– Пане Несторе, ви знаєте, як глибоко я ціную ваш професіоналізм! І, звичайно ж, боротьба з комунізмом – то наша священна справа, але чи достойно вести її пліч-о-пліч з таким бандитом, як цей Бабай?
– Ось що я вам скажу, шановний пане Богдане, – Нестор Євграфович узяв кандидата-націоналіста попід лікоть і закрокував з ним кімнатою. – Якщо неупереджено подивитись на цю справу, – Бабай не бандит, а нещасна жертва комуністичного режиму…
– Але ж… – спробував не погодитись з авторитетом Сливка…
Іміджмейкер, не звертаючи жодної уваги не несміливу спробу висловлення власної думки, пафосно вів далі:
– А головне, що він, насамперед, українець! Як ви і я! А якщо серйозно, то що нам насправі від нього потрібно? – вже діловито і серйозно запитав Нестор Євграфович.
– Щоб він видав мою нову збірку? – радісно висловив припущення Сливка.
Іміджмейкер суворо поглянув на кандидата:
– Оберетесь депутатом – будете видавати свої історичні опуси за державний кошт. А зараз, втягуючи Бабая у переговорний процес, ми повинні відтягти у нього п'ять-сім відсотків голосів виборців… – розтлумачував Сливці політтехнолог.
Раптом двері розчинилися і до кімнати ввалився добряче побитий асистент. Іміджмейкер, ледь стримуючись від сміху, намагався говорити офіційним тоном.
– Я вижу, Артур, вы вполне успешно справились с заданием… Что, много народу сагитировали? – поцікавився він.
Асистент ображено подивився на шефа і жалібним голосом, зі стогонами, розповів:
– Нестор Евграфович, я этим пысьменныкам даже сказать ничего не успел. Только вошел с красным флагом…
Несподівано зраділий Сливка вигукнув:
– А, то це були ви! Мені вже розповіли, що сьогоднішнє засідання районної Спілки письменників почалося з палкої дискусії! Якийсь червоний провокатор…
Іміджмейкер сів у крісло навпроти Сливки і, не звертаючи на Артурчика більше жодної уваги, пафосно розповідав своєму клієнту-націоналісту:
– Пане Богдане, це було наше ноу-хау. Мій помічник уособлював червону загрозу, яка повинна була згуртувати ваших прибічників навколо національної ідеї. Як бачимо, – політтехнолог кивнув на стогнучого асистента, – експеримент пройшов напрочуд вдало.

5
Окрилений далекосяжною перспективою, Сливка красно подякував і пішов. Асистент лежав на дивані и тихесенько стогнав. Іміджмейкер цинічно жартував над побитим:
– Артурчик, выборы на носу, а ты тут разлегся! Куда девался твой утренний полемический задор?!
Асистент лише жалібно і ображено простогнав у відповідь. Іміджмейкер знову пожартував, по-батьківськи підбадьорюючи свого травмованого помічника:
– Ну, лежи, лежи. У тебя еще целых тридцать секунд на сборы и две минуты, чтобы добежать до проходной завода «Красный Арсенал». Там ты от имени Антикоммунистической коалиции выступишь перед трудовым коллективом с призывом отказаться от зарплаты во имя стабильности национальной валюты!
Поєднуючи пафос зі скигленням, Артурчик завовтузився на дивані і спромігся нарешті висловити наболілу власну думку:
– Нестор Евграфович, ваши эксперименты над людьми бесчеловечны! Ради пары абзацев в своей очередной монографии вы готовы послать меня на верную смерть в самое логово электората! Я уж не говорю об этих несчастных кандидатах, которых вы спариваете по коалициям, будто у нас не выборы, а упражнения по Камасутре! Ну что, тиран, вы уже все позы перепробовали!?
Нестор Євграфович заспокоїв помічника, співчутливо поляскуючи його долонею по натовчених ребрах:
– Ну ладно, ладно, герой-тираноборец. Насчет завода – это я пошутил. Кстати, насчет Союза писателей – тоже. Кто же виноват, что ты шуток не понимаешь…
Асистент зі словами:
– Не-на-ви-жу! – ображено відвернувся обличчям до спинки дивана.
Політтехнолог замислився і сказав:
– А насчет Камасутры, ты, кажется, прав. Там непременно должна быть еще такая поза – «Борьба с коррупцией».
Нестор Євграфович набрав номер телефона:
– Але? Господина Подвальского, пожалуйста.

