ПIДСУМКИ
1. Економічна наука вивчає, як організувати виробництво,
обмін та розподіл товарів і послуг з метою якнайповнішого
задоволення потреб людини при обмежених виробничих
ресурсах.
2. Субєктами економічних відносин є домашні господар-
ства, держава, підприємства, покупці та продавці про-
дукції, установи, що забезпечують функціонування ринку,
різні власники майна і виробничих ресурсів (одноосібні і
партнерські, акціонерні, приватні і державні), одержувачі
різних доходів (зарплати, прибутку, дивідендів, податків
та ін.).
3. Економічна наука вивчає економічну дійсність для того,
щоб пояснити її, тобто розробити теорії, які стануть прин-
ципами економічної політики урядів.
4. Значення економічної науки для суспільства в цілому
полягає: а) в розробці принципів, що становлять основу
економічної політики, б) у сприянні демократизації сус-
пільства.
Значення економічної науки в житті окремої людини
виявляється в тому, що економічні знання допомагають:
а) раціонально споживати і використовувати власні за-
ощадження, б) орієнтуватись у сфері бізнесу, в) приймати
доцільні рішення при виборі роботи.
КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ
і Доповніть наведені визначення економічної науки:
а) Економічна наука вивчає, як створюються і розподіляються продукти
в суспільстві.
11

б) Економічна наука вивчає виробничі ресурси суспільства.
в) Економічна наука досліджує, як краще задовольняти потреби людей.
2. Пригадавши один день із життя вашої родини, визначте, у яких випадках
П члени ставали субєктами економічних відносин.
3. Англійський економіст Адам Сміт ще у XVIII ст. висловив таку думку:
<На підставі аналізу дійсності економічна наука повинна пропонувати таку
економічну політику, оса б давала людям щедрий доход або засоби до іс-
нування, а точніше, забезпечувала б ім можливість самостійно добувати їх>.
Чи відповідає таке визначення завдання економічної науки сучасним уяв-
ленням про мету економічного дослідження?
Тема 2. Потреби та споживчі блага
У попередній темі зазначалося, що економічна наука вивчає,
як використовуються наявні у суспільстві ресурси для як-
найпввніїаого задоволення потреб людини. Що таке потреби
з погляду економіки?
Потреба - це необхідність у певних речах, бажання
володіти ними, відчуття нестачі, що виникає тоді, коли
це бажання залишається незадоволеним.
Ми постійно відчуваємо, навіть не завжди замислю-
ючись над цим, потребу в сонячному світлі, повітрі, воді,
їжі для підтримання нашого життя як біологічних істот.
Ми потребуємо певного одягу та захисту від природної
стихії. Кожна людина хоче мати своє житло, тобто певну
територію під дахом. Такі потреби називають базовими.
Крім них, є потреби породжені розвитком цивілі-
зації. Наприклад, ми бажаємо не просто захисту від дощу
чи вітру, а комфортабельного житла з усіма можливими
зручностями. Ми хочемо розваг і спілкування у вільний
час. Нам необхідні певний освітній рівень, сучасне медичне
обслуговування, транспортні послуги.
Поділ потреб на базові і породжені розвитком цивілізації
не єдино можливий. Iнколи потреби ділять на першо-
чергові (їжа, одяг, житло) і непершочергові, тобто
такі, що задовольняються предметами розкоші (коштовні
прикраси, власні транспортні засоби, екзотичні розваги).
Звичайно, такий поділ є досить умовним. Адже те, що
колись вважалося розкішшю, з часом перетворюється для
більшості людей у предмет першої необхідності. Наприклад,
телевізор півстоліття тому був винятком у побуті (отже,
розкішшю), а нині є майже в кожному домі. З другого
12

