Ця американська конституція з її двопалатною системою законодавчої влади, величезними прерогативами виконавчої, опосередкованими виборами дуже нагадує французьку конституцію 1791 року, прийняту на першому, найнижчому етапі буржуазної революції у Франції.
Для того щоб конституція набрала чинності, потрібна була її ратифікація не менш як дев'ятьма штатами. Для цього в штатах обрали спеціальні конвенти. Однак у процесі обговорення проти конституції були висунуті серйозні заперечення. Штати вимагали включити розділ про громадянські права і свободи, закріпити принцип, за яким, штати зберігали суверенітет у тих межах, у яких його не було передано федерації. Тому конгрес 1789 року прийняв десять поправок до конституції, запропонованих штатами. У 1791 році вони були ухвалені більшістю штатів і дістали назву «Білль про права».
Поправка перша проголошувала, що конгрес не має права видавати закони, які обмежували б свободу совісті, «свободу слова чи преси або право народу мирно збиратися й звертатися до Уряду з петиціями».
Оскільки для безпеки вільної держави необхідна добре організована міліція, було сказано в другій поправці, «право народу зберігати і носити зброю не піддягає обмеженню».
У мирні часи заборонялося розміщати солдатів на постій до будь-якого будинку без згоди його власника (поправка третя).
Поправка четверта декларувала право народу на охорону особи, житла, паперів та власності «від необгрунтованих обшуків чи затримань». Ордери на обшук чи затримання не повинні видаватися без достатніх підстав, підтверджених присягою чи урочистою обіцянкою.
7 Страхов
193
Частина третя
Історія держави і права ____Нового часу_____
Особливе значення мала поправка п'ята, яка забезпечувала охорону особи і приватної власності. Ніхто не повинен притягатися до відповідальності за тяжкий чи інший ганебний злочин інакше, як за постановою чи звинуваченням, ухваленим розширеною колегією присяжних. Ніхто не повинен двічі відповідати життям чи тілесною недоторканністю за один і той самий злочин, було сказано в цій поправці, нікого не повинні притягувати свідчити проти самого себе, ніхто не повинен бути позбавлений життя, свободи чи власності без належного судового розгляду, «ніякої приватної власності не повинні відбирати для державного використання без справедливого відшкодування».
Білль про права надавав громадянам право «на скорий і прилюдний суд безсторонніх присяжних» у випадках карного переслідування (поправка шоста). Звинувачений мав право вимагати, щоб його повідомили про характер і мотиви звинувачення й дали очну ставку із свідками, які свідчать проти нього. Звинувачений міг вимагати примусового виклику своїх свідків і «користуватися допомогою адвоката для захисту». У цивільних судових справах «з ціною позову, яка перевищує двадцять доларів», також зберігалося право на суд присяжних на основі положень загального права (поправка сьома).
Поправка восьма забороняла вимагати надмірно великі застави, стягувати завеликі штрафи, «накладати жорстокі і незвичайні покарання».
. При цьому перелік даних прав і свобод зовсім не розглядався у Біллі про права як вичерпний або «як заперечення чи применшення інших прав, що зберігаються за народом» (поправка дев'ята). Права і'повноваження, не віднесені конституцією до компетенції Союзу і не заборонені нею ж окремим штатам, «залишаються відповідно за штатами або за народом» (поправка десята).
Білль про права органічно ввійшов у конституцію 1787 року, яка відобразила таким чином дві тенденції у становленні незалежної американської держави: прагнення буржуазії та плантаторів всіляко обмежити завоювання революції, з одного боку, і активну діяльність народних мас, завдяки яким було здобуто перемогу у війні за незалежність, — з другого.
Так у запеклій боротьбі лише після прийняття Білля про права у 1791 році була остаточно ратифікована конституція США. Однак офіційною датою прийняття конституції вважається 17 вересня 1787 року.
З прийняттям цієї конституції завершується третій і останній етап буржуазної революції в Північній Америці. Революція закінчилася,
Виникнення буржуазної держави і права___
Л
Розділ І
але так і не досягла у своєму розвитку періоду, подібного якобінській диктатурі у Франції.
