заповiдав своєй
дружинi, мала перейти до вiдповiдача Г., якому батько заповiв
також 1/4 частину будинку, а не до спадкоумцiв за законом,
як це визнав суд. ;
Пленум Верховного Суду УРСР визнав доводи протесту
неспроможними з таких пiдстав.
Частиною 1 ст. 544 Цивiльного кодексу передбачене за-
гальне правило, згiдно з яким конкретно визначена у заповiтi
частка спадкоумця, який вiдпав, переходить до спадкоумцiв за
законом i розподiляуться мiж ними у рiвних частках. Якпю.де> ,
спадкодавець заповiдав все своу майно (без визначення часипi.
призначеним ним спадкоумцям (спiльне закликання до сиНДi>!"
кування), вiдповiдно до ч. 2 цiує ж статтi частка спадщини, "
належала б спадкоумцю, який вiдпав, переходить до
спадкоумцiв за заповiтом i розподiляуться мiж ними в
частках i в тих випадках, коли у iншi спадкоумцi за зi,
Оскiльки батько вiдповiдача Г. у своуму заповiтi >iд
ресня 1958 р. визначив частки кожного iз спадкоемай"
частинi будинку), суд правильно розподiлив часткуаа3"
за заповiтом, який вiдпав .(дружини запбвєдачвєiй
спадкоумцями за законом. ;:: -"у
Виходячи з наведеного. Пленум ВерхавйєЙ
вiдхилив "протест. -.. .-..єаi
- К7 -
Правила ст. 563 Цивiльного кодексу про те, що спадкоумство
в колгоспному дворi вiдкривалось пiсля смертi останнього чле-
на двору, застосовувались у випадку припинення колгоспного
двору саме з цих пiдстав. У разi припинення двору з iнших
пiдстав (перетворення колгоспу в радгосп, вихiд з колгоспу
членiв двору тощо) спадщина на вiдповiдну частку в майнi,
що збереглося пiсля його. припинення, вiдкривалась пiсля
смертi кожного з колишнiх членiв двору
Постанова президiє Закарпатського обласного суду
(витяг/- - .
, У груднi 1987.р. С. предявила-позов до М. i С.Ю. про
визнання недiйсним заповiту та свiдоцтва про право на спад-
щину на 1/2 частину будинку i про визнання права власностi
на цей будинок. .
Позивачка зазначала, що 10 грудня 1950 р. вона зареустру-
вала шлюб з С.А., який на той час мав розпочатий будiвництвом
жилий будинок в м. Виноградiв. Спiльно як подружжя вони
добудували будинок. 17 липня 1987 р. С.А. помер. Виконком
Вияоградiвськоє мiськоє Ради народних депутатiв ЗО жовтня
1987 р. видав на зазначений будинок свiдоцтво про право влас-
ностi на iмя С.А. та його першоє дружини (яка померла в
1949 р,) - кожному на 1/2 частину будинку.
За життя С.А. склав заповiт, яким все своу майно заповiв
дiтям вiд. першого-шлюбу -вiдповiдачам у справi. Виног-
радiвською державною нотарiальною конторою 12 травня
1988 р. вiдповiдачам видано свiдоцтво про право на спадщину
за заповiтом - кожному на 1/6 частину вiд 1 /2 частини
будинку. " : i
Посилаючись на те, що спiрний будинок у власнiстю кол-
госпного двору, в якому пiсля смертi С.А. спадщина не .вiд-
крилась, оскiльки останнiм членом двору у вона, позивачка
просила задовольнити позов.
Справа розглядалася судами неодноразово. Рiшенням
iршавського районного народного суду Закарпатськоє областi
вiд 14 жовтня 1991 р., залишеним без змiн ухвалою судовоє
колегiє в цивiльних .справах Закарпатського обласного, суду вiд
26 листопада 1991 р., позов задоволене. За позивачкою визнано
право власностi на спiрний будинок. Заповiт С.А. вiд 20 грудня
1983 р. та свiдоцтво про право на спадщину за заковом, видане
державною нотарiальною конторою вiдповiдачам М. i С.Ю.
