Строк збереження
в Архіві матеріалів справ, щодо яких Конституційним
Судом прийнято рішення або дано висновок, — сто років.
Оригінали рішень та висновків Конституційного Суду
зберігаються в Архіві безстроково. Інші матеріали щодо
діяльності Конституційного Суду зберігаються в Архіві на
загальних підставах, визначених законодавством України.
Положення про Архів Конституційного Суду затверд-
жується Конституційним Судом.
Для забезпечення Конституційного Суду України нор-
мативно-правовими актами, науковою та іншою спеціаль-
ною літературою утворюється Бібліотека Конституційно-
го Суду. Положення про Бібліотеку Конституційного
Суду затверджується Конституційним Судом.
У складі апарату Конституційного Суду України діє
інститут судових розпорядників. Судовий розпорядник у
ході пленарного засідання сприяє своїми діями підтримці
встановленого порядку в Залі засідань Конституційного
Суду, виконує розпорядження лише головуючого.
З метою забезпечення нормальних умов для роботи Кон-
ституційного Суду при розгляді справ судовий розпорядник
має право робити зауваження присутнім у Залі засідань осо-
Організація судових та правоохоронних органів
бам, вимагати від них додержання встановленого порядку та
вживати заходів до усунення порушень. Вимоги розпоряд-
ника щодо підтримки порядку обов'язкові для присутніх.
Судовий розпорядник до початку пленарного засідан-
ня та під час перерви інформує службу, що здійснює про-
пуск до Залу засідань осіб, які бажають бути присутніми
на засіданні, про наявність вільних місць у Залі.
При вході судців Конституційного Суду до Залу засі-
дань та при виході з нього судовий розпорядник пропонує
всім присутнім встати. Відмова від виконання вимог су-
дового розпорядника може спричинити застосування
Конституційним Судом санкцій, у тому числі при певних
обставинах — штрафу.
При Конституційному Суді утворюється Науково-кон-
сультативна рада з числа вчених і практикуючих фахівців у
галузі права. Склад, повноваження і порядок діяльності
Науково-консультативної ради затверджуються Конститу-
ційним Судом. Основне завдання Науково-консультатив-
ної ради — обговорення складних проблем, що виникають
перед Конституційним Судом, і давання рекомендацій.
Конституційний Суд здійснює робочі контакти з ор-
ганами конституційної юрисдикції інших держав шляхом
укладання угод про співробітництво, взаємного обміну
делегаціями, обміну рішеннями конституційних судів та
іншою інформацією, стажування співробітників, органі-
зації спільних науково-практичних заходів тощо.
Конституційний Суд України видає «Вісник Консти-
туційного Суду України», у якому публікуються акти,
прийняті Конституційним Судом, особливі думки судців,
висловлені при винесенні рішень у конкретних справах,
та інші матеріали.
Фінансування Конституційного Суду передбачається
в Державному бюджеті України окремим рядком. Пропо-
зиції щодо обсягу фінансування Конституційного Суду і
проект відповідного кошторису подаються Головою Кон-
ституційного Суду до Кабінету Міністрів України та Вер-
ховної Ради України при складанні проекту Державного
бюджету України на кожний наступний рік.
Розділ IV. Судова система
Режим роботи Конституційного Суду, суддів і апара-
ту Конституційного Суду встановлюється Конституцій-
ним Судом. Конституційний Суд затверджує орієнтовний
графік розгляду справ на квартал, визначає дні тижня, в
які проводяться пленарні засідання, засідання Конститу-
ційного Суду, засідання Колегій суддів, затверджує графік
відпусток суддів, план відряджень судців, включаючи за-
кордонні, визначає суддів Конституційного Суду для
участі в конференціях, симпозіумах.
Режим роботи працівників Секретаріату Конституцій-
ного Суду визначається Положенням про Секретаріат Кон-
ституційного Суду України, положеннями про його струк-
турні підрозділи та Правилами внутрішнього розпорядку.
