Все це проявилося у реставрації Стюартів у 1660 році. Реставрація монархії призвела до відновлення палати лордів, таємної ради, Англіканської Церкви, а також старої виборчої системи. Однак внутрішня і зовнішня політика Стюартів і особливо прагнення Якова II відновити в Англії абсолютизм і католицтво., викликали гостре незадоволення не тільки буржуазії, а й земельної аристократії.
Результатом цього конфлікту став переворот 1688 року, коли на англійський престол був запрошений парламентом Вільгельм III Оранський, чоловік дочки Якова II — Марії. Переворот 1688 року, який дістав назву «славної революції», був виявом компромісу між буржуазією і земельною аристократією.
Буржуазна революція у Північній Америці звільнила американський народ від колоніального гніту, скасувала феодальні пережитки і нашарування, створила сприятливі умови для зміцнення і розвитку буржуазних відносин. Війна за незалежність у Північній Америці була визвольною і революційною. Вона стала важливим етапом у загальній боротьбі буржуазії проти феодалізму, винятковою подією в соціальному прогресі людства.
Американська революція, у ході якої вперше виникла ідея єдиної демократичної республіки, де була проголошена перша декларація прав людини, стала зразком для Інших країн, особливо для Латинсь-
200
Виникнення буржуазної
Розділ 1
кої Америки. Дуже сильний вплив ідей та організаційних форм американської революції зазнала Франція. Так, якобінці у своїй Декларації прав людини І громадянина 1793 року відтворили ночожсння Декларації незалежності СІНА про право народу на повстання, прообразом революційних комітетів якобінської диктатури були комітети безпеки періоду війни за незатежність.
Разом з тим, щоб дати правильну оцінку буржуазній революції в Північній Америці, необхідно враховувати, що вона повинна була розв'язати два завдання: політичне і соціально-економічне.
Перше з них — політичне — було розв'язане повністю. Перемога в тривалій і тяжкій війні за незалежність звільнила американців від колоніального гноблення. Замість колишніх тринадцяти англійських колоній виникла незалежна буржуазна держава, встановилася республіканська форма правління. Декларація незалежності проголосила, а Статті конфедерації і Конституція 1787 року юридичне оформили утворення нової суверенної держави — Сполучених Штатів Америки. , "
Однак соціально-економічне завдання в цій революції до кінця не було розв'язане, і тому утворилося буржуазне суспільство з пережитками докапіталістичних форм експлуатації. Якщо з феодально-абсолютистською спадщиною було покінчено раз і назавжди, то про-блема плантаційного рабства залишилася непорушною, що робило американську революцію незавершеною з погляду повної перемоги буржуазного суспільного ладу.
У Німеччині буржуазна революція 1848-1849 років зазнала поразки. Тому ні економічні, ні політичні завдання революції не були розв'язані. Економічний результат цієї поразки — збереження великого поміщицького землеволодіння, що зуміло пристосуватися до буржуазного розвитку Німеччини, надовго зберегти свої напівфео-
Проголошення природних і невід'ємних прав людини
і Країна Сполучені Штати Францій Фоанцін Щ
і І Законо-1 давчий акт Декларація незалежності США 4 липня 1776р. Декларація прав людини і громадянина 26 серпня 1789р. Якобінська Щ конституція Ш 24 червня 1793р. Ш
І ] Права і людини : :-:.-^: '. ••-:-:',:•*> •;*: їй "к- їй '> Життя Свобода Прагнення до щастя Свобода Власність Безпека Опір гнобленню Рівність н Свобода Н Безпека В Власність Ш
201
Частина третя
Історія держави і права _____Нового часу______
дальні риси. Таким чином, перемога нових буржуазних відносин у сільському господарстві Німеччини була не результатом революційного повалення феодалізму, а наслідком дуже повільного, болісного для селянства переростання кріпосництва в кабалу і капіталістичну експлуатацію на землях поміщиків-юнкерів. Такий «прусський шлях» розвитку капіталізму в сільському господарстві характеризувався тим, що кріпосницьке поміщицьке господарство повільно переростало в буржуазне, засуджуючи селянство на злидні і зубожіння.
