Істотним є й те, що всі названі функції взаємозалежні
і доповнюють одна одну. У відповідних розділах цього
посібника наводиться їх докладна характеристика. Тут же
необхідно особливо відзначити, що серед цих функцій
важливе місце посідає правосуддя як форма реалізації су-
дової влади. Незалежна судова влада має стати невід'єм-
ним атрибутом правової держави, до якої прагне Україна.
Проте правова держава неможлива без ефективного і
справедливого правосуддя, до якого всі громадяни повин-
ні ставитися з повагою.
Правосуддя — це така функція правоохоронної діяль-
ності, що прямо стосується захисту найбільш значущих
прав і законних інтересів людини і громадянина. Виконан-
ню завдань правосуддя так чи інакше підпорядкована реа-
лізація всіх інших правоохоронних функцій. Наприклад,
правосуддя по кримінальній справі не може бути здійсне-
не законно, обґрунтовано і справедливо, якщо ця справа не
була попередньо всебічно і повно розслідувана компетен-
тними органами. Реалізація правосуддя — це насамперед
забезпечення конституційних розпоряджень, у тому числі
тих, що прямо пов'язані з належним відправленням право-
суддя, гарантіями його законності, обгрунтованості та
справедливості. Тому про правосуддя, ні якою мірою не
зменшуючи значення інших правоохоронних функцій,
можна говорити як про генеральну функцію в цій системі.
§ 3. Система і загальна характеристика органів,
що здійснюють правоохоронну діяльність
Для виконання функцій правоохоронної діяльності
існують конкретні органи, що відповідно й іменуються
правоохоронними.
Перелік правоохоронних органів уперше закріплений
в Законі України «Про державний захист працівників суду
і правоохоронних органів». Відповідно до цього Закону до
Розділ І. Основні поняття, предмет, система...
правоохоронних органів належать: суди, органи прокура-
тури, органи Міністерства внутрішніх справ України, орга-
ни Служби безпеки України, митні органи, органи охоро-
ни державного кордону, органи державної податкової адмі-
ністрації, органи державної контрольно-ревізійної служби,
органи державної лісової охорони, інші органи, що вико-
нують правозахисні та правоохоронні функції.
Такий широкий перелік правоохоронних органів пояс-
нюється насамперед тим, що в законодавчому порядку не
вирішене питання про поняття правоохоронної діяльності.
Тому законодавцю слід професійно підходити до викори-
стання юридичних термінів у законодавчому процесі.
З урахуванням наведеного визначення правоохорон-
ної діяльності і характеристики її функцій (напрямків) до
правоохоронних органів належать: суди (Конституційний
Суд України і суди загальної юрисдикції), органи проку-
ратури, органи попереднього розслідування, органи.
Служби безпеки України, органи Міністерства внутрішніх
справ України, адвокатура, нотаріат, органи юстиції.
Протягом тривалого часу вважалося безспірним, що суд е
одним з правоохоронних органів, причому основним. Однак це
положення нерідко заперечуєя^я. ?нсдоюцрється думка, що
суди не можна відносити до правоохоронних органів, оскіль-
ки вони є органами судової влади, і їх не слід включати в один
перелік з органами прокуратури і органами виконавчої влади
(юстиції, внутрішніх справ, Служби безпеки). Суди повинні
бути незалежними від них, подібно тому як судова влада має
бути незалежною від законодавчої і виконавчої влади.
Прихильники такої позиції не беруть до уваги при-
наймні три істотні обставини.
По-перше., віднесення того чи іншого органу до чис-
ла правоохоронних аж ніяк не означає позбавлення його
незалежності і підпорядкованості іншим однорідним ор-
ганам. Наприклад, віднесення органів юстиції до право-
охоронних не призводить до їх залежності від органів вну-
трішніх справ або прокуратури. Так само належність про-
куратури і міліції до правоохоронних органів не означає
їх залежності одна від одної.