Регламент Конституційного Суду України приймаєть-
ся на засіданні Конституційного Суду. Регламент вважаєть-
ся прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як
дванадцять суддів Конституційного Суду. Суддя Конститу-
ційного Суду, Колегія суддів мають право порушувати пи-
тання про внесення змін і доповнень до Регламенту. Про-
позиції щодо внесення змін і доповнень до Регламенту роз-
глядаються в місячний строк з дня їх надходження на засі-
данні Конституційного Суду. Щодо кожної пропозиції
Конституційний Суд приймає окреме рішення. Рішення
приймається, якщо за нього проголосувало не менш як
дванадцять суддів Конституційного Суду.
Контрольні запитання
1. Які існують моделі становлення конституційного судочинства?
2. Яка компетенція органів конституційного судочинства?
3. Які порядок формування, склад та структура Конституційно-
го Суду України?
4. Який статус суддів Конституційного Суду України?
Організація судових та правоохоронних органів
Розділ V
СТАТУС СУДДІВ
§ 1. Вимоги до кандидатів у судді. 'Порядок
зайняття посади судці
Статус — правове становище (сукупність прав і обо-
в'язків) суддів усіх ланок суддівської влади. Він встановлю-
ється Конституцією України і доповнюється та більш
детально регламентується процесуальними кодексами та
законами України «Про судоустрій України» і «Про статус
суддів». Останній закон найбільш повно і всебічно закріп-
лює статус суддів як носіїв судової влади, встановлює про-
цесуальні, матеріальні та соціальні гарантії їх незалежності,
порядок формування суддівського корпусу, вимоги, що
ставляться до особи судді, та його основні обов'язки.
Особливості статусу суддів Конституційного Суду Укра-
їни передбачені розділом XII Конституції України та Законом
«Про Конституційний Суд України», а суддів господарських
(арбітражних) судів - Законом «Про арбітражний суд». Судді
військових судів також мають незначні особливості у статусі,
обумовдені специфікою проходження ними військової служ-
би та відокремленою гілкою системи військових судів.
Частиною Зет. 127 Конституції України встановлено,
що на посаду судді може бути рекомендований кваліфіка-
ційною комісією суддів громадянин України, не молод-
ший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну осві-
ту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, про-
живає в Україні не менш як десять років та володіє держав-
ною мовою. Ці конституційні вимоги є більш високими з
точки зору професіоналізму порівняно з ст. 7 Закону «Про
статус суддів», якою була передбачена можливість призна-
чення на посаду судді особи з стажем роботи не в галузі
права, а за будь-якою юридичною спеціальністю (напри-
клад, секретарем судового засідання та ін.), причому стаж
мав бути, як правило, не менше двох років. Відповідно до
цього не виключалась можливість наділення повноважен-
нями судді випускників вищих юридичних навчальних
Розділ V. Статус суддів
закладів, які щойно одержали диплом. Додержання кон-
ституційних вимог при доборі кандидатів у судді має
сприяти підвищенню професійного рівня суддівського
корпусу.
Закон «Про арбітражний суд» містить ще більш високі
вимоги до стажу роботи в галузі права, ніж ті, що перед-
бачені Конституцією, — як правило, не менше п'яти ро-
ків. Однак це не суперечить конституційній нормі, оскі-
льки остання, по-перше, вимагає не менш як три роки, а
по-друге, передбачає, що додаткові вимоги до окремих ка-
тегорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня
встановлюються законом.
Дійсно, перелічені у ч. З ст. 127 Конституції України
вимоги є основними, але не вичерпними. Закон містить
додаткові вимоги як до кандидатів у судді, так і до судців
різних ланок і гілок судової системи.
Так, суддею судів другої ланки, тобто Верховного су-
ду АРК, областей, міст Києва та Севастополя, може бути
громадянин, який досяг віку ЗО років, має стаж роботи
в галузі права не менше п'яти років1, у тому числі не мен-
ше трьох на посадь судді.
