Диктор начитував текст за кадром:
– За повідомленням світових агентств, вчорашнє рішення кіпрського уряду скасувати на вимогу Євросоюзу офшорну зону на території республіки вже сьогодні вранці призвело до збройного перевороту, очоленого фронтом Національно-фінансового порятунку. За інформацією агентства Рейтер, до коаліційного тимчасового уряду Кіпру увійшли представники російських нафтовиків, українських газових трейдерів, сіцілійської мафії та колумбійських наркобаронів. Нова влада одразу скасувала провокаційне рішення попереднього уряду і закріпила в Конституції історичну назву країни – Офшорна Республіка Кіпр. Опальний російський олігарх Борис Березовський, що перебуває в Лондоні, палко вітав чергову перемогу лібералізму… Тепер – про події у нашій державі…»
– Артурчик, будешь шарить в Интернете – обращай теперь внимание на Кипр, – звернувся іміджмейкер до помічника. Той, не знайшовши зв'язку між сюжетом і їхньою діяльністю, запитав:
– Нестор Евграфович, а зачем нам эта хунта?
– Интуиция подсказывает мне, что они обязательно захотят закрепить последние достижения оффшорной демократии посредством всекипрского референдума по народной инициативе… – задумливо пояснив іміджмейкер.
– Да что они, без нас результат не нарисуют? – намагався втямити суть шефового зацікавлення асистент.
Іміджмейкер так само задумливо сказав:
– Конечно, нарисуют. Но для того, чтобы в этот результат поверила международная общественность, необходимо будет провести дорогостоящую пиар-кампанию под руководством признанных специалистов с незапятнанной репутацией…
– А где они их возьмут? – наївно запитав Артурчик і затнувся, зустрівшись поглядом з іміджмейкером…
1
Нарешті диктор наблизився до подій, до яких політтехнологи були безпосередньо причетні:
– І наостанок місцеві новини. Продовжують вирувати політичні пристрасті в Центральному виборчому окрузі нашого міста. За даними соціологічних опитувань, попереду – представник націонал-демократичних сил Богдан Сливка, за якого сьогодні готові віддати свої голоси тридцять відсотків виборців. На другому місці – відомий підприємець Володимир Бабай – двадцять п'ять відсотків, і на третьому – кандидат від лівих – Микита Симорозенко – двадцять відсотків.
Скептично зітхнувши, іміджмейкер вимкнув пультом звук телевізора. Артурчик запитав:
– Нестор Евграфович, а с какого такого счастья мы вдруг вывели Сливку на первое место?
– А мы здесь, Артурчик, совсем не при чем, – пояснив іміджмейкер. – Это все самодеятельность Михал Саркисыча. Он вчера выступал на международной транскультурной конференции «Оффшоры и демократия». Ну, и после доклада к нему подошел канадский атташе…
– По оффшорам или по демократии?
– По украинской культуре… И спросил он нашего Мишу на чистом канадском языке: «А що, пане Підвальский, особисто ви робите для ствердження національної демократії?». Ну, Миша испугался, что ему срежут ґранты от диаспоры и уже вечером в своем рейтинг-шоу призвал телезрителей поддержать национал-демократов. А сегодня прямо с утра и за совсем небольшие деньги новостные программы демонстрируют, как дружно украинский народ откликнулся на призыв горячо любимой телезвезды…
Раптом у двері постукали. З коридору почувся крик Симорозенка:
– Товарищ Боженко! Товарищ Боженко!! Асистент тяжко зітхнув.
– Да, а у нас из-за Михал Саркисыча с самого утра новые проблемы, – промовив він і пішов відчиняти двері клієнту.
2
Симорозенко увірвався до кімнати як вихор. Нервово гасаючи по номеру та жестикулюючи, він з ленінською холеричною одержимістю волав:
– Ну что, господа профессионалы, не помогают ваши буржуазные штучки-дрючки!! Нацизм наступает! А до выборов – всего-то ничего!
– Да не волнуйтесь вы так, дорогой Никита Ильич! Неужели вы верите этим липовым рейтингам в утренних новостях?! – заспокоював гостя іміджмейкер:
– Я – никогда!! – верещав Симорозен-ко. – Но мои избиратели – честные, бесхитростные труженики, – мать их за ногу! И они могут поверить. И дрогнуть!
Нестор Євграфович надав своєму голосу якомога більше пафосу:
– Товарищ Симорозенко! Ваши сторонники – это же не какие-нибудь случайные избиратели! Это же – глыба, матерый электоратище!!
