У процесі виробництва люди також вступають у від-
носини між собою з приводу привласнення ресурсів, ор-
ганізації та управління. Такі відносини називаються ви-
робничими. Розвиток суспільства - це одночасно й
ускладнення та урізноманітнення виробничих відносин.
Розглянемо виробництво під кутом зору основних його
елементів, визначення стану яких дає розуміння техноло-
гічного рівня виробництва. Скористаємося схемою (див.
мал. 8).
Як видно зі схеми, елементами процесу виробництва є
власне праця, предмети праці та засоби праці.
Праця, або цілеспрямована діяльність, передбачає за-
стосування здібностей та трудових навичок людей, їхніх
фізичних та розумових зусиль,
19
Взаємодія людини
Виробництво
Відвосанн
з природою
4-
-
-->
МIЖ ЛЮДЬМИ
Малюнок 7. Дві сторони суспільного виробництва
Предмети праці - це обєкти цілеспрямованої ді-
яльності людини. До предметів праці належать земля,
сировина, матеріали тощо. Людина діє на предмети праці
за допомогою засобів праці.
Засоби праці - це машини, інструменти, обладнан-
ня, виробничі будівлі, нафто- та газопроводи, канал>,
мости, резервуари тощо.
У сукупності засоби та предмети праці становлять за-
соби виробництва.
Результатом виробництва є продукт. У ньому відо-
бражається праця: кваліфікована чи некваліфікована, про-
дуктивна чи непродуктивна, а також стан засобів праці.
Якщо праця, засоби та предмети праці були невисокеї
якості і до того ж погано організованими, то матимемо
низькі кількісні та якісні показники продукту.
Виробництво у своєму розвитку пройшло кілька тех-
нологічних етапів: ремісничої технології, машинної техно-
логії та сучасного автоматизованого виробництва. Кожний
етап має певний рівень розвитку елементів процесу ви-
робництва.
Малюнок 8. Основні елемент процесу виробництва
20
Якщо розглядати виробництво під кутом зору його ор-
ганізації, то воно передбачає: розподіл людей та засобів
виробництва (спеціалізацію), обмін діяльністю (коопе-
рування), споживання засобів виробництва і здат-
ності до праці залучених працівників. Отже, вироб-
ництво - це складний взаємозвязок безпосереднього
виробництва, розподілу, обміну та споживання.
Виробництво має певну структуру. З цього погляду
його можна подіяти на матеріальне та нематеріальне (див.
мал. 9).
Матеріальне виробиицтво охоплює ті підприємства
і галузі, що виробляють матеріальні блага (промисловість,
сільське господарство, будівництво), а також ті, що ви-
робляють матеріальні послуги (транспорт, торгівля, кому-
нальне господарство, побутове обслуговування, ремонт і
пошиття одягу, прання, хімічне чищення та ін.).
Нематеріальне виробництво охоплює галузі, в
яких створюються нематеріальні блага (духовні та інші
цінності), а також надаються нематеріальні послуги (охв-
рона здоровї, освіта, наукове консультування тощо).
У цілому суспільне виробництво включає, по-перше,
виробництво матеріальних і нематеріальних благ і, по-
друге, матеріальних і нематеріальних послуг (сферу па-
слуг) .
В Україні у сфері матеріального виробництва в 1993 р.
працювало 72,6 % населення, зайнятого у народному гос-
подарстві, а в нематеріальному виробництві - 27,4 %.
Така пропорція свідчить про недостатній розвиток нема-
теріального внробвицтва, зокрема сфери послуг. Водночас
це є свідченням низької продуктивності сфери матеріаль-
Вяробництао
Iм
ЮТ)
>--
.
"1
і-мате
іріалміе 1
, -<
/
" \ ,
иатсрімни
х
матер
ії
льн
их
всматсріиоввх
ВСМIТОрМ
ЛіВИЯ
благ
пос.
луг
послуг
пг
Сфера послуг
Малюнок 9. Поділ сусгільного виробництва на матеріальне
і немвтеріадиіе
21
ного виробництва, яка охоплює більшу частину зайнятих
у народному господарстві. В індустріальне розвинутих кра-
їнах на сферу нематеріального виробництва припадає біль-
ше половини зайнятих.
Структура виробництва може розглядатися і з повипії його
поділу на первинне, вторинне та третинне (див. мал. 10).
