економічна) цивілізація, постіндустріальна (постекономічнг цивілізація;
— традиційна (патріархальна, авторитарна) цивілізація люеральна (ринкова, демократична) цивілізація;
— шлях до "єдиної світової цивілізації" та інші.
§ 2. Еволюція економічних систем як форм господарювання
Більшість економістів характеризують економічні систем як форми господарювання за формою власності на засоб виробництва і за способом координації та управління економічної Діяльністю.
Первіснообщинній системі, господарствам рабовласників феодалів була притаманна натуральна економіка, тобто такий ти організації виробництва і координації економічних зв'язків, кол люди_виРобляли продукт лише для задоволення своїх власна потрео. Кожне господарство було замкнутою системої] оргашзашино-економічних відносин, відоквемленою він інші*
40
відокремленою від інших
.. : •. ч'.ио за ргг-міо.ч власних виробничих ресурсів з метою (.•;г.:оза6е ^печення всім неопхідмлм ,и>> житія. На основні запитання ( пк1". "як'' і "для кого") відповідали власники господарств, огк!пуючись на внутрішньогосподарські потреби, традиції та звичаї.
Окремі вияви натуралізації економіки існують і в наші часи V вигляді автаркії — господарської політики фірм, регіонів і навіть Іержав, спрямованої на створення замкненого господарства, розрив традиційних господарських зв'язків зі своїми партнерами. За деякими оцінками, в середині XX ст. в натуральному і напівнатуральному виробництві в країнах, що розвиваються, працювали близько 50 — 60% населення. Однак в сучасному суспільстві переважають зовсім інші економічні системи. Розглянемо їх.
Командна економіка (командно-адміністративна, соціалістична, планова). Ця модель економічної системи була втілена в колишньому СРСР і країнах соціалістичної співдружності та зберігалася до початку ринкового реформування їх економіки.
Командне господарство характеризується: 1) одержавЛеною суспільною власністю практично на всі матеріальні ресурси; 2) централізованим регулюванням економіки на основі державних директив і планів; 3) централізованим розподілом матеріальних ресурсів між підприємствами; 4) одержавленням робочої сили: централізованим вирішенням питань підготовки і використання працівників окремих професій на підприємствах, у регіонах; застосуванням примусових методів активізації працівників, а в недалекому минулому СРСР — наявністю навіть "архаїчних" типів експлуатації людини людиною, таких як античний ("табірна економіка", де в окремі періоди радянського режиму експлуатувалася праця 11 — 14 млн. чоловік, або 25% зайнятих у галузях матеріального виробництва) і кріпосницький ("казармена економіка" для 35 млн. селян та приблизно 3 млн. спецпоселенців), як наслідок — відсутністю матеріальної заінтересованості більшості працівників у результатах своєї праці; 5) централізованим регулюванням виробленого національного продукту, встановленням збов'язкових співвідношень і основних народногосподарських Іропорцій; 6) існуванням величезного бюрократичного апарату •'правління.
Отже, суспільне виробництво регулюється з єдиного кономічного центру, який ототожнюється з державою та її правлінським апаратом. Останній бере на себе всі повноваження |(?рховного власника засобів виробництва.
41
До них на ІжТь°' У вироби,^ спрямованість першої необхідно витрат (зниження ' виробництва"^ Г
Державних органів-осв^и,
' "ЄШІІ ""'"ивні Р"с"-В"К°Р™НЯ ресурсів
ПраЦЄЗДа™ого "«*™ ння; можл Забезпечення "зселення товарами 'СТЬ '^^ ЄКОНОМІЇ виробничих ПР°ДУКЦІ'° В УМ°Ва* концентрації
К°НТр°ЛЬ 3 б°КУ <*«*< охорони
- °СН°ВНОЇ ЄК°Н°МІЧНОЇ суперечності працівників як співвласниці Ф°рмально-юРидичною рівністю всіх
економічним привГсненГм о ЗЗС ВИР°бниц™> і Д-сним ства - депжавн^м ОКРЄМИМИ представниками суспіль-
БезпосереднійГпобник ,°РГаНаМИ Т3 УпРавлін<ьким апаратом. бути тільки" м^ТопоГ МаТЄр.1альних ^ при такій системі може здобуття доходів Тез ЄбКГШЧНОЇ ™°СТІ- Неминучими стають "тіньова еконГка" Гнї "'^ 3 ^-татами праці,
Деякі ж
ннЯсп
реформування екомо- У ЛЬСТВа В ЦІЛОМ>' неможливі без насамперед ШЛЯГМ™ -СИСТЄМИ У напрямі її Демократизації, власності. 'ндивідуалізації і персоніфікації відносин
