Цінні папери в цьому разі наближаються до звичайних паперових грошей, але суттєво відрізняються від них, тому що водночас виконують функцію золота і виступають як кредитні документи. Останнє дозволяє їм відображати відносини між кредиторами й позичальниками. Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Юридична особа, яка від свого імені вицускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску, називається емітентом. Ціна цінного паперу прямо пропорціонал ьна принесеному ним прибутку й обернено пропорціональна нормі позичкового процента. Наприклад, якщо якийсь цінний папір приносить прибуток (П) в 40 грн., а норма позичкового процента (Ц) — 4%, то ціна його буде:
40грн. х і 00 =ЮОО грн. 4
14 і
ер гпі"4 Іч-,.к ':;<>• І види ""'бач "Пання лорі/кави, кредитні кошти ооігу неї нони виступають знаками вартості й виконають дзі важливі фчнкілї: як засіб обігу і як засіб платежу. Найбільш поширені сгрсд назнаних видів цінних паперів акт1 й облігації.
Акція — цінний папір, який засвідчує про внесення паю в капітал акціонерного товариства і лає володарю праьо:
— на одержання певного доходу, який називається дивідендом:
— голосу при вирішенні справ товариства;
— на отримання частини манна компанії при її ліквідації;
— на перевагу в придбанні нових випусків акцій.
Вартість акцій, як правило, не погашається акціонерним товариством; знову перетворити її в гроші можна лийте шляхом продажу. В різних країнах в обігу є різні види акцій. Найбільш поширеними є звичайні і привілейовані. Перші з. них дають право на дивіденди, розмір яких залежить від результатів господарсько-фінансової діяльності акціонерного товариства і розміру отриманого прибутку. Привілейовані акції дають їх власникам переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства. Власники цих-акцій, як правило, не беруть участі в управлінні справами акціонерного товариства, а щорічно одержують дивіденди, які є фіксованим процентом номінальної вартості. Право голосу при вирішенні справ товариства надають власнику, коли дивіденд не виплачується протягом декількох звітних періодів.
Акції можуть бути іменними і на пред'явника. Широке коло населення має право бути власниками, як правило, іменних акцій.. При передачі цього виду акцій" іншій особі треба поставити на ній спеціальний передаточний підпис, який робиться з відома акціонерних зборів.
Виникнення акцій як цінного паперу пов'язано з переходом від індивідуальних до асоційованих форм приватної власності. Слід мати на увазі, що, по-перше, необхідність у власності такого роду зумовлена збільшенням масштабів і вартості виробництва. Фінансових коштів одного підприємця вже недостатньо для вирішення великих проектів. Водночас акціонерна форма організації підприємства надає інвестору широкі можливості інвестувати свої капітали.
Акціонерна форма цінних паперів дає право на участь в управлінні акціонерним товариством. Проте реально це право зосе-
142
кой і ;>о.:ь>!І,\« Рекетом ;-ь'.і!І! то '; осальт .т>:;ізи. Для !і;ІІ.'.'\ інв-;'-І'' кількістю акцій, їх прн'лиаііпя — її-. :06го кредитна у гола, мастка з^ціп
і!ен\ < :Ір-;во І':І^он;І<-'і' •••\ які молодіють н-._ Ін.'чною ашн Ш'.:де надання потіли. -свестсгів не лає ім
:06го кредитна у г,
можливості ефекіиьно впливи ги ній прийнятті того чи інії р.шеь'.ня. зони можуть переливати СБОГ прало гг.:;ос\; за дорученням гр'я їм особам або раді директорій. \
Облігації — найбільш важлива форма цінних паперів. Вони '-асвідчують внесення їх власниками грошових коштів і підтверджують зобов'язання відшкодувати їм номінальну вартість цих цінних паперів у встановлений строк з виплатою фіксованого щорічною процента. Облігації' випускаються на обмежений період часу. Вартість їх повністю погашається по закінченні цього
строку.
Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" визначено такі вимоги до емітентів облігацій: по-перше, акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше 25% розміру статутного фонду і тільки після повної оплати всіх раніше випущених акцій; по-друге, емітент при випуску в обіг облігацій має бути незбягковим протягом останніх трьох завершених фінансово-господарських років або з часу утворення, якшо даний строк менше трьох років, по-третє, емітент не повинен мати простроченої заборгованості кредиторам і по внесках до бюджету; по-четверте, емітент зобов'язаний цілком сплатити статутний фонд на той час, коли він приймає рішення про емісію облігацій.
В Україні як боргове зобов'язання облігації випускаються двох видів: а) облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик; б) облігації підприємств. Вони можуть бути іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), можуть вільно обертатися на ринку або мають обмежене коло обігу. Як і інші цінні папери, облігації мають номінальну й ринкову вартість, або ринкову ціну. Ціна, за якою облігації вільно продаються і купуються на ринку, називається курсом облігації. Цей курс залежить від номінальної вартості, яка зазначена на ній, а також від стану економіки, фінансово-кредитного та грошового обігу. В умовах інфляції попит на облігації різко знижується і водночас зросте попит на звичайні акції та облігації, що конвертуються.
Ь закінченням терміну облігаційної позики емітент має ВИКУПИТИ облігації \ власників. Коли ж фінансове становище емітента не дозволяє ие зробити, він зобов'язаний замінити старі оолі' '.тії новими. Облігації внутрішніх республіканських і місцевих
'і 43
позик є цінними паперами, проценти .Іо яких п;І«;и'Іь держана з державного бюджету. Ллє вигода держави набагато перепишуг. витрати на реалізацію позики.
Важливими видами цінних паперів, що випускаються в обіг в Україні, є казначейські июов'яіання. ЦІ цінні папери засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і право одержання фінансового доходу.
У функціонуванні ринку цінних паперів бере участь велика кількість юридичних і фізичних осіб. Усіх їх можна поділити на емітентів цінних паперів, інвесторів і професійних учасників рикку цінних паперів, серед яких слід розрізняти фондові біржі, інвестиційні фонди, компанії, посередницькі структури (брокерська діяльність).
§ 2. Фондова біржа
Фондова біржа — одна з головних діючих осіб ринку цінних паперів. Це самостійна приватна або державна установа, що регулює й контролює купівлю-продаж різних цінних паперів. На відміну від емітентів, які продають цінні папери на первинному ринку, фондові біржі створюють і обслуговують вторинний ринок цінних паперів, на якому знаходяться в обігу раніше випущені папери. Отже, фондові біржі займаються по суті перепродажем цінних паперів та виконують функцію по мобілізації вільних грошових коштів шляхом організації продажу цих цінностей ; таким чином забезпечують перелив капіталу між державою, підприємствами та індивідуальним господарством.
Економічна роль фондових бірж полягає в тому, що з їх допомогою на основі використання принципів саморегулювання ринкової економіки відбуваються обслуговування обороту грошових капіталів, які опосередковують розподіл і перерозподіл національного прибутку між галузями народного господарства, соціальними групами суспільства, а також усунення із цієї сфери монопольних державних структур.
Правовий стан фондової біржі в Україні визначено в Законі України від 18.06.1991 р. "Про цінні папери І фондову біржу". Організація фондової біржі здійснюється тільки у формі акціонерного товариства (ст. 33 Закону), яке може бути створено не менше ніж двадцятьма засновниками — торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної та комісійної діяльності.
і 44
вплн'іч к.'іаспфіьл '•„>: \. за дш....а иіі.ізм:". миїі'.ч'/.-нфис'іс;-,:-:' :< П0'ііис.'нтристські. До гІ'^ІІих над е к^ть б>р/,м які РО'гаІІК'Вані н головному фінансовому Іг.: пр і держачи. займають дом:;;\юче міст-у валових оборотах біржових систем, маюгь граро котирування іноземними фондовими цінностями Л<; голіцентристсььих фондових бірж належать декілька чедучих бірж, якчм нарівні з головною надається право котирування іноземних щнностгй.
