Кельзеном. її
головна відмінність від американської моделі полягає, в
тому, що конституційне судочинство виділяється із загаль-
ного судочинства і здійснюється не судами загальної
юрисдикції, а спеціалізованим органом — конституцій-
ним судом, або квазісудовим органом (конституційною
радою чи конституційною палатою вищих судових орга-
нів загальної юрисдикції).
Широке поширення розглядуваний інститут одержує
після Другої світової війни на третьому етапі конститу-
ційного процесу. Він затверджується практично у всіх кра-
їнах Західної Європи, багатьох нових державах Азії, Аф-
рики, Латинської Америки. Поза цією загальною тенде-
нцією залишаються соціалістичні держави.
Конституційне судочинство в країнах соціалістичного
табору не відповідало принципу єдності державної влади
і заснованому на ньому принципу формального верховен-
ства вищого представницького органу, що наділяється всі-
єю повнотою державної влади.
Новий етап у розвитку інституту конституційного су-
дочинства розпочався на рубежі 80-90-х років, коли про-
цес демократизації набув глобального характеру. Він запо-
чатковується в усіх країнах, де відбувається перехід від
авторитарних і тоталітарних режимів до демократії.
Організація судових та правоохоронних органів
Наведений історичний екскурс дозволяє зробити низку
висновків. По-перше, можна стверджувати, що в даний час
інститут конституційного судочинства притаманний пере-
важній більшості сучасних держав, однією з істотних рис
яких є верховенство права та його головного джерела — кон-
ституції. Верховенство конституції означає підпорядкова-
ність їй не тільки всіх інших джерел права, а й всіх гілок вла-
ди, у тому числі й законодавчої. Як показав світовий досвід,
найбільш ефективною правовою гарантією реалізації верхо-
венства конституції є конституційне судочинство.
По-друге, на сучасному етапі переважає європейська
модель конституційного судочинства, покликана усунути
вади американської моделі, такі, наприклад, як зв'язаність
суду при вирішенні конституційних питань обставинами
розглянутих їм кримінальних і цивільних справ, тривалий
строк судочинства, обов'язковість прийнятих рішень
лише для сторін у конкретній справі.
Конституційні суди — це судові органи, діяльність
яких здійснюється в процесуальних формах, що зближає
їх з судами загальної юрисдикції. У деяких країнах зако-
нодавець розглядає їх саме як суди: положення про них
містяться в розділі конституції, присвяченому судовій
владі (Україна, Португалія, Росія, Туреччина, Чехія, Сло-
ваччина, Вірменія, Узбекистан та ін.). Цим законодавець
підкреслює зв'язок конституційного судочинства з інши-
ми формами судочинства і визнає конституційний суд од-
ним із судів, але з особливою юрисдикцією — конституцій-
ною. Процедура судочинства в конституційних і загальних
судах базується на таких принципах судочинства, як не-
залежність, колегіальність, гласність, змагальність і рівно-
правність сторін.
Однак спеціалізовані органи конституційного судо-
чинства істотно відрізняються від судів загальної юрисдик-
ції. При всьому різноманітті національних особливостей,
властивих їм в окремих країнах, можна виділити три ос-
новні подібності.
1.У формуванні спеціалізованих органів конституцій-
ного судочинства, як правило, беруть участь декілька гі-
Розділ IV. Судова система
лок влади, що представлені різними державними органа-
ми. Причому в одних державах конституційні суди утво-
рюються при участі в тій чи іншій формі двох гілок вла-
ди — законодавчої і виконавчої (Австрія, Албанія, Вірме-
нія, Бенін, Киргизстан, Румунія, Росія, Франція.). В
інших країнах конституційні суди формуються при участі
трьох гілок влади — законодавчої, виконавчої і судової
(Болгарія, Габон, Італія, Іспанія, Литва, Мадагаскар, Мол-
дова, Монголія, Республіка Корея).
