липня 1993 р.
№ 472), шкода, заподiяна працiвниковi пiд час виконання ним
трудових овояаєкiв, -У тому числi i джерелом пiдвищеноє не-
безпеки, вiдшкодовувалась пiдприумством, установою, органi-
зацiую, з якими хкйвршлий перебував в трудових вiдносинах,
утому разi, коли вона бум залооiява з єх вини.
-188-
В даному випадку суд не встановив, що шкода -аапа)iй(вЗД-|iЙi
вини iнституту ядерних дослiджень. . . : ; ...Єй.МййГ11
Визнаючи, що шкода здоровю позивача заподiяна вiiяiiр:;;1
його роботи вЛнститутi ядерних дослiджень внаслiдок дiє джереяйє
пiдвищеноє небезпеки -iонiзованого випромiнювання, воло><" "й
дiльцеєн якого у iнститут, суд, як на докази, що пiдтверяжуй№ :, ;т;|
наявнiсть цього факту, послався на висновок Києвськоє обласноє ,:
ЛТЕК вiд 29 березня 1990 р. про те, що позивач у iнвалiдок
II групи за професiйним захворюванням, викликаним аварiу>
на Чорнобильськiй АЕС, i такий же експертний висновок пен-
трального мiжвiдомчого центру по встановленню причинного
звязку захворювання та iнвалiдностi з роботою по лiквiдацiє
наслiдкiв аварiє на Чорнобильськiй АЕС, однак, належноє онiн-.
ки цим документам суд не дав. /
Якщо причиною заподiяння шкоди .здоровю позивача у ..
аварiя на Чорнобильськiй АЕС, то володiльцем цього джерела. -.
пiдвищеноє небезпеки у виробниче обуднання "Чорнобильська
атомна електростанцiя", а не iнститут ядерних дослiджень. /
Згiдно з статтями 13; 63 Закону Украєни "Простаi
соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок "
нобильськоє катастрофи", шкода, заподiяна ушкОяжбнаяк
ровя-громадянин> внаслiдок," i"-- - --я.зжжя
щкодовуеться державою за
бюджетуУкраєня..
-ченоПоявжйввм,
-,,йвыю<>>>-(
<-.,.> ...>1 а>
<]>№1>ЖИii~
.эд _ _


цього Закону в дпо <до 1 жЙЙй;
внаслiдок Чорнобильськоє катастрофи, за чинним
нодавством також вiдшкодовувалась за рахунок
бюджету..- --/ . , 1 .\; . ,..,",", ,
Зазначеним Законом передбачено, що шкода, заподiяна ой>-
бам, якi стали iнвалiдами внаслiдок Чорнобильськоє катастрофи,
учасникам лiквiдацiє наслiдкiв аварiє на Чорнобильськiй АЕС,
компенсууться виплатою одноразовоє i щорiчноє допомоге ва,
оздоровлення та призначенням державноє Є додатковоє деве
(статтi 48, 49), а розмiр вiдшкодуванює особам, яких ця ката%є
строфа призвела до стiйкоє втрати працездатностi без встажмй
лення iнвалiдностi, визначауться в порядку, передбаченому аiайiє
конодавством для випадкiв вiдшкодування такоє шкоди, запо-
дiяноє робiтникам-iслужбйвцям при виконаннi ними трудояи; " ,.
обовязкiв.,1- - . . . ; .\. . йаi;;
При визначеннi розмiру виплати на вiдшкодування; .ввддЙ i .Я1111"
вачевi шкоди, суд виходив з того, що позивач з 1 квiтня ЄОХi/л
неодержуу-пенсiє. ,.:. , , , . . ;.;.. .-."..СМ
Однак у справi у довiдка Василькiвського мiського -<а!а"IЙ !:
соцiального забезпечення Києвськоє областi вiд 10
1992 р. про те, що П.,-як iнвалiд Єє групи внаслiдок-;iвi
Чорнобильськiй АЕС, одержуу пенсiю в розмiрi ЦЗ-Є
довiдцiсуд нiякоє оцiнки не дав. .
- 189 -
Оскiльки справа вирiшена .з порушенням вимог статей 15,
ЗО,. 62, 203 ЦПК, судова колегiя .Верховного Суду Украєни
скасувала рiшення, а справу направилаиа цйвий розглад.
Згiдно з ст. 443 Цивiльного кодексу шкода заподiяна внаслiдок
незаконного вирiшення судом справи, вiдшкодовууться у ви-
падках iв порядку, встановлених законом.