6
Наступнного дня жодних особливих подій не було. Буденна іміджмейкерська праця. Побитий Артурчик довго вовтузився, пригадуючи вчорашні жахіття, болючі наслідки яких не давали йому заснути. Близько півночі він нарешті-таки заснув. У всякому разі – його стогін став нечутним. Нестор Євграфович дивився по телевізору чергове Рейтинг-шоу Підвальського. Ведучий сипав дотепами і пересувався по сцені, як арбітр на футбольному полі. Його кордебалет також, як завжди, був на висоті. Свою програму Підвальський почав словами:
– Злі язики стверджують: де два українці, там три гетьмани. Але події у Центральному окрузі рішуче спростовують це безглузде упередження! Сьогодні тут створена передвиборна коаліція, яку очолили Микита Симорозенко і Богдан Сливка! Цих споконвічних ідеологічних антагоністів об'єднала проблема номер один нашого часу – боротьба з корупцією й організованою злочинністю. Попросимо героїв сьогоднішнього дня на сцену.
Оркестр заграв мелодію пісні «Наша служба и опасна, и трудна». Під бурхливі оплески на сцену вийшли Сливка і Симорозенко, тримаючи високо над головою плакат «Бандитам – буцегарня!». Раптом задзвонив телефон. Нестор Євграфович, приглушивши звук телевізора, взяв трубку:
– Але! Добрый вечер, господин Бабай… Как это – не добрый?… – здивувався політтехнолог. – Ах, вы смотрите телевизор? Да не волнуйтесь вы так, досмотрите до конца!
Іміджмейкер поклав трубку і ввімкнув звук. Підвальський наблизився до кульмінації свого телешоу. Неприховано насолоджуючись цілковитою увагою зали, він пафосно, з театральними паузами виголосив:
– Судячи з останніх опитувань, Антикорупційна коаліція має всі шанси провести в парламент свого кандидата, тим паче, що ряди коаліції збільшуються просто на очах. Щойно стало відомо, що Генеральним спонсором нового політичного об'єднання погодився стати відомий підприємець Володимир Бабай. Оркестр знову вибухнув мелодією «Наша служба…». На подіум зі стелі опустився величезний портрет Бабая. Шоковані Сливка і Симорозенко розгублено завмерли.
– Вот это – действительно немая сцена, – потер долоні і задоволено констатував Нестор Євграфович.

Частина 7

Пролог
Після обіду в «Царському селі» з телевізійниками Смотрянським та Підвальським імід-жмейкер з асистентом поверталися на таксі до свого готелю. За вікном автомобіля обабіч Хрещатика в одному і тому ж напрямку рухалися великі та малі купки людей із транcпарантами і прапорами.
– Сделайте, пожалуйста, приемник погромче, – попросив водія таксі Нестор Євгра-фович, почувши початок розважально-аналітичної програми «Факти і роздуми». Йшлося про ситуацію перед виборами у різних виборчих округах столиці:
«Гаряче дихання політичної боротьби сьогодні вже нікого не залишає байдужим! Не-відворотньо наближається день виборів. Най-скандальніше розгортаються події у Центральному виборчому окрузі нашого міста. Кандидати-лідери Симорозенко, Сливка і Бабай створили одразу три політичні коаліції…»
Таксі зупинилося, оскільки з Михайлівської на Інститутську через Хрещатик рухалися колони нових – нещодавно сформованих – коаліцій. Артурчик намагався прочитати написи на транспарантах українською:
– «Антінаціоналістічная коаліція»– Сіморозенко-Бабай, «Антікомуністічна»– Слівка-Бабай і «Антікорупційна»– Сіморозенко-Слівка…
Своїми потугами він тільки розвеселив свого шефа та водія. Розплатившись, політ-технологи вийшли з авто і здолали решту шляху до готелю пішки. Увійшовши до номера, іміджмейкер одразу ж увімкнув телевізор, більшість каналів якого висвітлювали передвиборчі процеси. Диктор саме розповідав про події на тому ж таки Центральному виборчому окрузі:
– Окрім трьох політичних коаліцій – Антинаціоналістичної, Антикомуністичної та Антикорупційної, виникнення яких суттєво дезорієнтувало виборців, сьогодні кандидати по Центральному виборчому округу спробували створити «Широку Коаліцію людей доброї волі»… На екрані з'явилися крокуючі колони під червоними прапорами з портретами Симорозенка і під жовто-блакитними – з портретами Сливки. Третя колона, очолена чорним «600-м» мерседесом, складалася з джипів, мікроавтобусів та престижних легковиків з портретами Бабая на вітрових шибах. Ведучий вів далі:
– Установчі збори нової коаліції проходили бурхливо.
На екрані з'явилися кадри величезної бійки – електорат дубасився прапорами, транспарантами, портретами кандидатів та загальнонародних вождів. Натовп перекидав мерседеса, бив шиби авт, які на цю хвилину опинилися в зоні громадської стихії.
