Поліція. Відповідно до статті ЗО Конституції ФРН здійснення поліцейських функцій — прерогатива земель. Розрізняються декілька розрядів поліції:
а) охоронна поліція (у формі), її завдання: підтримання громадського порядку, розслідування деяких категорій злочинів, транспортні порушення;
б) поліція готовності (у формі). Використовується в особливих випадках, становить поліцейський резерв земель;
в) кримінальна поліція (у цивільному одязі).
Існує і федеральна поліція: на транспорті, загони по боротьбі з тероризмом, наркомафією.
Виконує поліцейські функції і Федеральна прикордонна охорона. Більше того, закон 1972 року надав Федеральній прикордонній охороні статус особливої поліції федерації. Підпорядкована вона міністру внутрішніх справ.
§ 5. Утворення єдиної німецької держави
_ . іайже одночасно з утворенням Федеративної Республіки Німеччини (21 вересня 1949 року) відбулося проголошення Німецької Демократичної Республіки (7 жовтня 1949 року).
Східна Німеччина, яка складала радянську зону окупації, після закінчення війни підпала під управління радянської військової адміністрації. Під її проводом відбулися вибори в органи місцевого самоврядування, розпочалися соціалістичні перетворення в промисловості, була проведена аграрна реформа.
За ініціативою соціалістичної єдиної партії Німеччини, яка утворилася на сході шляхом злиття комуністичних і соціал-демокра-тичних партійних організацій, було проведено декілька Німецьких народних конгресів. Перший такий конгрес відбувся в грудні 1947 року, другий — у березні 1948 року. Останній обрав Німецьку народну раду і доручив їй розробити проект Конституції. У травні 1949 року зібрався третій Німецький народний конгрес, який затвердив Конституцію Німецької Демократичної Республіки.
Німецька народна рада перетворила себе на Тимчасову народну палату, ландтаги земель провели вибори в Палату земель, був створений Тимчасовий уряд НДР. Уряд СРСР надав уряду НДР функції
365
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу
управління, які виконувала радянська військова адміністрація. Почалося будівництво соціалізму на німецькій землі, а Конституція НДР 1968 року констатувала перемогу соціалістичних виробничих відносин.
Криза соціалістичної моделі призвела в 1983 року до важливих революційних подій, що викликали глибокі суспільно-економічні і політичні зміни. Демонстрації, втеча громадян НДР до ФРН супро-, воджувалися вимогами демократії, ліквідації монополії компартії на владу. Перемога на виборах християнських демократів підштовхнула навесні 1990 року масовий громадянський рух до об'єднання країни.
Пропонувалися різні шляхи об'єднання Німеччини: від поступового зростання ФРН і НДР в нову німецьку державу з новою конституцією до простого входження НДР до складу ФРН відповідно до статті 23 Конституції ФРН. Перемогу здобув другий варіант.
Вісімнадцятого травня 1990 року був укладений перший державний договір між ФРН і НДР про валютний, економічний і соціальний союз. Тридцять першого серпня 1990 року був підписаний другий державний договір про механізм входження НДР до ФРН. Він набирав сили з жовтня 1990 року, коли припинився суверенітет НДР і вона увійшла до складу ФРН. З цього часу основні політичні, правові, соціально-економічні інститути НДР або припиняли своє існування, або докорінно змінювалися відповідно до принципів ФРН. Так цілком мирним шляхом відбулося утворення єдиної Німецької держави.
. Дванадцятого вересня 1990 року в Москві міністри закордонних справ СРСР, США, Великобританії, Франції, ФРН і НДР підписали договір про остаточне урегулювання проблеми Німеччини.
Глава V ІТАЛІЯ
§ 1. Італія на початку XX століття
Розвиток буржуазної держави \ в XX столітті \
Розділ І
Італія вступила в XX століття як конституційна монархія. Основний закон Італії становила Конституція королівства П'ємонт 1848 року, поширена у 1860 році на всю країну.
Відповідно до Конституції верховним главою держави проголошувався король. Йому надавалися дуже широкі законодавчі і виконавчі повноваження. Він затверджував закони, які приймав парла-
366
мент, видавав декрети, формував уряд, призначав усіх посадових осіб, був головнокомандувачем, мав право розпуску палати депутатів тощо.
