У разі банхрутства кожний з
учасників може втратити більше, ніж уклав у справу. Ком-
паньйон, якому належить 1 % власності фірми, відповідає
так само, як і ті, кому належить решта 99 % (це, звичайно,
не стосується товариств з обмеженою відповідальністю).
Значні ускладнення виникають також під час реорганізації
фірми, переорієнтації її на інше виробництво.
Як бачимо, партнерська форма організації фірми доціль-
на для підприємців, які прагнуть збільшити свої фінансові
можливості та бажають співпрацювати з компаньйонами.
107

Третьою організаційною формою бізнесу є корпора-|
дія - провідна форма сучасного підприємництва. Хоча|
кількість корпорацій у країнах з ринковою економікою
невелика, їх частка у створенні валового національного,
продукту найбільша. Наприклад, у СIЛА на частку кор- :
порацій припадає 85 % валового національного продукту, |
приблизно 90 % обсягу продажу товарів і послуг. ]
Корпорація є юридичною особою. Це означає, що вона I
відокремлена від фізичних осіб, які володіють нею. Власни- |
ками корпорації виступають численні акціонери, між якими |
розподілена вся власність фірми. Кожний учасник - акці- 1
онер - відповідає у межах своєї частки за майно корпорації. ,
Від імені своїх вкладників корпорації як юридичні особи
можуть купувати ресурси, виробляти та продавати продукцію,
брати в борг, надавати кредити, укладати контракти.
Корпорація буває двох типів: приватна і державна (коли
значна частка її активів належить державі). Як зазнача-
лося, ми розглядатимемо тільки форми організації приват-
ного бізнесу.
Щоб зрозуміти, чому корпорації належить провідне міс-
це у ринковій економіці, розглянемо її переваги.
По-перше, корпорація - найефективніша форма залу-
чения грошового капіталу. Вона має три джерела фінан-
сування: нерозподілений прибуток, кредити банків, продаж
акцій та облігацій. Продаж цінних паперів дає змогу за-
лучати заощадження численних домашніх господарств. Та-
ким чином, якщо корпорація КЇ, наприклад, вирішила
побудувати завод, то вона не тільки зможе взяти кредит \
у банку, а й зібрати грошові кошти багатьох осіб, випу-
стивши акції та облігації. Ви вже знаєте, що придбання |
акцій та облігацій вигідно не тільки корпораціям, а й тим, "\
хто купує цінні папери, бо вони одержують право на |
грошову винагороду за свій капітал. Весь прибуток кор- ,
порації ділиться на дві частини. Одна надходить держате- |
лям акцій у вигляді дивідендів, друга стає нерозподіленим
прибутком, який використовується для розвитку вироб-
ництва (на переінвестування).
По-друге, співвласники корпорації (держателі акцій)
несуть обмежену відповідальність, тобто їх особисте майно
не ставиться під загрозу навіть у разі банкрутства. Людина
може вкласти гроші в десяток корпорацій і при цьому
мало чим ризикує, крім цих грошей.
По-третє, корпорації мають кращі можливості для ор-
ганізації виробництва й управління ним. Вони можуть -
використовувати технології масового виробництва, що
108

