Нова армія набиралася з вільних селян і ремісників, заміщення офіцерських посад стало доступним кожній здібній людині. Демок-
Виникпепня бурзісуазної ___держави і права___
Розділ І
ратизація парламентської армії відразу посилила її боєздатність. Королівські війська були розбиті. Карл І тікає в Шотландію, але 1647 року шотландці видають його Довгому парламенту. Домовитися з королем парламент не мав змоги. Карл І був відданий до суду і 1649 року страчений. V
Так закінчився перший етап англійської буржуазної революції— період, коли політичне керівництво належало партії пресвітеріан. Було досягнуте обмеження королівської влади. Англія перетворилася на конституційну монархію. На цьому пресвітеріани вважали революцію закінченою і докладали всіх зусиль, щоб не допустити її дальшого розгортання. Отже, цей період відповідає за своїм характером першому етапу буржуазної революції у Франції. На цей час розгорнулася гостра боротьба між основними політичними партіями революції —: пресвітеріанами та індепендентами. Опора на армію, тимчасовий союз з левелерами дозволили індепендентам здобути перемогу і розвивати революцію далі.
Другим етапом буржуазної революції в Англії було проголошення республіки (1649-1653 рр.); Індепенденти вигнали з парламенту пресвітеріан і стали провідною політичною силою. У січні 1649 року палата громад оголосила себе верховною владою англійської держави. Після страти короля Англія у травні 1649 року стає Республікою. Було скасоване королівське звання як небезпечне «для свободи, громадської безпеки і публічного інтересу народу», ліквідована була і палата лордів. (Як сказано в акті від 19 березня 1649 року, тривалий досвід свідчить проте, що продовження існування палати лордів некорисне і небезпечне для англійського народу.)
Верховна влада належала тепер палаті громад. Органом виконавчої влади стала Державна рада, яка відповідала за свою діяльність перед палатою общин. Цей етап нагадує період жирондистського правління у Франції. В Англії це був найвищий етап у розвитку революції.
Класова суть цієї Республіки добре виявилася під час завоювання і пограбування Ірландії. Коли ірландці під впливом англійської буржуазної революції повстали, щоб добитися незалежності, Індепенденти вирішили покарати ірландських заколотників. Улітку 1649 року Кромвель висадився в Ірландії і розпочав жорстоку розправу над повстанцями та грабіж ірландських земель.
З придушенням повстання в Ірландії почався спад англійської буржуазної революції, оскільки революційна армія після кривавої розправи над ірландським народом морально розклалася і переста-
178
179
Частина третя
Історія <)ер,>ІаІІІи і права Нового часу
ГчІІІІкп^нпн
ла бути носієм революційних ідей. Реакційні елементи, які нажилися на придушенні ірландців, набирають тепер особливої сили. Англійська республіка при Кромьслі по сугі розбилась об Ірландію.
11-: цьому етапі індепендентська верхівка — буржуазія і джентрі — бажаючі, завершення революції. Але народні маси те практично нічого істотного не здобули. Незадоволені наслідками революції, вони ладні були продовжити боротьбу за поглиблення революційних перетворень. Однак і левелерІІ, і дигери, які були готові повести незаможне селянство і міські низи на боротьбу проти буржуазії і нового дворянства, були розгромлені і придушені. Ці революційні угруповання не змогли здобути перемоги, нав'язати революції власні інтереси, підкорити її своїй меті, їх сил було обмаль, щоб хоч на короткий сірок взяти владу до своїх рук. Страх перед народним рухом підштовхнув буржуазно-дворянський блок, який був при владі і став уже контрреволюційною силою, до встановлення режиму військової диктатури.
Революція вступила в третій етап свого розвитку — період протекторату Кромвеля (1653-1658 рр.). З квітня 1653 року влада в країні фактично перебувала в руках генерала Кромвеля. Спочатку він намагався знайти підтримку своїм планам у парламенті, використати цей орган у своїх інтересах. Коли ж сподівання не здійснилися, Кромвель розігнав парламент.
Шістнадцятого грудня 1653 року група офіцерів під керівництвом генерала Ламберта подала своєрідну конституцію — «Знаряддя управління», яка й оформила режим протекторату. Відповідно до неї найвища законодавча влада в країні «зосереджується і перебуває в одній особі та народі, представленому в парламенті» (ст. 1).
