-предявила позов до О. про пояЯi
будинку. Позивачка зазначала, що з 1955 р. вона перебузиЦУ
в зареустрованому шлюбi з вiдповiдачем. У перiод спиавЙ "
подружнього життя вони побудували в Бородянпi будинок
1973 р. єх шлюб, розiрвано. Добровiльно подiлити зазначеє
будицок вони не можуть, тому позивачка просить при ""
єй будь-яку його половину.
Справа неодноразово розглядалася судами. Останай>1
ням народного суду Киуво-Святощинського раДоау "
областi вiд 28 квiтня 1975 р. позов задоволене. За
визнано право власностi на половину домоволодiи
рiшенням К. зобовязано зробити окремий вихiд i> 1
єй кiмнати, а О. - до 2 серпня 1975 р. збзздяєаiг
Ухвалою судовоє колегiє Києвського обдвсвой
червня 1975 р. це рiшення залишено без з><((Й,i|
145
У протестi заступника Голови Верховного Суду УРСР ста-
виться питания про скасування вказаних судових рiшень i на-
правлення справи на новий розгляд.
Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. Постанов-
люючи рiшення про подiл спiрного будинку мiх сторонами у
рiвних частках, народний суд виходив з того, що його побудо-
вано в перiод спiльного подружнього життя, тому вiн у єх
спiльною сумiсною власнiстю. Вiдiйти вiд принципу рiвностi
часток суд не визнав за можливе, оскiльки вважав, що жилоє
площi у сiмє вiдповiдача, з яким проживау неповнолiтнiй син
i непрацездатна з дитинства дочка, достатньо.
Судова колегiя обласного суду, залишаючи рiшення народ-
ного суду без змiн, наведенi доводи вважала обгрунтованими.
Проте з цим повнiстю погодитися не можна. "
, Як вбачауться з матерiалiв справи, спiрний будинок дiйсно
побудований в перiод подружнього життя на спiльнi кошти i
спiльною працею. Тому висновок суду про те, що вiн у єх
спiльною сумiсною власнiстюi кожен з них мау право во-
лодiння, користування i розпоряджання цим майном, слiд виз-
нати таким, що вiдповiдау вимогам ст. 22 Кодексу про шлюб
та сiмю УРСР. Проте дана нормапередбачау, зокрема, що в
окремих випадках суд при подiлi майна, яке у спiльною су-
мiсною власнiстю :прдружжя, може вiдступити вiд засад рiвностi
, часток подружжя, враховуючи iнтереси неповнолiтнiх дiтей або
iнтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Судом встановлено, що сiмя сторiн розпалася > 1973 р. i
позивачка у спiрному будинку не проживау. Вона одружилася
.вдруге i поселилася у двокiмнатнiй квартирi, наймачем якоє у
єє новий чоловiк. У спiрному ж будинку проживау сiмя й ко-
лишнього чоловiка - вiдповiдача в справi. .3 ним проживають
дiти вiд шлюбу сторiн: неповнолiтнiй син i дочка - iнвалiд з
дитинства. Займають вони двi кiмнати i кухню, причому пози-
вачка не заперечувала, щоб дочка займала окрему кiмнату, в
якiй мау потребу.-Двi iншi кiмнати -вiльнi.
За таких конкретних обставин, коли позивачка, забезпечена
житлом у Киувi, а з батьком проживають єх двоу дiтей, один
з яких неповнолiтнiй, а другий iнвалiд, висновок суду про те,
що немау необхiдностi вiдходити вiд рiвностi часток подружжя
у спiльнiй сумiснiй власностi не можна визнати достатньо пе-
реконливим.
До того ж суд позбавив вiдповiдача, кухнi, залишивши йому
двi кiмнати, а позивачцi до двох кiмнат присудив ще й кухню.
Висновок суду, що О. зобовязаний для своує сiмє спорудити
кухню у присудженiй йому частинi веранди, взагалi необгрун-
тований. Рiшення суду в цiй частинi постановлено без додер-
жання вимог ст. 203 ЦПК УРСР.
Враховуючи викладене, судова колегiя обласного суду не
мала достатнiх пiдстав погоджуватися з рiшенням народного
суду. -
146 -
Суд може звiльнити водного з подружжя вiд обовязку утри-
мувати iншого, який у непрацездатним i потребуу матерiальноє
допомоги, або обмежити цей обовязок певним строком у ви-
падках, передбачених ст. 35 Кодексу про шлюб та сiмю УРСР
Постанова президiє Кримського обласного суду
вiд 31 жовтня 1973 р. .
(в и тяг} . -,\ ,.1:1 -;;.,,у :.11..;"-.1.-:1.. ", . , :,
У березюiЄЄiiiЯйЙЙiйЙ .про спа-
нення алiментiв (50 крб. щомiсяця), оскiлькк вiя iявалiд першоє
.групи, непрацездатний1 i потребуу сiєЯШюiдам
вимоги вiн мотивував тим, що з ВiДПОВiДЄ<РЙЙЮ З 191 р. був
у фактичних шлюбних вiдносинах, у ГО.Мiрiестйрiiй
шлюб. Вiдповiдачка одержуу в середньому зарббйауЯйайу и
сумi 300 крб. i спроможна подавати йому матерiальну допомогу.