Суддею Верховного Суду України може бути громадя-
нин України, який на момент призначення досяг віку 35
років, має стаж роботи за спеціальністю десять років, з
них не менше п'яти років на посаді судді.
Суддею Вищого арбітражного суду України може бути
громадянин України, який досяг віку ЗО років і має стаж
роботи за спеціальністю не менше 10 років. Для суддів
цього суду відсутня вимога щодо обов'язкової роботи на
посаді судді.
Закон містить заборону обіймати посаду судді особі,
яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана
недієздатною за рішенням суду. Необхідною умовою за-
няття посади судді нижчої ланки (районного, міського,
1 Ця цифра складалася з вимог, які існували раніше, щодо двох
років стажу роботи за юридичною спеціальністю. Виходячи з те-
перішніх вимог (три роки) вона аж ніяк не може бути менше шести
років.
Організація судових та правоохоронних органів
міжрайонного, військового суду гарнізону або обласного
арбітражного суду) є складання кваліфікаційного іспиту,
тобто добір кандидатів у судці здійснюється як за формаль-
ними, так і за професійними критеріями.
При доборі кандидатів забезпечується рівність їх прав
незалежно від походження, соціального та майнового ста-
ну, расової та національної приналежності, статі, політич-
них поглядів, релігійних переконань та інших обставин.
Кожен громадянин України, який відповідає вимо-
гам, що передбачені Конституцією та законами України,
має право скласти кваліфікаційний іспит і звернутися до
відповідної кваліфікаційної комісії судців з заявою про
рекомендацію його на посаду судді.
Кваліфікаційні іспити на посаду судді приймаються
кваліфікаційними комісіями судців загальних судів АРК,
областей, міст Києва та Севастополя, кваліфікаційними
комісіями суддів арбітражних судів, військових судів та
Вищою кваліфікаційною комісією судців України. Якщо
особа, яка претендує на посаду судці, не склала кваліфіка-
ційний іспит, повторне його складання допускається не
раніш як через рік.
Результати складеного кваліфікаційного іспиту дійсні
протягом трьох років. Особи, не згодні з рішенням квалі-
фікаційної комісії, можуть оскаржити це рішення до
Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Кваліфікаційна комісія суддів приймає кваліфікацій-
ний іспит і, з урахуванням його результатів, дає висновок
про рекомендацію на посаду судді кандидатів, які вияви-
ли найкращі знання, у кількості, необхідній для заміщен-
ня вакантних посад.
Особи, які склали кваліфікаційний іспит, але не реко-
мендовані на посаду судді за браком вакантних посад,
мають бути враховані кваліфікаційною комісією як кан-
дидати на нові вакантні посади судців протягом трьох ро-
ків, якщо за цей період вони не відкличуть свою заяву.
Матеріали щодо кожного кандидата в судді направля-
ються у Вищу раду юстиції, яка після певної процедури
розгляду справи приймає рішення про внесення або не-
Розділ V. Статус суддів
внесення подання Президенту України про призначення
конкретної особи на посаду судді.
Кандидати у судді, які вперше претендують на цю
посаду, призначаються Президентом України строком на
п'ять років. Після закінчення строку своїх повноважень
суддя (крім суддів Конституційного Суду України) подає
до кваліфікаційної комісії заяву, згідно з якою його має
бути рекомендовано на цю посаду безстроково, якщо при
цьому відсутні передбачені законом обставини, що є під-
ставою для звільнення судді з посади.
Матеріали справи направляються у відповідний комі-
тет Верховної Ради України, який після розгляду кандида-
тур на своєму засіданні з запрошенням народних депутатів
України від відповідних виборчих округів дає свій висновок
на проекти постанови Верховної Ради України щодо обран-
ня на посаду судді безстроково. Голосування здійснюється
на пленарному засіданні щодо кожної особи окремо, таєм-
но, шляхом подання бюлетенів. Обраною на посаду вважа-
ється особа, за яку проголосувала більшість від конститу-
ційного складу Верховної Ради України.
