А.Герцензоном на вiдповiднiсть конкретного дiяння
ознакам того чи iншого складу злочину (пiдкреслено
мною - М.К.), передбаченого кримiнальним законом, не
визначау цiує однiує, удино правильноє для цього випадку
норми. Цей недолiк поняття квалiфiкацiє злочинiв робить
його малопридатним для практики. Наступнi дослiдники
теорiє квалiфiкацiє злочинiв намагались подолати його не-
долiки. Найбiльшим внеском у розвиток теорiє квалiфiкацiє
злочинiв у доробок академiка В.М.Кудрявцева. Квалiфiкацiя
злочинiв, на думку В.М.Кудрявцева, у встановлення i юри-
дичне закрiплення точноє вiдповiдностi мiж ознаками вчине-
ного дiяння i ознаками складу злочину, передбаченого кримi-
нальним законом. На вiдмiну вiд проф. О.А.Герцензона
академiк уточнюу ту норму, яка пiдлягау застосуванню,
вказуючи на те, що квалiфiкацiя у <встановлення i закрiп-
лення точноє вiдповiдностi мiж ознаками вчиненого дiяння
Див.: В.Н.Кудрявцев. Общая теория квалификации преступлений. - М.,
972.-С. 8.
ознаками складу злочину, передбаченого кримiнальним
законом>. Але i таке визначення тiує норми, яка пiдлягау
застосуванню у конкретному випадку, не задовiльне, оскiльки
i воно не конкретне, не категоричне, не виключау застосу-
вання не належноє норми, тобто не виключау помилки.
Подiбно до В.М.Кудрявцева визначають поняття квалi-
фiкацiє злочинiв проф. А.Ф.Зелiнський, проф. Б.О.Курi-
нов, доцент С.А.Тарарухiн. Таке поняття квалiфiкацiє зло-
чинiв не враховуу детальноє конкретизацiє i диференцiацiє
кримiнально-правових норм, що вiдображають прагнення
Законодавця до диференцiацiє кримiнальноє вiдповiдально-
стi. Сучасна диференцiацiя кримiнально-правових норм
настiльки деталiзована, що багато окремих, самостiйних
Iскладiв злочинiв, передбачених законом, вiдрiзняються
юдин вiд одного лише однiую ознакою. Так, наприклад,
рикрадання державного чи колективного майна (ст. 81, 82,
183, 84, 86, 86 КК Украєни) мають склади злочинiв, якi вiд-
рiзняються лише однiую ознакою - способом вчинення
Iдiяння - таумно (ст. 81 КК Украєни), вiдкрито (ст. 82 КК
Украєни), iз застосуванням обману (ст. 83 КК Украєни)
i i т. iн. Всi ж iншi ознаки цих складiв злочинiв тотожнi, од-
i.наковiсiнькi. Крiм того, i в межах однiує статтi мiститься
Iдекiлька окремих складiв злочинiв, якi теж вiдрiзняються,
iаприклад ч. 2 ст. 81 вiд ч. I цiує ж статтi, лише однiую
iнакою (повторнiстю вчинення цього злочину чи вчинен-
iм його за попереднiм зговором групою осiб).
Для квалiфiкацiє дiяння важливо встановити i застосува-
п саме ту норму, що мiстить певний, конкретний склад
точину. Але який? Як видно iз наведеного, такi сумiжнi
єклади злочинiв вiдрiзняються один вiд iншого лише однiую
яп.: А.Ф.Зелинский. Квалификация повторньiх преступлений. - Волго-
IЛ. 1976.-С. 5.
Ий.: К.А.Куринов. Научньiе основи квалификации преступлений - М.,
Є4.С.5.
Ий.: С.А. Тарарухин. Квалификация преступлений в судебной й следст-
iиiшй практико. -К., 1995.-С. 8.
тє
ознакою (рiдше двома). За таких умов правильну квалiфi-
кацiю можна викласти у виглядi формули: п+I, де п - всi
спiльнi, тотожнi ознаки складiв цих злочинiв, а 1-це та
додаткова ознака, яка вiдрiзняу цей склад злочину вiд iн-
ших, сумiжних, подiбних.
Отже, осередком, глибинною сутнiстю квалiфiкацiє зло-
чинiв у встановлення всiх ознак певних злочинiв плюс, до-
датково, ще одиницi - однiує додатковоє ознаки цього пев-
ного, конкретного дiяння i складу злочину, що його перед-
бачау. З цього випливау, що необхiдна i удина для квалiфiкацiє
злочину норма вiд iнших (сумiжних, подiбних) вiдрiзняуться
бiльшiстю ознак, вона бiльш повно описуу ознаки певного
злочину i складу злочину за формулою; п+I. Отже, для прави-
льноє квалiфiкацiє злочину необхiдно вибрати i застосувати ту
норму, яка найбiльш повно описуу ознаки вчиненого дiяння.
У цьому i полягау юридична сутнiсть квалiфiкацiє злочину.
