Коло повноважень президента досить широке: верховне командування збройними силами, право призначення на вищі державні посади, право відкладачьного вето, право помилування тощо. Президент може в окремих випадках видавати «декрети, що •
Державний лад Італійської Республіки <ї за Конституцією 1947 року :|
Конституційний суд
.>^$;^^.'^^^
Національна
рада економіки
і праці
Державна рада
ПРОВІНЦІЯ
^.|'^-^^а'^!'ІИ!ЗД^^^^
ГРОМАДА
мають силу закону, і постанови» (ст. 87), мас право достроково розпустити парламент або одну із його палат.
Управління країною зосереджене в руках уряду. Конституція закріплює принцип відповідальності ради міністрів перед парламентом. Допускається за надзвичайних обставин делегування парламентом законодавчих повноважень урядові.
Італія, відповідно до Конституції, поділяється на області, провінції і громади (ст. 14). У всіх територіальних одиницях обираються населенням представницькі органи — обласні і провінційні ради, які утворюють виконавчі комітети. Найбільші права самоврядування мала область. Управлялася вона обласною радою, виконавчим органом якої був обласний виконавчий комітет. До повноважень обласної ради належали: формування місцевих органів, в тому числі міської та сільської поліції; місцева торгівля; охорона здоров'я; соціальне забезпечення тощо. Область була суб'єктом законодавчої ініціативи. Однак її діяльність перебувала під контролем урядових комісарів. Провінційні і комунальні органи контролювалися призначеними урядом префектами.
Конституція згадує також Конституційний суд, Вищу раду магістратури і Державну раду.
Конституційний суд складався з п'ятнадцяти судців, які призначалися терміном на дев'ять років. Головне завдання Суду — охорона конституційних гарантій, остаточне тлумачення Конституції,, визначення відповідності нормативних актів Основному Законові.
У грудні 1947 року країни антигітлерівської коаліції підписали мирний договір з Італією. Окупаційний режим припинявся. Італія вступала в мирний період свого розвитку як вільна демократична держава.
Глава VI ЯПОНІЯ
§ 1. Японія в період між двома світовими війнами
Я,
Іпонія на початку XX століття. У XX століття Японія вступає як напівабсолютистська монархія, яка зберігала феодальні пережитки у своєму господарстві.
Перша світова війна, у якій Японія брала участь на боці країн-переможниць, сприяла значному зростанню японської промисловості,
372
373
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу
збагаченню банків. Війна, з одного боку, привела до зміцнення позицій монополістичного капіталу, фінансової олігархії, на чолі якої стояли концерни «дзайбацу», а з другого — до зубожіння народних мас.
Підйом стихійної боротьби робітників і селян набув 1918 року форми так званих «рисових бунтів». Проводяться страйки робітників, виступають селяни-орендарі. Виникають різного роду об'єднання, політичні організації. У 1921 році була створена Загальна Федерація праці, виникає Соціалістична ліга Японії, а в 1922 році — комуністична партія. Ситуація загострюється наприкінці 20-х — на початку 30-х років, коли країну охопила світова економічна криза.
В умовах економічних потрясінь і загострення класових суперечностей правлячі кола хочуть сильної влади. Починається наступ на буржуазне-демократичні інститути. У 1928 році був прийнятий антидемократичний закон про охорону громадського спокою, розпущені профспілки на військових підприємствах і т.ін. Посилюється роль вояччини, виникають різного роду екстремістські організації. У 1936 році група «молодих офіцерів» вивела з казарм близько двох тисяч солдатів і зробила спробу державного перевороту, намагаючись змінити склад уряду. Заколот був придушений, однак прагнення до встановлення військово-мояархічної диктатури ставало все наочнішим.
Нова політична структура. У червні 1940 року міністром-пре-зидентом, тобто главою уряду, удруге стає прихильник тоталітарного режиму принц Коное. Його уряд складався з представників армії та флоту, а також найвпливовіших монополістичних концернів (Міцуї, Міцубісі тощо). Цей уряд заявив про створення «Нової політичної структури» - широкої реорганізації державного ладу Японії з метою ще більшої централізації управління, ліквідації опозиції і посилення військової диктатури.
