!
Вказуу також, що визнання судом факту звiльнення його за
п. 1 ст. 40 КЗпП не надау йому гарантiй, пiльг i компенсацiй, ,
передбачених главою III-А КЗпП. Посилауться на те, що суд
при постановлена! рiшення не зазначив, з якого часу вiн вва-
жауться звiльненим за п. 1 ст. 40 КЗпП.
Касацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдповiдно до п..1 ст. 40 КЗпП трудовий договiр, укладений
на невизначений строк, а також строковий трудовий договiр до
закiнчення строку його чинностi можуть бути розiрванi влас-
ником пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноваженим
ним органом у разi змiни в органiзацiє виробництва i працi, в
тому числi лiквiдацiє, реорганiзацiє або пепрепрофiлювання
пiдприумства, установи, органiзацiє, скорочення чисельностi або
штату працiвникiв.
При розглядi даноє справи встановлено, що позивач пра-
цював заступником директора рiвненського обласного оптово-
роздрiбного обуднання "Укрторгбудматерiали". Наказом Ук-
раєнського республiканського обуднання "Укрторгбудма-
терiали" вiд 20 березня 1992 р. рiвненське обласне обуднання
було лiквiдовано, а на його базi утворене державне виробничо-
комерцiйне пiдприумство. В звязку з цим була утворена
лiквiдацiйна комiсiя з покладенням на неє вiдповiдних
обовязкiв, прийнятий статут пiдприумства та вiдкритий новий
банкiвський рахунок; В штатному розкладi посада заступника
директора пiдприумства вiдсутня.
Доводи в скарзi позивача про те, що суд дiйшов неправиль-
ного висновку, вiдмовивши йому в задоволеннi позову про по-
новлення на роботi, необгрунтованi. Судом встановлено що Г.
звiльнено без законних пiдстав, але поновити його на попе-
реднiй роботi неможливо, оскiльки колишну обуднання припи-
нило свою дiяльнiсть. Тому суд правильно визнав його
звiльненим за п. 1 ст. 40 КЗпП. З цих же пiдстав неможливо ,
погодитись i з посиланням позивача на незаконнiсть його i
звiльнення в перiод тимчасовоє непрацездатностi - з 26 сiчня,
по 3 лютого 1993 р. 1
Враховуючи, що рiшення суду вiдповiдау вимогам п. 1. i
ст. 40 КЗпП та розясненням, якi викладенi в пп. 18, 19 по-;
станови № 9 Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 6 листо- !
пада 1992р. "Про практику розгляду судами трудових спорiв", i
судова колегiя Верховного Суду залишила рiшення обласного!
суду без змiни. !
- 10 -
Передбачена п. 1 ст. 36 Кодексу законiв про працю Украєни
угода сторiн у самостiйною пiдставою припинення трудового
договору, яка вiдрiзняуться вiд розiрвання трудового договору
i> iнiцiативи працiвника i з iнiцiативи власника пiдприумства,
установи, органiзацiє або уповноваженого ним органу тим, що
й цьому разi потрiбне спiльне волевиявлення сторiн, спрямоване
по припинення трудових вiдносин в обумовлений строк, i саме
а цих пiдстав таке волевиявлення з боку власника може вихо-
дити лише вiд тих осiб, якi уповноваженi приймати на роботу
звiльняти працiвникiв
хвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
краєни вiд 22 квiтня 1992 р.
и т я г)
У вереснi 1991 р. С. звернувся з позовом до Кременчуцькоє
(ндитерськоє фабрики про поновлення на роботi та стягнення
робiтноє плати за час вимушеного прогулу.
Вiн зазначав, що працював у вiдповiдача вантажником з
того 1987 р.
2 липня 1991 р. у нього стався конфлiкт з начальником
дiлу постачання та збуту готовоє продукцiє з приводу умов
вiц вантажникiв, внаслiдок якого останнiй запропонував йому
iльнитися. Перебуваючи у схвильованому станi, С. написав
ву про звiльнення завласним бажанням. Але через нетри-
пий промiжок часу передумав i звернувся до вiддiлу кадрiв
iроханням повернути йому заяву. Однак цього не було зроб-
но i наказом вiд 2 липня 1991 р. його звiльнили з роботи
п. 1 ст. 36 КЗпП за угодою сторiн.
Вважаючи це звiльнення незаконним, С. просив його позов
(онольнити.
Справа розглядалась неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Полтавського -обласного суду вiд
березня 1992 р. позов задоволене. Постановлено поновити
па роботi i стягнути на його користь з фабрики 4306 крб.
юбiтноє плати за час вимушеного прогулу.
