,Iлов<ЙIзадЙI ,,.,.,
визнано право власностi в порядку спадкування з> Л. ,- i
1/6, а за К. - на 1./3 частину будинку. .; . ,
У протестi заступника Голови Верховного "Суду. УкраЄйГ
порушено питання про скасування зазначених рiшень з на-
правленням справи на новий розгляд. Протест-пiдлягау задо-
воленню з таких пiдстав.
Частково задовольняючи позови, народний суд виходив" з
того, що спадкова маса складауться з 1/2 частини будинку,
яку батько позивача заповiв у рiвних частках йому та вiд-
повiдачу, а також з того, що Г. i К-ко згiдно зi ст. 535 Ци-
вiльного кодексу мали право на обовязкову частку в спадщинi,
тобто разом - на 1/6 частину будинку, яку суд визнав за
можливе приуднати до видiленоє вiдповiдачу частки. Судова
колегiя обласного суду з такими висновками народного суду
погодилася. :
Проте вони зробленi без зясування дiйсних обставин справи..
Вiдповiдно до ст. 535 Цивiльного кодексу Г. i К-ко як
непрацездатнi за вiком дiти спадкодавця мали право ва обовяз-
кову частку в спадщинi.
Для правильного визначення розмiру обовязковоє частка
суду належало зясувати коло спадкоумцiв за законом, якi б
закликалися по спадщини за вiдсутностi заповiту. Проте суд
цих важливих обставин не зясував, а тому його висновки еєО>к:Ц:
совно розмiру iдеальних часток спадкоумцiв у правi власаой||ч
на спадкове майно не можна визнати обгрунтованими. / ;Ж>;i
Згiдно зi ст. 535 Цивiльного кодексу при визначеннi роз>
обовязковоє частки враховууться все спадкове майно, в
числi й предмети звичайноє домашньоє обстановки i
чого суд також не зробив, взявши до уваги лише
яке складено заповiт.
Виходячи з наведеного, президiя Києвського обла
скасувала судовi рiшення, а справу направила
розгляд. , . . . :-," , ..
Згiдно зi ст. 556 Цивiльного кодексу Украєни за боргами спад-
кодавця вiдповiдають лише спадкоумцi, якi прийняли спадщину
Ухвала судова колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 27 листопада 1991 р. ,
(витяг) / -
О.О.Ц. предявила позов до О.Є.Ц., В.К. та О.В.Ц. про виз-
нання договору дарування автомобiля недiйсним i визнання
права власностi на нього. Позивачка, зазначала, що єє син пе-
ребував у шлюбi з О.В.Ц., бабуся якоє як iнвалiд могла при-
дбати для неє за-пiльговою чергою автомобiль. З цiую метою
О.О.Ц. зняла зi свого особового рахунку в Ощадбанку
10 тис. крб., оформила чек на суму 8900 крб. на iмя бабусi
вiдповiдачки, передала його синовi i вiн на iмя бабусi придбав
автомобiль, який та подарувала онуцi. До участi в справi за
клопотанням позивачки у звязку зi змiною нею позовних ви-
мог був притягнутий батько вiдповiдачки В.К. Змiнивши
пiдстави позову, О.О.Ц. просила стягнути з. вiдповiдачiв
вартiсть понесених нею витрат на придбання автомобiля.
Рiшенням судовоє колегiє в цивiльних справах Черкаського
обласного суду в позовi вiдмовлено.
У касацiйнiй скарзi О.О.Ц. просила скасувати рiшення суду,
а справу направити на новий розгляд, посилаючись на без-
пiдставнiсть висновкiв суду, який не врахував, що автомобiль
був придбаний на й кошта i дарувати його без єє згоди онуцi
бабуся не могла. -
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Ук-
раєни касацiйну скаргу залишила без задоволення i в ухвалi
про залишення рiшення без змiни вказала на таке.
Судом встановлено, що бабуся вiдповiдачки придбала в Чер-
каському обласному центрi "Автовазтехобслуговування" авто-
мобiль, який подарувала своєй онуцi, а .незабаром померла.
Пiсля єє смертi син-вiдповiдач у сєiравi спадщини не приймав.
За таких .обставин висновок суду про те, що договiр дарування
укладено з додержанням вимог закону, вiдповiдау зiбраним у
справi доказам, i самапозивачка вiдмовилася вiд вимог про
визнання його недiйсним.
Що ж до вимог про вiдшкодування вартостi автомобiля i
стагнеиня 900 крб., переданих для його придбання, то йуд
обгрунтовано залишив єх без задоволення, оскiльки згiдно зi
ст, 556 Цивiльного кодексу за боргами- спадкодавця
вiдповiдають лише спадкоумцi, якi прийняли спадщину.
Вiдповiдач пiсля смертi матерi спадщини не приймав, тому i
не повкнеа яести вiдповiдальностi.
За таких обставик пiдстав для перегляду судового рiшення
судова колегiя Верховного Суду Украєни не встановила.