Визначити iз багатьох подiбних найнеобхiднiшу норму
бувау складно, що призводить до помилок. Щоб єх уникну-
ти, Пленум Верховного Суду Украєни змушений майже у
кожнiй постановi про практику застосування законодавства
про вiдповiдальнiсть за окремi види злочинiв вказувати
судам на необхiднiсть посилення уваги до ставлення в вину
квалiфiкацiє злочинiв. Зокрема, у Постановi вiд 24 червня
1983 року № 3 <Про практику застосування судами Украєни
Законодавства у справах про розкрадання продовольчих
товарiв, єх втрату i псування в системi державноє торгiвлi та
споживчоє кооперацiє> Пленум Верховного Суду зазначив,
що судами <допускаються помилки в квалiфiкацiє дiй вин-
них за способом вчинення розкрадання, розмiром (вартiс-
тю) викраденого, за ознакою повторностi, у вiдмежуваннi
розкрадань вiд iнших складiв злочинiв, закiнченого розкра-
дання вiд незакiнченого, продовжуваного - вiд повторно-
го>. Як бачимо, помилки трапляються майже в усьому
спектрi квалiфiкування злочинiв проти власностi. У Поста-
Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та
цивiльних справах. - К., 1995. - С. 79.
новi вiд 1 квiтня 1994 р. № 1 <Про судову практику в спра-
вах про злочини проти життя i здоровя людини> Пленум
Верховного Суду Украєни зазначив, що <допускаються
судами помилки в квалiфiкацiє умисних вбивств при роз-
бiйному нападi, з хулiганських мотивiв, способом небезпеч-
ним для життя багатьох осiб, а також вчинених при iнших
обтяжуючих обставинах>. У Постановi вiд 25 грудня 1992 р.
№ 12 <Про судову практику в справах про корисливi зло-
чини проти приватноє власностi> Пленум Верховного Суду
Украєни зазначив, що <суди допускають помилки при квалi-
1 фiкацiє дiй винних осiб, вiдмежуваннi одних злочинiв вiд iн-
ших, вирiшеннi питань про наявнiсть або вiдсутнiсть квалiфi-
куючих ознак та призначеннi мiр кримiнальних покарань>.
У Постановi вiд 28 червня 1991 р. №3 <Про судову прак-
тику в справах про хулiганство> Пленум Верховного Суду
Украєни зазначив, що <деякi суди як хулiганство квалiфi-
? кують дiє осiб, якi вчинили бiльш тяжкi злочини, засуджу-
ють за ч. I ст. 206 КК Украєни осiб, якi вчинили злiсне чи
особливо злiсне хулiганство, кримiнально-каране хулiган-
ство розцiнюють як дрiбне хулiганство i, навпаки, до кри-
мiнальноє вiдповiдальностi притягують осiб, якi вчинили
дрiбне хулiганство. Допускають iншi помилки при квалiфi-
кацiє дiй винних>.
Велике практичне значення квалiфiкацiя дiяння мау то-
/i що вона визначау:
1) юридичну оцiнку вчиненого дiяння, його суспiльну
сутнiсть i небезпечнiсть (тяжкiсть);
2) мiру вiдповiдальностi i мiру покарання;
3) суттуво посилюу кримiнальну вiдповiдальнiсть за
вчинення наступних злочинiв пiсля вiдбуття пока-
рання за попереднiй (п. I ст. 41, ч. 2 ст. 86, п. <З>
i.: Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та
iiпьiiих справах.-К., Є995рнС6.
iсамо.-С. 111-112. <.. --
-П-"-
i само.-С. 169.
ст. 93, ч. 2 ст. 117, ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 142 та деякi iн-
шi норми КК Украєни);
4) пiдстави для визнання особи особливо небезпечним
рецидивiстом (ст. 26 КК Украєни);
5) правовi наслiдки кримiнальноє вiдповiдальностi (по-
збавлення певних прав -ст. 31,38 КК Украєни, суди-
мiсть -ст. 55 КК Украєни, адмiнiстративний нагляд -
ст. 196 КК У краєни).
Для квалiфiкацiє мають значення не всi ознаки конкрет-
ного дiяння, а лише тi з них, що характеризуються, визна-
чаються кримiнально-правовим змiстом - якi у ознаками
складу злочину. Перелiк ознак дiяння, якi враховуються
при квалiфiкацiє, обмежений законом - рамками складу
злочину. Але за межами складу злочину перебувау чимало
iнших ознак, обставин, якi мають кримiнально-правове
значення - суспiльно-громадська характеристика особи
субукта, склад його сiмє, стан здоровя, професiя, збiг пев-
них обставин тощо. Згiдно з цим, у кожному злочинi можна
видiлити такi групи ознак:
1) вся сукупнiсть ознак i властивостей злочину;
2) ознаки i властивостi, що мають значення для вирi-
шення кримiнальноє справи за сутнiстю;
3) кримiнально-правовi ознаки - ознаки складу злочину.
