За змiстом заяви вiд
19 квiтня 1993 р. позивач вiдмов-ся дiд лоэову лише щодо
подiлу будинку, а не вiд подiлу всього майна, що судом також
не взято до уваги. . .
За таких обставин судова колегiя в цивiльних справах Вер-
ховного Суду Украєни визнала, що ухвала судовоє колегiє в
цивiльних справах Житомирського обласного суду пiдлягау ска-
суванню, а справа поверненню на новий розгляд.
231 -
Вiдповiдно до ст. 149 ЩiК заходи до забезпечення позову
можуть бути вжитi у всякiй справi, в тому числi i при вирiшеннi
спору мiж громадянами - засновниками господарського това-
риства, про правильнiсть виключення з числа засновникiв, якщо
невжиття заходiв забезпечення може утруднити чи зробити
неможливим виконання рiшення суду i,
Ухвала судове>, колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни аiд 23 липня 1994 р.
е . -
(витяг)
У лютому 1994 р. В., С... К., Д., Ф. звернулась з позовом
до Б., К., Ц,, товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Авiа-
компанiя екопатруль" Бориспiльськоє районноє державноє адмi-
нiстрацiє про визнання виключення з членiв товариства, уста-
новчого договору i статуту незаконними, посилаючись на те,:
що вони i вiдповiдачi у спiвзасновниками зазначеного товари-
ства. За час його дiяльностi придбанi значнi кошти. Пiсля цього
вони були незаконно виключенi з числа засновникiв товариства.
При розглядi справи позивачi заявили клопотання про за-
борону товариству проводити дiє по вiдчуженню майна, поси-
лаючись на те, що воно у спiльним майном товариства 1 єх
права до вирiшення даного спору можуть бути порушенi такими
ДiЯМИ.
Ухвалою суддi Києвського мiського суду вiд 9 червня
1994 р. заборонено товариству проводити дiє по вiдчуженню
основних фондiв.
У скарзi Ц. просить скасувати зазначену ухвалу, посила-
ючись на те, що вона винесена без <рахування того, що даний
спiр не у майновим.
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Ук-
раєни знайшла, що скарга задоволенню, непiдлягау з таких
пiдстав. ,
Як вбачауться з матерiалiв справи, позивачi в обгрунтування
своєх позовних вимог посилались на те, що Єх всупереч чинному
законодавству виключили з членiв товариства, яким з єх участю
пiд час його. дiяльностi було придбане майно. Посилаючись на
можливiсть вiдчуження майна вiдповiдачами до вирiшення да-
ного спору, позивачi заявили дане клопотання.
За таких обставин суддя вiдповiдно до ст. 149 ЩiК вправi
був задовольнити це клопотання, щоб не допустити утруднень
з .виконанням рiшення.
Керуючись ст. 326 ЦПК, судова колегiя залишила ухвалу
без змiни. -
аi
Мотивувальна частина рiшення повинна мiстити встанови
судом обставини, якi мають значення для справи, єх юридич
оцiнку, а також оцiнку всiх доказiв, посилання на закон
iншi нормативнi акти, на пiдставi яких визначено права1 й Г
обовязки сторiн у спiрних правовiдносинах, а в резолютивнiй
частиш мають бути зазначенi висновки суду щодо всiх заяв-
лених вимог
Ухвала судовоє колега в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР ви) 2 лютого 1983 р.
Громадянка Л. предявила позов до Г. про усунення пере-
шкод в користуваннi будинком i вселення. Позивачка зазна-
чала, що за судовим рiшенням єй належить частина будинку,
але вiдповiдачка перешкоджау, користуватися нею.
Рiшенням Тростянепького районного народного суду яа вiд-
повiдачку покладено обовязок усунути перешкоди i користу-
ваннi Л. будинком. Ухвалою судовоє колегiє г <|уы>г> справах
Вiнницького обласного суду рппешiя залвшево беа. зiйяв, а
постановою президiє цього ж облагсвого суду вiдхшено протест
прокурора областi про перегляд судових рiшень.
У протестi заступника Прокурора УгСР ставиться, питання
про скасування судових рiшень 1 направлення справи на новий
розгляд. Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстая-
Вiдповiдно до ст. 203 ЦПК УРСР та розяснень, даних у
п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР вiд 29 грудня
1976 р. "Про судове рiшення", мотивувальна частина рiшення
повинна, мiстити встановленi судом обставини, якi мають зна-
чення для справи, єх юридичну оцiнку, а також ощнку всiх
доказiв, посилання на закон та iншi нормативнi акти, на пiд-
ставi яких визнано право й обовязки сторiн у спiрних пра-
вовiдносинах. В силу а. 7 названоє постанови Пленуму Вер-
ховного Суду УРСР в резолютивнiй частинi рiшення мау бути
зазначено, повнiстю чи частково задоволене позовнi вимоги або;
що в позовi вiдмовлено. .