Фондова біржа с юридичною особою і з питань свого заснування та діяльності має повну самостійність, а фінансується за рахунок внесків членів біржі, які отримали на ній "місце", а також щорічних внесків підприємств, що котирують на біржі свої цінні папери, і за рахунок зборів від біржових операцій. Лри цьому біржа керується своїм статутом і правилами торгівлі, в *ких зафіксовані: назва і місцезнаходження фондової біржі т? її засновників: розмір статутного фонду; умови і порядок прийняття в члени і виключення із членів фондової біржі; їх права і обов'язки; порядок та умови відвідування біржі: застосування санкцій; припинення діяльності біржі; види операцій, що укладаються на біржі: порядок торгівлі. умови допуску цінних паперів і підписка на цінні папери, які котируються на фондовій біржі; порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації; обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації; види послуг, що надаються біржою. розмір плати за них; правила ведення розрахунків на біржі та ін.
Фондова біржа призначена для здійснення купівлі-продажу акцій, облігацій та інших цінних паперів, задоволення інтересів та потреб їх власників в обмін на гроші, що пов'язано з необхідністю їх котирування, тобто визначення курсу, ціни. При цьому члени фондової біржі, а також комісійні брокери та ділери, які організовують увесь процес котирування акцій на біржі, мають свою мету — біржовий прибуток.
Попит на цінні папери формується інвесторами — вкладниками вільних грошових коштів, якими можуть бути організації та окремі громадяни. Пропозицію забезпечують акціонери товариства, які випускають акції з метою залучення коштів для фінансування своїх виробничих програм, а також держзьа за рахунок випуску облігацій. Курс останніх більш стабільний і залежить від співвідношення між процентом з цих обдііацій і середнім рівнем позичкового процента, від умов погашення позики та надійності позикодавця.
Зпкенем України про цінні папери (ст. 23) передбачено, шо :'!фор\и'ч:я про віїгл ск підприємствами акцій та облігацій, призна-
!45
чених для відкритої торгівлі. підлягає їр<\\ реєстрації ;>6<>н язковій публікації в часописах і специфічних виданнях фондової біржі не менше ніж за 10 діб до початку про^ажч цих цінних гипері". л.кц!Ї І облігації підприємств, запропоновані для відкритої торгівлі, допускаються до розміщення не раніше ніж чере5 ЗО днів теля опублікування об'яви про їх випуск. У ст. 29 вказано, то той. хто торгує цінними паперами, зобов'язаний надати особі, від якої він отримав доручення на купівлю або продаж, відомості про винагороду, за яку він діє, та інформацію про курс цінних паперів.
Біржа як ринок складення торговельних угод покликана займатися посередницькою діяльністю щодо укладання договору —-угоди між двома сторонами, з якій мають місце два елементи: пропонування — оферт і прийняття його — акцепт. Організація біржової торгівлі передбачає знання та вміння щодо використання відповідних угод. У більшості випадків біржова купівля-продаж цінних паперів здійснюється негайно готівкою: 1) з передачею паперів із рук продавця в руки покупця — касові угоди, які не відрізняються від торговельних закупок на певний строк і в кредит; 2) з обов'язком передачі паперів в майбутньому в руки покупця — термінові угоди, що досить різноманітні, по-перше, за здатністю по-різному поєднуватись між собою або з касовими угодами, а по-друге, за можливістю платежу за різницею, у зв'язку з чим їх часто називають також угодами за різницею
Тверді (прості) термінові угоди складаються з наміром сторін виконати свої зобов'язання у визначений строк. Але часто такі угоди перетворюються на угоди за різницею, тому що цінні папери продаються і купуються за курсом, тобто за ціною на день укладення угоди, а розрахунки здійснюються у визначений строк, тобто через певний проміжок часу, протягом якого може змінитися курс цінного паперу в сторону зниження або підвищення. Різниця між ціною, яка визначена в договорі-угоді, і ціною на день здійснення угоди становить прибуток — інтерес, який і спонукає біржовиків (брокерів, ділерів та контрагентів) до подібних біржових операцій, тобто до спекулятивної діяльності.
