по-друге, статутними гарантіями незалеж-
ності суддів. Процедура здійснення правосуддя має бути
захищена від будь-якого втручання. Необхідні також на-
лежні умови для дійсно незалежного розгляду справ.
Правозабезпечуючими гарантіями режиму незалеж-
ного правосуддя є насамперед Закон «Про статус суддів»,
чинне цивільне процесуальне, кримінально-процесуаль-
не та інше законодавство, які передбачають відповідаль-
ність за втручання в діяльність суду, таємницю наради суд-
дів та заборону вимагати її розголошення. Судді, крім цво-
го, не зобов'язані давати будь-які пояснення по суті роз-
глянутих справ або справ, які знаходяться в провадженні,
я також подавати їх будь-кому для ознайомлення інакше
як у випадках та порядку, передбачених процесуальним
законом (ст. 12 Закону «Про статус суддів»).
Норми цивільного процесуального, кримінально-про-
цесуального, арбітражного процесуального законодавства,
що належать до загальних положень, а також регулюють
провадження в судових стадіях процесу, тією чи іншою мі-
рою є гарантіями незалежності судців. Ці норми забезпечу-
ють рух справи у визначеному законом напрямку, виклю-
чають ексцеси, передбачають процесуальні санкції за неви^
конання закону і тим самим створюють умови, які дозво-
ляють судцям розглядати та вирішувати справи за внутріш-
нім переконанням, спираючись тільки на досліджені в суді
докази, незалежно від будь-яких впливів.
Що стосується судоустрійних аспектів незалежності су-
дової влади, то Конституція України закріпила принципи
Організація судових та правоохоронних органів
формування судової системи та визначила порядок і строки
призначення та обрання суддів. Цей порядок є оптималь-
ним, забезпечує незалежність суддів і дозволяє виключити
вплив на них з боку місцевих органів влади, особливо з боку
відповідних органів місцевого самоврядування.
Функції судової влади — правосудця і контроль. Функція
правосудця є визначальною, оскільки органи судової вла-
ди переважно розглядають по суті всі правові конфлікти.
Таким чином, сутність правосуддя — це діяльність ор-
ганів судової влади щодо розгляду правових конфліктів.
Потреба в здійсненні функції правосуддя обумовлена на-
самперед наявністю конфліктів у суспільстві та прагнен-
ням держави захистити встановлений правопорядок від
будь-яких посягань. Ці посягання можуть мати різну сту-
пінь небезпеки. Держава визначає коло особливо важли-
вих соціальних цінностей: життя, здоров'я, державна без-
пека, власність тощо, посягання на які має призвести до
застосування заходів кримінального покарання тільки
органами судової влади.
Отже, сутність правосудця з кримінальних справ поля-
гає у розгляді в судових засіданнях таких справ і застосуванні
встановлених законом заходів покарання до осіб, винних у
вчиненні злочину, або у виправданні невинних. Вину обви-
нуваченого у вчиненні кримінального злочину може бути
встановлено лише вироком суду, який набрав чинності.
Зважаючи на серйозність обмеження особистої свобо-
ди громадян, щодо яких застосовуються примусові захо-
ди медичного характеру, законодавець надає право вирі-
шення цих питань тільки суду.
Необхідність прояву судової влади виникає і при ви-
рішенні питань щодо відбування кримінального покаран-
ня (наприклад, дострокове та умовно-дострокове звіль-
нення від відбування покарання та ін.).
Особливого значення держава надає охороні майно-
вих, особистих та інших прав громадян, визначаючи для
цього органи судової влади і наділяючи їх відповідною ком-
петенцією по розгляду цивільних справ. Таким чином, змі-
стом правосудця у цивільних справах буде розгляд і вирі-
Роздія II. Судова влада
шення по суті спорів, пов'язаних із захистом прав і закон-
них інтересів фізичних і юридичних осіб та держави.
Функція правосуддя поширюється також на випадки,
коли слід офіційно посвідчити факти, що мають юридич-
не значення: безвісна відсутність особи' або фактичні
шлюбні відносини тощо.
Тільки суд може позбавити громадянина можливості
розпоряджатися своїми правами внаслідок душевної хво-
роби та ін.