У порушення цих вимог судом постановлено рiшеяня, яке:
не мiстить мотивувальноє частини i не мау посилання на закон.
Зокрема, не вказано, "на пiдставi яких даних суд дiйшов вис-
новку про задоволення позову в частиш усунення перешкод в
користуваннi будинком. Поряд з тим суд не вирiшив заявленжИi-
позивачкою позов про вселення єє у спiрний будинок, -.г.
Судова колегiя та президiя обласного. суду не звернуляй
уваги на допущенi судом першоє iнстанцiє порушення зажОНу,
1 всупереч вимогам п. 4 ст. 312 ЦПК погодилися з незакввВ|!|1
необгрунтованим рiшенням. , 1. :iЙЄIiЛ
Керуючись ст. 336, ЗЗТ-ЦПК, судова колегiям iєЯ>0||Йi|
- iМ
справах Верховного Суду УРСР ухвалила: протест заступника
Прокурора УРСР задовольнити. Рiшення Тростянецького рай-
онного народного суду, ухвалу судовоє колегiє в цивiльних спра-
вах Вiнницького обласного суду та постанову президiє цього ж
обласного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд,
При вирiшеннi позову про подiл хилого будинку в натурi суд
зобовязаний мотивувати у рiшеннi, чому вiн обрав даний ва-
рiант його подiлу i вiдхилив iншi та не погодився з вiдмовою
виконкому мiсцевоє Ради народних депутатiв дати згоду на
переобладнання i перепланування будинку за цим варiантом,
а розмiр грошовоє компенсацiє за видiлену частину будинку
понад належну сторонi частку визначити виходячи з вартостi,
встановленоє сторонами, або яка вiдповiдау грошовiй сумi, за
яку вiн може бути проданий в даному населеному пунктi чи
мiсцевостi
Постанова президiє Миколаєвського обласного суду
вiд 7 жовтня 1994 р.
(в и т я- г)
У червнi 1991 р. В.П. звернувся з позовом до О.П. про
подiл хилого будинку та визначення порядку користування
присадибною земельною дiлянкою. Позивач посилався на те,
що вiн з вiдповiдачкою, своую матiрю О.П., у спiввласниками
жилого будинку в м. Миколаувi, в якому йому належать 3/10,
а вiдповiдачцi 7/10 частини. Оскiльки згоди в користуваннi
будинком та земельною дiлянкою вони не досягла, просив за-
ДОВОЛЬНИТИ ПОЗОВНi ВИМОГИ. , i
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рiшенням Ленiнського районного суду м. Миколаува вiд ЗО
березня 1992 р. позов задоволене. Постановлено видiлити на
правi власностi позивачевi кiмнати 1-5 та 1-б, а також ча-
стину огорожi та вбиральню на загальну суму 1957 крб., що
становить 21/100 частину будинку. Вiдповiдачцi видiлено на
правi власностi примiщення 1-2, 1-3, 1-4, сiни, а також
лiтню кухню-сарай, ворота, частину огорожi, водопровiдний
кран, всього на суму 7468 крб., що становить 79/100 частини
будинку. У вiдособлене користування позивача видiлено час-
тину земельноє дiлянки в 281 кв. м, а в користування вiд-
повiдачки - 667 кв. м земельноє дiлянки.
З вiдповiдачки на користь позивача постановлено стягнути
848 крб. грошовоє компенсацiє за рiзницю мiж належною йому
iдеальною та видiленою в натурi частиною будинку. Вирiшено
ЧЧА
також питання технiчного переобладнання будинку з метою
iзоляцiє квартир.
Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Миколаєвсь-
кого обласного суду вiд б травня 1992 р. рiшення суду зали-
шено без змiн.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
поставлено питання про скасування рiшення суду першоє iн-
станцiє та ухвали суду касацiйноє iнстанцiє.
Президiя Миколаєвського обласного суду знайшла, що про-
тест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. Судом встановлено,
що позивачевi в спiльнiй частковiй власностi на будинок на-
лежить 3/10, а вiдповiдачцi-7/iвчасiина.
Вiдповiдно до ст. 115 Цивiльного кодексу, кожний з учас-
никiв спiльноє частковоє власностi мау право вимагати видi-
лення своує частки iз спiльного майна. Якщо угоди про спосiб
видiлення не досягнуто, то за позовом- будь-кого з учасаикiв
майно дiлиться в натурi, коли це можливо без шкоди для його
господарського призначення.
Судом призначалися двi, будiвельно-технiчнi експертизи,
якими запропоновано сiм варiантiв подiлу будинку. Обраний
судом сьомий варiант - один з тих, що -найбiльш вiдходять
вiд iдеальних часток в правi власностi сторiн на спiрний буди-
нок. При цьому висновки суду про неможливiсть застосувати
iншi експертнi варiанти мотивованi або вiдсутнiстю дозволу
виконкому мiсцевоє Ради народних депутатiв, на переобладнан-
ня будинку, або ущемленням iнтересiв вiдповiдачки.
