Правове регулювання організації та діяльності адвока-
тури нарівні з Конституцією України та Законом «Про ад-
вокатуру» здійснюється також Положенням про кваліфіка-
ційно-дисциплінарну комісію адвокатури, Положенням
про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, іншими за-
конодавчими актами України та статутами адвокатських
об'єднань. Процесуальні права та обов'язки адвокатів при
здійсненні ними представництва в суді або захисту обвину-
ваченого закріплені також у КПК, ЦПК та АПК України1.
1 До міжнародних документів організації та діяльності адвокату-
ри, крім Основних положень про роль адвокатів, належать також Ста-
тут Міжнародного союзу адвокатів, Загальний кодекс правил для ад-
вокатів держав Європейського співтовариства, інші документи, прий-
няті Міжнародною асоціацією юристів.
Розділ X. Адвокатура
' § 3. Принципи діяльності адвокатури
Адвокатура України здійснює свою діяльність на
принципах верховенства закону, незалежності, демокра-
тизму, гуманізму, конфіденційності. Ці принципи поста-
ють з міжнародно-правових актів.
Сутність принципів полягає в наступному.
Принцип законності адвокатської діяльності визнача-
ється тим, що допомогу своїм клієнтам адвокати повинні
надавати лише законними способами, домагатися додер-
жання тих прав, свобод і інтересів людини, які визначені і
чинним законодавством України та міжнародно-правови- -1
ми актами, ратифікованими Україною. Законні засоби за- І
хисту — це такі, що застосовуються відповідно до закону з
метою з'ясування всього, що свідчить на користь підзахи- ;
сного, що спростовує його обвинувачення або пом'якшує І
його відповідальність1.
Принцип незалежності. У Загальному кодексі правил
для адвокатів держав Європейського співтовариства наго-
лошується на незалежності адвоката, під якою розумієть-
ся недопустимість підпорядкування адвоката будь-кому
при виконанні своїх професійних доручень, впливу тре-
тіх осіб.
Незалежність адвокатів при виконанні своїх функцій
полягає перш за все у иезалежності адвокатури від орга-
нів виконавчої та судової влади, а також об'єднань грома-
дян (політичних партій, рухів та інших громадських орга-
нізацій).
Цей принцип забезпечується передусім громадським
(недержавним) характером формування адвокатури як до-
бровільного самостійного незалежного об'єднання профе-
сійних юристів. Він полягає в тому, що юридична допомо-
га щодо захисту прав і і законних інтересів особи здійсню-
ється представниками незалежної юридичної професії.
З метою додержання принципу незалежності в своїй
діяльності адвокати повинні мати можливість виконува-
ти свої обов'язки без будь-якого втручання, зокрема з
1 Див.: Проблеми судебной зтики. — М., 1974. — С. 238-239.
Організація судових та правоохоронних органів
боку державних органів, а також без тиску власних інте-
ресів. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, дер-
жавному нотаріаті, органах внутрішніх справ, національ-
ної безпеки, державному управлінні.
Принцип демократизму в діяльності адвокатури перед-
бачає її створення на підставі демократичних засад, віль-
ного бажання особи, яка підтвердила свої професійні
знання шляхом складання кваліфікаційного іспиту та від-
повідає іншим вимогам, закріпленим у ст. 2 Закону «Про
адвокатуру».
До прийняття цього Закону для одержання статусу ад-
воката юрист повинен був стати членом єдиного у кожній
області об'єднання адвокатів (колегії), яке мало монопо-
лію щодо надання права на професію адвоката. Закон
«Про адвокатуру» порушив цю монополію. Адвокат, який
має відповідне свідоцтво, може самостійно визначати ор-
ганізаційну форму своєї роботи: займатися цією діяльні-
стю індивідуально або об'єднуватись з іншими адвоката-
ми у різні види адвокатських об'єднань, у тому числі в ко-
легії, які у ст. 4 Закону визначаються як рівні фірмам, ко-
нторам та іншим адвокатським об'єднанням.
Відповідно до принципу гуманізму адвокат не має пра-
ва відмовитися від прийнятого на себе захисту підозрюва-
ного, обвинуваченого, підсудного.
