та К. задоволене в повному обсязi.
В касацiйному порядку справа не розглядалася. Президiя
Одеського обласного суду рiшення в частиш стягнення з вiд-
повiдача 6038 крб. i зобовязання позивача передати йому по-.
шкоджений автомобiль скасувала i справу в цiй частинi напра-
вила на новий розгляд. При новому розглядi справи
Анавьiвський районний народний суд, з яким погодилася судова
колегiя Одеського обласного суду, стягнув з Н. на користь К.
2118 крб. i витрати, повязанi з проведенням експертизи, всього
2317 крб.
Судова колегiя Верховного Суду УРСР задовольнила про-
тест заступника Голови Верховного Суду, скасувала постанову
Президiє Одеського обласного суду та наступнi судовi рiшення
i залишала в силi рiшення Котовського районного народного
суду, вказавши в ухвалi на таке.
Судом встановлено, що вироком суду Н. визнаний винним
i засуджений за вчинення автоаварiє до позбавлення валi з
Вiдстрочкою виконання вироку. Проте нiяких заходiв до вiд-
шкодування заподiяноє злочинними дiями шкоди вiн не вживав.
Згiдно зi ст. 453 Цивiльного кодексу, присуджуючи вiд-
шкодування шкоди, суд вiдповiдно до обставин справи зобо-
вязуу особу, винну в заподiяннi шкоди, вiдшкодувати єє в на-
турi (надати рiч того ж роду i якостi, виправити єє тощо) або
повнiстю вiдшкодувати збитки. . , .
Вирiшуючи даний спiр, суд погодився," з урахуванням кон-
кретних обставин справи (неможливостi поновити пошкоджений
вiдповiдачем автомобiль), з вимогами позивача про повне вiд-
шкодування заподiяно! шкоди i стягнув на його користь вар-
тiсть автомобiля, зобовязавши передати його вiдповiдачевi. Ос-
таннiй з таким рiшенням погодився i не оскаржив його в ка-
сацiйному порядку.
Скасувавша не рiшення, президiя обласного суду, а також
народний СУД. прiуя>уєотаг К. при новому розглядi справи
вартiсть пошкодженого кузова, не врахували, що такий спосiб
фактично не вiдшкодовуу заподiяноє шкоди, оскiльки позивач
позбавлений можливостi поновити автомобiль, i тому. таке вирi-
шення спору не можна визвати правильним. " :
196
- Достатнiх, пiдстав для скасувавау i>шенвх суяу у пре
. обласного суду не було, томг<]здов]яМв<
УРСР скасувала тактаноиу щрйд!3"1"1
судовi рiшення-i залишила в аiййаiiиii
суду.. \.- 1 -1:- - - . 111i
Наявнiсть постанови слiдчих органiв про/вiдсутнiсть Складу
злочину у водiєв транспортних засобiв, що зiткнулись, не звiль-
няу суд, який розглядау позов про вiдшкодування шкоди,
заподiяноi транспортному засобу, вiд обовязку перевiрити
доходи- сторони щодо порушення правил дорожнього руху
заподiювачем шкоди
Постанова президiє Тернопiльського обласного суду
ви9.22 липня 1991 р.
(в ц т я. г) . л"
Д. предявив позов до В. про стягнення 1124 крб. Позивач
зазначав, що внаслiдок зiткнення належного йому автомобiля .
ВАЗ-2101, яким керував його зять Т., iавтомобiля ЗАЗ--968,
належного вiдповiдачу, яким керував останнiй, пошкоджено
його, позивача, автомобiль. Збитки становлять 1124 крб. По-
силаючись на це, кiн просив зобовязати вiдповiдача
вiдшкодувати єх. .- , . : i. .>
Справа судом розглядалась неодноразово.
Останнiм рiшенням Тернопiльського, мiського народного су-
ду, залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє Тер-
нопiльського обласного суду, в позовi вiдмовлено.
Президiя Тернопiльського обласного суду, задовольняючи
протест заступника Голови Верховного Суду Украєни, у пост>- ; ;
новi про скасування зазначених, судових рiшень i направдеаааiг
справи на новий розгляд вказала на таке. - 1
При вiдмовленнi у позовi суд, виходячи з постанова слiдфЕ "єiй
органiв про вiдмову в порушеннi кримiнальноє справи за iйi,;;;i є,
сутнiстю в дiях водiєв складу злочину, послався на те, що < Є: ;
позивач, нi вiдповiдач не допустили порушення правил дiфваi;.i
нього руху, аварiя трапилась через складнi погоднi умови: Я>
мокрий снiг, дорога була мокрою. Оскiльки вини сторiн
встановлено, кожназ них не повинна вiдшкодовувати зба
iншiй. , .: \ . ; \" й
Проте цей висновок зроблено без всебiчного зяс
сних обставин справи i належноє оцiнки доказiв.
Вiдповiдно до ст. 15 ЦПК наявнiсть постанови.
ганiв про вiдсутнiсть у дiях водiєв складу злочину
суд, що розглядау справу про дивiльно-иг -
дiй, вiд обовязку вжити всiх передбачених
всебiчного, повного i обуктивного зясування дiйсних обставин
справи, прав i обовязкiв сторiн.