Нарешті, юрисдикції органів судової влади підляга-
ють скарги на неправомірні дії посадових осіб, які обме-
жують права громадян.
Правосудця відрізняється від функцій інших органів
влади своєю специфікою. Суб'єктом, який відправляє
правосуддя, може бути тільки суд (суддя), правосуддя
здійснюється у суворо встановленій законом процесуаль-
ній формі, акти правосуддя з конкретної справи мають
силу закону.
Для з'ясування сутності правосуддя та його характер-
них рис необхідно розкрити зміст таких понять, як пося-
гання, юридична справа, юрисдикція.
Порушення правових норм у формі їх недодержання або
невиконання може мати різний характер, різну міру небез-
пеки. Всі ці порушення охоплюються поняттям «посяган-
ня». Найбільш небезпечним посяганням є злочин, тобто су-
спільно небезпечне діяння, передбачене кримінальним за-
коном, Інші порушення правових норм поділяються на ци-
вільні (заподіяння шкоди особі, майну громадянина або ор-
ганізації, невиконання покладених законом або взятих за
договором обов'язків тощо) та адміністративні (дрібне хулі-
ганство, порушення правил дорожнього руху та ін.).
Відповідно до видів посягань виникає юридична
справа, тобто конкретний життєвий випадок, до якого
відповідним органом застосовується закон1. У випадку
порушення законів про охорону навколишнього природ-
ного середовища — це органи екологічного і санітарно-
1 Див.: Алексеев С. С. Государство й право. — М., 1994. — С. 148.
Організація судових та правоохоронних органів
епідеміологічного контролю; у випадку недодержання
фінансового законодавства — органи податкової служби.
Коли ж порушуються права та інтереси підприємств, уста-
нов, організацій — суб'єктів господарської діяльності, які
охороняє закон, — це арбітражний суд.
Таким чином, юрисдикція — це діяльність компетент-
них органів, уповноважених на розгляд юридичних справ та
винесення щодо них юридична обоє 'язковихрішень1.
Кількість цих органів достатньо велика. Так, відповідно
до Кодексу України про адміністративні правопорушення
правом притягнення громадян і юридичних осіб до адміні-
стративної відповідальності (адміністративна справа) наді-
лені понад 40 органів і посадових осіб, у тому числі й суд.
Найбільш значущою юрисдикційною діяльністю є
правосуддя. Воно відрізняється від інших видів юрисдик-
ції такими характерними рисами.
1. Як функція однієї з гілок державної влади правосу-
ддя є єдиним видом юрисдикційної діяльності, який здій-
снюється від імені держави. Ні прокуратура, ні міліція,
ніякі інші юрисдикційні органи не виносять своїх рішень
від імені держави.
2. Правосуддя здійснюється лише судом. Будь-який
юрисдикційний орган, розглядаючи конкретну юридичну
справу, застосовує відповідні норми закону до конкретної
події, дії, особи, правовідносин. Ця діяльність може бути
зовнішньо схожа на правосуддя. Однак оскільки вона здій-
снюється не судом, то й не може бути визнана правосуддям.
3. Правосуддя реалізується з додержанням детально
регламентованих законом порядку і правил судового роз-
гляду, що містять у собі певну послідовність судов"их дій,
реалізацію прав учасників процесу, та дотриманням по-
кладених на них обов'язків. Все це охоплюється поняттям
«процесуальна форма». Істотний відхід від процесуальної
форми є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до чинного законодавства правосудця в Укра-
їні здійснюється в формі судочинства з цивільних, господар-
1 Див.: Алексеев С. С. Государство й право. — С. 148.
Розділ II. Судова влада
ських, адміністративних та кримінальних справ. Отже, право-
суддя — це функція реалізації судової влади, яка здійснюється
судом шляхом розгляду та вирішення у судовому засіданні з додер-
жанням передбаченої законом процесуальної форми на засадах
демократичних принципів цивільних, кримінальних, адміністра-
тивних та господарських справ і застосування на цій основі до
осіб, що порушили закон, норм матеріального права.