Адвоката, який здійснює захист обвинуваченого (пі-
дозрюваного, підсудного), не випадково не названо зако-
ном у числі осіб, які приймають рішення у справі за сво-
їм внутрішнім переконанням. Він покликаний здійсню-
вати захист незалежно від будь-яких сумнівів, і обов'язко-
вим моральним (етичним) правилом для нього, як і для лі-
каря, повинен бути принцип «Не нашкодити!».
З принципу гуманізму випливає правило: адвокат не
має права використовувати свої повноваження на шкоду
особі, в інтересах якої він прийняв доручення.
Це повною мірою стосується й випадків колізійного
захисту, коли має місце виникнення протилежних інтере-
сів підсудних та їх захисників. Усі дії адвоката проти інших
підсудних виправдані лише тоді, коли без них неможли-
Розділ X. Адвокатура
ве здійснення у повному обсязі захисту підсудного, інте-
реси якого ввірені адвокату. У випадках, коли протиріччя
не впливають з процесуальної позиції підсудних та мо-
жуть бути повністю усунені або пом'якшені, підтриман-
ня їх захисником неприпустимо, оскільки він в цьому разі
перетворюється на обвинувача інших підсудних.
Якщо підсудний (підозрюваний, обвинувачений) ви-
знає свою вину у вчиненні злочину, адвокат, за наявності
підстав для цього, має відстоювати перед судом (слідчим,
прокурором) його невинність. При цьому він зобов'язаний
погодити свою позицію з підзахисним, оскільки колізія між
позиціями адвоката і підзахисного є неприйнятою.
Адвокат не може визнавати доведеною вину свого під-
захисного, якщо останній її заперечує.
Крім випадків, коли підзахисний обмовлює себе
(інших підсудних), адвокат не є вільним у визначенні
своєї позиції. Тому він повинен діяти на користь свого
підзахисного (а також інших підсудних) та оспорювати в
суді такі його показання. Але у вирішенні питань право-
вого характеру, виборі методики і тактики захисту адвокат
є незалежним1.
Підвищена моральна і правова відповідальність адво-
ката за додержання вимог професійної етики складає сут-
ність принципу конфіденційності. Обов'язок виконання про-
фесійних стандартів та етичних норм професійної прися-
ги, кодексу професійної поведінки прямо проголошується
чинним законодавством, їх порушення може стати підста-
вою для дисциплінарного провадження стосовно адвоката.
Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємни-
цю, додержання якої є необхідною передумовою довірчих
відносин між адвокатом та клієнтом, без яких неможливе
належне надання юридичної допомоги. Предметом адво-
катської таємниці є питання, з яких громадянин або юри-
дична особа зверталися до адвоката, сутність консультацій,
порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвока-
том при здійсненні своїх професійних обов'язків.
Святоцький О.Д., Михеєнко М.М. Вказ. праця. — С. 87, 103.
Організація судових та правоохоронних органів
Відомості, що становлять предмет адвокатської таєм-
ниці, забороняється розголошувати і використовувати в
інтересах своїх або третіх осіб не тільки адвокату, а й поміч-
нику адвоката, посадовим особам адвокатських об'єднань.
Істотною гарантією забезпечення адвокатської таєм-
ниці є заборона вимагати від адвоката, його помічника,
посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'-
єднань відомості, що становлять таку таємницю. З цих
питань вони не можуть бути допитані як свідки.
Одночасно адвокат, який бере участь у кримінальній
справі, зобов'язаний додержуватися таємниці поперед-
нього розслідування. Дані попереднього слідства, які ста-
ли відомі адвокату у зв'язку з виконанням ним своїх про-
фесійних обов'язків, можуть бути розголошені тільки з
дозволу слідчого або прокурора. Адвокати, винні у розго-
лошенні відомостей попереднього слідства, несуть відпо-
відальність згідно з чинним законодавством.
З іншого боку, документи, пов'язані з виконанням ад-
вокатом обов'язків захисника у кримінальній справі, не
підлягають огляду, розголошенню чи вилученню особою,
яка проводить дізнання, слідчим, прокурором, суддею і
судом без згоди захисника.