Характеристика кримiнально-правових особливостей
всiх ознак вчиненого дiяння свiдчить, що для його квалiфi-
кацiє вирiшальне значення мають не всi, а лише деякi озна-
ки злочину. При вiдмежуваннi, наприклад, викрадання зо-
всiм не використовуються ознаки субуктивноє сторони,
оскiльки цими ознаками викрадання не вiдрiзняються. Всi
вiдомi способи викрадання чужого майна вчинюються ли-
ше навмисно i з корисливих мотивiв. Причому й умисел
всiх викрадань лише прямий, оскiльки викрасти чуже май-
но без бажання неможливо. При квалiфiкацiє викрадання
найбiльше помилок трапляуться тодi, коли незадовiльно
оцiненi i врахованi ознаки способу вчинення дiяння (таумно
чи вiдкрито, з насильством, небезпечним для життя i здо-
ровя потерпiлого чи не небезпечним, тощо), коли визнача-
18
уться - викрадення було вчинено одним субуктом чи гру-
пою осiб, викрадення було закiнченим чи дiяння утворюу
лише замах на вчинення злочину, або тодi, коли визначау-
ться розмiр викраденого. Судова практика свiдчить, що
саме такi помилки трапляються при квалiфiкацiє викраден-
ня чужого майна. Так, судова колегiя Верховного Суду
Украєни у своєй ухвалi вiд IЗ грудня 1988 р. у справi Я. та
М. зазначила, що суд допустив помилку при вiдмежуваннi
вимагання вiд грабежу або вiд розбою. При такому вiдме-
жуваннi, - зазначила колегiя, - необхiдно враховувати, що
при вимаганнi погроза насильством спрямована на одержання
майна в майбутньому, а не в момент застосування погрози.
Отже, помилка виникла через неправильну оцiнку судом ли-
ше однiує ознаки - моменту отримання майна за намiром зло-
чинця. В iншiй справi суд припустився помилки, неправильно
I визначивши вартiсть викраденого державного майна. Такi ж
помилки трапляються i при квалiфiкацiє iнших злочинiв. На-
приклад, замах на вбивство (ст. 17 i ст. 94 КК Украєни) вiд
Iiаподiяння потерпiлому тяжких тiлесних ушкоджень (ч. I
Iст. 101 КК Украєни) вiдрiзняуться у бiльшостi випадкiв лише
Iоднiую ознакою субуктивноє сторони складу злочину -
iом умислу. Теорiую i практикою вже давно доведено, що
iах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умис-
)м або, iнакше кажучи, дiяння може квалiфiкуватися як за-
iх на вбивство лише тодi, коли воно було вчинене з прямим
мислом. Мiж тим трапляуться, що суди iнодi ретельно не
єслiджують цю ознаку субуктивноє сторони злочину i
випускаються помилок. У багатьох ухвалах судова колегiя
п.: Практика судiв Украєни в кримiнальних справах. - К., 1993. -
114-85.
),; ухвала судовоє колегiє Верховного Суду Украєни вiд 28 сiчня
I р. у справi П. - Там само - С. 65-66.
1.; п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 1 квiтня
I р. № 1 <Про судову практику в справах про злочини проти життя i
мя людини>. - Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в
iнялi>них та цивiльних справах. - К., 1995. - С. 93-94.
19
Верховного Суду Украєни вказала судам на допущенi ними
помилки, наголошуючи кожного разу - замах на вбивство
можливий лише з прямим умислом.
Рiвним чином i умисне вбивство, вiдповiдальнiсть за яке
передбачають ст. 94 i 95 КК Украєни, вiдрiзняуться одне вiд
одного лише однiую ознакою - наявнiстю чи вiдсутнiстю
сильного душевного хвилювання, що раптово виникло вна-
слiдок протизаконного насильства або тяжкоє образи з боку
потерпiлого. Неналежне дослiдження цiує ознаки призво-
дить до того, що вбивство в станi сильного душевного хви-
лювання квалiфiкууться за ст. 94 КК Украєни, а дiяння, пе-
редбачене ст. 95 КК Украєни, квалiфiкууться за ст. 94 КК
Украєни. Судова колегiя Верховного Суду, виправляючи
такi помилки, звертау увагу судiв на необхiднiсть бiльш
ретельного дослiдження цiує ознаки злочину. Подiбнi по-
милки трапляються при вiдмежуваннi вбивства, вчиненого
в станi сильного душевного хвилювання (ст. 95 КК Украє-
ни), вiд вбивства, вчиненого при перевищеннi меж необ-
хiдноє оборони (ст. 97 КК Украєни), а також при вiдмежу-
ваннi вбивства (ст. 93, 94, 95, 97 i 98 КК Украєни) вiд запо-
дiяння тяжких тiлесних ушкоджень, вiд яких настала
смерть потерпiлого (ч. З ст. 101 КК Украєни).
Аналiз практики квалiфiкацiє злочинiв свiдчить, що чим
бiльш непевно визначенi окремi ознаки злочину, чим бiльш
важко єх конкретизувати, тим бiльше помилок припуска-
уться при виявленнi, оцiнцi i використаннi цих ознак.
Так, наприклад, кримiнально-каране хулiганство у частинi I
ст. 206 КК Украєни визначено занадто загальними, зде-
бiльшого оцiнковими i тому не досить певними ознаками:
<умиснi дiє>, що <грубо порушують> <громадський поря-
док> i виражають <явну неповагу> до суспiльства. У лiтера-
турi вже зазначалося, що таке визначення ознак конкретно-
го злочину невдале, оскiльки майже всi навмиснi злочини
мають такi ознаки. Принаймнi, явну неповагу до суспiльст-
ва виражають i масовi безпорядки (ст. 71 КК Украєни), i
груповий розбiй (ч. 2 ст. 86 i ч. 2 ст. 142 КК Украєни), i гру-
пове згвалтування (ч. З ст. 117 КК Украєни) та багато iн.