Проте судова колегiя в цивiльних справах Миколаєвського
обласного суду, скасовуючи, попередну рiшення в цiй_справi, в
своєй ухвалi вiд 8 сiчня 1992 р. вказала на необхiднiсть пе-
ревiрки мотивованостi та законностi незгоди Ленiнського, рай-.
виконкому м. Миколаува на переобладнання та перепланування
при Подiлi спiрного будинку за iншими, крiм згаданих у листi
райвиконкому, варiантами.
При новому розглядi справи суд в порушення ст. 319 ЦПК
цих обовязкових вказiвок суду касацiйноє iнстанцiє не виконав.
Не врахував суд i розяснень. Пленуму Верховного Суду
Украєни, викладених у постановi N2 7 вiд 4 жовтня 1991 Р- (з
наступними змiнами) "Про практику застосування судами за-
конодавства, що регулюу право власностi громадян на ЖЕЛВЙ
будинок". За цими розясненнями розмiр грошовоє компенсацiє
визначауться за угодою сторiн, а при вiдсутностi такоє угоди
- судом за дiйсною вартiстю будинку на час розгляду справи.
Пiд дiйсною вартiстю будинку мауться на увазi грошова сума,
за яку вiн може бути проданий в даному населеному пунктi
чи мiсцевостi.
З матерiалiв справи вбачауться, що за вiдсутнiстю узгад-
ження сторонами вартостi будинку суд погодився з пiдрахунком
експертом вартостi будинку та суми грошовоє компенсацiє не в
згаданому порядку, а за цiнами на 1984 р. . -.
Не вiдповiдау вимогам закону рiшення суду i Щодо виз-
- 235
начення порядку користування присадибною земельною
дiлянкою.
Вiдповiдно до розяснень Пленуму Верховного Суду Ук-
раiии, викладених у п. 12 постанови № 7 вiд 27 червня 1986 р. >
"Про практику застосування судами Украєни земельного зако-
нодавства при розглядi цивiльних справ", суд при встановленнi
порядку користування земельною дiлянкою зясовуу i враховуу
можливiсть нормального користування будинком i здiйснення
догляду за ним.
Обравши сьомий варiант експертизи при вирiшеннi спору в
цiй частинi, суд позбавив позивача проєзду на свою частину
дiлянки, оскiльки при необхiднiй мiнiмальнiй ширинi проєзду
в 2,6 м цей варiант передбачау лише 1,9 м. Вiдповiдачка ж
позбавлена, можливостi здiйснювати догляд за однiую iз сторiн
своує частини будинку, оскiльки не мау до неє доступу, i
Крiм того, вся плоша земельноє дiлянки визначена в
948 кв. м, в той час коли в свiдоцтвi про право на спадщину
за законом вiд 11 квiтня 1-991 р. (а.с 9) площа присадибноє \
земельноє дiлянки визначена в 600 кв. м. Причини цiує супер-
ечностi судом не зясованi.
У висновку технiчноє експертизи вiд 17 вересня 1991 р.
щодо земельноє дiлянки згадуються рiшення виконкому № 1588
вiд 17 вересня 1956 р., № 437 вiд 23 грудня 1988 р., однак
самi цi рiшення в справi вiдсутнi, а правовi пiдстави землеко-
ристування, розмiри та мехi спiрноє земельноє дiлянки судом
не перевiренi.
Таким чином, рiшення-суду постановлене за неповно зясо-
ваних обставин спору, недостатньо мотивоване, чим порушенi
вимоги статей 15,. 62, 202 ЩiК.
Суд касацiйноє iнстанцiє згаданi недолiки, .в порушення
ст. 310 ЩГК, залишив без уваги.
Тому, керуючись статтями 337, 338 ЩiК, президiя облас-
ного суду скасувала опротестованi судовi рiшення, а справу
направила на новий розгляд.
\ ." .
У рiшеннi суд повинен мотивувати, чому вiн визнав, що особа,
яка багато рокiв проживала у жилому примiщеннi як член сiмє
наймача цього примiщення, не набула права користування ним
> .
Постанова презида Вiнницького обласного суду
вiд 23 вересня 1993 р.
(витяг)
У липнi 1987 р. Ленiнський райвиконком м. Вiнницi
предявив позов до К. про виселеная з квартири, посилаючись
- 236 -
на те, що наймач цього примiщення, з яким вiдповiдачка була
у фактичних шлюбних вiдносинах, помер, а остання вiдмо-
вилась звiльнити жиле примiщення, хоча права на нього не
набула.
Рiшенням Ленiнського районного суду м. Вiнницi вiд 12
жовтня 1987 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє
в цивiльних справах Вiнницького обласного суду, позов за-
доволено.
У протестi Голови Верховного Суду Украєни поставлено
питання про скасування зазначених судових рiшень i направ-
лення справи на новий розгляд.