12 травня 1988 р., визнано недiйсним.
- 168 -
У протестi заступника Голови Верховного Суду: Украєни
порушууться питання про-екасування рiшення народного суду
та-ухвали судовоє .колегiє,> В(иакiдв|1% суду;
як .-таких, що не .рручаууя--зiає
ського обласного суду визнала, що протест пiддягау задоволен-
ню з таких пiдстав. , .
Скасовуючи попередну судове рiшення, президiя Закарпат-
ського обласного суду в постановi вiд 11 вересня 1991 р. вка-
зала, що при новому розглядi справи суду необхiдно встано-
вити, ким i коли був збудований- спiрний будинок, зясувати,
на якiй пiдставi господарство С. було зареустроване як колгос-
пний двiр, та дослiдити довiдку виконкому ВиноградiвсБКОє рай-
онноє Ради народних депутати вiд 22 червня 1990 р. Всупереч
вимогам ст. 341 ЦПК народний суд зазначених вказiвокпре-
зидiє обласного суду не виконав. ,
Разом з тим вiдповiдачi в своєх поясненнях наводили докази
того, що спiрний будинок був повнiстю збудований в 1950 р.
без учасйпозивдчед.л>;
колгоспного двору. ВiдповИа,|Ив||,i
ЦПК суд зобовязаний був- .перваєри-iiiiсiiiiє-йвес
рiшеннi мотиви того, чому визнав єх необгрунтованими, але вiл
цього не зробив. Не перевiрив суд i доводiв.позивачкя про те,
що за єє участю, був проведений значний обсяг робiт при до-
будовi будинку. _
Суд вирiшував спiр на пiдставi ст. 563 Цивiльного кодексу,
але при цьому не взяв до уваги те, що згiдно з розясненням,
викладеним у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР
вiд 24 червня 1983 р. № 4 "Про практику розгляду .судами
Украєни справ про спадкування, правила зазначеноє статтi;
про те, що спадщина на майно колгоспного двору вiдкривауться
лише пiсля смертi останнього його члена, поширюються на
випадки припинення коягоспногодвору лише з цих пiдстав. -
При припиненнi двору з iнших пiдстав (перетворення колгоспу
в радгосп, виходу з колгоспу членiв двору тощо) спадщина на
вiдповiдну частку майна, :що збереглося, вiдкривауться пiсля
смертi кожного з його колишнiх членiв. ,д
Позивачка просила визнати за нею право власностi на -весь "|
будинок i народний суд цю вимогу задовольнив, але залквв| :ай||
без уваги те, що за вiдповiдними свiдоцтвами по 1/2 частинi
спiрного будинку належало на правi власностi чоловiку
вачки та його першiй дружинi, i не вирiшив питання i
нання зазначених свiдоцтв недiйсними, хоча позивач
вимагала.,-. . .: , . ,. .:."1.ЄI",":№
За таких обставин президiя Закарпатського О
скасувала судовi рiшення i направила справу в>.з|
Спадкоумцi члена житлово-будiвельного кооперативу, який до
смертi не сплатив повнiстю пайових внескiв за надану квартиру
в будинку цього кооперативу, успадковують паунагромаджен-
ня, а не квартиру, право власностi на яку у спадкодавця ще
не виникло . . -;-;1 - . . , . : .. . -:- .-..
Постанова президй Києвського мiського суду
вiд 7 червня 1994 р.
(ви т я г) .
