Люди завжди берегли пам'ять про
своїх прадідів. Дехто міг нарахувати сім або й більше
колін свого роду. Коліно — це одне покоління. От, на-
приклад, ви — це одне коліно, ваші мама й тато — дру-
ге, дідусь і бабуся — третє, прадідусь і прабабуся -—
четверте і т. д.
Діти, що в темі родоводу вас найбільше вразило, за-
пам'яталося? Чи, може, виникли якісь міркування?
Учень: Ми іноді з гордістю називаємо 10 колін родо-
воду якогось бульдога — переможця собачих виставок,
а імен своїх же прадідусів і прабабусь не пам'ятаємо.
А ми ж-таки «люди, не собаки», як писав Тарас Шев-
ченко.
(Учень читає вірш Т. Шевченка «Садок вишневий
коло хати»).
Вчитель: Діти, яке поняття ви вкладаєте в слово «ро-
дина» (сім'я)?
Учень: Родина (сім'я) — це мама і тато, брати і сест-
ри, бабуся і дідусь, можуть бути і прабабуся, прадідусь,
які проживають разом. Ще старших родичів ми нази-
ваємо предками, пращурами.
12
Вчитель: Діти! Бережіть своїх живих предків — маму
і тата, бабусю і дідуся, прабабусю і прадідуся, догля-
дайте за могилами своїх пращурів. Які заповітні слова
ви взяли з собою в життя?
Учень: Ми вивчили й оформили листівку, щоб жити
за нею і передати в майбутньому своїм дітям і онукам.
Ось вона (показує і декламує напам'ять): «Шануй і
поважай бабусю і дідуся. Вони дали життя твоїй мамі
і твоєму татові. Вони ночей не спали біля твоєї колис-
ки. Пам'ятай, що сонце осяює твій радісний ранок.
Для них сонце — на вечірньому крузі. Ніколи не забу-
вай про свою рідну домівку».
Вчитель: Любі мої, я вірю, що ви будете виховани-
ми, ніхто з вас ніколи-ніколи не стане на шлях переко-
типоля... Хто нам розповість про Кураїнку?
Учениця: У полі росла кураїнка. Поряд із нею —
мама і тато, бабуся і дідусь, прабабуся і прадідусь.
Вночі біг вовчик і зачепив кураїнку, вирвав її з грунту.
Більше вона не могла пити водички, живитися. При-
пекло сонечко і висушило кураїнку. Подув вітер — і
покотив її полем. Капали сльози з її очей, боляче було
відриватися від свого роду. Зачепилась вона за дерево
в лісосмузі, а на ранок подув вітер з іншого боку, знову
покотив її через поле. І стала вона перекотиполем...
Вчитель: Діти! Так і людина, як і рослина, не може
жити без правічного грунту. Живосилом вирваний із
природного середовища, живий організм почне всихати,
перероджуватися на перекотиполе. І якщо хто з вас не
засвоїть родовідних цінностей, то може на все життя
залишитися Іваном, -який не знатиме свого роду-племе-
ні, чиїх батьків він син, чия дитина. Жити на світі без
зв'язків із родом, без родинної підтримки дуже важко.
Ось як про це сказано в народній пісні:
Та журба ж мене ізсушила,
Та журба ж мене ізв'ялила,
Що найменша в степу птиця
Та й та мене била. -
Ой тим же вона побиває,
Що роду немає.
Ой вийду я за ворота —•
» Стою, як сирота.
Ніхто мене не спитає,
Що роду немає...
Як нема роду, родиночки, то «ні до чого притулити-
ся», «нікому порадоньки дати».
ІЗ
Учень: І навпаки:
В кого батько, в кого мати,—
Є з ким розмовляти;
В кого брати, в кого сестри,—
Є з ким погуляти.
(Звучить народний варіант пісні «Там, де Ятрань
круто в'ється»):
Ти, дівчино, ти, щаслива,
В тебе батько, мати є,
Рід великий, хата біла.
Все, що в хаті,— то твоє.
А я бідний, безталанний,
Степ широкий — то ж мій сват,
Шабля, люлька — вся родина.
Сивий коник — то ж мій брат.
В чи те л ь:. Особливо нестерпним було становище
родом у чужому краї.
Учениця:
Соловейку маленький,
В тебе голос тоненький,
Защебечи ти мені,
Бо я в чужій стороні,
Нема роду при мені.
А ні роду, ні родини,
4 Ні просвітньої години...
Вчитель: Далекий край — це і українська діаспора
(розселення українців поза їх державою).
(Учні виконують пісню «Чуєш, брате мій!»).
Вчитель: Без зв'язку з ріднею, як і? рідною країною,
людина безпорадна. Тому з таким хвилюванням і щирим
зверненням до родини, закликом збереження роду є
слова:
Вербо ж ти моя, вербо,
Чого хиляєшся?
Ой роде ж мій, роде,
Чого цураєшся?