Функція контролю. Судова влада не повинна зводити-
ся лише до правосуддя, їй властиві й інші соціальне зна-
чущі функції. Так, призначення функції контролю — здій-
снення конституційного і судового контролю за законні-
стю та обґрунтованістю рішень і дій державних органів і
посадових осіб.
Конституційний Суд України як орган судової влади
покликаний вирішувати питання про відповідність законів
та інших правових актів Верховної Ради України, актів
Президента України, актів Кабінету Міністрів України,
правових актів Верховної Ради АРК Конституції України.
Реалізуючи ці повноваження, Конституційний Суд
виступає органом контролю за додержанням конститу-
ційної законності у державі.
Свої повноваження Конституційний Суд реалізує
шляхом конституційного судочинства.
Суди загальної юрисдикції, розглядаючи скарги на
неправомірні дії посадових осіб, що обмежують права гро-
мадян, тим самим контролюють органи виконавчої вла-
ди (ст. 248і Цивільного процесуального кодексу України
(далі — ЦПК). Крім того, судовому контролю підлягають
і правові акти, видані органами виконавчої влади, закон-
ність яких оспорюється (це положення випливає із зміс-
ту ст. 24815 ЦПК).
Особливе значення надається судовому контролю за
законністю у сфері кримінального судочинства. Зацікав-
лені у справі особи можуть оскаржити в суд постанову про
відмову в порушенні справи (ст. 236і КПК), санкцію про-
курора на арешт (ст. 2363 КПК), постанову про припинен-
ня справи (ст. 2365 КПК України). Перевіряючи по суті ці
скарги, суддя, таким чином, перевіряє додержання вимог
Організація судових та правоохоронних органів
закону в ході провадження у справі, відновлює в разі не-
обхідності порушені права особи.
Суд як орган судової влади. Судову владу в Україні здій-
снюють виключно суди. Судову систему України складають
Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції.
Розгляд цивільних і кримінальних справ у судах може
здійснюватися колегіально та одноособове. У суді першої
інстанції вирішення справ здійснюється суддею одноосо-
бове або у складі трьох суддів чи двох суддів і трьох народ-
них засідателів. Перегляд справ у судових колегіях обла-
сних судів, Київського та Севастопольського міських су-
дів у касаційному порядку, а в судових колегіях Верховно-
го Суду України в касаційному порядку і порядку нагля-
ду здійснюється у складі трьох суддів.
Суд може діяти як суд першої, другої (касаційної) або
наглядової інстанції. Він завжди відіграє провідну роль у
процесі, вирішує всі питання самостійно, незалежно ні від
кого, за внутрішнім переконанням суддів.
Суди в своїй діяльності не пов'язані з висновками
органів попереднього розслідування, вищих судових
інстанцій.
Відносини між різними ланками судової системи бу-
дуються виключно на підставі принципу незалежності
суддів та підкорення їх лише закону. В разі незгоди з ви-
сновками чи рішеннями суду першої інстанції суди каса-
ційної або наглядової інстанції мають право у межах на-
даної їм компетенції скасувати або змінити це рішення.
Суди загальної юрисдикції здійснюють судову владу
шляхом вирішення кримінальних і цивільних справ, а та-
кож справ про адміністративні правопорушення. Право-
суддя в господарських відносинах відповідно до ст. 1 За-
кону «Про арбітражний суд» здійснюється арбітражним
судом. Арбітражний суд є незалежним органом у вирі-
шенні всіх господарських спорів, що виникають між юри-
дичними особами, державними та іншими органами.
Єдиним органом конституційної юрисдикції є Кон-
ституційний Суд України, який здійснює судову владу в
формі конституційного судочинства.
Розділ II. Судова влада
Наведені положення підтверджують, що суд є єдиним
органом судової влади. Суд — орган держави, що охоро-
няє від будь-яких посягань на її економічні та політичні
основи, права та інтереси громадян шляхом здійснення
правосуддя, застосування заходів державного примусу до
осіб, що порушують встановлений порядок.