Ресурси і вироблену продукцію" 2ТГ ГСШСТ,Ь ^ МатЄРІальнІ ництва, а саме- споживача 1 } °ДЗ ВИборУ ' ПІДПРИ™-
повинна виробляти екІомТка" ВГаЧЄНН' Т°Г°- ЯКІ Т°ВарИ ' П°СЛуГИ Діяльності, придбанні™ Ф'рм-виР°бникІв - У виборі сфери
організації ви'робниц ва зГт"™ РЄСУРСІВ' Н&ЙМІ Р°бочої сили' власників ресуосів - У У Т°ВарШ' Р03™-^^ доходів тощо; економічний інтепег п;п У .Р°зп°Раджекні ними; 3) особистий Об'єкт і ЯКД е ос„ ШДН° Д° ЯК°Г° ДІС ^жний економічний
4) конкуре™ як супНе°Ю РУШІЙНОЮ СИЛ°Ю ВСІЄЇ економі-; госп0дарсТРваН^ЯосоЯвКноСу7НИЦТВО МІЖ учасниками ринкового товарів; 5) тсподапСьк^ УМ,°В виРобни^а> купівлі і продажу
які можливі внаслТо^ ^ пГ^Ї ІГ"1"110"0110"4""0 ™Р™™> окремих галузях- бї п™7 юсподарсько. ситуації в країні та
УРЯДУ, ^І^ГГГ0 ХЗраКТЄру' зумовлені діями
в) виробничого ха^ерТ на оі!"^"' СТРаЙКШИ Т°Щ°; ного характеру як резулТ?атзм,н "'^Риємств; г) комерцій-РУ результат зміни господарської кон'юнктури, цін.
валютних курсів, інфляції тощо; 6) иінсуворспня як основний координаційний механізм економіки, череч який реалізуються ріиіення покупців І продавців.
Отже, ринкова економіка не потребує спеціального керівного органу, який би визначав, що виробляти і де брати ресурси, а це означає мінімум державного втручання.
"Чисто" ринковою економікою раніше традиційно вважали економічну систему США. Проте аналіз сучасних відносин власності й управління свідчить, що вона є скоріше теоретичною моделлю, ніж реальністю. В чистому вигляді ринкової економіки не існувало і не існує в жодній країні світу.
Змішані економічні системи. Більшість розвинених країн мають змішані економічні системи, їх суть полягає в тому, що на мікроекономічному рівні відносини регулюються економічними законами ринку, а на макроекономічному — законами держави. Економічними функціями держави при цьому стають:
1) підтримка конкуренції і вільного підприємництва шляхом створення необхідної правової бази та захисту ринку від можливих проявів монополізму;
2) розподіл доходів на основі принципів ринкової економіки — за власністю на ресурси (матеріальні і трудові) при одночасному державному регулюванні нерівності розподілу економічними методами (через трансфертні виплати, систему оподаткування, регулювання цін, контроль за доходами і т.п.);
3) забезпечення повної зайнятості;
4) боротьба з інфляцією, стабілізація грошового обігу;
5) реалізація програм економічного зростання;
6) виробництво суспільних товарів, контроль за виробництвом з урахуванням зовнішніх чинників та ін.
Проте змішані економічні системи окремих країн мають свою, інколи навіть досить суттєву специфіку.
Економіка узгоджень. Останнім часом багато хто із зарубіжних вчених звертають увагу. на соціально-економічний розвиток у напрямку від ринкової економіки до змішаної, а далі — до економіки узгоджень.
Концепція "економіка узгоджень" була розроблена в країнах і для країн Скандинавії на основі спеціальних досліджень: з питань політики заробітної плати — в Данії; споживчого попиту — в Норвегії. Висновок науковців полягав у тому, що головним регулятором економічних зв'язків і прийняття рішень з фундаментальних економічних питань у наш час сталії переговори 'узгодження), які доповнюють ринкове регулювання економіки.
43
ІїаіібільпІ очевиді І'ми вони с на , Ік\ прані, ле шляхом узгоджену між працівниками (профспілками) і роботодавцями регулюються рівень заробітної плати, тривалість робочого тижня, відпусток тд інші питання. Таким же чином між приватними фірмами і державокі погоджуються інвестиційні проекти. У переговорах беруть участь:
а) політичні формування — громадські комісії і комітети^ які створюються для формулювання проблем і рекомендацій щодс здійснення необхідних заходів;
б) наукові організації — інститути, які вивчають зміст об'єкта переговорів;
в) організації гю проведенню переговорів — постійні чи сформовані в разі необхідності;
г) арбітраж — приватні або напівгромадські інститути, які займаються вирішенням спорів і накладанням санкцій у випадк) порушення узгоджень.