Революція 1848-1849років у Німеччині проходила в умовах економічної і політичної роздробленості країни. Не було тут єдності і в самій революційній боротьбі. Тому її риси та особливості доцільно простежити на прикладі найбільших німецьких держав — Пруссії та Австрії.
У Пруссії зростання революційного руху, а також серйозні фінансові труднощі змусили короля Фрідріха Вільгельма IV скликати ланд-таг. На початку 1847 року розпочав свою роботу об'єднаний ландтаг, де король намагався одержати так потрібні йому гроші. Але представники буржуазії в ландтазі зажадали конституції. Категорична відмова монарха і розпуск ландтагу викликали загальне невдоволення.
У березні 1848 року пройшли перші демонстрації в Рейнській області. Потім події перекинулися у Берлін — столицю Пруссії. Тут стався масовий революційний виступ робітників, ремісників, дрібної буржуазії.
Все це змусило короля піти на поступки і заявити про свою згоду «дарувати» деякі буржуазно-демократичні свободи і скликати установчий ландтаг. Було створено ліберальний уряд на чолі з великою буржуазією, дозволено організацію цивільної гвардії.
Ліберальна буржуазія, яка прийшла до влади, вважала ці перші успіхи кінцем революції. Вона намагалася не допустити подальшого розгортання та поглиблення революційної боротьби, поривалася зберегти монархію, старий державний апарат, стати на перешкоді повної демократизації суспільного й політичного ладу Пруссії. Буржуазія вступила у змову з монархією і прусським юнкерством. Але робітники і селянство продовжували боротьбу.
Восени 1848 року точилися вирішальні бої між силами революції і силами контрреволюції. У вересні спалахнуло народне повстання у Франкфурті-на-Майні. У ньому взяли участь робітники, дрібні ремісники і торговці, а також селянство з навколишніх сіл. Однак після запеклої боротьби війська розгромили повстанців. Виступи в Берліні були також придушені королівськими військами, які діяли разом з буржуазною цивільною гвардією. У травні 1849 року революція у Пруссії була остаточно розгромлена.
В Австрії революційні виступи почалися також у березні 1848 року. У Відні пройшли демонстрації, спалахнули перші сутички народу з військом і поліцією. Повсталі вимагали негайної відставки канцлера Меттерніха, який насаджував систему нагляду, шпигунства
194
195
Частина третя
Історія держави і права _____Нового часу______
і доносів. Для того щоб припинити подальший розвиток подій, імпе-' ратор 14 березня дав відставку Меттерніху. Колись всемогутній канцлер утік, переодягнений, за кордон.
Уряд змушений був піти на поступки. Був опублікований проект конституції. Верховна влада за проектом зберігалася в руках імператора; створювався двопалатний рейхстаг; виборче право було обмежене високим майновим цензом і цензом осілості; робітники, поденники, слуги і т.д. повністю відсторонялися від виборів. Цей проект був зустрінутий народом з незадоволенням.
Революційні бої охопили всю Австрію. Відбулися виступи в Угорщині, у Львові, Ужгороді, Мукачеві; у червні спалахнуло повстання в Празі. Але вони були придушені. Зазнало поразки і повстання 6 жовтня 1848 року у Відні.
Австрійська буржуазія також пішла на згоду з монархічною владою, зрадила народ. Революція зазнала поразки.
Отже, у німецьких державах буржуазна революція 1848-1849 років не вийшла за межі першого етапу свого розвитку.
На відміну від французької буржуазії 1789 року прусська буржуазія не була тим класом, який виступав від імені народу проти представників старого суспільства, монархії і дворянства.
Прусська буржуазія пішла на пряму зраду народу. Так, пруссь-кий король одержав петицію, під якою стояли підписи чотирнадцяти тисяч буржуа, з проханням повернути в Берлін війська, які були виведені звідти під тиском революційних сил. Буржуазна цивільна гвардія разом з урядовими військами воювала проти повсталого народу. І так було в усіх німецьких державах. Зрадницька поведінка великої буржуазії, яка приєдналася до революції лише для того, щоб використати народний рух у своїх вузькокласових інтересах, сприяла розгрому революційних сил. Буржуазія Німеччини була ширмою, яка прикривала від повсталих народних мас сили старого суспільства. Затримавши розвиток революції, вона передала владу юнкерству.
