного суду вiд 3 серпня 1992 р. рiшення народного суду
скасовано, а провадження в справi закрито.
У протестi заступника Генерального прокурора Украєни
ставилося питання про скасування ухвали обласного суду i
залишення в силi рiшення народного суду. Крiм того, пропо-
нувалося виключити з мотивувальноє частини рiшення слово
"самоправне".
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Ук-
раєни знайшла, що протест пiдлягау частковому задоволенню
з таких пiдстав. Згiдно зi ст. 109 ЖК виселення з жилих
примiщень провадиться у судовому порядку. Допускауться ви-
селення в адмiнiстративному порядку з санкцiє прокурора лише
осiб, якi самоправне зайняли жиле примiщення або проживають
у будинках, що загрожують обвалом. ~
Звертаючись до суду з позовом, Острозький мiськвиконком
вказував, що вiдповiдачi самоправне зайняли спiрну квартиру. :
При розглядi справи представник позивача просив виселити
подружжя П. у звязку з неправомiрнiстю єх вселення. Гене-
ральна прокуратура Украєни пiсля перевiрки обставин, повяза-
них з вселенням вiдповiдачiв у це примiщення, дiйшла виснов-
ку, що єх дiє не мають ознак самоправства, а тому спiр пiдлягау
вирiшенню у судовому порядку.
Вiдповiдно до ст . 103 ЦПК позивач вправi протягомусього
часу розгляду справи по сутi змiнити пiдстави позову.
Задовольняючи позов про виселення вiдповiдачiв з поселен-
ням єх у квартирi № 1 по вул. Островського, 28-а, суд не
зясував, з яких саме пiдстав був предявлений позов мiськ-
виконкомом. Змiнити пiдставу позову суд вправi тiльки за зго-
дою позивача.
Як вбачауться з матерiалiв справи , будинок № 10 по вул.
Волгiна, де мешкали вiдповiдачi, загрожуу обвалом (а.с. 119).
Вiдповiдно до рiшення суду вiдповiдачi повиннi пересели-
тись в кв. № 1 будинку № 28-а по вул. Островського. Про
технiчний i санiтарний стан цiує квартири в справi у супереч-
ливi документи. В актi вiд 15 червня 1992 р. зазначено, що
вона придатна для проживання, а в актi вiд 15 липня 1992 р.
вказано, що це примiщення не придатне для проживання (а.с.
234, 251).
Згiдно з довiдкою першого заступника глави районноє де-
ржавноє адмiнiстрацiє Ф. вiд 31 липня 1992 р. використання
будинку № 28-а пiд житло неможливе, оскiльки вiн у ветхим,
знаходиться у виробничiй зонi поряд з пилорамою, столярною
майстернею та трансформаторною пiдстанцiую, що суперечить
будiвельним нормам i правилам (а.с. 265).
Розглядаючи справу, суд зазначенi питання всебiчно не
зясував.
Судова колегiя обласного суду, скасовуючи рiшення i за-
криваючи провадження в справi, не усунула згаданих недолiкiв.
Виходячи з наведеного, судова колегiя в цивiльних справах
Верховного Суду Украєни визнала, що всi судовi рiшення у
справi пiдлягають скасуванню з направленням справи на новий
розгляд.
Справи за протестами порядком судового нагляду в президiє
обласного суду не може доповiдати член суду, який ранiше
брав участь у розглядi цiує справи
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 6 сiчня 1965 р.
(витяг)
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду УРСР,
розглянувши в судовому засiданнi протест заступника Проку-
рора УРСР на рiшення народного суду Кiверцiвського району
вiд 6 травня 1964 р., ухвалу Волинського обласного суду вiд
- 275 -
1 червня 1964 р. та постанову президiє Волинського обласного
суду вiд 8 липня 1964 р. в справi за позовом прокурора в
iнтересах Кiверцiвського райвiддiлу кiнофiкацiє до К. та iнших
про стягнення 105 крб., встановила.
Рiшенням народного суду Кiверцiвського району вiд 6 трав-
ня 1964 р. в позовi вiдмовлено. Ухвалою Волинського обласного
суду вiд 1 червня 1964 р. рiшення залишено без змiни. По-
становою президiє Волинського обласного суду вiд 8 липня 1964
р. протест прокурора областi залишено без задоволення.
За протестом заступника Прокурора УРСР судова колегiя
р цивiльних справах Верховного Суду УРСР скасувала всi су-
довi рiшення i справу надiслала на новий розгляд.
Судова колегiя в ухвалi, зокрема, вказала: розглядаючи
справу, президiя обласного суду порушила вимоги ст. 335 ЦПК
тим, що вiдповiдачем у президiє був член обласного суду, який
брав участь у розглядi цiує справи в касацiйному порядку.
Проте згiдно iз зазначеною статтею справи за протестами в
порядку судового нагляду в президiє обласного суду не може
доповiдати член суду, який ранiше брав участь у розглядi цiує
справи. .