Допитаний судом свiдок А. (працiвник iгiлiпи) показав, що
на своуму автомобiлi вiн рухався на вiдстанi 80--90 м за ав-
томобiлем вiдповiдача i бачив, як на спуску автомобiль остан-
нього стало заносити, вiв ве справився з управлiнням i став
виєжджати на зустрiчну полосу руху. Назустрiч єхав Т., який,
намагаючись уникнути зiткнення, вiдвертав автомобiль вправо,
але воно в звязку з виєздом позивача на зустрiчну полосу
вiдбулось. Свiдок вважав, що це трапилось тому, що вiдповiдач
не був досвiдченим водiум. Вiдхиляючи показання свiдка А.,
суд послався на те, що вiн не е очевидцем цiує транспортноє
подiє. Однак це не вiдповiдау дiйсним обставинам Справи.
Правильнiсть постанови слiдчих органiв про вiдмову в по-
рушеннi кримiнальноє справи, якою суд обгрунтував висновок
про вiдсутнiсть вини вiдповiдача, викликау сумнiв. У постановi
зазначено, що В., рухаючись в складних дорожнiх умовах,
допустив виєзд на зустрiчну полосу руху, що i у причиною
автоаварп. Пункт 9.6 Правил дорожнього руху зобовязуу водiя
вжити всiх заходiв для уникнення аварiє, знизити швидкiсть
аж до зупинення транспортного засобу. Невжиття таких заходiв
е порушенням правил дорожнього руху.
З врахуванням цього суду необхiдно було перед вiдповiдник
прокурором поставити питання про перевiрку правильностi вис-
новкiв слiдчих органiв. Судова, колегiя обласного суду не звер-
нула уваги на зазначене i залишила рiшення без змiна. За
таких обставин слiд було бiльш повно i всебiчно зясувати об-
ставини даноє дорожньоє подiє.
Згiдно з розясненнями Пленуму Верховного Суду Украєни,
даними у а, 9 постанови № 6 вiд. 27 березня 1992 р. "Про
практику розгляду судами "справ за позовами про вiдшкоду-
вання шкоди" (iз змiнами, внесеними постановами Пленуму
вiд 8 липня 1994 р. № 7 та вiд ЗО вересня 1994 р. № 11), у
тому разi, коли на час виконання рiшення про вiдшкодування
шкоди, виправлення пошкодження за одержанi за рiшенням
кошти, збiльшились цiни на майно або роботи, на придбання
чи проведення яких воно було присуджено, потерпiлий з цих
пiдстав може заявити додатковi вимоги до особи, вiдповiдаль-
ноє за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання
проводилося пiсля збiльшення цiн i тарифiв
Ухвала судова ков в <них справах Верховного Суду
УiфДкйiЗЗ.iййяЙйиЙ1.: 1 , ;..
.(ви-лг\,.,/\у.:\..-- .. ..
Л. предявила позов до С. про вiдшкодування шкоди. По-
зивачка вказувала, що вироком Євано-Франкiвського мiського
- єй -
суду вiд 12 травня 1992 р. С. визнано винним i засуджено за
ч. 2 ст. 140 гаi ч. З ст. 140 КК i стягнуто з нього на єє користь
131650 крб. на вiдшкодування збиткiв, спричинених внаслiдок
викрадення належноєєй автомашини ВАЗ-21063.
Посилаючись на те, що за станом на 8 червня 1993 р.
вiдповiдач вiдшкодував й тiльки 10700 крб.; а вартiсть авто-
машини ВАЗ-21063 зросла i становить 13033350 крб., пози-
вачка просила додатково стягнути з вiдповiдача на єє користь
13018300 крб.
- Потiм позивачка змiнила своє позовнi вимоги i з врахуван-
ням вартостi такоє автомашини-станом на 25 жовтня, 1993 р.,,
просила стягнути з вiдповiдача на єє користь 55992009 крб.
Рiшенням iвано-Франкiвського мiського суду вiд 5 листо-
пада 1993 р. позов задоволене. .
Постановою- президiє iвано-Франкiвського обласного суду
вiд 5 листопада 1993 р. рiшення суду- скасоване з закриттям
провадження в справi i запропоновано суду вирiшити питання "
про змiну способу виконання та стягнути фактичну вартiсть
автомашини на день розгляду цього питання в судi в порядку
ст. 366ЩiК.
Ухвалою iвано-Франкiвського мiського суду вiд 23 березня
1994 р. було Задоволене заяву Л., змiнено спосiб виконання
рiшення i стягнуто на єє користь з С. 150097Э65 крб.
~ Постановою президiє iвано-Франкiвського обласного суду
вiд 24 червня 1994 р. зазначена ухвала залишена без змiн, а
протест заступника прокурора областi - без задоволення.
В протестi заступника Генерального прокурора Украєни ста-
вилося питання про скасування всiх судових рiшень. Оскiльки
вони постановленi без повного i всебiчного дослiдження обста-
вин справи. Протест пiдлягав задоволенню з таких пiдстав.