Після призначення на посаду вперше суддя складає
присягу.
§ 2. Права та обов'язки судді
Суддя є носієм судової влади, і ця обставина справляє
істотний вплив на соціально-політичну сторінку життя судді.
Він повинен розуміти, що представник судової влади мусить
бути обмежений у своїй політичній діяльності, не виражати
публічно своїх політичних пристрастей, не бути залежним від
волі виборців, органів місцевого самоврядування тощо.
Тому відповідно до вимог ст. 127 Конституції України
професійні судді не можуть належати до політичних пар-
тій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній ді-
яльності, мати представницький мандат, обіймати будь-
які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану
роботу, крім наукової, викладацької та творчої. До речі,
конституційна норма ще більше обмежує діяльність су-
Організація судових та правоохоронних органів
б'єктів судової влади у позаслужбовій діяльності, ніж та,
що передбачена ст. 5 Закону «Про статус суддів», вказую-
чи на неможливість належати до профспілок і мати будь-
який представницький мандат.
Обов'язки суддів умовно можна поділити на три гру-
пи: процесуальні, службові та моральні. Основні з них
сформульовані у ст. 6 Закону «Про статус суддів», згідно
з якою судді зобов'язані:
- при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції
та законів України, забезпечувати повний, всебічний та
об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням вста-
новлених законом строків;
- дотримувати вимог, передбачених для суддів чинним
законодавством, службової дисципліни та розпорядку ро-
боти суду;
- не розголошувати відомості, що становлять держав-
ну, військову, службову, комерційну та банківську таємни-
цю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте
життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися
під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпе-
чення нерозґолошення яких було прийнято рішення про
закрите'судове засідання;
- не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать
звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктив-
ності, неупередженості та незалежності.
Це далеко не повний перелік обов'язків судді. Деякі
інші передбачені процесуальними кодексами, а також
морально-етичними (поки що неписаними) правилами
діяльності суддівського корпусу.
Незалежність і недоторканність суддів як основа
справжнього правосуддя гарантуються Конституцією і
законами України. Основна складова цих гарантій — кон-
ституційне закріплення принципу заборони впливу на
суддів у будь-який спосіб і будь-якою посадовою особою
держави. Втілення в життя цього принципу повинно за-
безпечити незалежність суддів від проявів втручання в їх
діяльність всупереч принципам правосуддя.
Розділ V. Статус суддів
Згідно з п. 5 ст. 126 Конституції України суддя звіль-
няється з посади органом, що його обрав або призначив,
у разі:
1) закінчення строку, на який його обрано чи призна-
чено;
2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;
3) неможливості виконувати свої повноваження за
станом здоров'я;
4) порушення суддею вимог щодо несумісності;
5) порушення суддею присяги;
6) набрання законної сили обвинувальним вироком
щодо нього;
7) припинення його громадянства;
8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення
померлим;
9) подання суддею заяви про відставку або про звіль-
нення з посади за власним бажанням.
Гарантії правоврго становища судді полягають не тіль-
ки в конституційному переліку підстав для звільнення, а
й в першу чергу в особливому механізмі реалізації кожної
з них. Лише у разі смерті судді його повноваження припи-
няються на загальних підставах, встановлених трудовим
законодавством. У всіх перелічених випадках, як і у тако-
му безспірному, як досягнення граничного віку перебу-
вання на посаді, рішення про звільнення приймається
лише після відповідного розгляду органом, яким суддя був
наділений повноваженнями.
Відповідно до Закону «Про статус судців» гарантії не-
залежності суддів додатково забезпечуються:
— особливим порядком наділення суддів повноважен-
нями, а також припинення повноважень та звільнення з
посади;
— передбаченою законом процедурою здійснення пра-
восуддя;
— таємницею прийняття судового рішення і заборо-
ною її розголошення;
— забороною під загрозою відповідальності втручан-
ня у здійснення правосуддя;
Організація судових та правоохоронних органів
— відповідальністю за неповагу до суду чи судді;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32
в Архіві матеріалів справ, щодо яких Конституційним
Судом прийнято рішення або дано висновок, — сто років.