Ой роде ж мій, роде,
Не цурайся мене.
А ще, діти, страждала дівчина за своєю родиною, ко-
ли виходила далеко та ще й невдало заміж. Тужить мо-
лода невістка за рідним гніздечком і вирішила подати
Н
матусі знак, щоб врятувала її. Ще в дитинстві мене на-
вчила бабуся Настя (мамина мама) народної пісні:
Ой піду я в ліс по дрова,
Склоню головоньку.
Завіз мене мій миленький
В чужу сторононьку.
А в чужій сторононці
Ні батька, ні неньки,
Тільки в саду на калині
Співа, співа соловейко.
Співай, співай, соловейку,
Всіма голосами.
А я піду в сад зелений,
Заллю, заллюся сльозами.
Ой зірву яз рожі квітку
Та й пущу на воду:
— Пливи, пливи, з рожі квітка,
Аж до мого роду.
Пливла, пливла з рожі квітка
Та й стала кружиться.
Вийшла з хати стара мати
Та й ста, та й стала журиться.
— Ой чого ти, з рожі квітка,
Та так ізів'яла?
Ой чого ж ти, моя доню,
Така, така сумна стала?
•— Ой тому ж я, моя мамо,
На воді зів'яла,
Що в чужую сторононьку
Заміж, заміж я попала.
Рідна домівка, рідне гніздо — так у народі назива-
ють батьківську хату як особливе місце для людини, а
тим більше для дитини. Великий український педагог
Костянтин Дмитровдч Ушинський писав: «Важко вира-
зити словами те особливе, світле щось, що народжу-
ється в нашій душі, коли ми згадуємо тепло рідного
сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються в
нас якісь сердечні зв'язки з тією родиною, з якої ми
вийшли».
Учениця:
На світі білому єдине,
Як і Дніпрова течія,
Домашнє вогнище родинне,
Оселя наша і сім'я.
В щасливі і сумні години,
Куди б нам не стелився шлях,
Не згасне вогнище родинне,
В людських запалене серцях.
(Дмитро Білоус).
Вчитель: Діти, наші уроки з народознавства й
призначені для того, щоб запалити серця великою лю-
бов'ю до роду, родини, рідні. Хто ж такі родичі?
Учень: Родич — той, хто перебуває в спорідненні з
ким-небудь.
Вчитель: Відновімо ж у пам'яті значення слів-
термінів про рідню. Та насамперед скажіть, якими сло-
вами можна звернутися до мами, до тата?
Учень: Мамо, мамонько, мамочко, мамунечко, ма-
мусенько, мамусю, матусю, мамцю, матінко, матіночко,
матусенько...
Учениця: Тату, татку, таточко, татеньку, татусю,
татуленьку, татуненьку, татусику, татцю, батеньку рід-
ний...
Вчитель: А тепер назвіть родичів.
Учениця: Дядько — батьків (материн) брат.
Тітка — батькова (мамина) сестра.
Дядина — батькова жінка (дружина).
Дівер — брат чоловіка.
Шурин — брат жінки.
Свояк — чоловік сестри жінки.
Зовиця — чоловікова сестра.
Двоюрідні брат і сестра — діти дядька і тітки.
Троюрідні — діти маминих і татових двоюрідних
сестер і братів.
Теща — мати жінки.
Тесть — батько жінки.
Зять — чоловік дочки.
Свекор — батько чоловіка.
Свекруха — мати чоловіка.
Невістка — синова жінка.
Вчитель: Діти! Детальнішу інформацію про сту-
пені родичівства, про родовідне дерево, про те, як скла-
дати таблицю родоводу, ви зможете прочитати в спеці-
альному випуску всеукраїнської газети «Народознавст-
во», що так і називається — «Наш родовід: хто кому
ким доводиться». (Вчитель роздає на кожну парту при-
мірник газети), ^
Людське безсмертя з роду і до роду
Увись росте з коріння родоводу.
І тільки той, у кого серце чуле,
Хто знає, береже минуле
І вміє шанувать сучасне,—
Лиш той майбутнє
Вивершить прекрасне!
16
Саме вам, діти, вивчати, берегти, шанувати і вивер-
шувати. Ви підете до п'ятого класу. Хай буде щасливою
ваша дорога! Нехай стелеться вона вам ось таким білим
рушником (вчитель розстеляє вишитий біле по білому
рушник). Нехай буде безхмарним ваше життя, а доля
чесною, незрадливою на своїй квітучій землі поміж рід-
них людей.
(На завершення уроку звучить «Пісня про рушник».
Під час уроку можна використати пісні та вірші про
маму і батька, «Виростеш ти, сину» на слова Василя
Симоненка, «Два кольори» на слова Дмитра Павличка
тощо).
Л. А. ГАВРИЛЕНКО.
НАШ РОДОВІД:
ХТО КОМУ
ким доводиться
Із віку у вік, із покоління в покоління складається,
пишеться і переповідається історія держави, окремих
її регіонів, сіл, міст. Віками складалася й передавалася
від діда-прадіда до дітей-онуків історія кожного роду.
