— Треба зачинити худобу в хліві, щоб не забрав
із собою худоби.
— Не можна їсти, коли несуть мерця. Бо виросте
«мертва кістка».
— Коли несуть мерця селом, треба зачинити всі
двері і ворота.
— Не можна іти чи їхати проти похорону, не можна
переходити дорогу померлому.
— От бачите, які дивні звичаї. Багато з них тепер
не можна пояснити. Це свідчить про те, що вони дуже
давні, незрозумілі навіть тим, хто їх дотримує. А ще що
відбувається на кладовищі?
— На кладовищі хтось із родичів померлого роздає
дітям і старим людям, бідним печиво, цукерки.
— Це, діти, теж залишки давнього обряду жертво-
приношення, коли приносили в жертву силам природи
і померлим предкам, які зливалися з силами природи,
їжу й тварин. Жертвоприношення збереглося і в поми-
нальних обрядах. Чому це відбувалося, ви вже знаєте:
щоб задобрити предків, які нібито могли впливати на
природу, на урожай. Такі були звичаї у слов'ян-язич-
ників.
А ще: всі обряди у стародавніх русичів закінчува-
лись великою спільною трапезою. Чи є залишки цього
звичаю в похоронному обряді?
— Після похорону на кладовищі родичі покійного
запрошують усіх людей на обід. Усі сідають за стіл і
найперше куштують древні обрядові страви — кашу
(коливо) або три ложки борщу. Потім їдять усе, співа-
ють поминальні пісні. Запрошують на обід усіх старих,
бідних, а хто не може прийти, тому приносять їжу до-
дому, щоб пом'янув померлого. Коли пообідають, їжу
залишають на столі для померлих.
— Збереглися давні, ще дохристиянські традиції. А
ще є в Гнідині цікавий обряд на наступний день. Це
теж жертвоприношення всім померлим. Що це за обряд?
— Наступного дня вранці несуть померлому сніда-
ти на кладовище. Дорогою частину продуктів роздають
дітям, старим людям. А тоді приходять на могилу, роз-
кладають там їжу, сідають і снідають, а що не з'їли,
лишають на могилі.
— Такий самий обряд справляють і в поминальні
дні, а тепер дайте відповіді на такі запитання:
— Чи є якісь відмінності в похоронному обряді, ко-
ли ховають молоду дівчину або хлопця?
— Молоду дівчину одягають у весільне вбрання, з
стрічками і вінком, і так ховають. А ще несуть деревце,
як на весілля, перев'язують весільними рушниками тих,
хто несе труну. Печуть весільний коровай і роздають,
на цвинтарі за дівчиною.. Так само печуть коровай і
несуть гільце для хлопця.
Це свідчить про те, що в давнину весілля й похорон
були близькими за своєю суттю. Померлі ніби брали
шлюб із підземним божеством.
Ми вже сказали, що похоронний обряд — це обряд
пам'яті. Часто кладовище називають обличчям живих.
Справді, як ми доглядаємо могили померлих, свідчить
про нас самих. Наш народ здавна шанував могили своїх
предків, та й не тільки наш — усі народи шанували. Бо
в тих могцлах — наша пам'ять, наше минуле, наша іс-
торія. Ті могили святі. Вони оспівані в піснях, у думах,
у легендах, у поезії Т. Г. Шевченка. І ця велика повага
до високих могил нашої історії починається з поваги до
могили рідної людини. Похоронивши близьку людину,
173
родичі з великою шаною ставилися до неї, до пам яті
про неї, і тому в народній обрядовості сформувався ряд
поминальних звичаїв. Що це за звичаї?
— Поминки на 9-й, 40-й, в річницю смерті й щороку
на проводи. У Гнідині відзначається поминальна субота
перед зеленою, або клечальною неділею. І кожна субота
також вважається поминальною.
— Що ж відбувається в ці дні?
— Обряди на 9-й день, 40-й день і в річницю смерті
однакові. Перед тим днем роблять поминальний обід.
Скликають людей, обідають за столом, співають поми-
нальних пісень. А наступного дня знову несуть на моги-
лу снідання. Там розстеляють скатертину, їдять, а що не
з'їли — роздають людям і лишають на могилі. Це тіль-
ки родичі.
— А що таке проводи?
— Це звичай поминати померлих на їхніх могилах
у наступний понеділок (вівторок) після Великодня. На
цвинтар сходиться все село, на могилах розкладають
їжу, обідають, правлять панахиди, роздають людям про-
дукти, щоб вони пом'янули всіх померлих. А тоді зби-
раються всім селом і разом обідають, поминають, спі-
вають поминальних пісень...