Необхідною умовою розвитку капіталізму в Німеччині стало об'єднання країни. Об'єктивно можливими були два шляхи. Перший, за який настійно боролася передова частина німецького робітничого класу, — революційна боротьба народних мас з метою об'єднання країни в межах єдиної демократичної республіки. Прикладом такого шляху була революція 1848-1849 років. Але її поразка зробила цей шлях неможливим. Переміг другий шлях — контрреволюційний, шлях династичних воєн з метою об'єднання Німеччини під головуванням якоїсь монархічної держави.
Порівняння результатів буржуазних революцій в Англії, Франції, Німеччині і Північній Америці дає змогу зробити деякі висновки.
Характер революції, її розмах і рішучість визначали своєрідність і особливості не тільки наступного розвитку капіталізму, а й самого становлення буржуазної державності, шляхи і форми, в яких відбувався цей процес. Там, де революція набувала радикального характеру, де буржуазії вдавалося повністю захопити владу, утверджувався республіканський устрій. У країнах, де буржуазія діяла і боролася на умовах компромісу з тими чи іншими феодальними силами, де буржуазії не вдалося зовсім усунути феодальний клас від влади, виникала конституційна монархія.
Розділ II
РОЗВИТОК БУРЖУАЗНОЇ
ДЕРЖАВИ ДО ПОЧАТКУ
XX СТОЛІТТЯ
Глава І АНГЛІЯ
§ 1. Формування буржуазної конституційної монархії в Англії
1 еставрація Стюартів не забезпечила тривалого компромісу між буржуазією і джентрі, з одного боку, і феодальним дворянством, з другого. Порушення Бредської декларації Карлом II, а потім і Яковом II, намагання цих монархів повернути дореволюційні порядки викликали незадоволення правлячої верхівки. А видана 1688 року на користь католиків Декларація про «віротерпимість» об'єднала і торі і вігів у боротьбі проти Стюартів. Вони звернулися до штатгаль-тера Голландії Вільгельма III Оранського, який був одружений з дочкою Якова II Марією, з пропозицією зайняти «вакантний» королівський престол.
У грудні 1688 року Вільгельм III з дванадцятитисячним військом висадився на берегах Британії. Його підтримали буржуазія, джентрі, жителі Лондона. На бік Вільгельма перейшли міністри, члени королівської родини, сам головнокомандувач королівською армією Джон Черчілль. Якову II довелося тікати до Франції. Вільгельм НІ вступив без бою в Лондон і був проголошений регентом.
В Англії ці події дістали назву «славної революції», хоча насправді це був двірцевий переворот, у якому народні маси ніякої участі не брали. У 1689 році парламент обрав Вільгельма III Оранського і Марію на англійський королівський престол.
«Славна революція» по суті завершила оформлення компромісу між фактично панівною буржуазією і офіційно правлячою земельною аристократією. Політична влада опинилася в руках дворян-зем-левласників, які повинні були підтримувати інтереси фінансової верхівки буржуазії.
Найважливішим результатом перевороту 1689 року стало утвердження в 'Англії буржуазної конституційної монархії. Причому слід
203
Частина третя
Історія держави і права _____Нового часу_____
мати на увазі, що своєрідною рисою Англії є відсутність конституції як єдиного документа. Англійська конституція — це сукупність конституційних актів і угод (прецедентів), у яких отримали закріплення основні конституційні принципи і положення, структура державного механізму тощо. У цьому відношенні виняткового значення набирають два конституційні акти англійського парламенту: Білль про права 1689 року і Акт про престолснаступництво 1701 року.