Рiшенням народного суду Ленiнського району м. твввстй-
поля вiд 7 червня 1972 р. позов задоволене частково: з Б. иа
утримання О. в звязку з непрацездатнiстю стягнуто по ЗО крб.
щомiсяця,,
У касацiйному порядку справа не розглядалася.
У протестi заступника Голови Верховного Суду УРСР ста-
виться питання про скасування рiшення суду, оскiльки воно
постановлено по незясованих матерiалах справи, з порушен-
ня-статей 15, ЗО ЦПК УРСР.
Президiя вважау протест обгрунтованим, таким, що пiдлягау
задоволенню, з таких пiдстав; Постановлюючи рiшення, суд
послався на те, що О. одержуу пенсiю, iнших джерел прибутку
не мау, потребуу стороннього догляду, а Б. матерiально забез-
печена, одержуу заробiтну плату в розмiрi 346 крб. на мiсяць,
мау на утриманнi одну дитину. Проте висновок про обгрунто-
ванiсть позовних-вимог О. суд зробив без належноє перевiрки
фактичних обставин справи та дiйсних взаумовiдносин сторiн.
Б. постiйно живе i працюу у м. Петропавловську-Камчат-
ському i не змогла зявитись у судове засiдання для участi у
розглядi справи. У своєх .письмових поясненнях до народного
суду Б. посилалася на-те, що пiсля реустрацiє шлюбу вона, з:
позивачем фактично разом не проживала, оскiльки О.-систе-
матично зловживав спиртними напоями, лiкуватися не бажав,
що вона мау на утриманнi неповнолiтню дитину вiд першого
шлюбу i в даний час вагiтна, тому не мау змоги надават
позивачевi матерiальну допомогу. На пiдтвердження доводiв i
зловживання алкоголем вона просила викликати та дошпв
свiдкiв громадян Ж. i 3. (вiтчима позивача) та П. (лiкар
якi проживають у М.Севастополi. Проте суд не допитая
осiб i не зясував обставин, на якi Б. посилалась ;)i<
поясненнi. , ,, ., ;
Зясування ж цих обставин мау значення для й
оскiльки вiдповiдно до ст. 35 Кодексу про шдюб.твйУ
-."" "-р1иє
у разi нетривалого перебування подружжя в шлюбних вiдно-
синах або негiдноє поведiнки того з подружжя, який потребуу
матерiальноє допомоги або якщо непрацездатнiсть того з по-
дружжя, який потребуу матерiальноє допомоги, стала наслiдком
зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами чи
вчинення ним злочину, суд може звiльняти одного з подружжя
вiд обовязку утримувати iншого.
При новому розглядi справи суд мау врахувати наведене
вище, викликати в судове засiдання та допитати як свiдкiв Ж.,
3. та П., бiльш повно перевiрити фактичнi обставини та дiйснi
взаумовiдносини сторiн i- залежно вiд встановленого вирiшити
спiр,
Президiя постановила: протест заступника Голови Верхов-
ного Суду УРСР Задовольнити. Рiшення народного суду Ле-
нiнського району м. Севастополя скасувати i справу надiслати
на новий розгляд до того ж суду в iншому складi суддiв.
14в -
СУДОВА ПРАКТИКА В СПРАВАХ
ПРО СПАДЩИНУ
Суд визнав, що спадкоумцi прийняли спадщину, виходячи з
того, що вони в шестимiсячний строк а дня єє вiдкриття вжили
необхiдних заходiв да збереження спадкового хилого будинку
та обробляли присадибну земельну дiлянку
Ухвала судова колеги в цивiльних справах -Верховного Суду
УРСР вiд 3 жовтня 1973 р.
(в и тяг)
У листопадi 1971 р. 1.Ш. та А.С. звернулися з позовом до
Н.Ш. про подiл спадкового майна. Позивачi зазначали, що
19 листопада 1970 р. померла єх та вiдповiдача сестра А.Ш.
Пiсля єє смертi залишився будинок, розташований у селi Хре-
стище Славянського району Донецькоє областi, та вклад на
суму 618 крб. Двiр, в якому жила А.Ш., - колгоспний, iнших
членiв двору нема. ...i",:; 111. л,. .. , . 11 "
На пiдставi свiдоцтва про право не спадщину, виданого
нотарiальною конторою, Н.Ш. 8 жовтня 1971 р. одержав у
ощаднiй касi вклад у сумi 618 крб. Хрестищенська сiльська
Рада 13 листопада 1971 р. посвiдчила договiр купiвлi-продажу
спадкового будинку мiж Н.Ш. та i.Г. за 3500 крб.
Вважаючи такi дiє неправильними, позивачi звернулися до
суду з позовом про подiл спадкового майна. Останнiм рiшенням
Донецького обласного суду вiд 7 серпня 1973 р. свiдоцтво про
право на спадщину вiд 8 жовтня 1971 р. визнано частково
недiйсним. З Н.Ш. на користь Є.Ш. та А.С. стягнуто по
1372 крб. кожному.