Організація судовій піа правоохоронних органів
По-друге, виключення судів із числа правоохоронних
органів неминуче приведе до заперечення того, що вони
уповноважені займатися охороною права. Це вже зовсім
позбавлено логіки. Суд був і залишається органом, що
уособлює судову владу, яка здатна ефективно охороняти
право. Саме в суд частіше за все звертаються люди за захи-
стом своїх прав і свобод. Туди ж звертаються і юридичні
особи, коли їм необхідно захистити свої законні інтереси.
Приналежність судів до самостійної гілки публічної влади
слід розглядати як обставину, внаслідок якої за ними визна-
ється особливий статус серед інших органів, що стоять на
сторожі права, як вагому підставу для твердження, шр вони -
вершина піраміди всієї системи правоохоронних органів.
Заперечення того, що суди є правоохоронними орга-
нами, тобто органами, що охороняють (захищають) пра-
во, суперечить загальновизнаному положенню про те, що
суд — найкращий гарант захисту прав і свобод людини і гро-
мадянина. Саме ця ідея покладена в основу ст. 55 Консти-
туції України і міжнародних нормативно-правових актів
в галузі прав людини. - .
По-третє, виключення судів із числа правоохоронних
органів;— результат спрощеного розуміння сутності пра-
воохоронної діяльності,' ототожнення її з діяльністю по
боротьбі зі злочинністю, по охороні порядку в громадсь-
ких місцях тощо.
Прокуратура як правоохоронний орган здійснює:
- підтримання державного обвинувачення в суді;
- представництво інтересів громадянина або держави
в суді;
- нагляд за додержанням законів органами, що здій-
снюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання і до-
судове слідство;
- нагляд за додержанням законів при виконанні судо-
вих рішень в кримінальних справах, а також при застосу-
ванні інших заходів примусового характеру, позв'язаних з
обмеженням особистої свободи громадян.
Адвокатура є професійним добровільним громадсь-
ким об'єднанням, покликаним сприяти захисту прав, сво-
Розділ І. Основні поняття, предмет, система...
бод і представництву інтересів фізичних та юридичних
осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу. Отже, адвока-
тура, не будучи державним органом, бере участь у реалі-
зації конституційного принципу права осіб на юридичну
допомогу.
Адвокати мають право здійснювати свою діяльність
індивідуально або створити своє адвокатське бюро, об'єд-
нуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фір-
ми, контори та ін.
До правоохоронних органів належить і нотаріат. Но-
таріуси (державні і приватні) забезпечують правильне
оформлення і посвідчення різних документів, правочинів,
договорів. Нотаріус зобов'язаний сприяти громадянам,
підприємствам і організаціям у реалізації їх прав і захис-
ту законних інтересів, роз'яснювати їх права і обов'язки,
попереджати про наслідки, які можуть настати, щоб їх
правова непоінформованість не могла бути використана
їм на шкоду. Нотаріус повинен відмовити у вчиненні но-
таріальної дії, якщо вона не відповідає законодавству. Та-
ким чином, нотаріальна діяльність є складовою частиною
правоохоронної діяльності.
В організації деяких правоохоронних органів, їх кад-
ровому, фінансовому, матеріально-технічному і методич-
ному забезпеченні важливу роль виконують органи юс-
тиції, повноваження яких є досить широкими, що дозво-
ляє назвати ці органи правоохоронними. До таких повно-
важень належать повноваження по організаційному за-
безпеченню судів, організації роботи нотаріату і перевірці
його діяльності, державної реєстрації нормативних актів,
що видаються міністерствами, відомствами та іншими ор-
ганами і стосуються прав і законних інтересів фізичних та
юридичних осіб.
Характеризуючи систему правоохоронних органів,
необхідно враховувати й передбачену ст. 101 Конституції
України особливу посадову особу — Уповноваженого Вер-
ховної Ради України з прав людини. Ця посада уведена для
забезпечення парламентського контролю за додержанням
конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Організація судових та прав'юхоронних органів
Головна функція Уповноваженого — розгляд скарг грома-
дян України та іноземців або осіб без громадянства, що
перебувають на її території, після того як ці особи зверну-
лися зі своїми скаргами в суди України або інші компе-
тентні органи, але не одержали там відповідного захисту.
