А-П

П-Я

А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  И  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  A-Z

 

Гінденбург погодився і ЗО січня 1933 рок> на підставі статті 48 Веймарської конституції призначив Адольфа Гітлера рейхсканцлером. Нацисти прийшли до влади.
§3. Встановлення нацистської диктатури
С
356
хпочатку у складі уряду було лише три нацисти: Гітлер — рейхсканцлер, Герінг — міністр без портфеля, Фрік -міністр внутрішніх справ. Пізніше додався четвертий -— Геббельс — міністр пропаганди. Сто дев'яносто шість нацистів були депутатами рейхстагу. Але фон Папен помилявся, коли гадав, що він «найняв Гітлера», «дав йому доручення». Гітлер відразу розпочав активну діяльність.
Гітлер. як .глава уряду, підкорив собі поліцію, озброїв штурмові загони, включив до апарату нацистів. Першого лютого і 933 року він розпустив рейхстаг і розпочав докорінну ломку демократичних інститутів Веймарської конституції.
Одним із напрямів політики нацистів була ліквідація буржуазно-демократичних прав і свобод. У лютому 1933 року було видано кілька надзвичайних указів, які забороняли проведення демонстрацій, зборів, скасовували свободу преси. Двадцять сьомого лютого був підпалений рейхстаг, І вже наступного дня — 28 лютого 1933 року'— президент підписав надзвичайні укази: «Проти зради німецькому народу» і «Про захист народу і держави», які повністю ліквідували більшість демократичних прав і свобод. У підпалі рейхстагу було звинувачено компартію Німеччини, і вона була заборонена. У 1934 році було заборонено і соціал-демократичну партію.
Другим напрямом політики нацистів стало руйнування парламентської системи Веймарської республіки. У березні 1933 року уряду було надано право видавати закони, що могли навіть відхилятися від
357
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу
Зміни в державному ладу Німеччини
(Закон «Про переустрій імперії» від ЗО січня 1934 року і Закон «Про скасування рейхсрату» від 14 лютого 1934 року)
ПРЕЗИДЕНТ ІМПЕРІЇ
РЕЙХСТАГ
Рейхсканцлер
ІМПЕРСЬКИЙ УРЯД
Імперські міністри
ЛгїмДтаг ...:,:,-Т, Імперськи «І 1 - /І|йД^г — -,1---Імперський
-<^.'.-.^>-?. •Ь'-'-^л'-;^'-;' намісник І І і .-Х*Г.' І7Х:':' намісник
'ї'^;Л;5-:::;:'; ;*':•: :\ ':"::... і '!'.. :,:!.:. •' -•'•:• '''•:!• ^.^-'^!
задля Уряд ЗЕМЛЯ • Уряд
•ЇШЙЯІВ5ЯЯ&ЄІ&Ж»** ^ІЖід«^™и».
конституції. Недоторканними залишалися права палат і президента. Договори імперії з іноземними державами тепер не потребували згоди рейхстагу. Це ставало справою уряду.
У квітні 1933 року видається закон про злиття областей з імперією. В усі області президент призначав імперських намісників., на яких покладалося «завдання забезпечити виконання політичних директив рейхсканцлера». Відтепер ландтаги і обласні уряди ставали залежними від імперського намісника і виконували всі його розпорядження. На початку 1934 року представництва областей при імперії взагалі були скасовані, рейхсрат ліквідовано. Така ж доля спіткала і Найвищий державний суд імперії.
Від Веймарської системи залишився рейхстаг, але він докорінно змінився. Тридцятого червня 1934 року розпочалася «ніч довгих ножів» — розправа Гітлера з командною верхівкою штурмових загонів. Протягом трьох днів було знищено майже півтори тисячі штурмо-
358
Розвиток бурзісутної держави \ _________в XX столітті________\__________ РОЗДІЛ І
виків, серед яких були і депутати рейхстагу. З цього часу було введено правило: депутат рейхстагу втрачає свій мандат, якщо виходить з націонал-соціалістської партії. Наступника призначає фюрер націо-нал-соціалістської фракції рейхстагу.
Другого серпня 1934 року вмирає рей^спрезидент Гінденбург. У законі про верховного главу Німецької імперії від 1 серпня 1934 року було сказано: «Посада президента імперії об'єднується з посадою рейхсканцлера». В силу цього правомочності президента переходять «до вождя і рейхсканцлера Адольфа Гітлера». Система вищих органів влади Веймарської республіки була остаточно зруйнована, її змінив механізм нацистської диктатури.