Тому вiдмежувати хулiганство вiд злочинiв проти особи
Збувау занадто складно. У надрукованiй судовiй практицi
iйбiльше число помилок викрито саме при розмежуваннi
пiганства i злочинiв проти особи.
Пленум Верховного Суду Украєни у Постановi вiд
В червня 1991 р. № 3 <Про судову практику в справах про
лiганство> зазначив, що дiє, якi супроводжувались погро-
ми вбивством, образою, нанесенням побоєв, заподiянням
десних ушкоджень, вчиненi в сiмє, квартирi вiдносно
Здичiв, знайомих i викликанi особистими неприязними
цносинами, неправильними дiями потерпiлих та iнше,
виннi квалiфiкуватися як злочини проти особи.
Все це так, але як єх вiдрiзнити, за якими ознаками,
)iльки i хулiганськi дiє, що передбаченi ст. 206 КК Украє-
Iможуть бути вчиненi в квартирi вiдносно родичiв, зна-
них? У п. 15 наведеноє постанови Пленум Верховного
Див.: ухвала судовоє колегiє Верховного Суду Украєни вiд 5 грудня
1989 р. у справi Т. - Практика судiв Украєни в кримiнальних справах. -
К., 1993.-С. 99-100.
Див.: ухвала судовоє колегiє Верховного Суду Украєни вiд 28 червня
1990 р. у справi Р. - Там само, - С. 105-106; ухвала судовоє колегiє
Верховного Суду Украєни вiд 21 липня 1992 р. у справi К. - Там само. -
С. 108-109.
Див.: Постанова президiє Києвського обласного суду вiд 3 жовтня
1991 р. у справi К.-Там само. - С. 128-129.
),; Н.И.Коржанский. Квалификация хулиганства. - Волгоград, 1989. -
I,"! ухвала судовоє колегiє Верховного Суду Украєни вiд 12 грудня
р. у справi Л. - Практика судiв Украєни в кримiнальних справах. -
93. - С. 138-139; ухвала судовоє колегiє Верховного Суду Украєни
I жовтня 1990 р. у справi К. - Там само. - С. 136-137; постанова
ВЄТ Харкiвського обласного суду вiд 14 вересня 1990 р. у справi П. -
><о.-С. 139-140.
п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 28 червня
- Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних
iьних справах. - К., 1995. - С. 173.
Суду Украєни вказав на те, що суди повиннi розрiзняти
хулiганство, вчинене групою осiб, i злочини, передбаченi
ст. 71 (масовi безпорядки) та ст. 187 КК Украєни (органiза-
цiя або активна участь у групових дiях, що порушують
громадський порядок). Для такого вiдмежування Пленум
Верховного Суду Украєни вказав, що дiє, передбаченi
ст. 187 КК Украєни, не супроводжуються явною неповагою
до суспiльства, а лише порушують громадський порядок,
нормальну дiяльнiсть установ, пiдприумств i органiзацiй,
роботу транспорту або повязанi з явною непокорою закон-
ним вимогам представникiв влади- Можна зрозумiти спробу
Пленуму Верховного Суду Украєни розмежувати цi злочини,
але дуже сумнiвно, що порушення громадського порядку,
нормальноє дiяльностi установ, пiдприумств i органiзацiй,
роботи транспорту або непокора законним вимогам представ-
никiв влади може чинитися без явноє неповаги до суспiльства.
Тому занадто важко провести таке вiдмежування мiж цими
злочинами, якi мають переважну бiльшiсть подiбних ознак.
Взагалi весь процес квалiфiкацiє злочинiв, - пiдсумовуу
академiк В.М.Кудрявцев, - за своую сутнiстю полягау у
послiдовному вiдмежуваннi кожноє ознаки вчиненого дiян-
. 2 ",.
ня вiд ознак iнших, сумiжних злочинiв. Усi ознаки складу
злочину виконують вiдмежувальну роль i призначаються
головним чином для цього. Кожна ознака злочину, описа-
ного законом, видiляу, вiдокремлюу певний злочин вiд iн-
ших або вiдмежовуу злочин вiд iнших правопорушень.
Найбiльш складними для вiдмежування єх вiд сумiжних,
подiбних злочинiв при квалiфiкацiє у саме тi, якi вiдрiзняю-
ться один вiд одного лише однiую ознакою. Цi вiдмежу-
вальнi ознаки належать у рiзних складах злочинiв до рiзних
єх елементiв. Це можуть бути ознаки обукта (наприклад,
склади злочинiв уст. 81 i 140 КК Украєни вiдрiзняються
лише ознаками обукта посягання), ознаки субуктивноє
сторони (наприклад, у складах злочинiв ст. 94 i 98 КК
Украєни), або ознаки субукта злочину (наприклад, у злочи-
нах, передбачених ст. 56I57 КК Украєни).