Пленум Верховного Суду Украєни в п. 36 постанови № 12
вiд ,25 грудня 1992 "р. "Про судову практику справах про
корисливi злочини проти приватноє власностi" розяснив, що
судам слiд мати на увазi, що у вiдповiдностi з п. 9 постанови
№ 9 Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 27 березня 1992 р,
"Про практику розгляду судами цивiльних справ за позовами
про вiдшкодування шкоди" в тому разi, холи на час виконаная
рiшення про вiдшкодування шкоди збiльшились цiнв па майно
або роботи, на придбання чи проведення яких було стягнуто
грошовi суми, потерпiлий з цих пiдстав може заявити додатковi
вимоги до винноє особи.
Такi додатковi вимоги i були заявленi Л. до С. у липнi
1993 р. i президiя обласного суду своую постановою вiд 28
сiчня 1994 р. безпiдставно закрила провадження у справi та
запропонувала суду вирiшити питання про змiну способу ви-
конання i, стягнути фактичну вартiсть автомашини на даяь
розгляду цього питання в судi в порядку ст. 366 ЦПК. -"Йi!
iз квитанцiє до прибуткового ордера вiд 23 береЗивКiiЯЦ
вбачауться, що Д. внесла в касу установи Ц
117994 кдэб.>в рахунок дострокового погашение ;
. -199- . .,i11"1:;
Вирiшуючи х спiр, суд цьому доказу в порушення вимог
статей 62, 203 ЦПК оцiнки не дав i не зясував, з чиуi вини
несвоучасно вiдшкодована шкода позивачцi. За таких обставин
рiшення суду вiд 5 листопада 1993 р. також пiдлягало скасу-
ванню. Керуючись статтями 336, 337 ЦПК, судова колегiя
Верховного Суду Украєни скасувала всi постановйенi у справi
рiшення, а справу направила на новий розгляд.
При змiнi в порядку нагляду судових рiшень у справах про
вiдшкодування шкоди, заподiяноє калiцтвом або iншим ушкод-
женням здоровя, а також умертю годувальника, поворот ви-
конання допускауться, якщо переглянуте рiшеная було обгрун-
товане <а; повiдомлених позивачем неправдивих вiдомостях або
поданих ним пiдроблених документах
Ухвала судовоє колеги в цивiльних спробах Верховного Суду
УРСРвiд 5 березня 1980 р.
(а и т я г) "~ ,
П. предявила позов до В. про вiдшкодування шкоди, за-
подiяноє калiцтвом. Позивачка зазначала, що вiдповiдач, керу-
ючи автомашиною, належною йому на правi особистоє влас-
ностi, внаслiдок порушення правил дорожнього руху наєхав на
неє i завдав тяжких тiлесних ушкоджень. За це В. засуджено
iртиським мiським народним судом за ч. 2 ст. 215 КК.
Згiдно з висновком Судово-медичноє експертизи П. втратила
1<Ю процентiв професiйно! i 60 процентiв загальноє працездат-
ностi, визнана iнвалiдом II групи i одержувала пенсiю у розмiрi
57 крб. \ . . . , ,.\ - , .
Посилаючись на те, що пенсiя не вiдшкодовуу втраченого
заробiтку, позивачка .просила задовольнити єє вимоги.
Рiшенням Єрпiнськогв мiського народного суду Києвськоє
областi вiд 22 березня 1979 р. позов задоволено частково. Ух-
валою судовоє колегiє Києвського обласного суду вiд 13 квiтня
1979 р. рiшення народного суду залишено без змiн. Постано-
вою президiє цього ж суду вiд 20 листопада 1979 р. вказанi
судовi рiшення змiненi, суму, ЩО пiдлягау вiдшкодуванню,
зменшено i в порядку повороту виконання рiшення народного
суду зП. на користь В. стягнуто 477 крб..
У протестi заступника Голови Верховного Суду УРСР ста-
вилось питання про скасування постанови президiє обласного
суду. - 1: i~"i:; ; ..:,. 1 <, ii 1 1 . . -
Протест пiдлягав задоволенню, оскiльки постанова президiє
обласного суду в частинi стягнення в порядку повороту вико-
нання рiшення народного суду ве вiдповiдау вимогам ст. 422
. - 200-
ЦПК. Згiдно з цiую статтею у разi скасування порядком-на-
гляду рiшення у справi; про вiдшкодування шкоди, заподiяноє
калiцтвом або iншим ушкодженням здоровя, поворот виконан-
ня допускауться, якщо скасоване рiшення грунтувалося на по-
вiдомлених позивачем неправдивих вiдомостях або поданих ним
пiдроблених документах. Це правило слiд застосовувати i при
змiнi рiшення. - "" .. " -
З постанови президiє обласного суду вбачалося, що судовi
рiшення у справi змiненi ве у звязку з тим, що вони обгрун-
тованi на неправдивих вiдомостях або поданих пiдроблених до-
кументах. Тому поворот вйжввднвя.рцпения народного суду не
мiг мати мiсця. iУя.i-єиу-,- .. : .:;
Керуючись статтями ЗЗб,:33i11:ЕiЕiIЖ
ного Суду .УРСР протест заступаивЄтеiЙ"#Я
задовольнила; постанову президiє Києвського обяасййгб суду вiд
20 листопада 1979 р. у частинi стягнення в порЗДку пово;
виконання рiшення народного суду з П. на користь В. 477 ;
скасувала. "
Рiшення, яким суд зменшив розмiр вiдшкодування за ушкод-
ження здорова лря дохньо-транспортнiй подiє з посиланням
на грубу иеобврежвiстi> потерпiлого, скасовано, оскiльки суд
. Нт/iС4МйК:;|i-iiЙ| . . У
Постанова президiє Харкiвського обласного <уi9у
вiд 4 липня 1969 р.
