Кейнсіанці стверджують, що економіка не здатна
власними силами долати порушення рівноваги, скорочення
виробництва і безробіття, тому державне втручання є не-
обхідністю. Засобами державного втручання з метою вста-
новлення рівноваги можуть бути: а) оподаткування доходів;
б) вплив на норму процента за кредит; в) зміна величини
витрат з державного бюджету.
Нині необхідність державного регулювання економіки
стала загальновизнаним фактом. Навіть сучасні послідовни-
ки класичної теорії - неокласики - не заперечують його.
Щоправда, роль державного регулювання вони розуміють
інакше. Зокрема, головними сферами державного втручання
неокласики визнають: а) створення суспільних благ (громад-
ський порядок, безпека, освіта, культура тощо); б) обмежен-
ня негативних наслідків певних видів підприємницької ді-
яльності для суспільства та довкілля; в) впорядкування
взаємин між субєктами ринкових відносин через запровад-
148

ження відповідних законів, процедур, санкцій; г) заохочення
конкуренції між виробниками і руйнування барєрів, що ви-
никають на її шляху.
Як бачимо, погляди на регулювання економіки є досить
різними і навіть протилежними. Вони виникали і розви-
вались у процесі економічної діяльності, в боротьбі різних
наукових шкіл. Сьогодні в Україні відбувається зміна уяв-
лень про доцільність, завдання і межі державного регулю-
вання економіки. Уряд, різні політичні партії та рухи,
професійні спілки пропонують своє розуміння цих питань,
свої програми. Щоб розібратися в них, мати змогу їх
оцінити, треба памятати, що наша країна не першою
розвязує проблему подолання спаду економіки та забез-
печення її збалансованого розвитку. Необхідно ознайоми-
тися з надбанням світової економічної думки і практики.
Загальна економічна рівновага - це до певної міри
абстракція, ідеал економіки. В реальній дійсності відбува-
ються її порушення, тому розвиток економіки має цик-
лічний характер.
Тенденція до економічного піднесення властива більшо-
сті держав світу, насамперед розвинутим країнам. Економіч-
не піднесення - це збільшення обсягів виробництва, підви-
щення продуктивності праці, зростання добробуту.
Середньорічні темпи зростання валового національного про-
дукту на душу населення протягом 1965-1989 рр. для шести
розвинутих країн світу визначалися такими показниками:
США - 1,6 %; Японія -4,3%; Франція -2,3%; Німеч-
чина -2,4%; Швеція - 1,8 %; Великобританія - 2 %. От-
же, протягом 25 років зростання продуктивності праці в роз-
винутих країнах відбувається по-різному. Безумовним
лідером тут є Японія. Кожна з країн забезпечувала певне се-
редньорічне збільшення продукту національного виробницт-
ва, незважаючи на те, що в межах цього 25-річного періоду
були роки більшого і меншого зростання, тупцювання на міс-
ці і навіть спадів виробництва.
Економіка розвивається нерівномірно. Довгострокова
тенденція до економічного піднесення переривається спа-
дами виробництва. Тут є певна закономірність: стрімке
піднесення економіки змінюється спадом, що переходить
у депресію, а після неї знову починається економічне
пожвавлення. Послідовна зміна цих фаз складає економіч-
ний цикл. Якщо абстрагуватися від деталей, то економічний
цикл можна зобразити у вигляді схеми (див. мал. 48). На
схемі пунктирною лінією зображено тенденцію довгостро-
кового зростання. Суцільною лінією показано фази еконо-
149