Умовні термінові угоди укладаються між контрагентами з метою застрахуватися від несподіванок ринкових коливань курсів цінних паперів. Оскільки в терміновій твердій угоді звичайного типу покупець при падінні курсу, а продавець при його підвищенні можуть мати збитки, бажання обох сторін певним чином обмежити їх розміри потребує створення термінової угоди з преміями. Значення такої угоди полягає в тому, що за певну винагороду покупець і продавець (або навпаки, продавець і покупець) дістають
146
нр'.Іїо »!дсі\іі> ;',іл ^мов логиаору. Ця сч:ма виплачена на користь одні*1! і і сторін іншою стороною, і називається премією-впидіородоіо. Якщо договір порушує продавець, премію одержує покчпеїіь і навпаки. Отже, розмір можливих для кожної сторони збитків обмежений розмірами премії.
Юридичне премія є добровільною неустойкою. Угода, за якою договір порушує покупець, а премію одержує продавець, умовно називається угодою з попередньою премією. Якщо право на відмову від договору належить продавцю, а премію одержує покупець, то має місце угода зі зворотною премією.
Пролонгаційні угоди. передбачають продовження (пролонгацію) строку купівлі або продажу цінних паперів залежно від динаміки їх ціни. Ці угоди поділяються на репортні й депортні. Репортними є угоди, коли цінні папери купуються за курсом на день складання угоди з зобов'язанням викупити їх через визначений строк за підвищеним курсом, тобто з надбавкою, яка називається репортом. Депортні угоди передбачені в тому випадку, якщо акції купуються за курсом на день складання угоди з обов'язком зворотного їх продажу через деякий термін за зниженим курсом, тобто зі скидкою, що називається депортом.
На фондовій біржі укладають угоди з опціоном, коли право продавати або купувати цінні папери в зазначений строк надається контрагентам, за що покупець опціону виплачує продавцю премію. Така угода укладається щодо купівлі або продажу цінних паперів. У першому випадку покупець має право вимагати від продавця купівлі у нього цінних паперів за базовою ціною; у другому — покупець може протягом строку дії опціону продати останній за базовою вартістю цінного паперу. Опціон слід використати у визначений строк, інакше він втрачає чинність.
Отже, біржові угоди, з одного боку, виступають як необхідні елементи механізму дії фондової біржі і мають деяке позитивне значення, пов'язане з організацією оптової торгівлі цінними паперами, з функціонуванням інфраструктури ринкової економіки; а з другого боку, їх можна вважати безпідставними і шкідливими з економічної точки зору, бо вони ставлять контрагентів у залежність від випадковості, відокремлюють капітал від виробничих форм промисловості, не маючи прямого відношення до стану того підприємства, за рахунок якого випущені цінні папери, не впливають безпосередньо на рівень і якість виробництва товарів та надання послуг; по-третє (не позитивна риса), завдяки біржовим операціям капітали постійно перебувають в обороті, за рахунок чого зростає загальна сума обігового капіталу держави.
М7
Н! ):'М... І И;:Н; .А!-.'і" Й .' Л /І! і Г.-'лТУІ'Л
К<,!!-:,.і;. Ція УКГХ.І:,І" к . '^<'
Про в.і^/ін-ь За.-С:-: У;\І!,І;ІІІ; '<:, України - К лТ "Кі^Іга' !-?% - Т І
Про підпріїсмс і чо: Закої^ Україні ;<ід 260? і 9^ і р.. Тау же.
Про здйняг;.,-п> ішсе-;л.ння: Закоч Україна під 01.03.І99І р. Там же.
Про банки і оанкІВІ ьку діяльність: Закон України від 20.03.1991 р./,Там же.
Про підприємства й Україні: Закон України від 27.03.199! р./'/Там же.
Про господарські товариства: Закон України від 19.09.199! р.//Там же.
Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18.06.1991 р.// Гам же.
Про систему оподаткування: Закон України від 25.06.199! р./'/Там же (нова ред. від 18.02.1997 р//Відом. Верхов. Ради України. - 1997. -№ 16. - Ст. ! 19).
Про товарну біржу: Закон України від 10.12.1991 р./'Там же.
Про податки на добавлену вартість: Закон України від 20.12.1991 р.//Тзм же (нова ред. 2Ід 03.04,1997 р.//Відом. Верхов. Ради України. - 1997. - №21. - Ст. 156).
Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28.12.1994 р./'/Там же. - 1997. - Т. 7 (нова ред. від 22.05 1997 р.// Відом. Верхов. Ради України. - 1997. - № 27. - Ст. 181).
Про форми власності на землю: Закон України від 30.01.1992 р./'/Там же. - 1996. - Т.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19
40грн. х і 00 =ЮОО грн. 4
14 і
ер гпі"4 Іч-,.к ':;<>• І види ""'бач "Пання лорі/кави, кредитні кошти ооігу неї нони виступають знаками вартості й виконають дзі важливі фчнкілї: як засіб обігу і як засіб платежу. Найбільш поширені сгрсд назнаних видів цінних паперів акт1 й облігації.
Акція — цінний папір, який засвідчує про внесення паю в капітал акціонерного товариства і лає володарю праьо:
— на одержання певного доходу, який називається дивідендом:
— голосу при вирішенні справ товариства;
— на отримання частини манна компанії при її ліквідації;
— на перевагу в придбанні нових випусків акцій.
Вартість акцій, як правило, не погашається акціонерним товариством; знову перетворити її в гроші можна лийте шляхом продажу. В різних країнах в обігу є різні види акцій. Найбільш поширеними є звичайні і привілейовані. Перші з. них дають право на дивіденди, розмір яких залежить від результатів господарсько-фінансової діяльності акціонерного товариства і розміру отриманого прибутку. Привілейовані акції дають їх власникам переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства. Власники цих-акцій, як правило, не беруть участі в управлінні справами акціонерного товариства, а щорічно одержують дивіденди, які є фіксованим процентом номінальної вартості. Право голосу при вирішенні справ товариства надають власнику, коли дивіденд не виплачується протягом декількох звітних періодів.
Акції можуть бути іменними і на пред'явника. Широке коло населення має право бути власниками, як правило, іменних акцій.. При передачі цього виду акцій" іншій особі треба поставити на ній спеціальний передаточний підпис, який робиться з відома акціонерних зборів.
Виникнення акцій як цінного паперу пов'язано з переходом від індивідуальних до асоційованих форм приватної власності. Слід мати на увазі, що, по-перше, необхідність у власності такого роду зумовлена збільшенням масштабів і вартості виробництва. Фінансових коштів одного підприємця вже недостатньо для вирішення великих проектів. Водночас акціонерна форма організації підприємства надає інвестору широкі можливості інвестувати свої капітали.
Акціонерна форма цінних паперів дає право на участь в управлінні акціонерним товариством. Проте реально це право зосе-
142
кой і ;>о.:ь>!І,\« Рекетом ;-ь'.і!І! то '; осальт .т>:;ізи. Для !і;ІІ.'.'\ інв-;'-І'' кількістю акцій, їх прн'лиаііпя — її-. :06го кредитна у гола, мастка з^ціп
і!ен\ < :Ір-;во І':І^он;І<-'і' •••\ які молодіють н-._ Ін.'чною ашн Ш'.:де надання потіли. -свестсгів не лає ім
:06го кредитна у г,
можливості ефекіиьно впливи ги ній прийнятті того чи інії р.шеь'.ня. зони можуть переливати СБОГ прало гг.:;ос\; за дорученням гр'я їм особам або раді директорій. \
Облігації — найбільш важлива форма цінних паперів. Вони '-асвідчують внесення їх власниками грошових коштів і підтверджують зобов'язання відшкодувати їм номінальну вартість цих цінних паперів у встановлений строк з виплатою фіксованого щорічною процента. Облігації' випускаються на обмежений період часу. Вартість їх повністю погашається по закінченні цього
строку.
Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" визначено такі вимоги до емітентів облігацій: по-перше, акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше 25% розміру статутного фонду і тільки після повної оплати всіх раніше випущених акцій; по-друге, емітент при випуску в обіг облігацій має бути незбягковим протягом останніх трьох завершених фінансово-господарських років або з часу утворення, якшо даний строк менше трьох років, по-третє, емітент не повинен мати простроченої заборгованості кредиторам і по внесках до бюджету; по-четверте, емітент зобов'язаний цілком сплатити статутний фонд на той час, коли він приймає рішення про емісію облігацій.