Найбiльшу складнiсть мау квалiфiкацiя дiянь, якi спря-
мованi на один i той же безпосереднiй обукт посягання i
якi утворюють низку послiдовних, але дещо рiзних пося-
. гань. Так, наприклад, вiдносно працiвника мiлiцiє, народно-
го дружинника або вiйськовослужбовця при виконаннi ни-
Iми обовязкiв по охоронi громадського порядку може бути
I вчинена образа (ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57
ознакам того чи iншого складу злочину (пiдкреслено
мною - М.К.), передбаченого кримiнальним законом, не
визначау цiує однiує, удино правильноє для цього випадку
норми. Цей недолiк поняття квалiфiкацiє злочинiв робить
його малопридатним для практики. Наступнi дослiдники
теорiє квалiфiкацiє злочинiв намагались подолати його не-
долiки. Найбiльшим внеском у розвиток теорiє квалiфiкацiє
злочинiв у доробок академiка В.М.Кудрявцева. Квалiфiкацiя
злочинiв, на думку В.М.Кудрявцева, у встановлення i юри-
дичне закрiплення точноє вiдповiдностi мiж ознаками вчине-
ного дiяння i ознаками складу злочину, передбаченого кримi-
нальним законом. На вiдмiну вiд проф. О.А.Герцензона
академiк уточнюу ту норму, яка пiдлягау застосуванню,
вказуючи на те, що квалiфiкацiя у <встановлення i закрiп-
лення точноє вiдповiдностi мiж ознаками вчиненого дiяння
Див.: В.Н.Кудрявцев. Общая теория квалификации преступлений. - М.,
972.-С. 8.
ознаками складу злочину, передбаченого кримiнальним
законом>. Але i таке визначення тiує норми, яка пiдлягау
застосуванню у конкретному випадку, не задовiльне, оскiльки
i воно не конкретне, не категоричне, не виключау застосу-
вання не належноє норми, тобто не виключау помилки.
Подiбно до В.М.Кудрявцева визначають поняття квалi-
фiкацiє злочинiв проф. А.Ф.Зелiнський, проф. Б.О.Курi-
нов, доцент С.А.Тарарухiн. Таке поняття квалiфiкацiє зло-
чинiв не враховуу детальноє конкретизацiє i диференцiацiє
кримiнально-правових норм, що вiдображають прагнення
Законодавця до диференцiацiє кримiнальноє вiдповiдально-
стi. Сучасна диференцiацiя кримiнально-правових норм
настiльки деталiзована, що багато окремих, самостiйних
Iскладiв злочинiв, передбачених законом, вiдрiзняються
юдин вiд одного лише однiую ознакою. Так, наприклад,
рикрадання державного чи колективного майна (ст. 81, 82,
183, 84, 86, 86 КК Украєни) мають склади злочинiв, якi вiд-
рiзняються лише однiую ознакою - способом вчинення
Iдiяння - таумно (ст. 81 КК Украєни), вiдкрито (ст. 82 КК
Украєни), iз застосуванням обману (ст. 83 КК Украєни)
i i т. iн. Всi ж iншi ознаки цих складiв злочинiв тотожнi, од-
i.наковiсiнькi. Крiм того, i в межах однiує статтi мiститься
Iдекiлька окремих складiв злочинiв, якi теж вiдрiзняються,
iаприклад ч. 2 ст. 81 вiд ч. I цiує ж статтi, лише однiую
iнакою (повторнiстю вчинення цього злочину чи вчинен-
iм його за попереднiм зговором групою осiб).
Для квалiфiкацiє дiяння важливо встановити i застосува-
п саме ту норму, що мiстить певний, конкретний склад
точину. Але який? Як видно iз наведеного, такi сумiжнi
єклади злочинiв вiдрiзняються один вiд iншого лише однiую
яп.: А.Ф.Зелинский. Квалификация повторньiх преступлений. - Волго-
IЛ. 1976.-С. 5.
Ий.: К.А.Куринов. Научньiе основи квалификации преступлений - М.,
Є4.С.5.
Ий.: С.А. Тарарухин. Квалификация преступлений в судебной й следст-
iиiшй практико. -К., 1995.-С. 8.
тє
ознакою (рiдше двома). За таких умов правильну квалiфi-
кацiю можна викласти у виглядi формули: п+I, де п - всi
спiльнi, тотожнi ознаки складiв цих злочинiв, а 1-це та
додаткова ознака, яка вiдрiзняу цей склад злочину вiд iн-
ших, сумiжних, подiбних.
Отже, осередком, глибинною сутнiстю квалiфiкацiє зло-
чинiв у встановлення всiх ознак певних злочинiв плюс, до-
датково, ще одиницi - однiує додатковоє ознаки цього пев-
ного, конкретного дiяння i складу злочину, що його перед-
бачау. З цього випливау, що необхiдна i удина для квалiфiкацiє
злочину норма вiд iнших (сумiжних, подiбних) вiдрiзняуться
бiльшiстю ознак, вона бiльш повно описуу ознаки певного
злочину i складу злочину за формулою; п+I. Отже, для прави-
льноє квалiфiкацiє злочину необхiдно вибрати i застосувати ту
норму, яка найбiльш повно описуу ознаки вчиненого дiяння.
У цьому i полягау юридична сутнiсть квалiфiкацiє злочину.