Одним із завдань, що стояли перед буржуазною революцією в Німеччині, було політичне об'єднання країни. Майже всі верстви населення прагнули об'єднання, але по-різному уявляли собі його форми. Більша частина буржуазії прагнула об'єднання під верховенством Пруссії або Австрії. Дрібна буржуазія і селянство визнавали найзручнішою формою єдності федеративну республіку. Робітники ж прагнули єдиної демократичної республіки. Таким чином, вирішення питання про шляхи і форми об'єднання Німеччини залежало від
Виникнення бурзісутної дерзісави і права_____
\
Розділ І
співвідношення класових сил і розвитку революційної боротьби в країні.
Вісімнадцятого травня 1848 року у Франкфурті-на-Майні відкрилися засідання загальнонімецьких Національних зборів, що були обрані для вирішення питання про об'єднання Німеччини. Серед депутатів були присутні ліберальні буржуа, інтелігенція; представників робітників та ремісників не було. Відразу з'ясувалося, що цей парламент не мав ні влади, ні авторитету. Правда, він мав змогу, опираючись на маси, об'єднати і спрямувати революційну боротьбу в країні, стати на чолі революційного руху. Але Франкфуртський парламент цього не зробив. Він вважав своїм основним завданням розробку загальнонімецької конституції і тому зайнявся безплідними словесними суперечками. Депутати Національних зборів вирішили повністю відмежуватися від революційних подій, що відбувалися в країні, зовсім не підтримали виступи народу, лише методично розглядали одну статтю конституції за одною.
Двадцять восьмого березня 1849 року проект загальнонімецької конституції був нарешті прийнятий Франкфуртським парламентом. Конституція передбачала утворення в Німеччині монархії на чолі з імператором. Держави, які входили до складу цієї імперії, зберігали свою внутрішню самостійність, мали свої парламенти, уряди і суди.
Найважливіші функції загальноімперського значення (зовнішні відносини, командування збройними силами, митна політика і т.д.) передавалися центральному уряду на чолі з імператором. Влада імператора переходила в спадок. Його місце мав зайняти один із впливових імперських князів.
Законодавча влада за конституцією здійснювалася законодавчими зборами — рейхстагом, який складався з двох палат. Нижня палата обиралася населенням на основі загального виборчого права, верхня складалася з уповноважених окремих держав, які входили до складу імперії.
Конституція передбачала відповідальність міністрів перед рейхстагом, проголошувала звичайний перелік буржуазних свобод: рівність усіх громадян перед законом, свободу слова, преси, совісті та ін. Що ж до найбільш важливих феодальних повинностей, то передбачалась їх ліквідація за умови погодження між поміщиками та селянами.
Тільки тепер виникло питання про те, яким чином втілити конституцію в життя. Звернення Національних зборів до австрійського імператора було безрезультатним. Прусський король також категорично
196
197
Частина третя
Історія держави і права __ Нового часу______
Конституція Німецької імперії 1849 року (Франкфуртська)
Виникнення бурм-уазної держави і права___
Розділ І
РЕЙХСТАГ
Палата держав
Народна палата
Імперський
уряд Міністри
Імперський
і
; : || ВеЛИКИЙ \ ;1 герцог І
ІрБаденсь-;
Ландтаг
-,чяде ••^№?-*.;?^^- *!*' І'^^Щ.. •»їкй?'я:>-®?ї*тШ=*чч
БА ДЕН Рада міністрів
відмовився від конституції та імператорської корони. І лише після того Франкфуртські збори вирішили нарешті звернутися до народу із закликом здійснити конституцію, яку вони прийняли. Але в травні 1849 року це вже було неможливо через те, що революційні сили на той час були розгромлені. Відбулося лише кілька розрізнених виступів на підтримку конституції. Серйозно монархам вони не загрожували і більше налякали самих депутатів Національних зборів. У червні 1849 року парламент був розігнаний. І тому франкфуртська конституція залишила- % ся нікому не потрібним списаним аркушем паперу.