В Україні як боргове зобов'язання облігації випускаються двох видів: а) облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик; б) облігації підприємств. Вони можуть бути іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), можуть вільно обертатися на ринку або мають обмежене коло обігу. Як і інші цінні папери, облігації мають номінальну й ринкову вартість, або ринкову ціну. Ціна, за якою облігації вільно продаються і купуються на ринку, називається курсом облігації. Цей курс залежить від номінальної вартості, яка зазначена на ній, а також від стану економіки, фінансово-кредитного та грошового обігу. В умовах інфляції попит на облігації різко знижується і водночас зросте попит на звичайні акції та облігації, що конвертуються.
Ь закінченням терміну облігаційної позики емітент має ВИКУПИТИ облігації \ власників. Коли ж фінансове становище емітента не дозволяє ие зробити, він зобов'язаний замінити старі оолі' '.тії новими. Облігації внутрішніх республіканських і місцевих
'і 43
позик є цінними паперами, проценти .Іо яких п;І«;и'Іь держана з державного бюджету. Ллє вигода держави набагато перепишуг. витрати на реалізацію позики.
Важливими видами цінних паперів, що випускаються в обіг в Україні, є казначейські июов'яіання. ЦІ цінні папери засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і право одержання фінансового доходу.
У функціонуванні ринку цінних паперів бере участь велика кількість юридичних і фізичних осіб. Усіх їх можна поділити на емітентів цінних паперів, інвесторів і професійних учасників рикку цінних паперів, серед яких слід розрізняти фондові біржі, інвестиційні фонди, компанії, посередницькі структури (брокерська діяльність).
§ 2. Фондова біржа
Фондова біржа — одна з головних діючих осіб ринку цінних паперів. Це самостійна приватна або державна установа, що регулює й контролює купівлю-продаж різних цінних паперів. На відміну від емітентів, які продають цінні папери на первинному ринку, фондові біржі створюють і обслуговують вторинний ринок цінних паперів, на якому знаходяться в обігу раніше випущені папери. Отже, фондові біржі займаються по суті перепродажем цінних паперів та виконують функцію по мобілізації вільних грошових коштів шляхом організації продажу цих цінностей ; таким чином забезпечують перелив капіталу між державою, підприємствами та індивідуальним господарством.
Економічна роль фондових бірж полягає в тому, що з їх допомогою на основі використання принципів саморегулювання ринкової економіки відбуваються обслуговування обороту грошових капіталів, які опосередковують розподіл і перерозподіл національного прибутку між галузями народного господарства, соціальними групами суспільства, а також усунення із цієї сфери монопольних державних структур.
Правовий стан фондової біржі в Україні визначено в Законі України від 18.06.1991 р. "Про цінні папери І фондову біржу". Організація фондової біржі здійснюється тільки у формі акціонерного товариства (ст. 33 Закону), яке може бути створено не менше ніж двадцятьма засновниками — торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної та комісійної діяльності.
і 44
вплн'іч к.'іаспфіьл '•„>: \. за дш....а иіі.ізм:". миїі'.ч'/.-нфис'іс;-,:-:' :< П0'ііис.'нтристські. До гІ'^ІІих над е к^ть б>р/,м які РО'гаІІК'Вані н головному фінансовому Іг.: пр і держачи. займають дом:;;\юче міст-у валових оборотах біржових систем, маюгь граро котирування іноземними фондовими цінностями Л<; голіцентристсььих фондових бірж належать декілька чедучих бірж, якчм нарівні з головною надається право котирування іноземних щнностгй.
Фондова біржа с юридичною особою і з питань свого заснування та діяльності має повну самостійність, а фінансується за рахунок внесків членів біржі, які отримали на ній "місце", а також щорічних внесків підприємств, що котирують на біржі свої цінні папери, і за рахунок зборів від біржових операцій. Лри цьому біржа керується своїм статутом і правилами торгівлі, в *ких зафіксовані: назва і місцезнаходження фондової біржі т? її засновників: розмір статутного фонду; умови і порядок прийняття в члени і виключення із членів фондової біржі; їх права і обов'язки; порядок та умови відвідування біржі: застосування санкцій; припинення діяльності біржі; види операцій, що укладаються на біржі: порядок торгівлі. умови допуску цінних паперів і підписка на цінні папери, які котируються на фондовій біржі; порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації; обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації; види послуг, що надаються біржою. розмір плати за них; правила ведення розрахунків на біржі та ін.