Білль про права визначив провідну роль парламенту в системі державних органів. У ньому було сказано: припиняти закони або виконання законів королівським повелінням без згоди парламенту незаконно; не можна робити вилучення законів королівським повелінням; стягання зборів на користь корони без згоди парламенту незаконно; набір або утримання постійного війська'в мирний час інакше, як за згодою парламенту, суперечить законові. Крім цього документ стверджував, що вибори в парламент повинні бути вільними, що парламент скликатиметься досить часто, що проголошується свобода слова, дебатів і актів у парламенті, що звернення до короля з клопотанням є правом підданих, що не допускається ні вимагання надмірних податків, ні накладання надмірних штрафів або жорстоких і надзвичайних кар, І нарешті, було сказано, що принц Вільгельм Оранський і принцеса Марія по праву повинні бути «в силу законів королівства» королем і королевою Англії, а корона після Вільгельма Оранського повинна перейти до його спадкоємців.
Як показали наступні події, питання про престолонаслідування виявилося досить складним. У дочки Вільгельма і Марії принцеси Анни не було дітей, і тому слід було вирішити, хто стане наступним монархом Англії.
Відповідь на це питання повинен був дати прийнятий парламентом 1701 року Акт про престолонаступництво, згідно з яким престол перейде, якщо нічого не зміниться, до німецьких князів Ганноверсь-кої династії. Але Акт 1701 року не тільки встановив порядок престолонаслідування, але і містив у собі подальше уточнення прерогатив законодавчої та виконавчої влади. Так, особа, яка вступала на королівський трон, повинна була приєднатися до Англіканської (протестантської) Церкви і не підтримувати ніяких зв'язків з Папою Римським. Подальше обмеження королівської влади виявилося \в тому, що король не мав права без згоди на те парламенту виїздити за межі Англії, що особа, яка була народжена за межами Англії, не могла бути членом Таємної ради, депутатом парламенту, займати взагалі відпо-
204
Розвиток оуржуч'чіиї держави ___ до початку XX століття __
л
її
відальну посаду в державному апараті, що всі акти короля потребували підпису відповідного міністра («міністерська відповідальність передпарламентом»). Було заборонено займати посаду в короля і бути одночасно членом парламенту. Судді, призначені короною, залишалися на своїх постах «доки ведуть себе добре» і їх можна було змістити тільки за рішенням парламенту. Нарешті, король втрачав право помилування своїх міністрів, засуджених парламентом у порядку імпічменту.
Таким чином, ці конституційні акти визначили правовий статус парламенту і короля, а також сформулювали основні принципи буржуазної конституційної монархії в Англії:
1) парламентаризм — «парламент вище корони»,
2) парламент — єдиний законодавчий орган,
3) розділення влади,
4) незмінність суддів,
5) гарантії основних свобод у парламенті (свободи слова, дебатів, виборів тощо).
Все це свідчить про те, що на зламі ХУІІ-ХУШ століть у Англії виникла буржуазна конституційна монархія з розділенням влади і зверхністю парламенту.
§ 2. Оформлення державного механізму конституційної монархії
По
Іодальша еволюція конституційної монархії пов'язана з глибокими соціально-економічними змінами. Англійське селянство, яке так і не отримало землю у власність, розшарувалося на заможних орендарів і безземельних пролетарів — наймитів. У містах внаслідок промислового перевороту остаточно оформилися буржуазія і пролетаріат.
Англійська буржуазія, зібравшись з силами, намагається встановити своє політичне панування шляхом нових компромісів з лендлордами. Цей процес супроводжувався еволюцією британської конституційної монархії, основними напрямками якої були подальше обмеження королівської влади, утвердження нових принципів взаємовідносин виконавчої і законодавчої влади у вигляді «відповідального уряду». Ці зміни не були оформлені новими конституційними актами, а складалися в ході політичної практики у формі прецедентів.
Частина третя
Історія держави і права _____Нового часу____
Парламент був єдиним законодавчим органом. Його прерогативами стали розгляд бюджету, встановлення військового контингенту і т.д. Складався парламент з двох палат. Верхня — палата лордів мала чисто аристократичний характер, бо діяло тут спадкове перство. Засідали тут герцоги, барони та інші аристократи, призначені монархом. У нижній палаті, яка обиралась, — палаті общин, більшість належала джентрі, бо виборцями в графствах були фрігольдери, які отримували сорок шилінгів прибутку на рік. Пасивне виборче право за Актом 1710 року належало особам, які мали від земельної власності прибуток у розмірі 600 фунтів стерлінгів на рік у графствах і 300 фунтів стерлінгів у містах. Більше того, вибори до палати общин фактично перетворювалися на призначення: із 658 депутатів парламенту обирався лише 171 депутат. Це була виборча система, яка збереглася ще з часів Середньовіччя. Обирався парламент відповідно до Акта 1716 року строком на сім років.