Вища державна влада зосереджувалась в особі фюрера — Гітлера, який поєднував функції президента, рейхсканцлера, фюрера нацистської партії і верховного головнокомандувача. Посада фюрера була довічною, він сам «призначав свого наступника».
Фюрер очолював імперський уряд і імперську канцелярію. Разом з тим існувала Рада міністрів з питань оборони імперії, важливі питання вирішувалися на засіданнях Таємного кабінету і Колегії трьох уповноважених (завідуючий канцелярією нацистської партії, начальник імперської канцелярії, начальник штабу Верховного командування збройних сил). Усі ці органи мали законодавчі повноваження.
Зберігався рейхстаг, який фактично перетворився на партійний з'їзд. Його склад формувався особисто фюрером за списками, що були схвалені шляхом так званого «народного опиту».
Залишився старий розподіл на землі і провінції, однак землі втратили свій колишній статус членів федерації. Німеччину тепер розділили на тридцять дві партійні області на чолі з гауляйтерами, які були наділені всіма владними повноваженнями. У зв'язку з централізацією влади всі бургомістри міст стали призначатися міністром внутрішніх справ. Місцеве самоврядування було ліквідоване.
Нацисти створили сильний терористичний апарат. Ще 1920 року виникли озброєні нацистські загони — «служба порядку», що перетворилася у 1921 році на «штурмові загони» (СА). Пізніше з'явились охоронні загони (СС). У 1934 році Гітлер вивів СС із підпорядкування СА і зробив їх самостійною організацією. До складу СС входили ' загальні загони СС, що об'єднували верхівку нацистської партії, і спеціальні загони, створені для виконання особливих завдань фюрера, у тому числі підрозділи «мертва голова», що несли охорону концентраційних таборів. Особливе місце в системі репресивного апа-
359
Частила четверта
Історія дсрзісави І права ІІовіІпнього часу
Розвиток бурміуа'шої дермсаки 'у Х столітті^ \
Розділ
рату посідали таємна державна поліція — гестапо і спеціальна служба безпеки (СД). Зберігалася кримінальна поліція. У 1939 році було створене Головне управління імперської безпеки, підпорядковане Гіммле-ру, як рейхсфюреру СС.
Зазнала змін і судова система Німеччини. У кожному судовому окрузі, крім звичайних судів, були утворені особливі судові органи для розправи з політичними супротивниками. У 1934 році з'явився Народний трибунал з питань державної зради. В армії існували воєнно-польові суди.
Агресивні, плани встановлення світового панування вимагали зосередження всіх ресурсів країни. Досягнути цього було можливо лише через втручання нацистської держави в економіку.
У 1933 році була створена Генеральна рада Німецького господарства, що визначала основні напрямки розвитку економіки Німеччини. Законом від 27 лютого 1934 року були засновані господарські палати — загальноімперська і провінційні. Палати брали активну участь у сфері регулювання економічного життя і соціальних відносин. За допомогою господарських палат відбувався процес картелю- ; вання економіки.
Своєрідну політику провадили нацисти і щодо робітничого класу. Це була політика загального контролю. Робітничі профспілки були . розігнані. Замість них був створений «Німецький трудовий фронт», до якого перейшло все профспілкове майно. До цього Фронту увійшли і спілки підприємців. Роль посередника між підприємцями і робітниками відігравало нацистське міністерство праці.
У 1934 році було визначено порядок примусового набору робітничої сили, а у 1938 році була введена загальна трудова повинність.
Збройні сили. Підготовка до загарбницької війни, ідея створення III рейху і завоювання світового панування супроводжувалися побудовою надзвичайно сильної армії.
Нацисти невпинно готувалися до війни. Німеччина виходить з ' Ліги Націй, у 1935 році вводить загальну військову повинність для чоловіків з вісімнадцяти до сорока п'яти років. Спочатку термін військової служби був визначений Б один рік, потім — у два роки. Вер-сальський мирний договір був зруйнований Німеччиною.