(в и тя г)
Г. предявила позов до М. про вiдшкодування шкоди у
звязку з калiцтвом. Позивачка зазначала, що 1 серпня 1966 р.
автомашиною "Волга", належною вiдповiдачу, єй було заподiяно
тiлеснi ушкодження. Внаслiдок цього-до є сiчня 1967 р. вона
перебувала в лiкарнi i стала iнвалiдом П групи. До нещасного
випадку працювала медичною сестрою з заробiтком 78 крб.
Оскiльки пенсiя, яку вона одержуу, повнiстю не компенсуу цi
суми, позивачка просила стягнути з вiдповiдача 1349 крб. од-
норазово i по 46 крб. щомiсяця.
Рiшенням народного суду Дергачiвського району вiд 6 сiчня
1969 р. постановлено стягнути з М. на користь Г. 1107 крб.
одноразово i по 35 крб. щомiсяця, починаючи з 1 сiчня 1969 р>
до ЗО .жовтня 1970 р. Ухвалою судовоє колегiє Харкiвсьа
обласного суду вiд 10 лютого 1969 р. рiшення залишено
змiн. ;
У протестi заступник Голови Верховного Суєу
- 201-
судовi .рiшення скасувати, а справу надiслати на новий розгляд.
Протест пiддягав задоволенню з таких пiдстав.
Згiдно з ст. 454 Цивiльного кодексу, якщо груба необе-
режнiсть самого потерпiлого сприяла виникненню або збiль-
шенню шкоди, то залежно вiд ступеня його вини розмiр-вiд-
шкодування повинен або зменшуватися, або у вiдшкодуваннi
шкоди слiд вiдмовляти. Крiм того, суд може зменшити розмiр
вiдшкодування зааодiяноє громадянином шкоди залежно вiд
його матерiаяьвого-стану.
, Заперечуючи проти позову, вiдповiдач вказував, що нещас-
ний випадок стався внаслiдок грубоє необережностi самоє по-
зивачки, яка порушила правила вуличного руху.Обгрунтовував
вiв це висновком, автотехнiчноє експертизи. та постановою слiд-
чого вiйськовоє прокуратури Харкiвськогогарнiзону вiд Я сер-
пня-1966 р., якою закрито кримiнальнусправу щодо вiйсько-
вослужбовця М., який керував автомашиною в день, коли стався
нещасний випадок. .Крiм того, вiдповiдач посилався на те, що
мау на утриманнi трьох дiтей, а одержуу 65-70 крб. на мiсяць,
тому вiдшкодуватишкоду позивачцi вiн не мау змоги.
Народний суд у рiшеннi зазначив, що позивачка допустила
грубу необережнiсть, що у пiдставою для зменшення розмiру
вiдшкодування, однак, усiх обставин} повязаних з нещасним
випадком, та ступiнь єє вини не зясував. Питання про ма-
терiальний стан вiдповiдача народний суд також не обговорив.
Судова колегiя вблаеного суду на допущенi народним судом
.порушення не звернула уваги.
За наведених обставин судовi рiшення пiдлягають скасуван-
ню. Тому президiя Харкiвського обласного суду протест заступ-
ника Голови Верховного Суду УРСР задовольнила. Рiшення
народного суду Дергачiвського району та-ухвалу судовоє, колегiє
Харкiвського обласного суду скасувала, а справу направила до
народного суду на новий розгляд.
Якщо груба необережнiсть самого потерпiлого сприяла виник-
нення або збiльшенню шкоди, то залежно вiд ступеня його
провини розмiр вiдшкодування необхiдно зменшити або у вiд-
шкодуваннi шкоди вiдмовити
Ухвала судов> колеги, в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 12 листоЯаВа 1969 р. "
(ви iнє.щ.г):.; 1/.::1,."./,1. -...;-. -.є--.; ; . 1 -
С. нредздмвиоззд да зiЙ Захюрiжсталь" i Г. про стяг-
нення 471 крб. Позивач зазначав, що 29 листопада 1968 р.,
холя вiн керував власного автомашиною, на нього наєхала ав-
-30i-
томашина "ЗiЛ", належна автотранспортнорму цеху заводу
"Запорiжсталь". Посилаючись на те, що пiсля нещасного ии-
падку, який стався з вини водiя Г., вiн не працював чотири
двi i недоодержав 33 крб. заробiтноє .плати та що вартiсть
ремонту пошкодженоє автомашини становить 438 крб., позивач
просив аветановити рiшення про стягнення-з вiдповiдача на
його користь 471 крб. -
Рiшенням Запорiзького обласного суду вiд 1 жовтня 1969 р.
в пазовi С- вiдмовлена каглпiянiй скарзi вiн просив скасувати
рiшення облахдогосуйта-аадiiцццiи.iаюiнвов.К
"% "йЙе>86-
того, що позивач зобовязаний був в>
пустити автомашину -"ЗйС, едвакi йе Єу,.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43
В касацiйному порядку справа не розглядалася. Президiя
Одеського обласного суду рiшення в частиш стягнення з вiд-
повiдача 6038 крб. i зобовязання позивача передати йому по-.