У березнi 1992 р. Б. предявив позов до i. та ЖБК "Днш-
ровець" про визнання ордеру 6 рiшення загальних зборiв членiв
ЖБК недiйсними та про виселення i. Позивач зазначав, що
5 березня 1992 р. вiн купив у Ц.-квартиру № ИЗ в будинку
ЖБК "Днiпровець". Рiшенням загальних зборiв членiв ЖБК
вiд 27 листопада 1991 р. ця квартира видiлена вiдповiдачцi, а
9 березня 1992 р. iа був виданий ордер на заселення цiує
квартири. Посилаючись на те, що вiн е власником квартири,
позивач просив суд задовольнити позов. -
i. предявила зустрiчний позов до Б. i Ц. про визнання
свiдоцтва про право на спадщину i договору купiвлi-продажу
квартири недiйсними. При цьому i. посилалась на те, що єй у
встановленому законом порядку рiшенням загальних зборiв
членiв ЖБК "Днiпровець" 27 листопада 1991 р. була видiлена
спiрна квартира, вона отримала ордер i вселилась у цю квар-
тиру. Вiдповiдач Ц. Мав право лише на пай свого батька в
цьому кооперативi, оскiлькиостаннiй до дня смертi не виплатив
повнiстю вартостi квартири i тому не став єє власником. В
такому разi Ц. не успадкував квартири, не став єє власником,
а отже не мав права єє продавати.
Рiшенням Ватутiнського районного суду - м. Киува вiд
25 лютого 1993 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє ко-
легiє в цивiльних справах Києвського мiського судувiд 14 липня
1993 р., позов Б. задоволене, а в зустрiчному позгiвi вiдмовлено.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
порушууться питання про скасування постановленого судом
рiшення та ухвали касацiйноє iнстанцiє та направлення справи
на новий розгляд.
Президiя Києвського мiського суду визнала, що протест
пiддягау задоволенню з таких пiдстав.
Задовольняючи позов Б. i вiдмовляючи в зустрiчному позовi,
суд послався на те, що Ц. успадкував квартиру i вправi,був П
продати. Судова колегiя мiського суду з цим погодилась. Проте
такi висновки зробленi без повного i всебiчного зясування дiй-
сних обставин справи. ,
Згiдно з чинним законодавством член ЖБК набувау права
власностi на надану йому квартиру, якщо вiн повнiстю внiс
пайовi внески.
. ; . . . -170-
Вiдповiдачка, заперечуючи проти позову i на пiдтвердження
своєх позовних вимог посилалась саме на те, що батько Ц. за
життя не виплатив повнiстю пайового внеску за квартиру. У
справi у довiдка ЖБК "Днiпровець" та висновок експерта, в
яких зазначено, що дiйсно на день смертi спадкодавця пайовi
Внески повнiстю виплаченi не буди. Свiдок Т. (бухгалтер ЖБК
"Днiпровець") також пiдтвердила, що на момент смертi батька
Ц. пай за квартиру не був повнiстю виплачений, його допла-
чував Ц, пiсля смертi батька.
Суд хе цих обставин достатньою мiрою не зясував i на-
лежноє оцiнки єм не дав, хоча вони мають iстотне значення
для правильного вирiшення справи.
У звязку з цим президiя Києвського мiського суду скасу-
вала судовi рiшення в справi i направила Й на новий розгляд.
При вирiшеннi спору про спадкування майна, що належало
колгоспному двору, слiд виходити з того, що за загальними
правилами спадкування спадщина на частку в цьому майнi
члена двору вiдкривауться, якщо його смерть мала мiсце пiсля
ЗО червня 1990 р, ..
Ухвала судовоє колега в цивiльних справах Верховного Суву
Украєни вiд 20 липня 1994 р.
(витяг)
У березнi 1993 р. К. предявила позов до Б, про визнання
недiйсним свiдоцтва про право на .спадкування за законом, про
продовження строку на прийняття спадщини та про визнання
права власностi на спадкове майно.
Позивачка зазначала, що пiсля смертi П батька Н., яка
сталася 14 червня 1985 р., для неє вiдкрилась спадщина на
майно колгоспного двору вiдповiдно до вимог ст. 563 Цивiль-
ного кодексу. Мати вiдповiдача - Б.О. поселилась у цей двiр
з Н та батька дозволу тимчасово. Проте, коли 10 лютого 1992 р.
вона померла, нотарiальна контора неправильно видала вiд-
повiдачу свiдоцтво про право на спадщину за законом на майно
колгоспного двору.