Оригінали рішень та висновків Конституційного Суду
зберігаються в Архіві безстроково. Інші матеріали щодо
діяльності Конституційного Суду зберігаються в Архіві на
загальних підставах, визначених законодавством України.
Положення про Архів Конституційного Суду затверд-
жується Конституційним Судом.
Для забезпечення Конституційного Суду України нор-
мативно-правовими актами, науковою та іншою спеціаль-
ною літературою утворюється Бібліотека Конституційно-
го Суду. Положення про Бібліотеку Конституційного
Суду затверджується Конституційним Судом.
У складі апарату Конституційного Суду України діє
інститут судових розпорядників. Судовий розпорядник у
ході пленарного засідання сприяє своїми діями підтримці
встановленого порядку в Залі засідань Конституційного
Суду, виконує розпорядження лише головуючого.
З метою забезпечення нормальних умов для роботи Кон-
ституційного Суду при розгляді справ судовий розпорядник
має право робити зауваження присутнім у Залі засідань осо-
Організація судових та правоохоронних органів
бам, вимагати від них додержання встановленого порядку та
вживати заходів до усунення порушень. Вимоги розпоряд-
ника щодо підтримки порядку обов'язкові для присутніх.
Судовий розпорядник до початку пленарного засідан-
ня та під час перерви інформує службу, що здійснює про-
пуск до Залу засідань осіб, які бажають бути присутніми
на засіданні, про наявність вільних місць у Залі.
При вході судців Конституційного Суду до Залу засі-
дань та при виході з нього судовий розпорядник пропонує
всім присутнім встати. Відмова від виконання вимог су-
дового розпорядника може спричинити застосування
Конституційним Судом санкцій, у тому числі при певних
обставинах — штрафу.
При Конституційному Суді утворюється Науково-кон-
сультативна рада з числа вчених і практикуючих фахівців у
галузі права. Склад, повноваження і порядок діяльності
Науково-консультативної ради затверджуються Конститу-
ційним Судом. Основне завдання Науково-консультатив-
ної ради — обговорення складних проблем, що виникають
перед Конституційним Судом, і давання рекомендацій.
Конституційний Суд здійснює робочі контакти з ор-
ганами конституційної юрисдикції інших держав шляхом
укладання угод про співробітництво, взаємного обміну
делегаціями, обміну рішеннями конституційних судів та
іншою інформацією, стажування співробітників, органі-
зації спільних науково-практичних заходів тощо.
Конституційний Суд України видає «Вісник Консти-
туційного Суду України», у якому публікуються акти,
прийняті Конституційним Судом, особливі думки судців,
висловлені при винесенні рішень у конкретних справах,
та інші матеріали.
Фінансування Конституційного Суду передбачається
в Державному бюджеті України окремим рядком. Пропо-
зиції щодо обсягу фінансування Конституційного Суду і
проект відповідного кошторису подаються Головою Кон-
ституційного Суду до Кабінету Міністрів України та Вер-
ховної Ради України при складанні проекту Державного
бюджету України на кожний наступний рік.
Розділ IV. Судова система
Режим роботи Конституційного Суду, суддів і апара-
ту Конституційного Суду встановлюється Конституцій-
ним Судом. Конституційний Суд затверджує орієнтовний
графік розгляду справ на квартал, визначає дні тижня, в
які проводяться пленарні засідання, засідання Конститу-
ційного Суду, засідання Колегій суддів, затверджує графік
відпусток суддів, план відряджень судців, включаючи за-
кордонні, визначає суддів Конституційного Суду для
участі в конференціях, симпозіумах.
Режим роботи працівників Секретаріату Конституцій-
ного Суду визначається Положенням про Секретаріат Кон-
ституційного Суду України, положеннями про його струк-
турні підрозділи та Правилами внутрішнього розпорядку.