шкоджений автомобiль скасувала i справу в цiй частинi напра-
вила на новий розгляд. При новому розглядi справи
Анавьiвський районний народний суд, з яким погодилася судова
колегiя Одеського обласного суду, стягнув з Н. на користь К.
2118 крб. i витрати, повязанi з проведенням експертизи, всього
2317 крб.
Судова колегiя Верховного Суду УРСР задовольнила про-
тест заступника Голови Верховного Суду, скасувала постанову
Президiє Одеського обласного суду та наступнi судовi рiшення
i залишала в силi рiшення Котовського районного народного
суду, вказавши в ухвалi на таке.
Судом встановлено, що вироком суду Н. визнаний винним
i засуджений за вчинення автоаварiє до позбавлення валi з
Вiдстрочкою виконання вироку. Проте нiяких заходiв до вiд-
шкодування заподiяноє злочинними дiями шкоди вiн не вживав.
Згiдно зi ст. 453 Цивiльного кодексу, присуджуючи вiд-
шкодування шкоди, суд вiдповiдно до обставин справи зобо-
вязуу особу, винну в заподiяннi шкоди, вiдшкодувати єє в на-
турi (надати рiч того ж роду i якостi, виправити єє тощо) або
повнiстю вiдшкодувати збитки. . , .
Вирiшуючи даний спiр, суд погодився," з урахуванням кон-
кретних обставин справи (неможливостi поновити пошкоджений
вiдповiдачем автомобiль), з вимогами позивача про повне вiд-
шкодування заподiяно! шкоди i стягнув на його користь вар-
тiсть автомобiля, зобовязавши передати його вiдповiдачевi. Ос-
таннiй з таким рiшенням погодився i не оскаржив його в ка-
сацiйному порядку.
Скасувавша не рiшення, президiя обласного суду, а також
народний СУД. прiуя>уєотаг К. при новому розглядi справи
вартiсть пошкодженого кузова, не врахували, що такий спосiб
фактично не вiдшкодовуу заподiяноє шкоди, оскiльки позивач
позбавлений можливостi поновити автомобiль, i тому. таке вирi-
шення спору не можна визвати правильним. " :
196
- Достатнiх, пiдстав для скасувавау i>шенвх суяу у пре
. обласного суду не було, томг<]здов]яМв<
УРСР скасувала тактаноиу щрйд!3"1"1
судовi рiшення-i залишила в аiййаiiиii
суду.. \.- 1 -1:- - - . 111i
Наявнiсть постанови слiдчих органiв про/вiдсутнiсть Складу
злочину у водiєв транспортних засобiв, що зiткнулись, не звiль-
няу суд, який розглядау позов про вiдшкодування шкоди,
заподiяноi транспортному засобу, вiд обовязку перевiрити
доходи- сторони щодо порушення правил дорожнього руху
заподiювачем шкоди
Постанова президiє Тернопiльського обласного суду
ви9.22 липня 1991 р.
(в ц т я. г) . л"
Д. предявив позов до В. про стягнення 1124 крб. Позивач
зазначав, що внаслiдок зiткнення належного йому автомобiля .
ВАЗ-2101, яким керував його зять Т., iавтомобiля ЗАЗ--968,
належного вiдповiдачу, яким керував останнiй, пошкоджено
його, позивача, автомобiль. Збитки становлять 1124 крб. По-
силаючись на це, кiн просив зобовязати вiдповiдача
вiдшкодувати єх. .- , . : i. .>
Справа судом розглядалась неодноразово.
Останнiм рiшенням Тернопiльського, мiського народного су-
ду, залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє Тер-
нопiльського обласного суду, в позовi вiдмовлено.
Президiя Тернопiльського обласного суду, задовольняючи
протест заступника Голови Верховного Суду Украєни, у пост>- ; ;
новi про скасування зазначених, судових рiшень i направдеаааiг
справи на новий розгляд вказала на таке. - 1
При вiдмовленнi у позовi суд, виходячи з постанова слiдфЕ "єiй
органiв про вiдмову в порушеннi кримiнальноє справи за iйi,;;;i є,
сутнiстю в дiях водiєв складу злочину, послався на те, що < Є: ;
позивач, нi вiдповiдач не допустили порушення правил дiфваi;.i
нього руху, аварiя трапилась через складнi погоднi умови: Я>
мокрий снiг, дорога була мокрою. Оскiльки вини сторiн
встановлено, кожназ них не повинна вiдшкодовувати зба
iншiй. , .: \ . ; \" й
Проте цей висновок зроблено без всебiчного зяс
сних обставин справи i належноє оцiнки доказiв.
Вiдповiдно до ст. 15 ЦПК наявнiсть постанови.
ганiв про вiдсутнiсть у дiях водiєв складу злочину
суд, що розглядау справу про дивiльно-иг -
дiй, вiд обовязку вжити всiх передбачених
всебiчного, повного i обуктивного зясування дiйсних обставин
справи, прав i обовязкiв сторiн.