Верствва
досягнутого
розвитку


Малюнок 48. Фази економічного циклу
мічного циклу. Сам цикл охоплює період від одного спаду
до іншого. Після досягнення найвищого рівня виробництва
та повного використання всіх ресурсів наступає спад (еко-
номічна криза). Для нього характерні скорочення обсягів
виробництва, банкрутство частини підприємств, безробіття.
У фазі депресії спад припиняється, але нарощування ви-
робництва ще немає. У фазі піднесення зростають обсяги
виробництва, відкриваються нові підприємства, скорочу-
ється кількість безробітних.
Економічні цикли розрізняють за глибиною спаду і за
терміном, протягом якого економіка повертається у перед-
кризовий стан. Найбільший в історії економічний спад
відбувся у 30-х роках XX ст., коли обсяги виробництва,
зокрема, в Сполучених Штатах Америки скоротилися на-
половину. Цей спад назвали <великою депресією>, і не
лише через глибину падіння, а й тому, що він тривав 10
років. Найглибшою після другої світової війни була криза
1974-1975 рр. У цей період падіння виробництва не пе-
ревищувало 10 %.
Економіка України першої половини 90-х років пере-
буває у стані кризи. Проте, на відміну від розвинутих
країн з ринковою економікою, сучасна криза в Україні не
є циклічною. Спад виробництва зумовлено структурною
недосконалістю і технологічною відсталістю командної еко-
номіки, зруйнуванням старих економічних і політичних
структур та відсутністю нових. Нині ми маємо спад, спри-
чинений переходом від однієї соціально-економічної систе-
ми до іншої. Є підстави вважати, що чим повільніше
відбуватиметься перехід, тим тривалішою буде криза.
Циклічний характер економічного розвитку деякі еко-
номісти пояснюють масовими інвестиціями капіталу в нові
виробництва, що періодично викликає стрімке піднесення
економіки. Iнші вчені вважають, що економічні спади є
150

періодичними невідповідностями між обсягами виробництва
і платоспроможним попитом населення або порушеннями
у грошово-кредитній системі.
Кожне з пояснень заслуговує на увагу, оскільки відбиває
реальні зміни в економіці у різних фазах економічного
циклу.
ПIДСУМКИ
1. Макроекономіка є тією частиною економічної теорії, в
межах якої вивчається національна економіка як ціле. З
макроекономічних позицій пояснюються процеси і явища,
причинами яких є порушення загальної економічної рів-
новаги, а саме: циклічність розвитку економіки, інфляція,
безробіття.
2. Загальна економічна рівновага забезпечується за умови
відповідності сукупних доходів сукупним витратам. Еле-
ментами сукупних доходів є заробітна плата, рента, про-
цент, прибуток і амортизація. До сукупних витрат нале-
жать: особисті споживацькі витрати, державні витрати,
інвестиції, чистий експорт. Сукупні доходи перетворю-
ються у сукупні витрати в процесі діяльності домашніх
господарств, підприємців і держави.
3. В економічній науці є два протилежні погляди на фор-
мування економічної рівноваги: представників класичної
школи і кейнсіанців. Класики вважають, що економічна
рівновага встановлюється автоматично завдяки таким ін-
струментам ринкового саморегулювання, як норма про-
цента, ціна, зарплата. Кейнсіанці наполягають на необхідності
державного регулювання витрат домашніх господарств, під-
приємців-інвесторів, держави і чистого експорту.
4. Незважаючи на загальну тенденцію до економічного
піднесення, економічний розвиток періодично перерива-
ється спадами. Спад, депресія і піднесення становлять
економічний цикл.
КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ
1. Визначте, які з явищ є прямими наслідками порушення відповідності
сукупних доходів і сукупних витрат, а які - ні:
зростання прибутків підприємців;
інфляційне підвищення цін і повязане з ним падіння добробуту насе-
лення;
151

збільшення витрат на утримання підприємств державного сектора;
скорочення робочих місць і зростання кількості безробітних.
2. Скориставшись схемою на малюнку 47, поясніть, чим відрізняються:
а) прибутки підприємців від інвестицій підприємців; б) доходи домашніх
господарств від їхніх споживчих витрат.
3. Держава вилучила через податки ЗО % доходів домашніх господарств.
Чи означатиме це, що сукупні споживчі витрати домашніх господарств
змен-
шились на ЗО %? Що треба знати додатково, щоб визначити, як зміняться
споживчі витрати?
4. Повоєнне економічне піднесення (1945-1990рр.) у США переривалось
еко-
номічними спадами в 1946, 1949-1950, 1958, 1961, 1970-1972, 1975,
1982-
1983 рр. Визначте, скільки років у середньому тривав економічний цикл.
Тема 2. Оцінка результатів
національного виробництва
Для визначення економічного становища країни користуються
показниками, за допомогою яких оцінюють загальний обсяг
товарів і послуг, створених протягом року. Найчастіше для
визначення кінцевих результатів річного виробництва кори-
стуються показником валового національного продукту. Його
також використовують для обчислення ефективності вироб-
ництва, рівня матеріального добробуту населення країни.
Валовий національний продукт (ВНП) - це сукупна рин-
кова вартість усього обсягу кінцевого виробництва, тобто всіх
товарів і послуг, вироблених і реалізованих протягом року.
Як визначають сукупну ринкову вартість кінцевого про-
дукту?
На перший погляд здається, що для цього було б до-
статньо скласти ціни всіх товарів і послуг, які зявилися
на ринку протягом року. Але за такого обчислення виникає
явище подвійного рахунку.
Наприклад, фермер продав на ринку мірошникові зерно
за 100 грошових одиниць. Мірошник змолов зерно і продав
на ринку борошно за 125 грошових одиниць. Борошно
купила кондитерська фабрика і продала на ринку тістечка
на загальну суму 200 грошових одиниць. Якщо визначати
ВНП за сумою ринкових цін зерна, борошна і тістечок,
то вартість зерна враховується тричі (як власне зерно, як
компонент борошна і як компонент тістечок), а вартість
борошна - двічі (як власне борошно і як компонент ті-
152