Президiя Вiнницького обласного суду знайшла, що протест
пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. Згiдно зi ст. 65 ЖК
особи, якi вселились в жиле примiщення у встановленому ло-
рядку як члени сiмє наймача, набувають .рiвного з iншими
членами сiмГ права користування жилим примiщенням, якщо
при вселеннi мiж цими особами, наймачем та членами сiмє,
якi проживають з ним, Не було iншоє угоди про порядок ко-
ристування жилим примiщенням.
У судовому засiданнi вiдповiдачка пояснювала, що вона з
1976 р. проживау у спiрнiй квартирi як член сiмє наймача
- квартири, який помер у сiчнi 1987 р. Однак в порушення статей
15, 203 ЦПК суд цих доводiв вiдповiдачки не перевiрив i в
своуму рiшеннi не навiв мотивiв, на пiдставi яких доказiв i
якого закону вiн дiйшов висновку, що К., проживаючи з 1976 р.
у спiрнiй квартирi на правах члена сiмє наймача, не набула
на неє права. .
Виходячи з наведеного, президiя Вiнницького обласного
суду скасувала судовi рiшенняi справу направила на новий
розгляд.
Вiдповiдно до ст, 160 ЦПК суд,, що розглядау цивiльну справу
по попереднiй iнстанцiє, повинен безпосередньо дослiдити до-
кази в справi: заслухати пояснення осiб, якi беруть участь у.
справi, показання свiдкiв висновки експертiв, ознайомитись з
письмовими доказами, оглянути речовi докази
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украйни вiд 20 липня 1992 р.
(вит яг)
У листопадi 1984 р. К. предявила позов до К-оє про вихiд
з колгоспного двору. .Позивачка зазначала, що в колгоспному
дворi у жилий будинок, куплений нею з К. за 1780 крб., гос-
подарськi будови, худоба на- загальну суму 5119 крб., три тонни
начення порядку користування присадибною земельною
дiлянкою.
Вiдповiдно до розяснень Пленуму Верховного Суду Ук-
раєни, викладених у п. 12 постанови № 7 вiд 27 червня 1986 р. .
"Про практику застосування судами Украєни земельного зако-
нодавства ари розглядi цивiльних справ", суд при встановленнi
порядку користування земельною дiлянкою зясовуу i враховуу
можливiсть нормального користування будинком i здiйснення
догляду за ним.
Обравши сьомий варiант експертизи при вирiшеннi спору в
цiй частинi, суд позбавив позивача проєзду на свою частину
дiлянки, оскiльки при необхiднiй мiнiмальнiй ширинi проєзду
в 2,6 м цей варiант передбачау лише 1,9 м. Вiдповiдачка х
позбавлена можливостi здiйснювати догляд за однiую iз сторiн
своує частини будинку, оскiльки не мау до неє доступу.
Крiм того, вся плоша земельноє дiлянки визначена в
948 кв. м, в той час коли в свiдоцтвi про право на спадщину
за законом вiд 11 квiтня 1991 р. (а.с 9) площа присадибноє
земельноє дiлянки визначена в 600 кв. м. Причини цiує супер-
ечностi судом не зясованi.
У висновку технiчноє експертизи вiд 17 вересня 1991 р.
щодо земельноє дiлянки згадуються рiшення виконкому № 1588
вiд 17 вересня 1956 р., № 437 вiд 23 грудня 1988 р., однак
самi цi рiшення в справi вiдсутнi, а правовi пiдстави землеко-
ристування, розмiри та мехi спiрноє земельноє дiлянки судом
не перевiренi.
Таким чином, рiшення- суду постановлене за неповно зясо-
ваних обставин спору, недостатньо мотивоване, чим порушенi
вимогистатей 15" 62, 202 ЩiК.
Суд касацiйноє iнстанцiє згаданi недолiки, .в порушення
ст. 310 ЩiК, залишив без уваги.
Тому, керуючись статтями 337, 338 ЩiК, президiя облас-
ного суду скасувала опротестованi судовi рiшення, а справу
направила на новий розгляд.
л " .
У рiшеннi суд повинен мотивувати, чому вiн визнав, що особа,
яка багато рокiв проживала у жилому примiщеннi як член сiмє
наймача цього примiщення, не набула права користування ним
< .
Постанова презида Вiнницького обласного суду
вiд 23 вересня1993 р.
(витяг)
У липнi 1987 р. Ленiнський райвиконком м. Вiнницi
предявив позов до К. про виселення з квартири, посилаючись
>>л
на те, що наймач цього примiщення, єЛ
у фактичних шлюбних вiдносинах, по>
вилась звiльнити хиле примiщення, хоч> "Д(
набула. -
Рiшенням Ленiнського районного судуЧИЯ
жовтня 1987 р., залишеним без змiни ухвала
в цивiльних справах Вiнницького обласного
доволено.