Аналіз Закону України «Про Уповноваженого Верховної
Ради України з прав людини» дозволяє зробити висновок
про те, що Уповноважений самостійно здійснює право-
охоронну діяльність. Як правоохоронний орган Уповно-
важений має право:
1) направити в Конституційний Суд України подан-
ня щодо конституційності законів і офіційного тлума-
чення Конституції і законів України (ст. 40 Закону
України від 16 жовтня 1996 р. «Про Конституційний
Суд України»);
2) звернутися у Вищу раду юстиції з пропозицією прий-
няти подання про звільнення судді з посади (ст. ЗО Зако-
ну України від 15 січня 1998 р. «Про Вищу раду юстиції»);
3) звернутися в суд із заявою про захист прав і сво-
бод людини, порушених рішеннями або діями (бездіяль-
ністю) державного органу, органу місцевого самовряду-
вання або посадової особи, а також особисто або через
свого представника брати участь в процесі у встановле-
них законом формах;
4) подати до компетентних державних органів кло-
потання щодо порушення адміністративного чи дисци-
плінарного провадження або кримінальної справи від-
носно посадової особи, в рішеннях або діях (бездіяль-
ності) якої вбачаються порушення прав і свобод людини
і громадянина;
5) внести в суд або прокуратуру клопотання про пере-
вірку рішення, що набрало чинності, вироку суду, виснов-
ку або постанови суду чи постанови судці;
6) викласти свої доводи посадовій особі, що має пра-
во вносити протести на судове рішення, а також бути при-
сутнім при судовому розгляді справи та деякі інші повно-
важення.
Розділ І. Основні поняття, предмет, система...
§ 4. Предмет і система навчальної дисципліни
«Організація судових та правоохоронних
органів» та її співвідношення з іншими
юридичними дисциплінами
Предметом будь-якої навчальної дисципліни є коло
питань і проблем, що в ній вивчаються. Предмет навчаль-
ної дисципліни «Організація судових та правоохоронних
органів» містить у собі характеристику правоохоронної
діяльності, відомості про органи, що здійснюють право-
охоронну діяльність, їх структуру і повноваження, а також
про статус посадових осіб, що працюють у цих органах.
Таким чином, предметом навчальної дисципліни «Ор-
ганізація судових та правоохоронних органів» є положення
про основи організації, систему, завдання і повноваження
правоохоронних органів та статус посадових осіб, що пра-
цюють у цих органах.
Система навчальної дисципліни взагалі становить
собою перелік тем, які вивчаються в ній. До системи нав-
чальної дисципліни «Організація судових та правоохорон-
них органів» включаються теми, в яких розглядаються
загальні шггання, пов'язані з поняттям правоохоронної
діяльності, характеристикою органів, що здійснюють цю
діяльність, аналізом принципів, що лежать в основі їх по-
будови і діяльності.
Визнання судової влади одним з напрямків державної
влади призвело до включення в систему цієї дисципліни
питань про поняття судової влади, її ознаки і функції.
Значна увага приділяється вивченню сутності і принципів
організації та діяльності судової влади, а також викладен-
ню відомостей про побудову судової системи в цілому,
характеристиці повноважень Конституційного Суду
України і судів загальної юрисдикції.
Система дисципліни, що вивчається, охоплює також
теми, присвячені організаційному забезпеченню діяль-
ності судів, прокурорському нагляду та іншим напрямкам
роботи прокуратури, виявленню і розслідуванню злочи-
нів, наданню юридичної допомоги та інших правових по-
Організація судових та правоохоронних органів
слуг, а також побудові органів, що виконують ці правоохо-
ронні функції.
Організація судових та правоохоронних органів — один
із початкових навчальних курсів, що дають вихідні знання
про правоохоронну діяльність і органи, що її здійснюють.
Ці знання перебувають у тісному зв'язку і взаємозалежності
з відомостями, що даються студентам юридичних вузів при
вивченні деяких суміжних навчальних дисциплін.
До таких дисциплін належить теорія держави і права.