Та чи знаємо її ми? Чи запам'ятали розповіді старших?
Чи шануємо предків, пам'ять про них?
Життя швидкоплинне, не завжди встигаємо подяку-
вати батькам, не маємо часу вислухати бабуню і ді-
дуся, не привчаємо дітей шанувати старших... Вікова
структура суспільства та взаємостосунки, що в ній скла-
даються, мають природу: БІОЛОГІЧНУ (зміна поколінь
пов'язана з природним життєвим циклом), СОЦІАЛЬ-
НУ (розподіл функцій між віковими групами й самі його
критерії залежать від соціально-економічної структури
суспільства) та ІСТОРИЧНУ (починаючи життя в пев-
ний момент, кожне покоління пов'язане спільністю пе-
реживань і цінностей, а тому унікальне й неповторне).
Задумаймось! Відшукаймо старі фотографії, з яких
дивляться на нас ті, що відійшли з життя, можливо,
так і не дочекавшись нашої уваги і вдячності. Розпи-
таймо ж про них у родичів і знайомих. Відвідаймо разом
2 — Уроки з народознавства [7
із дітьми їхні могили і почнімо писати власний родовід
не з примусу, а за покликом серця.
Родичівство — зв'язок між людьми, з наявністю яко-
го закон пов'язує виникнення, зміни або припинення
прав і обов'язків.
Є два види родичівства: кровне, яке існує між людь-
ми, що походять від одного предка, та свояцтво — ро-
дичівство за шлюбом, між родичами подружжя.
Елементарну одиницю для вирахування генеалогічної
(родовідної) відстані між двома родичами складають
ступені кровного (однорідного) споріднення: батьки й
діти — родичі першого ступеня кровного (однорідного)
споріднення: батьки й діти — родичі першого ступеня,
брати й сестри — родичі другого ступеня, брати й
сестри батьків — родичі третього ступеня споріднення,
діди, баби, онуки — родичі четвертого ступеня спорід-
нення.
Рід — ряд поколінь, що походять від одного предка.
Предок — найстарший родич по висхідній лінії з боку
матері або батька (старіший за бабу, діда); переважно
у множині — попередники сучасних поколінь; люди, що
жили задовго до теперішніх часів; ті, від кого походять
певні людські племена, народності і т. ін.
Покоління — нащадки одних батьків, люди близького
віку. Часовий проміжок між цими ступенями родичівст-
ва — 30 років.
Родовід — історія поколінь певного роду: перелік,
запис, що виявляють і ілюструють походження, послі-
довність поколінь (генеалогічне дерево).
Родичі, рідня — ті, хто перебуває в спорідненні з
ким-небудь.
Родина, сім'я — група людей, що складається з чоло-
віка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які жи-
вуть разом (під спільним дахом).
Родичі кровні
по прямій лінії:
Прапрадід — батько прадіда, батькового або матери-
ного діда.
Прадід — батько діда, батькового або материного
батька.
Дід, дідусь, Дідуньо, дідо —батьків або материн
батько.
18
Дідівщина, дідизна — спадщина від діда.
Дідівство — властиві дідові відчуття родинного
зв'язку з онуками.
Прапрабаба — мати прабаби.
Прабаба — мати батькової або материної мами.
Баба, бабуся, бабця, бабуня — батькова або матери-
на мати.
Батьки — батько й мати щодо своїх дітей.
Батько-мати — те саме, що й батьки.
Батьківство — кровне споріднення між батьками і
його дитиною.
Батько, тато, татусь, неньо — чоловік щодо своїх
дітей.
По-батькові — складова частина власного імені лю-
дини, що вказує на ім'я батька.
Батьківщина — земля батьків; рідний край.
Батьківщина — рідна країна.
Материнство — кровне споріднення між матір'ю та її
дитиною; почуття жінки-матері.
Мати, мама, неня, ненька, матінка, мамця, матуся,
мамуся — жінка щодо дитини, яку народила.
Син, синок, синочок — особа чоловічої статі щодо
своїх батьків.
Дочка, доня, доця — особа жіночої статі щодо своїх
батьків.
Внук, онук — син сина або дочки.
Внучка, онука — дочка сина або дочки.
Родичі кровні
по бічній лінії:
Брат, братік, братусь, братунь, братуха — кожен із
синів щодо інших дітей тих же батьків.
Сестра, сестриця, сеструня — кожна з дочок щодо ін-
ших дітей тих же батьків.
Дядько, дядя, дядьо — брат батька або матері.
Тітка, тьотя, тета, вуйна — сестра батька або матері.
Стрий — дядько по батькові, брат батька.
Стрийна — тітка, сестра батька.
Вуйко, вуй — дядько по матері, брат матері.
Племіцник, небіж, небож — син брата або сестри.
Племінниця, небога — дочка брата або сестри.
