КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ
1. Визначте функції, які виконували гроші у перелічених ситуаціях:
а) Робітник одержує заробітну плату.
б) Банк прийняв від вкладника певну суму грошей і гарантував йому її
щорічне зростання на 10 %.
в) Забудовник та будівельна організація домовилися про обсяг робіт 1
загальну суму оплати послуг.
г) Покупець розрахувався у крамниці чеком, виписавши його на свій
банк.
2. Визначте, що є спільного та відмінного між; а) монетою і паперовими
грошима; б) чеком і векселем; в) кредитною карткою і банківським рахун-
ком.
3. Сучасні гроші не мають золотого забезпечення. Чи не означає це.що
відбулося зниження їх суспільної цінності?
4. Сьогодні більшість домашніх господарств країн ринкової економіки ко-
ристується кредитними картками. Кредитні картки - лише замінники
грошей. Чим пояснити відмову від реальних грошей на користь їх замін-
ників?
68
Тема 4. Види ринків
Як відомо, рвтїзк - це економічний простір, у межах якого
відбувається рух товарів. На ринку також купуються і про-
даються різноманітні послуги, технології, інформація, гро-
ші, цінні папери. За обєктами купівлі-продажу національ-
ний ринок поділяється на ринки товарів і послуг,
природних ресурсів, праці, капіталів, грошей, цінних па-
перів <"ив. мал. 20).
Ринок товарів. На цьому ринку здійснюється рух пред-
метів споживання та засобів виробництва. Тому він поді-
ляється, в свою чергу, на споживчий ринок і ринок засобів
виробництва. На кожному з них обертається велика кіль-
кість різноманітних продуктів і формуються більш спеці-
алізовані ринки. Наприклад, у межах споживчого ринку
розрізняють ринки молочної продукції, взуття, предметів
побутової електроапаратури, ліків та ін. Ринок засобів
виробництва охоплює ринки верстатів, інструментів, зап-
частин та ін.
Крім спеціалізації за обєктами купівлі-продажу, то-
варні ринки розрізняються за субєктами економічних від-
носин. Субєктами ринку можуть бути фізичні або юри-
дичні особи, які вступають у відносини товарообміну як
покупці чи як продавці.
На споживчому ринку покупцями є окремі особи
або домашні господарства, які шугають і знаходять про-
дукти для особистого споживаьнї-. Продавцями є фірми й
Малюнок 20. Структура національного ринку
69
особи, що виробляють споживчі товари та надають послуги.
При цьому лише незначна частка споживчих товарів і
послуг надходить до покупців безпосередньо від виробника.
Основна маса продукції реалізується через посередників.
На ринку засобів виробництва покупцями є: а)
окремі особи та організації, яким товари та послуги потрібні
для виробництва інших товарів та послуг; б) посередницькі
організації, які стають власниками товарів з метою їх
подальшого перепродажу або надання в оренду; в) пред-
ставники органів влади, які використовують товари для
виконання своїх владних функцій. Продавцями на ринку
засобів виробництва є окремі особи та фірми, які створюють
продукцію виробничого призначення.
Споживчий ринок і ринок засобів виробництва мають
деякі відмінності у функціонуванні. По-перше, вони ро-
зрізняються за характером попиту. Попит на продукцію
споживчого ринку називається природним, оскільки його
причиною є потреба споживача. Попит на засоби вироб-
ництва є похідним від споживчого попиту. Наприклад,
покупцям потрібні меблі, меблевій промисловості - дере-
вина. Попит на деревину є похідним від споживчого попиту
на меблі. По-друге, попит на споживчому ринку гнучкіший,
ніж попит на засоби виробництва, оскільки перший більше
залежить від коливань ціни, а другий не повинен зміню-
ватися різко, тому що це може вплинути на ритм діяльності
підприємства і навіть призвести до його зупинки. По-третє,
на ринку засобів виробництва діє значно вужче коло добре
відомих і добре поінформованих партнерів. Звичайно, сту-
пінь інформованості й обізнаності на споживчому ринку,
де субєктів набагато більше, нижчий.