Допитаний судом свiдок А. (працiвник iгiлiпи) показав, що
на своуму автомобiлi вiн рухався на вiдстанi 80--90 м за ав-
томобiлем вiдповiдача i бачив, як на спуску автомобiль остан-
нього стало заносити, вiв ве справився з управлiнням i став
виєжджати на зустрiчну полосу руху. Назустрiч єхав Т., який,
намагаючись уникнути зiткнення, вiдвертав автомобiль вправо,
але воно в звязку з виєздом позивача на зустрiчну полосу
вiдбулось. Свiдок вважав, що це трапилось тому, що вiдповiдач
не був досвiдченим водiум. Вiдхиляючи показання свiдка А.,
суд послався на те, що вiн не е очевидцем цiує транспортноє
подiє. Однак це не вiдповiдау дiйсним обставинам Справи.
Правильнiсть постанови слiдчих органiв про вiдмову в по-
рушеннi кримiнальноє справи, якою суд обгрунтував висновок
про вiдсутнiсть вини вiдповiдача, викликау сумнiв. У постановi
зазначено, що В., рухаючись в складних дорожнiх умовах,
допустив виєзд на зустрiчну полосу руху, що i у причиною
автоаварп. Пункт 9.6 Правил дорожнього руху зобовязуу водiя
вжити всiх заходiв для уникнення аварiє, знизити швидкiсть
аж до зупинення транспортного засобу. Невжиття таких заходiв
е порушенням правил дорожнього руху.
З врахуванням цього суду необхiдно було перед вiдповiдник
прокурором поставити питання про перевiрку правильностi вис-
новкiв слiдчих органiв. Судова, колегiя обласного суду не звер-
нула уваги на зазначене i залишила рiшення без змiна. За
таких обставин слiд було бiльш повно i всебiчно зясувати об-
ставини даноє дорожньоє подiє.
Згiдно з розясненнями Пленуму Верховного Суду Украєни,
даними у а, 9 постанови № 6 вiд. 27 березня 1992 р. "Про
практику розгляду судами "справ за позовами про вiдшкоду-
вання шкоди" (iз змiнами, внесеними постановами Пленуму
вiд 8 липня 1994 р. № 7 та вiд ЗО вересня 1994 р. № 11), у
тому разi, коли на час виконання рiшення про вiдшкодування
шкоди, виправлення пошкодження за одержанi за рiшенням
кошти, збiльшились цiни на майно або роботи, на придбання
чи проведення яких воно було присуджено, потерпiлий з цих
пiдстав може заявити додатковi вимоги до особи, вiдповiдаль-
ноє за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання
проводилося пiсля збiльшення цiн i тарифiв
Ухвала судова ков в <них справах Верховного Суду
УiфДкйiЗЗ.iййяЙйиЙ1.: 1 , ;..
.(ви-лг\,.,/\у.:\..-- .. ..
Л. предявила позов до С. про вiдшкодування шкоди. По-
зивачка вказувала, що вироком Євано-Франкiвського мiського
- єй -
суду вiд 12 травня 1992 р. С. визнано винним i засуджено за
ч. 2 ст. 140 гаi ч. З ст. 140 КК i стягнуто з нього на єє користь
131650 крб. на вiдшкодування збиткiв, спричинених внаслiдок
викрадення належноєєй автомашини ВАЗ-21063.
Посилаючись на те, що за станом на 8 червня 1993 р.
вiдповiдач вiдшкодував й тiльки 10700 крб.; а вартiсть авто-
машини ВАЗ-21063 зросла i становить 13033350 крб., пози-
вачка просила додатково стягнути з вiдповiдача на єє користь
13018300 крб.
- Потiм позивачка змiнила своє позовнi вимоги i з врахуван-
ням вартостi такоє автомашини-станом на 25 жовтня, 1993 р.,,
просила стягнути з вiдповiдача на єє користь 55992009 крб.
Рiшенням iвано-Франкiвського мiського суду вiд 5 листо-
пада 1993 р. позов задоволене. .
Постановою- президiє iвано-Франкiвського обласного суду
вiд 5 листопада 1993 р. рiшення суду- скасоване з закриттям
провадження в справi i запропоновано суду вирiшити питання "
про змiну способу виконання та стягнути фактичну вартiсть
автомашини на день розгляду цього питання в судi в порядку
ст. 366ЩiК.
Ухвалою iвано-Франкiвського мiського суду вiд 23 березня
1994 р. було Задоволене заяву Л., змiнено спосiб виконання
рiшення i стягнуто на єє користь з С. 150097Э65 крб.
~ Постановою президiє iвано-Франкiвського обласного суду
вiд 24 червня 1994 р. зазначена ухвала залишена без змiн, а
протест заступника прокурора областi - без задоволення.
В протестi заступника Генерального прокурора Украєни ста-
вилося питання про скасування всiх судових рiшень. Оскiльки
вони постановленi без повного i всебiчного дослiдження обста-
вин справи. Протест пiдлягав задоволенню з таких пiдстав.