Небожа — зменшене від небіж і небога.
Братан, братанець, братич — племінник по братові,
небіж.
2* 19
Братаниця — племінниця по братові, небога.
Сестринець, сестрінець, сестрин — племінник, син
сестри.
Сестриця, сестріниця, сестринка — племінниця, дочка
сестри.
Брати і сестри двоюрідні
(у перших і у других):
Двоюрідні — ті, хто перебуває в родинному зв'язку
по дідові або бабі з дітьми їхніх синів і дочок.
Двоюрідний брат, брат у перших — син дядька або
тітки.
Вуйчаник — син дядька по матері, двоюрідний брат.
Двоюрідна сестра, сестра у перших — дочка дядька
або тітки.
Троюрідні — родинний зв'язок по прадідові або пра-
бабі з дітьми їхніх синів і дочок.
Брат троюрідний, брат у других — син двоюрідного
дядька або тітки.
Сестра троюрідна, сестра у других — дочка двоюрід-
ного дядька або тітки.
Внучатий племінник — син племінника або племінни-
ці щодо дядька або тітки.
Внучата племінниця — дочка племінника або племін-
ниці щодо братів і сестер батьків.
При^.: При кровному спорідненні Церква забороняє
шлюби:
— в лініях прямих (батьки-діти, бабусі-онуки) в
усіх ступенях;
— в лініях бічних (батьки-сестри, дядьки-племінни-
ці) в трьох перших ступенях.
, Нерідні батьки та діти
Сини й дочки, брати й сестри можуть бути повнорід-
ними, якщо мають одних батьків, та неповнорідними,
якщо мають одну матір або одного батька.
Батьки нерідні — ті, що не перебувають у кровних
родинних зв'язках із дітьми.
Вітчим — чоловік, що стає батьком дітей своєї дру-
жини від іншого шлюбу; нерідний батько.
Мачуха — дружина батька щодо його дитини від ін-
шого шлюбу; нерідна мати.
20
Діти нерідні — ті, що не перебувають у кровних
зв'язках із кимось із батьків.
Однокровні, єдинокровні — син або дочка, брат або
сестра, які мають із кимось спільного батька, але різних
матерів.
Одноутробні — син або дочка, брат або сестра, на-
роджені однією матір'ю, рідні по матері.
Пасинок, пасерб — нерідний син одного з батьків,
рідний іншому.
Пасербиця — нерідна дочка одного з батьків, рідна
іншому.
Зведенята, зведенюки — зведені брати і сестри.
Зведений брат — той, хто доводиться братом, будучи
сином мачухи або вітчима.
Зведена сестра — та, хто доводиться сестрою, будучи
дочкою мачухи або вітчима.
Прим.: Заборонені шлюби між братом і сестрою, не-
залежно від того, повнорідні вони чи неповнорідні.
Свояцтво — родичівство
за шлюбом:
Свояцтво — споріднені внаслідок шлюбу; стосунки
між чоловіком і кровними родичами дружини, між дру-
жиною і кровними родичами чоловіка, а також між ро-
дичами подружжя. Свояцтво буває дворідним, або дво-
кровним, та трирідним, або трикровним.
Свояцтво двокровне набувається через один шлюбний
союз, у якому перебувають родичі чоловіка з родичами
дружини. У двокровному свояцтві при виявленні його
ступенів треба враховувати: а) свояцтво між чоловіком
(дружиною) та кровними родичами дружини (чоловіка);
б) свояцтво між кровними родичами подружжя. Оскіль-
ки чоловік і дружина складають у шлюбі одну плоть, то
тесть і теща (батьки дружини) перебувають щодо зятя
(чоловіка дочки), а свекор і свекруха (батьки чолові-
ка) — щодо невістки (дружини сина) в першому ступені
дворідного свояцтва; брати й сестри дружини та чоло-
віка — в другому ступені двокровного свояцтва. Коли
з'ясовуються ступені свояцтва між кровними родичами
подружжя, треба виявити: а) в якому ступені перебуває
родич чоловіка щодо нього; б) в якому ступені перебу-
ває родич дружини щодо неї, потім кількість ступенів
складається, одержана сума покаже, в якому ступені
споріднення перебувають родич чоловіка і родич дружи-
21 '
ни. Так: між чоловіком і його тестем — один ступінь;
між чоловіком і його своячкою (сестрою дружини) —
два ступені; між братом чоловіка і сестрою дружини —
чотири ступені і т. д.
Трикровне свояцтво встановлюється при наявності
двох шлюбних союзів; родичі дружини (чоловіка) одно-
го брата (сестри) до родичів дружини (чоловіка) іншого
брата (сестри) або родичі першої та другої дружин
(чоловіків) одного чоловіка (жінки).