- 154 -
Заповiт повинен бути пiдписаний особисто заповiдачем. Якщо
ж в силу фiзичних вад, хвороби або з iнших причин заповiдач
не може власноручно пiдписати заповiт, його на прохання за-
повiдача може бути пiдписано iншою особою в присутностi
нотарiуса або iншоє службовоє особи (ст. 542 Цивiльного ко-
дексу Украєни) iз зазначенням причин, з яких заповiдач не
мiг зробити це власноручно
Ухвала судова колега в цивiльних справах Верховного Суду
УРСРвiдI2ли.)1!Щ,у. - - -
У серпнi 1971 р. Р. i Т. предявиш -> 6 iЮЗiЖ д0 Д. прог
визнання заповiту недiйсним. :
Позивачi зазначали, що єх матерi, а вiдповiдача - бабi
Д-кiй належав будинок, у с. Куровичах Львiвськоє областi.
13 сiчня 1971 р. вона померла. Як єм стало вiдомо, вiдповiдач
за кiлька днiв до смертi Д-коє, скориставшись безпорадним
станом останньоє, перевiз П з с. Куровичiв, де вона постiйно
проживала, до себе в с. Станимир Перемишлянського району
Львiвськоє воластi. 9 сiчня 1972 р. вiд iменi Д-коє там було
оформлено Заповiт, за яким єє будинок у с. Куровичах за-
повiдався Д.
Посилаючись на те, що заповiт були складено з порушенням
< вимог закону i на те, що єх як непрацездатних не могли по-
збавити обовязковоє частки у спадковому майнi, позивачi про-
сили визнати заповiт недiйсним.
Справа розглядалася судами неодноразово. Останнiм рiшен-
ням Львiвського обласного суду вiд 2 червня 1972 р. позов
задоволене, згаданий заповiт визнано недiйсним.
У касацiйнiй скарзi Д. просив рiшення скасувати i в позовi
вiдмовити, оскiльки вважав, що суд без достатнiх пiдстав задо-
вольнив вимоги позивачiв, не врахувавши дiйсного волевияв-
лення спадходавицi. "
Касацiйна скарга задоволенню не пiдлягау з таких пiдстав.
Як видно з матерiалiв справи, заповiт було оформлено Стани-
мирською сiльською Радою депутатiв трудящих з порушенням
вимог закону. Стаття 541 Цивiльного кодексу Украєни перед-
бачау, що заповiт мау бути пiдписаний особисто заповiдачем,
Заповiт же вiд iменi Д-коє про передачу майна Д. спадкодавнця
не пiдписала. ;
Згiдно зi ст. 543 Цивiльного кодексу, якщо заповiдач вна-
слiдок фiзичних вад, хвороби або iнших причин не може вд>ер
. норучно пiдписати заповiт, вiн на прохання заповiдача ;
бути пiдписаний у присутностi нотарiуса або: iншоє
особи (ст. 542 цього ж Кодексу) iншою особою з
причин, з яких. заповiдач не мiг пiдписати заповiт
У заповiтi зазначено, що Д-ка не пiдписала пеж
слiдок того, що вона неписьменна. Однак судам
що Д-ка була письменною. Це пiдтверджууться письмовими
доказами, зокрема, дорученням на виплату пенсiє, в якому у
зразок ЄЄ пiдпису, пiдписами в одержаннi пенсiє, записами в
погосподарських книгах.
Будь-яких iнших причин, з яких Д-ка не пiдписала за-
повiту, не зазначено. Не вказано в заповiтi й того, що вона
доручала будь-кому з присутнiх пiдписати заповiт вiд свого
iменi.
Беручи до уваги наведене i те, що вiдповiдач не донiв, що
дiйсне волевиявлення заповiдачки Д-коє було спрямоване на
передачу майна саме йому, висновок суду про визнання за-
повiту недiйсним слiд визнати обгрунтованим.
Вiдповiдно до ст. 544 Цивiльного кодексу Украєни заповiдач
у будь-який час може скасувати складений заповiт складенням
нового заповiту або шляхом подання до нотарiального органу
вiдповiдноє заяви. За змiстом закону внаслiдок цихдiй настау
безумЬвне i безповоротне скасування заповiту.. Якщо новий
заповiт скасовуу попереднiй, цей попереднiй заповiт не понов-
люуться, коли пiзнiше складений заповiт буде скасовано зая-
вою заповiдача
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 11 травня 1994 р.-
(витяг)
У березнi 1990 р. 3. та К. в iнтересах неповнолiтньоє К.А.
звернулися з позовом до М.М. про визнання права власностi
на жилий будинок. В заявi зазначалося, що пiсля смертi єх
баби М-к, яка померла 12 травня 1989 р., залишалось спадкове
майно, до складу якого входять жилий: будинок з господар-
ськими- будiвлями, розташований в с. Зарванцях Вiнницького
району по вул. iнтернацiональнiй, 22. За життя спадкодавиця
М-к залишила заповiт вiд 14 березня 1988 р., в якому визна-
чила єх як спадкоумцiв свого будинку. Вони вчасно звернулися
а нотарiальну, контору з заявою про прийняття спадщини за
заповiтом. Але єм стало вiдомо, що незадовго до смертi М-к єє
дочка, а вiдповiдача - мати М.Н. пiд приводом погостювати
та полiкуватися забрала спадкодавицю до себе додому в
м. Вiнницю, ввела ЄЄ в оману i змусила пiдписати новий заповiт
на користь М.М. ,
Пiзнiше, коли позивачам стало вiдомо, що спадаодавиця,
перебуваючи у матерi вiдповiдача у м. Вiнницi, пiд тиском
останньоє склала заяву про скасування заповiту, а не новий
156 -
заповiт, 3-i К. змiнили позовнi вимоги.