Асистент не стримався і додав:
– И если даже дрогнет, то на какие-нибудь пять-семь процентов…
Симорозенко з іміджмейкером ледь не розчавили Артурчика своїми важкими поглядами. Нестор Євграфович навіть нервово закашлявся і почав виправляти ситуацію:
– Гм-гм! – почав він здалеку. – Артур хотел сказать, что мы разработали новую систему научно-лингвистического программирования масс, которая базируется на технологиях влияния, разработанных под контролем КГБ и ГРУ в секретных лабораториях НИИ для правительства СССР. В общем, локальное использование этих методик, адаптированных нами специально для вашего случая, легко повысит рейтинг на эти самые пять-семь процентов.
Вдруге недобре глипнувши на помічника, політтехнолог вів далі:
– Вот сейчас Артур Андреевич лично пойдет агитировать – за вас, за второй государственный язык и за обновленный Союз – прямо в районную Спилку пысменныкив…
Симорозенко, перейнявшись такою перспективою для Артурчика, зі співчуттям подивився на нього і спробував врятувати асистента від неминучих неприємностей:
– А это не слишком опасно для молодого человека? – запитав він Нестора Євграфовича.
Той, знову зловісно глипнувши на свого помічника, старанно вимовляючи кожне слово, промовив:
– Это СМЕРТЕЛЬНО опасно! Но молодой человек с утра написал заявление в вашу партию – и это его первое партийное задание.
Артурчик жалібно дивився в очі то шефа, то Симорозенка.
Політтехнолог подивився на годинник і командирським тоном, який не терпить жодних заперечень, повідомив:
– Артур Андреевич! У вас всего тридцать секунд на сборы и целых две минуты, чтобы успеть в Спилку пысменныкив к началу Винниченковских чтений.
Асистент, нарешті осягнувши, що це не жарт і рішення шефа остаточне, приречено поплентався до виходу. У дверях він затравлено озирнувся і промовив:
– Если я не вернусь, считайте меня… Шеф не дав помічнику закінчити фразу.
Випроваджуючи його за плечі, він підкреслено трагічним тоном сказав:
– Не отвлекайтесь, товарищ Тютин, мы в курсе!
Двері за Артурчиком зачинилися, Симо-розенко просльозився:
– Да, Нестор Евграфович, я вижу, вы воспитываете настоящую партийную смену!
Поклавши до кишені носовика, він хвильку щось зважував і проникливо запитав:
– Но ведь этих пяти-семи процентов может и не хватить для торжества левых сил в нашем отдельно взятом округе и самопожертвование вашего ассистента окажется напрасным?
Іміджмейкер довірливо взяв кандидата від лівих за лікоть і закрокував із ним кімнатою вперед-назад.
– К сожалению, ваши сомнения имеют под собой серьезные основания, и вот что я думаю по этому поводу, дорогой Никита Ильич! Вы же не хуже меня знаете первоисточники и помните, что во имя торжества высшей цели сам товарищ Ленин не брезговал буржуазными попутчиками.
– Ваша мысль мне понятна, товарищ профессор, но где же найти достойного, хотя и буржуазного попутчика?
Іміджмейкер витримав театральну паузу.
– Я бы на вашем месте обратил внимание на вашего второго конкурента – Бабая… – проникливо сказав він.
Симорозенко різко висмикнув свій лікоть з іміджмейкерової долоні і, вражений почутим, ледь не захлинувся:
– Вы говорите об этом бандите?! – обурено запитав він.
Іміджмейкер опустив руки в кишені штанів і розхитуючись на підошвах, спокійно вів далі:
– Товарищ Симорозенко, а даваите-ка рассуждать трезво, с партийной прямотой. В конце концов, если Владимир Ильич не пренебрегал Саввой Морозовым и германским империализмом, то почему бы нам не заключить с тем же Бабаем тактически похабный, но стратегически выигрышный Брестский мир?
Симорозенко розгублено намагався осягнути задум політтехнолога:
– Так вы предлагаете… – почав було він, але іміджмейкер перервав кандидата від лівих і натхненно зімпровізував:
– Я предлагаю создать в Центральном округе широкую антинационалистическую коалицию труда и капитала! Вы и Бабай будете сопредседателями…
– А кто станет депутатом? – з підозрою поцікавився Симорозенко.
Іміджмейкер посміхнувся і знову оволодівши ліктем лівого кандидата та рушивши з ним кімнатою, почав розтлумачувати:
– Никита Ильич! Что я слышу?! Неужели мы, с вашим богатейшим опытом аппаратной работы и моими знаниями политических технологий, не сумеем использовать, переиграть и отсечь этого случайного попутчика?!