У трикровному свояцтві, яке походить від поєднання
через шлюбні союзи трьох родів та прізвищ, ступені
свояцьких стосунків вираховуються за тим же способом,
що й у двокровному:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23
своїх прадідів. Дехто міг нарахувати сім або й більше
колін свого роду. Коліно — це одне покоління. От, на-
приклад, ви — це одне коліно, ваші мама й тато — дру-
ге, дідусь і бабуся — третє, прадідусь і прабабуся -—
четверте і т. д.
Діти, що в темі родоводу вас найбільше вразило, за-
пам'яталося? Чи, може, виникли якісь міркування?
Учень: Ми іноді з гордістю називаємо 10 колін родо-
воду якогось бульдога — переможця собачих виставок,
а імен своїх же прадідусів і прабабусь не пам'ятаємо.
А ми ж-таки «люди, не собаки», як писав Тарас Шев-
ченко.
(Учень читає вірш Т. Шевченка «Садок вишневий
коло хати»).
Вчитель: Діти, яке поняття ви вкладаєте в слово «ро-
дина» (сім'я)?
Учень: Родина (сім'я) — це мама і тато, брати і сест-
ри, бабуся і дідусь, можуть бути і прабабуся, прадідусь,
які проживають разом. Ще старших родичів ми нази-
ваємо предками, пращурами.
12
Вчитель: Діти! Бережіть своїх живих предків — маму
і тата, бабусю і дідуся, прабабусю і прадідуся, догля-
дайте за могилами своїх пращурів. Які заповітні слова
ви взяли з собою в життя?
Учень: Ми вивчили й оформили листівку, щоб жити
за нею і передати в майбутньому своїм дітям і онукам.
Ось вона (показує і декламує напам'ять): «Шануй і
поважай бабусю і дідуся. Вони дали життя твоїй мамі
і твоєму татові. Вони ночей не спали біля твоєї колис-
ки. Пам'ятай, що сонце осяює твій радісний ранок.
Для них сонце — на вечірньому крузі. Ніколи не забу-
вай про свою рідну домівку».
Вчитель: Любі мої, я вірю, що ви будете виховани-
ми, ніхто з вас ніколи-ніколи не стане на шлях переко-
типоля... Хто нам розповість про Кураїнку?
Учениця: У полі росла кураїнка. Поряд із нею —
мама і тато, бабуся і дідусь, прабабуся і прадідусь.
Вночі біг вовчик і зачепив кураїнку, вирвав її з грунту.
Більше вона не могла пити водички, живитися. При-
пекло сонечко і висушило кураїнку. Подув вітер — і
покотив її полем. Капали сльози з її очей, боляче було
відриватися від свого роду. Зачепилась вона за дерево
в лісосмузі, а на ранок подув вітер з іншого боку, знову
покотив її через поле. І стала вона перекотиполем...
Вчитель: Діти! Так і людина, як і рослина, не може
жити без правічного грунту. Живосилом вирваний із
природного середовища, живий організм почне всихати,
перероджуватися на перекотиполе. І якщо хто з вас не
засвоїть родовідних цінностей, то може на все життя
залишитися Іваном, -який не знатиме свого роду-племе-
ні, чиїх батьків він син, чия дитина. Жити на світі без
зв'язків із родом, без родинної підтримки дуже важко.
Ось як про це сказано в народній пісні:
Та журба ж мене ізсушила,
Та журба ж мене ізв'ялила,
Що найменша в степу птиця
Та й та мене била. -
Ой тим же вона побиває,
Що роду немає.
Ой вийду я за ворота —•
» Стою, як сирота.
Ніхто мене не спитає,
Що роду немає...
Як нема роду, родиночки, то «ні до чого притулити-
ся», «нікому порадоньки дати».
ІЗ
Учень: І навпаки:
В кого батько, в кого мати,—
Є з ким розмовляти;
В кого брати, в кого сестри,—
Є з ким погуляти.
(Звучить народний варіант пісні «Там, де Ятрань
круто в'ється»):
Ти, дівчино, ти, щаслива,
В тебе батько, мати є,
Рід великий, хата біла.
Все, що в хаті,— то твоє.
А я бідний, безталанний,
Степ широкий — то ж мій сват,
Шабля, люлька — вся родина.
Сивий коник — то ж мій брат.
В чи те л ь:. Особливо нестерпним було становище
родом у чужому краї.
Учениця:
Соловейку маленький,
В тебе голос тоненький,
Защебечи ти мені,
Бо я в чужій стороні,
Нема роду при мені.
А ні роду, ні родини,
4 Ні просвітньої години...
Вчитель: Далекий край — це і українська діаспора
(розселення українців поза їх державою).
(Учні виконують пісню «Чуєш, брате мій!»).
Вчитель: Без зв'язку з ріднею, як і? рідною країною,
людина безпорадна. Тому з таким хвилюванням і щирим
зверненням до родини, закликом збереження роду є
слова:
Вербо ж ти моя, вербо,
Чого хиляєшся?
Ой роде ж мій, роде,
Чого цураєшся?
Ой роде ж мій, роде,
Не цурайся мене.