За своєю природою суд є державною установою, а
його діяльність є частиною державної діяльності. На влад-
ний характер суду вказує те, що, по-перше, суд є органом
судової влади — специфічної гілки державної влади; по-
друге, рішення суду з конкретної справи набувають сили
закону і забезпечуються силою державного примусу. Як
органу судової влади йому притаманна низка особливос-
тей. Насамперед це зміст його діяльності, яка відрізняєть-
ся від діяльності інших державних органів тим, що лише
суду притаманні функції правосуддя і судового контролю,
а також порядком створення, участю в його діяльності
представників народу. Специфікою судових органів як ор-
ганів судової влади є й те, що рішення, які виносить суд у
конкретних справах, можуть бути змінені або скасовані
лише за скаргами чи касаційними поданнями уповнова-
жених на те осіб вищим судом та за конкретними підста-
вами, передбаченими законом. Після закінчення строку
на оскарження і принесення касаційного подання судові
рішення набувають законної сили і є обов'язковими до
виконання.
Суд здійснює свої функції у передбаченій законом
процесуальній формі, яка чітко визначає правила веден-
ня судочинства, зобов'язує суддів забезпечувати права
учасників процесу. Порушення вимог процедури веде до
несприятливих наслідків — скасування постановлених
рішень.
І ще одна важлива обставина. Коли справа підсудна
конкретному суду, то суддя зобов'язаний прийняти її до
розгляду. Кожен громадянин має право звернутися до
суду, якщо порушуються його права і законні інтереси. Це
право одержало визнання у міжнародних угодах, які сто-
суються і України. Так, ст. 6і Європейської конвенції щодо
Організація судових та правоохоронних органів
захисту прав людини і основних свобод зазначає: «Будь-
яка особа має право на те, щоб її справа була розглянута
справедливо, публічно і в розумні строки незалежним та
неупередженим судом, заснованим згідно з законом, який
правомочний вирішувати або спір відносно її прав та обо-
в'язків у цивільному процесі, або обґрунтованість висуну-
того проти неї обвинувачення у кримінальному процесі».
Контрольні запитання
1. У чому полягає природа судової влади?
2. Які ознаки властиві судовій владі?
3. Назвіть характерні риси правосуддя.
4. В яких формах здійснюється правосуддя?
Розділ II. Судова влада
Розділ III
ПРИНЦИПИ ПРАВОСУДДЯ
Всі сторони організації та діяльності суду регулюють-
ся нормами права. Але серед цих норм слід відрізняти
такі, що визначають не окремі деталі устрою суду та його
діяльності, а найбільш загальні і важливі, які внаслідок
цього набувають значення принципів правосуддя.
Принципами правосуддя називаються норми найбільш
загального керівного значення, що визначають природу і сут-
ність правосуддя, структуру його основних інститутів і
спрямовані на вирішення завдань, які стоять перед
правосуддям. Принципи діють в межах єдиної цілісної вза-
ємопов'язаної та взаємозалежної системи, тому порушен-
ня одного будь-якого принципу тягне за собою порушен-
ня й інших.
Як єдина система принципи правосуддя поділяються
на дві підсистеми: функціональну (судочинну) і організа-
ційну (судоустрійну). Принципи судоустрою та судочин-
ства хоча й пов'язані між собою, але утворюють разом з
тим самостійні галузеві системи, кожна з яких регулює
свій предмет, своє коло суспільних відносин. Судочинні
принципи стосуються відносин, які виникають при судо-
вому розгляді цивільних, кримінальних, господарських та
інших справ; судоустрійні ж принципи звернені до відно-
син, які виникають не з приводу розгляду і вирішення
конкретної справи, а з приводу організації судової систе-
ми, структури її органів, статусу судді, тобто у зв'язку з
організаційними відносинами. В курсі «Організація судо-
вих та правоохоронних органів» вивчаються переважно
принципи організаційні, тобто судоустрійні. Судочинні ж
принципи є предметом вивчення в курсах кримінально-
го і цивільного процесів.
Система принципів правосуддя не залишається не-
змінною. Підкоряючись загальним закономірностям роз-
витку держави, деякі принципи набувають нового змісту,
а також з'являються нові.
Організація судових та правоохоронних органів
Прийняття Конституції України, розробка і прийнят-
тя законів «Про судоустрій», КПК, ЦПК істотно вплива-
ють і впливатимуть на вдосконалення змісту та системи
принципів правосуддя.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32
ності суддів. Процедура здійснення правосуддя має бути
захищена від будь-якого втручання. Необхідні також на-
лежні умови для дійсно незалежного розгляду справ.