Моделі змішаної економіки та економіки узгоджень часте називають "соціальним ринковим господарством". Його мета — досягнення високого рівня добробуту для переважної більшості членів суспільства в умовах економічних свобод і на основі конкурентного ладу.
Термін "соціальне ринкове господарство" був запропонований А. Мюллер-Армаком для характеристики форми переходу від воєнної, надцентралізованої економіки Німеччини до мирної. Однак з часом це поняття перетворилося в концепцію нового економічного ладу для ФРН, яка і була реалізована у 50-ті рр.
Основними елементами сучасної структури соціального ринкового господарства вважаються:
1) конкурентний лад, заснований на приватній власності на засоби виробництва;
2) ринок як координуючий механізм і регулятор господарської діяльності;
3) домогосподарства та фірми (промислові, сільськогосподарські, торговельні, банківські та ін.) як основні господарюючі суб'єкти;
4) принципово нова роль держави, яка забезпечує і контролює загальні умови нормального функціонування ринкового господарства, сприяючи зменшенню соціально-економічної нерівності різних суспільних груп за допомогою грошово-фінансової стабілізації, певної політики у сферах оподаткування, ринку праці, освіти, соціального страхування і т.д.
44
)• полюція економічних систем як форм господарювання :. ;но пов'язана з проблемою стабільності економічної системи.
Зовнішня стабільність, на думку відомого німецького ^ ічіоміста В. Ойкена. полягає в центрально-керованому І,.аюларстві. Навіть за умов повної відсутності економічної рівноваги система не відчуває внутрішньої потреби у змінах: рівновагу замінює механізм примушування. Тривалому збереженню І лкої тенденції сприяє і бюрократія. *,.
Внутрішня стабільність існує: 1) в індивідуальному Іосподарстві і підтримується діями власника; 2) при досконалій конкуренції, яка сприяє рівновазі економічного процесу автоматично за допомогою цінового механізму.
Всі інші системи (між центрально-керованим господарством і ринковим, конкурентним) є нестабільними і мають тенденцію до трансформації.
§ 3. Поняття "перехідна економіка"
Еволюцію економіки можна зобразити як циклічний процес руху економіки від одного сталого (урівноваженого) стану через період його порушення та відновлення на якісно новому рівні до другого сталого (урівноваженого) стану. Тому важливо розрізняти два основні типи стану економічних систем:
— сталий (урівноважений) стан, коли функціонують зв'язки та елементи, що складають зміст системи;
— перехідний стан, коли старі економічні форми відмирають і з'являються нові, що складають основу економічної системи, яка зароджується.
Перехідна економіка — це особливий стан економічної системи на етапі її становлення (еволюції до зрілого врівноваженого стану) і реформування (еволюції до нової економічної системи, до нового врівноваженого стану).
Циклічність економічної еволюції обумовлює періодичність настання перехідних станів економіки. При цьому про перехідну економіку можна говорити, спираючись на різні класифікації економічних систем, що були розглянуті в попередніх розділах цієї геми, тому що перехідна економіка — це проміжний стан економіки, період перетворення, трансформації, наприклад, традиційної економічної системи в ринкову (функціональний підхід до класифікації економічних систем); індустріального суспільства в постіндустріальне (критерій класифікації—ступінь індустріально-
45
економіч
що вона м° але це несталість ДОСЯГНення «^м системи
б
бути притаманною і зрілої",
Функціонування, коли зміни е
забезпечення ії
економіки - це нестапо ви
підвищення несталості с^сте. У' К°ЛИ ЗМІН" спРямовані на
перетворення в нову систему Щ° ІСНУЄ' На ЇЇ поступове
можуть бутГеТонХГформи ^ЄМЄНТШИ ПЄРЄХІДНОЇ економіки системам; крім того, особливе міс.Г ПрИТаманні ! ™РЬ і «овій «• е виявом трансіорм^ систем Т™ Перехідн™ Ф°Рмам, подальшому перетворю^ ня СШЄ ПЄрЄХ1дні Ф°Рми, Щ« в Хар^^^^ системи,
супереЧливість об^мТвлюГтГп ХЗРаКТЄР РОЗВИТКУ' "^'ть, процесів. Як прилад досить вкГ" ВарІанТНІСТЬ перехідних перехишої економіки в пос^Г'™ ™ ™"*™™ моделей альтернативності перехілноїСТИЧНИХ кРаїнах- В силу ймовірність повергни Дд^ЄтГо°гоІКИ ПраВ°МІрНИМ < "итання про ^сталість та альтернатив^" ^^ ВаЖЛИВ° ПЗМ'ята™' ^ еволюційного економічного ци"у"~ Ц1 РИСИ певної стадії сис ПТ' СТаД" ТраНСФ°Рмації ««Рої
д° колишнього у
специфіці ерхпр'оцТс^^' ЯКа ВИЯВЛЯСТЬся в певній соц,ально-політичними, економічні " КРЗЇНаХ' Щ° Пов'язано з м« та іншими особливостям' п.' Нацюнальними' «ультурни-
системи в
збережену в ек свідчить про спадкоємність •нтенсивність розвитку нов ^формаційних Про^Гу
Я
б°КУ' ІнеР«ій»ість -економічних форм, що
ПР°ЦЄСУ; 3 ДРУГОГО
НЄ°боР°™-ті
всі країни, людство в цілому.