Першим кроком при встановленні «Нової політичної структури» був розпуск усіх політичних парламентських партій. Натомість була створена напівгромадська, напівдержавна організація «Асоціація допомоги трону», низові осередки якої охоплювали всю країну. Очолював Асоціацію глава уряду, а на чолі її підрозділів стояли представники військової і цивільної бюрократії, керівники саморозпущених партій.
Виникають у цей час численні спілки і союзи: Патріотична спілка робітників друку і літератури, Жіноча асоціація оборони вітчизни. Замість профспілок були створені «товариства служіння вітчизні». Відбувалося відродження низки середньовічних інститутів: сільських сусідських громад, системи «дванадцяти дворів» тощо.
Розвиток буржуазної держави \ в XX столітті \
Розділ І
«Нова політична структура» давала можливість встановити режим загального поліцейського стеження, значно посилити культ імператора, розгорнути пропаганду шовінізму. ,
«Нова політична структура» була доповнена «Новою економічною структурою», яка повинна була забезпечити підпорядкування японської економіки завданням посилення військової могутності країни. Відповідно до цієї структури в основних галузях промисловості, торгівлі, фінансах створювалися різного роду «контрольні асоціації», які примусово об'єднували всі підприємства за територіально-галузевим принципом, їх очолювали президенти, яких призначав уряд із представників великого монополістичного капіталу. До їхньої компетенції були віднесені вирішення найважливіших питань виробництва і збуту: розподіл сировини, енергоносіїв, робітничої сили, визначення цін основних умов праці тощо. Рішення таких «асоціацій» мали обов'язкову силу. Економіка країни була мілітаризована.
На початку 30-х років японський уряд розпочинає практичну реалізацію своїх військових планів. Японія виходить з Ліги Націй, розширює агресію в Китаї, підписує з Німеччиною та Італією «пакт трьох держав». У грудні 1941 року Японія нападає на військово-морську базу США Пірл-Харбор і вступає у війну проти США та інших держав — членів антигітлерівської коаліції.
§ 2. Японська держава після Другої світової війни
оуга світова війна закінчилася поразкою Японії і її беззастережною капітуляцією. Після припинення військових дій на території Японії висадилися 1945 року американські війська. Верховна влада перейшла до рук американської військової адміністрації на чолі з генералом Д. Макартуром. Відбулася окупація Японії.
Перші післявоєнні перетворення в Японії провадилися відповідно до вимог Потсдамської декларації про відродження «демократичних тенденцій.серед японського народу». Була проведена повна демобілізація японської армії, розпущені мілітаристські і ультрана-ціоналістичні організації, були зняті обмеження свободи слова, зборів тощо. Відбулася ліквідація таємної поліції, міністерства внутрішніх справ, військового і морського міністерств. Однак «чистка» державного апарату управління була проведена непослідовно і поверхово.
Серед соціально-економічних перетворень важливе місце посідає аграрна реформа, яка внесла зміни в соціальну структуру післявоєнної
374
375
Частина четверта
/Історія держави і права _/_ _ Новітнього часу
Розвиток буржуииюї держави е XX стойтпіі
Розділ І
Японії. Закон про аграрну реформу, схвалений парламентом у жовтні 1946 року, зобов'язував поміщиків продати державі надлишок землі, що ними оброблялася, зверх трьох те (близько дев'яти га). Держава продавала отриману в такий спосіб землю селянству. Одночасно були введені обмеження для перекуповування землі, встановлені межі орендної плати. Внаслідок цих перетворень у сільському господарстві з'явилася значна кількість нових земельних власників, як правило, малоземельних, були ліквідовані напівфеодальні форми землеволодіння.