Король продовжував залишатися главою держави і був у пошані. Формально він мав досить великі права: призначав лордів і міністрів, очолював збройні сили, визначав дипломатичну діяльність і т.д. Але його влада поступово обмежувалась і він фактично перетворювався на номінального главу виконавчої влади. Перші прецеденти, що сприяли цьому, з'являються вже на початку XVIII століття. З 1707 року право оголошення війни та укладення миру переходять від короля до парламенту. Скасується право короля відхиляти закони, прийняті парламентом. Особливо посилилися ці обмеження з 1714 року, коли після бездітної королеви Анни англійський престол переходить до курфюрстів Ганноверської династії Георга І і Георга II, які більше піклувалися про німецькі справи, ніж про англійські.
Поступово прерогативи короля концентруються в руках кабінету. Король Георг І (І7І4-І727 рр.) не знав англійської мови і тому перестав з'являтися на засідання кабінету. Парламент і уряд використовують це, створюючи ряд прецедентів: функції по керівництву кабінетом переходять до «першого міністра» короля, кабінет діє від імені «його величності», але практично самостійно. На кожному розпорядженні короля повинен стояти підпис першого міністра.
Деякий час кабінет був секретною установою: його засідання розглядали як випадкові зустрічі. Не було бланків кабінету, печатки тощо. До кабінету входили лорд-канцлер, лорд адміралтейства, статс-секретар, міністри найважливіших відомств. Кількість членів кабінету поступово зростає: спочатку було сім, потім п'ятнадцять, шістнадцять, двадцять
206
Розвиток буржуазної держави\ до початку XX століття____\
Розділ II
членів. Виникає термін «уряд його величності». Однак згадка про кабінет в офіційних документах з'являється тільки в 1900 році.
Принципи роботи, структура кабінету формувалися в практиці його діяльності. Акти 1705-1707 років про посади відкрили міністрам можливість обиратися в палату общин. Королі намагалися підібрати такий склад кабінету, який буде користуватися довірою парламенту. Так з'явився прецедент: король доручає формування кабінету лідеру партії, торі або вігів, яка отримала перемогу на виборах. Уже згадувався ще один прецедент, пов'язаний з королем Георгом І, — кабінет засідає без короля. Якщо кабінет або навіть один з його членів втрачав довіру парламенту, він повинен був у повному складі піти у відставку. У 1784 році Вільям Пітт Молодший сформував кабінет, що не отримав довіри парламенту. Він розпустив королівським указом палату общин, провів нові вибори і отримав підтримку нового складу палати. Так сформувався ще один прецедент.
Король поступово втрачав деякі свої права. Однак у глави держави залишалися ще дуже значні джерела влади, які давали йому можливість впливати на формування і проведення внутрішньої і зовнішньої політики країни.
Формування уряду, розподіл міністерських портфелів, персональний склад кабінету, конкретний вибір прем'єр-міністра—у вирішенні таких питань роль монарха була дуже значною. Король мав право знати про всі найважливіші рішення, які приймалися кабінетом. Монарха слід було інформувати про всі зміни у внутрішній політиці. Глава держави сам брав активну участь у проведенні зовнішньо-політичних акцій. Відповідно до англійської конституційної доктрини король повинен діяти за порадою своїх міністрів. Однак він мав право не давати згоди на проведення такої політики, яка, на його думку, руйнує «оазис англійської конституції».
Нарешті, слід мати на увазі, що рішення, які приймав кабінет, не мали в цей час ніякої юридичної сили. Вони отримували своє правове оформлення і втілювалися в життя міністрами корони після їх затвердження Таємною радою або шляхом видання парламентського акта. Всі члени кабінету за посадою входили до складу Таємної ради.