– А мои избиратели не будут дезориентированы? – все ще хвилювався Симорозенко.
Іміджмейкер знав відповідь і на це питання. Він зупинився і пильно подивився своїми чесними очима у схвильовані очі лівого кандидата.
– Мы объясним вашим избирателям, что это – тактическое отступление, вроде как ленинский НЭП, только не всерьез и ненадолго! – сказав він.
– А потом мы этого Бабая, как нэпмана!… – вигукнув Симорозенко, мстиво потираючи руки.
– Тс-с! Правильно, но сейчас наша главная задача – втянуть его в переговорный процесс, – притуливши палець до вуст, прошепотів політтехнолог.
– А он втянется? – недовірливо запитав Симорозенко.
Нестор Євграфович засміявся і пафосно виголосив:
– Тому порукой моя всемирно известная репутация и незаангажированность в местных политических интригах. Если вы не в курсе, то это именно я убедил Примакова и Лужкова не выставлять свои кандидатуры против Путина в 2000-м…
– Спасибо, товарищ Боженко! Действуйте! Теперь вся надежда только на вас! – конспіративним тоном промовив Симорозенко і вже біля дверей міцно, але в межах етикету, потиснув і потрусив іміджмейкерову руку.
3
Нестор Євграфович не встиг відійти після візиту Симорозенка, як у його номері з'явився Бабай. Спілкування з бізнесменом було ще важчим. Майже годину Нестор Євграфович дуже простими і зрозумілими аргументами намагався переконати незалежного кандидата в необхідності втілення маленьких тактичних хитрощів:
– Вот я и говорю, Владимир Михайлович, – терпляче розтлумачував політтехнолог? – ваш дед был большевиком, отец – коммунистом, да и сами вы начинали в комсомольском кооперативе! Так что в моральном плане идея антинационалистической коалиции не должна вас сильно смущать.
– Да я ж типа не против, – погоджувався Бабай. – Мне ж бизнеса приходилось вести и с черными, и с желтыми, и даже с голубыми… Так что красного тоже как-нибудь переживу. Но ведь этот Симорозенко – завистливый экспроприатор всего, блин, честно нажитого. Я и его, и его оперотряд еще с Олимпиады запомнил… Фарцевать-то я еще в восьмидесятом начал… – згадавши золоті часи, з ностальгією промовив капіталіст.
– Погодите, Владимир Михайлович! Прежде всего, навсегда забудьте это слово «фарцевать», ибо оно далеко не у всех пробуждает столь же приятные воспоминания. Пожалуйста, запомните раз и навсегда и передайте избирателям, что свою предпринимательскую деятельность экономиста-реформатора вы начали за пять лет до Горбачева, за десять – до Пинзеныка, и за двадцать лет до Ющенко.
Бабая приємно вразила фраза політтехнолога і він, захоплений таким несподіваним баченням своєї кар'єри, попросив Нестора Евграфовича:
– Круто, профессор! Вы мне это на бумажечку запишите…
– Записать я всегда успею, – строго зауважив іміджмейкер і, щоб дотиснути мільйонера, рішуче запропонував: – А насчет коалиции решать надо прямо сейчас… Соглашайтесь – Союз труда и капитала, борьба с национализмом, повышение пенсий и прочая социальная дребедень. Вы и Симорозенко – сопредседатели…
Бабай так довго і натужно думав, що Нестору Євграфовичу здалося, нібито він чує рипіння шестернів у Бабаєвій голові.
– Это все хорошо, но кто станет депутатом? – нарешті запитав Бабай.
Іміджмейкер демонстративно тяжко зітхнув:
– Дорогой мой Владимир Михайлович! Ну как вы можете сомневаться! С вашим-то опытом фарцовки, первых кооперативов, ваучеров и прочих трастов! Да вы этого идеологического фраера разведете, как лоха ушастого! Ведь нам от него что надо?
– Не знаю… Бабок-то у него – всего ничего… – відверто розгубився банкір.
– Какие бабки?! – вигукнув політтехнолог. – Владимир Михайлович, сосредоточьтесь! Нам всего-то и надо, что втянуть его в переговорный процесс и отколоть пять-семь процентов электората.
Бабай замислився і, поміркувавши, промовив:
– Профессор, должен вам сказать, что Никита не полный лох, он, знаете ли, битый фраер. На переговоры может и не купиться.