Відмінність між двома видами товарного ринку полягає
також у способах доведення продукції до споживача. Між
виробником і споживачем у більшості випадків стоять тор-
говельно-посередницькі організації. Їхня діяльність полег-
шує виробнюсам реалізацію товарів і послуг, а спожива-
чам - придбання необхідної продукції. Посередниками
між споживачами та виробниками є роздрібні й оптові
торговці. Всі разом вони утворюють канали розподілу
(див. мал. 21).
На споживчому ринку між виробником і споживачем
стоять оптовий та роздрібний торговці. Виробник продає
великі партії товару оптовому торговцю. Оптовий торговець
розподіляє товари між роздрібними торговцями, а вони
невеликими партіями, поштучно (вроздріб) продають їх
споживачам.
70
Оптовий
-
>
Роздрі
бний
/
торговец
ь
торгов
ець
\
Вироб
ник
Спож
ивач
Дистриб
ютор
ч
Ділер
г
Малюнок 21. Канали розподілу на споживчому ринку і ринку
засобів виробництва
На ринку засобів виробництва між виробником і спо-
живачем стоять дистрибютори, ділери та брокери. Ди-
стривюніор - це оптово-посередницька самостійна фір-
ма, яка обслуговує різні галузі промисловості.
Дистрибютори купують товари оптом, великими партіями
зберігають їх на складах і продають від свого імені та на
свій ризик. Ділери та брокери можуть бути членами то-
варних бірж. Про це йтиметься у наступній темі.
Між оптовою та роздрібною торгівлею є істотна відмін-
ність.
Роздрібна торгівля - це діяльність з продажу товарів
або послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їхнього
особистого використання. До роздрібної торгівлі належать
універмаги, спеціалізовані магазини, невеликі крамниці та
ін. Роздрібні торговці обирають цільові ринки, товарний
асортимент і комплекс послуг, політику цін, засоби сти-
мулювання споживача та місце розташування свого під-
приємства. Вони вивчають потреби споживача та його
економічну поведінку на ринку й організовують свою ді-
яльність відповідно до цього.
Оптова торгівля - це діяльність з продажу товарів і
послуг тим, хто купує їх для виробничого використання
або подальшого перепродажу. Оптові торговці проводять
операції збуту, закупок, складування, транспортування то-
варів. Вони пристосовують свої послуги до потреб спожи-
вачів, постійно вивчаючи попит.
Ціна на ринку товарів формується як ціна рівноваги
попиту та пропозиції.
В Україні тільки-но починає формуватися товарний ри-
нок. Ще й досі значне місце в економіці посідають державна
торгівля та централізоване постачання, які не є ринком у су-
часному значенні цього поняття. Перехід до ринкових форм
обміну передбачає: розвиток підприємництва у сфері торгів-
лі, демонополізацію торгівлі, створення нової системи ціно-
71
утворення, розвиток конкуренції, захист ринку та спожива-
чів від монополізму і протизаконних дій.
Ринок природних ресурсів. Найціннішим природним
ресурсом є земля. В умовах ринку ресурсів вона стає
обєктом купівлі-продажу. Як і на будь-який інший товар,
ціна на землю формується під впливом попиту і пропозиції.
Проте попит і пропозиція на землю мають свої особливості.
Попит на землю є похідним: він залежить від ціни про-
дукції, що виробляється на землі, і від продуктивності
землі. Щодо пропозиції на землю, то її основною ознакою
є нееластичність, тобто майже повна незалежність від ціни.
Це пояснюється тим, що площа землі в господарському
обороті відносно незмінна, її не можна штучно збільшити.
Земля - це невідтворюваний дар природи. Звичайно, мож-
на поліпшити якість землі, але на її кількості це не
позначиться.
Враховуючи зазначені особливості попиту на землю та
її пропозиції, зобразимо ринковий механізм формування
ціни землі за допомогою графіка (див. мал. 22). На гори-
зонтальній осі графіка позначено кількість землі, на вер-
тикальній - ціну землі, або ренту.
Крива попиту на землю ВО опускається зліва направо.
Це повязано з тим, що попит на землю є похідним від
ціни на продукти землеробства та від продуктивності землі.
Ціни на продукти повинні зменшуватися, щоб заохочувати
тих, хто працює на землі, збільшувати обсяги виробництва,
а продуктивність землі зменшується відповідно до закону
спадної продуктивності ресурсів. Лінія пропозиції 88 під-
німається вертикально вгору, що відображає обмеженість
землі та спричинену нею незалежність пропозиції від ціни
землі. Перетин ліній попиту і пропозиції визначає той
рівень ціни на землю, який влаштовує і покупців, і про-
давців землі.