Фондова біржа призначена для здійснення купівлі-продажу акцій, облігацій та інших цінних паперів, задоволення інтересів та потреб їх власників в обмін на гроші, що пов'язано з необхідністю їх котирування, тобто визначення курсу, ціни. При цьому члени фондової біржі, а також комісійні брокери та ділери, які організовують увесь процес котирування акцій на біржі, мають свою мету — біржовий прибуток.
Попит на цінні папери формується інвесторами — вкладниками вільних грошових коштів, якими можуть бути організації та окремі громадяни. Пропозицію забезпечують акціонери товариства, які випускають акції з метою залучення коштів для фінансування своїх виробничих програм, а також держзьа за рахунок випуску облігацій. Курс останніх більш стабільний і залежить від співвідношення між процентом з цих обдііацій і середнім рівнем позичкового процента, від умов погашення позики та надійності позикодавця.
Зпкенем України про цінні папери (ст. 23) передбачено, шо :'!фор\и'ч:я про віїгл ск підприємствами акцій та облігацій, призна-
!45
чених для відкритої торгівлі. підлягає їр<\\ реєстрації ;>6<>н язковій публікації в часописах і специфічних виданнях фондової біржі не менше ніж за 10 діб до початку про^ажч цих цінних гипері". л.кц!Ї І облігації підприємств, запропоновані для відкритої торгівлі, допускаються до розміщення не раніше ніж чере5 ЗО днів теля опублікування об'яви про їх випуск. У ст. 29 вказано, то той. хто торгує цінними паперами, зобов'язаний надати особі, від якої він отримав доручення на купівлю або продаж, відомості про винагороду, за яку він діє, та інформацію про курс цінних паперів.
Біржа як ринок складення торговельних угод покликана займатися посередницькою діяльністю щодо укладання договору —-угоди між двома сторонами, з якій мають місце два елементи: пропонування — оферт і прийняття його — акцепт. Організація біржової торгівлі передбачає знання та вміння щодо використання відповідних угод. У більшості випадків біржова купівля-продаж цінних паперів здійснюється негайно готівкою: 1) з передачею паперів із рук продавця в руки покупця — касові угоди, які не відрізняються від торговельних закупок на певний строк і в кредит; 2) з обов'язком передачі паперів в майбутньому в руки покупця — термінові угоди, що досить різноманітні, по-перше, за здатністю по-різному поєднуватись між собою або з касовими угодами, а по-друге, за можливістю платежу за різницею, у зв'язку з чим їх часто називають також угодами за різницею
Тверді (прості) термінові угоди складаються з наміром сторін виконати свої зобов'язання у визначений строк. Але часто такі угоди перетворюються на угоди за різницею, тому що цінні папери продаються і купуються за курсом, тобто за ціною на день укладення угоди, а розрахунки здійснюються у визначений строк, тобто через певний проміжок часу, протягом якого може змінитися курс цінного паперу в сторону зниження або підвищення. Різниця між ціною, яка визначена в договорі-угоді, і ціною на день здійснення угоди становить прибуток — інтерес, який і спонукає біржовиків (брокерів, ділерів та контрагентів) до подібних біржових операцій, тобто до спекулятивної діяльності.
Умовні термінові угоди укладаються між контрагентами з метою застрахуватися від несподіванок ринкових коливань курсів цінних паперів. Оскільки в терміновій твердій угоді звичайного типу покупець при падінні курсу, а продавець при його підвищенні можуть мати збитки, бажання обох сторін певним чином обмежити їх розміри потребує створення термінової угоди з преміями. Значення такої угоди полягає в тому, що за певну винагороду покупець і продавець (або навпаки, продавець і покупець) дістають
146
нр'.Іїо »!дсі\іі> ;',іл ^мов логиаору. Ця сч:ма виплачена на користь одні*1! і і сторін іншою стороною, і називається премією-впидіородоіо. Якщо договір порушує продавець, премію одержує покчпеїіь і навпаки. Отже, розмір можливих для кожної сторони збитків обмежений розмірами премії.