боку, те, що є предметом розкоші для людини з низьким
і середнім рівнем доходів, може бути предметем першої
необхідності для того, хто має високий рівень доходів. Це
саме стосується й різних країн. Автомобіль, власний бу-
динок, відеотехніка, персональний компютер - предмети
першої необхідності в розвинутих країнах. Для більшої ж
частини населення України вони є зараз недосяжною роз-
кішшю.
Потреби бувають матеріальні, які задовольняються
речами, що мають матеріальне втілення, і нематеріаль-
ні, які задовольняються послугами освіти, культури, ми-
стецтва.
Свої потреби ми задовольняємо через товари та послуги.
Здатність товару або послуги задовольняти потребу нази-
вається споживчим благом. Розрізняють товари особистого
споживання і виробничого призначення, послуги особисті
і комерційні (див. мал. 4).
Товари особистого споживання безпосередньо задоволь-
няють базові потреби (у їжі, одязі, житлі, меблях) або ж
роблять наше життя зручнішим і багатшим (власний транс-
порт, побутова техніка та ін.). Товари виробничого при-
значення не беруть безпосередньої участі в задоволенні
потреб споживачів, але роблять це опосередковано, стаючи
частиною виробничих ресурсів. Це запаси сировини і ма-
теріалів, машини, устаткування, будівлі підприємств та
установ, обладнання залізниць та електростанцій тещо.
Особисті послуги задовольняють потреби споживача без-
посередньо. Такі послуги ми дістаємо від лікаря, вчителя,
адвоката, перукаря та ін. Послуги комерційного призна-
чення, які є невідємною частиною сучасного виробницт-
ва,- це інформаційне забезпечення і послуги банків,
транспорту, торгівлі, страхування та ін.
Засобом задоволення потреб є розвиток виробництва.
Метою виробництва у широкому розумінні (як сукупності
окремих виробництв) є створення усієї різаоманітяойЕI. то-
варів і послуг, що задовольняють потреби.
Споживчі благ


-"Х

I \ ";


Товаре

Товаре

Особисті

Комр<Йаі
особистого

-робшічого

послуги

послуга
спохявашія

првзнпешя





Малюнок 4

Потреби людей безмежні. По-перше, цю безмежність
породжує людська фантазія, що випереджає час і можли-
вості. По-друге, на потреби в ринковій економіці впливає
конкуренція виробників, які постійно пропонують нові спо-
живчі блага. По-третє, стимулює нові потреби або нові
способи задоволення старих потреб інформація, що над-
ходить з різних джерел.
Чим керується людина, задовольняючи свої потреби?
Якщо виходити лише з власного досвіду, то кожний скаже,
що люди у своєму виборі товарів і послуг керуються сумою
наявних грошей, цінами і власними вподобаннями. 1 це
буде правильна відповідь. Про ціни і доходи ми вестимемо
мову пісніше, тому поки що не станемо визначати їх вплив
на вибір споживача. А от щодо вподобань, або, як кажуть
економісти, <оцінок споживача>, то розглянемо чотири
положення, розроблені представниками маржиналізму -
одного з найвпливовіпшх напрямів економічної теорії. (Сло-
во <маржиналізм> походить від англійського тагеіпаї -
<граничний>. Прихильники маржиналізму, як ми побачимо
далі, користуються граничним аналізом.)
1. Якщо йдеться про нормального споживача і нормальну
економіку, то цілком природним є припущення, що людина
поводиться раціонально, тобто намагається максимізувати свій
добробут (хоча кожна, людина розуміє добробут по-своєму).
2. Споживач керується своєю (тобто субєктивною) оцін-
кою нагальності для нього тієї чи іншої потреби. Якщо
людина, отримавши нове житло, не має стільця, то вона
оцінюватиме його для себе набагато вище, ніж черевики,
в разі, якщо вона їх уже має.
3. Оцінка споживчого блага залежить від запасу, або
кількості товару, призначеного для споживання. Якщо за-
паси благ зростатимуть, то споживач оцінюватиме спожив-
че благо кожної додаткової одиниці такого запасу дедалі
нижче. Цілком ймовірно, що, маючи дві пари черевиків,
людина оцінюватиме третю пару нижче, ніж другу.
4. Споживач схильний до того, щоб постійно змінювати
структуру споживання, переключаючи свою увагу з одних
товарів на інші, і прямувати до оптимальної моделі, яка
передбачає якнайкраще і найповніше задоволення потреб
за наявних ресурсів споживання.
Третє положення називають законом або правилом
зменшення граничного споживчого блага. Про-
ілюструємо цей закон конкретним прикладом.
Споживач вийшов на ринок купувати яблука. Природно,
що він має обмежений доход. Кожне наступне яблуко
14

даватиме йому менше задоволення, ніж попереднє, тобто
оціиюватиметься ним нижче і буде для нього меншим
споживчим благом. Якщо перше яблуко споживач оцінив
у 10 одиниць, то друге і наступні він оцінюватиме нижче.
Зобразимо це таблицею (див. табл. 1).
Таблиця 1
Звязок між запасами споживчих благ, їх граничною
та сукупною оцінками
Кількість яблук,
Граничне споживче благо
Загальне споживче благе
штук
(споживче благо додатко-