могла розумiти значення своєх дiй, оскiльки (
ною .i юридичне> неосвiченою, вони просили в
єх iмя дiйсним та визнати за ними право вл
будинок.
Дочка спадкодавипi М.Н. звернулась, до суду з
3., К., М.М. i П., в якому зазначала, що 12 травня
померла єє мати М-к. Пiсля смертi останньоє вiдкрилася
щина на жилий будинок, розташований в с. Зарванцях
нипького району. Мати за життя склала декiлька заловйЙЙ
останнiй скасувала заявою вiд 12 квiтня 1989 р. На спадковiвi
будинок у два спадкоумцi за законом - вона i єє сестра
вiдповiдачка єє. В звязку з тим, що мiж спадкоумцями винижi :
спiр про подiл будинку, нотарiальна контора не видау єй свiдоц> ;
тво про право спадкування за законом. Тому вона просиєь суд :д
визнати за нею право власностi на 1/2 частину жилого буднику
в порядку спадкування за законом.
М.М. звернувся до суду з зустрiчним позовом до 3., К.>
М.Н., П. про виключення iз спадковоє маси та визнання права
власностi на гарах вартiстю 7803 крб., посилаючись ва те, що
вiн не у власнiстю баби, а належить особисто йому. У 1986 р.,
коли зносили будинок, який належав його матерi i знаходився
в м. Вiнницi по вул. 40-рiччя Перемоги, 36, вiн з дозволу баби
перевiз свiй гараж в с. Зарванцi i встановив його на подвiрє й
будинку. Цим гаражем користувався тiльки вiн, а тому вважау,,
що гарах не входить до спадковоє маси. М.М. просив виключитиi
гарах iз спадкового майна, визнавши за ним право власностi |є
на цю будiвлю.., . , , . - . /i.
Справа розглядалась судами неодноразово. Останнiм рiшеа- р_
ням Вiнницького обласного суду вiд 27 грудня 1993 р. в за;; Й
доведеннi позову 3. i К. про визнання заповiту недiйсним та "
визнання права власностi на жилий будинок вiдмовлено. Позов"
М.Н. задоволене частково. Визнано право власностi за попе-,
реднiм заповiтом вiд 28 сiчня 1978 р. на 1/2 частину
будинку за М.М. та за К.
У касацiйнiй скарзi 3., К. та П. просили змiнити ]
обласного суду i визнати право власностi за П. на 1/3
будинку, а за К. i 3. - по 1/6 частиш цього ж буд
кожним та провести подiл будинку за запропонованим i
тизою 4 варiантом зi стягненням вiдповiдноє компенсацiє >|
Окрiм того, заявники зазначали, що суд иедостатяьо з
питання щодо скасування заповiту вiд 14 березня ii "
користь 3. та К. за заявою М-к вiд 12 квiтня 1989.
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного
раєни визвала, що касацiйна скарга пiддягау часi
воленню, а рiшення обласного суду - скасуванв
обсязi з таких пiдстав. й(
Вiдмовляючи в задоволеннi позову 3., К.
вольняючи частково позов М.Н., суд виходхв я
вiд .12 квiтня 1989 р. М-к виявила вошо;
на пiдставi цiує заяви секретар сiльради зробила вiдмiтку на
заповiтi вiд 14 березня 1988 р. про його скасування. У пiй же
заявi М-к зазначала, що залишау в силi заповiт вiд 17 грудня
1970 р. Оскiльки X останнiй був скасований заповiтом вiд 28
сiчня 1978 р. на користь одних i тих же осiб, то пiсля скасу-
вання заявою вiд 12 квiтня 1989 р. заповiту вiд 14 березня
1988 р.-законноє сили набрав попереднiй заповiт вiд 28 сiчня
1978 р., що фактично, на думку суду, не суперечить волеви-
явленню М-к.
Проте погодитися з цим не можна. Вiдповiдно до правил
ст. 544 Цивiльного кодексу заповiдач у будь-який час може
скасувати складений ним заповiт, обравши для цього один iз
способiв, зокрема, посвiдчити новий заповiт або подати заяву
до вiдповiдного нотарiального органу про скасування ранiше
складеного заповiту.
Таким чином, закон передбачау безповоротне i безумовне
скасування заповiту. Якщо заповiт, складений- пiзнiше, скасо-
вуу попереднiй, цей попередиш заповiт не може бути понов-
лений Г за умови, що пiзнiше складений заповiт у свою чергу
був скасований поданою заявою. ,
Обласний суд не врахував ту обставину, що, скасовуючи
заповiт шляхом подання заяви, заповiдачка не була обмежена
у волевиявленнi щодо розпорядження належним єй майном на
випадок смертi i мала змогу втiлити свою волю у передбачену
законом нотарiальну форму. ,
Виходячи з наведеного, судова колегiя в цивiльних справах
Верховного Суду Украєни скасувала рiшення, а справу напра-
вила на новий розгляд. ,
Згiдно зi ст. 549 Цивiльного кодексу Украєни визнауться, що
. спадкоумець прийняв спадщину, якщо протягом шести мiсяцiв
з дня єє вiдкриття вiн фактично вступив в управлiння або
володiння спадковим майном чи подав заяву нотарiальному
органовi за мiсцем вiдкриття спадщини
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах- Верховного Суду
УРСРвiд 17 сiчня 1979 р.