У 1934 році Гітлер отримав повноваження головнокомандувача Німецької імперії. З метою концентрації військової влади Гітлер ліквідував у 1938 році військове міністерство і створив свій особистий
360
Штаб верховного командування збройних сил. Верховному головнокомандувачу були підпорядковані головнокомандувачі сухопутних, військово-повітряних І військово-морських сил зі своїми штабами.
У 1938 році до Німеччини була приєднана Австрія, а потім значна частина Чехословаччини. У вересні 1939 року гітлерівці захопили Польщу, у 1940 році капітулювала Франція. У11941 році гітлерівські війська вторгаються на територію Радянського Союзу. У 1945 році СРСР та його союзники, передусім Сполучені Штати і Великобританія, завершили військовий розгром нацистської Німеччини.
§ 4. Німеччина після Другої світової війни
Лпотсдамські угоди. Наприкінці війни союзники — СРСР, США і Англія — повинні були виробити узгоджену політику щодо Німеччини. Першою спробою стала Кримська (Ялтинська) конференція глав урядів трьох держав у лютому 1945 року, де було вирішене питання про тимчасову окупацію Німеччини. Більш докладно і конкретно ця проблема вирішувалася на Потсдамській конференції (17 липня — 2 серпня 1945 року) глав урядів СРСР (Й. В. Сталін), США (Г. Трумен) і Великобританії (У. Черчилль, з 27
липня — К. Еттлі).
* 3 метою перетворення післявоєнної Німеччини на демократичну, миролюбну державу союзники, вважали необхідним вжити ряд заходів у трьох основних напрямках: денацифікація, демілітаризація і демократизація. Для цього слід було розпустити німецькі збройні сили і ліквідувати генеральний штаб німецької армії; арештувати і віддати до суду військових злочинців, провести чистку державного апарату від військових злочинців, ліквідувати військово-промисловий потенціал Німеччини, відновити демократичні інститути і місцеве самоврядування тощо.
До створення самостійного центрального німецького уряду в Німеччині вводився тимчасовий окупаційний режим. Територія країни була розділена на чотири зони: радянську, американську, англійську і французьку. Відповідно до цього Берлін також було розділено
на чотири сектори.
Управління окупованою країною було зосереджене в Союзній контрольній раді. Для підготовки мирного врегулювання «німецького питання» відповідно до Постдамської угоди була створена Рада міністрів закордонних справ великих держав.
361
Частина четверта
/Історія держави і права ___________Новітнього часу
Однак на практиці потсдамські рішення виконувалися неякісне, а іноді і просто порушувалися. Так, у грудні 1946 року було введене сепаратне управління американською і англійською зонами, внаслідок чого утворилася Бізонія зі своїми спільними органами: Економічною радою, Радою земель, Адміністративною радою. У 1948 році після приєднання до Бізонії французької окупаційної зони з'явилася' Тризонія. Так було порушено ідею Потсдамських угод про єдину демократичну Німеччину.
-'.--• --'••'';.-І1;;-'"
Утворення ФРН. Фактичний розкол Німеччини на західну і східну частини зробив можливим роздільне конституційне оформлення цих частин.
У липні 1948 року відбулася крнференція представників США, Англії, Франції, Бельгії, Голландії, Люксембургу. На ній були розроблені рекомендації про створення західнонімецької держави. Слідом за цим конференція прем'єр-міністрів західнонімецьких земель створила Комітет експертів, який повинен був розробити проект конституції нової держави.
( У травні 1949 року проект конституції ФРН був готовий. Його прийняла Парламентська рада, яка складалася з представників земель, і схвалили три військових губернатори. Після цього нова Конституція, яка отримала назву Боннської (від назви столиці ФРН — м. Бонн), була прийнята дандтагами західнонімецьких земель. Проти проекту нової конституції виступив лише ландтаг Баварії.
Перед цим Англія, Франція і США розробили і проголосили Окупаційний статут, який закріплював верховну владу Англії, Франції і США у ФРН. Статут зберігав режим військової окупації, надавав окупаційним державам право контролю за додержанням Конституції ФРН і конституцій західнонімецьких земель. Двадцять першого вересня 1949 року було проголошено утворення сепаратної західнонімецької держави — Федеративної Республіки Німеччини. У 1951 році Окупаційний статут був переглянутий, а 1955 року скасований у зв'язку з прийняттям ФРН до НАТО і Західноєвропейського союзу. Федеративна Республіка Німеччина офіційно отримала статус суверенної держави.