Важливо також розрізняти природно-еволюційний тип псрехшно, економіки і реформаторсько-еволюційний тип, коли прирол„о-еволюц,йн, процеси прискорюються або гальмуються мами, що Зд,ис„юються в умовах перехідної економіки.
°СІНСЬКа РЄФОРШ 186' Р" ЯКЗ ліквіДУвала кріпосне пех ,п .СПрЯМОВаНа На прискорення природно-еволюційного переходу кра.ни В1Д традиційної економило ринкової
еЛопмато430"3 ЄК°НОМІКа УкРаїни е перехідною економікою реформаторсько-еволюцшного типу, в межах якої здійснюються перехин, процеси від „еринкових до ринкових господарськиТформ
РОЗДІЛ III РИНКОВЕ ГОСПОДАРСТВО
Глава 6. ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО. СУТНІСТЬ, ТИПИ, ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ ТА ЗАКОНИ
§ 1. Товарне виробництво, його головні типи та характерні риси
перехиших процесів «ономіку, коли тР КРаШЗМта Регіонам, і
, — ТИПИ
масштабів та характеру
ГМ* І-!»"!'"-'*'- - —
46
окремим економіку, що охоплює
РНЄ Виробництво як особливий етап економічного УСШЛЬСТВа ' закономіРним явищем, своєрідною ЄаКШЄЮ ЛЮДСТВа Н3 ЯКІСНІ ЗМІНИ В продуктивних силах. НИКШ ВИр°бництва має особливу антропогенну араКтео„„м ЛЯЄТЬСЯ "' " ПрИродномУ РОЗПОДІЛІ праці що бу;ю юзполіл, ппя "^Р^ьного виробництва, а в суспільному "Р - ЯКШ П°С1УПОВО Набув Розвинених форм: коопера-'"' К°НЦЄНТрацІЯ та ін- І3 економічно? історії відомі Іе вло Ш ™ПИ Суспільного Розподілу праці. По-перще, РівЛТНЯ СК-°ТаРСТВа ВІД ЗЄМЛеР°бства. по-друге, виділення Л" 3аИМаЮТЬСЯ Ремісництвом, по-третє, виникнення •кономічни--У Т- ЄКОНОМІЧНИХ ««носив, які формували ' Іезні з ушенн МШУ Зб° КУПІВЛІ та "РОДаЖу- Очевидно, що такі їіїшост - В СуспІЛЬНОМУ РОЗПОДІЛІ праці надали змогу У°ЄКТШ ГОСПОдаРювання відокремитися в процей
^ т °ДИН В'Д °ДНОГа Продукти' Щ° вироблялись у Реальному господарств, для безпосереднього споживання, при І 47
товарному виробництві стали товарами, бо вироблялись для безпосереднього обміну, для купівлі та продажу.
В економічній теорії сформульовано положення, згідно з яким існує така система розподілу праці: 1) в середині суспільства — за галузевою ознакою (промисловість, сільське господарство, транспорт та ін.); 2) всередині якоїсь галузі; 3) всередині; підприємств — на окремі спеціальності на робочих місцях. Перший тип розподілу праці називається загальним, другий — частковим, третій — одиничним. Типи суспільного розподілу праці дуже різноманітні. Ця різноманітність була сформульована А. Смітом, який висвітлив міжнародний розподіл праці, розподіл праці між містом і селом, промисловістю та торгівлею виділив розумову та фізичну працю тощо.
Необхідність обміну продуктами, які стають товаром в. процесі праці, зумовлюється зростаючими потребами людей. Поліпшення обміну пов'язано зі створенням ринку, де відбувається обмін, де формуються та втілюються його умови.
Можливість і необхідність обміну товарами пов'язані також з тим, що розвиток продуктивних сил зумовив появу багатьох нових; продуктів та їх надлишків.
Товарне виробництво — це така сфера суспільного господарювання, де продукти виробляються відособленими виробниками для обміну на ринку. Приватна праця спеціалізованих виробників одержує суспільну оцінку тільки в результаті обміну товарів, які задовольняють потреби виробників і споживачів.
Традиційно в економічній літературі розрізняються два типи товарного виробництва: просте та загальне.