стечок). У такий спосіб штучно завищується ВНП і ство-
рюється хибне уявлення про економічний добробут насе-
лення, адже кінцевому споживачеві потрібно не зерно і
не борошно, а тістечка. Тому кінцевий продукт - це той,
що оцінюється грошима споживача. Його вартість визна-
чається загальними витратами всіх споживачів. Створення
продукту, як відомо, передбачає використання виробничих
ресурсів. Відповідно до законів ринку, кожний власник
ресурсу має одержати свій доход за своїм внеском у ство-
рення продукту. За сумою доходів можна оцінити і сам
кінцевий продукт. Ринкову вартість кінцевого продукту
можна також визначити за витратами домашніх госпо-
дарств, підприємців, держави і закордонних споживачів.
Оскільки витрати одних - це водночас доходи інших, то
ВНП, розрахований за сукупними витратами, буде тотож-
ним ВНП, розрахованому за сукупними доходами.
ВНП за сумою витрат розраховується так: ВНП = СВ+
+ IВ + ДВ + ВЇ (СВ - споживчі витрати, IВ - інвестиційні
витрати, ДВ - державні витрати, ВI - витрати іноземців).
ВНП за сумою доходів визначається за такою формулою:
ВНП = ЗП + РП + ПЦ + ПБ + А (ЗП - зарплата, РП -
рентні платежі, ПЦ - процент, ПБ - прибуток, А -
амортизація).
Для визначення обсягів споживчих витрат домашніх
господарств потрібно додати: поточні витрати (на їжу, одяг,
розваги та ін.), витрати на товари довгострокового кори-
стування (побутову техніку, транспорт та ін.) і витрати
на послуги (лікарів, учителів, юристів, працівників побу-
тової сфери та ін.).
Для визначення обсягів інвестиційних витрат потрібно
додати: витрати підприємців на придбання устаткування,
витрати на будівництво виробничих споруд і-витрати на
формування виробничих запасів. Одна частина інвестицій-
них витрат відшкодовує спожитий основний капітал, а
друга забезпечує його нагромадження, тобто сприяє роз-
ширенню виробництва.
Державні витрати складаються з витрат на виробничі
потреби державного сектора і на утримання різних установ
державної влади.
Витрати іноземців визначаються як різниця між ви-
тратами на придбання продуктів національного виробницт-
ва за кордоном і витратами на придбання закордонних
продуктів вітчизняними споживачами. Ця різниця може
мати як додатне, так і відємне значення, отже, вона або
збільшує, або зменшує обсяг ВНП.
153