На це рiшеная вiдповiдач подав касацiйну скаргу, в якiй
зазначав, що висновок суду про фактичний вступ позивачiв в
управлiння спадковим майном у неправильним, оскiльки вони
не подали на пiдтвердження цього вiдповiдних доказiв. Викли-
кау заперечення також твердження суду, що з заяв позивачiв
до сiльськоє Ради не можна зробити висновку про єх вiдмову
вiд прийняття спадщини. Висновок суду про те, що оскiльки
позивачi вступили у володiння та управлiння частиною майна,
то вони прийняли i решту його у виглядi грошового вкладу, у
непереконливим.
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного
УРСР визнала, що касацiйна скарга не пiдлягау задо:
з таких пiдстав. Вiдповiдно до ст. 549 Цивiльного
визнауться, що спадкоумець прийняв спадщину,
фактично вступив в управлiння або володiння
-149-- , - ..-
майном: чи подав нотарiальному органу за мiсцем вiдкриття
спадщини заяву iєро й" прийняття.
Як видно з матерiалiв справи, пiсля смертi Л.iП. позивачi
подали заяву про прийняття спадщини. Вовн, хоча й не про-
живали в спiрному будинку, вжили необхiдних заходiв до його
збереження. Як i вiдповiдач у справi, вони наглядали за бу-
динком, разом з ним обробляли присадибну дiлянку та подiлили
мiж собою врожай, що пiдтвердили в судi свiдки К. та т.
За таких обставин обласний суд мав пiдстави дiйти виснов-
ку, що позивачi фактично вступили в управлiння та володiння
спадковим майном.
Виходячи з цього, обласний суд правильно визнав позивачiв
такими, що прийняли вклад у сумi 618 крб., який залишився
пiсля смертi єх сестри. Тому суд обгрунтовано визнав частково
недiйсним свiдоцтво на цей вклад, видане вiдповiдачевi нота-
рiальною конторою м. Славянська 8 жовтня 1971 р.
Виходячи з наведеного, судова колегiя Верховного Суду
УРСР залишила рiшення без змiни.
Онуки i правнуки спадкодавця у спадкоумцями за законом у
тому разi, коли на час вiдкриття спадщини немау в живих того
з єх батькiв, хто був би спадкоумцем
Ухвали судова, колега, в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 13 липня 1994 р.
(витяг) -
1. звернулася з позовом до Ж. про визнання недiйсним
свiдоцтва про право на спадщину i договору дарування на
жилий будинок у м. Макарiвцi Харкiвськоє областi.
Позивачка вказувала, що 12 квiтня 1957 р. .єє дiд та баба
К. купили 3/5 частини даного будинку у подружжя М,, однак
нотарiально договiр купiвлi-продажу не оформили. Посилаю-
чись на те, що умови договору купiвлi-продажу були сторонами
виконанi, позивачка просила визнати на пiдставi ч. 2 ст. 47
Цивiльного кодексу Украєни цей договiр дiйсним, визнати за
нею право власностi на 3/5, частини будинку в порядку спад-
кування за законом i визнати в цiй частинi видане Ж. свiдоцтво
про право спадкування яа будинок i укладений нею з Ж.
договiр дарування будинку недiйсним.
Справа розглядалась судами неодноразово. Рiшенням судо-
воє колегiє в цивiльних справах Харкiвського обласного суду
вiд 15 квiтня 1994 р. позов було задоволене i продовжено строк
на прийняття спадщини 1. пiсля смертi ЄЄ баби К., яка померла
17 грудня 1988 р.
У поданiй Ж. касацiйнiй скарзi вона просила скасувати це
iЯЄ-
рiшення як таке, що постановлене з порушенням норм ма-
терiального i процесуального права. -
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Ук-
раєни визнала, що касацiйна скарга пiдлягау задоволенню, а
рiшення судовоє колегiє обласного суду скасуванню з таких
пiдстав.
Постановлюючи рiшення, судова колегiя обласного суду ви-
ходила з того, що спадкоумицею пiсля смертi К. у єє онука -
позивачка i. З таким висновком погодитися не можна. iз ма-
терiалiв справи видно,-що К., яка е бабою i-, померла 27 грудня
1988 р. Єє дочка Р. - .мети оозивШйк .;Є.-г рiшбавяй Зо-
лочiвського районного суду Харкiюкоє оймСтi вiд 31 лшiня
1990 р. оголошена померлою. Днем смертi В>ст. 21 -Цивiльного кодексу вважауться деiфяайфаввя ЗiКОЯВОЄ
сили рiшенням суду про оголошення П поiвбйiiкiii,;.;;>! ,";
Згiдно з ч. 2 ст. 529 цього Кодексу овуiiУ- i 11(|111ухв
спадкодавця у спадкоумцями за законом, якщо. на час вiдкриття
спадщини немау в живих того з єх батькiв, хто був би спад"
коумцем. Судом же встановлено, що на час смертi К. мати
позивачки Р. ще не була оголошена померлою i тому право на
спадщину i. у похiдним вiд права Р. на спадщину пiсля
смертi К. .