(сума граничних спожив-


вого яблука)
чих благ)
1
10
10
2
8
18
3
6
24
4
4
28
5
2
ЗО

Отже, граничне споживче благо - це оцінка спожива-
чем кожного наступного яблука (друга колонка). Загальне
споживче благо - це оцінка споживачем певної кількості
яблук (третя колонка). Наприклад, якщо перше яблуко
споживач оцінив 10 одиницями, а друге - 8, то йогв
оцінка двох яблук становитиме 10 + 8 = 18 одиниць.
Для більшого унаочнення за цифровими даними таблиці
побудуємо два графіки. Будь-який графік ілюструє залеж-
ність між двома величинами. Згідно з даними таблиці, ми
маємо залежність Оцінки споживачем кожного додаткового
яблука (друга колонка) від кількості яблук (перша колонка)
та залежність оцінки споживачем певної суми яблук (третя
колонка) від кількості яблук (перша колонка). Першу
залежність зображено графіком на малюнку 5, другу -
графіком на малюнку 6.
Оскільки визначальним фактором є кількість яблук, а
оцінка споживача залежить від кількості, то кількість яблук
відкладаємо на горизонтальній осі, а оцінку споживача -
на вертикальній. Щоб визначити кожну точку графіка,
треба провести перпендикуляри від відповідних точок на
горизонтальній та вертикальній осях. Наприклад, як виз-
начено точку В на малюнку 5. За даними таблиці, споживач
оцінює друге яблуко 8 одиницями. Шукаємо на горизон-
тальній осі точку 2 і будуємо від неї перпендикуляр, потім
шукаємо точку 8 на вертикальній осі і також будуємо від
15

неї перпендикуляр. Там, де
перпендикуляри перетина-
ються, і знаходиться точка
В. Так само будуємо й інші
точки і зєднуємо їх лінією.
Ця лінія ілюструє характер
залежності між двома яви-
щами.

Залежність може бути або
прямою, або зворотною. Пря-
мою залежність буде тоді, ко-
ли збільшення (зменшення)
кількісного значення одного
явища супроводжується
збільшенням (зменшен-
ням) - іншого, тобто обидва
явища змінюються в одному
напрямі.
012 345
Кількіть яблук
Зворотна залежність існує
тоді, коли збільшення (змен-
шення) кількісного значення одиого явища супроводжу-
ється змеишввням (збільшенням) - іншого, тобто обидва
явища змінюються в різних напрямах. У нашому випадку
графік на малюнку 5 показує зворотну залежність, а графік
Малюнок 5
на малюяку 6 - ряму-
Графік на мвлюику 5 відображає споживчу оцінку кож-
яого наступного яблука. Пряма лінія графіка спускається
віфаво вииз. Це означав, що споживач оцінює кожне
наступне яблуко нижче за попереднє, наприклад четввр-

Кілмаст> яблук

Малюнок 6
16

те - нижче, ніж третє. Графік на малюнку 6 відображає
споживчу оцінку певної маси яблук. Крива графіка підні-
мається вправо вгору. Це означає, що споживач оцінює
чотири яблука вище, ніж, скажімо, два. Але ця оцінка не
прогюрційна кількості яблук. Якби він оцінював чотири
яблука рівно у 2 рази вище, ніж два, то така залежність
відображалась би пунктирною лінією.
Чи є бездоганним таке пояснення поведінки покупця яб-
лук на ринку? Звичайно, ні. По-перше, тому, що в ньомуне
враховано такого важливого фактора ринку, яким є ціна. По-
друге, навряд чя споживач здатний точно визначити для себе
цінність кожного наступного яблука щодо попереднього.
Для чого в такому разі ми звертаємося до вчеиня про
субєктивну оцінку споживчого блага, до правила змен-
шення граничного споживчого блага?
По-перше, субєктивні оцінки певних товарів (у нашому
прикладі - яблук), хоч і не вичерпують усіх факторів
поведінки споживача, б важливим моментом цієї поведінки,
нехтувати яким не можна.
По-друге, і власний досвід кожного з нас, і статистичні
дослідження представників маржиналізму підтверджують
зменшення нагальності потреби в міру її насичення, тобто
задоволення.
По-третє, знаючи звязок між субєктивною оцінкою
певного споживчого блага (у нашому прикладі - яблук),
можна передбачити момент насичення ринку (яблуками),
прогнозувати, коли попит переключиться на інші товари
(скажімо, апельсини чи яблучний сік).
ПIДСУМКИ
1. Потреба - це необхідність у певних речах, бажання
володіти ними, відчуття нестачі в чомусь.
2 Розрізняють потреби батові і породжені розвитком
цивілізації, першочергові і непершочергові, матеріальні і
нематеріальні
3 Потреби задовольняються споживчими благами. Носі-
ями споживчих благ є. товари особистого споживання,
товари виробничого призначення, особисті послуги, ко-
мерційні послуги.
4. Потреби людей безмежні. Багатство суспільства ви-
значається різноманітністю людських потреб та засобів їх
задоволення.
17