§ 4. Підсумки і наслідки буржуазних революцій
зжуазні революції змітали феодальні виробничі відносини, утворювали сприятливі умови для розвитку більш прогресивних для того часу капіталістичних відносин. Від розма- , ху і рішучості революції залежали не тільки її безпосередні кінцеві } результати, а й увесь наступний соціально-економічний і політичний розвиток тієї чи іншої країни.
Французька буржуазна революція 1789-1794 років у цьому відношенні була зразком найрадикальнішого буржуазного перевороту.
Вона сміливо і рішуче вирішила проблеми, що стояли перед нею, завдала нищівного удару по основах феодалізму. Французька революція стала класичним зразком найбільш завершеного буржуазного перевороту.
У своєму розвитку революція 1789-1У94 років пройшла всі стадії і досягла найвищої точки в період якобінської диктатури. Завдяки зусиллям якобінців вона домоглася буржуазно-демократичного вирішення аграрного питання, переходу до більш високого способу виробництва, до вільного селянського землеволодіння.
Велика французька буржуазна революція була народною революцією, її головною рушійною силою виступали селяни та низи міста. Активна участь народних мас .надала їй тієї широчіні і розмаху, якими вона відрізнялася від інших буржуазних революцій. Завдяки цьому французька революція виявилася здатною до найде-мократичнішого вирішення питання переходу від феодалізму до капіталізму, змогла, нехай і «плебейськими методами», розрахуватися з феодальним суспільним ладом і феодальною державою. Вона покінчила з феодалізмом так рішуче, як не зробила цього жодна інша буржуазна революція, і тому стала головною подією XVIII століття.
Французька революція започаткувала період перемоги і закріплення капіталізму в передових країнах Європи; далеко виходила за національні рамки і мала міжнародний характер; дала всьому світові такі підвалини буржуазної демократії, буржуазної свободи, які вже не можна було усунути, відкрила нову епоху в історії людства.
Однак навіть така радикальна революція, як французька, не привела відразу до цілковитої перемоги буржуазних відносин, до остаточної перемоги буржуазного ладу. Наступна історія Франції розкриває суть цієї загальної закономірності всіх буржуазних революцій.
Англійська буржуазна революція, яка розвивалася на основі компромісу між буржуазією і новим дворянством, зумовила тим самим своєрідність буржуазного ладу, що встановився внаслідок її перемоги. Ця революція не була такою сміливою і радикальною, як французька. Тут не було періоду, подібного якобінській диктатурі у Франції, остаточно завдання революції не були розв'язані, а тому революція не була доведена до кінця. В результаті в Англії утворився буржуазний лад з численними пережитками феодальних відносин.
У суспільному ладі це виявилося в тому, що аграрне питання не було вирішене. Секвестр і наступний розпродаж земель корони, зрад-ників-дворян і церкви на початку революції провадилися винятково
198
199
т
Частина трети
Історія держави і права Нового часу
в Інтересах нового дворянства, яке обуржуазилося. Помірний, консервативний характер аграрних перетворень революції дістав прояв і з тому, що акт 1646 року, який скасував «рицарське держання», ленну залежність нового дворянства від корони, надаючи йому буржуазного права власності на землю, зовсім не захищав земельні права основної маси англійського селянства — копігольдсрів. Відмова англійському селянству л буржуазному праві власності на землю мала для нього згубні наслідки. Було створено легальну основу для зігнання селян із землі та експропріації їх як класу. І справді, згодом селянство як клас в Англії повністю зникас. Його місце посідають орендарі і сільськогосподарські робітники.
На основі компромісу вирішувалося і питання про владу, яку буржуазії Англії довелося ділити з феодальними силами.