Юридичне премія є добровільною неустойкою. Угода, за якою договір порушує покупець, а премію одержує продавець, умовно називається угодою з попередньою премією. Якщо право на відмову від договору належить продавцю, а премію одержує покупець, то має місце угода зі зворотною премією.
Пролонгаційні угоди. передбачають продовження (пролонгацію) строку купівлі або продажу цінних паперів залежно від динаміки їх ціни. Ці угоди поділяються на репортні й депортні. Репортними є угоди, коли цінні папери купуються за курсом на день складання угоди з зобов'язанням викупити їх через визначений строк за підвищеним курсом, тобто з надбавкою, яка називається репортом. Депортні угоди передбачені в тому випадку, якщо акції купуються за курсом на день складання угоди з обов'язком зворотного їх продажу через деякий термін за зниженим курсом, тобто зі скидкою, що називається депортом.
На фондовій біржі укладають угоди з опціоном, коли право продавати або купувати цінні папери в зазначений строк надається контрагентам, за що покупець опціону виплачує продавцю премію. Така угода укладається щодо купівлі або продажу цінних паперів. У першому випадку покупець має право вимагати від продавця купівлі у нього цінних паперів за базовою ціною; у другому — покупець може протягом строку дії опціону продати останній за базовою вартістю цінного паперу. Опціон слід використати у визначений строк, інакше він втрачає чинність.
Отже, біржові угоди, з одного боку, виступають як необхідні елементи механізму дії фондової біржі і мають деяке позитивне значення, пов'язане з організацією оптової торгівлі цінними паперами, з функціонуванням інфраструктури ринкової економіки; а з другого боку, їх можна вважати безпідставними і шкідливими з економічної точки зору, бо вони ставлять контрагентів у залежність від випадковості, відокремлюють капітал від виробничих форм промисловості, не маючи прямого відношення до стану того підприємства, за рахунок якого випущені цінні папери, не впливають безпосередньо на рівень і якість виробництва товарів та надання послуг; по-третє (не позитивна риса), завдяки біржовим операціям капітали постійно перебувають в обороті, за рахунок чого зростає загальна сума обігового капіталу держави.
М7
Н! ):'М... І И;:Н; .А!-.'і" Й .' Л /І! і Г.-'лТУІ'Л
К<,!!-:,.і;. Ція УКГХ.І:,І" к . '^<'
Про в.і^/ін-ь За.-С:-: У;\І!,І;ІІІ; '<:, України - К лТ "Кі^Іга' !-?% - Т І
Про підпріїсмс і чо: Закої^ Україні ;<ід 260? і 9^ і р.. Тау же.
Про здйняг;.,-п> ішсе-;л.ння: Закоч Україна під 01.03.І99І р. Там же.
Про банки і оанкІВІ ьку діяльність: Закон України від 20.03.1991 р./,Там же.
Про підприємства й Україні: Закон України від 27.03.199! р./'/Там же.
Про господарські товариства: Закон України від 19.09.199! р.//Там же.
Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18.06.1991 р.// Гам же.
Про систему оподаткування: Закон України від 25.06.199! р./'/Там же (нова ред. від 18.02.1997 р//Відом. Верхов. Ради України. - 1997. -№ 16. - Ст. ! 19).
Про товарну біржу: Закон України від 10.12.1991 р./'Там же.
Про податки на добавлену вартість: Закон України від 20.12.1991 р.//Тзм же (нова ред. 2Ід 03.04,1997 р.//Відом. Верхов. Ради України. - 1997. - №21. - Ст. 156).
Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28.12.1994 р./'/Там же. - 1997. - Т. 7 (нова ред. від 22.05 1997 р.// Відом. Верхов. Ради України. - 1997. - № 27. - Ст. 181).
Про форми власності на землю: Закон України від 30.01.1992 р./'/Там же. - 1996. - Т.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19