Конституція ФРН 1949 року. Ця Конституція політичне і юридичне закріпила розкол Німеччини.
За своїм змістом Конституція ФРН — буржуазно-демократичний документ. Враховуючи ситуацію, автори Конституції включили до неї
362
Розвиток буржуазної держави \ о . , _______в XX столітті________\___________________ГОЗД1Л і
статтю 14: «Власність зобов'язує. Користування нею повинно одночасно служити загальному благу». Примусове відчуження власності можливе лише відповідно до закону на основі справедливого відшкодування.
Основний закон проголошує Федеративну Республіку Німеччини «демократичною і соціальною федеративною державою» (ст. 20).
Конституція 1949 року дає широкий перелік прав людини і громадянина. Серед них згадуються право на життя, свобода і недоторканність особи, право збиратися мирно і без зброї, право утворювати спілки і союзи, право вільно обирати для себе професію і місце
роботи тощо.
До основних конституційних принципів віднесені «розподіл влади» і «федералізм». Німецька держава базувалася на засадах федералізму. Вона складалася з десяти земель, самостійних у своєму бюджеті і незалежних одна від одної. Кожна земля має свою Конституцію, свій ландтаг, свій уряд, свій земельний суд і користується значною автономією. Одночасно Конституція стверджує, що «федеральне право має перевагу над правом земель» (ст. 31) і що федеральний уряд може вжити необхідних заходів, «щоб спонукати землю в порядку примушування федерацією до виконання своїх обов'язків» (ст. 37).
Парламент ФРН складається з двох палат. Нижня палата — бундестаг — обирається на чотири роки народом загальним, прямим і таємним голосуванням за змішаною виборчою системою. Це головний законодавчий орган, але його повноваження певною мірою обмежуються бундесратом — верхньою палатою парламенту. Бундесрат формується урядами земель, які призначають уповноважених до верхньої палати. При вирішенні деяких питань (зміни конституції, кордонів земель тощо) бундесрату надане право абсолютного вето. Глава держави — федеральний президент — не отримав значних повноважень. Він обирається на п'ять років спеціальними федеральними зборами. До повноважень президента Конституція відносить: представництво федерації в міжнародно-правових відносинах, укладення міжнародних угод, призначення федеральних суддів і чиновників, вибір кандидатури федерального канцлера для його наступного затвердження бундестагом (статті 59-60).
Центральне місце в системі вищих органів федерації належить федеральному урядові і особливо його голові — федеральному канцлеру. Федеральний канцлер «обирається без дебатів» бундестагом за пропозицією президента республіки (ст. 63). Федеральні міністри
363
Частина четверта
Історія дерлсави і правії ____/ _ ______Новітнього часу_____
Розвиток ІіурІІеучччІ! Л в XX столітті
Розділ
Державний лад ФРН за Конституцією 1949 року
ФЕДЕРАЛЬНИЙ] ПРЕЗИДЕНТ
Федеральний канцлер
ФЕДЕРАЛЬНИЙ УРЯД
____Міністри
Федеральний конституційний!
1
І Ландтаг Гземельний] І
———Ц' І. °УД
І Уряд І
Г "-_п-г ^—:——______
І Ландтаг [ | Земельний
ЗЕМЛЯ.
призначаються і звільняються президентом республіки за поданням федерального канцлера. Федеральний канцлер «встановлює основні положення політики і несе за них відповідальність» (ст. 65). Питання про довіру може ставити перед бундестагом тільки сам канцлер.
Федеральний уряд має право законодавчої ініціативи, під час оголошення стану «законодавчої необхідності» уряд може провести закон і без бундестагу.
Важливе місце серед федеральних органів посідає федеральний конституційний суд. Він має широкі повноваження: контроль за кон-ституційністю нормативних актів, розгляд спорів про права і обов'язки між органами федерації і земель і т.ін.
Збройні сили. Поступово у ФРН створювалися умови для створення бундесверу. У 1954 році були прийняті поправки до Конституції 1949 року, які відкрили шлях ФРН для участі в НАТО. У 1955 році був прийнятий акт про втрату сили усіх законів Союзної контрольної ради про демілітаризацію Німеччини. У березні 1956 року був виданий за-
364
•;&. 1
*
•:*•!
кон про поновлення загальної, рівної для всіх військової повинності і про внесення відповідних змін до статті 12 Конституції ФРН.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56