. Законом не передбачено розгляд в судовому порядку вимог
про вiдшкодування шкоди, повязаноє з розглядом i вирiшен-
ням цивiльних справ , :
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд Г) липня Є994р. . - - -
(витяг) . \.\ . 1 ."\-. i :-\ : ;
Т звернувся в суд з позовом до Свiєловодського мiського
суду Кiровоградськоє областi i управлiння юстицiє пiй областi
про вiдшкодування моральноє шкоди. Своє позовнi вимоги об-
грунтовував тим, що Свiтловодський мiський суд тривалий час
не розглядау його скарги на дiє адмiнiстративних органiв, поданi
ним 5-ИсовтвяЧ 9 либтйпада 1993 р., а управлiння юстйиiє не
вжило належних заходiв до усунення тяганини за кето скаргою,
направленою на адресу начальника управлiння юстицiє 7 сiчня
1994 р., що завдало йому моральноє шкоди.
Ухвалою Суддi Кiровоградського обласного суду вiд 5 квiтня
1994 р. у гiрийиатгi позовноє заяви вiдмовлено. На цю ухвалу
Т. подав скаргу, посилаючись на те, що такi спори пiдлягають
судовому розгляду.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни знайшла, що скар-
га задоволенню йе пiдлягав з таких пiдстав.
Статтею 440 Цивiльного кодексу визначено, що моральна
шкода, заподiяна громадянину або органiзацiє дiяннями iншоє
особи, яка порушила єх законнi права, вiдшкодовууться особою,
яка заподiяла шкоду. <
Однак правило ст. 443 цього Кодексу дiю згаданоє статтi
обмежуу тим,що суди можуть нести вiдповiдальнiсть, за шкоду;
заподiяну громадянину, тiльки у певних "випадках i в порядку,
встановлених законом.
Тому не можна не погодитись з висновком суддi обласного
суду в Ухвалi, який вважав, що чинним законодавством не
передбачено вiдшкодування моральноє шкоди судами i управ-
лiннями юстицiє за дй,7 про якi йдеться у позовнiй заявi, i що
пе йе давало Ндстйв приймати позовну заяву Т. для розгляду
в порядку цивiльного судочинства. -
-199-
i
Враховуючи викладене, судд ,
мотами п. Є ст. 136 ЩiК обгп<>сTгосуду згштаз ва-
позовноє заяви. Керуючись ст. ЗвтаТ- У прийнята
ковного Суду Украши залишила46 ЦПК .судова колегiя Вер-
, ухвалу .оез змiни> /-
При вiдшкодувашй
небезпеки; враховууться


пiдвищеноє
Ухвада1.>- в:.1!i-!
УРСР вiд 24 травня 1967 р. "" о-Ив ЯВЙiГкай> Сэ>
(витяг)
Г. предявила позов до Дъ> .
пiдприумства про вцппкояуваииT>>" автотранспортного
годувальника. Позивачка зазяа "<ОД" У3" 3 "З>1010
автошиною, яка належала вiд=<о 19,1Р
внаслiдок чого останнiй помер, ""аачу, вчквево втад ва т.,
Посилаючись та"..;.-,...
иiтей яких аонаАюавЙай111-
дiтей, якжх вона, мадя>((>,-,вдiЯКАХ вона на]
:. нення з вiдпоiiiдача но 25
дитини ДО Йтдяовиттй,
бровiльно не вiдшкодовуу.
.двве
.,-,,...,", - йяюбi
рiфення прйстяг-
тржмання кожноє
-уа,,>о-
Рiшенням Вiнницького облась ,,
постановлено стягнути з Дубнiє;0" СУДУ <Я к№а)ю.е7;Р
ппиемства на ковисть дiтей 11 Ю""110 а>готрансвортйог0 иад-
приемства на користь дiтей 1116 "<> автотранспортного иад-
з них - по 18 крб. щомiсяця, iР6- одноразово та вакохаого
до 16-рiчного вiку, а якщо воакяи з 19 квiтня 196Т р.
рокiв. ч будуть навчатись,
У касацiйнiй скарзi вiдповiде
просив зменшити розмiр вiд-

шкодування, оскiльки у нещасне>, "iди1д аЇс"шT ркячр вiд.
Касацiйна скарга не пiдлягала У у вина потерпiлого.