У касацiйнiй скарзi вiдповiдач просить скасувати судове
iсiiпя, посилаючись на те, що колегiя обласного суду нео-
iуптовано дiйшла висновку, що мiж позивачем та адмiнiс-
iцiг.ю не уло досягнуто угоди про розiрвання трудового
онору за угодою сторiн, оскiльки позивач написав заяву про
Лi.пення за власним бажанням без вiдпрацювання, а
(iнiстрацiя проти цього не заперечувала i тут же видала
ЕЛЗ.
Касацiйна скарга задоволенню не пiдлягау з таких пiдстав.
Вiдповiдно до п. 1 ст. 36 КЗпП угода сторiн у самостiйною
ставок) для розiрвання трудового договору, яка вiдрiзняуться
розiрвання трудового договору з iнiцiативи працiвника i з
- 11 -
ст. 493 цього Кодексу пiльг i компенсацiй не вiдповiдау фак-
тичним обставинам спору. З вивченого судом штатного розк-
ладу видно, що при плановiй чисельностi 12 водiєв фактично
єх працюу лише 10. Тому скорочення кiлькостi водiєв, про що
позивач зазначав у скарзi, насправдi не було.
Враховуючи, що рiшення суду вiдповiдау матерiалам справи
i вимогам п. 6 ст. 36 КЗпП, судова колегiя Верховного Суду
залишила його без змiни.
Вiдповiдно до п. 2 ст. 36 Кодексу законiв про працю Украєни
трудовий договiр, укладений на визначений строк, припиня-
уться пiсля закiнчення цього строку, крiм випадкiв, коли тру-
довi вiдносини фактично тривають й далi i жодна з сторiн не
поставила вимогу про єх припинення
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду}
Украєни вiд 15 квiтня 1992 р. \
(витяг)
Л. працював в сумському виробничому обуднаннi "Хiм-
пром" з 1972 р.
Наказом вiд 7 травня 1988 р. вiн був переведений на посаду
оператора котельноє "на час декретноє вiдпустки К.", а наказом
вiд 11 березня 1991 р. звiльнений з роботи за п. 2 ст. 36
КЗпП - в звязку з закiнченням строку трудового договору.
Вважаючи звiльнення незаконним i посилаючись на те, що
проведено воно з метою звiльнитися вiд нього як вiд небажаного
працiвника, без надання iншоє роботи, в квiтнi 1991 р. Л. подав
до суду позовну заяву, в якiй просив поновити його на роботi
та стягнути з обуднання "Хiмпром" заробiтну плату за час
вимушеного прогулу.
Рiшенням Зарiчного районного народного суду м. Сум вiд
10 травня 1991 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє
Сумського обласного суду вiд 17 липня 1991 р., в позовi вiд-
мовлено.
Протест в. о. прокурора Сумськоє областi про скасування
судових рiшень постановою президiє Сумського обласного суду
вiд 27 сiчня 1992 р. залишений без задоволення.
У протестi заступника Генерального прокурора ставиться
питання про скасування всiх постановлених у справi рiшень
передачу й" на новий розгляд з тих пiдстав, що жодна з судовиз
iнстанцiй не звернула уваги на те, що позивач був переведеннi
на роботу оператором котельноє лише ,на час вiдпустки К. пi
- 14 -
Гiтностi i родах. У подальшому ж єй була надана вiдпустка
iншоє пiдстави - по догляду за дитиною. Вiдпустка по ва-
Гностi i родах у К. закiнчилась 21 липня 1988 р. Позивач
продовжував працювати. Тому його трудовий договiр транс-
рмувався в договiр, укладений на невизначений строк, у
язку з чим у адмiнiстрацiє обуднання не було достатнiх
(став для його розiрвання за п. 2 ст. 36 КЗпП.
Суди не взяли до уваги й те, що в перiод роботи оператором
эивач був звiльнений з iнiцiативи адмiнiстрацiє i поновлений
роботi рiшенням суду без зазначення строку трудового до-
К>ру, що, на думку прокурора, також свiдчить про наявнiсть
паленого з ним трудового договору на невизначений строк.
Крiм того, при звiльненнi адмiнiстрацiя обуднання не вжила
[одiв щодо надання Л. попереднього мiсця роботи.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що про-
iт не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдповiдно до ст. 23 КЗпП, яка дiяла на час звiльнення Л.
"Яюти, трудовi договори могли укладатись на невизначений
Ж, на визначений строк не бiльше трьох рокiв i на час
Внання певноє роботи.
Згiдно з цiую нормою строковий трудовий договiр в зазна-
IX межах мiг укладатись, зокрема, для замiщення вiдсут-
1 тривалий час працiвника, за яким вiдповiдно до чинного
иодавства зберiгауться-мiсце роботи на час його вiдсутностi,
му числi i на перiод вiдпустки працiвницi по вагiтностi,
К i догляду за дитиною.
|к розяснив Пленум Верховного Суду Украєни в п. 13
"нови вiд ЗО березня 1984 р. "Про деякi питання застосу-
судами Кодексу законiв про працю Украєни", при по-
ннi вiдсутнього працiвника трудовi вiдносини з прийнятим
Кого замiщення працiвником припиняються в звязку з
<енням обумовленого строку.