Посилаючись на те, що пiсля смертi батька, який уi>
нам членом колгоспного двору, вiдкрилась спадщина на :
не двору майно, щодо якого вона та сестрине еi
першоє черги, К. просила суд про задоволення позi
Рiшенням судовоє колегiє в цивiльних справах
обласного суду вiд 2 червня 1994 р. в позовi
. . -171 - . . :1
В касацiйнiй скарзi К/просить скасувати рiшення судовоє
колегiє обласного суду i постановити нове рiшення на пiдставi
вимог, передбачених ст. 529 Цивiльного кодексу Украєни, по-
силаючись на те, що П батько Н. не перебував у зареустро-
ваному шлюбi з матiрю вiдповiдача - Б.О., а тому вона не
набула права на майно колгоспного двору пiсля його смертi, в
звязку з чим на спiрне майно повиннi поширюватись правила
ст. 563 Цивiльного кодексу.
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Ук-
раєни визнала, що касацiйна скарга не пiдлягау задоволенню
з таких пiдстав. :
Судом встановлено, що господарство, головою якого був Н.,
було колгоспним двором. Позивачка е дочкою Н., який помер
15 "червня 1985 р. Мати вiдповiдача -Б.О. значилась членом
колгоспного двору в с. Щепель, але з 1977 р. фактично хила
без реустрацiє шлюбу з Н. i: була членом його двору, перевезла
сюди худобу, меблi, iнше майно, як член сiмє Н. вела з ним
спiльне господарство, працювала з 1979 р< по 1988 р, в колек-
тивному сiльськогосподарському пiдприумствi "Нива".
Зазначенi обставини пiдтверджуються поясненнями сторiн,
показаннями свiдкiв, виписками з погосподарських книг Єва-
ничiвськоє та Шеiiельськоє сiльських Рад, довiдками сiльсько-
господарських пiдприумств "Нива" i "Шепель" та. iншими до-
казами, яким суд дав оцiнку вiдповiдно до вимог статей 62,
203 ЦПК Украєни.
За таких обставин суд дiйшов правильного висновку про те,
що мати вiдповiдача Б.О. була членом колгоспного двору Н. i
пiсля його смертi спадщина в цьому дворi не вiдкривалась,
оскiльки вона залишилась в ньому останнiм членом. Тому не-
обгрунтованими у доводи скарги про те, що в даному випадку
повиннi застосовуватись правила ст. 13 Кодексу про шлюб та
сiмю Украєни, ст. 529 Цивiльного кодексу, а не ст. 563 остан-
нього, згiдно з якою на той час застосовувались загальнi по-
ложення про спадкування, якщо пiсля смертi члена колгоспного
двору iнших членiв двору не залишалось. Вирiшуючи спiр, суд
правильно взяв до уваги ст. 563 Цивiльного кодексу, оскiльки
майно двору належало на правi сумiсноє власностi його членам
Н. та Б.О. (ст. 120 Цивiльного кодексу). Коли ж Н. помер,
Б.О. на тих же пiдставах продовжувала володiти i користуватись
цим майном. Пiсля єє смертi вiдповiдач Б. у встановленому
порядку отримав свiдоцтво про право на спадкування за зако-
ном згаданого майна.
Враховуючи, що рiшення суду вiдповiдау встановленим об-
ставинам справи, вимогам закону, судова колегiя залишила його
без змiни. .
- 172- . ;-
Особа, до якоє перейшло за заповiтом право власностi на ча-
стку в спiльнiй власностi на жилий будинок, вправi вимагати
вiд iнших учасникiв спiльноi власностi на нього усунення пе-
решкод у користуваннi примiщеннями, що вiдiйшли до неє,
тому числi й виселення єх з цих примiщень
Постанова Пленуму Верховного Суду Украєни
вiд Зi сiчця 1992 р.. ,
(в и т я г),


У березнi 1990 р. П-ко!