Парламент складався з двох палат: сенату, члени якого призначалися королем довічно, і палати депутатів, яка обиралася на п'ять років за мажоритарною системою.
Досить широкі повноваження мав уряд^Король призначав прем'єр-міністром лідера партійної більшості в парламенті. Уряд здійснював повсякденне керівництво країною, мав право припиняти дію правових норм, прийнятих парламентом, а також розпускати палату депутатів.
Конституція'Проголошувала демократичні права громадян, але з суттєвими обмеженнями.
У першій світовій війні Італія брала участь на боці Антанти. За роки війни в Італії підвищується промислове виробництво, з аграрної вона перетворюється на аграрно-індустріальну країну. Однак, коли війна закінчилася, з'ясувалося, що Італія знаходиться в умовах економічної і політичної кризи. У 1920 році створюється гостра політична ситуація.
Розпочинає активну боротьбу робітничий клас промислової Півночі. Демонстрації, страйки часто переростають у кровопролиття, справжні бої з поліцією і королівською гвардією. Робітники захоплюють промислові підприємства, обирають фабрично-заводські ради, намагаються ввести робітничий контроль. На Півдні безземельне селянство силою забирає землю, організує збройні загони.
У таких умовах втрачають вплив старі буржуазні партії - ліберальна, католицька, посилюється роль соціалістичної партії. У січні 1921 року її ліве крило на своєму з'їзді створює комуністичну партію Італії.
§2. Встановлення фашистської диктатури
.Оідразу після закінчення війни в Італії розвивається фашистський рух. У 1919 році Беніто Муссоліні, колишній головний редактор соціалістичної газети «Аванті», виключений потім з соціалістичної партії, організував у Мілані Італійський союз учасників війни — «Фашіо ді комбаттіменто». Спочатку ця згуртована організація налічувала десь близько десяти тисяч членів, але поступово її вплив посилювався. Цьому сприяла програма, побудована на соціальній демагогії. У своїй програмі фашисти обіцяли: встановлення восьмигодинного робочого дня, гарантований мінімум заробітної плати, робітничий контроль на виробництві, конфіскацію «непродук-
367
Частина четверта
Історія ді'рлсави і п//ч«ІІ Новітнього часу
Розвиток бурзісуаііюї державиЧ пі \
в XX столітті
Розділ І
тивного капіталу». Для того, щоб залучити на свій бік селянство, до програми було включено І такий пункт: «Земля тим, хто її обробляє». У політичній сфері фашисти вимагали скликання Установчих зборів, встановлення твердої надкласової влади, боротьби за «Велику Італію». До цього слід додати расистську ідеологію і антисемітизм.
Велика буржуазія та латифундисти, відчуваючи все більше свою нездатність керувати країною старими методами буржуазного парламентаризму, були готові підтримати сильну владу, здатну придушити революційний рух.
Виходячи з цього, Муссоліні в жовтні 1922 року організував «похід на Рим» кількох тисяч озброєних фашистів. Не зустрівши опору, фашистські загони увійшли до Риму. Король Віктор-Еммануїл ЗО жовтня 1922 року призначив Муссоліні головою уряду.
Муссоліні відразу розпочинає створення нового політичного режиму. Хоча в цей час ще зберігалися окремі інститути попередньої політичної системи: монархія і Конституція 1848 року, вони відігравали тепер лише декоративну роль.
Як глава уряду Муссоліні отримує величезні повноваження. Так, у 1925 році закон «Про правомочність і прерогативи голови уряду» передав усю виконавчу владу Муссоліні. Голова уряду формально призначався і відкликався королем і тільки перед ним відповідав за діяльність уряду. Таким чином, була скасована відповідальність уряду перед парламентом. Гдава уряду мав широкі повноваження у сфері законодавства. Відповідно до закону 1926 року глава уряду отримав право видавати «у виняткових випадках» постанови, які мали силу закону.