матерiалiв справи вбачауться, що позивач був переведений
"угу оператором котельноє для замiщення вiдсутнього опе-
К., якiй з 2 квiтня 1988 р. була надана вiдпустка по
стi i родах. В наказi вiд 7 травня 1988 р. зазначалось,
переводиться "на час декретноє вiдпустки К." Однак це
ачас, що з позивачем був укладений трудовий договiр
Ма перiод вiдпустки К. по вагiтностi i родах.
|iне трудове законодавство передбачау надання жiнкам
Вк по вагiтностi i родах, по догляду за дитиною (ст. 179
|i не мiстить такого термiна, як "декретна вiдпустка".
нi у справi докази свiдчать про те, що 7 травня 1988 р.
Цивачем i адмiнiстрацiую обуднання був укладений тру-
договiр саме на весь час вiдсутностi К.
i" пiдтвердили допитанi в судовому засiданнi свiдки В. -
Ник директора обуднання по кадрах, К.В. - начальник
Його цеху, майстри змiни та по експлуатацiє котлiв С.,
iн. Цi особи показали, що пiд переведенням на час
~оє вiдпустки i вони i позивач розумiли переведення на
весь час вiдсутностi К., тобто до остаточного повернення Єi з 1
вiдпустки, повязаноє з народженням дитини: вiдпустки по ва-
гiтностi i родах, по догляду за дитиною.
Цих обставин фактично не оспорював i сам позивач. Проти
переведення на посаду оператора на таких умовах вiн не за-
перечував, на- наказi i в особовому листку по облiку кадрiв
своєм пiдписом пiдтвердив згоду про це. тдине, що його непо-
коєло в той час i про що вiн зазначив в позовнiй заявi i говорив
в судi, це тимчасовий характер роботи. З цього приводу вiн
звертався до адмiнiстрацiє, а 29 сiчня 1990 р., тобто тодi, коли
такоє потреби не було б, якби вiн вважав себе не тимчасовим
працiвником, написав заяву про надання йому постiйноє роботи.
Все це свiдчить про те, що пiдстав для визнання Л. постiй-
ним працiвником пiсля закiнчення вiдпустки К. по вагiтностi
i родах немау.
Приуднанi до протесту виписки з наказiв справдi свiдчать
про те, що К. тричi надавались вiдпустки по догляду за дити-
ною. Однак у даному разi вони нiяк не впливають на строк
дiє трудового договору, укладеного з позивачем. Законодавство
про працю не виключау можливостi укладення трудового до-
говору -для замiщення працiвницi на весь час передбачених для
неє законом вiдпусток у звязку з народженням дитини, в тому
числi i при-вищезазначеному порядку єх надання. Тому доводи
- протесту Про те, що в даному разi строковий трудовий договiр
трансформувався в договiр, укладений на невизначений строк,
не заслуговують на увагу.
Що ж до рiшення Зарiчного районного народного суду
м. Сум вiд 28 травня 1990 р., яким Л. був поновлений на
роботi, то воно також не може свiдчити про наявнiсть укладе-1
ного з позивачем трудового договору на невизначений строк,
оскiльки це не випливау з рiшення i суд не вправi був про це
твердити. !
Вiдповiдно до п. 2 ст. 36 КЗпП закiнчення строку, на який
укладався трудовий договiр, у пiдставою для його припинення,
крiм випадкiв, коли трудовi вiдносини фактично тривають i
жодна з сторiн не поставила вимогу про єх припинення. iнших
обмежень для припинення трудового договору з цих пiдстав
законодавством не передбачено, i нiяких обовязкiв по працев-
лаштуванню звiльнюваних працiвникiв на адмiнiстрацiю пiд-
приумства, установи, органiзацiє закон не покладау, Тому й
останнiй довод протесту у необгрунтованим.
Оскiльки народний суд, з яким погодились суди касацiйноє
i наглядноє iнстанцiй, повно i всебiчно перевiрив усi обставини
справи, дав належну оцiнку всiм доказам i постановив законне
й обгрунтоване рiшення, судова колегiя Верховного Суду за-
лишила постановленi рiшення без змiни.
Не виконавши передбаченого ч. 2 ст. 40 i статтями 491 та 492
Кодексу законiв про працю Украєни обовязку щодо переве-
дення працiвника за його згодою на iншу роботу, адмiнiстрацiя
порушила встановленi законом гарантiє при розiрваннi трудо-
вого договору у звязку зi скороченням чисельностi або штату
працiвникiв
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 9 серпня 1989 р.