Колишні радники короля перетворювалися на справжніх міністрів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56
Результатом цього конфлікту став переворот 1688 року, коли на англійський престол був запрошений парламентом Вільгельм III Оранський, чоловік дочки Якова II — Марії. Переворот 1688 року, який дістав назву «славної революції», був виявом компромісу між буржуазією і земельною аристократією.
Буржуазна революція у Північній Америці звільнила американський народ від колоніального гніту, скасувала феодальні пережитки і нашарування, створила сприятливі умови для зміцнення і розвитку буржуазних відносин. Війна за незалежність у Північній Америці була визвольною і революційною. Вона стала важливим етапом у загальній боротьбі буржуазії проти феодалізму, винятковою подією в соціальному прогресі людства.
Американська революція, у ході якої вперше виникла ідея єдиної демократичної республіки, де була проголошена перша декларація прав людини, стала зразком для Інших країн, особливо для Латинсь-
200
Виникнення буржуазної
Розділ 1
кої Америки. Дуже сильний вплив ідей та організаційних форм американської революції зазнала Франція. Так, якобінці у своїй Декларації прав людини І громадянина 1793 року відтворили ночожсння Декларації незалежності СІНА про право народу на повстання, прообразом революційних комітетів якобінської диктатури були комітети безпеки періоду війни за незатежність.
Разом з тим, щоб дати правильну оцінку буржуазній революції в Північній Америці, необхідно враховувати, що вона повинна була розв'язати два завдання: політичне і соціально-економічне.
Перше з них — політичне — було розв'язане повністю. Перемога в тривалій і тяжкій війні за незалежність звільнила американців від колоніального гноблення. Замість колишніх тринадцяти англійських колоній виникла незалежна буржуазна держава, встановилася республіканська форма правління. Декларація незалежності проголосила, а Статті конфедерації і Конституція 1787 року юридичне оформили утворення нової суверенної держави — Сполучених Штатів Америки. , "
Однак соціально-економічне завдання в цій революції до кінця не було розв'язане, і тому утворилося буржуазне суспільство з пережитками докапіталістичних форм експлуатації. Якщо з феодально-абсолютистською спадщиною було покінчено раз і назавжди, то про-блема плантаційного рабства залишилася непорушною, що робило американську революцію незавершеною з погляду повної перемоги буржуазного суспільного ладу.
У Німеччині буржуазна революція 1848-1849 років зазнала поразки. Тому ні економічні, ні політичні завдання революції не були розв'язані. Економічний результат цієї поразки — збереження великого поміщицького землеволодіння, що зуміло пристосуватися до буржуазного розвитку Німеччини, надовго зберегти свої напівфео-
Проголошення природних і невід'ємних прав людини
і Країна Сполучені Штати Францій Фоанцін Щ
і І Законо-1 давчий акт Декларація незалежності США 4 липня 1776р. Декларація прав людини і громадянина 26 серпня 1789р. Якобінська Щ конституція Ш 24 червня 1793р. Ш
І ] Права і людини : :-:.-^: '. ••-:-:',:•*> •;*: їй "к- їй '> Життя Свобода Прагнення до щастя Свобода Власність Безпека Опір гнобленню Рівність н Свобода Н Безпека В Власність Ш
201
Частина третя
Історія держави і права _____Нового часу______
дальні риси. Таким чином, перемога нових буржуазних відносин у сільському господарстві Німеччини була не результатом революційного повалення феодалізму, а наслідком дуже повільного, болісного для селянства переростання кріпосництва в кабалу і капіталістичну експлуатацію на землях поміщиків-юнкерів. Такий «прусський шлях» розвитку капіталізму в сільському господарстві характеризувався тим, що кріпосницьке поміщицьке господарство повільно переростало в буржуазне, засуджуючи селянство на злидні і зубожіння.