2. На відміну від суддів судів загальної юрисдикції
судді конституційних судів призначаються і обираються
на певний, відносно короткий строк без права повторно-
го призначення і обрання. У більшості країн поряд з фік-
сацією граничного віку встановлений законом строк не
перевищує 12 років (у Марокко, Молдові, Республіці Ко-
рея, Португалії — шість років, Болгарії, Угорщині, Литві,
Румунії, Франції — дев'ять років, Албанії, Росії — 12 ро-
ків). При цьому в одних країнах склад конституційних
судів залишається незмінним протягом усього строку
(Болгарія, Італія, Монголія, Росія, ПАР, Ефіопія), в інших
— передбачена ротація їх членів (в Іспанії, Казахстані,
Литві, Мавританії, Румунії, Франції 1/3 складу оновлю-
ється кожні три роки, у Польщі — половина кожні чоти-
ри роки). Лише в деяких країнах, наприклад, в Австрії, Ві-
рменії, Туреччині, строк перебування судді на посаді об-
межений тільки досягненням певного віку.
3. На відміну від судів загальної юрисдикції, що фор-
муються виключно з професійних суддів, конституційні
суди створюються, як правило, на більш широкій основі:
їх членами можуть бути викладачі в галузі права, держав-
ні службовці, політичні діячі і навіть особі, що не мають
юридичної освіти.
Компетенція (юрисдикція) органів конституційного су-
дочинства. Способи визначення компетенції органів кон-
ституційного судочинства прямо залежать від моделі кон-
ституційного судочинства. У класичному варіанті амери-
канської моделі конституційне судочинство не виділяєть-
ся із загального. Тут немає особливої категорії конетиту-
Організація судових та правоохоронних органів
ційних справ. Конституційно-правові питання можуть
бути присутніми у будь-яких справах — кримінальних,
цивільних, адміністративних — і розглядатися судами за-
гальної юрисдикції.
Компетенція конституційних судів як органів консти-
туційного судочинства визначається їх природою як
головних органів судової охорони конституції. Аналіз су-
часного законодавства дозволяє виділити чотири основні
групи повноважень конституційних судів:
Це повноваження, пов'язані:
1) з забезпеченням верховенства конституції в системі
джерел національного права: розгляд справ про конститу-
ційність нормативно-правових актів і міжнародних дого-
ворів, офіційне тлумачення конституції і законів;
2) з забезпеченням принципу поділу влади: розгляд
спорів про компетенцію міждержавними органами (роз-
межування компетенції законодавчої, виконавчої і судо-
вої влади по горизонталі); між державою та її складовими
частинами (розмежування повноважень по вертикалі: у
федеративній державі — між федерацією та її суб'єктами,
у складній унітарній державі — між центром і автономія-
ми, у простій унітарній державі — між центральними дер-
жавними органами і територіальними колективами);
3) з захистом конституційних прав і свобод людини:
процедури «хабеас корпус», ампаро, конституційної скар-
ги. До них можна віднести також розгляд справ про консти-
туційність проведення виборів та референдумів і розгляд
виборчих спорів, оскільки йдеться про захист одного з най-
важливіших політичних прав громадян — виборчого;
4) з захистом конституції від порушення її вищими по-
садовими особами, а у деяких державах — і політичними
партіями (розгляд справ у порядку процедури імпічменту або
участь у ній; контроль діяльності політичних партій).
При цьому слід ураховувати дві обставини. По-перше,
не всі органи конституційного судочинства здійснюють
усі або в повному обсязі зазначені повноваження. По-дру-
ге, в окремих країнах органам конституційного судочин-
ства властиві й інші повноваження, наприклад, оголо-
Розділ IV. Судова система
шення неконституційною бездіяльність державних орга-
нів або посадових осіб (в Австрії, Угорщині, Німеччині
конституційний суд може зажадати від законодавчого
органу, що зволікає з виконанням запропонованих йому
законом обов'язків по виданню правових норм, виконан-
ню їх у визначені строки).
Порядок формування, склад і структура Конституційно-
го Суду України. Відповідно до ст. 148 Конституції Украї-
ни Конституційний Суд складається з вісімнадцяти суд-
дів Конституційного Суду України. Президент України,
Верховна Радою України та з'їзд суддів України признача-
ють по шість суддів Конституційного Суду.