Певні нововведення були зроблені в промисловості і банківській справі Японії. Відповідно до наказу генерала Макартура про ліквідацію концернів відбувалася декартелізація військово-промислових монополій — «дзайбацу». Формально наказ був виконаний, але насправді власники концернів розподілили свої підприємства поміж членами своїх родин, зберігаючи таким чином повне панування як у промисловості, так і у фінансових справах.
У 1945 році був прийнятий закон про профспілки, відповідно до якого робітники отримали право на організацію професійних спілок, підписання колективних договорів, право на проведення страйків за наявності певних умов, восьмигодинний робочий день і т.ін. Було введене соціальне страхування,
Отже, суспільно-економічний лад Японії під впливом усіх цих досить радикальних заходів був перебудований на ліберально-демократичних засадах.
Конституція Японії 1947 року. Відповідно до плану перебудови державного ладу Японії в демократичному напрямку штаб генерала Макартура розробив проект нової японської Конституції. Проект був переданий на розгляд японського парламенту, обраного 10 квітня 1946 року за новим виборчим законом. Парламент конституцію прийняв, потім затвердила її Таємна рада. Вона була опублікована в листопаді і946 року і набрала чинності 3 травня 1947 року.
Конституція 1947 року встановлює парламентську монархію. Вона зберігала імператора, який вважався «символом держави і єдності народу». Його статус визначався волею японського народу, якому належала суверенна влада (ст. 1). Імператор не повинен був здійснювати державну владу (ст. 4), однак за ним були закріплені деякі конституційні повноваження: призначати прем'єр-міністра за поданням парламенту, головного суддю Верховного суду за поданням кабінету міністрів, скликати парламент і розпускати нижню палату, затвер-
джувати міжнародні договори тощо. Усі ці дії імператора набирали законної сили тільки за порадою і після схвалення кабінетом міністрів, який відповідав за них перед парламентом.
Імператорська влада в цілому була серйозно обмежена Конституцією. Становище японського імператора було дуже схожим на статус англійського короля. Такі імператорські органи, як Таємна рада, міністерство імператорського двору, були ліквідовані.
Роль «вищого органу державної влади і єдиного законодавчого органу країни>> відігравав парламент Японії. Він складався з палати представників і палати радників (ст. 42). Нижня палата обиралася на чотири роки, верхня — на шість років з переобранням половини радників через три роки.
Для того щоб закон вважався прийнятим, потрібна була проста більшість обох палат парламенту. Нижня палата мала певну перевагу. Відповідно до Конституції законопроект міг.бути прийнятим навіть при відсутності його схвалення палатою радників. Однак фактично законодавство було зосереджене не стільки в парламенті, скільки в його численних комісіях. Така система з'явилася в японському парламенті завдяки американським радникам.
Виконавча влада належала кабінету міністрів. Тут теж відчувався вплив англійської парламентської практики. Прем'єр-міністра обирав парламент зі своїх депутатів. Як правило, це був лідер партії, яка отримала перемогу на виборах. Після цього він номінальне при-, значався імператором. Прем'єр-міністр сам підбирав членів кабінету, а також мав право відсторонити міністра від посади
Відповідно до Конституції японський кабінет міністрів у повному складі несе відповідальність перед парламентом. У разі недовіри кабінету останній діставав відставку. Але прем'єр-міністр мав право розпустити палату представників і призначити нові вибори.
Багато нового Конституція внесла в структуру і діяльність судових органів Японії. Верховний суд став не тільки вищою інстанцією для всіх інших судових органів країни, аіе, як і в США, дістав право тлумачити Конституцію і давати конституційну оцінку прийнятим парламентом законам.
Конституція містить широкий перелік буржуазно-демократичних прав і свобод, проголошуючи рівність громадян перед законом, свободу совісті, свободу зборів і об'єднань, право на працю і освіту. «Народ безперешкодно користується всіма основними правами людини», — наголошувалося в статті 11 прийнятої Конституції.
376
377
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу.