(витяг)
В. предявив позов до Донецького обласного комбiнату То-
вариства Червоного Хреста про поновлення на роботi та стяг-
нення заробiтноє плати за час вимушеного прогулу. Позивач
зазначав, що вiн працював у вiдповiдача старшим iнструктором
, 1 за розпорядженням адмiнiстрацiє був звiльнений з посади за
<. 1 ст. 40 КЗпП у звязку зi скороченням штату. Вважаючи-
[ звiльнення неправильним, вiн просив задовольнити його вимоги.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Донецького обласного суду позов
i юволено.
У касацiйнiй скарзi вiдповiдач просив скасувати це рiшення,
ниажаючи, що суд без достатнiх пiдстав визнав позовнi вимоги
грунтованими.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни касацiйну скаргу
задовольнила i в ухвалi про залишення рiшення без змiни
азала на таке.
i Судом встановлено, що у вiдповiдача справдi мало мiсце
iльнення працiвникiв у звязку зi скороченням штату. На
яс звiльнення В. вакантною була посада iнструктора, проте
iмiнiстрапiя не запропонувала єє позивачевi i при його звiль-
Вннi виходила лише з того, що вiн вiдмовився вiд запропоно-
iiює посади голови районного комiтету Товариства Червоного
єрсста. Вiдповiдно ж до вимог ст. 49 КЗпП адмiнiстрацiя була
довязана запропонувати позивачевi переведення на вакантну
i >саду в данiй органiзацiє. Не зробивши цього, вона порушила
гановленi законом гарантiє при розiрваннi трудового договору
iвязку зi скороченням штату. За таких обставин рiшенням
/ду позов задоволене обгрунтовано.
i ранила ст. 252 Кодексу законiв про працю Украєни про те,
110 звiльнення з iнiцiативи власника або уповноваженого ним
прiпну осiб, обраних до складу профспiлкових органiв, допу-
> мк ться, крiм додержання загального порядку, лише за згодою
и|м>фспiлкового органу, членами якого вони у, а голiв i членiв
профспiлкових органiв пiдприумств, крiм того, - лише за зго-
дою вiдповiдного обуднання профспiлок (вищестоящого-проф-
спiлкового органу), поширюються як на пiдприумства, так i на
установи, органiзацiє, в тому числi на навчальнi заклади
Ухвала судовоє колеги, в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 22 вересня 1993 р.
(витяг)
У червнi 1992 р. С. предявив позов до липненськоє серед-
ньоє школи Волинськоє областi про поновлення на роботi та
стягнення заробiтноє плати за час вимушеного прогулу.
Позивач зазначав, що вiн працював у вiдповiдача вчителем
трудового навчання: Наказом вiд 13 червня 1992 р. йото нео-
бгрунтоване було звiльнено з роботи за вчинення аморального
проступку (нанесення побоєв дiтям) за п. З ст. 41 КЗпП.
Посилаючись на те, що звiльнення здiйснено без поперед-
ньоє згоди райкому галузевоє профспiлки i що справжньою його
причиною у помста за написання у квiтнi 1992 р. листа до
Волинського обкому галузевоє профспiлки про неправомiрнi, дiє
керiвництва школи, який перевiрявся на мiсцi комiсiую у складi
представникiв райвно, райкому та обкому галузевоє профспiлки
i правового iнспектора працi, позивач просив суд задовольнити
лого вимоги.
Рiшенням Луцького окружного суду вiд 9 жовтня 1992 р.,
залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє Волинського об-
ласного суду вiд 17 грудня 1992 р., в позовi вiдмовлено.
Постановою президiє Волинського обласного суду вiд 28
липня 1993 р. залишено без задоволенняпротест першого за-
. ступника Голови Верховного Суду Украєни.
У протестi в.о. Голови Верховного Суду Украєни ставиться
питання про скасування всiх судових рiшень i передачу справи
на новий розгляд.
Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдмовляючи в позовi С., суд виходив з того, що факт
нанесення ним побоєв дiтям доведено показаннями ряду свiдкiв.
Показання ж вчителiв, якi заперечували це, не було взято до
- уваги, оскiльки, на думку суду, вони спростовуються пояснен-
нями учнiв та єх батькiв. Суд також вказав, що посилання
позивача на упереджене ставлення до нього керiвництва школи
не пiдтверджуються та що звiльнення проведене з додержанням
вимог закону.
З цими висновками погодилися судова колегiя та президiя
обласного суду.
Проте з ними погодитися не можна.
Обгрунтовуючи своє вимоги, позивач посилався на те, що
- 18 -
його, як члена профкому школи, звiльнено без попередньоє
згоди вищестоящого профспiлкового органу, чим порушено га-
рантiє, передбаченi ст. 252 КЗпП.