Основні положення порядку призначення суддів за-
кріплені в Законі України «Про Конституційний Суд
України». Так, Президент України перед призначенням
шести суддів обов'язково здійснює консультації з Прем'єр-
міністром України і Міністром юстиції України щодо кан-
дидатур на посади суддів Конституційного Суду. Указ
Президента України про призначення суддів скріплюєть-
ся підписами Прем'єр-міністра і Міністра юстиції Украї-
ни. У разі припинення повноважень судді Конституційно-
го Суду, який призначався Президентом України, Пре-
зидент України у місячний строк призначає іншу особу
на цю посаду.
Верховна Рада України призначає суддів Конститу-
ційного Суду таємним голосуванням шляхом подання
бюлетенів. Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів
Конституційного Суду вносить Голова Верховної Ради, а
також може вносити не менш як 1/4 народних депутатів
України від конституційного складу Верховної Ради; при
цьому депутат має право поставити підпис під пропози-
цією про висунення тільки однієї кандидатури і ці підпи-
си депутатів не відкликаються. Відповідний Комітет Вер-
ховної Ради України подає Верховній Раді свої висновки
щодо кожної кандидатури на посаду судді Конституцій-
ного Суду, внесеної у встановленому порядку.
Призначеними на посади суддів Конституційного
Суду вважаються кандидати, які набрали найбільшу кіль-
Організація судових та правоохоронних органів
кість голосів депутатів, але більшеполовини голосів депу-
татів від конституційного складу Верховної Ради. Можли-
ва ситуація, за якої кілька кандидатів набрали однакову
кількість голосів і після їх призначення було б перевище-
но необхідне для призначення число суддів. Тому щодо
цих кандидатів проводиться повторне голосування. У разі
припинення повноважень судді Конституційного Суду,
який призначався парламентом України, Верховна Рада у
місячний строк призначає іншу особу на цю посаду. За
результатами голосування Головою Верховної Ради підпи-
суються постанови Верховної Ради України про призна-
чення суддів Конституційного Суду.
Закон «Про Конституційний Суд України» визначив
такий механізм обрання суддів Конституційного Суду від
з'їзду суддів України загальної юрисдикції. Цей з'їзд за
пропозицією делегатів з'їзду відкритим голосуванням
більшістю голосів присутніх делегатів з'їзду визначає кан-
дидатури на посади суддів Конституційного Суду для
включення в бюлетені для таємного голосування. Призна-
ченим на посаду судді Конституційного Суду вважається
кандидат, який у результаті таємного голосування одержав
більшість голосів від числа обраних делегатів з'їзду судців
України. Якщо голосування проводиться щодо кандида-
тур, число яких перевищує квоту для призначення на по-
сади суддів Конституційного Суду, призначеними вважа-
ються кандидати, які набрали більше голосів, ніж інші
кандидати на ці посади. У разі припинення повноважень
судді Конституційного Суду, який призначався з'їздом
суддів України, цей з'їзд у тримісячний строк призначає
іншу особу на цю посаду. За результатами голосування
головуючим і секретарем з'їзду підписуються рішення
з'їзду суддів України про призначення суддів Конститу-
ційного Суду.
Голова Конституційного Суду обирається на спеціаль-
ному пленарному засіданні Конституційного Суду із скла-
ду суддів Конституційного Суду лише на один трирічний
строк таємним голосуванням. Він очолює Конституцій-
ний Суд та організовує його діяльність.
Розділ IV. Судова система
Голова Конституційного Суду має двох заступників, які
обираються за пропозицією Голови Конституційного Суду
лише на один трирічний строк таємним голосуванням.
Конституційне судочинство здійснюється в колегіях
суддів для розгляду питань щодо відкриття провадження у
справах за конституційним поданням чи конституційним
зверненням, засіданнях Конституційного Суду та пленар-
них засіданнях Конституційного Суду. Для організації ро-
боти в Конституційному Суді формуються Секретаріат,
постійні і тимчасові комісії, Архів, Бібліотека, Науково-
консультативна рада. Друкованим органом Конституцій-
ного Суду є «Вісник Конституційного Суду України».