Для того, щоб стати правонаступником у майнових правах
спадкодавця, необхiдно, щоб спадкоумець прийняв спадщину
вiдповiдно до ст. 549 Цивiльного кодексу. Оскiльки право. 1. на
спадщину у похiдним вiд права єє матерi Р., суду слiд було
перевiрити, чи прийняла Р. спадщину пiсля смертi своує матерi
К., i навести докази, якi б свiдчили про це.
На порушення вимог статей 15, ЗО ЦПК зазначенi питання
судом належним чином не зясованi.
Виходячи з наведеного, рiшення судовоє колегiє Харкiвсь-
кого обласного суду скасовано, а справу направлено на новий
розгляд.
Стягнення може бути Звернуто на все майно, яке у спiльий:
сумiсною власнiстю подружжя, коли встановлено, що одержане .1;!
за зобовязанням одного з подружжя використано на потреб>.
всiує сiмє . ,;-, , .- ;. ,
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Ч
УРСР вiд 9 лютого 1983 р:
(витяг)
С.Н. предявила позов до Л.М. про стягнення
2600 крб., посилаючись на те, що остання одержали
суму за розписками, але у встановлений строк- Яву
У звязку зi смертю вiдповiдачки до участi уч
повiдач притягнутий єє чоловiк Л.Г.
Рiшенням судовоє колегiє в цивiльних справах Ворошилов-
градськото обласного суду позов задоволене.
У касацiйнiй скарзi Л.Г. просить скасувати рiшення суду,
а справу направити на новий розгляд, посилаючись .на непра-
вильну оцiнку показань свiдка К., а також на те, що сума, яка
пiдлягау стягненню, перевищуу вартiсть спадкового майна.
Касацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Судом встановлено, що дружина вiдповiдача позичила у
С.Н. 2600 крб., що стверджууться розписками, посвiдченими
виконкомом Валуйськоє сiльськоє Ради народних депутатiв. У
матерiалах справи у заява Л.М. про визнання нею боргу i
зобовязання повернути його. Та обставина, що позиченi грошi
витраченi на потреби сiмє, не заперечууться .вiдповiдачем.
Пiсля смертi Л.М. спадщину прийняв один Л.Г. Позовнi вимоги
про стягнення боргу заявленi кредитором за життя боржницi,
а пiсля єє смертi були пiдтриманi до вiдповiдача. Тому вiн
вiдповiдау веред кредитором не тiльки як спадкоумець, а й як
учасник спiльноє сумiсноє .власностi подружжя.
Посилання в касацiйнiй скарзi на те, що Л.М. фактично.
позичила лише 800 крб., що пiдтвердила свiдок К., не може
бути взято до уваги. Вiдповiдно до Ст. 375 Цивiльного кодексу
договiр позики на суму понад 50 крб. повинен бути укладений
в письмовiй формi i заперечення його за безгрошовiстю шляхом
показань свiдкiв не допускауться, за винятком випадкiв кри-
мiнальне караних дiй (ч. 2 ст. 376 Цивiльного кодексу).
Безпiдставними у також доводи касацiйноє скарги про те,
що стягнута судом сума перевищуу вартiсть спадкового майна.
Як ухе зазначалось, Л.Г. вiдповiдау перед кредитором не тiльки
у межах вартостi спадщини, а й вiдповiдно до Ст. 31 Кодексу
про шлюб та сiмю УРСР у "межах своує частки у спiльному
майнi подружжя, оскiльки позиченi грошi були використанi на
потреби всiує сiмє.
Керуючись статтями 310, 311 ЦПК, судова колегiя в ци-
вiльних справах Верховного Суду УРСР ухвалила: касацiйну
скаргу Л.Г. залишити без задоволення, а рiшення судовоє ко-
легiє в цивiльних справах Ворошиловградського обласного су-
ду-без змiни.
Право на обовязкову частку .у спадщинi мау визначатись з
урахуванням як майна, на яке складено заповiт, так и iншого
майна спадкодавця, в тому числi предметiв звичайноє домаш-
ньоє обстановки i вжитку, а також числа спадкоумцiв, як!
могли закликатись до спадкування
Постанова президiє Києвського обласного суду
вiд 14,сiчня 1993 р.
(ви тлг) .. "- ! . -
Л. предявив позов до К., Г. та К-ко про визнання права
- 152 -
власностi на 1/2 частину спадкового мйна i подiл останнього
в натурi. . -
Позивач послався тiа те, що 20 травня 1987 р. його батько
заповiв 1/2 частину жилого будинку в с. Пирново у рiвних
частках йому та К. 12 травня 1989 р. батько помер. Посила-
ючись на те, що К. житлом забезпечений, позивач просив ви-
дiлити йому половину будинку в натурi.
Г. i К-ко предявили до Л. позови про визнання, за ними
права на обовязкову частку в спадщинi 1/2 частини будинку,
а в ходi розгляду сiiравивс погодились передати належнi єм
частки у спадпппЦ вiдповiдачу
Рiшенням ВишгородськогО
Києвськоє областi вiд 23 сiчня 1
ухвалою судовоє колегiє в цивiльних ._._ ,,,_"_;
родного суду
""-"-(Г!>>.