Падіння протекторату посилило прагнення буржуазії і нового дворянства повернутися до традиційних для Англії форм управління, а тому прискорило оформлення їх союзу з феодальним дворянством. Англійська буржуазія і джентрі були більш схильні до компромісу зі своїми супротивниками, ніж до їх_радикального усунення.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56
Для того щоб конституція набрала чинності, потрібна була її ратифікація не менш як дев'ятьма штатами. Для цього в штатах обрали спеціальні конвенти. Однак у процесі обговорення проти конституції були висунуті серйозні заперечення. Штати вимагали включити розділ про громадянські права і свободи, закріпити принцип, за яким, штати зберігали суверенітет у тих межах, у яких його не було передано федерації. Тому конгрес 1789 року прийняв десять поправок до конституції, запропонованих штатами. У 1791 році вони були ухвалені більшістю штатів і дістали назву «Білль про права».
Поправка перша проголошувала, що конгрес не має права видавати закони, які обмежували б свободу совісті, «свободу слова чи преси або право народу мирно збиратися й звертатися до Уряду з петиціями».
Оскільки для безпеки вільної держави необхідна добре організована міліція, було сказано в другій поправці, «право народу зберігати і носити зброю не піддягає обмеженню».
У мирні часи заборонялося розміщати солдатів на постій до будь-якого будинку без згоди його власника (поправка третя).
Поправка четверта декларувала право народу на охорону особи, житла, паперів та власності «від необгрунтованих обшуків чи затримань». Ордери на обшук чи затримання не повинні видаватися без достатніх підстав, підтверджених присягою чи урочистою обіцянкою.
7 Страхов
193
Частина третя
Історія держави і права ____Нового часу_____
Особливе значення мала поправка п'ята, яка забезпечувала охорону особи і приватної власності. Ніхто не повинен притягатися до відповідальності за тяжкий чи інший ганебний злочин інакше, як за постановою чи звинуваченням, ухваленим розширеною колегією присяжних. Ніхто не повинен двічі відповідати життям чи тілесною недоторканністю за один і той самий злочин, було сказано в цій поправці, нікого не повинні притягувати свідчити проти самого себе, ніхто не повинен бути позбавлений життя, свободи чи власності без належного судового розгляду, «ніякої приватної власності не повинні відбирати для державного використання без справедливого відшкодування».
Білль про права надавав громадянам право «на скорий і прилюдний суд безсторонніх присяжних» у випадках карного переслідування (поправка шоста). Звинувачений мав право вимагати, щоб його повідомили про характер і мотиви звинувачення й дали очну ставку із свідками, які свідчать проти нього. Звинувачений міг вимагати примусового виклику своїх свідків і «користуватися допомогою адвоката для захисту». У цивільних судових справах «з ціною позову, яка перевищує двадцять доларів», також зберігалося право на суд присяжних на основі положень загального права (поправка сьома).
Поправка восьма забороняла вимагати надмірно великі застави, стягувати завеликі штрафи, «накладати жорстокі і незвичайні покарання».
. При цьому перелік даних прав і свобод зовсім не розглядався у Біллі про права як вичерпний або «як заперечення чи применшення інших прав, що зберігаються за народом» (поправка дев'ята). Права і'повноваження, не віднесені конституцією до компетенції Союзу і не заборонені нею ж окремим штатам, «залишаються відповідно за штатами або за народом» (поправка десята).
Білль про права органічно ввійшов у конституцію 1787 року, яка відобразила таким чином дві тенденції у становленні незалежної американської держави: прагнення буржуазії та плантаторів всіляко обмежити завоювання революції, з одного боку, і активну діяльність народних мас, завдяки яким було здобуто перемогу у війні за незалежність, — з другого.
Так у запеклій боротьбі лише після прийняття Білля про права у 1791 році була остаточно ратифікована конституція США. Однак офіційною датою прийняття конституції вважається 17 вересня 1787 року.
З прийняттям цієї конституції завершується третій і останній етап буржуазної революції в Північній Америці. Революція закінчилася,
Виникнення буржуазної держави і права___
Л
Розділ І
але так і не досягла у своєму розвитку періоду, подібного якобінській диктатурі у Франції.