Фашисти докорінно перебудували роботу парламенту. За виборчим законом 1923 року Італія оголошувалася єдиним виборчим округом. Партія, яка збирала відносну більшість голосів виборців, отримувала дві третини місць у парламенті. З 1928 року кандидати в депутати стали висуватися фашистськими профспілками, а з них Велика фашистська рада відбирала чотириста чоловік. У 1939 році замість палати депутатів була створена палата фашій (фашистських організацій) і корпорацій, усі шістсот п'ятдесят членів якої призначалися Муссоліні. Разом з сенатом, члени якого призначалися королем, нова палата повинна була «співробітничати з урядом у виданні законів». Виняткові закони 1926-1927 років «Про захист держави» заборонили всі політичні партії, окрім фашистської. Були розпушені ворожі фашизму організації, закривалися опозиційні газети. В Італії встановлюється відверта терористична фашистська диктатура.
Побудова Національної фашистської партії Італії
Секретарі Колегіальні органи
[ Велика рада фашизму
ДУЧЕ
Г __ Генеральний секретар ^----| Національна директорія | Г Адміністративний секретар |—•[ Національна рада__ І
Провінційна директорія ]| Директорія І
Федеральний секретар
[Секретар фашистського союзу (фашії)
Вирішальну роль у державному механізмі відігравала фашистська партія, яка перетворилася на суворо централізований державний орган. При цьому відбувалося зрощування партійного і державного апаратів. Так, статут фашистської партії затверджував своїм указам король. На чолі партії стояв дуче (вождь) — Муссоліні, який одночасно був і главою уряду — прем'єр-міністром.
Окремі ланки партійного апарату очолювали секретарі. При кожному з них був створений колегіальний орган з дорадчими функціями. Усі органи партії не обиралися, а призначалися зверху.
Велика увага приділялася репресивному апарату. Основну функцію придушення політичних супротивників виконувала політична поліція (ОВРА) - Організація охорони від антифашистських злочинів. Подібне завдання виконувала і Особлива служба політичних розслідувань. Ще в 1923 році була організована добровольча воєнізована міліція громадської безпеки, начальником якої був сам Муссоліні.
Подібну роль захисту фашистського режиму відігравала і судова система. Нижчою судовою інстанцією був одноосібний суддя-пре-тор, який одночасно був у справах, які розглядав, і прокурором і слідчим. Окружні суди (трибунали) були другою інстанцією щодо суду претора. Вони розглядали справи у складі трьох суддів без участі присяжних засідателів. Розгляд справ про злочини, за які могли бути призначені кара на смерть або каторжні роботи, відбувався в судах за участю «асесорів». Існували також апеляційні суди і касаційний суд.
Для розгляду справ про політичні злочини був створений Трибунал захисту держави. Його склад на чолі з головою призначався Муссоліні. Майже єдиним покаранням тут була кара на смерть.
368
369
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу
У 1926 році був виданий Кодекс поліції безпеки, який надав поліції безпеки необмежені повноваження в боротьбі з небажаними фашизму особами. У 1931 році з'явився Кримінальний кодекс. Він передбачав покарання у вигляді кари на смерть, довічної каторги, ув'язнення у виправному домі на строк до тридцяти років. Поряд з кримінальними покараннями Кодекс вводив «адміністративні заходи безпеки» щодо «соціальне небезпечних» осіб.
Особливе значення в механізмі фашистської держави мала так звана корпоративна система, яка повинна була, як вважали фашисти, встановити «класовий мир».
Третього квітня 1926 року був виданий закон Про правову організацію колективних трудових відносин. Робітничі профспілки розпускалися. У основних галузях виробництва були утворені робітничі і підприємницькі синдикати. Статути синдикатів затверджувалися королівським декретом, а їх посадові особи призначалися урядовими органами. Синдикати об'єднувалися в корпорації, де утворювалися Ради корпорацій, члени яких затверджувалися Муссоліні.
Основні принципи «корпоративної системи» проголошувалися в Хартії праці, яка була прийнята в 1927 році Великою радою фашизму. Хартія розширювала державне втручання у сферу трудових відносин. Корпорації визнавалися державними органами і діставали право видавати обов'язкові для синдикатів постанови. Страйки і локаути заборонялися, трудові конфлікти вирішували спеціальні комітети.