Визначити iз багатьох подiбних найнеобхiднiшу норму
бувау складно, що призводить до помилок. Щоб єх уникну-
ти, Пленум Верховного Суду Украєни змушений майже у
кожнiй постановi про практику застосування законодавства
про вiдповiдальнiсть за окремi види злочинiв вказувати
судам на необхiднiсть посилення уваги до ставлення в вину
квалiфiкацiє злочинiв. Зокрема, у Постановi вiд 24 червня
1983 року № 3 <Про практику застосування судами Украєни
Законодавства у справах про розкрадання продовольчих
товарiв, єх втрату i псування в системi державноє торгiвлi та
споживчоє кооперацiє> Пленум Верховного Суду зазначив,
що судами <допускаються помилки в квалiфiкацiє дiй вин-
них за способом вчинення розкрадання, розмiром (вартiс-
тю) викраденого, за ознакою повторностi, у вiдмежуваннi
розкрадань вiд iнших складiв злочинiв, закiнченого розкра-
дання вiд незакiнченого, продовжуваного - вiд повторно-
го>. Як бачимо, помилки трапляються майже в усьому
спектрi квалiфiкування злочинiв проти власностi. У Поста-
Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та
цивiльних справах. - К., 1995. - С. 79.
новi вiд 1 квiтня 1994 р. № 1 <Про судову практику в спра-
вах про злочини проти життя i здоровя людини> Пленум
Верховного Суду Украєни зазначив, що <допускаються
судами помилки в квалiфiкацiє умисних вбивств при роз-
бiйному нападi, з хулiганських мотивiв, способом небезпеч-
ним для життя багатьох осiб, а також вчинених при iнших
обтяжуючих обставинах>. У Постановi вiд 25 грудня 1992 р.
№ 12 <Про судову практику в справах про корисливi зло-
чини проти приватноє власностi> Пленум Верховного Суду
Украєни зазначив, що <суди допускають помилки при квалi-
1 фiкацiє дiй винних осiб, вiдмежуваннi одних злочинiв вiд iн-
ших, вирiшеннi питань про наявнiсть або вiдсутнiсть квалiфi-
куючих ознак та призначеннi мiр кримiнальних покарань>.
У Постановi вiд 28 червня 1991 р. №3 <Про судову прак-
тику в справах про хулiганство> Пленум Верховного Суду
Украєни зазначив, що <деякi суди як хулiганство квалiфi-
? кують дiє осiб, якi вчинили бiльш тяжкi злочини, засуджу-
ють за ч. I ст. 206 КК Украєни осiб, якi вчинили злiсне чи
особливо злiсне хулiганство, кримiнально-каране хулiган-
ство розцiнюють як дрiбне хулiганство i, навпаки, до кри-
мiнальноє вiдповiдальностi притягують осiб, якi вчинили
дрiбне хулiганство. Допускають iншi помилки при квалiфi-
кацiє дiй винних>.
Велике практичне значення квалiфiкацiя дiяння мау то-
/i що вона визначау:
1) юридичну оцiнку вчиненого дiяння, його суспiльну
сутнiсть i небезпечнiсть (тяжкiсть);
2) мiру вiдповiдальностi i мiру покарання;
3) суттуво посилюу кримiнальну вiдповiдальнiсть за
вчинення наступних злочинiв пiсля вiдбуття пока-
рання за попереднiй (п. I ст. 41, ч. 2 ст. 86, п. <З>
i.: Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та
iiпьiiих справах.-К., Є995рнС6.
iсамо.-С. 111-112. <.. --
-П-"-
i само.-С. 169.
ст. 93, ч. 2 ст. 117, ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 142 та деякi iн-
шi норми КК Украєни);
4) пiдстави для визнання особи особливо небезпечним
рецидивiстом (ст. 26 КК Украєни);
5) правовi наслiдки кримiнальноє вiдповiдальностi (по-
збавлення певних прав -ст. 31,38 КК Украєни, суди-
мiсть -ст. 55 КК Украєни, адмiнiстративний нагляд -
ст. 196 КК У краєни).
Для квалiфiкацiє мають значення не всi ознаки конкрет-
ного дiяння, а лише тi з них, що характеризуються, визна-
чаються кримiнально-правовим змiстом - якi у ознаками
складу злочину. Перелiк ознак дiяння, якi враховуються
при квалiфiкацiє, обмежений законом - рамками складу
злочину. Але за межами складу злочину перебувау чимало
iнших ознак, обставин, якi мають кримiнально-правове
значення - суспiльно-громадська характеристика особи
субукта, склад його сiмє, стан здоровя, професiя, збiг пев-
них обставин тощо. Згiдно з цим, у кожному злочинi можна
видiлити такi групи ознак:
1) вся сукупнiсть ознак i властивостей злочину;
2) ознаки i властивостi, що мають значення для вирi-
шення кримiнальноє справи за сутнiстю;
3) кримiнально-правовi ознаки - ознаки складу злочину.