В судовому засiданнi встаноь9>>0"6T10 "3 тахи> "Д""-
T,яттапот "єя иялемть вi1R"10.-T" наєзд на О. вчинено
автомашиною, яка належить вi)
суду Гайсинського району вiд 4 Сii1101"" карояавт-
визнано шофера автомашини БРR"" " Р. винним у ааєздi
вил руху автотранспортi, по в порушення п. 41.Прв-
дорогу на вiдатаю 25-30 м, ивT людей, яц перебiгая>;
здддид-., : вжив заходiв дозупнаеая|,|i
В нещасному випадку у тау
будучи в нетверезому станi, ви "ч" и потерпiлого,
роги i намагаєсзупинити авм0>.> ПРОЄЖДЖУ <аст>
лась на вiдстань 25-30 м, ставтау а <"а "ойа <й
аварiйну .обстановку., ереботаи дорогу.
Отже, за таких обставин вддЙ
.. ; ,- -. -ЄЛ
. . . 11... --з
висновку, що шкоду зобовязаний вiдшкодувати вiдповiдач як
володiлець джерела пiдвищеноє небезпеки, але оскiльки виник-
ненню шкоди сприяла i груба необережнiсть самого потер"
цiлого, то розмiр вiдшкодування повинен бути зменшений.
При цьому суд врахував ступiнь вини як заподiювача шко-
ди, так i потерпiлого, току пiдстав для скасування або змiни
рiшення ие було. "
Доводи вiдповiдача про те, що судом неправильно враховано
ступiнь вини самого потерпiлого, не заслуговували на увагу,
оскiльки вони не грунтувалися на матерiалах справи,
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 310, 311
ЦПК, судова колегiя Верховного Суду касацiйну скаргу Дуб-
нiвського автотранспортного пiдприумства залишила без задо-
ведення, а рiшення Вiнницького обласного суду -без змiни.
Особи, якi спiльно заподiяли шкоду, вiдповiдають перед по-
терпiлим солiдарне ::\:.-/ .:;" .. : . 1 -..,
Ухвала; судовт колеги в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вi9 Зi сiчня 1968 р.
(а и т я г) ;
Рiшенням народного суду м. Ровно вiд 22 травня 1965 р.
задоволене позов Ц. до тЛоростягвеивя солiдарне збиткiв
у даадєу-йiУйИйУ -
Ухвалою суцоябiхолегiє Ровенського обласного суду вiд 26
первая 1965 р. рiшення народного суду в частинi солiдарного
стягнення збиткiв змiнено i ва вiдповiдачiв покладено часткову
вiдповiдальнiсть; 3 Б. i Л. на користь потерпiлого постановлено
стягувати щомiсяця по 8 крб.
У звязку з закiнченням строку стягнення, зазначеного в
рiшеннi суду, i наявноє втрати працездатностi, Н. у травнi
1966 р. Знову звернувся з позовом до народного суду про
вiдшкодування шкоди у звязку з калiцтвом. -
Рiшенням народного суду м. Ровно вiд 10 травня 1966 р.
на користь Н. постановлено стягувати з кожного вiдповiдача
щомiсяця по 8 крбз 8 квiтня 1966 р. но Уквiтня 1967 р.
Ухвалою судовоє колегiє Ровенського обласного суду вiд 20
червня 1966 р. рiшення суду залишено без змiн.
У протестi заступника Прокурора УРСР ставилось питання
про скасуваввя рiиiеиая нвродвого суду м. Ровно вiд 10 травня
1966 р., ухвали Роаенсюого обласного суду вiд 20 червня
1966 р. та напражденнясйрави на ною розгляд. Протест пiд-
лягав задоволенню з таких пiдстав. Вироком народного суду
м. Роаао вiд 8 серпня 1962 р. Б. та Л. засуджено за ч. 1
- 192-
ст. 101 i я. 2 ст. 206 КК за те, що> перебуваючи у i
станi, з хулiганських спонукань вони спiльними ,а>яма"й||
подiяли Н. тяжкi тiлеснi, ушкодження, що призвело до його
калiцтва i втрати частково працездатностi. ; №
Вiдповiдно до ст. 451 Цивiльного кодексу особи, якi спiльно
заподiяли шкоду, несуть солiдарну вiдповiдальнiсть; За таких
обставин суд не мiг покласти на Л. та Б. часткову, вiлло
вiдальнiсть. Покладення частковоє вiдповiдальностi призвело до
того, що шкода Н. в повному розмiрi не вiдшкодовувалася,
оскiльки вiдповiдач Л. сплачував алiменти <розмiрi 50% за-
робiтноє плати i збитки з нього не стягувались.