В сучасних умовах економічна наука оперує такими типами товарного виробництва:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19
— традиційна (патріархальна, авторитарна) цивілізація люеральна (ринкова, демократична) цивілізація;
— шлях до "єдиної світової цивілізації" та інші.
§ 2. Еволюція економічних систем як форм господарювання
Більшість економістів характеризують економічні систем як форми господарювання за формою власності на засоб виробництва і за способом координації та управління економічної Діяльністю.
Первіснообщинній системі, господарствам рабовласників феодалів була притаманна натуральна економіка, тобто такий ти організації виробництва і координації економічних зв'язків, кол люди_виРобляли продукт лише для задоволення своїх власна потрео. Кожне господарство було замкнутою системої] оргашзашино-економічних відносин, відоквемленою він інші*
40
відокремленою від інших
.. : •. ч'.ио за ргг-міо.ч власних виробничих ресурсів з метою (.•;г.:оза6е ^печення всім неопхідмлм ,и>> житія. На основні запитання ( пк1". "як'' і "для кого") відповідали власники господарств, огк!пуючись на внутрішньогосподарські потреби, традиції та звичаї.
Окремі вияви натуралізації економіки існують і в наші часи V вигляді автаркії — господарської політики фірм, регіонів і навіть Іержав, спрямованої на створення замкненого господарства, розрив традиційних господарських зв'язків зі своїми партнерами. За деякими оцінками, в середині XX ст. в натуральному і напівнатуральному виробництві в країнах, що розвиваються, працювали близько 50 — 60% населення. Однак в сучасному суспільстві переважають зовсім інші економічні системи. Розглянемо їх.
Командна економіка (командно-адміністративна, соціалістична, планова). Ця модель економічної системи була втілена в колишньому СРСР і країнах соціалістичної співдружності та зберігалася до початку ринкового реформування їх економіки.
Командне господарство характеризується: 1) одержавЛеною суспільною власністю практично на всі матеріальні ресурси; 2) централізованим регулюванням економіки на основі державних директив і планів; 3) централізованим розподілом матеріальних ресурсів між підприємствами; 4) одержавленням робочої сили: централізованим вирішенням питань підготовки і використання працівників окремих професій на підприємствах, у регіонах; застосуванням примусових методів активізації працівників, а в недалекому минулому СРСР — наявністю навіть "архаїчних" типів експлуатації людини людиною, таких як античний ("табірна економіка", де в окремі періоди радянського режиму експлуатувалася праця 11 — 14 млн. чоловік, або 25% зайнятих у галузях матеріального виробництва) і кріпосницький ("казармена економіка" для 35 млн. селян та приблизно 3 млн. спецпоселенців), як наслідок — відсутністю матеріальної заінтересованості більшості працівників у результатах своєї праці; 5) централізованим регулюванням виробленого національного продукту, встановленням збов'язкових співвідношень і основних народногосподарських Іропорцій; 6) існуванням величезного бюрократичного апарату •'правління.
Отже, суспільне виробництво регулюється з єдиного кономічного центру, який ототожнюється з державою та її правлінським апаратом. Останній бере на себе всі повноваження |(?рховного власника засобів виробництва.
41
До них на ІжТь°' У вироби,^ спрямованість першої необхідно витрат (зниження ' виробництва"^ Г
Державних органів-осв^и,
' "ЄШІІ ""'"ивні Р"с"-В"К°Р™НЯ ресурсів
ПраЦЄЗДа™ого "«*™ ння; можл Забезпечення "зселення товарами 'СТЬ '^^ ЄКОНОМІЇ виробничих ПР°ДУКЦІ'° В УМ°Ва* концентрації
К°НТр°ЛЬ 3 б°КУ <*«*< охорони
- °СН°ВНОЇ ЄК°Н°МІЧНОЇ суперечності працівників як співвласниці Ф°рмально-юРидичною рівністю всіх
економічним привГсненГм о ЗЗС ВИР°бниц™> і Д-сним ства - депжавн^м ОКРЄМИМИ представниками суспіль-
БезпосереднійГпобник ,°РГаНаМИ Т3 УпРавлін<ьким апаратом. бути тільки" м^ТопоГ МаТЄр.1альних ^ при такій системі може здобуття доходів Тез ЄбКГШЧНОЇ ™°СТІ- Неминучими стають "тіньова еконГка" Гнї "'^ 3 ^-татами праці,
Деякі ж
ннЯсп
реформування екомо- У ЛЬСТВа В ЦІЛОМ>' неможливі без насамперед ШЛЯГМ™ -СИСТЄМИ У напрямі її Демократизації, власності. 'ндивідуалізації і персоніфікації відносин