А ще, діти, страждала дівчина за своєю родиною, ко-
ли виходила далеко та ще й невдало заміж. Тужить мо-
лода невістка за рідним гніздечком і вирішила подати
Н
матусі знак, щоб врятувала її. Ще в дитинстві мене на-
вчила бабуся Настя (мамина мама) народної пісні:
Ой піду я в ліс по дрова,
Склоню головоньку.
Завіз мене мій миленький
В чужу сторононьку.
А в чужій сторононці
Ні батька, ні неньки,
Тільки в саду на калині
Співа, співа соловейко.
Співай, співай, соловейку,
Всіма голосами.
А я піду в сад зелений,
Заллю, заллюся сльозами.
Ой зірву яз рожі квітку
Та й пущу на воду:
— Пливи, пливи, з рожі квітка,
Аж до мого роду.
Пливла, пливла з рожі квітка
Та й стала кружиться.
Вийшла з хати стара мати
Та й ста, та й стала журиться.
— Ой чого ти, з рожі квітка,
Та так ізів'яла?
Ой чого ж ти, моя доню,
Така, така сумна стала?
•— Ой тому ж я, моя мамо,
На воді зів'яла,
Що в чужую сторононьку
Заміж, заміж я попала.
Рідна домівка, рідне гніздо — так у народі назива-
ють батьківську хату як особливе місце для людини, а
тим більше для дитини. Великий український педагог
Костянтин Дмитровдч Ушинський писав: «Важко вира-
зити словами те особливе, світле щось, що народжу-
ється в нашій душі, коли ми згадуємо тепло рідного
сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються в
нас якісь сердечні зв'язки з тією родиною, з якої ми
вийшли».
Учениця:
На світі білому єдине,
Як і Дніпрова течія,
Домашнє вогнище родинне,
Оселя наша і сім'я.
В щасливі і сумні години,
Куди б нам не стелився шлях,
Не згасне вогнище родинне,
В людських запалене серцях.
(Дмитро Білоус).
Вчитель: Діти, наші уроки з народознавства й
призначені для того, щоб запалити серця великою лю-
бов'ю до роду, родини, рідні. Хто ж такі родичі?
Учень: Родич — той, хто перебуває в спорідненні з
ким-небудь.
Вчитель: Відновімо ж у пам'яті значення слів-
термінів про рідню. Та насамперед скажіть, якими сло-
вами можна звернутися до мами, до тата?
Учень: Мамо, мамонько, мамочко, мамунечко, ма-
мусенько, мамусю, матусю, мамцю, матінко, матіночко,
матусенько...
Учениця: Тату, татку, таточко, татеньку, татусю,
татуленьку, татуненьку, татусику, татцю, батеньку рід-
ний...
Вчитель: А тепер назвіть родичів.
Учениця: Дядько — батьків (материн) брат.
Тітка — батькова (мамина) сестра.
Дядина — батькова жінка (дружина).
Дівер — брат чоловіка.
Шурин — брат жінки.
Свояк — чоловік сестри жінки.
Зовиця — чоловікова сестра.
Двоюрідні брат і сестра — діти дядька і тітки.
Троюрідні — діти маминих і татових двоюрідних
сестер і братів.
Теща — мати жінки.
Тесть — батько жінки.
Зять — чоловік дочки.
Свекор — батько чоловіка.
Свекруха — мати чоловіка.
Невістка — синова жінка.
Вчитель: Діти! Детальнішу інформацію про сту-
пені родичівства, про родовідне дерево, про те, як скла-
дати таблицю родоводу, ви зможете прочитати в спеці-
альному випуску всеукраїнської газети «Народознавст-
во», що так і називається — «Наш родовід: хто кому
ким доводиться». (Вчитель роздає на кожну парту при-
мірник газети), ^
Людське безсмертя з роду і до роду
Увись росте з коріння родоводу.
І тільки той, у кого серце чуле,
Хто знає, береже минуле
І вміє шанувать сучасне,—
Лиш той майбутнє
Вивершить прекрасне!
16
Саме вам, діти, вивчати, берегти, шанувати і вивер-
шувати. Ви підете до п'ятого класу. Хай буде щасливою
ваша дорога! Нехай стелеться вона вам ось таким білим
рушником (вчитель розстеляє вишитий біле по білому
рушник). Нехай буде безхмарним ваше життя, а доля
чесною, незрадливою на своїй квітучій землі поміж рід-
них людей.
(На завершення уроку звучить «Пісня про рушник».
Під час уроку можна використати пісні та вірші про
маму і батька, «Виростеш ти, сину» на слова Василя
Симоненка, «Два кольори» на слова Дмитра Павличка
тощо).
Л. А. ГАВРИЛЕНКО.
НАШ РОДОВІД:
ХТО КОМУ
ким доводиться
Із віку у вік, із покоління в покоління складається,
пишеться і переповідається історія держави, окремих
її регіонів, сіл, міст. Віками складалася й передавалася
від діда-прадіда до дітей-онуків історія кожного роду.
