13 — Уроки з народознавства
193
Неабиякий інтерес в учнів викликає й легенда про
походження калини. Перед тим, як ознайомити учнів
з її змістом, підкреслюємо героїчне начало, яке визна-
чає цей зміст, ставимо завдання пояснити за фольклор-
ною традицією природу плодів калини. «Розповіда-
ють,— говорить народна легенда,— що колись напали
на українське село вороги. Дівчина-красуня, яку схопи-
ли бусурмани, вирвалася і почала тікати. Але раптом
розірвалося її червоне намисто і розсипалися по землі
яскраві намистинки, з яких через деякий час і повирос-
тали калинові кущі»7. Обговорюючи легенду, учні за-
уважать, що плоди калини справді нагадують намисто,
що історичну дійсність, а саме боротьбу українського
народу з різного роду завойовниками, фольклорна уява
найтіснішим чином пов'язала з калиною, як уособлен-
ням трагічної і разом з тим героїчної долі нашого на-
роду, тому-то в образі калини й синтезуються народно-
поетичні уявлення про красу і трагізм, тому-то вона ста-
ла одним із символів України, а в одній з пісень січо-
вих стрільців співають:
Гей, у лузі червона калина,
Гей, гей, похилилася;
Чогось наша славна Україна,
Гей, гей, засмутилася.
А ми ж тую червону калину,
Гей, гей, та піднімемо;
А ми ж свою славну Україну,
Гей, гей, та розвеселимо!
Використання фольклору, як бачимо, дає учителеві
можливість зробити урок цікавішим, доступнішим, ак-
тивізує навчальний процес, виховує спостережливість та
дбайливе ставлення до природи.
ЛІТЕРАТУРА
1. Див:. Легенди та перекази,—К., 1985.—С. 149—150.
2. Давидюк В. Українська міфологічна легенда.— Львів, 1992—»
С. 172.
3. Див.: Легенди та перекази.—К., 1985,—С. 150—151.
4. Там же,—С. 70.
5. Див.: Дмитренко Микола, Народні повір'я.—К., 1994.—
С. 31—32; Легенди та перекази.—К., 1985.
6. Дмитренко Микола. Народні повір'я.— К., 1994.—С. 27.
7. Супруненко Володимир. Народний. Витоки нації: символи,
вірування, звичаї та побут українців.— Запоріжжя, 1993.—С. 41.
Л. /. ПАВЛЕНКО.
194
ФОЛЬКЛОРНА ВЕСЕЛКА
Антологія творів
малих жанрів фольклору
Мета антології — надати практичну допомогу вчите-
леві у доборі та використанні безцінних зразків малих
фольклорних жанрів. Адже відомо, який багатющий
дидактичний і виховний потенціал містить усна народ-
на творчість, зокрема, прислів'я та приказки, постійні
народні порівняння, загадки, скоромовки, повір'я. Не-
обхідно активніше використовувати принципи народної
дидактики, залучати призабуті зразки із невичерпної
скарбниці мудрості.
Найдоречніше застосовувати подані матеріали на
уроках української мови як ігрові хвилинки,
хвилинки-веселинки, конкурси, різноманіт-
ні види диктантів, і, звичайно, хвилинки муд-
рих думок.
Пропонуємо деякі рекомендації щодо застосування
зразків фольклору.
П р й с л і в'я
Народні прислів'я та приказки вражають нас своєю
влучністю, лаконічною поетичною формою, багатством
змісту, високою концентрацією думки. Вони — своєрідна
скарбниця знань, специфічний народний дидактичний і
моральний кодекс, «коштовні перлини», за влучним
висловом Івана Франка. Це своєрідна енциклопедія на-
родного життя.
Учитель може використовувати прислів'я, приказки
не лише з виховною, а й з певною навчальною метою.
Проте кожне прислів'я повинно бути проаналізоване з
боку його змісту: що означає, про яких людей йдеться,
чого вчить тощо. Так, при вивченні теми «Правопис не
з різними частинами мови» (7 кл.) даємо учням д й к-
т а н т-з а в д« н н я: пояснити значення прислів'їв,
правопис слів з н е, розділові знаки,
13*
'95
Диктант-з авдання
Без труда нема плода. Взявся за гуж — не кажи, що
не дуж. Нехай — недобрий чоловік. Не той молодець,
що починає, а той, що кінчає. Не хитруй, не мудруй, а
добре працюй. Не відкладай на завтра те, що можна
зробити сьогодні. Поки не упріти, доги не уміти. За
невміння деруть реміння. На чужий труд ласий не будь.