Окружний суд у своуму рiшеннi не дав вiдповiдi на цей
довод, хоч i встановив, що такоє попередньоє згоди не було.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43
Вказуу також, що визнання судом факту звiльнення його за
п. 1 ст. 40 КЗпП не надау йому гарантiй, пiльг i компенсацiй, ,
передбачених главою III-А КЗпП. Посилауться на те, що суд
при постановлена! рiшення не зазначив, з якого часу вiн вва-
жауться звiльненим за п. 1 ст. 40 КЗпП.
Касацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдповiдно до п..1 ст. 40 КЗпП трудовий договiр, укладений
на невизначений строк, а також строковий трудовий договiр до
закiнчення строку його чинностi можуть бути розiрванi влас-
ником пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноваженим
ним органом у разi змiни в органiзацiє виробництва i працi, в
тому числi лiквiдацiє, реорганiзацiє або пепрепрофiлювання
пiдприумства, установи, органiзацiє, скорочення чисельностi або
штату працiвникiв.
При розглядi даноє справи встановлено, що позивач пра-
цював заступником директора рiвненського обласного оптово-
роздрiбного обуднання "Укрторгбудматерiали". Наказом Ук-
раєнського республiканського обуднання "Укрторгбудма-
терiали" вiд 20 березня 1992 р. рiвненське обласне обуднання
було лiквiдовано, а на його базi утворене державне виробничо-
комерцiйне пiдприумство. В звязку з цим була утворена
лiквiдацiйна комiсiя з покладенням на неє вiдповiдних
обовязкiв, прийнятий статут пiдприумства та вiдкритий новий
банкiвський рахунок; В штатному розкладi посада заступника
директора пiдприумства вiдсутня.
Доводи в скарзi позивача про те, що суд дiйшов неправиль-
ного висновку, вiдмовивши йому в задоволеннi позову про по-
новлення на роботi, необгрунтованi. Судом встановлено що Г.
звiльнено без законних пiдстав, але поновити його на попе-
реднiй роботi неможливо, оскiльки колишну обуднання припи-
нило свою дiяльнiсть. Тому суд правильно визнав його
звiльненим за п. 1 ст. 40 КЗпП. З цих же пiдстав неможливо ,
погодитись i з посиланням позивача на незаконнiсть його i
звiльнення в перiод тимчасовоє непрацездатностi - з 26 сiчня,
по 3 лютого 1993 р. 1
Враховуючи, що рiшення суду вiдповiдау вимогам п. 1. i
ст. 40 КЗпП та розясненням, якi викладенi в пп. 18, 19 по-;
станови № 9 Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 6 листо- !
пада 1992р. "Про практику розгляду судами трудових спорiв", i
судова колегiя Верховного Суду залишила рiшення обласного!
суду без змiни. !
- 10 -
Передбачена п. 1 ст. 36 Кодексу законiв про працю Украєни
угода сторiн у самостiйною пiдставою припинення трудового
договору, яка вiдрiзняуться вiд розiрвання трудового договору
i> iнiцiативи працiвника i з iнiцiативи власника пiдприумства,
установи, органiзацiє або уповноваженого ним органу тим, що
й цьому разi потрiбне спiльне волевиявлення сторiн, спрямоване
по припинення трудових вiдносин в обумовлений строк, i саме
а цих пiдстав таке волевиявлення з боку власника може вихо-
дити лише вiд тих осiб, якi уповноваженi приймати на роботу
звiльняти працiвникiв
хвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
краєни вiд 22 квiтня 1992 р.
и т я г)
У вереснi 1991 р. С. звернувся з позовом до Кременчуцькоє
(ндитерськоє фабрики про поновлення на роботi та стягнення
робiтноє плати за час вимушеного прогулу.
Вiн зазначав, що працював у вiдповiдача вантажником з
того 1987 р.
2 липня 1991 р. у нього стався конфлiкт з начальником
дiлу постачання та збуту готовоє продукцiє з приводу умов
вiц вантажникiв, внаслiдок якого останнiй запропонував йому
iльнитися. Перебуваючи у схвильованому станi, С. написав
ву про звiльнення завласним бажанням. Але через нетри-
пий промiжок часу передумав i звернувся до вiддiлу кадрiв
iроханням повернути йому заяву. Однак цього не було зроб-
но i наказом вiд 2 липня 1991 р. його звiльнили з роботи
п. 1 ст. 36 КЗпП за угодою сторiн.
Вважаючи це звiльнення незаконним, С. просив його позов
(онольнити.
Справа розглядалась неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Полтавського -обласного суду вiд
березня 1992 р. позов задоволене. Постановлено поновити
па роботi i стягнути на його користь з фабрики 4306 крб.
юбiтноє плати за час вимушеного прогулу.