Закріплення у Законі «Про адвокатуру» поняття адво-
катської таємниці має вагоме значення для більш глибо-
кого розуміння обов'язків адвоката, визначення гарантій
адвокатської діяльності. Зокрема, віднесення до адвокат-
ської таємниці сутності консультацій, порад, роз'яснень
та інших відомостей, одержаних адвокатом при виконанні
своїх професійних обов'язків, тісно пов'язане з обов'яз-
ком адвоката не приймати доручення на ведення справи,
якщо він надає або надавав юридичну допомогу особам,
інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулась
за юридичною допомогою. В іншому випадку адвокат по-
винен був би розголосити адвокатську таємницю1.
Закон «Про адвокатуру» закріплює норму, яка прого-
лошує гарантії адвокатської діяльності (ст. 10). Згідно з
1 Варфоломеева Т.В. Вказ. праця. — С. 47.
Розділ X. Адвокатура
цією нормою професійні права, честь і гідність адвоката
охороняються законом. Забороняється будь-яке втручан-
ня в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його
помічника, посадових осіб і технічних працівників адво-
катських об'єднань відомостей, що становлять адвокатсь-
ку таємницю. Вони не можуть бути допитані з цих питань
як свідки. Документи, пов'язані з виконанням адвокатом
доручення, не підлягають огляду, розголошенню чи вилу-
ченню без його згоди.
Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасни-
ками процесу.
Не може виноситися подання органом дізнання, слід-
чим, прокурором, а також окрема ухвала суду щодо пра-
вової позиції адвоката у справі.
Кримінальна справа проти адвоката може бути по-
рушена тільки Генеральним прокурором України, його
заступниками, прокурорами АРК, областей, міст Києва і
Севастополя. Адвоката не можна притягнути до криміналь-
ної, матеріальної та іншої відповідальності або погрожу-
вати її застосуванням у зв'язку з наданням ним юридич-
ної допомоги громадянам та організаціям.
Крім того, адвокати повинні володіти кримінально-
правовим та цивільно-правовим імунітетом, який виклю-
чає переслідування адвоката за письмові або усні заяви у
справі при безпосередньому виконанні своїх професійних
обов'язків у суді або іншому органі. «Незалежність адво-
катів при веденні справ осіб, позбавлених волі, повинна
гарантувати такий спосіб спілкування з ними, який би
виключав будь-яку змову з владами, прослуховування
розмов адвоката з підзахисним або залежність від влад
адвоката, що діє в інтересах осіб, позбавлених волі» (п. 12
Стандартів незалежності юридичної професії).
§ 4. Адвокат, його права та обов'язки
Вимоги до осіб, що призначаються на посаду адвоката.
Згідно з чинним законодавством України адвокатом може
бути громадянин України, який має вишу юридичну осві-
Організація судових та правоохоронних органів
ту, стаж роботи за фахом юриста або помічника адвоката
не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одер-
жав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяль-
ністю та склав Присягу адвоката України.
Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, дер-
жавному нотаріаті, органах внутрішніх справ, національ-
ної безпеки, державного управління. Адвокатом не може
бути особа, яка має судимість. "••
Порядок заняття посади. Рівень професійних знань
чинного законодавства та практики його застосування у
осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю,
перевіряють кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адво-
катури, створені в АРК, областях, містах Києві і Севасто-
полі. Порядок їх створення і діяльності закріплений в
Положенні «Про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію
адвокатури», затвердженому Указом Президента України
5 травня 1993 р. зі змінами та доповненнями від 27 січня
1999 р. та від ЗО вересня 1999 р. Ці комісії діють у складі
двох палат — атестаційної і дисциплінарної1.
Атестаційна палата розглядає заяви з наданими доку-
ментами осіб, які мають намір займатися адвокатською
діяльністю, допускає або відмовляє їм в допуску до скла-
дання кваліфікаційних іспитів, приймає кваліфікаційні
іспити, а також рішення про видачу або відмову у видачі
свідоцтва Про право на заняття адвокатською діяльністю,
видає свідоцтва про право на заняття адвокатською діяль-
ністю, приймає Присягу адвоката України.