Керуючись статтями 336 i 337 ЦПК, судова колегiя Вер-
ховного Суду УРСР протест заступника Прокурора УРСР за-
довольнила, рiшення народного суду м. Ровно та ухвалу судовоє
колегiє Ровенського обласного суду скасувала i справу
надiслала до народного суду на новий розгляд в iншому, складi
суддiв. . - ;.: . . - :. . :. - - -
Рiшення суду скасоване
нем ст. 456


Умаяа судМ<ЛЧюМ№
урсяШ>ШШiа
(в и т я г)
К., який працював у Волочиському районному шляховому
вiддiлiтрактористом, загинув внаслiдок нещасного випадку.
Його дружина предявила позов до Волочиського районного
шляхового вiддiлу про вiдшкодування шкоди у звязку з втра-
тоюгодувальника. У позовi зазначалося, що вона та двое ма-
лолiтнiх дiтей перебували на його утриманнi.
Рiшенням Хмельницького обласного суду вiд ЗО грудня
1968 р. позовнi вимоги задоволенi.
В касацiйнiй скарзi вiдповiдач, оспорюючи судове рiшення,
посилався на те, що нещасний випадок з потерпiлим стався
внаслiдок його протиправних дiб i грубоє необережностi. Крiм
того, вiдповiдач зазначав, що позивачка не проживала разом
з потерпiлим, тому просив у позовi вiдмовити. . . .й:.


Касацiйна скарга пiдлягала задоволенню з таких пiдстМi|.
Вважаючи, що Волочиський районний шляховий вiддiл
бовязаний вiдшкодовувати шкоду позивачцi у звязку 9 i
гою годувальника, обласний суд послався на ст. 450 Цивi,
кодексу, яка передбачау вiдповiдальнiсть за шкоду, з
джерелом пiдвищеноє небезпеки. Проте з наведеним
не можна. Потерпiлий перебував з вiдпояiдачем
7 Бюл, законодавства, № 395 193
вiдносинах, тому суд при вирiшеннi спору мав керуватися ст.
456 Цивiльного кодексу, на пiдставi якоє органiзацiя зобовяза-
на вiдшкодувати шкоду потерпiлому, якщо таку заподiяно при
виконаннi ним трудових обовязкiв з вини цiує органiзацiє.
3 приуднаного до справи акта про розслiдування нещасного
випадку вбачауться, що 3 квiтня 1968 р. К.> будучи у нетве-
резому станi, взяв для особистих потреб закрiплений за ним
трактор i при переєздi дамби звалився у воду разом з трактором.
За таких обставин суду належало зясувати, в чому конк-
ретно полягала вина вiдповiдача у нещасному випадку. Однак
суд не зробив цього та не зажадав вiдповiдних доказiв, тому
не мав достатнiх пiдстав для задоволення позову позивачки:
З урахуванням наведеного рiшення обласного суду
пiдлягало скасуванню, а справа - направленню на новий роз-
гляд. При новому розглядi справи суду слiд зясувати, в чому
конкретно полягала вина вiдповiдача у нещасному випадку та
залежно вiд встановленого i вiдповiдно до вимог закону поста-
новити рiшення.
Тему судова колегiя Верховного Суду УРСР касацiйну
скаргу Волочиського районного шляхового вiддiлу задовольнила
частково. Рiшення обласного суду скасувала, а справу напра-
вила до того ж суду на новий розгляд.
Закон не передбачау можливостi звiльнення вiдповiдача пов-
нiстю вiд вiдшкодуваиня збиткiв з мотиву його матерiальноє
иеаабезиечеiйiюрi.";1,1;- , 111: .
Ухвала судове>колега в цивiльних -справах Верховного. Суду
УРСР вiд 5 березня 1964 р.
(витяг) > .
Судова колегiя Верховного Суду УРСР, розглянувши в су-
довому засiданнi протест заступника Голови Верховного Суду
на рiшення народного суду Центрально-Мiського району
м. Горлiвки вiд 27 лютого 1963 р, та ухвалу судовоє колегiє
Донецького обласного суду вiд 21 березня 1963 р. в справi за
позовом Н. до К. про вiдшкодування збиткiв у звязку з ка-
лiцтвом, встановила, що 21 квiтня 1957 р. вiдповiдач пострiлом
з мисливськоє рушницi заподiяв Н. тяжкi тiлеснi ушкодження,
внаслiдок чого юна втратила працездатнiсть на 60 процентiв.