Ресурси і вироблену продукцію" 2ТГ ГСШСТ,Ь ^ МатЄРІальнІ ництва, а саме- споживача 1 } °ДЗ ВИборУ ' ПІДПРИ™-
повинна виробляти екІомТка" ВГаЧЄНН' Т°Г°- ЯКІ Т°ВарИ ' П°СЛуГИ Діяльності, придбанні™ Ф'рм-виР°бникІв - У виборі сфери
організації ви'робниц ва зГт"™ РЄСУРСІВ' Н&ЙМІ Р°бочої сили' власників ресуосів - У У Т°ВарШ' Р03™-^^ доходів тощо; економічний інтепег п;п У .Р°зп°Раджекні ними; 3) особистий Об'єкт і ЯКД е ос„ ШДН° Д° ЯК°Г° ДІС ^жний економічний
4) конкуре™ як супНе°Ю РУШІЙНОЮ СИЛ°Ю ВСІЄЇ економі-; госп0дарсТРваН^ЯосоЯвКноСу7НИЦТВО МІЖ учасниками ринкового товарів; 5) тсподапСьк^ УМ,°В виРобни^а> купівлі і продажу
які можливі внаслТо^ ^ пГ^Ї ІГ"1"110"0110"4""0 ™Р™™> окремих галузях- бї п™7 юсподарсько. ситуації в країні та
УРЯДУ, ^І^ГГГ0 ХЗраКТЄру' зумовлені діями
в) виробничого ха^ерТ на оі!"^"' СТРаЙКШИ Т°Щ°; ного характеру як резулТ?атзм,н "'^Риємств; г) комерцій-РУ результат зміни господарської кон'юнктури, цін.
валютних курсів, інфляції тощо; 6) иінсуворспня як основний координаційний механізм економіки, череч який реалізуються ріиіення покупців І продавців.
Отже, ринкова економіка не потребує спеціального керівного органу, який би визначав, що виробляти і де брати ресурси, а це означає мінімум державного втручання.
"Чисто" ринковою економікою раніше традиційно вважали економічну систему США. Проте аналіз сучасних відносин власності й управління свідчить, що вона є скоріше теоретичною моделлю, ніж реальністю. В чистому вигляді ринкової економіки не існувало і не існує в жодній країні світу.
Змішані економічні системи. Більшість розвинених країн мають змішані економічні системи, їх суть полягає в тому, що на мікроекономічному рівні відносини регулюються економічними законами ринку, а на макроекономічному — законами держави. Економічними функціями держави при цьому стають:
1) підтримка конкуренції і вільного підприємництва шляхом створення необхідної правової бази та захисту ринку від можливих проявів монополізму;
2) розподіл доходів на основі принципів ринкової економіки — за власністю на ресурси (матеріальні і трудові) при одночасному державному регулюванні нерівності розподілу економічними методами (через трансфертні виплати, систему оподаткування, регулювання цін, контроль за доходами і т.п.);
3) забезпечення повної зайнятості;
4) боротьба з інфляцією, стабілізація грошового обігу;
5) реалізація програм економічного зростання;
6) виробництво суспільних товарів, контроль за виробництвом з урахуванням зовнішніх чинників та ін.
Проте змішані економічні системи окремих країн мають свою, інколи навіть досить суттєву специфіку.
Економіка узгоджень. Останнім часом багато хто із зарубіжних вчених звертають увагу. на соціально-економічний розвиток у напрямку від ринкової економіки до змішаної, а далі — до економіки узгоджень.
Концепція "економіка узгоджень" була розроблена в країнах і для країн Скандинавії на основі спеціальних досліджень: з питань політики заробітної плати — в Данії; споживчого попиту — в Норвегії. Висновок науковців полягав у тому, що головним регулятором економічних зв'язків і прийняття рішень з фундаментальних економічних питань у наш час сталії переговори 'узгодження), які доповнюють ринкове регулювання економіки.
43
ІїаіібільпІ очевиді І'ми вони с на , Ік\ прані, ле шляхом узгоджену між працівниками (профспілками) і роботодавцями регулюються рівень заробітної плати, тривалість робочого тижня, відпусток тд інші питання. Таким же чином між приватними фірмами і державокі погоджуються інвестиційні проекти. У переговорах беруть участь:
а) політичні формування — громадські комісії і комітети^ які створюються для формулювання проблем і рекомендацій щодс здійснення необхідних заходів;
б) наукові організації — інститути, які вивчають зміст об'єкта переговорів;
в) організації гю проведенню переговорів — постійні чи сформовані в разі необхідності;
г) арбітраж — приватні або напівгромадські інститути, які займаються вирішенням спорів і накладанням санкцій у випадк) порушення узгоджень.
Моделі змішаної економіки та економіки узгоджень часте називають "соціальним ринковим господарством". Його мета — досягнення високого рівня добробуту для переважної більшості членів суспільства в умовах економічних свобод і на основі конкурентного ладу.