У протестi Голови Верховного Суду Украєни 1
питання про скасування зазначених судових ршгеЭД
лення справи на новий розгляд.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43
19 квiтня 1993 р. позивач вiдмов-ся дiд лоэову лише щодо
подiлу будинку, а не вiд подiлу всього майна, що судом також
не взято до уваги. . .
За таких обставин судова колегiя в цивiльних справах Вер-
ховного Суду Украєни визнала, що ухвала судовоє колегiє в
цивiльних справах Житомирського обласного суду пiдлягау ска-
суванню, а справа поверненню на новий розгляд.
231 -
Вiдповiдно до ст. 149 ЩiК заходи до забезпечення позову
можуть бути вжитi у всякiй справi, в тому числi i при вирiшеннi
спору мiж громадянами - засновниками господарського това-
риства, про правильнiсть виключення з числа засновникiв, якщо
невжиття заходiв забезпечення може утруднити чи зробити
неможливим виконання рiшення суду i,
Ухвала судове>, колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни аiд 23 липня 1994 р.
е . -
(витяг)
У лютому 1994 р. В., С... К., Д., Ф. звернулась з позовом
до Б., К., Ц,, товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Авiа-
компанiя екопатруль" Бориспiльськоє районноє державноє адмi-
нiстрацiє про визнання виключення з членiв товариства, уста-
новчого договору i статуту незаконними, посилаючись на те,:
що вони i вiдповiдачi у спiвзасновниками зазначеного товари-
ства. За час його дiяльностi придбанi значнi кошти. Пiсля цього
вони були незаконно виключенi з числа засновникiв товариства.
При розглядi справи позивачi заявили клопотання про за-
борону товариству проводити дiє по вiдчуженню майна, поси-
лаючись на те, що воно у спiльним майном товариства 1 єх
права до вирiшення даного спору можуть бути порушенi такими
ДiЯМИ.
Ухвалою суддi Києвського мiського суду вiд 9 червня
1994 р. заборонено товариству проводити дiє по вiдчуженню
основних фондiв.
У скарзi Ц. просить скасувати зазначену ухвалу, посила-
ючись на те, що вона винесена без <рахування того, що даний
спiр не у майновим.
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Ук-
раєни знайшла, що скарга задоволенню, непiдлягау з таких
пiдстав. ,
Як вбачауться з матерiалiв справи, позивачi в обгрунтування
своєх позовних вимог посилались на те, що Єх всупереч чинному
законодавству виключили з членiв товариства, яким з єх участю
пiд час його. дiяльностi було придбане майно. Посилаючись на
можливiсть вiдчуження майна вiдповiдачами до вирiшення да-
ного спору, позивачi заявили дане клопотання.
За таких обставин суддя вiдповiдно до ст. 149 ЩiК вправi
був задовольнити це клопотання, щоб не допустити утруднень
з .виконанням рiшення.
Керуючись ст. 326 ЦПК, судова колегiя залишила ухвалу
без змiни. -
аi
Мотивувальна частина рiшення повинна мiстити встанови
судом обставини, якi мають значення для справи, єх юридич
оцiнку, а також оцiнку всiх доказiв, посилання на закон
iншi нормативнi акти, на пiдставi яких визначено права1 й Г
обовязки сторiн у спiрних правовiдносинах, а в резолютивнiй
частиш мають бути зазначенi висновки суду щодо всiх заяв-
лених вимог
Ухвала судовоє колега в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР ви) 2 лютого 1983 р.
Громадянка Л. предявила позов до Г. про усунення пере-
шкод в користуваннi будинком i вселення. Позивачка зазна-
чала, що за судовим рiшенням єй належить частина будинку,
але вiдповiдачка перешкоджау, користуватися нею.
Рiшенням Тростянепького районного народного суду яа вiд-
повiдачку покладено обовязок усунути перешкоди i користу-
ваннi Л. будинком. Ухвалою судовоє колегiє г <|уы>г> справах
Вiнницького обласного суду рппешiя залвшево беа. зiйяв, а
постановою президiє цього ж облагсвого суду вiдхшено протест
прокурора областi про перегляд судових рiшень.
У протестi заступника Прокурора УгСР ставиться, питання
про скасування судових рiшень 1 направлення справи на новий
розгляд. Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстая-
Вiдповiдно до ст. 203 ЦПК УРСР та розяснень, даних у
п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР вiд 29 грудня
1976 р. "Про судове рiшення", мотивувальна частина рiшення
повинна, мiстити встановленi судом обставини, якi мають зна-
чення для справи, єх юридичну оцiнку, а також ощнку всiх
доказiв, посилання на закон та iншi нормативнi акти, на пiд-
ставi яких визнано право й обовязки сторiн у спiрних пра-
вовiдносинах. В силу а. 7 названоє постанови Пленуму Вер-
ховного Суду УРСР в резолютивнiй частинi рiшення мау бути
зазначено, повнiстю чи частково задоволене позовнi вимоги або;
що в позовi вiдмовлено. .