Така класифікація свідчить про те, що одні види виробничої
діяльності є похідними від інших.
Первинне виробництво грунтується на б-посеред-
ньому привласненні того, що дає людині природа. До
первинного виробництва належать сільське гоогдарство
(землеробство і тваринництво), гірничодобувна промисло-
вість, лісівництво, рибальство.
Вторинне виробництво грунтується на первинному
і є похідним від нього. Воно охоплює всі галузі обробної
промисловості, що створюють засоби виробництва та про-
дукти споживання, а також будівництво.
Третинне виробництво, що є похідним від первин-
ного та вторинного,- це створення різноманітних послуг.
Останні поділяються на такі, що обслуговують виробницт-
во, та на особисті.
Сукупність галузей, що обслуговують виробництво,
становить виробничу інфраструктуру. Це - транс-
порт, звязок, торгівля, фінансово-кредитна сфера, інфор-
мація, реклама, консультації з управління. Галузі, які
надають особисті послуги людині, задовольняють її соці-
альні і духовні потреби, становлять соціальну інфра-
структуру.
Послуги виробничого характеру надають оптовий та
роздрібний торговці, банкір, страховий та рекламний аген-
ти, брокер, водій та звязківець. Особисті послуги люди
одержують від лікарів, учителів, редакторів, адвокатів,
письменників, психологів.
ВвроС
ішцтво
Первшмс
(безпосереднє
Вто(
(прод
о
рввве
вжеоая
Треін-в
(вяровоаягао
привласвенвя
вервв
нвого)
послуг)
ресурсів прароди)
Малюнок 10- Поділ суспільного виробництва на первинне,
вторинне і третинне
22
В економічній теорії і практиці застосовують й інші
варіанти структурного аналізу суспільного виробництва,
зокрема галузеву, територіальну та інші структури.
Фактори виробництва. Процес виробництва завжди є
результатом взаємодії певних факторів, які в економічній
науці називають факторами виробництва або виробничими
ресурсами. Розрізняють матеріально-речові та особисті
фактори виробництва. В свою чергу, матеріально-речові
фактори поділяються на засоби виробництва, створені лю-
диною (капітал), і природні фактори, що обєднуються
поняттям <земля>. Особистий фактор визначається понят-
тям <праця>.
Земля як фактор виробництва відіграє особливу роль.
Відомий англійський економіст У. Петті ще у XVII ст.
підкреслював, що земля - мати багатства. Ї понині зна-
чення цього фактора не зменшується. Земля - це засіб
праці, створений природою. Поняття <земля> як фактор
виробництва має широкий зміст: земля є одночасно опе-
раційним базисом виробництва (в промисловості), схови-
щем природних ресурсів (родовища мінералів, нафти, газу),
природною основою сільськогосподарського виробництва
(орні землі, ліси, водоймища). У сільському господарстві
земля - це й основний засіб праці, і предмет праці.
Праця як фактор виробництва охоплює людські ресур-
си: фізичні та розумові здібності, освітній та професійний рі-
вень, виробничий досвід тих, хто зайнятий у виробництві.
Відомо, що з розвитком суспільного виробництва вдоскона-
люються й істотно змінюються засоби виробництва, виникає
повністю автоматизоване і роботизоване виробництво, не-
трудомісткі технології тощо. Але роль особистого фактора
при цьому не тільки не зменшується, а де в чому і зростає.
Зумовлюється це такими обставинами. По-перше, під впли-
вом науково-технічного прогресу вдосконалюються засоби
виробництва і вся його технологія, відповідно виникає потре-
ба у вищій кваліфікації працівників. По-друге, виробництво
стає дедалі більш наукомістким, тобто таким, що потребує
наукового забезпечення. По-третє, виробництво розвязує
дедалі складніші завдання, орієнтовані на зростаючі потреби
людей і обмежені ресурси, отже, досконалішим має бути й
управління. По-четверте, зростає екологічна складність ви-
робництва внаслідок зростання промислового навантаження
на природу, порушення стійких звязків в екологічному сере-
довищі, зростання потенційно негативного впливу вироб-
ництва на природу. По-пяте, зростає частка ризикових ви-
робництв (наприклад, атомна енергетика), що вимагає від
23
людини не лише високої кваліфікації, а й значного психічно-
го напруження.