Розвиток бурмсуаіної держачи \ в XX столітті \
Розділ І
Судова система Японії
ВЕРХОВНИЙ СУД
Апеляційний суд (8 судів)
"Місцевий" суд (49 судів)
"Сімейні" суди
Дисциплінарні суди
Певним досягненням нової японської Конституції стало закріплення виборного місцевого самоврядування. У кожній префектурі запроваджувалися свої збори, що складалися з сорока або більше депутатів, обраних населенням. Подібні збори були в містах і селах. Ці збори отримали право в межах своєї компетенції видавати постанови, збирати податки, розпоряджатися своїм майном. Виконавчими органами зборів були губернатори в префектурах, мери — в містах і сільські старости — в селах. Усі вони обиралися місцевим населенням.
Особливістю Конституції 1947 року є включення до неї декларації про відмову японського народу на вічні часи «від війни як суверенного права націй, а також від загрози або застосування збройної сили як засобу розв'язування міжнародних спорів» (ст. 9). Японія зобов'язувалася не створювати «сухопутні, морські і військово-повітряні сили». Однак після підписання 1951 року на конференції в Сан-Франциско мирного договору між США і Японією під назвою «сил самооборони» були створені сучасні збройні сили.
Глава VII КИТАЙ
Іочаток Новодемократичної революції в Китаї. Сіньхайська революція 1911-1913 років не розв'язала всіх завдань, що стояли перед нею, — не ліквідувала феодальний лад, не
покінчила з засиллям іноземного капіталу. Однак революція мала і значний позитивний результат — повалення монархії і встановлення республіканської форми правління.
Новий революційний підйом відбувається в 1919 році. Почалося все з демонстрації студентів у Пекіні 4 травня 1919 року. До них приєдналися студенти інших міст. Дуже скоро студентські заворушення переростають у широкий революційний рух, у якому об'єдналися робітники, міська біднота, представники національної буржуазії. Антиімперіалістичний і антифеодальний «рух 4 травня» відкрив початок буржуазно-демократичній революції. Розпочинається активна боротьба робітничого класу. У 1921 році було створено комуністичну партію Китаю, яка 1923 року вступає до гоміндану. Виникає спільний фронт боротьби проти іноземного капіталу.
§ 1. Період громадянських революційних війн
У січні 1924 року в Кантоні під керівництвом Сунь Ятсена відбувся І Всекитайський з'їзд гоміндану, який прийняв революційну програму і статут оновленого гоміндану. Блок робітничого класу, селянства, міської дрібної буржуазії і національної буржуазії вступив у боротьбу проти імперіалізму і мілітаристських феодальних клік. Так розпочалася перша громадянська революційна війна в Китаї (1924-1927рр.).
У липні 1925 року в Кантоні був створений Національний уряд Китайської республіки. Основним завданням уряду стає розгром північної контрреволюції. Був організований Північній похід національно-революційної армії, яка звільнила від мілітаристів Центральний Китай і в березні 1927 року вступила в>Шанхай.
Успіх Північного походу, революційний підйом народних мас викликали тривогу національної буржуазії. Реакційне крило гоміндану стає контрреволюційною силою. Голова Центрального виконавчого комітету гоміндану, головнокомандувач національно-революційною армією генерал Чан Кайші здійснює контрреволюційний переворот. Перша громадянська революційна війна закінчилася поразкою революційних сил. Гоміндан перетворився на партію великої буржуазії і поміщиків. Верховним органом став з'їзд гоміндану.
У серпні 1927 року розпочинається друга громадянська революційна війна (1927-1937 рр.). Першого серпня 1927 року в місті Наньчані спалахнуло повстання проти контрреволюційного гомінда-
378
379
Частина четверта
Історія держачи і права Новітнього часу
Розвипшк
XX столітті
Розділ І
ну. Повстання зазнало поразки, але в боротьбу вступає селянство. В трудні 1927 року починається повстання робітників у Кантоні. Китайська реакція придушила ці виступи. Державна влада залишилася в руках гоміндану.
Керівництво гоміндану приймає рішення скликати Національні збори, які розпочали свою роботу 5 травня 1931 року. Збори затвердили «Тимчасову конституцію Китайської республіки періоду політичної опіки».