ного суду вiд 2 червня 1992 р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43
будинку. Позивачка зазначала, що з 1955 р. вона перебузиЦУ
в зареустрованому шлюбi з вiдповiдачем. У перiод спиавЙ "
подружнього життя вони побудували в Бородянпi будинок
1973 р. єх шлюб, розiрвано. Добровiльно подiлити зазначеє
будицок вони не можуть, тому позивачка просить при ""
єй будь-яку його половину.
Справа неодноразово розглядалася судами. Останай>1
ням народного суду Киуво-Святощинського раДоау "
областi вiд 28 квiтня 1975 р. позов задоволене. За
визнано право власностi на половину домоволодiи
рiшенням К. зобовязано зробити окремий вихiд i> 1
єй кiмнати, а О. - до 2 серпня 1975 р. збзздяєаiг
Ухвалою судовоє колегiє Києвського обдвсвой
червня 1975 р. це рiшення залишено без з><((Й,i|
145
У протестi заступника Голови Верховного Суду УРСР ста-
виться питания про скасування вказаних судових рiшень i на-
правлення справи на новий розгляд.
Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. Постанов-
люючи рiшення про подiл спiрного будинку мiх сторонами у
рiвних частках, народний суд виходив з того, що його побудо-
вано в перiод спiльного подружнього життя, тому вiн у єх
спiльною сумiсною власнiстю. Вiдiйти вiд принципу рiвностi
часток суд не визнав за можливе, оскiльки вважав, що жилоє
площi у сiмє вiдповiдача, з яким проживау неповнолiтнiй син
i непрацездатна з дитинства дочка, достатньо.
Судова колегiя обласного суду, залишаючи рiшення народ-
ного суду без змiн, наведенi доводи вважала обгрунтованими.
Проте з цим повнiстю погодитися не можна. "
, Як вбачауться з матерiалiв справи, спiрний будинок дiйсно
побудований в перiод подружнього життя на спiльнi кошти i
спiльною працею. Тому висновок суду про те, що вiн у єх
спiльною сумiсною власнiстюi кожен з них мау право во-
лодiння, користування i розпоряджання цим майном, слiд виз-
нати таким, що вiдповiдау вимогам ст. 22 Кодексу про шлюб
та сiмю УРСР. Проте дана нормапередбачау, зокрема, що в
окремих випадках суд при подiлi майна, яке у спiльною су-
мiсною власнiстю :прдружжя, може вiдступити вiд засад рiвностi
, часток подружжя, враховуючи iнтереси неповнолiтнiх дiтей або
iнтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Судом встановлено, що сiмя сторiн розпалася > 1973 р. i
позивачка у спiрному будинку не проживау. Вона одружилася
.вдруге i поселилася у двокiмнатнiй квартирi, наймачем якоє у
єє новий чоловiк. У спiрному ж будинку проживау сiмя й ко-
лишнього чоловiка - вiдповiдача в справi. .3 ним проживають
дiти вiд шлюбу сторiн: неповнолiтнiй син i дочка - iнвалiд з
дитинства. Займають вони двi кiмнати i кухню, причому пози-
вачка не заперечувала, щоб дочка займала окрему кiмнату, в
якiй мау потребу.-Двi iншi кiмнати -вiльнi.
За таких конкретних обставин, коли позивачка, забезпечена
житлом у Киувi, а з батьком проживають єх двоу дiтей, один
з яких неповнолiтнiй, а другий iнвалiд, висновок суду про те,
що немау необхiдностi вiдходити вiд рiвностi часток подружжя
у спiльнiй сумiснiй власностi не можна визнати достатньо пе-
реконливим.
До того ж суд позбавив вiдповiдача, кухнi, залишивши йому
двi кiмнати, а позивачцi до двох кiмнат присудив ще й кухню.
Висновок суду, що О. зобовязаний для своує сiмє спорудити
кухню у присудженiй йому частинi веранди, взагалi необгрун-
тований. Рiшення суду в цiй частинi постановлено без додер-
жання вимог ст. 203 ЦПК УРСР.
Враховуючи викладене, судова колегiя обласного суду не
мала достатнiх пiдстав погоджуватися з рiшенням народного
суду. -
146 -
Суд може звiльнити водного з подружжя вiд обовязку утри-
мувати iншого, який у непрацездатним i потребуу матерiальноє
допомоги, або обмежити цей обовязок певним строком у ви-
падках, передбачених ст. 35 Кодексу про шлюб та сiмю УРСР
Постанова президiє Кримського обласного суду
вiд 31 жовтня 1973 р. .
(в и тяг} . -,\ ,.1:1 -;;.,,у :.11..;"-.1.-:1.. ", . , :,
У березюiЄЄiiiЯйЙЙiйЙ .про спа-
нення алiментiв (50 крб. щомiсяця), оскiлькк вiя iявалiд першоє
.групи, непрацездатний1 i потребуу сiєЯШюiдам
вимоги вiн мотивував тим, що з ВiДПОВiДЄ<РЙЙЮ З 191 р. був
у фактичних шлюбних вiдносинах, у ГО.Мiрiестйрiiй
шлюб. Вiдповiдачка одержуу в середньому зарббйауЯйайу и
сумi 300 крб. i спроможна подавати йому матерiальну допомогу.