У порушення цих вимог судом постановлено рiшеяня, яке:
не мiстить мотивувальноє частини i не мау посилання на закон.
Зокрема, не вказано, "на пiдставi яких даних суд дiйшов вис-
новку про задоволення позову в частиш усунення перешкод в
користуваннi будинком. Поряд з тим суд не вирiшив заявленжИi-
позивачкою позов про вселення єє у спiрний будинок, -.г.
Судова колегiя та президiя обласного. суду не звернуляй
уваги на допущенi судом першоє iнстанцiє порушення зажОНу,
1 всупереч вимогам п. 4 ст. 312 ЦПК погодилися з незакввВ|!|1
необгрунтованим рiшенням. , 1. :iЙЄIiЛ
Керуючись ст. 336, ЗЗТ-ЦПК, судова колегiям iєЯ>0||Йi|
- iМ
справах Верховного Суду УРСР ухвалила: протест заступника
Прокурора УРСР задовольнити. Рiшення Тростянецького рай-
онного народного суду, ухвалу судовоє колегiє в цивiльних спра-
вах Вiнницького обласного суду та постанову президiє цього ж
обласного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд,
При вирiшеннi позову про подiл хилого будинку в натурi суд
зобовязаний мотивувати у рiшеннi, чому вiн обрав даний ва-
рiант його подiлу i вiдхилив iншi та не погодився з вiдмовою
виконкому мiсцевоє Ради народних депутатiв дати згоду на
переобладнання i перепланування будинку за цим варiантом,
а розмiр грошовоє компенсацiє за видiлену частину будинку
понад належну сторонi частку визначити виходячи з вартостi,
встановленоє сторонами, або яка вiдповiдау грошовiй сумi, за
яку вiн може бути проданий в даному населеному пунктi чи
мiсцевостi
Постанова президiє Миколаєвського обласного суду
вiд 7 жовтня 1994 р.
(в и т я- г)
У червнi 1991 р. В.П. звернувся з позовом до О.П. про
подiл хилого будинку та визначення порядку користування
присадибною земельною дiлянкою. Позивач посилався на те,
що вiн з вiдповiдачкою, своую матiрю О.П., у спiввласниками
жилого будинку в м. Миколаувi, в якому йому належать 3/10,
а вiдповiдачцi 7/10 частини. Оскiльки згоди в користуваннi
будинком та земельною дiлянкою вони не досягла, просив за-
ДОВОЛЬНИТИ ПОЗОВНi ВИМОГИ. , i
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рiшенням Ленiнського районного суду м. Миколаува вiд ЗО
березня 1992 р. позов задоволене. Постановлено видiлити на
правi власностi позивачевi кiмнати 1-5 та 1-б, а також ча-
стину огорожi та вбиральню на загальну суму 1957 крб., що
становить 21/100 частину будинку. Вiдповiдачцi видiлено на
правi власностi примiщення 1-2, 1-3, 1-4, сiни, а також
лiтню кухню-сарай, ворота, частину огорожi, водопровiдний
кран, всього на суму 7468 крб., що становить 79/100 частини
будинку. У вiдособлене користування позивача видiлено час-
тину земельноє дiлянки в 281 кв. м, а в користування вiд-
повiдачки - 667 кв. м земельноє дiлянки.
З вiдповiдачки на користь позивача постановлено стягнути
848 крб. грошовоє компенсацiє за рiзницю мiж належною йому
iдеальною та видiленою в натурi частиною будинку. Вирiшено
ЧЧА
також питання технiчного переобладнання будинку з метою
iзоляцiє квартир.
Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Миколаєвсь-
кого обласного суду вiд б травня 1992 р. рiшення суду зали-
шено без змiн.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
поставлено питання про скасування рiшення суду першоє iн-
станцiє та ухвали суду касацiйноє iнстанцiє.
Президiя Миколаєвського обласного суду знайшла, що про-
тест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. Судом встановлено,
що позивачевi в спiльнiй частковiй власностi на будинок на-
лежить 3/10, а вiдповiдачцi-7/iвчасiина.
Вiдповiдно до ст. 115 Цивiльного кодексу, кожний з учас-
никiв спiльноє частковоє власностi мау право вимагати видi-
лення своує частки iз спiльного майна. Якщо угоди про спосiб
видiлення не досягнуто, то за позовом- будь-кого з учасаикiв
майно дiлиться в натурi, коли це можливо без шкоди для його
господарського призначення.
Судом призначалися двi, будiвельно-технiчнi експертизи,
якими запропоновано сiм варiантiв подiлу будинку. Обраний
судом сьомий варiант - один з тих, що -найбiльш вiдходять
вiд iдеальних часток в правi власностi сторiн на спiрний буди-
нок. При цьому висновки суду про неможливiсть застосувати
iншi експертнi варiанти мотивованi або вiдсутнiстю дозволу
виконкому мiсцевоє Ради народних депутатiв, на переобладнан-
ня будинку, або ущемленням iнтересiв вiдповiдачки.