– Фраер – не фраер, а от нас не уйдет! – рішуче переконував Нестор Євграфович. – Тому порукой моя всемирно известная репутация и незаангажированность в местных политических интригах. Разве вы не в курсе – ведь это именно я уговорил Гусинского отдать свои акции Газпрому…
Несподівано вхідні двері відчинилися і на порозі з'явився Сливка. У кімнаті запанувала тиша. «Німа сцена…» – майнуло в голові Нестора Євграфовича.
4
Сливка, мить постоявши, переступив через поріг і з підозрою та з сарказмом промовив, звертаючись до Нестора Євграфовича:
– Здається, я невчасно?!
Іміджмейкеру вдалося миттєво перелаштуватися – він напрочуд радісно та переконливо кинувся зустрічати дорогого гостя:
– Заходьте, заходьте вельмишановний Богдане Степановичу! Ви, навпаки, дуже вчасно! Ми з паном Володимиром саме про вас і говорили!
Бабай здивовано потрусив головою:
– Не понял! Разве мы ПРО НЕГО разговаривали?
Нестор Євграфович збуджено вигукнув:
– Звісно ж, про нього! Ми ж саме обговорювали створення широкої антикомуністичної коаліції!
– Антинационалистической?! – намагався уточнити Бабай.
Іміджмейкер, у свою чергу, підправив Бабая:
– Антинацистської, якщо бути точним! А нацизм і комунізм – це ж рідні брати, дві голови російського шовіністичного орла! Так, пане Богдане?! – голосно запитав політтехнолог, звертаючись винятково до Сливки. Сливка посміхнувся – відчувши ідеологічний комфорт, він підсів до столу і, набравши в легені повітря, пафосно виголосив:
– Авжеж, панове! Червоно-коричневий комуно-фашизм – це виклик нашій національній ідеї!!
– Саме так! – підхопив Іміджмейкер і вів далі:
– Саме тому нагальною потребою сьогодення є термінова консолідація усіх здорових національних сил нашого суспільства!! Широку антикомуністичну коаліцію треба створювати саме тут і негайно!! І, звичайно, очолити її повинні два найповажніших і найавторитетніших кандидати Центрального округу! Саме ті, котрі сьогодні зовсім випадково зустрілися в моїй скромній оселі! Я бачу в цьому знак долі!!
Бабай розгублено намагався адекватно відреагувати на нововведення політтехнолога:
– Я… Это… Ну, цэ, как його… Радый приветствовать! колегу и едино думця…
– Га? – перепитав Сливка.
Нестор Євграфович взяв на себе функціїї перекладача і взявся на власний розсуд розшифровувати Бабаеву фразу:
– Пан Володимир має на увазі, що він – давній шанувальник вашого таланту і мріє видати вашу нову збірку ліричних поезій та історичних досліджень…
Бабай отетеріло глипнув на іміджмейкера і нерішуче перепитав:
– Я про ЭТО мриял?
Іміджмейкер квапливо запевнив незалежного кандидата:
– Мріяли-мріяли! Саме про це й мріяли!
І не заперечуйте! Ще з часів Олімпіади, коли цей манкурт Симорозенко зі своїм яничарським оперотрядом переслідував вас за економічні переконання!
Залишивши Бабая перемелювати в мозку свіжу інформацію, політтехнолог звернувся до Сливки:
– Уявляєте, пане Богдане, з'ясувалось, що Володимир Михайлович ще у далекі вісімдесяті боровся з комуністичним режимом!
– Пам'ятаю, тоді всі справжні патріоти, незважаючи на репресії, збиралися дев'ятого березня біля пам'ятника Шевченку… – погоджувався Сливка.
Бабай, щось згадавши, теж жваво приєднався до бесіди:
– Точно! У памятника напротив Университета! Хорошее было место, доходное, каждый час – иностранные делегации!…
Іміджмейкер швиденько врятував ситуацію:
– Гм-гм! Так, звісно, кожен йшов до незалежності своїм шляхом! Ну що, панове, Антикомуністичну коаліцію будемо вважати створеною!
Бабай поглянув на радісно киваючого йому політтехнолога, піднявся, міцно потиснув Сливці руку, і зі словами:
– Можно считать, что протокол о намерениях подписан, – вирушив до дверей.
Нестор Євграфович, намагаючись остаточно заспокоїти гостя, додав:
– Ну, а окремі деталі ми з паном Сливкою обговоримо в робочому порядку. Можете цілком покластися на мої загальновідомі дипломатичні здібності і незаплямовану репутацію.