(витяг}
У вереснi 1978 р. В.П. i А.Г. звернулися в суд з позовом
до А. Д.. i Т.П. про визнання права власностi в порядку спад-
кування на 2/3 частини будинку.
Позивачi зазначали, що цей будинок належав єх батькам.
Мати померла в груднi 1974 р., а батько-в березнi 1977 р.
Спадкоумцями у вони i вiдповiдачi, але останнi спадщини не
- 158 -
прийняли i пропустили строк на єє прийняття. В судовому за-
сiданнi вони змiнили позовнi вимоги i просили визнати єх право
на весь будинок.
Вiдповiдачi предявили зустрiчний позов, посилаючись на
те, що шестимiсячний строк на прийняття спадщини вони про-
пустили з поважних причин.
Справа розглядалася судами неодноразово. Останнiм рiшен-
ням судовоє колегiє в цивiльних справах Харкiвського обласного
суду вiд 1 грудня 1978 а. за В.П. визнано правi власностi на -
5/8 частив буяи>--1i-:" i Г.П.
вiдмовлена-111.11 \.:1-1М/Ц;;111 :.;:1.:;1;:-,:111.-::i1: 1.:- " . "
У .касацiйнiй скарзi ТД.гфИи: я||
-II групи, часто хворiу, а тощiу.iад змiг сжасiю оффгiат првд .
спадкоумства. . . \ " -;1 --/!.
Касацiйна скарга не пiдлягау задовапеийКiп|пi
Вiдповiдно до ст. 549 Цивiльного кодексу /УУiР
що спадкоумець прийняв спадщину, якщо протягом шеств мi-
сяцiв з дня єє вiдкриття вiн фактично вступив в управлiння чу
володiння спадковим майном або подав нотарiальному оргайу
заяву про прийняття спадщини. " _ ;. ;.
Задовольняючи частково позовнi вимоги В.П. i А.ii., суд
обгрунтовано виходив з того, що пiсля смертi в 1974 р. матерi
по 1/4 частинi будинку прийняли у спадщину В.П. та батько.
Пiсля смертi батька нiхто з сторiн в установлений законом
строк не пода> до нотарiального органу заяви про прийняття
спадщини. Разом з тим, суд встановив, що В.П. i А.П. протягом
цього строку вступили >-управлiння i володiння майном, тому
правильно визнав єх такими, що прийняли спадщину. Спадкова
маса становила 3/4-частини будинку i розподiлена мiж ними
порiвну. Такимчином, з "урахуванням того, що В.П. вже на-
лежала 1 /4 частина будинку, за ним було визнано право на
5/8, а за А.П. на 3/8 частин будинку. .
А.Г. пiсля смертi матерi спадщини не приймала, а пiсля
смертi батька навiть подала у вереснi 1977 р. в сiльраду заяву
про вiдмову вiд спадщини. За таких обставин суд правильно
вiдмовив єй у визнаннi права на спадщину.
Правильним у рiшення i щодовiдмови в позовi Г.П. Суу
встановив, що вiн в установлений законом строк нiяких дiя,
якi свiдчили б про прийняття ним спадщини, не вчиняв. ОЙН;;;!
говорюючи питання про .причини пропуску зазначеного стр-1""1"
суд не встановив єх поважностi, а тому й не продовжив сi]
на прийняття спадщини. Г.П. проживау -в тому ж мiстi, i i
його здоровя дозволяв своучасно вжити заходiв до.
спадщини.
Враховуючи, що рiшення суду вiдповiдау матер
ви,судова колегiя в цивiльних справах Верховного
ухвалила: рiшення судовоє колегiє Харкiвського обм
вiд 1 грудня 1978 р. залишити без змiн, а хйеаiЩЙ
без задоволення. ; : :i.::;Й;%
. " т:-1
На пiдставi ст. 55 Цивiльного кодексу Украєни заповiт може
бути визнано недiйсним як у разi недiуздатностi заповiдача на
час його складання, так i у випадках вiдсутностi пiдстав для
визнання громадянина недiуздатним, але наявностi даних про
те, що в момент складання заповiту вiн перебував у такому
станi, коли не мiг розумiти значення своєх дiй або керувати
ними ,
Постанова президiє Вiнницького обласного суду
вiд 28 сiчня 1994 р.