«Особа», про яку йшлося, діставала найменування лорда-протектора. Йому надавалися надзвичайно широкі повноваження. Він очолював збройні сили, укладав договори з іншими державами, призначав на всі вищі посади, здійснював судові, адміністративні функції, видавав укази та ін. Згідно з цим актом лорд-протектор обирався на певний строк (ст. XXXII), шіс тут же було обумовлено, що Олівер Кромвель «оголошується довічним лордом-протектором вільної держави Англії, Шотландії та Ірландії і володінь, що їм належать» (ст. XXXIII).
Парламент був однопалатний і збирався за указом лорда-протектора. Виборчі права надавалися особам, які мали на праві власності чи володіння «майно рухоме або нерухоме вартістю 200 фунтів стерлінгів» (ст. XVIII). Виконавчу владу лорд-протектор повинен був. здійснювати разом з державною радою, кількість членів якої могла
\
Проток Іорат Кромвеля
/ ЛОРД-іПРОТЕКТОР/л
Парламент . |———^Т^^ | ^ Державна *"' і ! рада
Охоронець |, великої Печатки г
Розділ І
Канцлер
, , „,.,„ „ ,-„™„,„,
і Iі Скарбник І ^ ^_ , т , г|І „_ _^|г- Адмірал ,3
Генерал-губернатор Ірландії і Генерал- ; і- губернатор І г | Шотландії І Суд | королівської 1 і Лави | Г Суд | загальних ! ПОЗОВІВ
*< . .X. .... ... ,::...
1 ;!
Армія
коливатися від тринадцяти до двадцяти одного, їх призначення значною мірою залежало від волі лорда-протектора.
Таким чином, «Знаряддя управління» забезпечило концентрацію клади в руках однієї особи, однак, закріплюючи положення про Іе. що всі землі «не повинні відчужуватись інакше, як за згодою парламенту», та взявши під свій захист власність, придбану за часів революції (статті XXXIІ XXXIX), Конституція викрила класову суть протекторату і виявила основну функцію, покладену ко лорда-про-текіора, — захист інтересів земельних власників, великої буржуазії і нової о дворянства.
Витрати протекторату були величезні. Кромвель змушений був зберігати армію в розмірах воєнного часу, адже вона була йому основною опорою. У зв'язку з цим збирались у повному обсяїі і податки воєнного ч?;;>. хоча війна зже закінчилася. Все цс викликало загальне незадоволення політикою протекторату, яке безперервно зроста-
!РО
18'!
Частина третя
Історія держави і права Нового часу
ло. У 1655 році в ряді міст Англії спалахнули заколоти роялістів. Активізувались і демократичні елементи — левелери, квакери. Кром-велю вдалося впоратися з цими виступами. З метою зміцнення своєї влади він установлює неприховану військову диктатуру.
У 1655 році було запроваджено особливу систему місцевого управління. Було створено одинадцять військово-адміністративних округів на чолі з генерал-майорами. Кожен з них був по суті протектором у мініатюрі. Генерал-майори командували міліцією округу, контролювали оподаткування, здійснювали нагляд за правами та ін.
Як внутрішня (збереження церковної десятини, підтримка огороджування, захист приватної власності), так і зовнішня (створення колоніальної імперії) політика протекторату цілком улаштовувала панівні класи Англії. І все-таки 1657 року парламент звернувся до Кромве-ля з проханням прийняти титул короля, бо «титул протектора зовсім невідомий англійському праву, а сан короля існував протягом багатьох століть». У такий спосіб буржуазія і нове дворянство прагнули зміцнити та закріпити порядок, що склався, використати старі державні форми.
Хоча Кромвель і не дав згоди на цю пропозицію, титул протектора було оголошено спадковим у його родині. Було поновлено верхню палату англійського парламенту.