Пізнання багатьох питань організації і діяльності суду, орга-
нів прокуратури, органів внутрішніх справ, органів Служби
безпеки, адвокатури, юстиції, нотаріату вимагає загально-
правового підходу до них, що дозволяє вивчити конкретні
правові явища не у відриві від інших явищ, не в статиці, а в
динаміці, розвитку, на фоні історичних подій, в порівнянні
з нагромадженим юридичним досвідом як в Україні, так і за
її межами. Вихідні знання, необхідні для такого підходу, на-
буваються саме при вивченні основ теорії держави і права.
Не ізольована дисципліна, що вивчається, і від кон-
ституційного права. В рамках конституційного права по-
ряд з висвітленням багатьох інших проблем дається зага-
льна картина ролі і місця правоохоронних органів у сис-
темі всіх органів держави, характеризуються взаємозв'я-
зки між ними, визначаються конституційні принципи їх
побудови і діяльності. Робиться це, зокрема, на базі поло-
жень Конституції України, в тому числі й спеціально при-
свячених правам і свободам людини і громадянина, судо^
вій владі, прокуратурі, адвокатурі та ін.
Чимало точок зіткнення має дисципліна, що вивчаєть-
ся, і з адміністративним правом, одним із завдань якого є
вивчення закономірностей організації функціонування
всіх органів виконавчої влади, а також процедури застосу-
вання адміністративної відповідальності за відповідні про-
ступки. Такі органи виконавчої влади, як Міністерство
юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України та
підпорядковані їм органи, здійснюють свої управлінські
(виконавчі) функції одночасно з функціями правоохорон-
ними. Тому аспекти їх організації і здійснення правоохо-
Роздія І. Основні пс
ронних повноважень одержують необхідне висвітлення в
курсі «Організація судових та правоохоронних органів».
Дисципліна, що розглядається, тісно стикається з ци-
вільним процесом і арбітражним процесом. У курсі цивіль-
ного процесу переважно вивчається діяльність суду по
розгляду цивільних справ, а в курсі арбітражного проце-
су — порядок розгляду спорів в арбітражних судах.
Дуже тісно організація судових та правоохоронних ор-
ганів пов'язана з кримінальним процесом, основне призна-
чення якого — глибокий аналіз змісту діяльності всіх пра-
воохоронних органів, що здійснюють провадження по
справах про злочини. Ця дисципліна дає уявлення про те,
як повинні діяти правоохоронні органи при розкритті зло-
чинів, викритті осіб, винних в їх вчиненні, і призначенні
заходів правового впливу до таких осіб, а так само при ре-
абілітації осіб, незаконно притягнутих до кримінальної від-
повідальності. Вона також дає орієнтацію, як мають взає-
модіяти ці органи між собою і з громадянами, інтереси яких
порушені злочином. Організація правоохоронних органів
значною мірою залежить від змісту виконуваної ними діяль-
ності, порядку (процедури) провадження конкретних дій.
І навпаки, зміст їх діяльності істотно залежить від ви-
рішення організаційних питань, тобто від того, як, напри-
клад, повинні будуватися і фактично будуються відносини
між прокурором і слідчим, дрокурором і судом, адво-
катом — захисником обвинуваченого і слідчим. І
На старших курсах юридичних вузів викладається та-
кож «Прокурорський нагляд» — предмет, що дає відомості
про зміст, форму і методи здійснення всіх напрямків
діяльності прокуратури, які істотно розвивають і допов-
нюють матеріал теми дисципліни «Організація судових та
правоохоронних органів», присвячений прокуратурі.
§ 5. Джерела навчальної дисципліни «Організація
судових та правоохоронних органів»
Пізнання основ організації і функцій правоохоронних
органів вимагає вивчення значної кількості джерел інфор-
Організація судових та правоохоронних органів
мації, якими є: праці вітчизняних і зарубіжних учених
(монографічні дослідження, підручники, навчальні посіб-
ники), законодавчі та інші нормативно-правові акти, а
також практика їх застосування.
Учені розробляють теоретичні проблеми правоохо-
ронної діяльності, висловлюють судження щодо загаль-
них і конкретних проблем судової влади, прокурорсько-
го нагляду, досудового слідства, надання правової допо-
моги та з інших питань, що належать до цієї дисципліни.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32