Для з'ясування правової природи Конституційного
Суду України як органу конституційного судочинства важ-
ливо визначити його завдання і принципи діяльності. Від-
повідно до ст. 2 Закону «Про Конституційний Суд Украї-
ни» завданням Конституційного Суду України є гаранту-
вання верховенства Конституції України як Основного
Закону держави на всій території України.
Основні принципи діяльності Конституційного Суду
закріплені в ст.ст. 4, 27, 28, 56 Закону «Про Конституцій-
ний Суд України» і багато в чому подібні тим, що покла-
дені в основу організації і діяльності інших судів. Діяль-
ність Конституційного Суду ґрунтується на принципах
верховенства права, незалежності і недоторканності суд-
дів, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, дер-
жавної мови судочинства, повного і всебічного розгляду,
справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень.
Тут не згадується принцип законності. Це пояснюєть-
ся тим, що Конституційний Суд при здійсненні своїх пов-
новажень має керуватися вимогами не будь-якого закону
або іншого нормативного акта, а принципу верховенст-
ва права, тобто правовими положеннями і приписами
Конституції України. Не згадані також принципи пре-
зумпції невинності, забезпечення обвинуваченому права
на захист, участі представників народу у відправленні су-
дочинства, забезпечення права громадянина на судовий
захист, здійснення судочинства тільки судом. І це природ-
Організація судових та правоохоронних органів
но, оскільки Конституційний Суд не вершить правосуд-
дя по конкретних справах. Він здійснює конституційне
судочинство, в якому немає обвинувачених, підсудних та
їх захисників, позивачів і відповідачів. Громадянин може
брати участь у конституційному судочинстві у вкрай об-
межених випадках. Він може виступати тільки в ролі осо-
би, яка підтримує своє звернення — клопотання про офі-
ційне тлумачення Конституції і законів України з метою
забезпечення реалізації і захисту його конституційних
прав і свобод.
Своєрідність принципів діяльності Конституційного
Суду проявляється також у тому, що вони часом наповню-
ються дещо іншим змістом порівняно з принципами су-
дочинства в судах загальної юрисдикції. Наприклад,
принцип колегіальності конституційного судочинства не
допускає можливості притягнення до розгляду справ
представників народу, тому що питання, з яких Консти-
туційний Суд має право приймати рішення, вимагають від
тих, кому довірено брати участь у цьому, глибоких профе-
сійних знань в галузі права. Рішення приймаються, ви-
сновки даються тільки тими суддями, які брали участь у
розгляді матеріалів справи на засіданні; пленарному засі-
данні Конституційного Суду. Тимчасова відсутність судді
на засіданні, пленарному засіданні, на якому розгляда-
лись матеріали справи, справа, не перешкоджає участі
такого судді з правом вирішального голосу в прийнятті
рішення або даванні висновків у справі, за винятком тих
випадків, коли рішення приймалися, висновки давалися
в межах процесуальних дій, які виконувалися за відсут-
ності судді.
Усі судді Конституційного Суду є рівноправними під
час розгляду справ на засіданні Колегії суддів, на засі-
данні, пленарному засіданні Конституційного Суду. Голо-
вуючий на засіданні Колегії суддів, на засіданні, пленар-
ному засіданні не має права обмежувати суддів у можли-
вості ставити запитання учасникам засідань, знімати по-
ставлені суддями запитання, коментувати висловлюван-
ня та запитання суддів, учасників засідання. Судді Кон-
Розділ IV. Судова система
ституційного Суду під час засідань повинні утримуватись
від коментарів та реплік, від втручання у дії головуючого.
Принцип гласності судочинства в Конституційному
Суді може бути обмежений з дуже широких підстав. Якщо
в судах загальної юрисдикції закрите судове засідання в
обов'язковому порядку здійснюється для охорони держав-
ної таємниці, а в арбітражному — ще й для охорони комер-1
ційної таємниці, то в Конституційному Суді обов'язко-
вою підставою для обмеження гласності може бути потре-
ба в охороні будь-якої таємниці, у тому числі службової,
професійної таємниці, таємниці приватного життя грома-
дянина.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32
головна відмінність від американської моделі полягає, в
тому, що конституційне судочинство виділяється із загаль-
ного судочинства і здійснюється не судами загальної
юрисдикції, а спеціалізованим органом — конституцій-
ним судом, або квазісудовим органом (конституційною
радою чи конституційною палатою вищих судових орга-
нів загальної юрисдикції).