— Отже, давні традиції в деяких селах збереглися
аж до наших днів. Це свідчить про високу моральність
людей, які бережуть в душі пам'ять роду... Колись одна
бабуся* розповіла мені: «На проводи всі померлі вихо-
дять до воріт кладовища і стоять, виглядають, хто до
них прийде».
Це так зворушило мене, що я мало не заплакала.
Уявила, скільки ж їх не дочекалися своїх синів, дочок,
родичів, онуків... Скільки їх марно виглядає щороку і
не один рік підряд. А чи завжди ви ходите на могили
своїх родичів, знаєте їх, доглядаєте? Чи заростають во-
ни бур'янами забуття, глухою кропивою байдужих,
черствих душ?
Усе починається з поваги до тієї святої могили —
поваги до свого роду, до своєї землі, до свого народу.
Повага до його пам'яті, до його минулого, до його істо-
рії. І чи не з тих забудьків, які загубили стежку до ма-
миної могили, виростають варвари?
Л. В. ІВАННІКОВА.
174


Блок четвертий
ФОЛЬКЛОРНА ВЕСЕЛКА
ЛЮБЛЮ ПІСНІ
МОЙОГО КРАЮ
Підсумковий урок-концерт у 7—8 класах
«Мій улюблений жанр фольклору»
Мета: Підсумувати і збагатити знання учнів про
різні види і жанри усної наролної творчості України;
розвивати кмітливість, творчу уяву, естетичні почут-
тя, навички виразного читання фольклорних творів;
виховувати любов до народної творчості, гордість за
український народ, який має славне героїчне минуле і
багату творчу спадщину.
Девіз: «Оті простенькі сільські байки, як дрібні,
тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі лю-
бов до рідного слова, його краси, простоти і
чарівної милозвучності. Тисячі речей у життї
забудете, а тих хвиль, коли вам люба мама чи
бабуся оповідала байки, не забудете до смер-
ті».
(І. Франко).
Обладнання: Виставка збірників різних жанрів
фольклору, ілюстрації «У світі казок», «У світі
загадок», рушники на столах, національний
одяг, грамзаписи казки, пісні, української на-
родної музики.
ХІД УРОКУ
На перерві перед уроком лунають записи українсь-
кої народної музики.
1. Вступна бесіда.
— Золота скарбниця усної народної творчості над-
звичайно багата і різноманітна. Діти, які ви знаєте ви-
175
ди і жанри усної народної творчості? (Учні відповіда-
ють, розкриваючи зміст таблиці «Класифікація жанрів
українського фольклору», яку подаємо на окремому ар-
куші).
II. Хвилинка мудрих думок.
Учні зачитують вислови визначних діячів минулого
та сучасного про усну народну творчість, які вони ви-
писали до уроку. Учитель доповнює. Подаємо деякі з
них:
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине.
От де, люде, наша слава,
Слава України.
Т. Шевченко.
«Пісня і дума становлять на Україні народну святиню, краще
добро українського народу, в них горить любов до батьківщини».
М. Добролюбов.
«Я люблю чарівні мелодії української народної пісні, прекрас-
ну українську мову, чудову українську говірку... Народна поезія
України — апофеоз краси. Український народ проніс через століття
рабства і неволі дорогоцінне багатство свого генія. Гляньте, який
ласкавий і співучий світ розкривається в його безсмертних піснях!»
М. Г о р ь к н й.
«Українська музика та поезія к найзапаишіша з усіх гілок на
дереві свфової народної творчості».
А. Луначарський.
Прислухайтесь, як океан співає —
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово — це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
М. Рильський.
«Українська пісня — це геніальна поетична біографія українсь-
кого народу. Це історія українського народу, народу-трудівника,
народу воїна, що цілі віки бився, як лев, за свою свободу.
Українська пісня — це бездонна душа українського народу, це
його слава».
(О. Довженко)
III. О г о л о ш е н н я теми та завдань
уроку.
^Учитель звертає увагу учнів на девіз уроку, записа-
ний на дошці, пояснює його зміст, ознайомлює присут-
176
•
ніх із книжковою виставкою, тематичними ілюстрація-
ми, виконаними учнями (до речі, кожен, хто зробив їх,
отримує за урок «п'ятірку»).
IV. Слухання грамзапису уривка із
казки.
Перед прослуховуванням учитель наголошує на
особливостях оповіді-переказу казки:
а) завжди розказується;
б) оповідач повинен постійно передавати таємність,
незвичайність подій, фантастичність перетворень;
в) темп уповільнений;
г) мова лаконічна, влучна, точна;
д) емоційність розповіді;
е) виявити своє ставлення до того, про що розпо-
відає.
V. Знайомство з членами журі (учня-
ми-старшокласниками).
VI. Конкурс на кращого оповідача
казки- (беруть участь 2—3 учні).