Регламент Конституційного Суду України приймаєть-
ся на засіданні Конституційного Суду. Регламент вважаєть-
ся прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як
дванадцять суддів Конституційного Суду. Суддя Конститу-
ційного Суду, Колегія суддів мають право порушувати пи-
тання про внесення змін і доповнень до Регламенту. Про-
позиції щодо внесення змін і доповнень до Регламенту роз-
глядаються в місячний строк з дня їх надходження на засі-
данні Конституційного Суду. Щодо кожної пропозиції
Конституційний Суд приймає окреме рішення. Рішення
приймається, якщо за нього проголосувало не менш як
дванадцять суддів Конституційного Суду.
Контрольні запитання
1. Які існують моделі становлення конституційного судочинства?
2. Яка компетенція органів конституційного судочинства?
3. Які порядок формування, склад та структура Конституційно-
го Суду України?
4. Який статус суддів Конституційного Суду України?
Організація судових та правоохоронних органів
Розділ V
СТАТУС СУДДІВ
§ 1. Вимоги до кандидатів у судді. 'Порядок
зайняття посади судці
Статус — правове становище (сукупність прав і обо-
в'язків) суддів усіх ланок суддівської влади. Він встановлю-
ється Конституцією України і доповнюється та більш
детально регламентується процесуальними кодексами та
законами України «Про судоустрій України» і «Про статус
суддів». Останній закон найбільш повно і всебічно закріп-
лює статус суддів як носіїв судової влади, встановлює про-
цесуальні, матеріальні та соціальні гарантії їх незалежності,
порядок формування суддівського корпусу, вимоги, що
ставляться до особи судді, та його основні обов'язки.
Особливості статусу суддів Конституційного Суду Укра-
їни передбачені розділом XII Конституції України та Законом
«Про Конституційний Суд України», а суддів господарських
(арбітражних) судів - Законом «Про арбітражний суд». Судді
військових судів також мають незначні особливості у статусі,
обумовдені специфікою проходження ними військової служ-
би та відокремленою гілкою системи військових судів.
Частиною Зет. 127 Конституції України встановлено,
що на посаду судді може бути рекомендований кваліфіка-
ційною комісією суддів громадянин України, не молод-
ший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну осві-
ту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, про-
живає в Україні не менш як десять років та володіє держав-
ною мовою. Ці конституційні вимоги є більш високими з
точки зору професіоналізму порівняно з ст. 7 Закону «Про
статус суддів», якою була передбачена можливість призна-
чення на посаду судді особи з стажем роботи не в галузі
права, а за будь-якою юридичною спеціальністю (напри-
клад, секретарем судового засідання та ін.), причому стаж
мав бути, як правило, не менше двох років. Відповідно до
цього не виключалась можливість наділення повноважен-
нями судді випускників вищих юридичних навчальних
Розділ V. Статус суддів
закладів, які щойно одержали диплом. Додержання кон-
ституційних вимог при доборі кандидатів у судді має
сприяти підвищенню професійного рівня суддівського
корпусу.
Закон «Про арбітражний суд» містить ще більш високі
вимоги до стажу роботи в галузі права, ніж ті, що перед-
бачені Конституцією, — як правило, не менше п'яти ро-
ків. Однак це не суперечить конституційній нормі, оскі-
льки остання, по-перше, вимагає не менш як три роки, а
по-друге, передбачає, що додаткові вимоги до окремих ка-
тегорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня
встановлюються законом.
Дійсно, перелічені у ч. З ст. 127 Конституції України
вимоги є основними, але не вичерпними. Закон містить
додаткові вимоги як до кандидатів у судді, так і до судців
різних ланок і гілок судової системи.
Так, суддею судів другої ланки, тобто Верховного су-
ду АРК, областей, міст Києва та Севастополя, може бути
громадянин, який досяг віку ЗО років, має стаж роботи
в галузі права не менше п'яти років1, у тому числі не мен-
ше трьох на посадь судді.