У 1926 році було створене міністерство корпорацій, а в 1930 році з'являється Національна рада корпорацій — дорадчий орган при уряді. У середині 30-х років у різних галузях промисловості діяло двадцять дві корпорації, а Національна рада корпорацій стала органом, який керував економікою країни.
Велике значення для фашистського режиму мало співробітництво з Католицькою Церквою. У 1929 році був підписаний Латерансь-кий пакт - погодження між фашистським урядом і Ватиканом про офіційне примирення. Ця угода дозволяла фашистському режимові використовувати авторитет Католицької Церкви для підтримки режиму як всередині країни, так і за кордоном.
Агресія була основним напрямком зовнішньої політики фашистського уряду. У 1936 році фашисти загарбали Абіссінію, у 1939 році окупували Албанію. У 1940 році італійські війська вторгаються в Грецію. У червні 1940 року Італія оголошує війну Англії і Франції, а потім бере активну участь у нападі гітлерівських військ на Радянський Союз.
370
Розвиток бурзісуазної держави Ч в XX столітті \
Розділ 1
§ 3. Італія після Другої світової війни
В.„ ійськові поразки італійської армії на фронті
завдали сильного удару італійському фашизму. Правлячі кола Італії, відчуваючи близький крах фашистського режиму, пішли на усунення влади Муссоліні. Двадцять четвертого липня 1943 року Велика рада фашизму звернулася до короля з проханням очолити збройні сили. Наступного дня король доручив формування уряду маршалу Бадольо, а Муссоліні був заарештований.
Уряд на чолі з новим прем'єр-міністром П. Бадольо у вересні 1943 року розпускає фашистські організації, підписує акт про беззастережну капітуляцію і переходить на бік антигітлерівської коаліції. Північ Італії була відразу окупована гітлерівськими військами, Південь — зайнятий англо-американськими.
Завдяки Руху опору навесні 1945 року уся Італія була звільнена від гітлерівських загарбників. Партії антифашистської коаліції утворили Тимчасовий уряд і домоглися відставки короля Віктора Еммануїла.
Двадцятого березня 1946 року уряд прийняв закон про Установчі збори, які повинні були формуватися за пропорційною виборчою системою. Одночасно з виборами повинен був відбутися референдум з питання про форму правління.
Під час референдуму більшість голосів була подана за республіку. Перемогу на виборах отримали три партії - християнські демократи, соціалісти і комуністи. Двадцять другого грудня 1947 року Установчі збори затвердили Конституцію Італійської Республіки, яка з 1 січня 1948 року набрала сили.
Конституція 1947 року, яка складалася зі 139 статей, проголошувала Італію демократичною парламентською республікою, де суверенітет належить народові.
Велику увагу Конституція приділяє загальнодемократичним принципам. Вона закріплює права і свободи громадян: право на праг цю, відпочинок, освіту, соціальне забезпечення. Проголошується свобода зборів, слова, друку, віросповідання і т.ін.
Конституція 1947 року відбивала компроміс між різними політичними силами. Так, Основний Закон дозволяв встановлення державного контролю над приватною господарською діяльністю, передбачав можливість націоналізації деяких видів підприємств і монополій, заявляв про необхідність обмеження великої земельної власності
371
Частина четверта
Історія г>,.'/>.>н<Івн і права 1Інвітньо.*<> часу
Рожиток бурзісуачіюї держави в XX столітті
Розділ
тощо. Разом з тим він містив положення Лаіеранських угод 1929 року (ст. 7), і лише у 1984 році Конституція обмежила вплив католицизму.
Конституція базується на принципі розподілу влади.
Вищим органом законодавчої влади став двопалатний парламент. Палата депутатів обирається загальним і прямим голосуванням за пропорційною виборчою системою терміном на п'ять років. Верхня палата - сенат Республіки обирається від областей за змішаною виборчою системою терміном на шість років. Є у складі верхньої палати і «довічні сенатори». Палати мають однакові права в питаннях законодавства і контролю за урядом.
Президент є главою держави. Він обирається на сумісному засіданні палат парламенту за участю представників від областей терміном на сім років.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56