Правозабезпечуючими гарантіями режиму незалеж-
ного правосуддя є насамперед Закон «Про статус суддів»,
чинне цивільне процесуальне, кримінально-процесуаль-
не та інше законодавство, які передбачають відповідаль-
ність за втручання в діяльність суду, таємницю наради суд-
дів та заборону вимагати її розголошення. Судді, крім цво-
го, не зобов'язані давати будь-які пояснення по суті роз-
глянутих справ або справ, які знаходяться в провадженні,
я також подавати їх будь-кому для ознайомлення інакше
як у випадках та порядку, передбачених процесуальним
законом (ст. 12 Закону «Про статус суддів»).
Норми цивільного процесуального, кримінально-про-
цесуального, арбітражного процесуального законодавства,
що належать до загальних положень, а також регулюють
провадження в судових стадіях процесу, тією чи іншою мі-
рою є гарантіями незалежності судців. Ці норми забезпечу-
ють рух справи у визначеному законом напрямку, виклю-
чають ексцеси, передбачають процесуальні санкції за неви^
конання закону і тим самим створюють умови, які дозво-
ляють судцям розглядати та вирішувати справи за внутріш-
нім переконанням, спираючись тільки на досліджені в суді
докази, незалежно від будь-яких впливів.
Що стосується судоустрійних аспектів незалежності су-
дової влади, то Конституція України закріпила принципи
Організація судових та правоохоронних органів
формування судової системи та визначила порядок і строки
призначення та обрання суддів. Цей порядок є оптималь-
ним, забезпечує незалежність суддів і дозволяє виключити
вплив на них з боку місцевих органів влади, особливо з боку
відповідних органів місцевого самоврядування.
Функції судової влади — правосудця і контроль. Функція
правосудця є визначальною, оскільки органи судової вла-
ди переважно розглядають по суті всі правові конфлікти.
Таким чином, сутність правосуддя — це діяльність ор-
ганів судової влади щодо розгляду правових конфліктів.
Потреба в здійсненні функції правосуддя обумовлена на-
самперед наявністю конфліктів у суспільстві та прагнен-
ням держави захистити встановлений правопорядок від
будь-яких посягань. Ці посягання можуть мати різну сту-
пінь небезпеки. Держава визначає коло особливо важли-
вих соціальних цінностей: життя, здоров'я, державна без-
пека, власність тощо, посягання на які має призвести до
застосування заходів кримінального покарання тільки
органами судової влади.
Отже, сутність правосудця з кримінальних справ поля-
гає у розгляді в судових засіданнях таких справ і застосуванні
встановлених законом заходів покарання до осіб, винних у
вчиненні злочину, або у виправданні невинних. Вину обви-
нуваченого у вчиненні кримінального злочину може бути
встановлено лише вироком суду, який набрав чинності.
Зважаючи на серйозність обмеження особистої свобо-
ди громадян, щодо яких застосовуються примусові захо-
ди медичного характеру, законодавець надає право вирі-
шення цих питань тільки суду.
Необхідність прояву судової влади виникає і при ви-
рішенні питань щодо відбування кримінального покаран-
ня (наприклад, дострокове та умовно-дострокове звіль-
нення від відбування покарання та ін.).
Особливого значення держава надає охороні майно-
вих, особистих та інших прав громадян, визначаючи для
цього органи судової влади і наділяючи їх відповідною ком-
петенцією по розгляду цивільних справ. Таким чином, змі-
стом правосудця у цивільних справах буде розгляд і вирі-
Роздія II. Судова влада
шення по суті спорів, пов'язаних із захистом прав і закон-
них інтересів фізичних і юридичних осіб та держави.
Функція правосуддя поширюється також на випадки,
коли слід офіційно посвідчити факти, що мають юридич-
не значення: безвісна відсутність особи' або фактичні
шлюбні відносини тощо.
Тільки суд може позбавити громадянина можливості
розпоряджатися своїми правами внаслідок душевної хво-
роби та ін.