Суддею Верховного Суду України може бути громадя-
нин України, який на момент призначення досяг віку 35
років, має стаж роботи за спеціальністю десять років, з
них не менше п'яти років на посаді судді.
Суддею Вищого арбітражного суду України може бути
громадянин України, який досяг віку ЗО років і має стаж
роботи за спеціальністю не менше 10 років. Для суддів
цього суду відсутня вимога щодо обов'язкової роботи на
посаді судді.
Закон містить заборону обіймати посаду судді особі,
яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана
недієздатною за рішенням суду. Необхідною умовою за-
няття посади судді нижчої ланки (районного, міського,
1 Ця цифра складалася з вимог, які існували раніше, щодо двох
років стажу роботи за юридичною спеціальністю. Виходячи з те-
перішніх вимог (три роки) вона аж ніяк не може бути менше шести
років.
Організація судових та правоохоронних органів
міжрайонного, військового суду гарнізону або обласного
арбітражного суду) є складання кваліфікаційного іспиту,
тобто добір кандидатів у судці здійснюється як за формаль-
ними, так і за професійними критеріями.
При доборі кандидатів забезпечується рівність їх прав
незалежно від походження, соціального та майнового ста-
ну, расової та національної приналежності, статі, політич-
них поглядів, релігійних переконань та інших обставин.
Кожен громадянин України, який відповідає вимо-
гам, що передбачені Конституцією та законами України,
має право скласти кваліфікаційний іспит і звернутися до
відповідної кваліфікаційної комісії судців з заявою про
рекомендацію його на посаду судді.
Кваліфікаційні іспити на посаду судді приймаються
кваліфікаційними комісіями судців загальних судів АРК,
областей, міст Києва та Севастополя, кваліфікаційними
комісіями суддів арбітражних судів, військових судів та
Вищою кваліфікаційною комісією судців України. Якщо
особа, яка претендує на посаду судці, не склала кваліфіка-
ційний іспит, повторне його складання допускається не
раніш як через рік.
Результати складеного кваліфікаційного іспиту дійсні
протягом трьох років. Особи, не згодні з рішенням квалі-
фікаційної комісії, можуть оскаржити це рішення до
Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Кваліфікаційна комісія суддів приймає кваліфікацій-
ний іспит і, з урахуванням його результатів, дає висновок
про рекомендацію на посаду судді кандидатів, які вияви-
ли найкращі знання, у кількості, необхідній для заміщен-
ня вакантних посад.
Особи, які склали кваліфікаційний іспит, але не реко-
мендовані на посаду судді за браком вакантних посад,
мають бути враховані кваліфікаційною комісією як кан-
дидати на нові вакантні посади судців протягом трьох ро-
ків, якщо за цей період вони не відкличуть свою заяву.
Матеріали щодо кожного кандидата в судді направля-
ються у Вищу раду юстиції, яка після певної процедури
розгляду справи приймає рішення про внесення або не-
Розділ V. Статус суддів
внесення подання Президенту України про призначення
конкретної особи на посаду судді.
Кандидати у судді, які вперше претендують на цю
посаду, призначаються Президентом України строком на
п'ять років. Після закінчення строку своїх повноважень
суддя (крім суддів Конституційного Суду України) подає
до кваліфікаційної комісії заяву, згідно з якою його має
бути рекомендовано на цю посаду безстроково, якщо при
цьому відсутні передбачені законом обставини, що є під-
ставою для звільнення судді з посади.
Матеріали справи направляються у відповідний комі-
тет Верховної Ради України, який після розгляду кандида-
тур на своєму засіданні з запрошенням народних депутатів
України від відповідних виборчих округів дає свій висновок
на проекти постанови Верховної Ради України щодо обран-
ня на посаду судді безстроково. Голосування здійснюється
на пленарному засіданні щодо кожної особи окремо, таєм-
но, шляхом подання бюлетенів. Обраною на посаду вважа-
ється особа, за яку проголосувала більшість від конститу-
ційного складу Верховної Ради України.
Після призначення на посаду вперше суддя складає
присягу.