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56
Державний лад Італійської Республіки <ї за Конституцією 1947 року :|
Конституційний суд
.>^$;^^.'^^^
Національна
рада економіки
і праці
Державна рада
ПРОВІНЦІЯ
^.|'^-^^а'^!'ІИ!ЗД^^^^
ГРОМАДА
мають силу закону, і постанови» (ст. 87), мас право достроково розпустити парламент або одну із його палат.
Управління країною зосереджене в руках уряду. Конституція закріплює принцип відповідальності ради міністрів перед парламентом. Допускається за надзвичайних обставин делегування парламентом законодавчих повноважень урядові.
Італія, відповідно до Конституції, поділяється на області, провінції і громади (ст. 14). У всіх територіальних одиницях обираються населенням представницькі органи — обласні і провінційні ради, які утворюють виконавчі комітети. Найбільші права самоврядування мала область. Управлялася вона обласною радою, виконавчим органом якої був обласний виконавчий комітет. До повноважень обласної ради належали: формування місцевих органів, в тому числі міської та сільської поліції; місцева торгівля; охорона здоров'я; соціальне забезпечення тощо. Область була суб'єктом законодавчої ініціативи. Однак її діяльність перебувала під контролем урядових комісарів. Провінційні і комунальні органи контролювалися призначеними урядом префектами.
Конституція згадує також Конституційний суд, Вищу раду магістратури і Державну раду.
Конституційний суд складався з п'ятнадцяти судців, які призначалися терміном на дев'ять років. Головне завдання Суду — охорона конституційних гарантій, остаточне тлумачення Конституції,, визначення відповідності нормативних актів Основному Законові.
У грудні 1947 року країни антигітлерівської коаліції підписали мирний договір з Італією. Окупаційний режим припинявся. Італія вступала в мирний період свого розвитку як вільна демократична держава.
Глава VI ЯПОНІЯ
§ 1. Японія в період між двома світовими війнами
Я,
Іпонія на початку XX століття. У XX століття Японія вступає як напівабсолютистська монархія, яка зберігала феодальні пережитки у своєму господарстві.
Перша світова війна, у якій Японія брала участь на боці країн-переможниць, сприяла значному зростанню японської промисловості,
372
373
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу
збагаченню банків. Війна, з одного боку, привела до зміцнення позицій монополістичного капіталу, фінансової олігархії, на чолі якої стояли концерни «дзайбацу», а з другого — до зубожіння народних мас.
Підйом стихійної боротьби робітників і селян набув 1918 року форми так званих «рисових бунтів». Проводяться страйки робітників, виступають селяни-орендарі. Виникають різного роду об'єднання, політичні організації. У 1921 році була створена Загальна Федерація праці, виникає Соціалістична ліга Японії, а в 1922 році — комуністична партія. Ситуація загострюється наприкінці 20-х — на початку 30-х років, коли країну охопила світова економічна криза.
В умовах економічних потрясінь і загострення класових суперечностей правлячі кола хочуть сильної влади. Починається наступ на буржуазне-демократичні інститути. У 1928 році був прийнятий антидемократичний закон про охорону громадського спокою, розпущені профспілки на військових підприємствах і т.ін. Посилюється роль вояччини, виникають різного роду екстремістські організації. У 1936 році група «молодих офіцерів» вивела з казарм близько двох тисяч солдатів і зробила спробу державного перевороту, намагаючись змінити склад уряду. Заколот був придушений, однак прагнення до встановлення військово-мояархічної диктатури ставало все наочнішим.
Нова політична структура. У червні 1940 року міністром-пре-зидентом, тобто главою уряду, удруге стає прихильник тоталітарного режиму принц Коное. Його уряд складався з представників армії та флоту, а також найвпливовіших монополістичних концернів (Міцуї, Міцубісі тощо). Цей уряд заявив про створення «Нової політичної структури» - широкої реорганізації державного ладу Японії з метою ще більшої централізації управління, ліквідації опозиції і посилення військової диктатури.