Термін "соціальне ринкове господарство" був запропонований А. Мюллер-Армаком для характеристики форми переходу від воєнної, надцентралізованої економіки Німеччини до мирної. Однак з часом це поняття перетворилося в концепцію нового економічного ладу для ФРН, яка і була реалізована у 50-ті рр.
Основними елементами сучасної структури соціального ринкового господарства вважаються:
1) конкурентний лад, заснований на приватній власності на засоби виробництва;
2) ринок як координуючий механізм і регулятор господарської діяльності;
3) домогосподарства та фірми (промислові, сільськогосподарські, торговельні, банківські та ін.) як основні господарюючі суб'єкти;
4) принципово нова роль держави, яка забезпечує і контролює загальні умови нормального функціонування ринкового господарства, сприяючи зменшенню соціально-економічної нерівності різних суспільних груп за допомогою грошово-фінансової стабілізації, певної політики у сферах оподаткування, ринку праці, освіти, соціального страхування і т.д.
44
)• полюція економічних систем як форм господарювання :. ;но пов'язана з проблемою стабільності економічної системи.
Зовнішня стабільність, на думку відомого німецького ^ ічіоміста В. Ойкена. полягає в центрально-керованому І,.аюларстві. Навіть за умов повної відсутності економічної рівноваги система не відчуває внутрішньої потреби у змінах: рівновагу замінює механізм примушування. Тривалому збереженню І лкої тенденції сприяє і бюрократія. *,.
Внутрішня стабільність існує: 1) в індивідуальному Іосподарстві і підтримується діями власника; 2) при досконалій конкуренції, яка сприяє рівновазі економічного процесу автоматично за допомогою цінового механізму.
Всі інші системи (між центрально-керованим господарством і ринковим, конкурентним) є нестабільними і мають тенденцію до трансформації.
§ 3. Поняття "перехідна економіка"
Еволюцію економіки можна зобразити як циклічний процес руху економіки від одного сталого (урівноваженого) стану через період його порушення та відновлення на якісно новому рівні до другого сталого (урівноваженого) стану. Тому важливо розрізняти два основні типи стану економічних систем:
— сталий (урівноважений) стан, коли функціонують зв'язки та елементи, що складають зміст системи;
— перехідний стан, коли старі економічні форми відмирають і з'являються нові, що складають основу економічної системи, яка зароджується.
Перехідна економіка — це особливий стан економічної системи на етапі її становлення (еволюції до зрілого врівноваженого стану) і реформування (еволюції до нової економічної системи, до нового врівноваженого стану).
Циклічність економічної еволюції обумовлює періодичність настання перехідних станів економіки. При цьому про перехідну економіку можна говорити, спираючись на різні класифікації економічних систем, що були розглянуті в попередніх розділах цієї геми, тому що перехідна економіка — це проміжний стан економіки, період перетворення, трансформації, наприклад, традиційної економічної системи в ринкову (функціональний підхід до класифікації економічних систем); індустріального суспільства в постіндустріальне (критерій класифікації—ступінь індустріально-
45
економіч
що вона м° але це несталість ДОСЯГНення «^м системи
б
бути притаманною і зрілої",
Функціонування, коли зміни е
забезпечення ії
економіки - це нестапо ви
підвищення несталості с^сте. У' К°ЛИ ЗМІН" спРямовані на
перетворення в нову систему Щ° ІСНУЄ' На ЇЇ поступове
можуть бутГеТонХГформи ^ЄМЄНТШИ ПЄРЄХІДНОЇ економіки системам; крім того, особливе міс.Г ПрИТаманні ! ™РЬ і «овій «• е виявом трансіорм^ систем Т™ Перехідн™ Ф°Рмам, подальшому перетворю^ ня СШЄ ПЄрЄХ1дні Ф°Рми, Щ« в Хар^^^^ системи,
супереЧливість об^мТвлюГтГп ХЗРаКТЄР РОЗВИТКУ' "^'ть, процесів. Як прилад досить вкГ" ВарІанТНІСТЬ перехідних перехишої економіки в пос^Г'™ ™ ™"*™™ моделей альтернативності перехілноїСТИЧНИХ кРаїнах- В силу ймовірність повергни Дд^ЄтГо°гоІКИ ПраВ°МІрНИМ < "итання про ^сталість та альтернатив^" ^^ ВаЖЛИВ° ПЗМ'ята™' ^ еволюційного економічного ци"у"~ Ц1 РИСИ певної стадії сис ПТ' СТаД" ТраНСФ°Рмації ««Рої
д° колишнього у
специфіці ерхпр'оцТс^^' ЯКа ВИЯВЛЯСТЬся в певній соц,ально-політичними, економічні " КРЗЇНаХ' Щ° Пов'язано з м« та іншими особливостям' п.' Нацюнальними' «ультурни-
системи в
збережену в ек свідчить про спадкоємність •нтенсивність розвитку нов ^формаційних Про^Гу
Я
б°КУ' ІнеР«ій»ість -економічних форм, що
ПР°ЦЄСУ; 3 ДРУГОГО
НЄ°боР°™-ті
всі країни, людство в цілому.