Іміджмейкер повернувся до зморщеного Сливки. Той піднявся з крісла і поділився з політтехнологом своїми сумнівами, які роздирали його безкомпромісну душу:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
– За повідомленням світових агентств, вчорашнє рішення кіпрського уряду скасувати на вимогу Євросоюзу офшорну зону на території республіки вже сьогодні вранці призвело до збройного перевороту, очоленого фронтом Національно-фінансового порятунку. За інформацією агентства Рейтер, до коаліційного тимчасового уряду Кіпру увійшли представники російських нафтовиків, українських газових трейдерів, сіцілійської мафії та колумбійських наркобаронів. Нова влада одразу скасувала провокаційне рішення попереднього уряду і закріпила в Конституції історичну назву країни – Офшорна Республіка Кіпр. Опальний російський олігарх Борис Березовський, що перебуває в Лондоні, палко вітав чергову перемогу лібералізму… Тепер – про події у нашій державі…»
– Артурчик, будешь шарить в Интернете – обращай теперь внимание на Кипр, – звернувся іміджмейкер до помічника. Той, не знайшовши зв'язку між сюжетом і їхньою діяльністю, запитав:
– Нестор Евграфович, а зачем нам эта хунта?
– Интуиция подсказывает мне, что они обязательно захотят закрепить последние достижения оффшорной демократии посредством всекипрского референдума по народной инициативе… – задумливо пояснив іміджмейкер.
– Да что они, без нас результат не нарисуют? – намагався втямити суть шефового зацікавлення асистент.
Іміджмейкер так само задумливо сказав:
– Конечно, нарисуют. Но для того, чтобы в этот результат поверила международная общественность, необходимо будет провести дорогостоящую пиар-кампанию под руководством признанных специалистов с незапятнанной репутацией…
– А где они их возьмут? – наївно запитав Артурчик і затнувся, зустрівшись поглядом з іміджмейкером…
1
Нарешті диктор наблизився до подій, до яких політтехнологи були безпосередньо причетні:
– І наостанок місцеві новини. Продовжують вирувати політичні пристрасті в Центральному виборчому окрузі нашого міста. За даними соціологічних опитувань, попереду – представник націонал-демократичних сил Богдан Сливка, за якого сьогодні готові віддати свої голоси тридцять відсотків виборців. На другому місці – відомий підприємець Володимир Бабай – двадцять п'ять відсотків, і на третьому – кандидат від лівих – Микита Симорозенко – двадцять відсотків.
Скептично зітхнувши, іміджмейкер вимкнув пультом звук телевізора. Артурчик запитав:
– Нестор Евграфович, а с какого такого счастья мы вдруг вывели Сливку на первое место?
– А мы здесь, Артурчик, совсем не при чем, – пояснив іміджмейкер. – Это все самодеятельность Михал Саркисыча. Он вчера выступал на международной транскультурной конференции «Оффшоры и демократия». Ну, и после доклада к нему подошел канадский атташе…
– По оффшорам или по демократии?
– По украинской культуре… И спросил он нашего Мишу на чистом канадском языке: «А що, пане Підвальский, особисто ви робите для ствердження національної демократії?». Ну, Миша испугался, что ему срежут ґранты от диаспоры и уже вечером в своем рейтинг-шоу призвал телезрителей поддержать национал-демократов. А сегодня прямо с утра и за совсем небольшие деньги новостные программы демонстрируют, как дружно украинский народ откликнулся на призыв горячо любимой телезвезды…
Раптом у двері постукали. З коридору почувся крик Симорозенка:
– Товарищ Боженко! Товарищ Боженко!! Асистент тяжко зітхнув.
– Да, а у нас из-за Михал Саркисыча с самого утра новые проблемы, – промовив він і пішов відчиняти двері клієнту.
2
Симорозенко увірвався до кімнати як вихор. Нервово гасаючи по номеру та жестикулюючи, він з ленінською холеричною одержимістю волав:
– Ну что, господа профессионалы, не помогают ваши буржуазные штучки-дрючки!! Нацизм наступает! А до выборов – всего-то ничего!
– Да не волнуйтесь вы так, дорогой Никита Ильич! Неужели вы верите этим липовым рейтингам в утренних новостях?! – заспокоював гостя іміджмейкер:
– Я – никогда!! – верещав Симорозен-ко. – Но мои избиратели – честные, бесхитростные труженики, – мать их за ногу! И они могут поверить. И дрогнуть!
Нестор Євграфович надав своєму голосу якомога більше пафосу:
– Товарищ Симорозенко! Ваши сторонники – это же не какие-нибудь случайные избиратели! Это же – глыба, матерый электоратище!!