Першим кроком при встановленні «Нової політичної структури» був розпуск усіх політичних парламентських партій. Натомість була створена напівгромадська, напівдержавна організація «Асоціація допомоги трону», низові осередки якої охоплювали всю країну. Очолював Асоціацію глава уряду, а на чолі її підрозділів стояли представники військової і цивільної бюрократії, керівники саморозпущених партій.
Виникають у цей час численні спілки і союзи: Патріотична спілка робітників друку і літератури, Жіноча асоціація оборони вітчизни. Замість профспілок були створені «товариства служіння вітчизні». Відбувалося відродження низки середньовічних інститутів: сільських сусідських громад, системи «дванадцяти дворів» тощо.
Розвиток буржуазної держави \ в XX столітті \
Розділ І
«Нова політична структура» давала можливість встановити режим загального поліцейського стеження, значно посилити культ імператора, розгорнути пропаганду шовінізму. ,
«Нова політична структура» була доповнена «Новою економічною структурою», яка повинна була забезпечити підпорядкування японської економіки завданням посилення військової могутності країни. Відповідно до цієї структури в основних галузях промисловості, торгівлі, фінансах створювалися різного роду «контрольні асоціації», які примусово об'єднували всі підприємства за територіально-галузевим принципом, їх очолювали президенти, яких призначав уряд із представників великого монополістичного капіталу. До їхньої компетенції були віднесені вирішення найважливіших питань виробництва і збуту: розподіл сировини, енергоносіїв, робітничої сили, визначення цін основних умов праці тощо. Рішення таких «асоціацій» мали обов'язкову силу. Економіка країни була мілітаризована.
На початку 30-х років японський уряд розпочинає практичну реалізацію своїх військових планів. Японія виходить з Ліги Націй, розширює агресію в Китаї, підписує з Німеччиною та Італією «пакт трьох держав». У грудні 1941 року Японія нападає на військово-морську базу США Пірл-Харбор і вступає у війну проти США та інших держав — членів антигітлерівської коаліції.
§ 2. Японська держава після Другої світової війни
оуга світова війна закінчилася поразкою Японії і її беззастережною капітуляцією. Після припинення військових дій на території Японії висадилися 1945 року американські війська. Верховна влада перейшла до рук американської військової адміністрації на чолі з генералом Д. Макартуром. Відбулася окупація Японії.
Перші післявоєнні перетворення в Японії провадилися відповідно до вимог Потсдамської декларації про відродження «демократичних тенденцій.серед японського народу». Була проведена повна демобілізація японської армії, розпущені мілітаристські і ультрана-ціоналістичні організації, були зняті обмеження свободи слова, зборів тощо. Відбулася ліквідація таємної поліції, міністерства внутрішніх справ, військового і морського міністерств. Однак «чистка» державного апарату управління була проведена непослідовно і поверхово.
Серед соціально-економічних перетворень важливе місце посідає аграрна реформа, яка внесла зміни в соціальну структуру післявоєнної
374
375
Частина четверта
/Історія держави і права _/_ _ Новітнього часу
Розвиток буржуииюї держави е XX стойтпіі
Розділ І
Японії. Закон про аграрну реформу, схвалений парламентом у жовтні 1946 року, зобов'язував поміщиків продати державі надлишок землі, що ними оброблялася, зверх трьох те (близько дев'яти га). Держава продавала отриману в такий спосіб землю селянству. Одночасно були введені обмеження для перекуповування землі, встановлені межі орендної плати. Внаслідок цих перетворень у сільському господарстві з'явилася значна кількість нових земельних власників, як правило, малоземельних, були ліквідовані напівфеодальні форми землеволодіння.
Певні нововведення були зроблені в промисловості і банківській справі Японії. Відповідно до наказу генерала Макартура про ліквідацію концернів відбувалася декартелізація військово-промислових монополій — «дзайбацу». Формально наказ був виконаний, але насправді власники концернів розподілили свої підприємства поміж членами своїх родин, зберігаючи таким чином повне панування як у промисловості, так і у фінансових справах.