Революція 1848-1849років у Німеччині проходила в умовах економічної і політичної роздробленості країни. Не було тут єдності і в самій революційній боротьбі. Тому її риси та особливості доцільно простежити на прикладі найбільших німецьких держав — Пруссії та Австрії.
У Пруссії зростання революційного руху, а також серйозні фінансові труднощі змусили короля Фрідріха Вільгельма IV скликати ланд-таг. На початку 1847 року розпочав свою роботу об'єднаний ландтаг, де король намагався одержати так потрібні йому гроші. Але представники буржуазії в ландтазі зажадали конституції. Категорична відмова монарха і розпуск ландтагу викликали загальне невдоволення.
У березні 1848 року пройшли перші демонстрації в Рейнській області. Потім події перекинулися у Берлін — столицю Пруссії. Тут стався масовий революційний виступ робітників, ремісників, дрібної буржуазії.
Все це змусило короля піти на поступки і заявити про свою згоду «дарувати» деякі буржуазно-демократичні свободи і скликати установчий ландтаг. Було створено ліберальний уряд на чолі з великою буржуазією, дозволено організацію цивільної гвардії.
Ліберальна буржуазія, яка прийшла до влади, вважала ці перші успіхи кінцем революції. Вона намагалася не допустити подальшого розгортання та поглиблення революційної боротьби, поривалася зберегти монархію, старий державний апарат, стати на перешкоді повної демократизації суспільного й політичного ладу Пруссії. Буржуазія вступила у змову з монархією і прусським юнкерством. Але робітники і селянство продовжували боротьбу.
Восени 1848 року точилися вирішальні бої між силами революції і силами контрреволюції. У вересні спалахнуло народне повстання у Франкфурті-на-Майні. У ньому взяли участь робітники, дрібні ремісники і торговці, а також селянство з навколишніх сіл. Однак після запеклої боротьби війська розгромили повстанців. Виступи в Берліні були також придушені королівськими військами, які діяли разом з буржуазною цивільною гвардією. У травні 1849 року революція у Пруссії була остаточно розгромлена.
В Австрії революційні виступи почалися також у березні 1848 року. У Відні пройшли демонстрації, спалахнули перші сутички народу з військом і поліцією. Повсталі вимагали негайної відставки канцлера Меттерніха, який насаджував систему нагляду, шпигунства
194
195
Частина третя
Історія держави і права _____Нового часу______
і доносів. Для того щоб припинити подальший розвиток подій, імпе-' ратор 14 березня дав відставку Меттерніху. Колись всемогутній канцлер утік, переодягнений, за кордон.
Уряд змушений був піти на поступки. Був опублікований проект конституції. Верховна влада за проектом зберігалася в руках імператора; створювався двопалатний рейхстаг; виборче право було обмежене високим майновим цензом і цензом осілості; робітники, поденники, слуги і т.д. повністю відсторонялися від виборів. Цей проект був зустрінутий народом з незадоволенням.
Революційні бої охопили всю Австрію. Відбулися виступи в Угорщині, у Львові, Ужгороді, Мукачеві; у червні спалахнуло повстання в Празі. Але вони були придушені. Зазнало поразки і повстання 6 жовтня 1848 року у Відні.
Австрійська буржуазія також пішла на згоду з монархічною владою, зрадила народ. Революція зазнала поразки.
Отже, у німецьких державах буржуазна революція 1848-1849 років не вийшла за межі першого етапу свого розвитку.
На відміну від французької буржуазії 1789 року прусська буржуазія не була тим класом, який виступав від імені народу проти представників старого суспільства, монархії і дворянства.
Прусська буржуазія пішла на пряму зраду народу. Так, пруссь-кий король одержав петицію, під якою стояли підписи чотирнадцяти тисяч буржуа, з проханням повернути в Берлін війська, які були виведені звідти під тиском революційних сил. Буржуазна цивільна гвардія разом з урядовими військами воювала проти повсталого народу. І так було в усіх німецьких державах. Зрадницька поведінка великої буржуазії, яка приєдналася до революції лише для того, щоб використати народний рух у своїх вузькокласових інтересах, сприяла розгрому революційних сил. Буржуазія Німеччини була ширмою, яка прикривала від повсталих народних мас сили старого суспільства. Затримавши розвиток революції, вона передала владу юнкерству.