– Вичерпавши всі аргументи, сторони відкотилися на вихідні позиції… – коментував ведучий свіжі кадри, де колони розходилися в різні боки, забираючи з собою пошматовані знамена, виводячи попід руки поранених та покалічених. Понівечені авто дзеленчали розбитими шибами і т. д. Несподівано з екрану телевізора до глядачів звернувся сам Бабай:
– Да с ними правильному кандидату и говорить не о чем! Я к ним так дипломатично, по понятиям, – мол, я за свои бабаки все организую – и єдиную платформу, и накрытую поляну!! А они, блин: «Как вы относитесь к Марксу? Читал ли я Бандеру»?! А сами, небось, чековую книжку не то что не читали – в руках не держали!! – передражнюючи опонентів, емоційно обурювався Бабай.
Одразу ж після нього до телеглядачів звернувся Сливка:
– Сьогодні всі національно-свідомі виборці нашого округу остаточно зрозуміли: жодні компроміси з комуно-олігархічними змовниками неможливі!! Українська незалежність не потребує ані їхніх брудних грошей, ані їхнього шовіністичного електорату!!
Після Сливки настала черга Симорозенка. Він пояснив глядацькій аудиторії власне бачення подій:
– Господин Бабай и пан Сливка упустили последний шанс малой кровью искупить свою вину перед трудовым народом! Им остается надеяться лишь на то, что пролетарский суд – самый гуманный суд в мире – заменит им заслуженную кару на десять лет созидательного труда в Желтых Водах!
Асистент, зменшивши звук, поділився враженнями з шефом:
– Жаль, что они так быстро развалились… Вы им такую душевную рекламу придумали…
– Куда уж лучше – «Коалиция доброй воли – три удовольствия в одном!», – меланхолійно зауважив Нестор Євграфович.
Несподівано пролунав телефонний дзвінок. Асистент підняв трубку.
– Киевский офис профессора Боженко! Конечно, господин Бабай!
– Да-да, Владимир Михайлович, к сожалению, видел… – сказав іміджмейкер, взявши трубку. – Нет-нет, вы, как всегда на высоте! Конкуренты уже были готовы снять свои жалкие кандидатуры в вашу пользу, но на них ОЧЕНЬ сильно надавили… Да нет, какая там администрация! Симорозенко схлопотал нагоняй лично от товарища Зюганова, а Богдан Сливка получил от американского Госде-па телеграмму с угрозами… Нет, не убить, гораздо хуже – пожизненно лишить финансирования… Но вы, Владимир Михайлович, не беспокойтесь – если враг не сдается, его уничтожают черным пиаром…

1
Іміджмейкер розміренно крокував кімнатою і диктував, асистент набирав на комп'ютері:
– …полностью утратив человеческий облик, он начал грязно приставать к официанту с неприличными предложениями. Прибывший наряд милиции задержал дебоширящего извращенца. К удивлению блюстителей порядка, задержанный оказался кандидатом в депутаты Богданом Степановичем Сливкой…
Намагаючись внести свою частку у чорнопіарний продукт, Артурчик догідливо поцікавився у шефа:
– Нестор Евграфович, может, написать: «к неописуемому удивлению блюстителей порядка»?
– Неописуемое удивление будет у самого Богдана Степановича, когда завтра утром он прочтет эту новость в «Городских Ведомостях»! И вообще, Артур, не мешай творить! – відповів іміджмейкер і продовжив диктувати:
– …Как сообщил нашему корреспонденту начальник патруля старший сержант Иванов… Нет, лучше – Петренко -…нарушитель общественной нравственности размахивал залитым пивом кандидатским мандатом и, ссылаясь на свою неприкосновенность, требовал, чтобы понравившегося официанта немедленно доставили к нему на дом… Записал? Внимательно вычитай и распечатай.
Асистент переглянув набраний текст:
– Так… Та-ак… Хорошо… Очень хорошо… Гениально! Ага! Нестор Евграфович, вы уверены, что в этом городе есть бар «Голубая устрица»?
Нестор Євграфович на хвильку замислився:
– Да-а, звучит, пожалуй, несколько экзотично… С учетом региональной специфики исправь на «Блакитну жабу»! – розпорядився він. Раптом у двері постукали, і до кімнати з криком «Товарищ Боженко! Вы уже видели?!» ввалився вкрай схвильований Симорозенко. Іміджмейкер зобразив подив:
– Что такое!?…
Кандидат від комуністів тряс перед його обличчям якоюсь газетою:
– Специальный выпуск «Вечірнього Міста»!! – знемагаючи від обурення, нарешті заволав гість.