Та чи знаємо її ми? Чи запам'ятали розповіді старших?
Чи шануємо предків, пам'ять про них?
Життя швидкоплинне, не завжди встигаємо подяку-
вати батькам, не маємо часу вислухати бабуню і ді-
дуся, не привчаємо дітей шанувати старших... Вікова
структура суспільства та взаємостосунки, що в ній скла-
даються, мають природу: БІОЛОГІЧНУ (зміна поколінь
пов'язана з природним життєвим циклом), СОЦІАЛЬ-
НУ (розподіл функцій між віковими групами й самі його
критерії залежать від соціально-економічної структури
суспільства) та ІСТОРИЧНУ (починаючи життя в пев-
ний момент, кожне покоління пов'язане спільністю пе-
реживань і цінностей, а тому унікальне й неповторне).
Задумаймось! Відшукаймо старі фотографії, з яких
дивляться на нас ті, що відійшли з життя, можливо,
так і не дочекавшись нашої уваги і вдячності. Розпи-
таймо ж про них у родичів і знайомих. Відвідаймо разом
2 — Уроки з народознавства [7
із дітьми їхні могили і почнімо писати власний родовід
не з примусу, а за покликом серця.
Родичівство — зв'язок між людьми, з наявністю яко-
го закон пов'язує виникнення, зміни або припинення
прав і обов'язків.
Є два види родичівства: кровне, яке існує між людь-
ми, що походять від одного предка, та свояцтво — ро-
дичівство за шлюбом, між родичами подружжя.
Елементарну одиницю для вирахування генеалогічної
(родовідної) відстані між двома родичами складають
ступені кровного (однорідного) споріднення: батьки й
діти — родичі першого ступеня кровного (однорідного)
споріднення: батьки й діти — родичі першого ступеня,
брати й сестри — родичі другого ступеня, брати й
сестри батьків — родичі третього ступеня споріднення,
діди, баби, онуки — родичі четвертого ступеня спорід-
нення.
Рід — ряд поколінь, що походять від одного предка.
Предок — найстарший родич по висхідній лінії з боку
матері або батька (старіший за бабу, діда); переважно
у множині — попередники сучасних поколінь; люди, що
жили задовго до теперішніх часів; ті, від кого походять
певні людські племена, народності і т. ін.
Покоління — нащадки одних батьків, люди близького
віку. Часовий проміжок між цими ступенями родичівст-
ва — 30 років.
Родовід — історія поколінь певного роду: перелік,
запис, що виявляють і ілюструють походження, послі-
довність поколінь (генеалогічне дерево).
Родичі, рідня — ті, хто перебуває в спорідненні з
ким-небудь.
Родина, сім'я — група людей, що складається з чоло-
віка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які жи-
вуть разом (під спільним дахом).
Родичі кровні
по прямій лінії:
Прапрадід — батько прадіда, батькового або матери-
ного діда.
Прадід — батько діда, батькового або материного
батька.
Дід, дідусь, Дідуньо, дідо —батьків або материн
батько.
18
Дідівщина, дідизна — спадщина від діда.
Дідівство — властиві дідові відчуття родинного
зв'язку з онуками.
Прапрабаба — мати прабаби.
Прабаба — мати батькової або материної мами.
Баба, бабуся, бабця, бабуня — батькова або матери-
на мати.
Батьки — батько й мати щодо своїх дітей.
Батько-мати — те саме, що й батьки.
Батьківство — кровне споріднення між батьками і
його дитиною.
Батько, тато, татусь, неньо — чоловік щодо своїх
дітей.
По-батькові — складова частина власного імені лю-
дини, що вказує на ім'я батька.
Батьківщина — земля батьків; рідний край.
Батьківщина — рідна країна.
Материнство — кровне споріднення між матір'ю та її
дитиною; почуття жінки-матері.
Мати, мама, неня, ненька, матінка, мамця, матуся,
мамуся — жінка щодо дитини, яку народила.
Син, синок, синочок — особа чоловічої статі щодо
своїх батьків.
Дочка, доня, доця — особа жіночої статі щодо своїх
батьків.
Внук, онук — син сина або дочки.
Внучка, онука — дочка сина або дочки.
Родичі кровні
по бічній лінії:
Брат, братік, братусь, братунь, братуха — кожен із
синів щодо інших дітей тих же батьків.
Сестра, сестриця, сеструня — кожна з дочок щодо ін-
ших дітей тих же батьків.
Дядько, дядя, дядьо — брат батька або матері.
Тітка, тьотя, тета, вуйна — сестра батька або матері.
Стрий — дядько по батькові, брат батька.
Стрийна — тітка, сестра батька.
Вуйко, вуй — дядько по матері, брат матері.
Племіцник, небіж, небож — син брата або сестри.
Племінниця, небога — дочка брата або сестри.