Одним із завдань, що стояли перед буржуазною революцією в Німеччині, було політичне об'єднання країни. Майже всі верстви населення прагнули об'єднання, але по-різному уявляли собі його форми. Більша частина буржуазії прагнула об'єднання під верховенством Пруссії або Австрії. Дрібна буржуазія і селянство визнавали найзручнішою формою єдності федеративну республіку. Робітники ж прагнули єдиної демократичної республіки. Таким чином, вирішення питання про шляхи і форми об'єднання Німеччини залежало від
Виникнення бурзісутної дерзісави і права_____
\
Розділ І
співвідношення класових сил і розвитку революційної боротьби в країні.
Вісімнадцятого травня 1848 року у Франкфурті-на-Майні відкрилися засідання загальнонімецьких Національних зборів, що були обрані для вирішення питання про об'єднання Німеччини. Серед депутатів були присутні ліберальні буржуа, інтелігенція; представників робітників та ремісників не було. Відразу з'ясувалося, що цей парламент не мав ні влади, ні авторитету. Правда, він мав змогу, опираючись на маси, об'єднати і спрямувати революційну боротьбу в країні, стати на чолі революційного руху. Але Франкфуртський парламент цього не зробив. Він вважав своїм основним завданням розробку загальнонімецької конституції і тому зайнявся безплідними словесними суперечками. Депутати Національних зборів вирішили повністю відмежуватися від революційних подій, що відбувалися в країні, зовсім не підтримали виступи народу, лише методично розглядали одну статтю конституції за одною.
Двадцять восьмого березня 1849 року проект загальнонімецької конституції був нарешті прийнятий Франкфуртським парламентом. Конституція передбачала утворення в Німеччині монархії на чолі з імператором. Держави, які входили до складу цієї імперії, зберігали свою внутрішню самостійність, мали свої парламенти, уряди і суди.
Найважливіші функції загальноімперського значення (зовнішні відносини, командування збройними силами, митна політика і т.д.) передавалися центральному уряду на чолі з імператором. Влада імператора переходила в спадок. Його місце мав зайняти один із впливових імперських князів.
Законодавча влада за конституцією здійснювалася законодавчими зборами — рейхстагом, який складався з двох палат. Нижня палата обиралася населенням на основі загального виборчого права, верхня складалася з уповноважених окремих держав, які входили до складу імперії.
Конституція передбачала відповідальність міністрів перед рейхстагом, проголошувала звичайний перелік буржуазних свобод: рівність усіх громадян перед законом, свободу слова, преси, совісті та ін. Що ж до найбільш важливих феодальних повинностей, то передбачалась їх ліквідація за умови погодження між поміщиками та селянами.
Тільки тепер виникло питання про те, яким чином втілити конституцію в життя. Звернення Національних зборів до австрійського імператора було безрезультатним. Прусський король також категорично
196
197
Частина третя
Історія держави і права __ Нового часу______
Конституція Німецької імперії 1849 року (Франкфуртська)
Виникнення бурм-уазної держави і права___
Розділ І
РЕЙХСТАГ
Палата держав
Народна палата
Імперський
уряд Міністри
Імперський
і
; : || ВеЛИКИЙ \ ;1 герцог І
ІрБаденсь-;
Ландтаг
-,чяде ••^№?-*.;?^^- *!*' І'^^Щ.. •»їкй?'я:>-®?ї*тШ=*чч
БА ДЕН Рада міністрів
відмовився від конституції та імператорської корони. І лише після того Франкфуртські збори вирішили нарешті звернутися до народу із закликом здійснити конституцію, яку вони прийняли. Але в травні 1849 року це вже було неможливо через те, що революційні сили на той час були розгромлені. Відбулося лише кілька розрізнених виступів на підтримку конституції. Серйозно монархам вони не загрожували і більше налякали самих депутатів Національних зборів. У червні 1849 року парламент був розігнаний. І тому франкфуртська конституція залишила- % ся нікому не потрібним списаним аркушем паперу.