Рiшенням народного суду Ленiнського району м. твввстй-
поля вiд 7 червня 1972 р. позов задоволене частково: з Б. иа
утримання О. в звязку з непрацездатнiстю стягнуто по ЗО крб.
щомiсяця,,
У касацiйному порядку справа не розглядалася.
У протестi заступника Голови Верховного Суду УРСР ста-
виться питання про скасування рiшення суду, оскiльки воно
постановлено по незясованих матерiалах справи, з порушен-
ня-статей 15, ЗО ЦПК УРСР.
Президiя вважау протест обгрунтованим, таким, що пiдлягау
задоволенню, з таких пiдстав; Постановлюючи рiшення, суд
послався на те, що О. одержуу пенсiю, iнших джерел прибутку
не мау, потребуу стороннього догляду, а Б. матерiально забез-
печена, одержуу заробiтну плату в розмiрi 346 крб. на мiсяць,
мау на утриманнi одну дитину. Проте висновок про обгрунто-
ванiсть позовних-вимог О. суд зробив без належноє перевiрки
фактичних обставин справи та дiйсних взаумовiдносин сторiн.
Б. постiйно живе i працюу у м. Петропавловську-Камчат-
ському i не змогла зявитись у судове засiдання для участi у
розглядi справи. У своєх .письмових поясненнях до народного
суду Б. посилалася на-те, що пiсля реустрацiє шлюбу вона, з:
позивачем фактично разом не проживала, оскiльки О.-систе-
матично зловживав спиртними напоями, лiкуватися не бажав,
що вона мау на утриманнi неповнолiтню дитину вiд першого
шлюбу i в даний час вагiтна, тому не мау змоги надават
позивачевi матерiальну допомогу. На пiдтвердження доводiв i
зловживання алкоголем вона просила викликати та дошпв
свiдкiв громадян Ж. i 3. (вiтчима позивача) та П. (лiкар
якi проживають у М.Севастополi. Проте суд не допитая
осiб i не зясував обставин, на якi Б. посилалась ;)i<
поясненнi. , ,, ., ;
Зясування ж цих обставин мау значення для й
оскiльки вiдповiдно до ст. 35 Кодексу про шдюб.твйУ
-."" "-р1иє
у разi нетривалого перебування подружжя в шлюбних вiдно-
синах або негiдноє поведiнки того з подружжя, який потребуу
матерiальноє допомоги або якщо непрацездатнiсть того з по-
дружжя, який потребуу матерiальноє допомоги, стала наслiдком
зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами чи
вчинення ним злочину, суд може звiльняти одного з подружжя
вiд обовязку утримувати iншого.
При новому розглядi справи суд мау врахувати наведене
вище, викликати в судове засiдання та допитати як свiдкiв Ж.,
3. та П., бiльш повно перевiрити фактичнi обставини та дiйснi
взаумовiдносини сторiн i- залежно вiд встановленого вирiшити
спiр,
Президiя постановила: протест заступника Голови Верхов-
ного Суду УРСР Задовольнити. Рiшення народного суду Ле-
нiнського району м. Севастополя скасувати i справу надiслати
на новий розгляд до того ж суду в iншому складi суддiв.
14в -
СУДОВА ПРАКТИКА В СПРАВАХ
ПРО СПАДЩИНУ
Суд визнав, що спадкоумцi прийняли спадщину, виходячи з
того, що вони в шестимiсячний строк а дня єє вiдкриття вжили
необхiдних заходiв да збереження спадкового хилого будинку
та обробляли присадибну земельну дiлянку
Ухвала судова колеги в цивiльних справах -Верховного Суду
УРСР вiд 3 жовтня 1973 р.
(в и тяг)
У листопадi 1971 р. 1.Ш. та А.С. звернулися з позовом до
Н.Ш. про подiл спадкового майна. Позивачi зазначали, що
19 листопада 1970 р. померла єх та вiдповiдача сестра А.Ш.
Пiсля єє смертi залишився будинок, розташований у селi Хре-
стище Славянського району Донецькоє областi, та вклад на
суму 618 крб. Двiр, в якому жила А.Ш., - колгоспний, iнших
членiв двору нема. ...i",:; 111. л,. .. , . 11 "
На пiдставi свiдоцтва про право не спадщину, виданого
нотарiальною конторою, Н.Ш. 8 жовтня 1971 р. одержав у
ощаднiй касi вклад у сумi 618 крб. Хрестищенська сiльська
Рада 13 листопада 1971 р. посвiдчила договiр купiвлi-продажу
спадкового будинку мiж Н.Ш. та i.Г. за 3500 крб.
Вважаючи такi дiє неправильними, позивачi звернулися до
суду з позовом про подiл спадкового майна. Останнiм рiшенням
Донецького обласного суду вiд 7 серпня 1973 р. свiдоцтво про
право на спадщину вiд 8 жовтня 1971 р. визнано частково
недiйсним. З Н.Ш. на користь Є.Ш. та А.С. стягнуто по
1372 крб. кожному.