зменшує витрати на одиницю продукції. У корпораціях
розвиваються спеціалізація та кооперування виробництва.
В них народився і вдосконалюється менеджмент - наукові
методи управління виробництвом та реалізацією продукції.
По-четверте, корпорація - найстабільніша форма ор-
ганізації бізнесу. Акціонери можуть входити в корпорацію
та залишати її за власним бажанням. Корпорація, як юри-
дична особа, існує незалежно від своїх співвласників, які
постійно змінюються. Це дає можливість перспективного
планування, гарантує підтримку банків та уряду.
Слід звернути увагу на такі недоліки (обмеження) корпо-
рації. Сплачуються більші податки на одиницю прибутку по-
рівняно з іншими організаційними формами бізнесу, бо опо-
датковуються і прибуток корпорації, і дивіденди акціонерів.
Розмежовуються функції власності і контролю. Співвласни-
ки, які мають незначну частку в активах корпорації (одну
соту або навіть тисячну процента), не можуть брати повно-
цінної участі в управлінні, функції управління зосереджу-
ються у менеджерів. Iнтереси менеджерів та інших акціоне-
рів можуть не збігатися, наприклад щодо виплати дивідендів,
розвитку виробництва, розміру окладів посадових осіб та ін.
Це призводить до внутрішніх конфліктів.
Розглянувши основні переваги та обмеження корпорації,
можна зробити висновок, що це - найпривабливіша форма
розміщення капіталу для дрібних власників, які не нава-
жуються розпочати власну справу. Корпорація, звичайно,
не потрібна тим, хто хоче мати невеличке ательє, свою
перукарню чи крамницю. Але без неї не обійтися, коли
йдеться про реалізацію великого проекту. Це корисно вра-
ховувати в практичній діяльності. Адже нинішня Україна
впритул підійшла до створення ринкових форм організації
підприємств. Хоча й повільно, але зявляються приватні
підприємства, виникають товариства з обмеженою відпо-
відальністю (здебільшого у сфері торгівлі). Щодо акціону-
вання, то воно виступає формою роздержавлення, як і у
всіх країнах постсоціалістичного розвитку.
ПIДСУМКИ
Функціонування різних організаційних форм підпри-
ємств є реалізацією різних форм власності.
2- Основними формами організації бізнесу в ринковій
ономіці є одноосібні володіння, партнерства і корпо-
рації.
109

3. Організаційні форми бізнесу мають неоднакову чсі ,
в загальній кількості фірм та в сумарному гроіовомі
обігу. Це зумовлено їх різними еко-сміччими характе
ристиками.
4. Кожна з трьох основних організаційних форм бізнес
має свої переваги та недоліки (обмеження), які врахову.
підприємець, розпочинаючи свою справу. Вибір органЦ
заційної форми бізнесу залежить від мети та фінансова
потреб конкретного напряму виробництва.
5. Провідною формою організації бізнесу в ринковій екс
номіці є корпорація,- оскільки вона має обмежену відпс
відальність, широко залучає грошовий капітал числе
акціонерів, спирається на наукові методи управління.
КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ I ЗАВДАННЯ
1. Охарактеризуйте три основні організаційні форми бізнесу, зазначив
переваги і недоліки кожної з них.
2. Уявіть себе співвласником фірми, створеної на засадах партнерства. 1
з функцій підприємця ви візьмете на себе, а які залишите партнерові?
3. Уявіть, що ваше власне майно (будинок, земельна ділянка, автомобі.
книжки та ін.) оцінюється у 50 млн грошових одиниць, крім того, ви ма<
капітал ЗО млн грошових одиниць. З них 10 млн ви вклали в одноосії
володіння, на 10 млн придбали акції, 10 млн поклали в банк. Що буя
якщо: а) збанкрутує ваше підприємство? б) збанкрутує корпорація,
якої ви придбали?
Тема 3. Малий і великий бізнес.
Кооперативні та державні
підприємства
У попередній темі йшлося про різновиди підприємств у ме
жах приватної власності. Проте змішана економіка, яку ма
на меті збудувати наша держава, охоплює і підприємств
інших форм власності - державні та кооперативні.
Малий і великий бізнес. Один з критеріїв класифікад
підприємств - їх розмір. У світі є фірми-гіганти з бап
томільярдними оборотами, на яких працюють десятки
сотні тисяч працівників. Iснують і розвиваються крихіті
фірми, на яких зайнято дві-три особи. Від чого ж залежні
розмір фірми?
110