Проте судова колегiя в цивiльних справах Миколаєвського
обласного суду, скасовуючи, попередну рiшення в цiй_справi, в
своєй ухвалi вiд 8 сiчня 1992 р. вказала на необхiднiсть пе-
ревiрки мотивованостi та законностi незгоди Ленiнського, рай-.
виконкому м. Миколаува на переобладнання та перепланування
при Подiлi спiрного будинку за iншими, крiм згаданих у листi
райвиконкому, варiантами.
При новому розглядi справи суд в порушення ст. 319 ЦПК
цих обовязкових вказiвок суду касацiйноє iнстанцiє не виконав.
Не врахував суд i розяснень. Пленуму Верховного Суду
Украєни, викладених у постановi N2 7 вiд 4 жовтня 1991 Р- (з
наступними змiнами) "Про практику застосування судами за-
конодавства, що регулюу право власностi громадян на ЖЕЛВЙ
будинок". За цими розясненнями розмiр грошовоє компенсацiє
визначауться за угодою сторiн, а при вiдсутностi такоє угоди
- судом за дiйсною вартiстю будинку на час розгляду справи.
Пiд дiйсною вартiстю будинку мауться на увазi грошова сума,
за яку вiн може бути проданий в даному населеному пунктi
чи мiсцевостi.
З матерiалiв справи вбачауться, що за вiдсутнiстю узгад-
ження сторонами вартостi будинку суд погодився з пiдрахунком
експертом вартостi будинку та суми грошовоє компенсацiє не в
згаданому порядку, а за цiнами на 1984 р. . -.
Не вiдповiдау вимогам закону рiшення суду i Щодо виз-
- 235
начення порядку користування присадибною земельною
дiлянкою.
Вiдповiдно до розяснень Пленуму Верховного Суду Ук-
раiии, викладених у п. 12 постанови № 7 вiд 27 червня 1986 р. >
"Про практику застосування судами Украєни земельного зако-
нодавства при розглядi цивiльних справ", суд при встановленнi
порядку користування земельною дiлянкою зясовуу i враховуу
можливiсть нормального користування будинком i здiйснення
догляду за ним.
Обравши сьомий варiант експертизи при вирiшеннi спору в
цiй частинi, суд позбавив позивача проєзду на свою частину
дiлянки, оскiльки при необхiднiй мiнiмальнiй ширинi проєзду
в 2,6 м цей варiант передбачау лише 1,9 м. Вiдповiдачка ж
позбавлена, можливостi здiйснювати догляд за однiую iз сторiн
своує частини будинку, оскiльки не мау до неє доступу, i
Крiм того, вся плоша земельноє дiлянки визначена в
948 кв. м, в той час коли в свiдоцтвi про право на спадщину
за законом вiд 11 квiтня 1-991 р. (а.с 9) площа присадибноє \
земельноє дiлянки визначена в 600 кв. м. Причини цiує супер-
ечностi судом не зясованi.
У висновку технiчноє експертизи вiд 17 вересня 1991 р.
щодо земельноє дiлянки згадуються рiшення виконкому № 1588
вiд 17 вересня 1956 р., № 437 вiд 23 грудня 1988 р., однак
самi цi рiшення в справi вiдсутнi, а правовi пiдстави землеко-
ристування, розмiри та мехi спiрноє земельноє дiлянки судом
не перевiренi.
Таким чином, рiшення-суду постановлене за неповно зясо-
ваних обставин спору, недостатньо мотивоване, чим порушенi
вимоги статей 15,. 62, 202 ЩiК.
Суд касацiйноє iнстанцiє згаданi недолiки, .в порушення
ст. 310 ЩГК, залишив без уваги.
Тому, керуючись статтями 337, 338 ЩiК, президiя облас-
ного суду скасувала опротестованi судовi рiшення, а справу
направила на новий розгляд.
\ ." .
У рiшеннi суд повинен мотивувати, чому вiн визнав, що особа,
яка багато рокiв проживала у жилому примiщеннi як член сiмє
наймача цього примiщення, не набула права користування ним
> .
Постанова презида Вiнницького обласного суду
вiд 23 вересня 1993 р.
(витяг)
У липнi 1987 р. Ленiнський райвиконком м. Вiнницi
предявив позов до К. про виселеная з квартири, посилаючись
- 236 -
на те, що наймач цього примiщення, з яким вiдповiдачка була
у фактичних шлюбних вiдносинах, помер, а остання вiдмо-
вилась звiльнити жиле примiщення, хоча права на нього не
набула.
Рiшенням Ленiнського районного суду м. Вiнницi вiд 12
жовтня 1987 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє
в цивiльних справах Вiнницького обласного суду, позов за-
доволено.
У протестi Голови Верховного Суду Украєни поставлено
питання про скасування зазначених судових рiшень i направ-
лення справи на новий розгляд.