Асистент не стримався і додав:
– И если даже дрогнет, то на какие-нибудь пять-семь процентов…
Симорозенко з іміджмейкером ледь не розчавили Артурчика своїми важкими поглядами. Нестор Євграфович навіть нервово закашлявся і почав виправляти ситуацію:
– Гм-гм! – почав він здалеку. – Артур хотел сказать, что мы разработали новую систему научно-лингвистического программирования масс, которая базируется на технологиях влияния, разработанных под контролем КГБ и ГРУ в секретных лабораториях НИИ для правительства СССР. В общем, локальное использование этих методик, адаптированных нами специально для вашего случая, легко повысит рейтинг на эти самые пять-семь процентов.
Вдруге недобре глипнувши на помічника, політтехнолог вів далі:
– Вот сейчас Артур Андреевич лично пойдет агитировать – за вас, за второй государственный язык и за обновленный Союз – прямо в районную Спилку пысменныкив…
Симорозенко, перейнявшись такою перспективою для Артурчика, зі співчуттям подивився на нього і спробував врятувати асистента від неминучих неприємностей:
– А это не слишком опасно для молодого человека? – запитав він Нестора Євграфовича.
Той, знову зловісно глипнувши на свого помічника, старанно вимовляючи кожне слово, промовив:
– Это СМЕРТЕЛЬНО опасно! Но молодой человек с утра написал заявление в вашу партию – и это его первое партийное задание.
Артурчик жалібно дивився в очі то шефа, то Симорозенка.
Політтехнолог подивився на годинник і командирським тоном, який не терпить жодних заперечень, повідомив:
– Артур Андреевич! У вас всего тридцать секунд на сборы и целых две минуты, чтобы успеть в Спилку пысменныкив к началу Винниченковских чтений.
Асистент, нарешті осягнувши, що це не жарт і рішення шефа остаточне, приречено поплентався до виходу. У дверях він затравлено озирнувся і промовив:
– Если я не вернусь, считайте меня… Шеф не дав помічнику закінчити фразу.
Випроваджуючи його за плечі, він підкреслено трагічним тоном сказав:
– Не отвлекайтесь, товарищ Тютин, мы в курсе!
Двері за Артурчиком зачинилися, Симо-розенко просльозився:
– Да, Нестор Евграфович, я вижу, вы воспитываете настоящую партийную смену!
Поклавши до кишені носовика, він хвильку щось зважував і проникливо запитав:
– Но ведь этих пяти-семи процентов может и не хватить для торжества левых сил в нашем отдельно взятом округе и самопожертвование вашего ассистента окажется напрасным?
Іміджмейкер довірливо взяв кандидата від лівих за лікоть і закрокував із ним кімнатою вперед-назад.
– К сожалению, ваши сомнения имеют под собой серьезные основания, и вот что я думаю по этому поводу, дорогой Никита Ильич! Вы же не хуже меня знаете первоисточники и помните, что во имя торжества высшей цели сам товарищ Ленин не брезговал буржуазными попутчиками.
– Ваша мысль мне понятна, товарищ профессор, но где же найти достойного, хотя и буржуазного попутчика?
Іміджмейкер витримав театральну паузу.
– Я бы на вашем месте обратил внимание на вашего второго конкурента – Бабая… – проникливо сказав він.
Симорозенко різко висмикнув свій лікоть з іміджмейкерової долоні і, вражений почутим, ледь не захлинувся:
– Вы говорите об этом бандите?! – обурено запитав він.
Іміджмейкер опустив руки в кишені штанів і розхитуючись на підошвах, спокійно вів далі:
– Товарищ Симорозенко, а даваите-ка рассуждать трезво, с партийной прямотой. В конце концов, если Владимир Ильич не пренебрегал Саввой Морозовым и германским империализмом, то почему бы нам не заключить с тем же Бабаем тактически похабный, но стратегически выигрышный Брестский мир?
Симорозенко розгублено намагався осягнути задум політтехнолога:
– Так вы предлагаете… – почав було він, але іміджмейкер перервав кандидата від лівих і натхненно зімпровізував:
– Я предлагаю создать в Центральном округе широкую антинационалистическую коалицию труда и капитала! Вы и Бабай будете сопредседателями…
– А кто станет депутатом? – з підозрою поцікавився Симорозенко.
Іміджмейкер посміхнувся і знову оволодівши ліктем лівого кандидата та рушивши з ним кімнатою, почав розтлумачувати:
– Никита Ильич! Что я слышу?! Неужели мы, с вашим богатейшим опытом аппаратной работы и моими знаниями политических технологий, не сумеем использовать, переиграть и отсечь этого случайного попутчика?!