Для відповіді на це запитання пригадаємо те, що вив-
ча.іи раніше. Мета підприємства - створення товарів і
послуг, що задовольняють конкретні людські потреби. По-
треби ці різноманітні, як і товари та послуги, призначені
д.:.ї їх задоволення. Виробництво ж кожного товару чи
послуги має свою специфіку. Наприклад, випекти тістечка
можна і вдома, і в сімейній кавярні, і в шкільній їдальні.
В усіх випадках виготовляються невеликі кількості виробів.
Зовсім інший тип виробництва має, наприклад, підприєм-
ство, що випускає сільськогосподарську техніку - трак-
тори, комбайни. Для їх виготовлення потрібні великі під-
приємства, оснащені сучасною технікою. Отже, одним з
факторів, що визначають розмір підприємства, є техноло-
гічний тип виробничого процесу. За цією ознакою виділя-
ють масове, серійне й одиничне виробництво.
Масове виробництво спеціалізується на випуску не-
великої, але стійкої номенклатури виробів у значних кіль-
костях. Серійне виробництво передбачає більшу но-
менклатуру виробів, але в менших кількостях. Воно
зорієнтоване на постійні, але немасові потреби. Одиничне
виробництво розраховане на широку, але не стійку но-
менклатуру, потреба в якій обчислюється одиницями. Від-
повідно до трьох технологічних типів виробництва існують
великі, середні й малі (дрібні) підприємства.
їіооте технологічний фактор - не єдиний у визначенні
розмірів підприємства. Розмір залежить також від здатності
п ггфиємства реагувати на розвиток науково-технічного
прогресу, своєчасно впроваджувати нові ідеї у виробництво.
Часто надмірні розміри підприємства стають на заваді його
оновленню, тому що доводиться замінювати дуже велику
кількість засобів виробництва. А малому підприємству не
завжди під силу застосування науково-технічних досягнень.
Оптимальним розміром підприємства вважається такий,
який забезпечує можливість впровадження науково-тех-
нічних розробок.
На розмір підприємства впливає його здатність швидко
Реагувати на зміни ринкової ситуації, на рух попиту, появу
нових потреб в суспільстві. Великі підприємства менше
ічобшьні, тому вони орієнтуються на стійкий попит.
Ринок, як відомо, вимагає від підприємства конку-
Рентоспроможної продукції. Тому оптимальним розміром
"ідприємства буде такий, який забезпечує створення кон-
курентоспроможних товарів і послуг, що досягається за
Умови мінімізації витрат на виробництво і реалізацію
"Редукції.
111

Отже, оптимальним буде такий розмір підприємсті
який забезпечує максимально можливий випуск товаї
чи послуг при мінімальних витратах на виробництво пр
дукції та її доведення до споживача. Можна дати й інш<|
визначення: оптимальним вважається такий розмір під">
приємства, який дає змогу реалізувати його виробничу
функцію. Зрозуміло, що для кожного конкретного підпричі
ємства є свій оптимальний розмір. Залежно від виробничоп
профілю воно може бути більшим або меншим.
Розглянемо переваги і недоліки різних за розміре>
підприємств.
Великі підприємства. В умовах науково-технічної
прогресу зберігається необхідність існування великих 0(
ганізаційних структур - обєднань, концернів, господар
ських асоціацій, консорціумів. Обєктивними причинам
їх формування та функціонування є: а) необхідність пс
єднання всіх стадій технологічного процесу, що дає змог
комплексно використовувати сировину і матеріали; б) ко-
оперування взаємозвязаних спеціалізованих виробництв,;
що дає можливість комплексно виготовляти кінцевий про-і
дукт; в) забезпечення повноти циклу <наука - технічні
розробки - інвестиції - виробництво - збут - спожи-
вання>; г) масовість випуску продукції, стабільний асор-
тимент, що значно скорочує витрати на одиницю продукції>!
здешевлює її, робить доступною для населення. Саме масове
виробництво автомобілів, впроваджене на заводах Форда,;
перетворило їх з предмета розкошу в засіб пересувана>
для середнього американця.
Названі переваги великого виробництва роблять його
незамінним у таких галузях, як енергетика, нафтохі-
мія, машинобудування. Проте мають місце й істотні
недоліки.
Великі розміри підприємства, як зазначалося, призво-і
дять до знищення його мобільності, до нездатності орієн-
туватись у швидких змінах ринкової ситуації. Дуже важко;
перепрофілювати таке виробництво на випуск нової про-і
дукції. Великі підприємства мають громіздку, часто не-;
ефективну структуру управління. Управлінське рішення>
проходячи по всіх поверхах управління, може втратити
актуальність. Більше того, в умовах ринку виробництво
спрямовується на задоволення індивідуальних потреб. На-8
віть перед масовим виробництвом постає завдання його|
більшої диференціації. Традиційні товари - автомобілі,
верстати, сільгосптехніка - в розвинутих країнах ви{
ляються для конкретного споживача.
112