В Україні земля ще не є обєктом купівлі-продажу,
оскільки вона перебуває в державній власності. Тільки
приватна власність на землю може стати умовою розвитку
ринкових відносин і появи ринку природних ресурсів у
нашій країні.
Ринок праці. Праця - це всі фізичні та розумові зу-
силля, які здійснює людина в процесі виробництва. В
умовах ринку фактор праці дістає адекватну ринкову оцін-
ку, яка формується в процесі взаємодії попиту та пропо-
зиції. Але і тут є свої особливості.
Попит на ринку праці, як і на ринках інших ресурсів, є
похідним від попиту на товари та послуги, що їх виробляють
72
працівники. Звичайно, той,
хто віртуозно виробляє ніко-
му не потрібні предмети, ні-
чого не одержить за свою
працю, а людина, яка ство-
рює звичайні, але потрібні
речі, дістане винагороду.
Крім того, попит на ринку
праці залежить від продук-
тивності праці. Продуктив-
ність праці кожного додатко-
во найнятого працівника,
починаючи з певного момен-
ту, зменшується. Зрозуміло,
що підприємець може най-
мати додаткових працівни-
ків, тобто збільшувати попит на працю, лише доти, доки
за-
робітна плата (витрати підприємця на ресурс праці) не
стане
перевищувати внесок працівника у створений продукт.
Малюнок 22. Попит на землю,
пропозиція землі, рента
Пропозиція праці формується під впливом багатьох
фак-
торів. Людина робить вибір: продавати чи не продавати
свою працю? Вирішуючи, яку кількість праці
запропону-
вати, вона вибирає між двома цінностями: своїм
дозвіллям
і тими споживчими благами, які зможе придбати на за-
робітну плату. При цьому враховуються такі умови.
1. В разі підвищення заробітної плати діє <ефект за-
міни>: працівникові вигідно відмовитися від годин
дозвілля
і збільшити свій робочий час, якщо ціна його праці за-
безпечує йому більше переваг у вигляді корисностей
тих
речей і послуг, які він зможе придбати,
2. Збільшуючи свій робочий час, працівник на
кожну
його додаткову одиницю витрачає більше фізичної та
ро-
зумової енергії: діє <ефект граничних витрат праці>. Це
означає, що лише за умови збільшення заробітної плати
індивід погодиться працювати більше.
3. Підвищення заробітної плати створює <ефект
доходу>.
Він проявляється в тому, що, задовольнивши свої
першо-
чергові потреби, працівник, який одержує високу
платню,
починає більше цінувати дозвілля. Щоб спонукати його
збільшувати пропозицію своєї праці на ринку, треба
під-
гищити йому заробітну плату. Звичайно, може
виникнути
ситуація, коли внаслідок <ефекту доходу> працівник
ско-
ротить свою пропозицію, надавши перевагу дозвіллю.
Проте
кд ринку праці така ситуація не позначиться, оскільки
для нових робітників спрацює <ефект заміни>.
73
Отже, підсумовуючи, зазначимо, що пропозиція праці
прямо залежить від ціни на неї. Зобразимо попит, про-
позицію праці та ціну праці на графіку (див. мал. 23).
На горизонтальній осі позначена кількість праці, а на
вертикальній - ціна праці, або зарплата - Н (від анг-
лійського уае - зарплата). Крива 00 відображає за-
лежність між зарплатою і величиною попиту на працю
з боку покупців. Крива пропозиції 55 відображає залеж-
ність між зарплатою та її пропозицією з боку працівників.
Крива попиту на працю ВВ є спадною. Це пояснюється
похідним характером даного попиту від попиту на товари
та послуги, з одного боку, потребою підприємця у збіль-
шенні найманих працівників - з другого. Крива пропо-
зиції є висхідною внаслідок <ефекту заміни>, <ефекту
граничних витрат праці>, <ефекту доходу>. Перетин кри-
вих ВВ і 88 у точці Е означає встановлення рівноважної
ціни праці або заробітну плату (Ин). Підвищення заро-
бітної плати вище точки рівноваги, скажімо до ЇУі, оз-
начатиме надлишкову пропозицію на ринку праці, або
безробіття. Зниження заробітної плати, скажімо до И,
призведе до нестачі працівників.