(витяг)
Рiшенням Жмеринського мiського суду вiд 16 лютого
1993 р., залишеним без змiн ухвалою судовоє колегiє в ци-
вiльних справах Вiнницького обласного суду вiд 23 березня
1993 р., В. вiдмовлено в позовi до Д. про визнання заповiту
недiйсним.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
порушено питання про скасування судових рiшень.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43
визнано право власностi в порядку спадкування з> Л. ,- i
1/6, а за К. - на 1./3 частину будинку. .; . ,
У протестi заступника Голови Верховного "Суду. УкраЄйГ
порушено питання про скасування зазначених рiшень з на-
правленням справи на новий розгляд. Протест-пiдлягау задо-
воленню з таких пiдстав.
Частково задовольняючи позови, народний суд виходив" з
того, що спадкова маса складауться з 1/2 частини будинку,
яку батько позивача заповiв у рiвних частках йому та вiд-
повiдачу, а також з того, що Г. i К-ко згiдно зi ст. 535 Ци-
вiльного кодексу мали право на обовязкову частку в спадщинi,
тобто разом - на 1/6 частину будинку, яку суд визнав за
можливе приуднати до видiленоє вiдповiдачу частки. Судова
колегiя обласного суду з такими висновками народного суду
погодилася. :
Проте вони зробленi без зясування дiйсних обставин справи..
Вiдповiдно до ст. 535 Цивiльного кодексу Г. i К-ко як
непрацездатнi за вiком дiти спадкодавця мали право ва обовяз-
кову частку в спадщинi.
Для правильного визначення розмiру обовязковоє частка
суду належало зясувати коло спадкоумцiв за законом, якi б
закликалися по спадщини за вiдсутностi заповiту. Проте суд
цих важливих обставин не зясував, а тому його висновки еєО>к:Ц:
совно розмiру iдеальних часток спадкоумцiв у правi власаой||ч
на спадкове майно не можна визнати обгрунтованими. / ;Ж>;i
Згiдно зi ст. 535 Цивiльного кодексу при визначеннi роз>
обовязковоє частки враховууться все спадкове майно, в
числi й предмети звичайноє домашньоє обстановки i
чого суд також не зробив, взявши до уваги лише
яке складено заповiт.
Виходячи з наведеного, президiя Києвського обла
скасувала судовi рiшення, а справу направила
розгляд. , . . . :-," , ..
Згiдно зi ст. 556 Цивiльного кодексу Украєни за боргами спад-
кодавця вiдповiдають лише спадкоумцi, якi прийняли спадщину
Ухвала судова колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 27 листопада 1991 р. ,
(витяг) / -
О.О.Ц. предявила позов до О.Є.Ц., В.К. та О.В.Ц. про виз-
нання договору дарування автомобiля недiйсним i визнання
права власностi на нього. Позивачка, зазначала, що єє син пе-
ребував у шлюбi з О.В.Ц., бабуся якоє як iнвалiд могла при-
дбати для неє за-пiльговою чергою автомобiль. З цiую метою
О.О.Ц. зняла зi свого особового рахунку в Ощадбанку
10 тис. крб., оформила чек на суму 8900 крб. на iмя бабусi
вiдповiдачки, передала його синовi i вiн на iмя бабусi придбав
автомобiль, який та подарувала онуцi. До участi в справi за
клопотанням позивачки у звязку зi змiною нею позовних ви-
мог був притягнутий батько вiдповiдачки В.К. Змiнивши
пiдстави позову, О.О.Ц. просила стягнути з. вiдповiдачiв
вартiсть понесених нею витрат на придбання автомобiля.
Рiшенням судовоє колегiє в цивiльних справах Черкаського
обласного суду в позовi вiдмовлено.
У касацiйнiй скарзi О.О.Ц. просила скасувати рiшення суду,
а справу направити на новий розгляд, посилаючись на без-
пiдставнiсть висновкiв суду, який не врахував, що автомобiль
був придбаний на й кошта i дарувати його без єє згоди онуцi
бабуся не могла. -
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду Ук-
раєни касацiйну скаргу залишила без задоволення i в ухвалi
про залишення рiшення без змiни вказала на таке.
Судом встановлено, що бабуся вiдповiдачки придбала в Чер-
каському обласному центрi "Автовазтехобслуговування" авто-
мобiль, який подарувала своєй онуцi, а .незабаром померла.
Пiсля єє смертi син-вiдповiдач у сєiравi спадщини не приймав.
За таких .обставин висновок суду про те, що договiр дарування
укладено з додержанням вимог закону, вiдповiдау зiбраним у
справi доказам, i самапозивачка вiдмовилася вiд вимог про
визнання його недiйсним.
Що ж до вимог про вiдшкодування вартостi автомобiля i
стагнеиня 900 крб., переданих для його придбання, то йуд
обгрунтовано залишив єх без задоволення, оскiльки згiдно зi
ст, 556 Цивiльного кодексу за боргами- спадкодавця
вiдповiдають лише спадкоумцi, якi прийняли спадщину.
Вiдповiдач пiсля смертi матерi спадщини не приймав, тому i
не повкнеа яести вiдповiдальностi.
За таких обставик пiдстав для перегляду судового рiшення
судова колегiя Верховного Суду Украєни не встановила.