Пленум Верховного Суду Украєни в п. 36 постанови № 12
вiд ,25 грудня 1992 "р. "Про судову практику справах про
корисливi злочини проти приватноє власностi" розяснив, що
судам слiд мати на увазi, що у вiдповiдностi з п. 9 постанови
№ 9 Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 27 березня 1992 р,
"Про практику розгляду судами цивiльних справ за позовами
про вiдшкодування шкоди" в тому разi, холи на час виконаная
рiшення про вiдшкодування шкоди збiльшились цiнв па майно
або роботи, на придбання чи проведення яких було стягнуто
грошовi суми, потерпiлий з цих пiдстав може заявити додатковi
вимоги до винноє особи.
Такi додатковi вимоги i були заявленi Л. до С. у липнi
1993 р. i президiя обласного суду своую постановою вiд 28
сiчня 1994 р. безпiдставно закрила провадження у справi та
запропонувала суду вирiшити питання про змiну способу ви-
конання i, стягнути фактичну вартiсть автомашини на даяь
розгляду цього питання в судi в порядку ст. 366 ЦПК. -"Йi!
iз квитанцiє до прибуткового ордера вiд 23 береЗивКiiЯЦ
вбачауться, що Д. внесла в касу установи Ц
117994 кдэб.>в рахунок дострокового погашение ;
. -199- . .,i11"1:;
Вирiшуючи х спiр, суд цьому доказу в порушення вимог
статей 62, 203 ЦПК оцiнки не дав i не зясував, з чиуi вини
несвоучасно вiдшкодована шкода позивачцi. За таких обставин
рiшення суду вiд 5 листопада 1993 р. також пiдлягало скасу-
ванню. Керуючись статтями 336, 337 ЦПК, судова колегiя
Верховного Суду Украєни скасувала всi постановйенi у справi
рiшення, а справу направила на новий розгляд.
При змiнi в порядку нагляду судових рiшень у справах про
вiдшкодування шкоди, заподiяноє калiцтвом або iншим ушкод-
женням здоровя, а також умертю годувальника, поворот ви-
конання допускауться, якщо переглянуте рiшеная було обгрун-
товане <а; повiдомлених позивачем неправдивих вiдомостях або
поданих ним пiдроблених документах
Ухвала судовоє колеги в цивiльних спробах Верховного Суду
УРСРвiд 5 березня 1980 р.
(а и т я г) "~ ,
П. предявила позов до В. про вiдшкодування шкоди, за-
подiяноє калiцтвом. Позивачка зазначала, що вiдповiдач, керу-
ючи автомашиною, належною йому на правi особистоє влас-
ностi, внаслiдок порушення правил дорожнього руху наєхав на
неє i завдав тяжких тiлесних ушкоджень. За це В. засуджено
iртиським мiським народним судом за ч. 2 ст. 215 КК.
Згiдно з висновком Судово-медичноє експертизи П. втратила
1<Ю процентiв професiйно! i 60 процентiв загальноє працездат-
ностi, визнана iнвалiдом II групи i одержувала пенсiю у розмiрi
57 крб. \ . . . , ,.\ - , .
Посилаючись на те, що пенсiя не вiдшкодовуу втраченого
заробiтку, позивачка .просила задовольнити єє вимоги.
Рiшенням Єрпiнськогв мiського народного суду Києвськоє
областi вiд 22 березня 1979 р. позов задоволено частково. Ух-
валою судовоє колегiє Києвського обласного суду вiд 13 квiтня
1979 р. рiшення народного суду залишено без змiн. Постано-
вою президiє цього ж суду вiд 20 листопада 1979 р. вказанi
судовi рiшення змiненi, суму, ЩО пiдлягау вiдшкодуванню,
зменшено i в порядку повороту виконання рiшення народного
суду зП. на користь В. стягнуто 477 крб..
У протестi заступника Голови Верховного Суду УРСР ста-
вилось питання про скасування постанови президiє обласного
суду. - 1: i~"i:; ; ..:,. 1 <, ii 1 1 . . -
Протест пiдлягав задоволенню, оскiльки постанова президiє
обласного суду в частинi стягнення в порядку повороту вико-
нання рiшення народного суду ве вiдповiдау вимогам ст. 422
. - 200-
ЦПК. Згiдно з цiую статтею у разi скасування порядком-на-
гляду рiшення у справi; про вiдшкодування шкоди, заподiяноє
калiцтвом або iншим ушкодженням здоровя, поворот виконан-
ня допускауться, якщо скасоване рiшення грунтувалося на по-
вiдомлених позивачем неправдивих вiдомостях або поданих ним
пiдроблених документах. Це правило слiд застосовувати i при
змiнi рiшення. - "" .. " -
З постанови президiє обласного суду вбачалося, що судовi
рiшення у справi змiненi ве у звязку з тим, що вони обгрун-
тованi на неправдивих вiдомостях або поданих пiдроблених до-
кументах. Тому поворот вйжввднвя.рцпения народного суду не
мiг мати мiсця. iУя.i-єиу-,- .. : .:;
Керуючись статтями ЗЗб,:33i11:ЕiЕiIЖ
ного Суду .УРСР протест заступаивЄтеiЙ"#Я
задовольнила; постанову президiє Києвського обяасййгб суду вiд
20 листопада 1979 р. у частинi стягнення в порЗДку пово;
виконання рiшення народного суду з П. на користь В. 477 ;
скасувала. "
Рiшення, яким суд зменшив розмiр вiдшкодування за ушкод-
ження здорова лря дохньо-транспортнiй подiє з посиланням
на грубу иеобврежвiстi> потерпiлого, скасовано, оскiльки суд
. Нт/iС4МйК:;|i-iiЙ| . . У
Постанова президiє Харкiвського обласного <уi9у
вiд 4 липня 1969 р.