Нарешті, юрисдикції органів судової влади підляга-
ють скарги на неправомірні дії посадових осіб, які обме-
жують права громадян.
Правосудця відрізняється від функцій інших органів
влади своєю специфікою. Суб'єктом, який відправляє
правосуддя, може бути тільки суд (суддя), правосуддя
здійснюється у суворо встановленій законом процесуаль-
ній формі, акти правосуддя з конкретної справи мають
силу закону.
Для з'ясування сутності правосуддя та його характер-
них рис необхідно розкрити зміст таких понять, як пося-
гання, юридична справа, юрисдикція.
Порушення правових норм у формі їх недодержання або
невиконання може мати різний характер, різну міру небез-
пеки. Всі ці порушення охоплюються поняттям «посяган-
ня». Найбільш небезпечним посяганням є злочин, тобто су-
спільно небезпечне діяння, передбачене кримінальним за-
коном, Інші порушення правових норм поділяються на ци-
вільні (заподіяння шкоди особі, майну громадянина або ор-
ганізації, невиконання покладених законом або взятих за
договором обов'язків тощо) та адміністративні (дрібне хулі-
ганство, порушення правил дорожнього руху та ін.).
Відповідно до видів посягань виникає юридична
справа, тобто конкретний життєвий випадок, до якого
відповідним органом застосовується закон1. У випадку
порушення законів про охорону навколишнього природ-
ного середовища — це органи екологічного і санітарно-
1 Див.: Алексеев С. С. Государство й право. — М., 1994. — С. 148.
Організація судових та правоохоронних органів
епідеміологічного контролю; у випадку недодержання
фінансового законодавства — органи податкової служби.
Коли ж порушуються права та інтереси підприємств, уста-
нов, організацій — суб'єктів господарської діяльності, які
охороняє закон, — це арбітражний суд.
Таким чином, юрисдикція — це діяльність компетент-
них органів, уповноважених на розгляд юридичних справ та
винесення щодо них юридична обоє 'язковихрішень1.
Кількість цих органів достатньо велика. Так, відповідно
до Кодексу України про адміністративні правопорушення
правом притягнення громадян і юридичних осіб до адміні-
стративної відповідальності (адміністративна справа) наді-
лені понад 40 органів і посадових осіб, у тому числі й суд.
Найбільш значущою юрисдикційною діяльністю є
правосуддя. Воно відрізняється від інших видів юрисдик-
ції такими характерними рисами.
1. Як функція однієї з гілок державної влади правосу-
ддя є єдиним видом юрисдикційної діяльності, який здій-
снюється від імені держави. Ні прокуратура, ні міліція,
ніякі інші юрисдикційні органи не виносять своїх рішень
від імені держави.
2. Правосуддя здійснюється лише судом. Будь-який
юрисдикційний орган, розглядаючи конкретну юридичну
справу, застосовує відповідні норми закону до конкретної
події, дії, особи, правовідносин. Ця діяльність може бути
зовнішньо схожа на правосуддя. Однак оскільки вона здій-
снюється не судом, то й не може бути визнана правосуддям.
3. Правосуддя реалізується з додержанням детально
регламентованих законом порядку і правил судового роз-
гляду, що містять у собі певну послідовність судов"их дій,
реалізацію прав учасників процесу, та дотриманням по-
кладених на них обов'язків. Все це охоплюється поняттям
«процесуальна форма». Істотний відхід від процесуальної
форми є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до чинного законодавства правосудця в Укра-
їні здійснюється в формі судочинства з цивільних, господар-
1 Див.: Алексеев С. С. Государство й право. — С. 148.
Розділ II. Судова влада
ських, адміністративних та кримінальних справ. Отже, право-
суддя — це функція реалізації судової влади, яка здійснюється
судом шляхом розгляду та вирішення у судовому засіданні з додер-
жанням передбаченої законом процесуальної форми на засадах
демократичних принципів цивільних, кримінальних, адміністра-
тивних та господарських справ і застосування на цій основі до
осіб, що порушили закон, норм матеріального права.