– А мои избиратели не будут дезориентированы? – все ще хвилювався Симорозенко.
Іміджмейкер знав відповідь і на це питання. Він зупинився і пильно подивився своїми чесними очима у схвильовані очі лівого кандидата.
– Мы объясним вашим избирателям, что это – тактическое отступление, вроде как ленинский НЭП, только не всерьез и ненадолго! – сказав він.
– А потом мы этого Бабая, как нэпмана!… – вигукнув Симорозенко, мстиво потираючи руки.
– Тс-с! Правильно, но сейчас наша главная задача – втянуть его в переговорный процесс, – притуливши палець до вуст, прошепотів політтехнолог.
– А он втянется? – недовірливо запитав Симорозенко.
Нестор Євграфович засміявся і пафосно виголосив:
– Тому порукой моя всемирно известная репутация и незаангажированность в местных политических интригах. Если вы не в курсе, то это именно я убедил Примакова и Лужкова не выставлять свои кандидатуры против Путина в 2000-м…
– Спасибо, товарищ Боженко! Действуйте! Теперь вся надежда только на вас! – конспіративним тоном промовив Симорозенко і вже біля дверей міцно, але в межах етикету, потиснув і потрусив іміджмейкерову руку.
3
Нестор Євграфович не встиг відійти після візиту Симорозенка, як у його номері з'явився Бабай. Спілкування з бізнесменом було ще важчим. Майже годину Нестор Євграфович дуже простими і зрозумілими аргументами намагався переконати незалежного кандидата в необхідності втілення маленьких тактичних хитрощів:
– Вот я и говорю, Владимир Михайлович, – терпляче розтлумачував політтехнолог? – ваш дед был большевиком, отец – коммунистом, да и сами вы начинали в комсомольском кооперативе! Так что в моральном плане идея антинационалистической коалиции не должна вас сильно смущать.
– Да я ж типа не против, – погоджувався Бабай. – Мне ж бизнеса приходилось вести и с черными, и с желтыми, и даже с голубыми… Так что красного тоже как-нибудь переживу. Но ведь этот Симорозенко – завистливый экспроприатор всего, блин, честно нажитого. Я и его, и его оперотряд еще с Олимпиады запомнил… Фарцевать-то я еще в восьмидесятом начал… – згадавши золоті часи, з ностальгією промовив капіталіст.
– Погодите, Владимир Михайлович! Прежде всего, навсегда забудьте это слово «фарцевать», ибо оно далеко не у всех пробуждает столь же приятные воспоминания. Пожалуйста, запомните раз и навсегда и передайте избирателям, что свою предпринимательскую деятельность экономиста-реформатора вы начали за пять лет до Горбачева, за десять – до Пинзеныка, и за двадцать лет до Ющенко.
Бабая приємно вразила фраза політтехнолога і він, захоплений таким несподіваним баченням своєї кар'єри, попросив Нестора Евграфовича:
– Круто, профессор! Вы мне это на бумажечку запишите…
– Записать я всегда успею, – строго зауважив іміджмейкер і, щоб дотиснути мільйонера, рішуче запропонував: – А насчет коалиции решать надо прямо сейчас… Соглашайтесь – Союз труда и капитала, борьба с национализмом, повышение пенсий и прочая социальная дребедень. Вы и Симорозенко – сопредседатели…
Бабай так довго і натужно думав, що Нестору Євграфовичу здалося, нібито він чує рипіння шестернів у Бабаєвій голові.
– Это все хорошо, но кто станет депутатом? – нарешті запитав Бабай.
Іміджмейкер демонстративно тяжко зітхнув:
– Дорогой мой Владимир Михайлович! Ну как вы можете сомневаться! С вашим-то опытом фарцовки, первых кооперативов, ваучеров и прочих трастов! Да вы этого идеологического фраера разведете, как лоха ушастого! Ведь нам от него что надо?
– Не знаю… Бабок-то у него – всего ничего… – відверто розгубився банкір.
– Какие бабки?! – вигукнув політтехнолог. – Владимир Михайлович, сосредоточьтесь! Нам всего-то и надо, что втянуть его в переговорный процесс и отколоть пять-семь процентов электората.
Бабай замислився і, поміркувавши, промовив:
– Профессор, должен вам сказать, что Никита не полный лох, он, знаете ли, битый фраер. На переговоры может и не купиться.