Рiшенням народного суду Центрально-Мiського району
м. Горлiвки вiд 2 лiОТОГо 1962 р. з вiдповiдача стягнуто на єє
користь по 5 крб. щомiсяця на перiод з 1 сiчня по 1 вересня
1962 р. Пiсля цього вона пройшла повторний огляд у судово-
медичнiй експертизi, тому юову предявила позов про стягнен-
ня" збиткiв. - .; , 1 . ".1 .i i - .
Рiшенням народного суду Центрально-Мiського району
. , - Є94-
м. Горлiвки вiд 27 лютого 1963 р. у позовi вiдмовлено. Судова
колегiя Донецького обласного суду ухвалою вiд 21 березня
1963 р. рiшення народного суду залишила без змiни.
Протест щодо скасування цих судових рiшень та спряму-
вання справи на новий розгляд пiдлягав задоволенню з таких
пiдстав.. . . ..,
Вiдмовляючи у позовi, народний суд послався на те, що у
вiдповiдача .склалися тяжкi матерiальнi умови, тому вiн не може
вiдшкодувати вiдповiдачцi збиткiв. Крiм того, суд зазначив, що
позивачка одержуу пенсiю у розмiрi 23 крб., а єє чоловiк за-
робляу по 70 крб. ва мiсяць. Тахоi ж думки додержувалась i
судова колегiя обласного суду. .,-.". є-к,/. - ,
Проте з зазначеними мотивами погодить не можна. По-
зивачка ставила питання про стягнення з вiдповiдача збиткiв,
яких вона зазнала з 1 вересня 1963 р., тобто про покладення
на вiдповiдача обовязкiв, що виникли пiсля введення в дiю
Основ цивiльного; законодавства Союзу РСР i союзних респуб-
лiк. Ст. 93 цих Основ не передбачау можливостi повного звiль-
нення вiдповiдача вiд обовязку вiдшкодування збиткiв з мо-
тивiв матерiальноє незабезпеченостi, а також у звязку з за->.
безпеченiстю потерпiлого. Тому вказанi судом обставини про
майновий стан вiдповiдача могли бути лише пiдставою для
зменшення розмiру вiдшкодування збиткiв, а не для вiдмов-
лення в позовi. .
На пiдставi наведеного та керуючись Статтями 336 i 337
ЦПК, судова колегiя Верховного Суду УРСР протест заступ-
ника Голови Верховного Суду задовольнила., Рiшення народ-
ного суду Центрально-Мiського району м. Горлiвки i ухвалу
судовоє колегiє Донецького обласного суду скасувала, а справу
направила до народного суду на новий розгляд в iншому складi
суддiв. -



Постановивши рiшення i
ного з його вини о>єу>ог<
його варткть, суд вйходм> >в|<эдг ст. 453 Цтеєльного кодексу
про спосiб вiЦтiкодуицi штоди, тому у президiТ обласного
суду не було пiдстав для скасування цього рiшення
Ухвала судовоє колега а цивiльних справах Верховного Суду
УРСРвiд 29 листопада i9<9 р.
(витяг) , , "
Подружжя Ю. i К. предявили позов до Н. про вiдшiєа
дування шкоди. Позивачi зазначали, що вiдповiдач, """


Це питаний з 1 сiчня 1964 р. регулюуться ст.
кодексу.
: -195- . : .-.
належним йому автомобiлем в нетверезому станi, ворушив пра-
вила дорожнього руху i зiткнувся з належним К. автомобiлем,
яким за довiренiстю керував Ю. Пiд час аварiє Ю. та його
дружинi заподiяно тiлеснi ушкодження, внаслiдок чого вони
стали тимчасово непрацездатними, а кузов належного К. авто-
мобiля вартiстю 2118 крб. став непридатнимi поновленню не
пiддягав. Пiсля аварiє остаточна вартiсть автомобiля визначена
в 6038 крб. Посилаючись на .те, що вiдповiдач вiдмовився вiд-
шкодувати заподiяну шкоду, подружжя Ю. просили стягнути
на єх користь втрачений заробiток, а- К. просив стягнути з
вiдповiдача вартiсть автомобiля - 6038 крб., а йому передати
пошкоджений автомобiль. ,
- Вiшенням Котовського районного народного суду Одеськоє
областi позови подружжя Ю.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43