Небожа — зменшене від небіж і небога.
Братан, братанець, братич — племінник по братові,
небіж.
2* 19
Братаниця — племінниця по братові, небога.
Сестринець, сестрінець, сестрин — племінник, син
сестри.
Сестриця, сестріниця, сестринка — племінниця, дочка
сестри.
Брати і сестри двоюрідні
(у перших і у других):
Двоюрідні — ті, хто перебуває в родинному зв'язку
по дідові або бабі з дітьми їхніх синів і дочок.
Двоюрідний брат, брат у перших — син дядька або
тітки.
Вуйчаник — син дядька по матері, двоюрідний брат.
Двоюрідна сестра, сестра у перших — дочка дядька
або тітки.
Троюрідні — родинний зв'язок по прадідові або пра-
бабі з дітьми їхніх синів і дочок.
Брат троюрідний, брат у других — син двоюрідного
дядька або тітки.
Сестра троюрідна, сестра у других — дочка двоюрід-
ного дядька або тітки.
Внучатий племінник — син племінника або племінни-
ці щодо дядька або тітки.
Внучата племінниця — дочка племінника або племін-
ниці щодо братів і сестер батьків.
При^.: При кровному спорідненні Церква забороняє
шлюби:
— в лініях прямих (батьки-діти, бабусі-онуки) в
усіх ступенях;
— в лініях бічних (батьки-сестри, дядьки-племінни-
ці) в трьох перших ступенях.
, Нерідні батьки та діти
Сини й дочки, брати й сестри можуть бути повнорід-
ними, якщо мають одних батьків, та неповнорідними,
якщо мають одну матір або одного батька.
Батьки нерідні — ті, що не перебувають у кровних
родинних зв'язках із дітьми.
Вітчим — чоловік, що стає батьком дітей своєї дру-
жини від іншого шлюбу; нерідний батько.
Мачуха — дружина батька щодо його дитини від ін-
шого шлюбу; нерідна мати.
20
Діти нерідні — ті, що не перебувають у кровних
зв'язках із кимось із батьків.
Однокровні, єдинокровні — син або дочка, брат або
сестра, які мають із кимось спільного батька, але різних
матерів.
Одноутробні — син або дочка, брат або сестра, на-
роджені однією матір'ю, рідні по матері.
Пасинок, пасерб — нерідний син одного з батьків,
рідний іншому.
Пасербиця — нерідна дочка одного з батьків, рідна
іншому.
Зведенята, зведенюки — зведені брати і сестри.
Зведений брат — той, хто доводиться братом, будучи
сином мачухи або вітчима.
Зведена сестра — та, хто доводиться сестрою, будучи
дочкою мачухи або вітчима.
Прим.: Заборонені шлюби між братом і сестрою, не-
залежно від того, повнорідні вони чи неповнорідні.
Свояцтво — родичівство
за шлюбом:
Свояцтво — споріднені внаслідок шлюбу; стосунки
між чоловіком і кровними родичами дружини, між дру-
жиною і кровними родичами чоловіка, а також між ро-
дичами подружжя. Свояцтво буває дворідним, або дво-
кровним, та трирідним, або трикровним.
Свояцтво двокровне набувається через один шлюбний
союз, у якому перебувають родичі чоловіка з родичами
дружини. У двокровному свояцтві при виявленні його
ступенів треба враховувати: а) свояцтво між чоловіком
(дружиною) та кровними родичами дружини (чоловіка);
б) свояцтво між кровними родичами подружжя. Оскіль-
ки чоловік і дружина складають у шлюбі одну плоть, то
тесть і теща (батьки дружини) перебувають щодо зятя
(чоловіка дочки), а свекор і свекруха (батьки чолові-
ка) — щодо невістки (дружини сина) в першому ступені
дворідного свояцтва; брати й сестри дружини та чоло-
віка — в другому ступені двокровного свояцтва. Коли
з'ясовуються ступені свояцтва між кровними родичами
подружжя, треба виявити: а) в якому ступені перебуває
родич чоловіка щодо нього; б) в якому ступені перебу-
ває родич дружини щодо неї, потім кількість ступенів
складається, одержана сума покаже, в якому ступені
споріднення перебувають родич чоловіка і родич дружи-
21 '
ни. Так: між чоловіком і його тестем — один ступінь;
між чоловіком і його своячкою (сестрою дружини) —
два ступені; між братом чоловіка і сестрою дружини —
чотири ступені і т. д.
Трикровне свояцтво встановлюється при наявності
двох шлюбних союзів; родичі дружини (чоловіка) одно-
го брата (сестри) до родичів дружини (чоловіка) іншого
брата (сестри) або родичі першої та другої дружин
(чоловіків) одного чоловіка (жінки).
У трикровному свояцтві, яке походить від поєднання
через шлюбні союзи трьох родів та прізвищ, ступені
свояцьких стосунків вираховуються за тим же способом,
що й у двокровному:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23