Порівняльний аналіз історії двох революцій — англійської та французької — дозволяє зробити деякі висновки. Незважаючи на те що англійська революція, як і французька, також пройшла три етапи, в її розвитку були істотні відмінності. Хоча на перших двох етапах історії розвиток англійської і французької революцій ішов по висхідній (конституційна монархія, республіка), буржуазна революція в Англії не досягла кульмінаційної точки піднесення і була припинена на третьому етапі. Тут не було періоду, подібного якобінській диктатурі у Франції. Протекторат Кромвеля обірвав подальший розвиток революції, збереглися лише ті її завоювання, які були вигідні буржуазії і новому дворянству, було забезпечено захист цих класів як від замахів роялістів, так і від революційного руху народних мас. Можна сказати, що в цьому розумінні протекторат Кромвеля відіграв роль «термідору» в англійській буржуазній революції.
'Буржуазна революція у Північній Америці також налічувала три етапи у своєму розвитку, що нагадувало шлях, який пройшла англійська революція.
Перший етап революції тривав з 19 квітня 1775 року де-Флипня 1776 року. Натиск Англії викликав загальне обурення. Населення
Виникнення буржуазної держави і права___
Розділ І
Основні етапи буржуазних революцій у Франції, Англії та Північній Америці
1794^ якобінці
иаз/ жирондисти 1653 А індепені
1792/ 1649/ 1
консг гитуцюналісти пресвітеріани
1789/ 1640/
1658
1776
ФРАНЦІЯ
АНГЛІЯ
1783
,1787
ПІВНІЧНА АМЕРИКА
колоній виганяє чиновників, спалює судові архіви. Складною проблемою був зв'язок між окремими колоніями. Щоб забезпечити його, були створені кореспондентські комітети, які інформували населення про події, що відбувалися, вели пропаганду визвольних ідей. Надалі почали виникати комітети безпеки і нагляду, які виконували військові та адміністративні функції.^И74-1775 роках формуються перші озброєні загони колоністів для опору англійським військам. Дев'ятнадцятого квітня 1775 року у відповідь на спробу англійського командування захопити склад зброї, створений колоністами в Кон-корді поблизу Бостона, місцеве населення розгромило англійський загін. Відсіч британським військам з боку народних організацій, подібно до штурму Кастилії 14 липня 1789 року у Франції, спричинила початок американської революції.
Десятого травня 1775 року у Філадельфії зібрався Другий континентальний" конгрес, який з огляду на обставини, що склалися, відіграїроль першого центрального уряду. Саме цей Конгрес вимушений був розглядати і вирішувати важливі соціально-політичні питання. Успішній боротьбі проти Англії заважала роз'єднаність повстанських загонів та відсутність централізованого керівництва, тож першочерговим завданням було створення регулярної армії^Своїм рішенням від 15 червня 1775 року Конгрес затвердив утворення єдиної революційної армії на чолі з Дж. Вашингтоном, — армії, що відстоювала інтереси всіх колоній. Велике значення мала і наступна
182
183
Чаєгшиї третя
Історія держави і права Нового часу
Виникнення буржуазної держанії і нраііа
л
Розділ !
робота Конгресу щодо забезпечення армії зброєю, обмундируванням, продуктами харчування. ІЦе одним важливим напрямком його діяльності була фінансова політика, зокрема введення своєї американської валюти. Займався Конгрес і питаннями зовнішньої торгівлі.
Колонії підтримували діяльність Конгресу, одержували від нього допомогу і різного роду вказівки. У травні 1 776 року Конгрес прийняв постанову, у якій рекомендував колоніям розірвати зв'язок з Ан-глісю. Колонії відгукнулися на цей заклик. Вони проголосили себе незалежними державами — штатами.
Збройна боротьба з Англією вже на першому етапі революції тісно перепліталася з боротьбою проти внутрішньої реакції, з прихильник' ками британського панування — лоялістами. Коли останні перейшли до збройних виступів, Конгрес доручив'2 січня 1776 року нагляд за ними місцевим органам влади. Велику допомогу в цьому відношенні надали комітети безпеки. Вони брали участь у комплектуванні армії, провадили арешти підозрілих, активно боролися проти лоялістів. Революція розвивалася по висхідній, і її вершиною стало прийняття Конгресом Декларації незалежності.
Хоч збройна боротьба проти Англії вже велася, буржуазія і плантатори, що стояли на чолі революції, довгий час не наважувалися на відкритий розрив державних зв'язків з метрополією. Тільки під тиском народних мас Другий континентальний конгрес проголосив незалежність колоній.