Учитель попередньо знайомиться із казками, щоб не
було повторів, не були великі за розміром.
VII. І н сце н у в а н н я казок (дві казки).
VIII. Конкурс «Народ скаже, як з а в'я-
ж е».
Продовжити прислів'я:
Хліб-сіль їж, а ... (правду ріж).
Брехнею світ пройдеш, а ... (назад не вернешся).
Дружній череді ... (вовк не страшний).
Не святі ... (горшки ліплять).
І коваль, і швець, і кравець, і ... (на дуді грець).
Не вчи орла літати, а ... (соловейка співати).
Не вчи ученого ... (їсти хліба печеного).
Більше вір своїм очам, ніж ... (чужим речам).
Краще пізно, ніж ... (ніколи).
Молодець проти овець, а ... (проти молодця і сам
вівця).
На тобі, небоже, що ... (мені не гоже).
Нарядилась, як пава, а ... (кричить, як ґава).
I.. Пісня — душа народу.
— Що ?аке пісня?
— Які ви знаєте жанрові різновиди українських на-
родних пісень?
— Які пісні подобаються вам і вашим батькам?
(Слухаємо грамзапис народної пісні).
12 — Уроки з народознавства
177
— Які пісні ви хотіли б заспівати? (Діти виконують
пісні за бажанням індивідуально чи групою).
X. У світі загадок.
Діти загадують загадки, які підібрали і виписали
вдома.
Учитель пропонує свої загадки:
1. Огляда суворо скоса
Степ, ліс, села і міста,
Розпустила сиві коси,
А їх буря запліта (Осінь).
2. Рівненька дорожка посипана горошком (Чумаць-
кий Шлях).
3. Зимою біле, весною чорне, літом зелене, восени
стрижене (Поле).
4. Кругом вода, а з питвом біда (Море).
5. Біжать коні булані,
На них вузди порвані,
Не п'ють, не їдять —
І гладкі стоять (Хмари).
6. Летіло золото, а стало болото (Дощ).
7. Прийшов хтось, вкрав щось,
Бігти за ним — не знати, за ким (Вітер).
XI. Скоромовка язика ламає, а вимови
навчає.
Конкурс на кращого виконавця скоромовок — по 1
учневі.
1. Напекли млинців, назвали кравців,
А кравець за млинець та й побіг у танець.
2. Мусій, муку сій,
Печи паляниці,
Клади на полиці.
3. Ой був собі коточок,
Украв собі клубочок,
Та й сховався у куточок.
4. Пилип посіяв просо, просо поспіло.
Пташки прилетіли, просо поїли,
Пилип плаче.
XII. Конкурс на кращого знавця на-
родної пісні.
Учні співають по одному куплетові пісні по черзі
перемагає той, хто більше знає пісень, останнім співа-
тиме.
178
XIII. Підсумки.
Журі підводить підсумки конкурсів:
а) на кращого оповідача народної казки;
б) за виконання пісень;
в) на кращого знавця прислів'їв;
г) на кращого виконавця скоромовки;
д) на кращого знавця народної пісні.
Учитель підсумовує урок, виставляє «п'ятірки» всім
активним учасникам уроку, вручає пам'ятні сувеніри —
календарики, значки, книги.
Г. К. ДМИТРЕНКО.
«ЯК НАМИСТИНИ,
ДИВО КАЛИНОВЕ—
ЧАСТИНИ МОВИ!»
Урок цікавої граматики
8 клас
Мета: Повторити відомості про частини мови, їх
класифікацію; узагальнити основні граматичні ка-
тегорії частин мови; повторити морфологічний роз-
бір кожної частини мови.
Розвивати логічне мислення учнів, сприяти творчій
активності школярів.
Виховувати інтерес учнів до уроків рідної україн-
ської мови.
Обладнання: Роздатковий матеріал — таблиці-
схеми «Морфологічний розбір слова», на плакаті
слова В. Сосюри про мову, книга «Співомовки»
С. Руданського.
ХІД УРОКУ
І. Вступне слово учителя.
. — Рідне слово! -Скільки в ньому чарівних звуків.
12*
179
материнської лагідності і доброти, мудрості земної, за-
кладеної ще нашими славними предками!
Кожне слово рідної мови має своє обличчя, як у квіт-
ки, у нього свій неповторний аромат, свій колір. Як
сказав поет,
О місячне сяйво і спів солов'я,
Півонії, мальви, жоржини!
Моря бриліантів, це — мова моя,
Це — мова моєї Вкраїни!
Володимир Сосюра.