Розглянуті закономірності функціонування ринку праці
не можна вважати властивими українському ринку, який
лише формується. Встановлення заробітної плати і рух
робочої сили ще значною мірою регулюються державою.
В перспективі державне регулювання ринку праці буде
дедалі більше поєднуватися з ринковими формами руху
робочої сили.
Ринок капіталів. Ринком капіталів називається такий
ринок, на якому господарські субєкти та індивіди надають
і дістають позички з метою їх подальшого використання
у процесі виробництва. Надання грошей у позичку на
засадах повернення, терміновості й прибутковості назива-
ється кредитом. З цього визначення випливає, що гроші,
взяті у кредит, мають бути повернуті, причому обовязково
в зазначений строк, і повинні забезпечити прибуток.
Кредитор, або позичкодавець,- той, хто дає позичку.
Позичальник - той, хто бере позичку.
Кредитні відносини здійснюються між власниками тим-
часово вільних грошей і підприємцями, які хочуть вико-
ристовувати ці гроші у своїй виробничій діяльності.
Звідки ж беруться тимчасово вільні гроші для кредиту?
Джерелами кредитних ресурсів можуть бути: тимчасово
вільні гроші підприємців; грошові заощадження населення;
тимчасово вільні бюджетні кошти держави.
74
Головними позичальни-
ками капіталу є підприєм-
ці, домашні господарства,
органи державної та місце-
вої влади.
Розвиненість кредитних
відносин - невідємна умо-
ва успішного функціону-
вання ринкової економіки.
Вони забезпечують безпе-
рервність виробничого про-
цесу, створюють умови для
інновацій, розширення ви-
робництва та збільшення
прибутку. В ринковій еко-
номіці є кілька видів креди-
ту (див. мал.24).
Малюнок 23. Криві попиту і пропо-
зиції на рійку праці
Комерційний кредит надають підприємці один од-
ному у вигляді відстрочки платежу за товари та послуги.
При цьому укладається вексель-документ, в якому позна-
чено ціну за поставлені товари чи надані послуги плюс
процент за відстрочку платежу. Банківський кредит
надається банками підприємствам або особам у вигляді
грошових позичок. Споживчий кредит, з одного боку,
може надаватися споживачеві у вигляді товарів довгостро-
кового вжитку (меблі, телевізори) під процент за відстрочку
платежу, а з другого - у вигляді банківських позичок на
споживчі цілі (наприклад, на будівництво житла). Iпо-
течний кредит - це довгострокові позички під заставу
нерухомості (земля, будинок). Державний кредит на-
дається державою. Коли кредиторами виступають різні
держави, це - міжнародний кредит.
75
Комерційний
1
Банківської
Сп< <ж шчий
/
Види кредиту
/
1
\
Iпотечшш
Державний
Міжнародній
Малюнок 24
За терміном повернення кредити поділяються на: корот-
кострокові (до 1 року), середньострокові (від 2 до 7 років),
довгострокові (від 7 років і більше).
Ринок грошей дуже близький до ринку капіталів, адже
на обох ринках відбувається рух грошей. Розрізнити їх
можна за двома критеріями: а) на ринку капіталів купують
гроші для придбання засобів виробництва; на ринку гро-
шей - для придбання будь-яких товарів; б) вважається,
що ринок грошей охоплює лише короткострокові позички
(від одного дня до одного року), а також ринок валют, а
ринок капіталів- це ринок середньострокових і довгостро-
кових кредитів.
Як і на будь-який інший товар, є попит і на гроші.
Цьому попиту відповідає пропозиція грошей. З чого ж
складається попит на гроші? Пригадаємо функції грошей,
зокрема грошей як засобу обігу і грошей як засобу нагро-
мадження.
Як підприємцям, так і окремим споживачам, гроші
необхідні, насамперед, для оплати різних товарів і послуг.
Попит на гроші для таких цілей називається попитом на
гроші для угод. У нашому випадку угодою буде і покупка
нової пари взуття, й оплата праці робітника на підприєм-
стві, і придбання верстатів.
Попит на гроші для угод залежить від кількості товарів
і послуг, що виробляються в суспільстві:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27