Широке поширення розглядуваний інститут одержує
після Другої світової війни на третьому етапі конститу-
ційного процесу. Він затверджується практично у всіх кра-
їнах Західної Європи, багатьох нових державах Азії, Аф-
рики, Латинської Америки. Поза цією загальною тенде-
нцією залишаються соціалістичні держави.
Конституційне судочинство в країнах соціалістичного
табору не відповідало принципу єдності державної влади
і заснованому на ньому принципу формального верховен-
ства вищого представницького органу, що наділяється всі-
єю повнотою державної влади.
Новий етап у розвитку інституту конституційного су-
дочинства розпочався на рубежі 80-90-х років, коли про-
цес демократизації набув глобального характеру. Він запо-
чатковується в усіх країнах, де відбувається перехід від
авторитарних і тоталітарних режимів до демократії.
Організація судових та правоохоронних органів
Наведений історичний екскурс дозволяє зробити низку
висновків. По-перше, можна стверджувати, що в даний час
інститут конституційного судочинства притаманний пере-
важній більшості сучасних держав, однією з істотних рис
яких є верховенство права та його головного джерела — кон-
ституції. Верховенство конституції означає підпорядкова-
ність їй не тільки всіх інших джерел права, а й всіх гілок вла-
ди, у тому числі й законодавчої. Як показав світовий досвід,
найбільш ефективною правовою гарантією реалізації верхо-
венства конституції є конституційне судочинство.
По-друге, на сучасному етапі переважає європейська
модель конституційного судочинства, покликана усунути
вади американської моделі, такі, наприклад, як зв'язаність
суду при вирішенні конституційних питань обставинами
розглянутих їм кримінальних і цивільних справ, тривалий
строк судочинства, обов'язковість прийнятих рішень
лише для сторін у конкретній справі.
Конституційні суди — це судові органи, діяльність
яких здійснюється в процесуальних формах, що зближає
їх з судами загальної юрисдикції. У деяких країнах зако-
нодавець розглядає їх саме як суди: положення про них
містяться в розділі конституції, присвяченому судовій
владі (Україна, Португалія, Росія, Туреччина, Чехія, Сло-
ваччина, Вірменія, Узбекистан та ін.). Цим законодавець
підкреслює зв'язок конституційного судочинства з інши-
ми формами судочинства і визнає конституційний суд од-
ним із судів, але з особливою юрисдикцією — конституцій-
ною. Процедура судочинства в конституційних і загальних
судах базується на таких принципах судочинства, як не-
залежність, колегіальність, гласність, змагальність і рівно-
правність сторін.
Однак спеціалізовані органи конституційного судо-
чинства істотно відрізняються від судів загальної юрисдик-
ції. При всьому різноманітті національних особливостей,
властивих їм в окремих країнах, можна виділити три ос-
новні подібності.
1.У формуванні спеціалізованих органів конституцій-
ного судочинства, як правило, беруть участь декілька гі-
Розділ IV. Судова система
лок влади, що представлені різними державними органа-
ми. Причому в одних державах конституційні суди утво-
рюються при участі в тій чи іншій формі двох гілок вла-
ди — законодавчої і виконавчої (Австрія, Албанія, Вірме-
нія, Бенін, Киргизстан, Румунія, Росія, Франція.). В
інших країнах конституційні суди формуються при участі
трьох гілок влади — законодавчої, виконавчої і судової
(Болгарія, Габон, Італія, Іспанія, Литва, Мадагаскар, Мол-
дова, Монголія, Республіка Корея).