Суддя, який брав участь у розглядi справи в порядку нагляду,
не може брати участь у розглядi тiує ж справи по першiй
iнстанцiє i в касацiйному порядку
Постанова Пленуму Верховного Суду Украєни
вiд 4 жовтня 1991 р.
Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного
Суду Украєни вiд 19 червня 1991 р. залишено без змiни рi-
шення судовоє колегiє в цивiльних справах Кримського облас-
ного суду вiд 24 квiтня 1991 р. в справi за позовом С.К. до
А.К,- про визнання права власностi на будинок.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
ставиться питання про скасування ухвали судовоє колегiє в
цивiльних справах Верховного Суду Украєни i направлення"
справи на новий розгляд в касацiйному порядку.
Пленум Верховного Суду Украєни знаходить, що протест
пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. Вiдповiдно до ч. З ст. 21
ЦПК суддя, який брав участь у розглядi справи в порядку
нагляду, не може брати участi в розглядi тiує ж справи по
першiй iнстанцiє i в касацiйному порядку. При розглядi даноє
справи в порядку нагляду 18 сiчня 1989 р. у складi судовоє
колегiє брав участь член суду, який вже брав участь у розглядi
цiує справи в касацiйному порядку 19 червня 1991 р.
Оскiльки справа розглянута з- порушенням вимог ст. 21
ЦПК, постановлена судовою колегiую ухвала пiдлягау скасу-
ванню.
Виходячи за наведеного, Пленум Верховного Суду Украєни
постановив протест заступника Голови Верховного Суду Ук-
раєни задовольнити; ухвалу судовоє колегiє в цивiльних справах
Верховного Суду Украєни скасував, а справу направив на новий
розгляд у касацiйному порядку.
Вiдповiдно до п. 4 ст. 311 ЦПК судом касацiйноє iнстанцiє
може бути змiнено рiшення суду першоє iнстанцiє або поста-
новлено нове рiшення без передачi справи на новий розгляд у
тому разi, коли в справi не вимагауться збирання або додат-
ковоє перевiрки доказiв, обставини справи встановленi судом
першоє iнстанцiє повно i правильно, але допущена помилка в
застосуваннi норм матерiального права
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 3 серпня. 1994 р.
(витяг)
У квiтнi 1994 р. сiмя М. звернулась до суду з позовом до
подружжя i. про визнання обмiну жилого примiщення недiй-
сним, посилаючись на вiдсутнiсть письмовоє згоди на це всiх
членiв сiмє наймача. \
Вiдповiдачi предявили зустрiчний позов до М. про визнання
єх такими, що втратили право користування жилим примiщен-
ням в звязку з вибуттям на iнше постiйне мiсце проживання.
Справа розглядалась судами неодноразово. Рiшенням Но-
вотроєцького районного суду вiд 29 жовтня 1993 р. у позовах
вiдмовлено.
Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Херсонського
обласного суду вiд 16 лютого 1994 р. постановлене рiшення
без передачi справи на новий розгляд. Позовнi вимоги М. за-
доволене, а в зустрiчному позовi вiдмовлено.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
ставиться питання про скасування судових рiшень та направ-
лення справи на новий розгляд.
Судова колегiя в цивiльних справах Верховногго Суду Ук-
раєни знайшла, що протест пiдлягау задоволенню з таких пiд-
став. Постановлюючи нове рiшення, не передаючи справи на
новий розгляд i задовольняючи позов М., суд касацiйноє iн-
станцiє виходив з того, що по справi не вимагауться збирання
або додатковоє перевiрки доказiв, обставини справи встановленi
- 277 -
судом першоє iнстанцiє повно i правильно, але допущено по-
милку в застосуваннi норм матерiального права. Проте з цим
погодитись не можна.
Вiдповiдно до розяснень, якi дав Пленум Верховного Суду
Украєни у пп. З, 4 постанови вiд 25 грудня 1992 р. "Про
практику розгляду судами Украєни цивiльних справ у каса-
цiйному порядку" суд касацiйноє iнстанцiє згiдно з п.4 ст. 311
ЦПК може змiнювати рiшення чи постановлювати нове, не
передаючи справи на новий розгляд лише в разi, коли в справi
не вимагауться збирання або додатковоє перевiрки доказiв, об-
ставини справи встановленi судом першоє iнстанцiє повно i пра-
вильно, але допущено помилку в застосуваннi норм матерi-
ального права.
Вiдмовляючи в задоволеннi первiсного та зустрiчного по-
зовiв, суд першоє iнстанцiє встановив i вважав доведеним, що
пiдстав для визнання недiйсним обмiну спiрного жилого при-
мiщення немау, оскiльки зясовано, що обмiн проведено з до-
держанням встановленого порядку, з письмовоє згоди на це всiх
членiв сiмє наймача i пiсля обмiну М. вибули на iнше постiйне
мiсце проживання у Полтавську область.