Справа кожної людини — відшліфовувати, вдоскона-
лювати своє мовлення, збагачувати словниковий запас,
плекати рідну мову, дбати про її красу і чистоту. Це
можемо зробити, уважно читаючи твори художньої літе-
ратури, газети та журнали, запозичуючи мудре слово
із місцевих говірок, вивчаючи цей предмет на уроках.
Звичайно, навчання у школі аж ніяк не схоже до ситуа-
ції із співомовки Степана Руданського «Розумний па-
нич», класика української літератури, творчість якого
будемо вивчати незабаром.
РОЗУМНИЙ ПАНИЧ
Привіз дідич раз на свято
Ізі школи сина
І не може натішитись,
Що вчена дитина.
Раз здибає гуменного
І тому хвалиться:
«Ото,— каже,— мій синочок
Як у школі вчиться!..
Та і розум, що за розум!
Як тобі, Іване?»
«Та мені то щось не так-то
Здається, мій пане!
Бо якби ваш панич мали
Розуму доволі,
То нічого їм би було
Вчитися у школі!»
Ви, сподіваюсь, будете розумнішати на уроках рік
«ої словесності.
II. Оголошення теми та мети уроку.
— Сьогоднішній урок української мови — це місток
між вивченим вами у 6, 7 класах і тим, із чим ви бу-
в 80

дете знайомитися у 8 класі,— урок цікавої граматики
«Як намистини, диво калинове — частини мови».
Отже, що повторимо сьогодні? (Частини мови).
Урок проходитиме в ігровій формі. Кожен учень —
активний учасник різних видів робі І, маь; змогу пока-
зати свої знання. Кожен — сам собі суддя: записує у
свій арсенал очки, які заробить. У кінці уроку підведе-
мо підсумки — на кращого знавця мови. Окрім оцінок*
найактивніші учасники уроку отримають на згадку пам'-
ятні сувеніри.
(Учні записують у зошити тему уроку).
III. Складання схеми до таблиці
«Частини мови».
— Чи можете ви відповісти на питання: скільки слів
у сучасній українській мові? Чому? (Бо, крім наявних,
повсякчас народжуються нові і нові слова).
В одинадцятитомному словнику української мови
нараховується близько 135000 слів. Проте для опану-
вання мови не досить знати її словниковий склад. Як у
годиннику пружина чи якийсь інший механізм рухає
стрілки, так і мову приводить у рух граматика,
яку називають Царицею, Княгинею. Граматика — це
невидимий геніальний диригент, який без відпочинку
керує велетенським оркестром слів, змушує їх викону-
вати найрізноманітніші мелодії думки.
Таким чином, наша мова — це океан слів і грамати-
ка, мудрий господар, володар цього океану. Сила гра-
матики в тому, що вона групує нескінченну кількість
слів у певні групи, класи. Один із таких найважливіших
класів — частини мови.
Дійсно, у нашій мові нема жодного слова, яке не
належало б до певної частини мови.
Перше завдання буде таке: треба систематизувати
ваші знання про частини мови, склашпи єдину таблицю,
враховуючи правильну послідовність викладу матеріа-
лу. Які повинні бути назви граф у таблиці?
(Подаємо приблизну схему, яку діти накреслюють у
зошити):
№ з/п
ЧаЛина мови
Що означає
Питання
Член речення
Приклади






181
Вдома заповнити таблицю.
А зараз ми згадаємо, на які групи і чому діляться
всі частини мови. (Самостійні, службові, вигуки).
— Скільки в нашій мові є частин мови?
— Назвіть за порядком всі самостійні, потім служ-
бові частини мови.
(«Роздаю» очки учням, які правильно відповіли на
запитання. І так після кожного завдання).
IV. Іменник.
— Половину із словникового складу української
мови становлять іменники.
Який співець, поет, який письменник
Уперше слово вигадав — іменник?
(Д. Білоус).
Це велетенська, могутня, незрівнянна за можливістю
поповнення новими словами частина мови, бо людина
завжди щось пізнане опредмечує, запозичує іншомовні
слова — також, як правило, іменники.
Хвилинка-веселинка.
— Прослухайте усмішки із шкільного життя.
Васильку, провідміняй іменник «трактор».
Трактор, тракториця, трактореня.
— Оленко, якого роду «парта»?
— Якщо Олегова — чоловічого, якщо Тетянчина — жіночого, а
якщо та, де сидять Наталка і Віталій,— то середнього.
— Як, на твою думку, Івасю, слово «штани» в однині чи в
множині?
— Верхня частина в них — однина, а нижня — множина.
— Які граматичні значення іменників ви почули в
усмішках? (Відмінювання, рід, число).
— Пригадаємо, як змінюються іменники, назви від-
мінків, питання до них.
— Які роди, числа мають іменники? Що ви можете
сказати про число іменника «штани»?
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23