На це рiшеная вiдповiдач подав касацiйну скаргу, в якiй
зазначав, що висновок суду про фактичний вступ позивачiв в
управлiння спадковим майном у неправильним, оскiльки вони
не подали на пiдтвердження цього вiдповiдних доказiв. Викли-
кау заперечення також твердження суду, що з заяв позивачiв
до сiльськоє Ради не можна зробити висновку про єх вiдмову
вiд прийняття спадщини. Висновок суду про те, що оскiльки
позивачi вступили у володiння та управлiння частиною майна,
то вони прийняли i решту його у виглядi грошового вкладу, у
непереконливим.
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного
УРСР визнала, що касацiйна скарга не пiдлягау задо:
з таких пiдстав. Вiдповiдно до ст. 549 Цивiльного
визнауться, що спадкоумець прийняв спадщину,
фактично вступив в управлiння або володiння
-149-- , - ..-
майном: чи подав нотарiальному органу за мiсцем вiдкриття
спадщини заяву iєро й" прийняття.
Як видно з матерiалiв справи, пiсля смертi Л.iП. позивачi
подали заяву про прийняття спадщини. Вовн, хоча й не про-
живали в спiрному будинку, вжили необхiдних заходiв до його
збереження. Як i вiдповiдач у справi, вони наглядали за бу-
динком, разом з ним обробляли присадибну дiлянку та подiлили
мiж собою врожай, що пiдтвердили в судi свiдки К. та т.
За таких обставин обласний суд мав пiдстави дiйти виснов-
ку, що позивачi фактично вступили в управлiння та володiння
спадковим майном.
Виходячи з цього, обласний суд правильно визнав позивачiв
такими, що прийняли вклад у сумi 618 крб., який залишився
пiсля смертi єх сестри. Тому суд обгрунтовано визнав частково
недiйсним свiдоцтво на цей вклад, видане вiдповiдачевi нота-
рiальною конторою м. Славянська 8 жовтня 1971 р.
Виходячи з наведеного, судова колегiя Верховного Суду
УРСР залишила рiшення без змiни.
Онуки i правнуки спадкодавця у спадкоумцями за законом у
тому разi, коли на час вiдкриття спадщини немау в живих того
з єх батькiв, хто був би спадкоумцем
Ухвали судова, колега, в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 13 липня 1994 р.
(витяг) -
1. звернулася з позовом до Ж. про визнання недiйсним
свiдоцтва про право на спадщину i договору дарування на
жилий будинок у м. Макарiвцi Харкiвськоє областi.
Позивачка вказувала, що 12 квiтня 1957 р. .єє дiд та баба
К. купили 3/5 частини даного будинку у подружжя М,, однак
нотарiально договiр купiвлi-продажу не оформили. Посилаю-
чись на те, що умови договору купiвлi-продажу були сторонами
виконанi, позивачка просила визнати на пiдставi ч. 2 ст. 47
Цивiльного кодексу Украєни цей договiр дiйсним, визнати за
нею право власностi на 3/5, частини будинку в порядку спад-
кування за законом i визнати в цiй частинi видане Ж. свiдоцтво
про право спадкування яа будинок i укладений нею з Ж.
договiр дарування будинку недiйсним.
Справа розглядалась судами неодноразово. Рiшенням судо-
воє колегiє в цивiльних справах Харкiвського обласного суду
вiд 15 квiтня 1994 р. позов було задоволене i продовжено строк
на прийняття спадщини 1. пiсля смертi ЄЄ баби К., яка померла
17 грудня 1988 р.
У поданiй Ж. касацiйнiй скарзi вона просила скасувати це
iЯЄ-
рiшення як таке, що постановлене з порушенням норм ма-
терiального i процесуального права. -
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Ук-
раєни визнала, що касацiйна скарга пiдлягау задоволенню, а
рiшення судовоє колегiє обласного суду скасуванню з таких
пiдстав.
Постановлюючи рiшення, судова колегiя обласного суду ви-
ходила з того, що спадкоумицею пiсля смертi К. у єє онука -
позивачка i. З таким висновком погодитися не можна. iз ма-
терiалiв справи видно,-що К., яка е бабою i-, померла 27 грудня
1988 р. Єє дочка Р. - .мети оозивШйк .;Є.-г рiшбавяй Зо-
лочiвського районного суду Харкiюкоє оймСтi вiд 31 лшiня
1990 р. оголошена померлою. Днем смертi В>
сили рiшенням суду про оголошення П поiвбйiiкiii,;.;;>! ,";
Згiдно з ч. 2 ст. 529 цього Кодексу овуiiУ- i 11(|111ухв
спадкодавця у спадкоумцями за законом, якщо. на час вiдкриття
спадщини немау в живих того з єх батькiв, хто був би спад"
коумцем. Судом же встановлено, що на час смертi К. мати
позивачки Р. ще не була оголошена померлою i тому право на
спадщину i. у похiдним вiд права Р. на спадщину пiсля
смертi К. .