Функція контролю. Судова влада не повинна зводити-
ся лише до правосуддя, їй властиві й інші соціальне зна-
чущі функції. Так, призначення функції контролю — здій-
снення конституційного і судового контролю за законні-
стю та обґрунтованістю рішень і дій державних органів і
посадових осіб.
Конституційний Суд України як орган судової влади
покликаний вирішувати питання про відповідність законів
та інших правових актів Верховної Ради України, актів
Президента України, актів Кабінету Міністрів України,
правових актів Верховної Ради АРК Конституції України.
Реалізуючи ці повноваження, Конституційний Суд
виступає органом контролю за додержанням конститу-
ційної законності у державі.
Свої повноваження Конституційний Суд реалізує
шляхом конституційного судочинства.
Суди загальної юрисдикції, розглядаючи скарги на
неправомірні дії посадових осіб, що обмежують права гро-
мадян, тим самим контролюють органи виконавчої вла-
ди (ст. 248і Цивільного процесуального кодексу України
(далі — ЦПК). Крім того, судовому контролю підлягають
і правові акти, видані органами виконавчої влади, закон-
ність яких оспорюється (це положення випливає із зміс-
ту ст. 24815 ЦПК).
Особливе значення надається судовому контролю за
законністю у сфері кримінального судочинства. Зацікав-
лені у справі особи можуть оскаржити в суд постанову про
відмову в порушенні справи (ст. 236і КПК), санкцію про-
курора на арешт (ст. 2363 КПК), постанову про припинен-
ня справи (ст. 2365 КПК України). Перевіряючи по суті ці
скарги, суддя, таким чином, перевіряє додержання вимог
Організація судових та правоохоронних органів
закону в ході провадження у справі, відновлює в разі не-
обхідності порушені права особи.
Суд як орган судової влади. Судову владу в Україні здій-
снюють виключно суди. Судову систему України складають
Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції.
Розгляд цивільних і кримінальних справ у судах може
здійснюватися колегіально та одноособове. У суді першої
інстанції вирішення справ здійснюється суддею одноосо-
бове або у складі трьох суддів чи двох суддів і трьох народ-
них засідателів. Перегляд справ у судових колегіях обла-
сних судів, Київського та Севастопольського міських су-
дів у касаційному порядку, а в судових колегіях Верховно-
го Суду України в касаційному порядку і порядку нагля-
ду здійснюється у складі трьох суддів.
Суд може діяти як суд першої, другої (касаційної) або
наглядової інстанції. Він завжди відіграє провідну роль у
процесі, вирішує всі питання самостійно, незалежно ні від
кого, за внутрішнім переконанням суддів.
Суди в своїй діяльності не пов'язані з висновками
органів попереднього розслідування, вищих судових
інстанцій.
Відносини між різними ланками судової системи бу-
дуються виключно на підставі принципу незалежності
суддів та підкорення їх лише закону. В разі незгоди з ви-
сновками чи рішеннями суду першої інстанції суди каса-
ційної або наглядової інстанції мають право у межах на-
даної їм компетенції скасувати або змінити це рішення.
Суди загальної юрисдикції здійснюють судову владу
шляхом вирішення кримінальних і цивільних справ, а та-
кож справ про адміністративні правопорушення. Право-
суддя в господарських відносинах відповідно до ст. 1 За-
кону «Про арбітражний суд» здійснюється арбітражним
судом. Арбітражний суд є незалежним органом у вирі-
шенні всіх господарських спорів, що виникають між юри-
дичними особами, державними та іншими органами.
Єдиним органом конституційної юрисдикції є Кон-
ституційний Суд України, який здійснює судову владу в
формі конституційного судочинства.
Розділ II. Судова влада
Наведені положення підтверджують, що суд є єдиним
органом судової влади. Суд — орган держави, що охоро-
няє від будь-яких посягань на її економічні та політичні
основи, права та інтереси громадян шляхом здійснення
правосуддя, застосування заходів державного примусу до
осіб, що порушують встановлений порядок.