5. Задовольняючи свої потреби, людина керується субєк-
тивними оцінками споживчих благ. В економіці, для якої
характерним є насичення ринку споживчими благами, діє
правило зменшення граничного споживчого блага, люди
змінюють структуру споживання, прямуючи де оптималь-
ної моделі.
КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ
1. Чим відрізняються потреби від споживчих благ?
2. У чому полягає відмінність між товарами особистого споживання і
товарами
виробничого привначення між особистими і комерційними послугами?
3. Проаналізуйте ситуацію. До вітрини магазину підходять два пвкупці, які
мають однакові заробітні плати й однакові суми грошей у гаманцях. Див-
лячись на ціну розкладеного на вітрині товару, перший з них каже: <Занадто
дорого>. Другий зауважує: <Цілком доступна ціна>. Чим, на ваш погляд,
можуть бути аумовлені такі різні оцінки?
5. Побудуйте графік, спираючись на дані таблиці:
Кількість товару
Споживча оцінка
1
15
2
12
3
10
4
9

Яку залежність зображено на графіку - пряму чи зворотну?
Тема 3. Виробництво. Фактори
виробництва: земля, праця,
капітал
Створення споживчих благ для задоволення потреб людей -
найголовніша мета виробництва. Тому вивчення виробницт-
ва, закономірностей його розвитку є не просто необхідним.
а першочерговим завданням для всіх, хто працює чи готу-
ється до трудової діяльності. Сьогодні це особливо актуально
для нашої дійсності, оскільки з переходом України до рин-
кових відносин дедалі більше утверджується хибне уявлення
про вирішальну роль торгівлі в суспільстві.
Зміст виробництва. Коли йдеться про виробництво,
уявляємо насамперед роботу фабрик, заводів, сільськогоспо-
18

дарських підприємств, кооперативів, ферм, транспорту та ін-
ші форми людської діяльності. Спільним у цій діяльності є
створеная матеріальних благ та послуг. Щоб жити і творити,
люди повинні мати їжу, одяг, житло, предмети культури. Во-
ни вирощують хліб, добувають паливо, роблять автомобілі,
продають товари, надають послуги, будують міста і заводи,
друкують книжки, виконують іншу роботу. Коли б ця діяль-
ність зупинилась на якийсь час, суспільству загрожувало б
вимирання.
Отже, виробництво матеріальних благ і послуг становить
основу життя і розвитку будь-якого суспільства. Воно не
тільки забезпечує людей необхідними споживчими благами,
а і є рушієм технічного прогресу й розвитку людини.
Сказане не заперечує ролі духовних факторів у житті
суспільства. Проте їх дія завжди передбачає наявність
певного рівня розвитку виробництва.
Виробництво має дві важливі сторони: воно одночасно
є взаємодією людини з природою і сукупністю відносин
між людьми (див. мал. 7). "
Людина для виробництва бере з природи матеріали,
використовує землю, воду, атмосферу. Проблема взаємодії
людини і природи включає два важливі моменти. По-перше,
природні ресурси обмежені і більшість їх невідтворювані.
Тому чим інтенсивніше людина використовує, наприклад,
сировинні ресурси, тим ближчим є момент їх вичерпання.
По-друге, людина сама є частиною природи. Тому зміни
природного середовища є одночасно і змінами самої лю-
дини, її фізичного здоровя та психічного стану. Взаємодія
людини з природою в процесі виробництва породила низку
екологічних проблем, від розвязання яких залежить ви-
живання людства.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27