Для того, щоб стати правонаступником у майнових правах
спадкодавця, необхiдно, щоб спадкоумець прийняв спадщину
вiдповiдно до ст. 549 Цивiльного кодексу. Оскiльки право. 1. на
спадщину у похiдним вiд права єє матерi Р., суду слiд було
перевiрити, чи прийняла Р. спадщину пiсля смертi своує матерi
К., i навести докази, якi б свiдчили про це.
На порушення вимог статей 15, ЗО ЦПК зазначенi питання
судом належним чином не зясованi.
Виходячи з наведеного, рiшення судовоє колегiє Харкiвсь-
кого обласного суду скасовано, а справу направлено на новий
розгляд.
Стягнення може бути Звернуто на все майно, яке у спiльий:
сумiсною власнiстю подружжя, коли встановлено, що одержане .1;!
за зобовязанням одного з подружжя використано на потреб>.
всiує сiмє . ,;-, , .- ;. ,
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Ч
УРСР вiд 9 лютого 1983 р:
(витяг)
С.Н. предявила позов до Л.М. про стягнення
2600 крб., посилаючись на те, що остання одержали
суму за розписками, але у встановлений строк- Яву
У звязку зi смертю вiдповiдачки до участi уч
повiдач притягнутий єє чоловiк Л.Г.
Рiшенням судовоє колегiє в цивiльних справах Ворошилов-
градськото обласного суду позов задоволене.
У касацiйнiй скарзi Л.Г. просить скасувати рiшення суду,
а справу направити на новий розгляд, посилаючись .на непра-
вильну оцiнку показань свiдка К., а також на те, що сума, яка
пiдлягау стягненню, перевищуу вартiсть спадкового майна.
Касацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Судом встановлено, що дружина вiдповiдача позичила у
С.Н. 2600 крб., що стверджууться розписками, посвiдченими
виконкомом Валуйськоє сiльськоє Ради народних депутатiв. У
матерiалах справи у заява Л.М. про визнання нею боргу i
зобовязання повернути його. Та обставина, що позиченi грошi
витраченi на потреби сiмє, не заперечууться .вiдповiдачем.
Пiсля смертi Л.М. спадщину прийняв один Л.Г. Позовнi вимоги
про стягнення боргу заявленi кредитором за життя боржницi,
а пiсля єє смертi були пiдтриманi до вiдповiдача. Тому вiн
вiдповiдау веред кредитором не тiльки як спадкоумець, а й як
учасник спiльноє сумiсноє .власностi подружжя.
Посилання в касацiйнiй скарзi на те, що Л.М. фактично.
позичила лише 800 крб., що пiдтвердила свiдок К., не може
бути взято до уваги. Вiдповiдно до Ст. 375 Цивiльного кодексу
договiр позики на суму понад 50 крб. повинен бути укладений
в письмовiй формi i заперечення його за безгрошовiстю шляхом
показань свiдкiв не допускауться, за винятком випадкiв кри-
мiнальне караних дiй (ч. 2 ст. 376 Цивiльного кодексу).
Безпiдставними у також доводи касацiйноє скарги про те,
що стягнута судом сума перевищуу вартiсть спадкового майна.
Як ухе зазначалось, Л.Г. вiдповiдау перед кредитором не тiльки
у межах вартостi спадщини, а й вiдповiдно до Ст. 31 Кодексу
про шлюб та сiмю УРСР у "межах своує частки у спiльному
майнi подружжя, оскiльки позиченi грошi були використанi на
потреби всiує сiмє.
Керуючись статтями 310, 311 ЦПК, судова колегiя в ци-
вiльних справах Верховного Суду УРСР ухвалила: касацiйну
скаргу Л.Г. залишити без задоволення, а рiшення судовоє ко-
легiє в цивiльних справах Ворошиловградського обласного су-
ду-без змiни.
Право на обовязкову частку .у спадщинi мау визначатись з
урахуванням як майна, на яке складено заповiт, так и iншого
майна спадкодавця, в тому числi предметiв звичайноє домаш-
ньоє обстановки i вжитку, а також числа спадкоумцiв, як!
могли закликатись до спадкування
Постанова президiє Києвського обласного суду
вiд 14,сiчня 1993 р.
(ви тлг) .. "- ! . -
Л. предявив позов до К., Г. та К-ко про визнання права
- 152 -
власностi на 1/2 частину спадкового мйна i подiл останнього
в натурi. . -
Позивач послався тiа те, що 20 травня 1987 р. його батько
заповiв 1/2 частину жилого будинку в с. Пирново у рiвних
частках йому та К. 12 травня 1989 р. батько помер. Посила-
ючись на те, що К. житлом забезпечений, позивач просив ви-
дiлити йому половину будинку в натурi.
Г. i К-ко предявили до Л. позови про визнання, за ними
права на обовязкову частку в спадщинi 1/2 частини будинку,
а в ходi розгляду сiiравивс погодились передати належнi єм
частки у спадпппЦ вiдповiдачу
Рiшенням ВишгородськогО
Києвськоє областi вiд 23 сiчня 1
ухвалою судовоє колегiє в цивiльних ._._ ,,,_"_;
родного суду
""-"-(Г!>>.
ного суду вiд 2 червня 1992 р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43