За своєю природою суд є державною установою, а
його діяльність є частиною державної діяльності. На влад-
ний характер суду вказує те, що, по-перше, суд є органом
судової влади — специфічної гілки державної влади; по-
друге, рішення суду з конкретної справи набувають сили
закону і забезпечуються силою державного примусу. Як
органу судової влади йому притаманна низка особливос-
тей. Насамперед це зміст його діяльності, яка відрізняєть-
ся від діяльності інших державних органів тим, що лише
суду притаманні функції правосуддя і судового контролю,
а також порядком створення, участю в його діяльності
представників народу. Специфікою судових органів як ор-
ганів судової влади є й те, що рішення, які виносить суд у
конкретних справах, можуть бути змінені або скасовані
лише за скаргами чи касаційними поданнями уповнова-
жених на те осіб вищим судом та за конкретними підста-
вами, передбаченими законом. Після закінчення строку
на оскарження і принесення касаційного подання судові
рішення набувають законної сили і є обов'язковими до
виконання.
Суд здійснює свої функції у передбаченій законом
процесуальній формі, яка чітко визначає правила веден-
ня судочинства, зобов'язує суддів забезпечувати права
учасників процесу. Порушення вимог процедури веде до
несприятливих наслідків — скасування постановлених
рішень.
І ще одна важлива обставина. Коли справа підсудна
конкретному суду, то суддя зобов'язаний прийняти її до
розгляду. Кожен громадянин має право звернутися до
суду, якщо порушуються його права і законні інтереси. Це
право одержало визнання у міжнародних угодах, які сто-
суються і України. Так, ст. 6і Європейської конвенції щодо
Організація судових та правоохоронних органів
захисту прав людини і основних свобод зазначає: «Будь-
яка особа має право на те, щоб її справа була розглянута
справедливо, публічно і в розумні строки незалежним та
неупередженим судом, заснованим згідно з законом, який
правомочний вирішувати або спір відносно її прав та обо-
в'язків у цивільному процесі, або обґрунтованість висуну-
того проти неї обвинувачення у кримінальному процесі».
Контрольні запитання
1. У чому полягає природа судової влади?
2. Які ознаки властиві судовій владі?
3. Назвіть характерні риси правосуддя.
4. В яких формах здійснюється правосуддя?
Розділ II. Судова влада
Розділ III
ПРИНЦИПИ ПРАВОСУДДЯ
Всі сторони організації та діяльності суду регулюють-
ся нормами права. Але серед цих норм слід відрізняти
такі, що визначають не окремі деталі устрою суду та його
діяльності, а найбільш загальні і важливі, які внаслідок
цього набувають значення принципів правосуддя.
Принципами правосуддя називаються норми найбільш
загального керівного значення, що визначають природу і сут-
ність правосуддя, структуру його основних інститутів і
спрямовані на вирішення завдань, які стоять перед
правосуддям. Принципи діють в межах єдиної цілісної вза-
ємопов'язаної та взаємозалежної системи, тому порушен-
ня одного будь-якого принципу тягне за собою порушен-
ня й інших.
Як єдина система принципи правосуддя поділяються
на дві підсистеми: функціональну (судочинну) і організа-
ційну (судоустрійну). Принципи судоустрою та судочин-
ства хоча й пов'язані між собою, але утворюють разом з
тим самостійні галузеві системи, кожна з яких регулює
свій предмет, своє коло суспільних відносин. Судочинні
принципи стосуються відносин, які виникають при судо-
вому розгляді цивільних, кримінальних, господарських та
інших справ; судоустрійні ж принципи звернені до відно-
син, які виникають не з приводу розгляду і вирішення
конкретної справи, а з приводу організації судової систе-
ми, структури її органів, статусу судді, тобто у зв'язку з
організаційними відносинами. В курсі «Організація судо-
вих та правоохоронних органів» вивчаються переважно
принципи організаційні, тобто судоустрійні. Судочинні ж
принципи є предметом вивчення в курсах кримінально-
го і цивільного процесів.
Система принципів правосуддя не залишається не-
змінною. Підкоряючись загальним закономірностям роз-
витку держави, деякі принципи набувають нового змісту,
а також з'являються нові.
Організація судових та правоохоронних органів
Прийняття Конституції України, розробка і прийнят-
тя законів «Про судоустрій», КПК, ЦПК істотно вплива-
ють і впливатимуть на вдосконалення змісту та системи
принципів правосуддя.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32