Необхідною умовою розвитку капіталізму в Німеччині стало об'єднання країни. Об'єктивно можливими були два шляхи. Перший, за який настійно боролася передова частина німецького робітничого класу, — революційна боротьба народних мас з метою об'єднання країни в межах єдиної демократичної республіки. Прикладом такого шляху була революція 1848-1849 років. Але її поразка зробила цей шлях неможливим. Переміг другий шлях — контрреволюційний, шлях династичних воєн з метою об'єднання Німеччини під головуванням якоїсь монархічної держави.
Порівняння результатів буржуазних революцій в Англії, Франції, Німеччині і Північній Америці дає змогу зробити деякі висновки.
Характер революції, її розмах і рішучість визначали своєрідність і особливості не тільки наступного розвитку капіталізму, а й самого становлення буржуазної державності, шляхи і форми, в яких відбувався цей процес. Там, де революція набувала радикального характеру, де буржуазії вдавалося повністю захопити владу, утверджувався республіканський устрій. У країнах, де буржуазія діяла і боролася на умовах компромісу з тими чи іншими феодальними силами, де буржуазії не вдалося зовсім усунути феодальний клас від влади, виникала конституційна монархія.
Розділ II
РОЗВИТОК БУРЖУАЗНОЇ
ДЕРЖАВИ ДО ПОЧАТКУ
XX СТОЛІТТЯ
Глава І АНГЛІЯ
§ 1. Формування буржуазної конституційної монархії в Англії
1 еставрація Стюартів не забезпечила тривалого компромісу між буржуазією і джентрі, з одного боку, і феодальним дворянством, з другого. Порушення Бредської декларації Карлом II, а потім і Яковом II, намагання цих монархів повернути дореволюційні порядки викликали незадоволення правлячої верхівки. А видана 1688 року на користь католиків Декларація про «віротерпимість» об'єднала і торі і вігів у боротьбі проти Стюартів. Вони звернулися до штатгаль-тера Голландії Вільгельма III Оранського, який був одружений з дочкою Якова II Марією, з пропозицією зайняти «вакантний» королівський престол.
У грудні 1688 року Вільгельм III з дванадцятитисячним військом висадився на берегах Британії. Його підтримали буржуазія, джентрі, жителі Лондона. На бік Вільгельма перейшли міністри, члени королівської родини, сам головнокомандувач королівською армією Джон Черчілль. Якову II довелося тікати до Франції. Вільгельм НІ вступив без бою в Лондон і був проголошений регентом.
В Англії ці події дістали назву «славної революції», хоча насправді це був двірцевий переворот, у якому народні маси ніякої участі не брали. У 1689 році парламент обрав Вільгельма III Оранського і Марію на англійський королівський престол.
«Славна революція» по суті завершила оформлення компромісу між фактично панівною буржуазією і офіційно правлячою земельною аристократією. Політична влада опинилася в руках дворян-зем-левласників, які повинні були підтримувати інтереси фінансової верхівки буржуазії.
Найважливішим результатом перевороту 1689 року стало утвердження в 'Англії буржуазної конституційної монархії. Причому слід
203
Частина третя
Історія держави і права _____Нового часу_____
мати на увазі, що своєрідною рисою Англії є відсутність конституції як єдиного документа. Англійська конституція — це сукупність конституційних актів і угод (прецедентів), у яких отримали закріплення основні конституційні принципи і положення, структура державного механізму тощо. У цьому відношенні виняткового значення набирають два конституційні акти англійського парламенту: Білль про права 1689 року і Акт про престолснаступництво 1701 року.
Білль про права визначив провідну роль парламенту в системі державних органів. У ньому було сказано: припиняти закони або виконання законів королівським повелінням без згоди парламенту незаконно; не можна робити вилучення законів королівським повелінням; стягання зборів на користь корони без згоди парламенту незаконно; набір або утримання постійного війська'в мирний час інакше, як за згодою парламенту, суперечить законові. Крім цього документ стверджував, що вибори в парламент повинні бути вільними, що парламент скликатиметься досить часто, що проголошується свобода слова, дебатів і актів у парламенті, що звернення до короля з клопотанням є правом підданих, що не допускається ні вимагання надмірних податків, ні накладання надмірних штрафів або жорстоких і надзвичайних кар, І нарешті, було сказано, що принц Вільгельм Оранський і принцеса Марія по праву повинні бути «в силу законів королівства» королем і королевою Англії, а корона після Вільгельма Оранського повинна перейти до його спадкоємців.