Важливо також розрізняти природно-еволюційний тип псрехшно, економіки і реформаторсько-еволюційний тип, коли прирол„о-еволюц,йн, процеси прискорюються або гальмуються мами, що Зд,ис„юються в умовах перехідної економіки.
°СІНСЬКа РЄФОРШ 186' Р" ЯКЗ ліквіДУвала кріпосне пех ,п .СПрЯМОВаНа На прискорення природно-еволюційного переходу кра.ни В1Д традиційної економило ринкової
еЛопмато430"3 ЄК°НОМІКа УкРаїни е перехідною економікою реформаторсько-еволюцшного типу, в межах якої здійснюються перехин, процеси від „еринкових до ринкових господарськиТформ
РОЗДІЛ III РИНКОВЕ ГОСПОДАРСТВО
Глава 6. ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО. СУТНІСТЬ, ТИПИ, ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ ТА ЗАКОНИ
§ 1. Товарне виробництво, його головні типи та характерні риси
перехиших процесів «ономіку, коли тР КРаШЗМта Регіонам, і
, — ТИПИ
масштабів та характеру
ГМ* І-!»"!'"-'*'- - —
46
окремим економіку, що охоплює
РНЄ Виробництво як особливий етап економічного УСШЛЬСТВа ' закономіРним явищем, своєрідною ЄаКШЄЮ ЛЮДСТВа Н3 ЯКІСНІ ЗМІНИ В продуктивних силах. НИКШ ВИр°бництва має особливу антропогенну араКтео„„м ЛЯЄТЬСЯ "' " ПрИродномУ РОЗПОДІЛІ праці що бу;ю юзполіл, ппя "^Р^ьного виробництва, а в суспільному "Р - ЯКШ П°С1УПОВО Набув Розвинених форм: коопера-'"' К°НЦЄНТрацІЯ та ін- І3 економічно? історії відомі Іе вло Ш ™ПИ Суспільного Розподілу праці. По-перще, РівЛТНЯ СК-°ТаРСТВа ВІД ЗЄМЛеР°бства. по-друге, виділення Л" 3аИМаЮТЬСЯ Ремісництвом, по-третє, виникнення •кономічни--У Т- ЄКОНОМІЧНИХ ««носив, які формували ' Іезні з ушенн МШУ Зб° КУПІВЛІ та "РОДаЖу- Очевидно, що такі їіїшост - В СуспІЛЬНОМУ РОЗПОДІЛІ праці надали змогу У°ЄКТШ ГОСПОдаРювання відокремитися в процей
^ т °ДИН В'Д °ДНОГа Продукти' Щ° вироблялись у Реальному господарств, для безпосереднього споживання, при І 47
товарному виробництві стали товарами, бо вироблялись для безпосереднього обміну, для купівлі та продажу.
В економічній теорії сформульовано положення, згідно з яким існує така система розподілу праці: 1) в середині суспільства — за галузевою ознакою (промисловість, сільське господарство, транспорт та ін.); 2) всередині якоїсь галузі; 3) всередині; підприємств — на окремі спеціальності на робочих місцях. Перший тип розподілу праці називається загальним, другий — частковим, третій — одиничним. Типи суспільного розподілу праці дуже різноманітні. Ця різноманітність була сформульована А. Смітом, який висвітлив міжнародний розподіл праці, розподіл праці між містом і селом, промисловістю та торгівлею виділив розумову та фізичну працю тощо.
Необхідність обміну продуктами, які стають товаром в. процесі праці, зумовлюється зростаючими потребами людей. Поліпшення обміну пов'язано зі створенням ринку, де відбувається обмін, де формуються та втілюються його умови.
Можливість і необхідність обміну товарами пов'язані також з тим, що розвиток продуктивних сил зумовив появу багатьох нових; продуктів та їх надлишків.
Товарне виробництво — це така сфера суспільного господарювання, де продукти виробляються відособленими виробниками для обміну на ринку. Приватна праця спеціалізованих виробників одержує суспільну оцінку тільки в результаті обміну товарів, які задовольняють потреби виробників і споживачів.
Традиційно в економічній літературі розрізняються два типи товарного виробництва: просте та загальне.
В сучасних умовах економічна наука оперує такими типами товарного виробництва:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19