Іміджмейкер зобразив ще більший подив:
– Как! Вы читаєте ЭТУ ГАДОСТЬ?! – скривився він.
Симорозенко, протягуючи газету, продовжував кричати:
– Конечно, нет! Но сегодня ЭТУ ГАДОСТЬ бросили во все почтовые ящики моего округа!!
Нестор Євграфович прочитав уголос назву обведеної олівцем статті:
– «Червоний олігарх». – Это про кого? – здивовано запитав політтехнолог.
Симорозенко нервово махнув рукою:
– Читайте дальше!
І Нестор Євграфович прочитав:
– Учора ввечері так званий борець за права трудящих Микита Симорозенко сказав дружині, що йде на зустріч з партактивом заводу «Червоний Арсенал». А сам, як завжди, вирушив у найфешенебельніше казино нашого міста «Американська мрія». Там він замовив коктейль «Скарби Ротшильда» за двісті п'ятдесят долярів, програв у рулетку ще півтори тисячі, після чого спустився у стріп-бар. Відома стріптизерша Роксана Мальованка (сценічне псевдо – Лу-лу) повідомила нашому кореспонденту, що Микита Ілліч – їхній давній і добрезнаний клієнт. Спеціально для нього дівчатка-стріптизерки розробили супереротичний номер «Ленін і пєчнік».
Іміджмейкер гидливо жбурнув газету на крісло:
– Какая гадость! Никита Ильич, да кто поверит такому низкопробному вранью?!
– Моя жена уже поверила и пообещала меня убить! – похмуро і приречено промовив Симорозенко.
Асистент з максимальним співчуттям домагався уточнення:
– Из-за вашей тяги к эротическому искусству?
– Да при чем тут стриптизерши?! Она требует вернуть в семью пропитые и проигранные деньги! – похиливши голову, пояснив кандидат від комуністів.
Іміджмейкер – також з глибоким співчуттям – запитав бідолаху-Симорозенка:
– Но ведь жена-то знает, что вы были дома?
Симорозенко лише нервово махнув рукою:
– Весь ужас в том, дорогие товарищи, что вчера вечером я действительно проводил партактив «Красного Арсенала»! – сказав він.
Чимось приємно здивований, Артурчик, раптом весело кинув:
– Ну надо же, как угадали!
– Кто угадал?! – з підозрою запитався Симорозенко.
Нагородивши помічника виразним поглядом, Нестор Євграфович перебрав розмову у свої досвідчені руки:
– Ну, эти – подлые национал-провокаторы! – промовив він і урочисто виголосив: – Товарищ Симорозенко! Конечно, мы знали, что враг хитер и коварен! Но мы не думали, что он дойдет до такой низости! Придется и мне тряхнуть стариной! Заказывайте стотысячный тираж нашей газеты «Товарищ коммунист»! Избиратели… Да что там избиратели – ваши конкуренты содрогнутся, узнав всю правду о себе!! Как говорил Железный Феликс – на их черный пиар ответим нашим красным пиаром!!

2
Не встигли за Симорозенком зачинитися двері, як Підвальський увів до номеру іміджмейкера обіцяного напередодні журналіста. Нестор Євграфович з вигляду гостя одразу ж зрозумів, що цей папараці – не з бідних, оскільки одягнений він був – як для журналіста – дуже пристойно. Безперечно – цей працівник ЗМІ був непогано «засвічений» на інформаційному ринку, такий собі шанувальник і регулярний відвідувач усіляких презентацій та інших збіговиськ з фуршетами, де регулярно і без жодних комплексів вечеряв. До того ж, судячи з кольору його носа та доволі каламутних очей, він не мав звички нехтувати можливістю скуштувати дармових презентаційних напоїв, а то й прихопити зі собою пляшечку-дві для похмілля та підтримання належного і звичного стану. Іміджмейкер навіть посміхнувся, вловивши ледь відчутний запах алкоголю, і пересвідчившись у правильності своєї думки.
– Привет, ребята! Прошу любить и жаловать – Вадим Наумович Жрец из еженедельника «Столица-Ньюс». Краса и гордость Центра гуманных технологий! – пафосно представив журналіста у властивому йому стилі шоумен.
– Здравствуй, Мишенька! Здравствуйте, Вадим Наумович! – привітався політтехнолог, і гості розсілися по кріслах.
Першим заговорив Жрець:
– Давно мечтал познакомиться с корифеєм политтехнологии…
– Очень хорошо вас понимаю, Вадим Наумович, – підтримав розмову Нестор Євграфович, і вів далі:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20