У касацiйнiй скарзi вiдповiдач просить скасувати судове
iсiiпя, посилаючись на те, що колегiя обласного суду нео-
iуптовано дiйшла висновку, що мiж позивачем та адмiнiс-
iцiг.ю не уло досягнуто угоди про розiрвання трудового
онору за угодою сторiн, оскiльки позивач написав заяву про
Лi.пення за власним бажанням без вiдпрацювання, а
(iнiстрацiя проти цього не заперечувала i тут же видала
ЕЛЗ.
Касацiйна скарга задоволенню не пiдлягау з таких пiдстав.
Вiдповiдно до п. 1 ст. 36 КЗпП угода сторiн у самостiйною
ставок) для розiрвання трудового договору, яка вiдрiзняуться
розiрвання трудового договору з iнiцiативи працiвника i з
- 11 -
ст. 493 цього Кодексу пiльг i компенсацiй не вiдповiдау фак-
тичним обставинам спору. З вивченого судом штатного розк-
ладу видно, що при плановiй чисельностi 12 водiєв фактично
єх працюу лише 10. Тому скорочення кiлькостi водiєв, про що
позивач зазначав у скарзi, насправдi не було.
Враховуючи, що рiшення суду вiдповiдау матерiалам справи
i вимогам п. 6 ст. 36 КЗпП, судова колегiя Верховного Суду
залишила його без змiни.
Вiдповiдно до п. 2 ст. 36 Кодексу законiв про працю Украєни
трудовий договiр, укладений на визначений строк, припиня-
уться пiсля закiнчення цього строку, крiм випадкiв, коли тру-
довi вiдносини фактично тривають й далi i жодна з сторiн не
поставила вимогу про єх припинення
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду}
Украєни вiд 15 квiтня 1992 р. \
(витяг)
Л. працював в сумському виробничому обуднаннi "Хiм-
пром" з 1972 р.
Наказом вiд 7 травня 1988 р. вiн був переведений на посаду
оператора котельноє "на час декретноє вiдпустки К.", а наказом
вiд 11 березня 1991 р. звiльнений з роботи за п. 2 ст. 36
КЗпП - в звязку з закiнченням строку трудового договору.
Вважаючи звiльнення незаконним i посилаючись на те, що
проведено воно з метою звiльнитися вiд нього як вiд небажаного
працiвника, без надання iншоє роботи, в квiтнi 1991 р. Л. подав
до суду позовну заяву, в якiй просив поновити його на роботi
та стягнути з обуднання "Хiмпром" заробiтну плату за час
вимушеного прогулу.
Рiшенням Зарiчного районного народного суду м. Сум вiд
10 травня 1991 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє
Сумського обласного суду вiд 17 липня 1991 р., в позовi вiд-
мовлено.
Протест в. о. прокурора Сумськоє областi про скасування
судових рiшень постановою президiє Сумського обласного суду
вiд 27 сiчня 1992 р. залишений без задоволення.
У протестi заступника Генерального прокурора ставиться
питання про скасування всiх постановлених у справi рiшень
передачу й" на новий розгляд з тих пiдстав, що жодна з судовиз
iнстанцiй не звернула уваги на те, що позивач був переведеннi
на роботу оператором котельноє лише ,на час вiдпустки К. пi
- 14 -
Гiтностi i родах. У подальшому ж єй була надана вiдпустка
iншоє пiдстави - по догляду за дитиною. Вiдпустка по ва-
Гностi i родах у К. закiнчилась 21 липня 1988 р. Позивач
продовжував працювати. Тому його трудовий договiр транс-
рмувався в договiр, укладений на невизначений строк, у
язку з чим у адмiнiстрацiє обуднання не було достатнiх
(став для його розiрвання за п. 2 ст. 36 КЗпП.
Суди не взяли до уваги й те, що в перiод роботи оператором
эивач був звiльнений з iнiцiативи адмiнiстрацiє i поновлений
роботi рiшенням суду без зазначення строку трудового до-
К>ру, що, на думку прокурора, також свiдчить про наявнiсть
паленого з ним трудового договору на невизначений строк.
Крiм того, при звiльненнi адмiнiстрацiя обуднання не вжила
[одiв щодо надання Л. попереднього мiсця роботи.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що про-
iт не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдповiдно до ст. 23 КЗпП, яка дiяла на час звiльнення Л.
"Яюти, трудовi договори могли укладатись на невизначений
Ж, на визначений строк не бiльше трьох рокiв i на час
Внання певноє роботи.
Згiдно з цiую нормою строковий трудовий договiр в зазна-
IX межах мiг укладатись, зокрема, для замiщення вiдсут-
1 тривалий час працiвника, за яким вiдповiдно до чинного
иодавства зберiгауться-мiсце роботи на час його вiдсутностi,
му числi i на перiод вiдпустки працiвницi по вагiтностi,
К i догляду за дитиною.
|к розяснив Пленум Верховного Суду Украєни в п. 13
"нови вiд ЗО березня 1984 р. "Про деякi питання застосу-
судами Кодексу законiв про працю Украєни", при по-
ннi вiдсутнього працiвника трудовi вiдносини з прийнятим
Кого замiщення працiвником припиняються в звязку з
<енням обумовленого строку.