- 154 -
Заповiт повинен бути пiдписаний особисто заповiдачем. Якщо
ж в силу фiзичних вад, хвороби або з iнших причин заповiдач
не може власноручно пiдписати заповiт, його на прохання за-
повiдача може бути пiдписано iншою особою в присутностi
нотарiуса або iншоє службовоє особи (ст. 542 Цивiльного ко-
дексу Украєни) iз зазначенням причин, з яких заповiдач не
мiг зробити це власноручно
Ухвала судова колега в цивiльних справах Верховного Суду
УРСРвiдI2ли.)1!Щ,у. - - -
У серпнi 1971 р. Р. i Т. предявиш -> 6 iЮЗiЖ д0 Д. прог
визнання заповiту недiйсним. :
Позивачi зазначали, що єх матерi, а вiдповiдача - бабi
Д-кiй належав будинок, у с. Куровичах Львiвськоє областi.
13 сiчня 1971 р. вона померла. Як єм стало вiдомо, вiдповiдач
за кiлька днiв до смертi Д-коє, скориставшись безпорадним
станом останньоє, перевiз П з с. Куровичiв, де вона постiйно
проживала, до себе в с. Станимир Перемишлянського району
Львiвськоє воластi. 9 сiчня 1972 р. вiд iменi Д-коє там було
оформлено Заповiт, за яким єє будинок у с. Куровичах за-
повiдався Д.
Посилаючись на те, що заповiт були складено з порушенням
< вимог закону i на те, що єх як непрацездатних не могли по-
збавити обовязковоє частки у спадковому майнi, позивачi про-
сили визнати заповiт недiйсним.
Справа розглядалася судами неодноразово. Останнiм рiшен-
ням Львiвського обласного суду вiд 2 червня 1972 р. позов
задоволене, згаданий заповiт визнано недiйсним.
У касацiйнiй скарзi Д. просив рiшення скасувати i в позовi
вiдмовити, оскiльки вважав, що суд без достатнiх пiдстав задо-
вольнив вимоги позивачiв, не врахувавши дiйсного волевияв-
лення спадходавицi. "
Касацiйна скарга задоволенню не пiдлягау з таких пiдстав.
Як видно з матерiалiв справи, заповiт було оформлено Стани-
мирською сiльською Радою депутатiв трудящих з порушенням
вимог закону. Стаття 541 Цивiльного кодексу Украєни перед-
бачау, що заповiт мау бути пiдписаний особисто заповiдачем,
Заповiт же вiд iменi Д-коє про передачу майна Д. спадкодавнця
не пiдписала. ;
Згiдно зi ст. 543 Цивiльного кодексу, якщо заповiдач вна-
слiдок фiзичних вад, хвороби або iнших причин не може вд>ер
. норучно пiдписати заповiт, вiн на прохання заповiдача ;
бути пiдписаний у присутностi нотарiуса або: iншоє
особи (ст. 542 цього ж Кодексу) iншою особою з
причин, з яких. заповiдач не мiг пiдписати заповiт
У заповiтi зазначено, що Д-ка не пiдписала пеж
слiдок того, що вона неписьменна. Однак судам
що Д-ка була письменною. Це пiдтверджууться письмовими
доказами, зокрема, дорученням на виплату пенсiє, в якому у
зразок ЄЄ пiдпису, пiдписами в одержаннi пенсiє, записами в
погосподарських книгах.
Будь-яких iнших причин, з яких Д-ка не пiдписала за-
повiту, не зазначено. Не вказано в заповiтi й того, що вона
доручала будь-кому з присутнiх пiдписати заповiт вiд свого
iменi.
Беручи до уваги наведене i те, що вiдповiдач не донiв, що
дiйсне волевиявлення заповiдачки Д-коє було спрямоване на
передачу майна саме йому, висновок суду про визнання за-
повiту недiйсним слiд визнати обгрунтованим.
Вiдповiдно до ст. 544 Цивiльного кодексу Украєни заповiдач
у будь-який час може скасувати складений заповiт складенням
нового заповiту або шляхом подання до нотарiального органу
вiдповiдноє заяви. За змiстом закону внаслiдок цихдiй настау
безумЬвне i безповоротне скасування заповiту.. Якщо новий
заповiт скасовуу попереднiй, цей попереднiй заповiт не понов-
люуться, коли пiзнiше складений заповiт буде скасовано зая-
вою заповiдача
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 11 травня 1994 р.-
(витяг)
У березнi 1990 р. 3. та К. в iнтересах неповнолiтньоє К.А.
звернулися з позовом до М.М. про визнання права власностi
на жилий будинок. В заявi зазначалося, що пiсля смертi єх
баби М-к, яка померла 12 травня 1989 р., залишалось спадкове
майно, до складу якого входять жилий: будинок з господар-
ськими- будiвлями, розташований в с. Зарванцях Вiнницького
району по вул. iнтернацiональнiй, 22. За життя спадкодавиця
М-к залишила заповiт вiд 14 березня 1988 р., в якому визна-
чила єх як спадкоумцiв свого будинку. Вони вчасно звернулися
а нотарiальну, контору з заявою про прийняття спадщини за
заповiтом. Але єм стало вiдомо, що незадовго до смертi М-к єє
дочка, а вiдповiдача - мати М.Н. пiд приводом погостювати
та полiкуватися забрала спадкодавицю до себе додому в
м. Вiнницю, ввела ЄЄ в оману i змусила пiдписати новий заповiт
на користь М.М. ,
Пiзнiше, коли позивачам стало вiдомо, що спадаодавиця,
перебуваючи у матерi вiдповiдача у м. Вiнницi, пiд тиском
останньоє склала заяву про скасування заповiту, а не новий
156 -
заповiт, 3-i К. змiнили позовнi вимоги.