2. На відміну від суддів судів загальної юрисдикції
судді конституційних судів призначаються і обираються
на певний, відносно короткий строк без права повторно-
го призначення і обрання. У більшості країн поряд з фік-
сацією граничного віку встановлений законом строк не
перевищує 12 років (у Марокко, Молдові, Республіці Ко-
рея, Португалії — шість років, Болгарії, Угорщині, Литві,
Румунії, Франції — дев'ять років, Албанії, Росії — 12 ро-
ків). При цьому в одних країнах склад конституційних
судів залишається незмінним протягом усього строку
(Болгарія, Італія, Монголія, Росія, ПАР, Ефіопія), в інших
— передбачена ротація їх членів (в Іспанії, Казахстані,
Литві, Мавританії, Румунії, Франції 1/3 складу оновлю-
ється кожні три роки, у Польщі — половина кожні чоти-
ри роки). Лише в деяких країнах, наприклад, в Австрії, Ві-
рменії, Туреччині, строк перебування судді на посаді об-
межений тільки досягненням певного віку.
3. На відміну від судів загальної юрисдикції, що фор-
муються виключно з професійних суддів, конституційні
суди створюються, як правило, на більш широкій основі:
їх членами можуть бути викладачі в галузі права, держав-
ні службовці, політичні діячі і навіть особі, що не мають
юридичної освіти.
Компетенція (юрисдикція) органів конституційного су-
дочинства. Способи визначення компетенції органів кон-
ституційного судочинства прямо залежать від моделі кон-
ституційного судочинства. У класичному варіанті амери-
канської моделі конституційне судочинство не виділяєть-
ся із загального. Тут немає особливої категорії конетиту-
Організація судових та правоохоронних органів
ційних справ. Конституційно-правові питання можуть
бути присутніми у будь-яких справах — кримінальних,
цивільних, адміністративних — і розглядатися судами за-
гальної юрисдикції.
Компетенція конституційних судів як органів консти-
туційного судочинства визначається їх природою як
головних органів судової охорони конституції. Аналіз су-
часного законодавства дозволяє виділити чотири основні
групи повноважень конституційних судів:
Це повноваження, пов'язані:
1) з забезпеченням верховенства конституції в системі
джерел національного права: розгляд справ про конститу-
ційність нормативно-правових актів і міжнародних дого-
ворів, офіційне тлумачення конституції і законів;
2) з забезпеченням принципу поділу влади: розгляд
спорів про компетенцію міждержавними органами (роз-
межування компетенції законодавчої, виконавчої і судо-
вої влади по горизонталі); між державою та її складовими
частинами (розмежування повноважень по вертикалі: у
федеративній державі — між федерацією та її суб'єктами,
у складній унітарній державі — між центром і автономія-
ми, у простій унітарній державі — між центральними дер-
жавними органами і територіальними колективами);
3) з захистом конституційних прав і свобод людини:
процедури «хабеас корпус», ампаро, конституційної скар-
ги. До них можна віднести також розгляд справ про консти-
туційність проведення виборів та референдумів і розгляд
виборчих спорів, оскільки йдеться про захист одного з най-
важливіших політичних прав громадян — виборчого;
4) з захистом конституції від порушення її вищими по-
садовими особами, а у деяких державах — і політичними
партіями (розгляд справ у порядку процедури імпічменту або
участь у ній; контроль діяльності політичних партій).
При цьому слід ураховувати дві обставини. По-перше,
не всі органи конституційного судочинства здійснюють
усі або в повному обсязі зазначені повноваження. По-дру-
ге, в окремих країнах органам конституційного судочин-
ства властиві й інші повноваження, наприклад, оголо-
Розділ IV. Судова система
шення неконституційною бездіяльність державних орга-
нів або посадових осіб (в Австрії, Угорщині, Німеччині
конституційний суд може зажадати від законодавчого
органу, що зволікає з виконанням запропонованих йому
законом обов'язків по виданню правових норм, виконан-
ню їх у визначені строки).
Порядок формування, склад і структура Конституційно-
го Суду України. Відповідно до ст. 148 Конституції Украї-
ни Конституційний Суд складається з вісімнадцяти суд-
дів Конституційного Суду України. Президент України,
Верховна Радою України та з'їзд суддів України признача-
ють по шість суддів Конституційного Суду.