матерiалiв справи вбачауться, що позивач був переведений
"угу оператором котельноє для замiщення вiдсутнього опе-
К., якiй з 2 квiтня 1988 р. була надана вiдпустка по
стi i родах. В наказi вiд 7 травня 1988 р. зазначалось,
переводиться "на час декретноє вiдпустки К." Однак це
ачас, що з позивачем був укладений трудовий договiр
Ма перiод вiдпустки К. по вагiтностi i родах.
|iне трудове законодавство передбачау надання жiнкам
Вк по вагiтностi i родах, по догляду за дитиною (ст. 179
|i не мiстить такого термiна, як "декретна вiдпустка".
нi у справi докази свiдчать про те, що 7 травня 1988 р.
Цивачем i адмiнiстрацiую обуднання був укладений тру-
договiр саме на весь час вiдсутностi К.
i" пiдтвердили допитанi в судовому засiданнi свiдки В. -
Ник директора обуднання по кадрах, К.В. - начальник
Його цеху, майстри змiни та по експлуатацiє котлiв С.,
iн. Цi особи показали, що пiд переведенням на час
~оє вiдпустки i вони i позивач розумiли переведення на
весь час вiдсутностi К., тобто до остаточного повернення Єi з 1
вiдпустки, повязаноє з народженням дитини: вiдпустки по ва-
гiтностi i родах, по догляду за дитиною.
Цих обставин фактично не оспорював i сам позивач. Проти
переведення на посаду оператора на таких умовах вiн не за-
перечував, на- наказi i в особовому листку по облiку кадрiв
своєм пiдписом пiдтвердив згоду про це. тдине, що його непо-
коєло в той час i про що вiн зазначив в позовнiй заявi i говорив
в судi, це тимчасовий характер роботи. З цього приводу вiн
звертався до адмiнiстрацiє, а 29 сiчня 1990 р., тобто тодi, коли
такоє потреби не було б, якби вiн вважав себе не тимчасовим
працiвником, написав заяву про надання йому постiйноє роботи.
Все це свiдчить про те, що пiдстав для визнання Л. постiй-
ним працiвником пiсля закiнчення вiдпустки К. по вагiтностi
i родах немау.
Приуднанi до протесту виписки з наказiв справдi свiдчать
про те, що К. тричi надавались вiдпустки по догляду за дити-
ною. Однак у даному разi вони нiяк не впливають на строк
дiє трудового договору, укладеного з позивачем. Законодавство
про працю не виключау можливостi укладення трудового до-
говору -для замiщення працiвницi на весь час передбачених для
неє законом вiдпусток у звязку з народженням дитини, в тому
числi i при-вищезазначеному порядку єх надання. Тому доводи
- протесту Про те, що в даному разi строковий трудовий договiр
трансформувався в договiр, укладений на невизначений строк,
не заслуговують на увагу.
Що ж до рiшення Зарiчного районного народного суду
м. Сум вiд 28 травня 1990 р., яким Л. був поновлений на
роботi, то воно також не може свiдчити про наявнiсть укладе-1
ного з позивачем трудового договору на невизначений строк,
оскiльки це не випливау з рiшення i суд не вправi був про це
твердити. !
Вiдповiдно до п. 2 ст. 36 КЗпП закiнчення строку, на який
укладався трудовий договiр, у пiдставою для його припинення,
крiм випадкiв, коли трудовi вiдносини фактично тривають i
жодна з сторiн не поставила вимогу про єх припинення. iнших
обмежень для припинення трудового договору з цих пiдстав
законодавством не передбачено, i нiяких обовязкiв по працев-
лаштуванню звiльнюваних працiвникiв на адмiнiстрацiю пiд-
приумства, установи, органiзацiє закон не покладау, Тому й
останнiй довод протесту у необгрунтованим.
Оскiльки народний суд, з яким погодились суди касацiйноє
i наглядноє iнстанцiй, повно i всебiчно перевiрив усi обставини
справи, дав належну оцiнку всiм доказам i постановив законне
й обгрунтоване рiшення, судова колегiя Верховного Суду за-
лишила постановленi рiшення без змiни.
Не виконавши передбаченого ч. 2 ст. 40 i статтями 491 та 492
Кодексу законiв про працю Украєни обовязку щодо переве-
дення працiвника за його згодою на iншу роботу, адмiнiстрацiя
порушила встановленi законом гарантiє при розiрваннi трудо-
вого договору у звязку зi скороченням чисельностi або штату
працiвникiв
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 9 серпня 1989 р.