Кожне прислів'я складають різні частини мови. Тому
при вивченні морфології учитель може впроваджувати
вибіркові диктанти. Спочатку читає прислів'я,
діти пояснюють його значення, потім виписують (або
вибирають) іменники (прикметники, числівники, зай-
менники, дієслова, прислівники, службові частини мо-
ви), визначають певні їх граматичні значення. Наприк-
лад, під час вивчення теми «Правопис прислівників»
(7 кл.) пропонуємо дітям гру «Впіймай прислівник»: із
названих прислів'їв треба «впіймати» — вибрати при-
слівники, записати їх, визначити, на які питання відпо-
відають, пояснити правопис.
Гра «Впіймай прислівник»
Хто навесні не хоче орати, той буде взимку голодний
спати.
Глибше орати — більше хліба мати.
Посієш вчасно — вродить рясно.
Коси, коса, поки роса, а як роса додолу, то ми До-
дому. '
Учися змолоду — на старість як знайдеш.
Не лінися рано вставати та замолоду більше знати.
Прислів'я — благодатний матеріал для вивчення
тем: «Лексика. Фразеологія» (6 кл.); «Просте речення»,
«Види присудків», «Тире між підметом і присудком»,
«Односкладні речення», «Узагальненоособові речення»,
«Безособові речення» (8 кл.); «Кома у складносурядно-
му, складнопідрядному реченнях», «Кома, двокрапка,
тире у безсполучниковому складному реченні» (9 кл.)
тощо.
Вибірковий диктант-з авдання
(9 кл.)
Записати речення у два стовпчики: у перший —
складносурядні, у другий — складнопідрядні, накресли-
ти схеми, підкреслити граматичні основи. Зразок:
Складносурядні речення
І. Учений іде, а неук слі-
дом спотикається^
2. Розумний розсудить, а
дурний осудить.
Складнопідрядні речення
1. Хто знання має, той і
мур ламає.
2. Книга вчить, як на сві-
ті жить.
3. Старе скаже на глум,
а ти бери на ум.
3. Чого навчився, того за
плечима не носить.
Можливі й безліч інших варіантів цікавих етапів
уроків із використанням прислів'їв та приказок — цих
немеркнучих народних перлин.
ПРИСЛІВ'Я
Дерево міцне корінням,
а людина — трудовим горінням
Роботящі руки гори вернуть.
Без діла сидіти — то можна одубіти.
Без діла слабіє сила.
Без труда нема плода.
Була б лише охота — наладиться кожна робота.
Взявся за гуж — не кажи, що не дуж.
Добрий початок — половина діла.
Зробиш сяк-так, а вийде ніяк.
Нехай — недобрий чоловік.
Кінець — ділу вінець.
Якщо добре працюватимеш, честь і славу матимеш.
Не той молодець, що починає, а той, що кінчає.
Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
Не хитруй^, не мудруй, а добре працюй.
Не відкладай на завтра, що сьогодні можеш зробити.
Чесне діло роби сміло.
197
Хто рано підводиться, за тим діло водиться.
Що посієш, те й пожнеш.
Поки не упріти, доти не уміти.
Як будеш чесно працювати, то прийде сама доля до хати.
Хто за свята питає, той штани латає.
За невміння деруть реміння.
Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.
Щоб добре жити, треба працю любити.
На чужий труд ласий не будь.
Яка п.шениця, така й паляниця
Сади густо — не буде пусто.
Хто літом працює до поту, зимою поїсть в охоту.
Хто літом спеки боїться, той зимою не має чим гріться.
Горох, капуста — хата не пуста.
Кукурудзу посієш до дощу — матимеш сало до борщу.
Пшениця колоситься — життя веселиться.
Весна —наші отець і мати: хто не посіє, не буде жати.
Землю поважай — вона дасть урожай.
Як мілко орати, краІЦе випрягати.
Глибше орати — більше хліба мати.
Як почав орати, то в сопілку не грати.
Хто навесні не хоче орати, той буде взимку голодний спати.
Повієш вчасно — вродить рясно.
Чорна нива білий хліб родить.
На добрій землі що не посієш, те і вродить.
Хто сіє, оре, не знає про горе.
Один урожай збирай, а про другий дбай.
Як будеш робити, так буде й родити.
Бджола мала, а й та працює.
Казав ячмінь: «Кинь мене в грязь, то будеш князь!».
Де цвіток, там і медок.
День у жнива рік годує.
Згайнуєш на жнивах хвилину — втратиш не одну зернину.
Не питає добрий жнець, чи широкий пагонець.
Який жнець, такий снопеиь.
Розпочалися жнива — закачуй рукава.
Сніп до снопа — буде копя.
Коси, коса, поки роса, а як роса додолу, то ми додому.
Як сіно косять, то дощів не просять.
Не той урожай, що в полі, а той, що в коморі.
Зима спитає, де літо було.
Не святі горшки ліплять
Без господаря двір плаче, а без господині хата.
Любиш поганяти, люби й коня годувати.
Діло майстра величає.
Хто що знає, тим і хліб заробляє.
Добре ковадло не боїться молота.