У червні 1776 року представник Віргінії в Континентальному конгресі Р. Лі вніс на його розгляд резолюцію. «Об'єднані колонії, — було сказано в ній, — по праву повинні бути і є вільними і незалежними штатами, вони звільняють себе від будь-яких зобов'язань перед британською короною. Всі політичні зв'язки між ними і Великобританією повинні бути і є повністю з-нищгними». Однак багато хто з членів Конгресу вважав, що недостатньо простої констатації відділення від метрополії. Вони визнавали за необхідне дати в окремому документі розгорнуте обґрунтування мотивів такого розриву. Для розробки проекту такої декларації Конгрес утворив комісію з п'яти членів.
За дорученням комісії текст Декларації незалежності був написаний делегатом від Віргінії, відомим буржуазним демократом Т. Джефферсоном. Другого липня 1 ?76 року Другий континентальний конгрес прийняв резолюцію Р. Лі, а четвертого липня 1776 року — Декларацію незалежності Сполучених Штатів Америки.
Декларація незалежності стверджувала. ЕСІ лкиїї створім різними, ВСІ ВОНИ НаДІЛеНІ СВОЇМ ТВОрЦСМ ПеВЬИМИ НЄВІД ЄМНІШІ! ГфіІЬаМН.
серед яких — життя, свобода і прагнення щастя. Для забезпечення цих прав установлюються уряди. І коли будь-яка форма правління стає згубною для цієї мсти, то народ має гфаво змінити ;юо знищп І н її і встановити новий уряд.
«Звичайно, обережність, — було сказано в Декларації, — радить не змінювати уряду з неважливих або тимчасових причин». Але коли довга низка зловживань розкриває намір віддати народ під владу необмеженого деспотизму, то народ «не тільки має право, а й зобов'язаний скинути такий уряд/). Саме таким і було правління короля Великобританії. На доказ цього висновку Декларація перелічувала далі всі зловживання і кривди, вчинені королем та урядом Великобританії щодо колоній (відмова затвердити корисні для колон і ч закони, свавільний розпуск законодавчих органів, податковий тягар, заборона переселення емігрантів, розквартирування війська без згоди колоністів, скасування суду присяжних та ін.), які давали останнім підставу для розриву державних зв'язків з Англією.
Декларація незалежності від імені і за уповноваженням народу проголошувала: «...колонії є і. по праву повинні бути вільними і незалежними Штатами. З цього часу вони звільняються від > сякого підданства британській короні і будь-який політичний зв'язок між ними і британською державою зовсім поривається». Колонії проголошували своє право на суверенітет, право оголошувати війну й укладати мир, вступати в міжнародні зв'язки, здійснювати всі ті права, які має незалежна держава.
Декларація незалежності була зустрінута з величезна ентузіазмом. Водночас Декларація виражала класові інтереси буржуазії і плантаторів, тому в ній не обумовлювалися права корінного населення Америки — індійців. Всупереч проголошеним у Декларації принципам з її проекту був викреслений пункт, Ідо засуджував рабство і торгівлю рабами, як «жорстоку війну проти самої природи людства». І все-таки проголошені в Декларації ідея рівності людей, право народу на революцію і утворення нового уряду мали величезне прогресивне значення.
З прийняттям Декларації незалежності завершився перший етап американської революції і розпочався другий — формування нової держави і перемоги над її супротивниками. Тривав він з 1776 року до 1783 року. Це був період тяжкої, напруженої боротьби проти Англії. В армії Вашингтона відчувалася нестача продовольства, зброї. Але амери-
184
185
Частина третя
Історія держави і права ____Нового часу
канський народ стійко долав труднощі і злигодні, мужньо бився з британськими військами, значну частину яких становили найманці: для боротьби з американськими патріотами Англія найняла в правителів дрібних німецьких князівств близько тридцяти тисяч солдатів.
На другому етапі стає особливо помітним, що війна за незалежність за характером, основними завданнями та рушійними силами була буржуазною революцією. Про це свідчили зокрема проведені в цей час аграрні зміни, які мали на меті ліквідацію багатьох істотних елементів феодалізму. Так, було знищено феодальне землеволодіння корони, за рекомендацією Конгресу 1777 року конфісковані маєтки майже тридцяти тисяч лоялістів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56