Основні положення порядку призначення суддів за-
кріплені в Законі України «Про Конституційний Суд
України». Так, Президент України перед призначенням
шести суддів обов'язково здійснює консультації з Прем'єр-
міністром України і Міністром юстиції України щодо кан-
дидатур на посади суддів Конституційного Суду. Указ
Президента України про призначення суддів скріплюєть-
ся підписами Прем'єр-міністра і Міністра юстиції Украї-
ни. У разі припинення повноважень судді Конституційно-
го Суду, який призначався Президентом України, Пре-
зидент України у місячний строк призначає іншу особу
на цю посаду.
Верховна Рада України призначає суддів Конститу-
ційного Суду таємним голосуванням шляхом подання
бюлетенів. Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів
Конституційного Суду вносить Голова Верховної Ради, а
також може вносити не менш як 1/4 народних депутатів
України від конституційного складу Верховної Ради; при
цьому депутат має право поставити підпис під пропози-
цією про висунення тільки однієї кандидатури і ці підпи-
си депутатів не відкликаються. Відповідний Комітет Вер-
ховної Ради України подає Верховній Раді свої висновки
щодо кожної кандидатури на посаду судді Конституцій-
ного Суду, внесеної у встановленому порядку.
Призначеними на посади суддів Конституційного
Суду вважаються кандидати, які набрали найбільшу кіль-
Організація судових та правоохоронних органів
кість голосів депутатів, але більшеполовини голосів депу-
татів від конституційного складу Верховної Ради. Можли-
ва ситуація, за якої кілька кандидатів набрали однакову
кількість голосів і після їх призначення було б перевище-
но необхідне для призначення число суддів. Тому щодо
цих кандидатів проводиться повторне голосування. У разі
припинення повноважень судді Конституційного Суду,
який призначався парламентом України, Верховна Рада у
місячний строк призначає іншу особу на цю посаду. За
результатами голосування Головою Верховної Ради підпи-
суються постанови Верховної Ради України про призна-
чення суддів Конституційного Суду.
Закон «Про Конституційний Суд України» визначив
такий механізм обрання суддів Конституційного Суду від
з'їзду суддів України загальної юрисдикції. Цей з'їзд за
пропозицією делегатів з'їзду відкритим голосуванням
більшістю голосів присутніх делегатів з'їзду визначає кан-
дидатури на посади суддів Конституційного Суду для
включення в бюлетені для таємного голосування. Призна-
ченим на посаду судді Конституційного Суду вважається
кандидат, який у результаті таємного голосування одержав
більшість голосів від числа обраних делегатів з'їзду судців
України. Якщо голосування проводиться щодо кандида-
тур, число яких перевищує квоту для призначення на по-
сади суддів Конституційного Суду, призначеними вважа-
ються кандидати, які набрали більше голосів, ніж інші
кандидати на ці посади. У разі припинення повноважень
судді Конституційного Суду, який призначався з'їздом
суддів України, цей з'їзд у тримісячний строк призначає
іншу особу на цю посаду. За результатами голосування
головуючим і секретарем з'їзду підписуються рішення
з'їзду суддів України про призначення суддів Конститу-
ційного Суду.
Голова Конституційного Суду обирається на спеціаль-
ному пленарному засіданні Конституційного Суду із скла-
ду суддів Конституційного Суду лише на один трирічний
строк таємним голосуванням. Він очолює Конституцій-
ний Суд та організовує його діяльність.
Розділ IV. Судова система
Голова Конституційного Суду має двох заступників, які
обираються за пропозицією Голови Конституційного Суду
лише на один трирічний строк таємним голосуванням.
Конституційне судочинство здійснюється в колегіях
суддів для розгляду питань щодо відкриття провадження у
справах за конституційним поданням чи конституційним
зверненням, засіданнях Конституційного Суду та пленар-
них засіданнях Конституційного Суду. Для організації ро-
боти в Конституційному Суді формуються Секретаріат,
постійні і тимчасові комісії, Архів, Бібліотека, Науково-
консультативна рада. Друкованим органом Конституцій-
ного Суду є «Вісник Конституційного Суду України».