про подiл частини будинку та висел
Вона" зазначала, що 6/24; тасдаЙгаН.,.,,, ".,, .."" " ,,,,"
на правi власностi и батьку П.> який в червнi 19тар. попер,
заповiвши цю частину будинку iй. Але на час вiдкриття спад-
щини його дружина -мати вiдповiдачiв була непрацездатною,
тому на пiдставi ст. 535 Цивiльного кодексу Украєни вона
успадкувала .1/24 частину будинку, а пiсля єє смертi цю час"
"гину успадкували вiдповiдачi. Однак дiйти згоди в користуваннi
успадкованими частинами будинку вони не можуть. Тому/по-
силаючись на те, що вiдповiдно до висновку, експертизи
видiлити Г/24 частину будинку в натурi неможливо, П-ко про-
сила все, що належало в будинку батьковi, видiлити єй, а на
користь вiдповiдачiв стягнути грошову компенсацiю, виселивши
з цих примiщень П-ча разом з усiма проживаючими з ним
особами як таких, що поселились в них пiсля смертi батька.
Вiдповiдачi К. та П-ч предявили зустрiчний позов про виз-
нання права власностi на частину будинку, що належала бать-
ковi, за ними, оскiльки за домовленiстю з батьком вони. своєми
коштами i працею-брали участь в єє добудовi та переобладнаннi,
а тому набули самостiйного права на. неє.
Рiшенням. Деснянського районного народного СУДУ вiд
31 травня 1990 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє ва
легiЄ в цивiльних справах Чернiгiвського обласного суду вiд
З липня 1990 р. позов Пко задоволене, а в зустрiчному позовi
вiдмовлено. Постановою президiє цього ж обласного суду вiд
10 липня 1991 р.- протест прокурора Чернiгiвськоє областi,
а ухвалою судовоє колеги в ЦИВiЛЬРЗХ справах Верховного Суду
Украєни вiд 9 жовтня 1991 р.-протест заступника Генераль-
ного прокурора Украєни про скасування судових рiшень адкч; ;
шено без задоволення. .. - .1,.".:\iЙє":
У протестi заступника Генерального прокурора Украєни ЗДi1
рушууться питання про скасування судових рiшень в чiигуєiiiм.є
виселення родини вiдповiдача з видiлених П-ко примiщевiє
тих пiдстав, що суд не перевiрив його твердженкг щвг Й
примiщеннях вiн проживав i за життя батька, а; за;)
вiн може бути виселений лише при доведеностi єй
своує потреби в примiщеннях. Пленум Верховного
173-
раєни вважау, що протест не пiдлягау задоволенню з таких
пiдстав. " -
З матерiалiв справа видно, що 2/3 частин будинку належали
на правi спiльноє сумiсно! власностi батькам вiдповiдачiв.
Рiшенням Деснянського районного народного суду м. Чер-
нiгова вiд 2 жовтня 1975 р. ця частина будинку була подiлена
мiж батьками - батьку видiлено 11/30 частин, матерi - 3/10.
Протягом 1983-1984 рр. мати з дозволу виконавчого ко-
мiтету Деснянськоє районноє Ради -народних депутатiв добуду-
вала до своує частини будинку жилi й пiдсобнi примiщення, де
стали проживати й вiдповiдачi, батько ж самовiльно переоблад-
нав свою частину будинку, а в 1986 р. узаконив це переоб-
ладнання. Внаслiдок цього частки спiввласностi на будинок
змiнилися i батьковi стало належати 6/24 частив будинку. 18 чер-
вня 1988 р. вiн помер, а 29 вересня 1988 р. померла мага.
Вирiшуючи спiр про визнання права власностi на частину
будинку, що належала батьковi, та вiдмовляючи в ньому вiд-
повiдачам, суд виходив зтого, що переобладнання в нiй батько
виконав за своє кошти, нiяких достовiрних доказiв про на-
явнiсть мiж ним i вiдповiдачами сiмейних стосункiв, якi пiд-
тверджували б наявнiсть домовленостi на створення спiльноє""
власностi на цi примiщення, судом не встановлено, а тому й
право-власностi в порядку спадкування за заповiтом повинно
бути визнане за позивачкою.
Одночасно суд зазначив, i це пiдтверджууться матерiалами
справи, що вiдповiдач був i у забезпеченим житлом в цьому ж
будинку - разом зi своую сiмую, а не як член сiмє батька,
вiн займав вiдокремлену частину будинку i в даний час у його
спiввласником.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43