Особа, яка має намір займатися адвокатською діяль-
ністю, подає в атестаційну палату заяву, нотаріально по-
свідчену копію диплома про вищу юридичну освіту, доку-
мент, який підтверджує стаж роботи за фахом юриста або
помічника адвоката не менш двох років. Подані заяви
розглядаються палатою протягом одного МІСАЦЯ з дня їх
отримання.
1 Див.: Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури,
затверджене Указом Президента України від 5 травня 1995р. зі зміна-
ми і доповненнями від 27 синя 1999 р. та від ЗО вересня 1999 р. //Ад-
вокат. — 1999. — № 3.
Розділ X. Адвокатура
Кваліфікаційні іспити включають відповіді на запи-
тання з різних галузей права, Правил адвокатської етики,
історії адвокатури, законодавства про адвокатуру, вико-
нання практичних завдань і складання правових докумен-
тів відповідно до Програми кваліфікаційних іспитів. Про-
грами цих іспитів розробляються та затверджуються Ви-
щою кваліфікаційною комісією адвокатури.
Особа, яка не склала кваліфікаційні іспити, має пра-
во складати їх повторно через рік.
Рішення про видачу свідоцтва про право на заняття
адвокатською діяльністю або скасування в його видачі
приймається відкритим голосуванням більшістю голосів
від загальної кількості членів палати. У строк до одного
місяця з моменту прийняття рішення кваліфікаційно-
дисциплінарна комісія видає свідоцтво про право на за-
няття адвокатською діяльністю, якщо для цього немає
перешкод, пов'язаних з несумісністю.
Дисциплінарна відповідальність адвокатів. Дисциплі-
нарна палата розглядає скарги громадян, окремі ухвали
судів, постанови суддів, постанови, подання слідчих ор-
ганів, голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії або
її членів, заяви адвокатських об'єднань, підприємств,
установ, організацій на дії адвокатів; вирішує питання про
притягнення адвоката до дисциплінарної відповідаль-
ності, розглядає порушені з цих питань справи, приймає
рішення про застосування дисциплінарного стягнення
або про відмову у притягненні адвоката до дисциплінар-
ної відповідальності.
Рішення дисциплінарної палати про притягнення ад-
воката до дисциплінарної відповідальності приймається
відкритим голосуванням двома третинами голосів від за-
гальної кількості членів палати.
За порушення вимог Закону «Про адвокатуру», інших
актів законодавства України, що регулюють діяльність
адвокатури, Присяги адвоката України рішенням дисци-
плінарної палати до адвоката можуть бути застосовані такі
види дисциплінарних стягнень: попередження, зупинен-
ня дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяль-
Організація судових та правоохоронних органів
ністю на строк до одного року, анулювання свідоцтва про
право на заняття адвокатською діяльністю.
Припинення адвокатської діяльності. Адвокатська дія-
льність може бути припинена рішенням кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії у випадках:
- засудження адвоката за вчинення злочину — після
набрання вироком законної сили;
- обмеження судом дієздатності чи визнання адвока-
та недієздатним;
- втрати громадянства України;
- грубого порушення вимог Закону «Про адвокатуру»,
інших актів законодавства України, що регулюють діяль-
ність адвокатури, та Присяги адвоката.
Відмова у видачі свідоцтва на право заняття адвокат-
ською діяльністю, а також рішення про притягнення ад-
воката до дисциплінарної відповідальності можуть бути
оскаржені у Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури.
Вища кваліфікаційна комісія адвокатури утворюється
при Кабінеті Міністрів і України діє на підставі Положен-
ня про Вищу кваліфікаційну комісію, що затверджується
Президентом України. До складу цієї комісії входять по
одному представнику від кожної кваліфікаційно-дисцип-
лінарної комісії адвокатури, Верховного Суду України,
Міністерства юстиції України, Спілки адвокатів України.
Вища кваліфікаційна комісія адвокатури:
а) розглядає скарги: на рішення кваліфікаційно-
дисциплінарних комісій адвокатури або їх палат про: відмо-
ву в допуску до кваліфікаційних іспитів;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32