Для з'ясування правової природи Конституційного
Суду України як органу конституційного судочинства важ-
ливо визначити його завдання і принципи діяльності. Від-
повідно до ст. 2 Закону «Про Конституційний Суд Украї-
ни» завданням Конституційного Суду України є гаранту-
вання верховенства Конституції України як Основного
Закону держави на всій території України.
Основні принципи діяльності Конституційного Суду
закріплені в ст.ст. 4, 27, 28, 56 Закону «Про Конституцій-
ний Суд України» і багато в чому подібні тим, що покла-
дені в основу організації і діяльності інших судів. Діяль-
ність Конституційного Суду ґрунтується на принципах
верховенства права, незалежності і недоторканності суд-
дів, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, дер-
жавної мови судочинства, повного і всебічного розгляду,
справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень.
Тут не згадується принцип законності. Це пояснюєть-
ся тим, що Конституційний Суд при здійсненні своїх пов-
новажень має керуватися вимогами не будь-якого закону
або іншого нормативного акта, а принципу верховенст-
ва права, тобто правовими положеннями і приписами
Конституції України. Не згадані також принципи пре-
зумпції невинності, забезпечення обвинуваченому права
на захист, участі представників народу у відправленні су-
дочинства, забезпечення права громадянина на судовий
захист, здійснення судочинства тільки судом. І це природ-
Організація судових та правоохоронних органів
но, оскільки Конституційний Суд не вершить правосуд-
дя по конкретних справах. Він здійснює конституційне
судочинство, в якому немає обвинувачених, підсудних та
їх захисників, позивачів і відповідачів. Громадянин може
брати участь у конституційному судочинстві у вкрай об-
межених випадках. Він може виступати тільки в ролі осо-
би, яка підтримує своє звернення — клопотання про офі-
ційне тлумачення Конституції і законів України з метою
забезпечення реалізації і захисту його конституційних
прав і свобод.
Своєрідність принципів діяльності Конституційного
Суду проявляється також у тому, що вони часом наповню-
ються дещо іншим змістом порівняно з принципами су-
дочинства в судах загальної юрисдикції. Наприклад,
принцип колегіальності конституційного судочинства не
допускає можливості притягнення до розгляду справ
представників народу, тому що питання, з яких Консти-
туційний Суд має право приймати рішення, вимагають від
тих, кому довірено брати участь у цьому, глибоких профе-
сійних знань в галузі права. Рішення приймаються, ви-
сновки даються тільки тими суддями, які брали участь у
розгляді матеріалів справи на засіданні; пленарному засі-
данні Конституційного Суду. Тимчасова відсутність судді
на засіданні, пленарному засіданні, на якому розгляда-
лись матеріали справи, справа, не перешкоджає участі
такого судді з правом вирішального голосу в прийнятті
рішення або даванні висновків у справі, за винятком тих
випадків, коли рішення приймалися, висновки давалися
в межах процесуальних дій, які виконувалися за відсут-
ності судді.
Усі судді Конституційного Суду є рівноправними під
час розгляду справ на засіданні Колегії суддів, на засі-
данні, пленарному засіданні Конституційного Суду. Голо-
вуючий на засіданні Колегії суддів, на засіданні, пленар-
ному засіданні не має права обмежувати суддів у можли-
вості ставити запитання учасникам засідань, знімати по-
ставлені суддями запитання, коментувати висловлюван-
ня та запитання суддів, учасників засідання. Судді Кон-
Розділ IV. Судова система
ституційного Суду під час засідань повинні утримуватись
від коментарів та реплік, від втручання у дії головуючого.
Принцип гласності судочинства в Конституційному
Суді може бути обмежений з дуже широких підстав. Якщо
в судах загальної юрисдикції закрите судове засідання в
обов'язковому порядку здійснюється для охорони держав-
ної таємниці, а в арбітражному — ще й для охорони комер-1
ційної таємниці, то в Конституційному Суді обов'язко-
вою підставою для обмеження гласності може бути потре-
ба в охороні будь-якої таємниці, у тому числі службової,
професійної таємниці, таємниці приватного життя грома-
дянина.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32