Iз зростанням ролі особистого фактора зростають вимоги
до кваліфікації працівників, їхньої компетевтності, до знань
організації виробництва, ринкової діяльаості, нарешті, до
загальноосвітнього рівня. Культурва, освічена людина інак-
ше розуміє відповідальність, є ініціативнішою, вимогливі-
шою до себе. Основи знань з багатьох наук людина здобуває
в школі, там же закладаються основи її світогляду. Тому
школа відіграє не менше значення у творенні майбутнього
фахівця, ніж, скажімо, професійне училище, коледж чи
університет.
< Капітал як фактор виробництва являв собою майно (за-
соби виробництва), що належить підприємцям або іншим
власникам і використовується в процесі створення товарів і
послуг. Особливістю капіталу є те, що вій має бути кимось
нагромаджений, створений. Капітал існує лише у продук-
тивному використанні, саме тоді, коли його власники одер-
жують доходи від користування та володіння своїм майном.
Матеріально-речова основа капіталу - засоби та пред-
мети праці - перебуває у процесі постійних змін. Ті
зміни, що започатковані в середині XX ст., наживаються
науково-технічною революцією. Вона має такі ознаки;
широке застосування автоматично діючих машин, ро-
ботів (аж до заводів-автоматів), створення гнучких вироб-
ничих систем (ГВС), здатних до швидкої перебудови на
нові виробничі програми;
масове застосування мікроелектроніки і нових засобів
збирання, опрацювання і передачі інформації, використан-
ня компютерів у виробництві, торгівлі, банківській сфері,
освіті, побуті;
переворот в енергетиці - використання електричної
енергВ, добутої з атомної та ядерної;
застосування принципово нових предметів праці (поліме-
рів, кераміки, напівпровідникових і надтвердих матеріалів);
широке застосування у виробництві біотехнології, зокре-
ма генної і клітинної інжеиерії, що революціонізує систему
охорони здоровя, сільське господарство та івші галузі.
Крім трьох основних факторів виробництва: землі, праці
та капіталу, існує четвертий, особливий, фактор - здат-
ність до підприємництва. Ця риса людини дістає
своє матеріальне втілення у кінцевих результатах вироб-
ництва - у доході, який Отримує підприємець. Роль здат-
ності до підприємництва надзвичайно важлива. Для того
щоб якась справа (бізнес) була започаткована, хтось має
24
виявити ініціативу, відшукати невадоволвяу потребу, при-
дбати засоби виробництва, найняти дюаей. Щоб розпочате
виробництво продовжувало діяти і розвивалось, ваго не-
обхідно щоденно організовувати. Щоб справа процвітала,
хтось має ризикувати: знаходити джерела фінансування,
вчасно скорочувати або ровгортатя виробництво, приймати
інші рішення. Всі ці здібності й охоплюються поняттям
<підприємництво>. Здатність до підприємництва є рідкісяим
талантом, яким володіє незначна частина нації. Вчені вва-
жають, що тільки 5-7 % населення країни мають природну
здатність до підприємництва.
Сучасне виробництво вступило в нову інформаційну
еру. Це дає підставу визначати інформацію як окремий
фактор виробництва.
ПIДСУМКИ
1. Виробництво - це цілеспрямована діяльність л-дей,
які мають на меті створити споживчі блага для задово-
лення евоїх потреб,
2. Виробництво - складне суспільне явище. Залежно
від кута зору його можна розглядати: по-перше, як
взаємодію людини з природою і сукупність відносин мок
людьми; по-друге, як таке поєднання праці людей певні
кваліфікації, засобів праці та предметів праці, результатом
якого є продукт; по-третє, як організацію розподілу лю-
дей та засобів виробництва (спецклізація), обміну діяль-
ністю (кооперування), споживання засобів виробництва та
здатності до праці залучених працівників.
За структурою виробництво поділяється на матеріальне
і нематеріальне (частину першого і другого охоплює сфе-
ра поелуг, ступінь розвитку якої є критерієм роаеинутості
суспільства), на первинне, вторинне і третинне.
3. Факторами (ресурсами) виробництва є земля, праця,
капітал.