Характеристика кримiнально-правових особливостей
всiх ознак вчиненого дiяння свiдчить, що для його квалiфi-
кацiє вирiшальне значення мають не всi, а лише деякi озна-
ки злочину. При вiдмежуваннi, наприклад, викрадання зо-
всiм не використовуються ознаки субуктивноє сторони,
оскiльки цими ознаками викрадання не вiдрiзняються. Всi
вiдомi способи викрадання чужого майна вчинюються ли-
ше навмисно i з корисливих мотивiв. Причому й умисел
всiх викрадань лише прямий, оскiльки викрасти чуже май-
но без бажання неможливо. При квалiфiкацiє викрадання
найбiльше помилок трапляуться тодi, коли незадовiльно
оцiненi i врахованi ознаки способу вчинення дiяння (таумно
чи вiдкрито, з насильством, небезпечним для життя i здо-
ровя потерпiлого чи не небезпечним, тощо), коли визнача-
18
уться - викрадення було вчинено одним субуктом чи гру-
пою осiб, викрадення було закiнченим чи дiяння утворюу
лише замах на вчинення злочину, або тодi, коли визначау-
ться розмiр викраденого. Судова практика свiдчить, що
саме такi помилки трапляються при квалiфiкацiє викраден-
ня чужого майна. Так, судова колегiя Верховного Суду
Украєни у своєй ухвалi вiд IЗ грудня 1988 р. у справi Я. та
М. зазначила, що суд допустив помилку при вiдмежуваннi
вимагання вiд грабежу або вiд розбою. При такому вiдме-
жуваннi, - зазначила колегiя, - необхiдно враховувати, що
при вимаганнi погроза насильством спрямована на одержання
майна в майбутньому, а не в момент застосування погрози.
Отже, помилка виникла через неправильну оцiнку судом ли-
ше однiує ознаки - моменту отримання майна за намiром зло-
чинця. В iншiй справi суд припустився помилки, неправильно
I визначивши вартiсть викраденого державного майна. Такi ж
помилки трапляються i при квалiфiкацiє iнших злочинiв. На-
приклад, замах на вбивство (ст. 17 i ст. 94 КК Украєни) вiд
Iiаподiяння потерпiлому тяжких тiлесних ушкоджень (ч. I
Iст. 101 КК Украєни) вiдрiзняуться у бiльшостi випадкiв лише
Iоднiую ознакою субуктивноє сторони складу злочину -
iом умислу. Теорiую i практикою вже давно доведено, що
iах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умис-
)м або, iнакше кажучи, дiяння може квалiфiкуватися як за-
iх на вбивство лише тодi, коли воно було вчинене з прямим
мислом. Мiж тим трапляуться, що суди iнодi ретельно не
єслiджують цю ознаку субуктивноє сторони злочину i
випускаються помилок. У багатьох ухвалах судова колегiя
п.: Практика судiв Украєни в кримiнальних справах. - К., 1993. -
114-85.
),; ухвала судовоє колегiє Верховного Суду Украєни вiд 28 сiчня
I р. у справi П. - Там само - С. 65-66.
1.; п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 1 квiтня
I р. № 1 <Про судову практику в справах про злочини проти життя i
мя людини>. - Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в
iнялi>них та цивiльних справах. - К., 1995. - С. 93-94.
19
Верховного Суду Украєни вказала судам на допущенi ними
помилки, наголошуючи кожного разу - замах на вбивство
можливий лише з прямим умислом.
Рiвним чином i умисне вбивство, вiдповiдальнiсть за яке
передбачають ст. 94 i 95 КК Украєни, вiдрiзняуться одне вiд
одного лише однiую ознакою - наявнiстю чи вiдсутнiстю
сильного душевного хвилювання, що раптово виникло вна-
слiдок протизаконного насильства або тяжкоє образи з боку
потерпiлого. Неналежне дослiдження цiує ознаки призво-
дить до того, що вбивство в станi сильного душевного хви-
лювання квалiфiкууться за ст. 94 КК Украєни, а дiяння, пе-
редбачене ст. 95 КК Украєни, квалiфiкууться за ст. 94 КК
Украєни. Судова колегiя Верховного Суду, виправляючи
такi помилки, звертау увагу судiв на необхiднiсть бiльш
ретельного дослiдження цiує ознаки злочину. Подiбнi по-
милки трапляються при вiдмежуваннi вбивства, вчиненого
в станi сильного душевного хвилювання (ст. 95 КК Украє-
ни), вiд вбивства, вчиненого при перевищеннi меж необ-
хiдноє оборони (ст. 97 КК Украєни), а також при вiдмежу-
ваннi вбивства (ст. 93, 94, 95, 97 i 98 КК Украєни) вiд запо-
дiяння тяжких тiлесних ушкоджень, вiд яких настала
смерть потерпiлого (ч. З ст. 101 КК Украєни).
Аналiз практики квалiфiкацiє злочинiв свiдчить, що чим
бiльш непевно визначенi окремi ознаки злочину, чим бiльш
важко єх конкретизувати, тим бiльше помилок припуска-
уться при виявленнi, оцiнцi i використаннi цих ознак.
Так, наприклад, кримiнально-каране хулiганство у частинi I
ст. 206 КК Украєни визначено занадто загальними, зде-
бiльшого оцiнковими i тому не досить певними ознаками:
<умиснi дiє>, що <грубо порушують> <громадський поря-
док> i виражають <явну неповагу> до суспiльства. У лiтера-
турi вже зазначалося, що таке визначення ознак конкретно-
го злочину невдале, оскiльки майже всi навмиснi злочини
мають такi ознаки. Принаймнi, явну неповагу до суспiльст-
ва виражають i масовi безпорядки (ст. 71 КК Украєни), i
груповий розбiй (ч. 2 ст. 86 i ч. 2 ст. 142 КК Украєни), i гру-
пове згвалтування (ч. З ст. 117 КК Украєни) та багато iн.