Куй залізо, поки гаряче.
Не молот кує, а коваль.
У коваля руки чорні, а хліб білий.
Дірявого мішка не наповниш.
Ремесло — не коромисло: плечей не відтягне.
Без клинка не розколеш пенька.
Без сокири не тесляр, без голки не кравець.
Не взявшись за сокиру, хати не збудуєш.
Голкою криниці не викопаєш.
Ложкою моря не вичерпаєш.
Швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся.
Завжди швець без чобіт, а тесляр без воріт.
Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.
Не навчишся плавати, поки в вуха води не набереш.
Де ліниво працюеться, там пожитку не чується.
Ледачий два рази робить, а скупий два рази платить.
Б'ють не лежачого, а ледачого.
Ліниве так робить, як мокре горить.
Бракороб і нероба — одна хвороба.
Лежачий плуг скоро поржавіє, лежача людина скоро по-
старіє.
Хто лінивий, той і сонливий.
Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.
%
Хто ледащо, тому їсти нема що.
Ранні пташки росу п'ють, а пізні -ллі-пі ллють.
199
Хто пізно встає, у того хліба не стає.
За спання не купиш коня.
Не жалкуй на сусіда, коли спиш до обіда.
Хто як постелить, так і виспиться.
В хаті гульки, а в городі ані цибульки.
Живемо так собі: часом з квасом, порою з водою.
Добрий борщик, та малий горщик.
Добрий горщик, та поганий борщик.
Голод вовка з лісу гонить.
Голодній курці все просо на думці.
Голодній кумі все хліб на умі.
Дали їсти, а не було де сісти.
Хочеш їсти калачі, то не сиди на печі.
Дорога ложка до обіду.
Як мед, то й ложкою.
Гарна хата не вуглами, а пирогами.
На віку — як на довгій ниві
Життя прожити — не поле перейти.
Життя — як стерня: не пройдеш, ноіи не вколовши.
Живий про живе думає.
Вір своїм очам, а не чужим речам.
Прожите, як пролите: не повернеш.
Вчорашнього дня стома кіньми не доженеш.
На дерево дивись, як родить, а на людину, як робить.
Свій розум май і в людей питай.
Малі тілом, та великі ділом.
Всякий свого щастя коваль.
Куди орли літають, туди сороки не пускають.
Найшла коса на камінь: коса не втне, камінь не подасться.
Літа минають, а не вертають.
Хто знання має,
той і мур ламає
Іі«ука в ліс не веде, а з лісу виводить.
Учений іде, а неук слідом спотикається.
200
Книга вчить, як на світі жить.
Грамотний — видющий і на все тямущий.
Гарна птиця пером, а людина умом.
Учися змолоду — пригодиться на старість.
Чого навчився, того за плечима не носить.
Шануй учителя, як родителя.
Знаєш — кажи, не знаєш—мовчи.
Всіх слухай, а свій розум май.
Не лінися рано вставати та замолоду більше знати.
Хто знання має, той і мур ламає.
Чоловік без розуму, що сніп без перевесла.
З розумним поговори, то розуму наберешся,
а з дурним, то і свій загубиш.
За чужим розумом довго не проживеш.
Кожний по-своєму з розуму сходить.
Борода не робить чоловіка мудрим.
Два хитрих мудрого не переважать.
Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає,
що каже.
Більше думай, а менше говори.
Не краса красить, а розум.
Розумний розсудить, а дурний осудить.
Розумний учить, а дурень повчає.
Розуму не позичиш.
Розуму і за морем не купиш, коли його вдома нема.
Двічі, молодим не бути
Слухай старих людей, то чужого розуму наберешся й свого
не загубиш.
Старого чоловіка для поради держи.
Старе скаже на глум, а ти бери на ум.
Старому та слабому годи, як малому.
Від гніву старієш, від сміху молодієш.
І не мірошникує, а голова борошном припала.
Молодість ^-буйність, а старість — не радість.
Горе старому дома самому.
Старий хоче спати, а молодий гуляти.
20!
Якби молодість знала, а старість могла.
Найбільше багатство — здоров'я.
Доки здоров'я служить, то чоловік не тужить.
Без здоров'я нема щастя.
Здоров'я маємо — не дбаємо, а погубивши, плачемо.
Бережи одяг, доки новий, а здоров'я, доки молодий.
Веселий сміх — здоров'я.
Держи голову в холоді, а ноги в теплі — проживеш довгий
вік на землі.
Кого що болить, той про те й гомонить.
Скрипливе дерево довго живе.
На похиле дерево й кози скачуть.
Краще вмерти стоячи, ніж жити повзаючи.
Двом смертям не бути, а одної не минути.
На смерть і родини нема доброї години.
Гарна дівчина,
як у лузі калина
Гарна дівка, хоч з лиця води напиться.