У 1945 році був прийнятий закон про профспілки, відповідно до якого робітники отримали право на організацію професійних спілок, підписання колективних договорів, право на проведення страйків за наявності певних умов, восьмигодинний робочий день і т.ін. Було введене соціальне страхування,
Отже, суспільно-економічний лад Японії під впливом усіх цих досить радикальних заходів був перебудований на ліберально-демократичних засадах.
Конституція Японії 1947 року. Відповідно до плану перебудови державного ладу Японії в демократичному напрямку штаб генерала Макартура розробив проект нової японської Конституції. Проект був переданий на розгляд японського парламенту, обраного 10 квітня 1946 року за новим виборчим законом. Парламент конституцію прийняв, потім затвердила її Таємна рада. Вона була опублікована в листопаді і946 року і набрала чинності 3 травня 1947 року.
Конституція 1947 року встановлює парламентську монархію. Вона зберігала імператора, який вважався «символом держави і єдності народу». Його статус визначався волею японського народу, якому належала суверенна влада (ст. 1). Імператор не повинен був здійснювати державну владу (ст. 4), однак за ним були закріплені деякі конституційні повноваження: призначати прем'єр-міністра за поданням парламенту, головного суддю Верховного суду за поданням кабінету міністрів, скликати парламент і розпускати нижню палату, затвер-
джувати міжнародні договори тощо. Усі ці дії імператора набирали законної сили тільки за порадою і після схвалення кабінетом міністрів, який відповідав за них перед парламентом.
Імператорська влада в цілому була серйозно обмежена Конституцією. Становище японського імператора було дуже схожим на статус англійського короля. Такі імператорські органи, як Таємна рада, міністерство імператорського двору, були ліквідовані.
Роль «вищого органу державної влади і єдиного законодавчого органу країни>> відігравав парламент Японії. Він складався з палати представників і палати радників (ст. 42). Нижня палата обиралася на чотири роки, верхня — на шість років з переобранням половини радників через три роки.
Для того щоб закон вважався прийнятим, потрібна була проста більшість обох палат парламенту. Нижня палата мала певну перевагу. Відповідно до Конституції законопроект міг.бути прийнятим навіть при відсутності його схвалення палатою радників. Однак фактично законодавство було зосереджене не стільки в парламенті, скільки в його численних комісіях. Така система з'явилася в японському парламенті завдяки американським радникам.
Виконавча влада належала кабінету міністрів. Тут теж відчувався вплив англійської парламентської практики. Прем'єр-міністра обирав парламент зі своїх депутатів. Як правило, це був лідер партії, яка отримала перемогу на виборах. Після цього він номінальне при-, значався імператором. Прем'єр-міністр сам підбирав членів кабінету, а також мав право відсторонити міністра від посади
Відповідно до Конституції японський кабінет міністрів у повному складі несе відповідальність перед парламентом. У разі недовіри кабінету останній діставав відставку. Але прем'єр-міністр мав право розпустити палату представників і призначити нові вибори.
Багато нового Конституція внесла в структуру і діяльність судових органів Японії. Верховний суд став не тільки вищою інстанцією для всіх інших судових органів країни, аіе, як і в США, дістав право тлумачити Конституцію і давати конституційну оцінку прийнятим парламентом законам.
Конституція містить широкий перелік буржуазно-демократичних прав і свобод, проголошуючи рівність громадян перед законом, свободу совісті, свободу зборів і об'єднань, право на працю і освіту. «Народ безперешкодно користується всіма основними правами людини», — наголошувалося в статті 11 прийнятої Конституції.
376
377
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу.