Як показали наступні події, питання про престолонаслідування виявилося досить складним. У дочки Вільгельма і Марії принцеси Анни не було дітей, і тому слід було вирішити, хто стане наступним монархом Англії.
Відповідь на це питання повинен був дати прийнятий парламентом 1701 року Акт про престолонаступництво, згідно з яким престол перейде, якщо нічого не зміниться, до німецьких князів Ганноверсь-кої династії. Але Акт 1701 року не тільки встановив порядок престолонаслідування, але і містив у собі подальше уточнення прерогатив законодавчої та виконавчої влади. Так, особа, яка вступала на королівський трон, повинна була приєднатися до Англіканської (протестантської) Церкви і не підтримувати ніяких зв'язків з Папою Римським. Подальше обмеження королівської влади виявилося \в тому, що король не мав права без згоди на те парламенту виїздити за межі Англії, що особа, яка була народжена за межами Англії, не могла бути членом Таємної ради, депутатом парламенту, займати взагалі відпо-
204
Розвиток оуржуч'чіиї держави ___ до початку XX століття __
л
її
відальну посаду в державному апараті, що всі акти короля потребували підпису відповідного міністра («міністерська відповідальність передпарламентом»). Було заборонено займати посаду в короля і бути одночасно членом парламенту. Судді, призначені короною, залишалися на своїх постах «доки ведуть себе добре» і їх можна було змістити тільки за рішенням парламенту. Нарешті, король втрачав право помилування своїх міністрів, засуджених парламентом у порядку імпічменту.
Таким чином, ці конституційні акти визначили правовий статус парламенту і короля, а також сформулювали основні принципи буржуазної конституційної монархії в Англії:
1) парламентаризм — «парламент вище корони»,
2) парламент — єдиний законодавчий орган,
3) розділення влади,
4) незмінність суддів,
5) гарантії основних свобод у парламенті (свободи слова, дебатів, виборів тощо).
Все це свідчить про те, що на зламі ХУІІ-ХУШ століть у Англії виникла буржуазна конституційна монархія з розділенням влади і зверхністю парламенту.
§ 2. Оформлення державного механізму конституційної монархії
По
Іодальша еволюція конституційної монархії пов'язана з глибокими соціально-економічними змінами. Англійське селянство, яке так і не отримало землю у власність, розшарувалося на заможних орендарів і безземельних пролетарів — наймитів. У містах внаслідок промислового перевороту остаточно оформилися буржуазія і пролетаріат.
Англійська буржуазія, зібравшись з силами, намагається встановити своє політичне панування шляхом нових компромісів з лендлордами. Цей процес супроводжувався еволюцією британської конституційної монархії, основними напрямками якої були подальше обмеження королівської влади, утвердження нових принципів взаємовідносин виконавчої і законодавчої влади у вигляді «відповідального уряду». Ці зміни не були оформлені новими конституційними актами, а складалися в ході політичної практики у формі прецедентів.
Частина третя
Історія держави і права _____Нового часу____
Парламент був єдиним законодавчим органом. Його прерогативами стали розгляд бюджету, встановлення військового контингенту і т.д. Складався парламент з двох палат. Верхня — палата лордів мала чисто аристократичний характер, бо діяло тут спадкове перство. Засідали тут герцоги, барони та інші аристократи, призначені монархом. У нижній палаті, яка обиралась, — палаті общин, більшість належала джентрі, бо виборцями в графствах були фрігольдери, які отримували сорок шилінгів прибутку на рік. Пасивне виборче право за Актом 1710 року належало особам, які мали від земельної власності прибуток у розмірі 600 фунтів стерлінгів на рік у графствах і 300 фунтів стерлінгів у містах. Більше того, вибори до палати общин фактично перетворювалися на призначення: із 658 депутатів парламенту обирався лише 171 депутат. Це була виборча система, яка збереглася ще з часів Середньовіччя. Обирався парламент відповідно до Акта 1716 року строком на сім років.