Тому вiдмежувати хулiганство вiд злочинiв проти особи
Збувау занадто складно. У надрукованiй судовiй практицi
iйбiльше число помилок викрито саме при розмежуваннi
пiганства i злочинiв проти особи.
Пленум Верховного Суду Украєни у Постановi вiд
В червня 1991 р. № 3 <Про судову практику в справах про
лiганство> зазначив, що дiє, якi супроводжувались погро-
ми вбивством, образою, нанесенням побоєв, заподiянням
десних ушкоджень, вчиненi в сiмє, квартирi вiдносно
Здичiв, знайомих i викликанi особистими неприязними
цносинами, неправильними дiями потерпiлих та iнше,
виннi квалiфiкуватися як злочини проти особи.
Все це так, але як єх вiдрiзнити, за якими ознаками,
)iльки i хулiганськi дiє, що передбаченi ст. 206 КК Украє-
Iможуть бути вчиненi в квартирi вiдносно родичiв, зна-
них? У п. 15 наведеноє постанови Пленум Верховного
Див.: ухвала судовоє колегiє Верховного Суду Украєни вiд 5 грудня
1989 р. у справi Т. - Практика судiв Украєни в кримiнальних справах. -
К., 1993.-С. 99-100.
Див.: ухвала судовоє колегiє Верховного Суду Украєни вiд 28 червня
1990 р. у справi Р. - Там само, - С. 105-106; ухвала судовоє колегiє
Верховного Суду Украєни вiд 21 липня 1992 р. у справi К. - Там само. -
С. 108-109.
Див.: Постанова президiє Києвського обласного суду вiд 3 жовтня
1991 р. у справi К.-Там само. - С. 128-129.
),; Н.И.Коржанский. Квалификация хулиганства. - Волгоград, 1989. -
I,"! ухвала судовоє колегiє Верховного Суду Украєни вiд 12 грудня
р. у справi Л. - Практика судiв Украєни в кримiнальних справах. -
93. - С. 138-139; ухвала судовоє колегiє Верховного Суду Украєни
I жовтня 1990 р. у справi К. - Там само. - С. 136-137; постанова
ВЄТ Харкiвського обласного суду вiд 14 вересня 1990 р. у справi П. -
><о.-С. 139-140.
п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 28 червня
- Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних
iьних справах. - К., 1995. - С. 173.
Суду Украєни вказав на те, що суди повиннi розрiзняти
хулiганство, вчинене групою осiб, i злочини, передбаченi
ст. 71 (масовi безпорядки) та ст. 187 КК Украєни (органiза-
цiя або активна участь у групових дiях, що порушують
громадський порядок). Для такого вiдмежування Пленум
Верховного Суду Украєни вказав, що дiє, передбаченi
ст. 187 КК Украєни, не супроводжуються явною неповагою
до суспiльства, а лише порушують громадський порядок,
нормальну дiяльнiсть установ, пiдприумств i органiзацiй,
роботу транспорту або повязанi з явною непокорою закон-
ним вимогам представникiв влади- Можна зрозумiти спробу
Пленуму Верховного Суду Украєни розмежувати цi злочини,
але дуже сумнiвно, що порушення громадського порядку,
нормальноє дiяльностi установ, пiдприумств i органiзацiй,
роботи транспорту або непокора законним вимогам представ-
никiв влади може чинитися без явноє неповаги до суспiльства.
Тому занадто важко провести таке вiдмежування мiж цими
злочинами, якi мають переважну бiльшiсть подiбних ознак.
Взагалi весь процес квалiфiкацiє злочинiв, - пiдсумовуу
академiк В.М.Кудрявцев, - за своую сутнiстю полягау у
послiдовному вiдмежуваннi кожноє ознаки вчиненого дiян-
. 2 ",.
ня вiд ознак iнших, сумiжних злочинiв. Усi ознаки складу
злочину виконують вiдмежувальну роль i призначаються
головним чином для цього. Кожна ознака злочину, описа-
ного законом, видiляу, вiдокремлюу певний злочин вiд iн-
ших або вiдмежовуу злочин вiд iнших правопорушень.
Найбiльш складними для вiдмежування єх вiд сумiжних,
подiбних злочинiв при квалiфiкацiє у саме тi, якi вiдрiзняю-
ться один вiд одного лише однiую ознакою. Цi вiдмежу-
вальнi ознаки належать у рiзних складах злочинiв до рiзних
єх елементiв. Це можуть бути ознаки обукта (наприклад,
склади злочинiв уст. 81 i 140 КК Украєни вiдрiзняються
лише ознаками обукта посягання), ознаки субуктивноє
сторони (наприклад, у складах злочинiв ст. 94 i 98 КК
Украєни), або ознаки субукта злочину (наприклад, у злочи-
нах, передбачених ст. 56I57 КК Украєни).
Найбiльшу складнiсть мау квалiфiкацiя дiянь, якi спря-
мованi на один i той же безпосереднiй обукт посягання i
якi утворюють низку послiдовних, але дещо рiзних пося-
. гань. Так, наприклад, вiдносно працiвника мiлiцiє, народно-
го дружинника або вiйськовослужбовця при виконаннi ни-
Iми обовязкiв по охоронi громадського порядку може бути
I вчинена образа (ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57