Земля - це узагальнююче визначення всієї сукупності ре-
сурсів, які людина, розпочинаючи виробництво, бере у при-
РОДИ. Це орні площі, територія, на якій розміщустьвя ви-
робництво, родовища мінеральних р<суров, води, ліси тощо.
Праця - це узагальнююче визначення людських ресу>-
"в, залучених до виробництва. Людські ресурси охоп-
люють фізичні можливості та розумові здібності людей,
їхній освітній і професійний рівень, виробничий досвід.
25
Капітал - це узагальнююче визначення майна (засобів
виробництва), що належить підприємцям або іншим влас-
никам і використовується для створення товарів і послуг.
Матеріально-речовий зміст капіталу становлять засоби ви-
робництва. Капітал існує лише в процесі продуктивного
використання - тоді, коли приносить своїм власникам
доход.
4. Особливим фактором виробництва є здатність до під-
приємництва, яка розкривається через сукупність таких
здібностей людини, як уміння виявляти ініціативу в нала-
годженні справи, організовувати процес виробництва, ри-
зикувати в момент його організації чи перебудови.
5. Окремим фактором виробництва вважається інфор-
мація, необхідна для його функціонування.
КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ Ї ЗАВДАННЯ
1. Земля одночасно є і засобом, і предметом праці. Опишіть таку ситуацію,
коли земля є засобом праці, і таку - коли є предметом праці.
2. Працездатне населення України в недалекому минулому було так роз-
поділене за галузями економіки:
Галузі
1985 р
1993 р
кількість
Ї/
/0
кількість
Ї/
/0
чоловік, тис.
чоловік, тис.
Промисловість і будівництво
10000
8800
Сільське і лісове господарство
5400
4900
Транспорт і звязок
2 100
1 600
Торгівля і громадське харчуван-
ня, матеріально-технічне по-
стачання і збут, заготівлі
2000
1 700
Охорона здоровя, фізкультура
і спорт, соціальне забезпечення
1 300
1 500
Народна освіта, культура 1 ми-
стецтво, наука і наукове обслу-
говування
2900
2700
Iнші галузі
1 900
2200
Усього
25600
23400
Виконайте такі завдання: 1) заповніть колонки 3 і 5, тобто розрахуйте, який
процент становили зайняті у кожній з галузей; 2) визначте, які зміни у
структурі зайнятості відбулися за 8 років.
3. Як пояснити, чому, незважаючи на вдосконалення техніки та її впровад-
ження у виробництво матеріальних благ і послуг, роль людини у виробництві
не зменшується?
26
Тема 4. Обмеженість
виробничих ресурсів.
Проблема економічного вибору
Розвиток виробництва має межі. Вони спричинені тим, що
у кожний момеит часу суспільство володіє лише певним об-
сягом виробничих ресурсів, миттєве збільшення яких є ие-
реальним. Через обмеженість ресурсів суспільство завжди
стоїть перед проблемою; як розподілити їх таким чииом, щоб
досягти найкращого результату, тобто як створити таку кіль-
кість споживчих благ, щоб мати змогу якнайповніше задо-
вольнити потреби?
Перш ніж безпосередньо перейти до розгляду цієї про-
блеми, домовимось, що поняття <виробничий ресурс> і
<фактор виробництва> ми для спрощення вважатимемо
тотожними, хоча між ними, безумовно, є певна відмінність.
Фактор (від латинського їасіог - той, що робить), або
чинник, є рушієм певного процесу. Ресурс (від французь-
кого ге88оигсе - цінність, запас, джерело засобів) потен-
ційно може стати фактором.
Пригадаємо, що факторами виробництва, а отже, і ви-
робничими ресурсами є земля, праця, капітал та здатність
до підприємництва.
Виробничі ресурси поділяються на відтворювані і не-
відтворювані.
До відтворюваних виробничих ресурсів нале-
жать ті, що створюються і відновлюються природою (грунт,
вода, повітря, ліс) і суспільством (засоби виробництва).
До відтворюваних одночасно і природою, і суспільством
належать трудові ресурси: людина зявляється на світ як
біологічна істота і набуває у суспільстві знань та навичок,
необхідних для виробничої діяльності.
До невідтворюваних виробничих ресурсів нале-
жать корисні копалини, що споживаються як сировина. Крім
того, час відтворення деяких ресурсів є таким тривалим, що
їх можна віднести до невідтворюваних.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27