(витяг)
В. предявив позов до Донецького обласного комбiнату То-
вариства Червоного Хреста про поновлення на роботi та стяг-
нення заробiтноє плати за час вимушеного прогулу. Позивач
зазначав, що вiн працював у вiдповiдача старшим iнструктором
, 1 за розпорядженням адмiнiстрацiє був звiльнений з посади за
<. 1 ст. 40 КЗпП у звязку зi скороченням штату. Вважаючи-
[ звiльнення неправильним, вiн просив задовольнити його вимоги.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Донецького обласного суду позов
i юволено.
У касацiйнiй скарзi вiдповiдач просив скасувати це рiшення,
ниажаючи, що суд без достатнiх пiдстав визнав позовнi вимоги
грунтованими.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни касацiйну скаргу
задовольнила i в ухвалi про залишення рiшення без змiни
азала на таке.
i Судом встановлено, що у вiдповiдача справдi мало мiсце
iльнення працiвникiв у звязку зi скороченням штату. На
яс звiльнення В. вакантною була посада iнструктора, проте
iмiнiстрапiя не запропонувала єє позивачевi i при його звiль-
Вннi виходила лише з того, що вiн вiдмовився вiд запропоно-
iiює посади голови районного комiтету Товариства Червоного
єрсста. Вiдповiдно ж до вимог ст. 49 КЗпП адмiнiстрацiя була
довязана запропонувати позивачевi переведення на вакантну
i >саду в данiй органiзацiє. Не зробивши цього, вона порушила
гановленi законом гарантiє при розiрваннi трудового договору
iвязку зi скороченням штату. За таких обставин рiшенням
/ду позов задоволене обгрунтовано.
i ранила ст. 252 Кодексу законiв про працю Украєни про те,
110 звiльнення з iнiцiативи власника або уповноваженого ним
прiпну осiб, обраних до складу профспiлкових органiв, допу-
> мк ться, крiм додержання загального порядку, лише за згодою
и|м>фспiлкового органу, членами якого вони у, а голiв i членiв
профспiлкових органiв пiдприумств, крiм того, - лише за зго-
дою вiдповiдного обуднання профспiлок (вищестоящого-проф-
спiлкового органу), поширюються як на пiдприумства, так i на
установи, органiзацiє, в тому числi на навчальнi заклади
Ухвала судовоє колеги, в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 22 вересня 1993 р.
(витяг)
У червнi 1992 р. С. предявив позов до липненськоє серед-
ньоє школи Волинськоє областi про поновлення на роботi та
стягнення заробiтноє плати за час вимушеного прогулу.
Позивач зазначав, що вiн працював у вiдповiдача вчителем
трудового навчання: Наказом вiд 13 червня 1992 р. йото нео-
бгрунтоване було звiльнено з роботи за вчинення аморального
проступку (нанесення побоєв дiтям) за п. З ст. 41 КЗпП.
Посилаючись на те, що звiльнення здiйснено без поперед-
ньоє згоди райкому галузевоє профспiлки i що справжньою його
причиною у помста за написання у квiтнi 1992 р. листа до
Волинського обкому галузевоє профспiлки про неправомiрнi, дiє
керiвництва школи, який перевiрявся на мiсцi комiсiую у складi
представникiв райвно, райкому та обкому галузевоє профспiлки
i правового iнспектора працi, позивач просив суд задовольнити
лого вимоги.
Рiшенням Луцького окружного суду вiд 9 жовтня 1992 р.,
залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє Волинського об-
ласного суду вiд 17 грудня 1992 р., в позовi вiдмовлено.
Постановою президiє Волинського обласного суду вiд 28
липня 1993 р. залишено без задоволенняпротест першого за-
. ступника Голови Верховного Суду Украєни.
У протестi в.о. Голови Верховного Суду Украєни ставиться
питання про скасування всiх судових рiшень i передачу справи
на новий розгляд.
Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдмовляючи в позовi С., суд виходив з того, що факт
нанесення ним побоєв дiтям доведено показаннями ряду свiдкiв.
Показання ж вчителiв, якi заперечували це, не було взято до
- уваги, оскiльки, на думку суду, вони спростовуються пояснен-
нями учнiв та єх батькiв. Суд також вказав, що посилання
позивача на упереджене ставлення до нього керiвництва школи
не пiдтверджуються та що звiльнення проведене з додержанням
вимог закону.
З цими висновками погодилися судова колегiя та президiя
обласного суду.
Проте з ними погодитися не можна.
Обгрунтовуючи своє вимоги, позивач посилався на те, що
- 18 -
його, як члена профкому школи, звiльнено без попередньоє
згоди вищестоящого профспiлкового органу, чим порушено га-
рантiє, передбаченi ст. 252 КЗпП.
Окружний суд у своуму рiшеннi не дав вiдповiдi на цей
довод, хоч i встановив, що такоє попередньоє згоди не було.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43