Король продовжував залишатися главою держави і був у пошані. Формально він мав досить великі права: призначав лордів і міністрів, очолював збройні сили, визначав дипломатичну діяльність і т.д. Але його влада поступово обмежувалась і він фактично перетворювався на номінального главу виконавчої влади. Перші прецеденти, що сприяли цьому, з'являються вже на початку XVIII століття. З 1707 року право оголошення війни та укладення миру переходять від короля до парламенту. Скасується право короля відхиляти закони, прийняті парламентом. Особливо посилилися ці обмеження з 1714 року, коли після бездітної королеви Анни англійський престол переходить до курфюрстів Ганноверської династії Георга І і Георга II, які більше піклувалися про німецькі справи, ніж про англійські.
Поступово прерогативи короля концентруються в руках кабінету. Король Георг І (І7І4-І727 рр.) не знав англійської мови і тому перестав з'являтися на засідання кабінету. Парламент і уряд використовують це, створюючи ряд прецедентів: функції по керівництву кабінетом переходять до «першого міністра» короля, кабінет діє від імені «його величності», але практично самостійно. На кожному розпорядженні короля повинен стояти підпис першого міністра.
Деякий час кабінет був секретною установою: його засідання розглядали як випадкові зустрічі. Не було бланків кабінету, печатки тощо. До кабінету входили лорд-канцлер, лорд адміралтейства, статс-секретар, міністри найважливіших відомств. Кількість членів кабінету поступово зростає: спочатку було сім, потім п'ятнадцять, шістнадцять, двадцять
206
Розвиток буржуазної держави\ до початку XX століття____\
Розділ II
членів. Виникає термін «уряд його величності». Однак згадка про кабінет в офіційних документах з'являється тільки в 1900 році.
Принципи роботи, структура кабінету формувалися в практиці його діяльності. Акти 1705-1707 років про посади відкрили міністрам можливість обиратися в палату общин. Королі намагалися підібрати такий склад кабінету, який буде користуватися довірою парламенту. Так з'явився прецедент: король доручає формування кабінету лідеру партії, торі або вігів, яка отримала перемогу на виборах. Уже згадувався ще один прецедент, пов'язаний з королем Георгом І, — кабінет засідає без короля. Якщо кабінет або навіть один з його членів втрачав довіру парламенту, він повинен був у повному складі піти у відставку. У 1784 році Вільям Пітт Молодший сформував кабінет, що не отримав довіри парламенту. Він розпустив королівським указом палату общин, провів нові вибори і отримав підтримку нового складу палати. Так сформувався ще один прецедент.
Король поступово втрачав деякі свої права. Однак у глави держави залишалися ще дуже значні джерела влади, які давали йому можливість впливати на формування і проведення внутрішньої і зовнішньої політики країни.
Формування уряду, розподіл міністерських портфелів, персональний склад кабінету, конкретний вибір прем'єр-міністра—у вирішенні таких питань роль монарха була дуже значною. Король мав право знати про всі найважливіші рішення, які приймалися кабінетом. Монарха слід було інформувати про всі зміни у внутрішній політиці. Глава держави сам брав активну участь у проведенні зовнішньо-політичних акцій. Відповідно до англійської конституційної доктрини король повинен діяти за порадою своїх міністрів. Однак він мав право не давати згоди на проведення такої політики, яка, на його думку, руйнує «оазис англійської конституції».
Нарешті, слід мати на увазі, що рішення, які приймав кабінет, не мали в цей час ніякої юридичної сили. Вони отримували своє правове оформлення і втілювалися в життя міністрами корони після їх затвердження Таємною радою або шляхом видання парламентського акта. Всі члени кабінету за посадою входили до складу Таємної ради.
Колишні радники короля перетворювалися на справжніх міністрів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56