Розвиток бурмсуаіної держачи \ в XX столітті \
Розділ І
Судова система Японії
ВЕРХОВНИЙ СУД
Апеляційний суд (8 судів)
"Місцевий" суд (49 судів)
"Сімейні" суди
Дисциплінарні суди
Певним досягненням нової японської Конституції стало закріплення виборного місцевого самоврядування. У кожній префектурі запроваджувалися свої збори, що складалися з сорока або більше депутатів, обраних населенням. Подібні збори були в містах і селах. Ці збори отримали право в межах своєї компетенції видавати постанови, збирати податки, розпоряджатися своїм майном. Виконавчими органами зборів були губернатори в префектурах, мери — в містах і сільські старости — в селах. Усі вони обиралися місцевим населенням.
Особливістю Конституції 1947 року є включення до неї декларації про відмову японського народу на вічні часи «від війни як суверенного права націй, а також від загрози або застосування збройної сили як засобу розв'язування міжнародних спорів» (ст. 9). Японія зобов'язувалася не створювати «сухопутні, морські і військово-повітряні сили». Однак після підписання 1951 року на конференції в Сан-Франциско мирного договору між США і Японією під назвою «сил самооборони» були створені сучасні збройні сили.
Глава VII КИТАЙ
Іочаток Новодемократичної революції в Китаї. Сіньхайська революція 1911-1913 років не розв'язала всіх завдань, що стояли перед нею, — не ліквідувала феодальний лад, не
покінчила з засиллям іноземного капіталу. Однак революція мала і значний позитивний результат — повалення монархії і встановлення республіканської форми правління.
Новий революційний підйом відбувається в 1919 році. Почалося все з демонстрації студентів у Пекіні 4 травня 1919 року. До них приєдналися студенти інших міст. Дуже скоро студентські заворушення переростають у широкий революційний рух, у якому об'єдналися робітники, міська біднота, представники національної буржуазії. Антиімперіалістичний і антифеодальний «рух 4 травня» відкрив початок буржуазно-демократичній революції. Розпочинається активна боротьба робітничого класу. У 1921 році було створено комуністичну партію Китаю, яка 1923 року вступає до гоміндану. Виникає спільний фронт боротьби проти іноземного капіталу.
§ 1. Період громадянських революційних війн
У січні 1924 року в Кантоні під керівництвом Сунь Ятсена відбувся І Всекитайський з'їзд гоміндану, який прийняв революційну програму і статут оновленого гоміндану. Блок робітничого класу, селянства, міської дрібної буржуазії і національної буржуазії вступив у боротьбу проти імперіалізму і мілітаристських феодальних клік. Так розпочалася перша громадянська революційна війна в Китаї (1924-1927рр.).
У липні 1925 року в Кантоні був створений Національний уряд Китайської республіки. Основним завданням уряду стає розгром північної контрреволюції. Був організований Північній похід національно-революційної армії, яка звільнила від мілітаристів Центральний Китай і в березні 1927 року вступила в>Шанхай.
Успіх Північного походу, революційний підйом народних мас викликали тривогу національної буржуазії. Реакційне крило гоміндану стає контрреволюційною силою. Голова Центрального виконавчого комітету гоміндану, головнокомандувач національно-революційною армією генерал Чан Кайші здійснює контрреволюційний переворот. Перша громадянська революційна війна закінчилася поразкою революційних сил. Гоміндан перетворився на партію великої буржуазії і поміщиків. Верховним органом став з'їзд гоміндану.
У серпні 1927 року розпочинається друга громадянська революційна війна (1927-1937 рр.). Першого серпня 1927 року в місті Наньчані спалахнуло повстання проти контрреволюційного гомінда-
378
379
Частина четверта
Історія держачи і права Новітнього часу
Розвипшк
XX столітті
Розділ І
ну. Повстання зазнало поразки, але в боротьбу вступає селянство. В трудні 1927 року починається повстання робітників у Кантоні. Китайська реакція придушила ці виступи. Державна влада залишилася в руках гоміндану.
Керівництво гоміндану приймає рішення скликати Національні збори, які розпочали свою роботу 5 травня 1931 року. Збори затвердили «Тимчасову конституцію Китайської республіки періоду політичної опіки».
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56