§ 4. Підсумки і наслідки буржуазних революцій
зжуазні революції змітали феодальні виробничі відносини, утворювали сприятливі умови для розвитку більш прогресивних для того часу капіталістичних відносин. Від розма- , ху і рішучості революції залежали не тільки її безпосередні кінцеві } результати, а й увесь наступний соціально-економічний і політичний розвиток тієї чи іншої країни.
Французька буржуазна революція 1789-1794 років у цьому відношенні була зразком найрадикальнішого буржуазного перевороту.
Вона сміливо і рішуче вирішила проблеми, що стояли перед нею, завдала нищівного удару по основах феодалізму. Французька революція стала класичним зразком найбільш завершеного буржуазного перевороту.
У своєму розвитку революція 1789-1У94 років пройшла всі стадії і досягла найвищої точки в період якобінської диктатури. Завдяки зусиллям якобінців вона домоглася буржуазно-демократичного вирішення аграрного питання, переходу до більш високого способу виробництва, до вільного селянського землеволодіння.
Велика французька буржуазна революція була народною революцією, її головною рушійною силою виступали селяни та низи міста. Активна участь народних мас .надала їй тієї широчіні і розмаху, якими вона відрізнялася від інших буржуазних революцій. Завдяки цьому французька революція виявилася здатною до найде-мократичнішого вирішення питання переходу від феодалізму до капіталізму, змогла, нехай і «плебейськими методами», розрахуватися з феодальним суспільним ладом і феодальною державою. Вона покінчила з феодалізмом так рішуче, як не зробила цього жодна інша буржуазна революція, і тому стала головною подією XVIII століття.
Французька революція започаткувала період перемоги і закріплення капіталізму в передових країнах Європи; далеко виходила за національні рамки і мала міжнародний характер; дала всьому світові такі підвалини буржуазної демократії, буржуазної свободи, які вже не можна було усунути, відкрила нову епоху в історії людства.
Однак навіть така радикальна революція, як французька, не привела відразу до цілковитої перемоги буржуазних відносин, до остаточної перемоги буржуазного ладу. Наступна історія Франції розкриває суть цієї загальної закономірності всіх буржуазних революцій.
Англійська буржуазна революція, яка розвивалася на основі компромісу між буржуазією і новим дворянством, зумовила тим самим своєрідність буржуазного ладу, що встановився внаслідок її перемоги. Ця революція не була такою сміливою і радикальною, як французька. Тут не було періоду, подібного якобінській диктатурі у Франції, остаточно завдання революції не були розв'язані, а тому революція не була доведена до кінця. В результаті в Англії утворився буржуазний лад з численними пережитками феодальних відносин.
У суспільному ладі це виявилося в тому, що аграрне питання не було вирішене. Секвестр і наступний розпродаж земель корони, зрад-ників-дворян і церкви на початку революції провадилися винятково
198
199
т
Частина трети
Історія держави і права Нового часу
в Інтересах нового дворянства, яке обуржуазилося. Помірний, консервативний характер аграрних перетворень революції дістав прояв і з тому, що акт 1646 року, який скасував «рицарське держання», ленну залежність нового дворянства від корони, надаючи йому буржуазного права власності на землю, зовсім не захищав земельні права основної маси англійського селянства — копігольдсрів. Відмова англійському селянству л буржуазному праві власності на землю мала для нього згубні наслідки. Було створено легальну основу для зігнання селян із землі та експропріації їх як класу. І справді, згодом селянство як клас в Англії повністю зникас. Його місце посідають орендарі і сільськогосподарські робітники.
На основі компромісу вирішувалося і питання про владу, яку буржуазії Англії довелося ділити з феодальними силами.
Падіння протекторату посилило прагнення буржуазії і нового дворянства повернутися до традиційних для Англії форм управління, а тому прискорило оформлення їх союзу з феодальним дворянством. Англійська буржуазія і джентрі були більш схильні до компромісу зі своїми супротивниками, ніж до їх_радикального усунення.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56