– Фраер – не фраер, а от нас не уйдет! – рішуче переконував Нестор Євграфович. – Тому порукой моя всемирно известная репутация и незаангажированность в местных политических интригах. Разве вы не в курсе – ведь это именно я уговорил Гусинского отдать свои акции Газпрому…
Несподівано вхідні двері відчинилися і на порозі з'явився Сливка. У кімнаті запанувала тиша. «Німа сцена…» – майнуло в голові Нестора Євграфовича.
4
Сливка, мить постоявши, переступив через поріг і з підозрою та з сарказмом промовив, звертаючись до Нестора Євграфовича:
– Здається, я невчасно?!
Іміджмейкеру вдалося миттєво перелаштуватися – він напрочуд радісно та переконливо кинувся зустрічати дорогого гостя:
– Заходьте, заходьте вельмишановний Богдане Степановичу! Ви, навпаки, дуже вчасно! Ми з паном Володимиром саме про вас і говорили!
Бабай здивовано потрусив головою:
– Не понял! Разве мы ПРО НЕГО разговаривали?
Нестор Євграфович збуджено вигукнув:
– Звісно ж, про нього! Ми ж саме обговорювали створення широкої антикомуністичної коаліції!
– Антинационалистической?! – намагався уточнити Бабай.
Іміджмейкер, у свою чергу, підправив Бабая:
– Антинацистської, якщо бути точним! А нацизм і комунізм – це ж рідні брати, дві голови російського шовіністичного орла! Так, пане Богдане?! – голосно запитав політтехнолог, звертаючись винятково до Сливки. Сливка посміхнувся – відчувши ідеологічний комфорт, він підсів до столу і, набравши в легені повітря, пафосно виголосив:
– Авжеж, панове! Червоно-коричневий комуно-фашизм – це виклик нашій національній ідеї!!
– Саме так! – підхопив Іміджмейкер і вів далі:
– Саме тому нагальною потребою сьогодення є термінова консолідація усіх здорових національних сил нашого суспільства!! Широку антикомуністичну коаліцію треба створювати саме тут і негайно!! І, звичайно, очолити її повинні два найповажніших і найавторитетніших кандидати Центрального округу! Саме ті, котрі сьогодні зовсім випадково зустрілися в моїй скромній оселі! Я бачу в цьому знак долі!!
Бабай розгублено намагався адекватно відреагувати на нововведення політтехнолога:
– Я… Это… Ну, цэ, как його… Радый приветствовать! колегу и едино думця…
– Га? – перепитав Сливка.
Нестор Євграфович взяв на себе функціїї перекладача і взявся на власний розсуд розшифровувати Бабаеву фразу:
– Пан Володимир має на увазі, що він – давній шанувальник вашого таланту і мріє видати вашу нову збірку ліричних поезій та історичних досліджень…
Бабай отетеріло глипнув на іміджмейкера і нерішуче перепитав:
– Я про ЭТО мриял?
Іміджмейкер квапливо запевнив незалежного кандидата:
– Мріяли-мріяли! Саме про це й мріяли!
І не заперечуйте! Ще з часів Олімпіади, коли цей манкурт Симорозенко зі своїм яничарським оперотрядом переслідував вас за економічні переконання!
Залишивши Бабая перемелювати в мозку свіжу інформацію, політтехнолог звернувся до Сливки:
– Уявляєте, пане Богдане, з'ясувалось, що Володимир Михайлович ще у далекі вісімдесяті боровся з комуністичним режимом!
– Пам'ятаю, тоді всі справжні патріоти, незважаючи на репресії, збиралися дев'ятого березня біля пам'ятника Шевченку… – погоджувався Сливка.
Бабай, щось згадавши, теж жваво приєднався до бесіди:
– Точно! У памятника напротив Университета! Хорошее было место, доходное, каждый час – иностранные делегации!…
Іміджмейкер швиденько врятував ситуацію:
– Гм-гм! Так, звісно, кожен йшов до незалежності своїм шляхом! Ну що, панове, Антикомуністичну коаліцію будемо вважати створеною!
Бабай поглянув на радісно киваючого йому політтехнолога, піднявся, міцно потиснув Сливці руку, і зі словами:
– Можно считать, что протокол о намерениях подписан, – вирушив до дверей.
Нестор Євграфович, намагаючись остаточно заспокоїти гостя, додав:
– Ну, а окремі деталі ми з паном Сливкою обговоримо в робочому порядку. Можете цілком покластися на мої загальновідомі дипломатичні здібності і незаплямовану репутацію.
Іміджмейкер повернувся до зморщеного Сливки. Той піднявся з крісла і поділився з політтехнологом своїми сумнівами, які роздирали його безкомпромісну душу:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20