Гарній дівці гарно й у пілиі.
Дівоча краса—як майова роса.
З краси не пити роси.
Краса до вінця, а розум — до кінця.
4
Врода — дівоча шкода.
Коса — дівоча краса.
З красивого лиця води не пити.
Кому — як мара, йому — як зоря.
Поганий на вроду, та гарний на вдачу.
Хороша, вродлива, тільки біда, що сварлива.
Оправ його хоч і в рами, а він усе такий самий.
У рум'янці така сила, що всі квіти погасила.
Горобець — молодець, а ластівка краща.
Стан дівочий до танцю охочий.
Куди серце лежить, туди й око глядить.
Без сонця не можна бути, без милого не можна жити.
Гірша любов від болю, як не дає спокою.
Бона за ним сохне, а він і не охне.


Кого любиш, люби дуже, а не любиш, не жартуй же.
Краще полин їсти, ніж з нелюбом за стіл сісти.
Любові, вогню і кашлю від людеіі не сховаєш.
Любов не пожежа: займеться — не погасиш.
Любов сильніша смерті.
На милування нема силування.
Хоч хліб з водою, аби, милий, з тобою.
Хто кого любить, той того й голубить.
Силою не будеш милою.
Лиш раз глипне — кожна до нього липне.
З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем.
Дай серцю волю — заведе в неволю.
Дівчина — як тінь: ти за нею, вона від тебе, ти від неї, вона
за тобою.
Серце — не камінь.
Нема того краму, щоб купити маму
Батька покинеш, то сам загинеш.
В доброго батька добрі й діти.
Добре тому, хто має батька, бо в батька — найтенліша
хатка.
По татку й дитятко.
Своя хата — своя стріха, свій батько—своя втіха.
Шануй батька й неньку — буде тобі скрізь гладенько.
Малі діти — малий клопіт, великі діти — великий клопіт.
Від малих дітей голова болить, а від великих — серце.
Де діточок сім, там доля всім.
Дитина заплаче, а в матері серце заболить.
Діти — як квіти: полий, то ростимуть.
Добрі діти на ноги поставлять, а лихі і з ніг звалять.
Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, го
болить.
Рад би до дітей небо прихилити та зорями вкрити.
Хата з дітьми— базар, а без дітей — пустка.
В кого рі'/ща ненька, в того й голівка гладенька.
Кожній матері своя дитина найкраща.
Людям —- як болото, а матері — як золото.
203
.Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде, скоро розтане.
Матері ні купити, ані заслужити.
Мати з хати—горе в хату.
Рідна мати однією рукою б'є, а другою гладить.
Нема в світі цвіту цвітнішого, як маківочка, нема ж і роду
рідного, як матіночка.
Жінка чоловікові подруга, а не прислуга.
Які мама й татко, таке і дитятко.
З кривого дерева крива й тінь.
Яблучко від яблуньки недалеко відкотиться.
Яке коріння, таке й насіння.
Сини й дочки — з одного дерева листочки.
Яке дерево, такі його квіти, які батьки, такі й діти.
Який ясен, такий клин, який батько, такий син.
X л і 6-е і л ь ї ж, а правд у ріж
їж хліб з сіллю і з водою, живи правдою святою.
Кожний правду знає, та не кожний про неї дбає.
Правда очі коле.
Добрая тая рада, де щирая правда.
Скажи мені, хто твій друг, а я скажу, хто ти.
В лиху годину узнаєш вірну людину.
Другі пізнаються в біді.
Нових друзів май, а старих не забувай.
То не друг, що медом маже, а той друг, що правду каже.
Хто питає, той не блудить.
Не спитавши броду, не сунься у воду.
Не сунь носа, де тебе не просять.
Не кажи «гоп!», поки не перескочиш.
Хто боїться, у того в очах двоїться.
Не такий страшний чорт, як його малюють.
Тихого та смирного й кури заклюють.
Хто всім годить, нікому не догодить.
У тихім болоті чорти плодяться.
Краще не обіцяти, як слова не здержати.
Дарованому коню в зуби не дивляться.
Подарунок назад не беруть,
204
Що з воза впало, те пропало.
Не сунь свого носа до чужого проса.
На чужий коровай очей не поривай.
Кожний купець свій товар хвалить.
Не мала баба клопоту — купила порося.
Від добра добра не шукають.
Добре роби — добре й буде.
До доброї криниці стежка утоптана.
Світ не без добрих людей.
Бережи честь змолоду.
У заздрості на все очі великі.
Слово — не горобець
Вмієш сказати — вмій і змовчати.
Лихо говорливому, та не добре й мовчазливому.
Слово — не горобець, вилетить — не впіймаєш.
Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.
Де слова масні, там пироги пісні.
На язиці густо, а на ділі пусто.
І від солодких слів буває гірко.
Кажи, не кажи, а своє слово держи.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23