(в и тя г)
Г. предявила позов до М. про вiдшкодування шкоди у
звязку з калiцтвом. Позивачка зазначала, що 1 серпня 1966 р.
автомашиною "Волга", належною вiдповiдачу, єй було заподiяно
тiлеснi ушкодження. Внаслiдок цього-до є сiчня 1967 р. вона
перебувала в лiкарнi i стала iнвалiдом П групи. До нещасного
випадку працювала медичною сестрою з заробiтком 78 крб.
Оскiльки пенсiя, яку вона одержуу, повнiстю не компенсуу цi
суми, позивачка просила стягнути з вiдповiдача 1349 крб. од-
норазово i по 46 крб. щомiсяця.
Рiшенням народного суду Дергачiвського району вiд 6 сiчня
1969 р. постановлено стягнути з М. на користь Г. 1107 крб.
одноразово i по 35 крб. щомiсяця, починаючи з 1 сiчня 1969 р>
до ЗО .жовтня 1970 р. Ухвалою судовоє колегiє Харкiвсьа
обласного суду вiд 10 лютого 1969 р. рiшення залишено
змiн. ;
У протестi заступник Голови Верховного Суєу
- 201-
судовi .рiшення скасувати, а справу надiслати на новий розгляд.
Протест пiддягав задоволенню з таких пiдстав.
Згiдно з ст. 454 Цивiльного кодексу, якщо груба необе-
режнiсть самого потерпiлого сприяла виникненню або збiль-
шенню шкоди, то залежно вiд ступеня його вини розмiр-вiд-
шкодування повинен або зменшуватися, або у вiдшкодуваннi
шкоди слiд вiдмовляти. Крiм того, суд може зменшити розмiр
вiдшкодування зааодiяноє громадянином шкоди залежно вiд
його матерiаяьвого-стану.
, Заперечуючи проти позову, вiдповiдач вказував, що нещас-
ний випадок стався внаслiдок грубоє необережностi самоє по-
зивачки, яка порушила правила вуличного руху.Обгрунтовував
вiв це висновком, автотехнiчноє експертизи. та постановою слiд-
чого вiйськовоє прокуратури Харкiвськогогарнiзону вiд Я сер-
пня-1966 р., якою закрито кримiнальнусправу щодо вiйсько-
вослужбовця М., який керував автомашиною в день, коли стався
нещасний випадок. .Крiм того, вiдповiдач посилався на те, що
мау на утриманнi трьох дiтей, а одержуу 65-70 крб. на мiсяць,
тому вiдшкодуватишкоду позивачцi вiн не мау змоги.
Народний суд у рiшеннi зазначив, що позивачка допустила
грубу необережнiсть, що у пiдставою для зменшення розмiру
вiдшкодування, однак, усiх обставин} повязаних з нещасним
випадком, та ступiнь єє вини не зясував. Питання про ма-
терiальний стан вiдповiдача народний суд також не обговорив.
Судова колегiя вблаеного суду на допущенi народним судом
.порушення не звернула уваги.
За наведених обставин судовi рiшення пiдлягають скасуван-
ню. Тому президiя Харкiвського обласного суду протест заступ-
ника Голови Верховного Суду УРСР задовольнила. Рiшення
народного суду Дергачiвського району та-ухвалу судовоє, колегiє
Харкiвського обласного суду скасувала, а справу направила до
народного суду на новий розгляд.
Якщо груба необережнiсть самого потерпiлого сприяла виник-
нення або збiльшенню шкоди, то залежно вiд ступеня його
провини розмiр вiдшкодування необхiдно зменшити або у вiд-
шкодуваннi шкоди вiдмовити
Ухвала судов> колеги, в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 12 листоЯаВа 1969 р. "
(ви iнє.щ.г):.; 1/.::1,."./,1. -...;-. -.є--.; ; . 1 -
С. нредздмвиоззд да зiЙ Захюрiжсталь" i Г. про стяг-
нення 471 крб. Позивач зазначав, що 29 листопада 1968 р.,
холя вiн керував власного автомашиною, на нього наєхала ав-
-30i-
томашина "ЗiЛ", належна автотранспортнорму цеху заводу
"Запорiжсталь". Посилаючись на те, що пiсля нещасного ии-
падку, який стався з вини водiя Г., вiн не працював чотири
двi i недоодержав 33 крб. заробiтноє .плати та що вартiсть
ремонту пошкодженоє автомашини становить 438 крб., позивач
просив аветановити рiшення про стягнення-з вiдповiдача на
його користь 471 крб. -
Рiшенням Запорiзького обласного суду вiд 1 жовтня 1969 р.
в пазовi С- вiдмовлена каглпiянiй скарзi вiн просив скасувати
рiшення облахдогосуйта-аадiiцццiи.iаюiнвов.К
"% "йЙе>86-
того, що позивач зобовязаний був в>
пустити автомашину -"ЗйС, едвакi йе Єу,.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43