Президiя Вiнницького обласного суду знайшла, що протест
пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. Згiдно зi ст. 65 ЖК
особи, якi вселились в жиле примiщення у встановленому ло-
рядку як члени сiмє наймача, набувають .рiвного з iншими
членами сiмГ права користування жилим примiщенням, якщо
при вселеннi мiж цими особами, наймачем та членами сiмє,
якi проживають з ним, Не було iншоє угоди про порядок ко-
ристування жилим примiщенням.
У судовому засiданнi вiдповiдачка пояснювала, що вона з
1976 р. проживау у спiрнiй квартирi як член сiмє наймача
- квартири, який помер у сiчнi 1987 р. Однак в порушення статей
15, 203 ЦПК суд цих доводiв вiдповiдачки не перевiрив i в
своуму рiшеннi не навiв мотивiв, на пiдставi яких доказiв i
якого закону вiн дiйшов висновку, що К., проживаючи з 1976 р.
у спiрнiй квартирi на правах члена сiмє наймача, не набула
на неє права. .
Виходячи з наведеного, президiя Вiнницького обласного
суду скасувала судовi рiшенняi справу направила на новий
розгляд.
Вiдповiдно до ст, 160 ЦПК суд,, що розглядау цивiльну справу
по попереднiй iнстанцiє, повинен безпосередньо дослiдити до-
кази в справi: заслухати пояснення осiб, якi беруть участь у.
справi, показання свiдкiв висновки експертiв, ознайомитись з
письмовими доказами, оглянути речовi докази
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украйни вiд 20 липня 1992 р.
(вит яг)
У листопадi 1984 р. К. предявила позов до К-оє про вихiд
з колгоспного двору. .Позивачка зазначала, що в колгоспному
дворi у жилий будинок, куплений нею з К. за 1780 крб., гос-
подарськi будови, худоба на- загальну суму 5119 крб., три тонни
начення порядку користування присадибною земельною
дiлянкою.
Вiдповiдно до розяснень Пленуму Верховного Суду Ук-
раєни, викладених у п. 12 постанови № 7 вiд 27 червня 1986 р. .
"Про практику застосування судами Украєни земельного зако-
нодавства ари розглядi цивiльних справ", суд при встановленнi
порядку користування земельною дiлянкою зясовуу i враховуу
можливiсть нормального користування будинком i здiйснення
догляду за ним.
Обравши сьомий варiант експертизи при вирiшеннi спору в
цiй частинi, суд позбавив позивача проєзду на свою частину
дiлянки, оскiльки при необхiднiй мiнiмальнiй ширинi проєзду
в 2,6 м цей варiант передбачау лише 1,9 м. Вiдповiдачка х
позбавлена можливостi здiйснювати догляд за однiую iз сторiн
своує частини будинку, оскiльки не мау до неє доступу.
Крiм того, вся плоша земельноє дiлянки визначена в
948 кв. м, в той час коли в свiдоцтвi про право на спадщину
за законом вiд 11 квiтня 1991 р. (а.с 9) площа присадибноє
земельноє дiлянки визначена в 600 кв. м. Причини цiує супер-
ечностi судом не зясованi.
У висновку технiчноє експертизи вiд 17 вересня 1991 р.
щодо земельноє дiлянки згадуються рiшення виконкому № 1588
вiд 17 вересня 1956 р., № 437 вiд 23 грудня 1988 р., однак
самi цi рiшення в справi вiдсутнi, а правовi пiдстави землеко-
ристування, розмiри та мехi спiрноє земельноє дiлянки судом
не перевiренi.
Таким чином, рiшення- суду постановлене за неповно зясо-
ваних обставин спору, недостатньо мотивоване, чим порушенi
вимогистатей 15" 62, 202 ЩiК.
Суд касацiйноє iнстанцiє згаданi недолiки, .в порушення
ст. 310 ЩiК, залишив без уваги.
Тому, керуючись статтями 337, 338 ЩiК, президiя облас-
ного суду скасувала опротестованi судовi рiшення, а справу
направила на новий розгляд.
л " .
У рiшеннi суд повинен мотивувати, чому вiн визнав, що особа,
яка багато рокiв проживала у жилому примiщеннi як член сiмє
наймача цього примiщення, не набула права користування ним
< .
Постанова презида Вiнницького обласного суду
вiд 23 вересня1993 р.
(витяг)
У липнi 1987 р. Ленiнський райвиконком м. Вiнницi
предявив позов до К. про виселення з квартири, посилаючись
>>л
на те, що наймач цього примiщення, єЛ
у фактичних шлюбних вiдносинах, по>
вилась звiльнити хиле примiщення, хоч> "Д(
набула. -
Рiшенням Ленiнського районного судуЧИЯ
жовтня 1987 р., залишеним без змiни ухвала
в цивiльних справах Вiнницького обласного
доволено.
У протестi Голови Верховного Суду Украєни 1
питання про скасування зазначених судових ршгеЭД
лення справи на новий розгляд.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43