§ 2. Права та обов'язки судді
Суддя є носієм судової влади, і ця обставина справляє
істотний вплив на соціально-політичну сторінку життя судді.
Він повинен розуміти, що представник судової влади мусить
бути обмежений у своїй політичній діяльності, не виражати
публічно своїх політичних пристрастей, не бути залежним від
волі виборців, органів місцевого самоврядування тощо.
Тому відповідно до вимог ст. 127 Конституції України
професійні судді не можуть належати до політичних пар-
тій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній ді-
яльності, мати представницький мандат, обіймати будь-
які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану
роботу, крім наукової, викладацької та творчої. До речі,
конституційна норма ще більше обмежує діяльність су-
Організація судових та правоохоронних органів
б'єктів судової влади у позаслужбовій діяльності, ніж та,
що передбачена ст. 5 Закону «Про статус суддів», вказую-
чи на неможливість належати до профспілок і мати будь-
який представницький мандат.
Обов'язки суддів умовно можна поділити на три гру-
пи: процесуальні, службові та моральні. Основні з них
сформульовані у ст. 6 Закону «Про статус суддів», згідно
з якою судді зобов'язані:
- при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції
та законів України, забезпечувати повний, всебічний та
об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням вста-
новлених законом строків;
- дотримувати вимог, передбачених для суддів чинним
законодавством, службової дисципліни та розпорядку ро-
боти суду;
- не розголошувати відомості, що становлять держав-
ну, військову, службову, комерційну та банківську таємни-
цю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте
життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися
під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпе-
чення нерозґолошення яких було прийнято рішення про
закрите'судове засідання;
- не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать
звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктив-
ності, неупередженості та незалежності.
Це далеко не повний перелік обов'язків судді. Деякі
інші передбачені процесуальними кодексами, а також
морально-етичними (поки що неписаними) правилами
діяльності суддівського корпусу.
Незалежність і недоторканність суддів як основа
справжнього правосуддя гарантуються Конституцією і
законами України. Основна складова цих гарантій — кон-
ституційне закріплення принципу заборони впливу на
суддів у будь-який спосіб і будь-якою посадовою особою
держави. Втілення в життя цього принципу повинно за-
безпечити незалежність суддів від проявів втручання в їх
діяльність всупереч принципам правосуддя.
Розділ V. Статус суддів
Згідно з п. 5 ст. 126 Конституції України суддя звіль-
няється з посади органом, що його обрав або призначив,
у разі:
1) закінчення строку, на який його обрано чи призна-
чено;
2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;
3) неможливості виконувати свої повноваження за
станом здоров'я;
4) порушення суддею вимог щодо несумісності;
5) порушення суддею присяги;
6) набрання законної сили обвинувальним вироком
щодо нього;
7) припинення його громадянства;
8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення
померлим;
9) подання суддею заяви про відставку або про звіль-
нення з посади за власним бажанням.
Гарантії правоврго становища судді полягають не тіль-
ки в конституційному переліку підстав для звільнення, а
й в першу чергу в особливому механізмі реалізації кожної
з них. Лише у разі смерті судді його повноваження припи-
няються на загальних підставах, встановлених трудовим
законодавством. У всіх перелічених випадках, як і у тако-
му безспірному, як досягнення граничного віку перебу-
вання на посаді, рішення про звільнення приймається
лише після відповідного розгляду органом, яким суддя був
наділений повноваженнями.
Відповідно до Закону «Про статус судців» гарантії не-
залежності суддів додатково забезпечуються:
— особливим порядком наділення суддів повноважен-
нями, а також припинення повноважень та звільнення з
посади;
— передбаченою законом процедурою здійснення пра-
восуддя;
— таємницею прийняття судового рішення і заборо-
ною її розголошення;
— забороною під загрозою відповідальності втручан-
ня у здійснення правосуддя;
Організація судових та правоохоронних органів
— відповідальністю за неповагу до суду чи судді;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32