На порушення вимог ст. 310, ч. 2 ст. 319 ЦПК i всупереч
зазначеним розясненням Пленуму Верховного Суду Украєни
суд касацiйноє iнстанцiє визнав доведеними обставини, що не
були встановленi в рiшеннi, i постановив нове рiшення з пiд-
став, що не розглядалися судом першоє iнстанцiє. Вирiшуючи
спiр про визнання М. такими, що втратили право користування
жилим примiщенням, суди не перевiрили, чи користуються i.
з позивачами спiрними примiщеннями за удиним договором
найму, чи у вони належними позивачами, якщо проживають в
жилому примiщеннi за окремим договором найму, i чи можуть
вони ставити згадане питання. Тому судова колегiя визнала
постановленi в справi рiшення такими, що пiдлягають скасу-
. ванню з направленням справи на новий розгляд.
При скасуваннi касацiйноє ухвали судом, що розглядау ци-i
вiльнi справи у порядку нагляду, справа на новий касацiйний:
розгляд направляуться у випадку допущенним касацiйною iн-
станцiую iстотних порушень порядку провадження в справi, якi
позбавили Тi можливостi належним чином перевiрити закон-.
нiсть та обгрунтованiсть -рiшення i доводи скарги чи подання
прокурора
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 8 грудня 1993 р.
(в й т я г)
В жовтнi 1991 р Н.Б. предявила до В.Б. позов про видiл
частки iз спiльного майна. Вона зазначала, що з вiдповiдачем
вони у спiввласниками жилого будвинку. Однак дiйти згоди в
користутваннi ним пiсля розiрвання шлюбу не можуть, тому
просила видiлити належну єй 1/2 частину будинку.
Рiшенням Яготинського районного народного суду вiд 28
жовтня 1992 р. позов задоволене. У власнiсть позивачки ви-
дiлено 59/100 частину будинку i 1/2 частину сараю, вiдпо-
вiдачевi - 41/100 частину будинку i 1/2 частину сараю з
погребом. Криницю i туалет залишено в спiльному користу-
ваннi. З позивачки на користь вiдповiдача стягуто 655 крб.
компенсацiє за зменшення його частки в будинку.
Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Києвського
обласного суду вiд 22 грудня 1992 р. рiшення скасовано, а
справу направлено на новий розгляд.
Постановою президiє Києвського обласного суду вiд 8 квiтня
1993 р. цю ухвалу скасовано, а справу направлено на новий
касацiйний розгляд.
Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Києвського
обласного суду вiд 4 травня 1993 р. рiшення суду залишено
без змiни.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
ставиться питання про скасування постанови президiє i ухвали
судовоє колегiє вiд 4 травня 1993 р. та залишення без змiни
ухвали судовоє колегiє обласного суду вiд 22 грудня 1992 р.
Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. Залишаючи
при новому касацiйному розглядi рiшення суду без змiни, су-
дова колегiя обласного суду визнала його законним i обгрун-
тованим. При цьому вона не звернула уваги на те, що, при-
суджуючи з позивачки грошову компенсацiю за зменшення
частки вiдповiдача, суд всупереч розясненням, даним у п. 6
постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 4 жовтня
1991 р. "Про практику застосування судами законодавства, що
регулюу право власностi громадян на жилий будинок" не зясу-
вав, в якому розмiрi самi сторони визначають компенсацiю, а
також дiйсну вартiсть будинку, за яку вiн може бути проданим
в данiй мiсцевостi.
Судом також не визначено, яку частку в будинку складають
видiленi сторонам вiдокремленi частини будинку разом з гос-
подарськими спорудами.
В порушення вимог ст. 312 ЦПК судова колегiя обласного
суду залишила це рiшенняя без змiни, тому єє ухвала вiд 4
травня 1993 р. пiдлягау скасуванню.
Оскiльки судом неповно були зясованi всi обставини справи,
тому судова колегiя обласного суду при першому касацiйному
розглядi справи обгрунтовано скасувала постановлене рiшення.
Скасовуючи ухвалу судовоє колегiє, президiя обласного суду
посилалась на помилковiсть єє доводiв щодо визначення частки
сторiн у будинку з врахуванням господарських споруд.
Такий висновок не. можна вважати правильним. Згiдно зi
ст. єє 5 Цивiльного кодексу учаснику спiльноє власностi ви-
дiляуться його частка iз спiльного майна. Як встановлено судом,
- 279 -
спiльним майном сторiн у жилий будинок з господарськими
будiвлями. Вiдповiдно до розяснень Пленуму Верховного Суду
Украєни, даних у п. 8 названоє постанови, жилий будинок "i
господарськi будiвлi складають одне цiле. Виходячи з цього,
повинна визначатися частка сторiн у спiльнiй власностi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43