могла розумiти значення своєх дiй, оскiльки (
ною .i юридичне> неосвiченою, вони просили в
єх iмя дiйсним та визнати за ними право вл
будинок.
Дочка спадкодавипi М.Н. звернулась, до суду з
3., К., М.М. i П., в якому зазначала, що 12 травня
померла єє мати М-к. Пiсля смертi останньоє вiдкрилася
щина на жилий будинок, розташований в с. Зарванцях
нипького району. Мати за життя склала декiлька заловйЙЙ
останнiй скасувала заявою вiд 12 квiтня 1989 р. На спадковiвi
будинок у два спадкоумцi за законом - вона i єє сестра
вiдповiдачка єє. В звязку з тим, що мiж спадкоумцями винижi :
спiр про подiл будинку, нотарiальна контора не видау єй свiдоц> ;
тво про право спадкування за законом. Тому вона просиєь суд :д
визнати за нею право власностi на 1/2 частину жилого буднику
в порядку спадкування за законом.
М.М. звернувся до суду з зустрiчним позовом до 3., К.>
М.Н., П. про виключення iз спадковоє маси та визнання права
власностi на гарах вартiстю 7803 крб., посилаючись ва те, що
вiн не у власнiстю баби, а належить особисто йому. У 1986 р.,
коли зносили будинок, який належав його матерi i знаходився
в м. Вiнницi по вул. 40-рiччя Перемоги, 36, вiн з дозволу баби
перевiз свiй гараж в с. Зарванцi i встановив його на подвiрє й
будинку. Цим гаражем користувався тiльки вiн, а тому вважау,,
що гарах не входить до спадковоє маси. М.М. просив виключитиi
гарах iз спадкового майна, визнавши за ним право власностi |є
на цю будiвлю.., . , , . - . /i.
Справа розглядалась судами неодноразово. Останнiм рiшеа- р_
ням Вiнницького обласного суду вiд 27 грудня 1993 р. в за;; Й
доведеннi позову 3. i К. про визнання заповiту недiйсним та "
визнання права власностi на жилий будинок вiдмовлено. Позов"
М.Н. задоволене частково. Визнано право власностi за попе-,
реднiм заповiтом вiд 28 сiчня 1978 р. на 1/2 частину
будинку за М.М. та за К.
У касацiйнiй скарзi 3., К. та П. просили змiнити ]
обласного суду i визнати право власностi за П. на 1/3
будинку, а за К. i 3. - по 1/6 частиш цього ж буд
кожним та провести подiл будинку за запропонованим i
тизою 4 варiантом зi стягненням вiдповiдноє компенсацiє >|
Окрiм того, заявники зазначали, що суд иедостатяьо з
питання щодо скасування заповiту вiд 14 березня ii "
користь 3. та К. за заявою М-к вiд 12 квiтня 1989.
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного
раєни визвала, що касацiйна скарга пiддягау часi
воленню, а рiшення обласного суду - скасуванв
обсязi з таких пiдстав. й(
Вiдмовляючи в задоволеннi позову 3., К.
вольняючи частково позов М.Н., суд виходхв я
вiд .12 квiтня 1989 р. М-к виявила вошо;
на пiдставi цiує заяви секретар сiльради зробила вiдмiтку на
заповiтi вiд 14 березня 1988 р. про його скасування. У пiй же
заявi М-к зазначала, що залишау в силi заповiт вiд 17 грудня
1970 р. Оскiльки X останнiй був скасований заповiтом вiд 28
сiчня 1978 р. на користь одних i тих же осiб, то пiсля скасу-
вання заявою вiд 12 квiтня 1989 р. заповiту вiд 14 березня
1988 р.-законноє сили набрав попереднiй заповiт вiд 28 сiчня
1978 р., що фактично, на думку суду, не суперечить волеви-
явленню М-к.
Проте погодитися з цим не можна. Вiдповiдно до правил
ст. 544 Цивiльного кодексу заповiдач у будь-який час може
скасувати складений ним заповiт, обравши для цього один iз
способiв, зокрема, посвiдчити новий заповiт або подати заяву
до вiдповiдного нотарiального органу про скасування ранiше
складеного заповiту.
Таким чином, закон передбачау безповоротне i безумовне
скасування заповiту. Якщо заповiт, складений- пiзнiше, скасо-
вуу попереднiй, цей попередиш заповiт не може бути понов-
лений Г за умови, що пiзнiше складений заповiт у свою чергу
був скасований поданою заявою. ,
Обласний суд не врахував ту обставину, що, скасовуючи
заповiт шляхом подання заяви, заповiдачка не була обмежена
у волевиявленнi щодо розпорядження належним єй майном на
випадок смертi i мала змогу втiлити свою волю у передбачену
законом нотарiальну форму. ,
Виходячи з наведеного, судова колегiя в цивiльних справах
Верховного Суду Украєни скасувала рiшення, а справу напра-
вила на новий розгляд. ,
Згiдно зi ст. 549 Цивiльного кодексу Украєни визнауться, що
. спадкоумець прийняв спадщину, якщо протягом шести мiсяцiв
з дня єє вiдкриття вiн фактично вступив в управлiння або
володiння спадковим майном чи подав заяву нотарiальному
органовi за мiсцем вiдкриття спадщини
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах- Верховного Суду
УРСРвiд 17 сiчня 1979 р.