У колишніх соціалістичних країнах переважали великі
підприємства. При їх загальній досить невеликій кількості
та значних розмірах ними було легше керувати з єдиного
центру. Це породило специфічне явище - гігантоманію.
В умовах ринку великі розміри часто стають на заваді
повній економічній свободі підприємства.
Середні підприємства мають змогу використовува-
ти місцеву сировину, забезпечувати певні потреби неве-
ликими кількостями продукту, малою капіталомісткістю,
незначними транспортними витратами. На середніх під-
приємствах, як правило, досягається високий рівень авто-
матизації, гнучкості виробництва, що скорочує витрати на
одиницю продукції. В кожному конкретному випадку се-
реднє підприємство може мати як переваги, так і недоліки
великого або малого підприємства.
Малі підприємства є обєктивною необхідністю
економіки в умовах ринку й основою малого бізнесу. В
різних країнах існують свої критерії віднесення підпри-
ємства до розряду малих. У США малими вважають
підприємства з кількістю працюючих до 500 чоловік, у
Японії - до 300. Українським законодавством до малих
підприємств відносять підприємства з кількістю зайнятих
від 15 до 200 чоловік залежно від галузі або виду ді-
яльності. Так, у промисловості та будівництві малими
вважаються підприємства, на яких працює до 200 чоло-
вік, в інших галузях виробничої сфери - до 50 чоловік,
у науці та науковому обслуговуванні - до 100 чоловік,
у галузях невиробничої сфери - до 50 чоловік, а в
роздрібній торгівлі -до 15 чоловік.
Малі підприємства відіграють важливу роль у ринковій
економіці. Вони роблять її гнучкою, формують конкурентне
середовище. В західних країнах ці підприємства становлять
90-95 % їх загальної кількості і створюють 20-60 %
валового національного продукту країни.
Малі підприємства набули великого поширення не тільки
в розвинутих державах. У країнах Південно-Східної Азії,
які вийшли останнім часом на передові позиції за вироб-
ництвом не тільки товарів народного споживання, а й сучасної
наукомісткої продукції, малий бізнес дає до 80 % приросту
валового національного продукту.
Винятково важливу роль мають відігравати малі під-
приємства в постсоціалістичних країнах під час переходу
від адміністративної економіки до ринкової. Вони здатні
стабілізувати споживчий ринок, забезпечити конкурентний
характер виробництва та його демократизацію. Малі під-
113

приємства дають змогу запобігти безробіттю, оскільки роз-
ширюють сферу зайнятості. Вони сприяють поступовому
усуненню залишків адміністративної системи та форму-
ванню єдиної ринкової економіки країни. Малі підприєм-
ства стають невідємним елементом економіки України.
У структурі західної агроекономіки основною організа-
ційною формою малого підприємництва є ферма. Вона
максимально відповідає особливостям сільськогосподарсько-
го виробництва. Спробуємо довести це, розглянувши особ-
ливості фермерського господарства.
По-перше, більша частина ферм функціонує на власній
землі. Це зумовлює дбайливе, господарське ставлення до
неї.
По-друге, основою життєдіяльності фермерських госпо-
дарств є праця власників і членів їхніх сімей. Звідси
випливає зацікавленість фермерів у своїй справі. Наймана
праця застосовується порівняно мало. Ферма, в якій більше
десяти найманих робітників,- явище виняткове. Як пра-
вило, наймають одного-двох чоловік.
По-третє, фермерське господарство є юридичне й еко-
номічно самостійною одиницею. Воно повністю відповідає
за всі свої здобутки й невдачі.
По-четверте, ферми діють в умовах гострої конкурентної
боротьби, що стимулює власника до пошуку найефектив-
ніших методів господарювання.
По-пяте, сучасна ферма - це високоспеціалізоване й
високомеханізоване виробництво, яке застосовує сучасні
системи машин. Фермерське господарство ведеться квалі-
фікованими, освіченими фахівцями. В багатьох країнах
обовязковою умовою одержання землі у спадщину чи в
оренду є наявність спеціальної освіти. Це дає змогу на
науково обгрунтованій основі вести сільськогосподарське
виробництво. Про ефективність фермерського господарства
свідчить те, що в усіх розвинутих країнах частка аграрної
зайнятості в самодіяльному населенні не перевищує 10 %,
в більшості ж країн становить 3-5 %.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27