Заробітна плата є доходом, що його виплачують най-
маним працівникам підприємці або держава (на державних
підприємствах та в установах). Крім власне зарплати, до
цього доходу додаються внески підприємців на соціальне
страхування.
Рентні платежі - це доходи, які одержують власники
землі та нерухомості, якщо земля і нерухомість викори-
стовуються як економічні ресурси.
Процент - це доход власників грошового капіталу.
Прибуток - це доход підприємця. Прибутки бувають
індивідуальними, партнерськими, прибутками кооператив-
них підприємств і корпорацій.
Амортизація не є власне доходом, амортизаційні від-
рахування не збільшують нічийого багатства, адже їх
нагромадження просто передбачає відшкодування вже ви-
користаних засобів виробництва. Але амортизаційні відра-
хування призначені для придбання машин, устаткування
й обладнання, тому вони подібні до тієї частини прибутку,
яка використовується на розширення виробництва і при-
дбання таких самих машин, устаткування й обладнання.
Визначення БНП дає змогу зробити важливі висновки
про стан економіки. А щорічний розрахунок ВНП допоможе
зрозуміти динаміку національного виробництва за певний
період.
Наприклад, валовий внутрішній продукт (ВВП) Укра-
їни у 1991 р.- 295,4 млрд крб., у 1992 р.- 254,9 млрд
крб. Зіставлення обсягів ВВП засвідчує, що відбулося ско-
рочення обсягів національного виробництва на 16 %.
Показник ВНП застосовують для розрахунку продук-
тивності праці. Щоб визначити продуктивність праці на
загальнонаціональному рівні, потрібно ВНП поділити на
кількість працюючих. Наприклад, у 1986 р. у США цей
показник досяг 37 565 доларів.
ВНП можна використовувати для розрахунку і зістав-
лення матеріальних умов життя. Показником є розмір
ВНП на душу населення. Наприклад, якщо прийняти цей
показник у 1986 р. у США за 100 %, то для інших
розвинутих країн він буде таким: - 73,7 %; Японія -
71,0 %; Франція - 70,5 %; Великобританія - 65,8 %.
Важливим макроекономічним показником є також на-
ціональний доход (НД). Як він визначається і чим відріз-
няється від ВНП?
Валовий внутрішній продукт (ВВП) відрізняється від валового на-
ціонального продукту (ВНП) на величину чистого експорту.
154

Основна відмінність між ВНП і НД полягає в тому,
що останній не включає амортизації, тобто: НД = ВНП-
-А. Значить, НД Ї СВ + ЇВ + ДВ + ВI - А - СВ + ДВ+
+ ВI + (IВ - А). (СВ - споживчі витрати, ДВ - державні
витрати, ВI - витрати іноземців, IВ - інвестиційні ви-
трати, А - амортизація).
Відомо, що інвестиційні витрати складаються з частини,
яка відшкодовує зношений протягом року основний капі-
тал, і частини, яка використовується для нагромадження
капіталу, тобто для додаткових інвестицій. Отже, (ЇВ -
-А) - це і є додаткові інвестиції, або інвестиції в роз-
ширення виробництва. Якщо позначити IВ-А = ДI, де
ДЇ - додаткові інвестиції, то формула НД буде такою:
НД = СВ + ДВ + ВI + ДI.
За іншою формулою, НД = (ЗП + РП + ПЦ + ПБ+А)-
-А = ЗП + РП + ПЦ + ПБ. (ЗП - заробітна плата,
РП - рентні платежі, ПЦ - процент, ПБ - прибуток,
А - амортизація.) Отже, НД є сумою всіх доходів до-
машніх господарств.
Таку методику визначенню ВНП і НД встановлено Си-
стемою стандартів національних рахунків 00Н. Вона за-
стосовується в усіх країнах світу. В Україні ця методика
розрахунків використовується з 1990 р.
ПIДСУМКИ
1. Узагальнюючим показником кінцевих результатів річ-
ного виробництва є валовий національний продукт (ВНП).
2. ВНП можна визначити двома способами:
а) за сумою витрат: ВНП = СВ + IВ + ДВ + ВI;
б) за сумою доходів: ВНП =ЗП+РП+ПЦ+ПБ+А.
3. Показник ВНП використовується для визначення динаміки
національного виробництва, для розрахунку продуктивності
праці на загальнонаціональному рівні, для оцінки і зістав-
лення матеріальних умов життя в різних країнах.
4. Iншим важливим макроекономічним показником є на-
ціональний доход (НД). НД відрізняється від ВНП тим,
що він не включає амортизації.
КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ
1. Поясніть, чому ВНП можна розрахувати як за сумою витрат, так і за
сумою доходів.
155

2. Напишіть формули для розрахунку ВНП і НД. За якою формулою можна
перейти від ВНП до НД?
3. Валовий внутрішній продукт (ВВП) України мав такі значення: 1991 р.-
295,4 млрд крб., 1992 р.- 254,9 млрд крб. У 1991 р. в економіці України
було
зайнято 25 млн чоловік, а в 1992 р.- 24 млн чоловік. Визначте для кожного
року продуктивність праці і процент, на який вона зменшилася.
4. Валовий національний продукт США у 1988 р. становив 4 861,8 млрд
доларів, споживчі витрати - 3 226 млрд доларів, інвестиції - 765,5 млрд
доларів, державні витрати - 936,3 млрд доларів. Чому дорівнював чистий
експерт? Поясніть, що таке чистий експорт і в яких випадках він може мати
відємне значення.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27