(витяг}
У вереснi 1978 р. В.П. i А.Г. звернулися в суд з позовом
до А. Д.. i Т.П. про визнання права власностi в порядку спад-
кування на 2/3 частини будинку.
Позивачi зазначали, що цей будинок належав єх батькам.
Мати померла в груднi 1974 р., а батько-в березнi 1977 р.
Спадкоумцями у вони i вiдповiдачi, але останнi спадщини не
- 158 -
прийняли i пропустили строк на єє прийняття. В судовому за-
сiданнi вони змiнили позовнi вимоги i просили визнати єх право
на весь будинок.
Вiдповiдачi предявили зустрiчний позов, посилаючись на
те, що шестимiсячний строк на прийняття спадщини вони про-
пустили з поважних причин.
Справа розглядалася судами неодноразово. Останнiм рiшен-
ням судовоє колегiє в цивiльних справах Харкiвського обласного
суду вiд 1 грудня 1978 а. за В.П. визнано правi власностi на -
5/8 частив буяи>--1i-:" i Г.П.
вiдмовлена-111.11 \.:1-1М/Ц;;111 :.;:1.:;1;:-,:111.-::i1: 1.:- " . "
У .касацiйнiй скарзi ТД.гфИи: я||
-II групи, часто хворiу, а тощiу.iад змiг сжасiю оффгiат првд .
спадкоумства. . . \ " -;1 --/!.
Касацiйна скарга не пiдлягау задовапеийКiп|пi
Вiдповiдно до ст. 549 Цивiльного кодексу /УУiР
що спадкоумець прийняв спадщину, якщо протягом шеств мi-
сяцiв з дня єє вiдкриття вiн фактично вступив в управлiння чу
володiння спадковим майном або подав нотарiальному оргайу
заяву про прийняття спадщини. " _ ;. ;.
Задовольняючи частково позовнi вимоги В.П. i А.ii., суд
обгрунтовано виходив з того, що пiсля смертi в 1974 р. матерi
по 1/4 частинi будинку прийняли у спадщину В.П. та батько.
Пiсля смертi батька нiхто з сторiн в установлений законом
строк не пода> до нотарiального органу заяви про прийняття
спадщини. Разом з тим, суд встановив, що В.П. i А.П. протягом
цього строку вступили >-управлiння i володiння майном, тому
правильно визнав єх такими, що прийняли спадщину. Спадкова
маса становила 3/4-частини будинку i розподiлена мiж ними
порiвну. Такимчином, з "урахуванням того, що В.П. вже на-
лежала 1 /4 частина будинку, за ним було визнано право на
5/8, а за А.П. на 3/8 частин будинку. .
А.Г. пiсля смертi матерi спадщини не приймала, а пiсля
смертi батька навiть подала у вереснi 1977 р. в сiльраду заяву
про вiдмову вiд спадщини. За таких обставин суд правильно
вiдмовив єй у визнаннi права на спадщину.
Правильним у рiшення i щодовiдмови в позовi Г.П. Суу
встановив, що вiн в установлений законом строк нiяких дiя,
якi свiдчили б про прийняття ним спадщини, не вчиняв. ОЙН;;;!
говорюючи питання про .причини пропуску зазначеного стр-1""1"
суд не встановив єх поважностi, а тому й не продовжив сi]
на прийняття спадщини. Г.П. проживау -в тому ж мiстi, i i
його здоровя дозволяв своучасно вжити заходiв до.
спадщини.
Враховуючи, що рiшення суду вiдповiдау матер
ви,судова колегiя в цивiльних справах Верховного
ухвалила: рiшення судовоє колегiє Харкiвського обм
вiд 1 грудня 1978 р. залишити без змiн, а хйеаiЩЙ
без задоволення. ; : :i.::;Й;%
. " т:-1
На пiдставi ст. 55 Цивiльного кодексу Украєни заповiт може
бути визнано недiйсним як у разi недiуздатностi заповiдача на
час його складання, так i у випадках вiдсутностi пiдстав для
визнання громадянина недiуздатним, але наявностi даних про
те, що в момент складання заповiту вiн перебував у такому
станi, коли не мiг розумiти значення своєх дiй або керувати
ними ,
Постанова президiє Вiнницького обласного суду
вiд 28 сiчня 1994 р.
(витяг)
Рiшенням Жмеринського мiського суду вiд 16 лютого
1993 р., залишеним без змiн ухвалою судовоє колегiє в ци-
вiльних справах Вiнницького обласного суду вiд 23 березня
1993 р., В. вiдмовлено в позовi до Д. про визнання заповiту
недiйсним.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
порушено питання про скасування судових рiшень.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43